1. Бенефіс педагога
«Життя сповнене любові та праці»
Ведуча 1. (сл. 1) Доля людини. Хто її визначає? Чи обираємо ми
професію, чи, як іноді здається, вона обирає нас, — невідомо. Але
якщо людина працює за покликанням, дійсно за справжнім велінням
душі, це стає відомо всім: і тим, з ким вона працює, і тим, хто з нею
так чи інакше спілкується. Людина щаслива, коли має внутрішнє
джерело радості.
Ведуча 2. (сл. 2) Скажіть, ну хіба не за покликанням прийшов
працювати вчитель, якщо на роботу він іде з радістю, якщо у своїй
майстерні почувається, як риба у воді, якщо він закоханий у свій
колектив, більше радіє успіхам учнів, ніж своїм? Усе. Діагноз
встановлено. Цей вчитель любить свою роботу.
Ведуча 1. Сьогодні Бенефіс педагога – святкове дійство, творчий
звіт вчителя трудового навчання Позигуна Володимира Васильовича.
Запрошуємо його на сцену.
Ведуча 2.
По осінніх грозах листопада,
По стежках холодної зими,
По дощу, що так весною падав,
Ви до школи рідної ішли.
Ведуча 1.
День за днем — одним-одна дорога,
Тільки пролунає всім дзвінок,
Залишивши смуток за порогом,
Усмішку несете на урок.
Ведуча 2. Велика і складна вчительська дорога — віддавати дітям
своє серце, любити і страждати, долати й боротися, радіти і
засмучуватися... словом, і в здоров’ї, і в хворобі, в бідності і багатстві,
рука об руку, на все життя поряд із професією.
Ведуча 1. Ніхто не заперечуватиме, що у наш час бути простим
вчителем — справжній житейський подвиг. А присвятити себе не
тільки своїм, а й чужим дітям, ділитися з ними своєю любов’ю,
ласкою, знаннями, вміннями — це дарунок долі, ласка від Бога.
1

2. (сл. 3) 27 років Позигун Володимир Васильович вчить молоде
покоління. Разом із своїми юними друзями намагається знайти
відповідь на одвічні питання про добро і зло, щастя, совість, честь,
милосердя, відповідальність і справедливість, вчить любити працю.
Ведуча 2. Пережите життя — це наче велика держава, що існує за
певними законами, а ми в цій державі присутні хіба що завдяки
пам’яті, яка теж підвладна своєрідним законам. Зусиллями пам’яті
сьогодні ми реставруємо минуле, згадавши відрізок вже прожитого
вчителем життя. Тож, ласкаво просимо разом із нами у цю житейську
подорож.
Ведуча 1.
Дні дитинства, наче плин води,
Проліта дитинство та у спадок
Зостається пісня, повна згадок,
Пам’ять зостається назавжди.
Ведуча 2.
Минуле в пам’яті несу,
Як світлу повість.
І, як усі, живу, грішу
І йду на сповідь.
Ведуча 1. (сл. 4) Народився Володимир Васильович 20 серпня 1959
року в селі Топори Ізяславського району Хмельницької області, в
сім’ї колгоспників. (сл. 5) Батько працював трактористом, а мама
агрономом. (сл. 6) У 1961 році сім’я переїхала жити в Полонне,
Володя з сестрою Любою ходили в дитячий садочок. Невдовзі
з’явилась ще одна сестричка Світланка. (сл. 7) Любов до
майстрування з’явилася у хлопчини ще в дитячому віці. Він завзято
ремонтував для молодших товаришів велосипеди, саночки,
виготовляв клюшки, дерев’яну зброю. У 1966 році пішов навчатися в
середню школу №1. (сл. 8) Одночасно навчався в музичній школі по
класу баяна. (сл. 9)
Виступ Позигуна (гра на баяні)
2

3. Ведуча 2. (сл. 10) Після закінчення школи вступав до Київського
автодорожнього інституту, але не пройшов за конкурсом. (сл. 11)
Вирішив не байдикувати і вступив до Полонського ПТУ, яке успішно
закінчив за спеціальністю тракторист-машиніст широкого профілю.
(сл. 12) В 1977 році був призваний до лав збройних сил, (сл. 13) де
проходив службу механіком-водієм середніх танків. Подальшу свою
діяльність мріяв пов’язати із машинами. Проте мати, батько та сестра
Люба порадили стати вчителем. І він ризикнув – вступив (сл. 14) до
Брянського педагогічного інституту на фізико-математичний
факультет.
Ведуча 1. Проте не судилося Володимиру Васильовичу пов’язати
своє життя з точними науками. В інституті відкрили нове відділення -
загальнотехнічних дисциплін та трудового навчання. Ось тоді Володя
і відчув, що це саме те, про що він мріяв. Без вагань перевівся на
новий факультет. (сл. 15) В 1981 році одружився. (сл. 16) А коли
закінчував інститут, то в сім’ї було вже двоє дітей: син Василько та
донька Надійка.
Ведуча 2. В 1984 році повернувся в місто Полонне та влаштувався на
роботу в (сл. 17) рідну школу вчителем трудового навчання. І ось
уже 28 рік (сл. 18) навчає дітей працювати з деревом та металом.
Проте на досягнутому не зупиняється, вдосконалює свою
майстерність (сл. 19) як вчитель фізичної культури та опановує ази
предмету „Захист Вітчизни”.
Виступ драмгуртківців.( Маліновська)
Ведуча 1. Велике щастя мати вчителя доброго, щирого, який навчає
не втрачати даремно жодної хвилини. Велике щастя мати мудрого,
талановитого вчителя, який уміло передає нам свої знання та вміння.
А найбільше щастя для вчителів - бачити у своїх учнях, дітях
продовження себе. Саме таким продовженням і є для Володимира
Васильовича його син, Василь Володимирович, якому батько попри
все зумів прищепити любов до педагогіки.
Слово надається синові Володимира Васильовича – Василю
Володимировичу.
Ведуча 2. (сл. 20) З дитинства вчительські діти живуть трохи не так,
як інші. Вчителя вони бачать не тільки в школі, а й вдома, знають,
чого коштує йому кожна перемога, кожне розбите вікно, кожна
перевірка.
3

4. Ведуча 1. У людей свято як свято, а їхні батьки сидять над
конспектами чи учнівськими зошитами. У всіх вихідний, а вчителі
разом із учнями — на екскурсію, у кращому разі вдома, готують
учнів до шкільної олімпіади чи лаштуються до виступу художньої
самодіяльності.
Донька Надійка до цього звикла змалечку. Надія Володимирівна
сьогодні присутня на бенефісі свого тата, їй надаємо слово.
Ведуча 2. (сл. 21) А онук Ілля хоче привітати свого рідненького
дідуся.
Мій любий дідусь -
Він найкращий у світі -
Завжди і усім я про це говорю
І щиро признаюсь, хай знають всі діти
Що я його сильно люблю.
Мій добрий, лагідний дідусь
Я до землі тобі вклонюсь
За теплоту твою і ласку
За мудре слово, гарну казку.
Ти і строгий, і ласкавий,
Ти привітний, гарний, славний!
Будь здоровий, не хворій
Мій дідусю дорогий!
Ведуча 1.
У кожної мами турбота єдина - про сина
Щодалі з роками надіється мама на сина.
І все віддала би на світі для нього, для сина
Для матері син – найрідніша людина.
Ведуча 2. (сл. 22) Мати Віра Хомівна сьогодні на цьому святі радіє
за свого сина. На жаль, Василя Митрофановича журавлі вже віднесли
у вічність. Отож, від усієї душі висловлюємо найщиріші слова подяки
за гарного сина, мудрого педагога, чуйну прекрасну людину.
Пісню ”Два кольори” дарує для мами Позигун В.В)
4

5. Ведуча 1. Творчий неспокій властивий цій світлій і добрій людині. За
роки педагогічної діяльності полюбили вчителя і діти, і колеги по
роботі за працьовитість, за веселий характер, щиру пораду.
Володимир Васильович завжди щедро ділиться досвідом зі своїми
колегами. У цій школі зростає його фаховий рівень: спеціаліст вищої
категорії, претендент на звання «Старший вчитель».
Інтерв’ювання
Ж.: Володимире Васильовичу, ні для кого не секрет що Ви—
невтомний трудівник на освітянській ниві, ви вмієте запалити вогнем
високої любові до певного ремесла своїх вихованців. Яке ж Ваше
педагогічне кредо?
Ж: Урок – це спільне для вчителя та учнів поле діяльності. Ви щодня
стоїте перед прицілом сотень допитлитвих дитячих очей, палите, як
хмиз, нерви, і все ж навчаєте дітей поважати працю. Який же секрет
Вашої майстерності?
П.: Без праці неможливо бути щасливим, без праці немає справжньої
людини взагалі. Видатний педагог К. д. Ушинський писав:
”Виховання в дітей безмежної любові до праці – ось найкраща
спадщина, одна з найважливіших умов їхнього щастя. ” Справжню
насолоду в праці одержує людина лише тоді, коли вона бачить, що
виготовлений її руками виріб приносить людям радість.
Ж.: Від педагога залежить, щоб серце дитини було ніжною квіткою, а
не засушеною корою. Яке ж серце потрібно мати вчителеві, щоб рік у
рік щоденно віддавати його учням?
Ж.: Радість праці, заохочення успіхом – усе це важливо, але треба ще
вміти відкривати дітям і буденний бік праці. Вони повинні знати, що
успіху нерідко передує нелегка, а іноді й нецікава робота. Що є
джерелом дитячого бажання трудитися?
П.: Джерелом дитячого бажання трудитися є насамперед бажання
дізнатися. Якщо це бажання розвивається, в дітей зміцнюється
інтерес до праці, адже любов до праці – це сплав цікавості,
допитливості і почуття власної гідності.
5

6. Ведуча 1. Щоб зацікавити своїм предметом учнів, прищепити любов і
бажання творити дива із звичайного дерева та металу, учитель на
своїх уроках відроджує національні традиції українського народу, а
саме такі промисли як різьбярство та художнє точіння деревини. Учні
навчаються виготовленню предметів домашнього ужитку (макогони,
дерев’яні ложки, дощечки для нарізання продуктів харчування,
дерев’яні підставки для вазонів). Переконатись в цьому ви можете
переглянувши виставку доробок вчителя та його учнів. Кожен виріб –
це часточка душі майстра, злет його фантазії, витвір майстерності.
Ведуча 2. Подякою вчителю за нелегкий труд, натхненну творчість,
постійні пошуки є безмежна любов його вихованців, шана та повага
батьків і колег – вчителів.
Виступи учнів.
1. Учитель- це наша совість,
Взірець у житті єдиний,
Без нього життєва повість
Не пишеться у людини.
Не має свого він часу,
Життя його – тільки школа.
Учитель – це дружні класи
Із радощами і болем.
2. Кажуть, школа споконвіку — то є храм науки
Та до чого всі знання, як не вміють руки,
Щоб зростали не ліниві учні, а старанні
Є хороший їм урок - трудове навчання.
То ж вітаєм вчителя, що не тільки знає,
А й уміє все робити, і других навчає!
3. За ваше піклування і турботу,
Щоб цінували дітлахи роботу,
За пречудові витвори руками
Ми будем пам ' ятати вас роками.
4. Щоб юнаки зростали мов орли,
6

7. І першу допомогу всі подать могли,
Існують ДПЮ і медицина,
І це важливо для майбутньої людини.
5. Сила, спритність і сміливість, ще постава і фігура.
Все ввійшло в єдине слово і потрібне - фізкультура!
6. Учитель, педагог — це та людина,
В якої центр Всесвіту — дитина.
7. Вчитель наш - найкращий у світі,
Допоможе в хвилину важку,
І нехай тільки посмішки й квіти,
Він знайде на своєму шляху.
8. Хай має вчитель менше свят, ніж буднів,
Йому не треба більших нагород.
Яке то щастя – буть корисним людям,
Учить його величність – наш народ!
9. У класі тихо. Схвилювали нас,
Учителю. Аж серце завмирає,
Бо вже перед очима, ні, не клас —
Весь світ широкий без кінця та краю.
І скільки нас, то стільки і стежок,
Що всі в єдину сходяться дорогу!
В ході колишніх учнів чути крок —
То ви йдете, високий, щирий, строгий...
10. І в день такий урочистий, святковий
Дозвольте Вашу працю вшанувать.
І квіти всі, принесені сьогодні,
Від всього серця Вам подарувать.
7

8. Ведуча 1. Талант людини... В чому вiн заключається? Дивлячись
сьогоднi на Володимира Васильовича ми можемо безпомилково
сказати, що він –талановита людина, адже має талант(сл. 24)
чудового співака та музиканта, (сл. 25) т алант спортсмена, (сл. 26)
талант майтра на всi руки.
Ведуча 2 У професіях учителя й актора багато спільного. Скільки(сл.
27) розіграно інсценівок, зіграно п’єс, поставлено вечорниць!
Володимир Васильович захоплюється народною піснею, любить
влучний жарт, запросто бере участь в номерах художньої
самодіяльності. І сьогодні, як данину тим сміливим захопленням
„екзотичними” танцями, його побратими по хореографічному
ремеслу подарують йому хвилини емоційного піднесення.
Танок.
Ведуча 1.
Минулі шкільні роки спливають у спогадах уже дорослих і поважних
людей. «Пам’ятаєте, Володимире Васильовичу... Пригадуєте…»; «Я
вдячний вам, вчителю…», — часто говорять учні, колеги.
Власний вірш про улюбленого педагога прочитає учень 5-Б класу
гімназії
Степанчук Максим
Ніяк не уявити школу
Нам без цієї доброї душі.
Він проведе змагання по футболу
І з нами осміється від душі.
Його всі учні люблять, наче батька,
Бо хто ж їх зрозуміє, як не він?
Веселий нрав, добрий характер
Чи є такий ще інший на землі?
Ніхто не покладе так плитку в коридорі,
Ніхто із дерева не виріже таких фігур,
Ніхто не влучить мітко так у цілі,
Ніхто так не закрутить м’яч в дугу.
Він на роботі – вчитель праці й фізкультури,
А вдома – добрий батько та дідусь.
8

9. Напевно, він – найкращий вчитель в школі,
Й сказати цього я не побоюсь.
Ведуча 2. Найкращий учитель для дитини той, хто, спілкуючись з
учнем, бачить у ньому друга, однодумця. Такий учитель має доступ
до найпотаємніших куточків дитячої душі і слово в його устах стає
могутнім знаряддям впливу на молоду людину. І діти це відчувають
та щиро дякують такому вчителю.
(відеофільм)
Ведуча 2. Слово для привітання надається кафедрі естетичних наук
та здорового способу життя на чолі з керівником Лінчінською Лілією
Григорівною. (відео ролик)
Ведуча 1. На бенефіс Володимира Васильовича завітала методист
районного відділу овіти Святська Ганна Йосипівна. Просимо до
вітального слова.
Ведуча 2. Мудрий директор як ніхт о знає кожного члена свого
педагогічного колективу, вміє зацікавити, вчасно підтримати,
допомогти в скрутну хвилину, щиро порадіти за успіхи свого колеги.
Слово надається директору Полонської гімназії Марченко Г. О.
Ведуча 1. Ось і підходить до кінця бенефіс педагога. Але саме життя
не закінчується, воно лише в зеніті. Тож, нехай Володимире
Васильовичу, Ваші дні будуть багатими на творчі задуми, хороші
справи, щедрі на добрий настрій і успіхи, щоб квітли педагогічні
здобутки, як весняні квіти, щоб молодечий запал залишався завжди з
Вами..
Ведуча 2.
Хай творчий вогонь в вашiм серцi не згасне,
Хай сили невичерпнi вашi цвiтуть,
Гордiться по праву за свiтлий, прекрасний,
Великий, почесний учительський труд.
Хай серце не знає печалi й розлуки,
Хай радiсть приносять вам дiти i внуки.
Бажаєм прожити у силi й здоров'ї
Ще многiї лiта щасливої долi.
9