1. Інформаційний листок громадсько-активної школи села Борівка
«Кожен думає про те, щоб змінити світ, але ніхто не думає про те, щоб змінити себе ”
№ 30 ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2010 рік
Спільне періодичне народне видання Борівської громади, громадсько активної школи с. Борівка
Офіційно!
ШКІЛЬНІ НОВИНИ:
За парти в Борівському НВО в
2010 – 2011 навчальному році сіло
50 учнів. В 1 клас, як і минулому
році, прийшло четверо учнів: Ничик
Микола, Степаненко Аня, Полякова
Аня, Ярошевський Олександр.
Відкрились двері для самих
маленьких
дітей
в
нашому
дитсадку. Дошкільну групу буде
відвідувати 15 дітей. До когорти
вихователів
дитячого садка
приєдналась
Мощик
Тетяна
Миколаївна. Тепер заняття з музики
проходять в актовому залі школи з
використанням
музичних
інструментів, зокрема, піаніно.
Для учнів школи цього року
працює безліч гуртків, якими
керують досвідчені вчителі. Це такі
гуртки:спортивний
керівник
Лейченко Л.П., різьблення - Шупик
М.В., хореографічний - Давиденко
О.Л., літературний - Васильчук І.І,
дизайну та пошиття одягу- Кромбет
Л.Г., декоративно-прикладний Давиденко Г.А.
В педагогічній сім'ї школи
поповнення. Молодий спеціаліст –
Клименко
Тетяна
Анатоліївна,
прийняла керівництво 3 класу.
Бажаємо їй досягти висот на
педагогічній ниві, стати достойним
творцем дитячих душ.
ОГОЛОШЕННЯ!
Що нам рік новий
навчальний готує….
1 вересня гостинно відкрила двері після довгих літніх канікул
наша школа, яку спільними зусиллями вчителів, батьків та
техперсоналу школи відремонтували та підготували до нового
навчального року для наших учнів. В цьому році до 1 класу
прийшло четверо першокласників. Для них, маленьких громадян,
цей день був особливо пам'ятним, адже переступивши поріг
школи, вони зроблять перші кроки на шляху до вершин духовності
і життєвої мудрості, що проляже через прекрасну Країну Знань.
Наш навчальний заклад – стартовий майданчик для добрих
починань і злетів її вихованців. Тут кожен реалізує свої здібності й
задовольняє свої інтереси. Без успішного учня не може бути
успішної школи, як і без успішних громадян не може бути успішної
держави. А успішного учня може виховати успішний вчитель.
Життя школи багате на події: предметні олімпіади, конкурси та
змагання, спортивне життя, суспільно – корисну пр. Відрадно що
за наслідками роботи в минулому навчальному році школа є в
групі лідерів серед навчальних закладів району. Серед 12
навчально – виховних обєднань ми по праву зайняли 3 місце.
Цей навчальний рік стане останнім для шести випускників 9
клас. Хочеться побажати їм берегти у своїй пам'яті шкільні роки, як
неоцінений дарунок долі, непідвладний плину часу образ вчителя,
який навчає кожного з них не тільки читати та писати, а й основам
великої науки під назвою «Життя».
Прикро, але стіни рідної школи покинуло троє учнів 7 класу,
вони відвідують сусідній навчальний заклад – Комарівську школу.
Нормативи наповнювності не відповідають державним стандартам.
Для існування класу потрібно не менше п'яти учнів.
В цьому навчальному році керівництво птахофабрики «Славяне»
пішли на зустріч батькам, діти яких добираються з сусідніх хуторів.
Тепер, з їх доброї волі, діти з населених пунктів – Лисиці, Садки та
Строївка добираються на навчання та додому на їхньому
автотранспорті.
Головну увагу треба і надалі приділяти створенню умов для
повного розкриття творчого потенціалу педагогічного колективу,
реалізації та самореалізації успішного учня.
Конкурентноспроможність закладу досягається забезпеченням
грунтовних знань, варіативності освіти, системою виховної роботи,
різноманітністю гуртків, секцій, орієнтованих на запити і потреби
кожної дитини, на створення для неї реальної ситуації для успіху.
Коцюба В.С., директор НВО

2. ШАНОВНІ ВИПУСКНИКИ!
(На численні побажання випускників минулих років, висловлені під час
святкування 40 – річчя школи в 2009 році)
Адміністрація, педагогічний та учнівський колективи Борівського НВО
« ЗОШ І – ІІ ступенів – дитячий садок» запрошують вас на свято зустрічі,
яке відбудеться 30 жовтня 2010 року о 17.00, у приміщенні школи.
Вас чекає зустріч з випускниками
1955, 1960, 1965, 1970, 1975, 1990, 2000, 2005 років.
Знайомтесь:
Слово випускниці 2011 року
Кондратенко Наталія
Знак зодіаку Терези
Вік - 15 років і 1 місяць
Життєве кредо: « Кожен думає про те, щоб змінити світ, але ніхто не думає про те, щоб
змінити себе»
Наталіє, як ти себе почуваєш в ролі випускниці Борівської школи?
В ролі випускниці я почуваюся радісно, адже це мій останній рік, коли я
школярка. Після школи мрію стати студенткою. Але трішки боязко, тому що це
велика відповідальність перед вибором професії, випускними екзаменами. Та це
все, ще тільки попереду.
Чи траплялись із тобою якісь веселі шкільні пригоди?
Під час навчання у Борівській школі, в мене трапилося багато пригод. Але я не
буду їх перераховувати.
Якщо провести умовний рейтинг, якою була п’ятірка твоїх найкращих подій у
шкільному житті?
Перше – це конкурс з танців, де я зі своїми однокласниками зайняла друге
місце в районі.
Друге – це конкурси з художнього мистецтва, де я займала призові місця.
Третє – це поїздки в санаторії, де я відпочивала і лікувалася.
Четверте – це моя участь в шкільних святах.
П'яте – це екскурсія до міста Львів.
На кого ти хотіла б бути схожою?
Ні на кого. Тому що, я це я. Більше таких, як я, нема.
Наталіє, що побажаєш ти нашим школярам на майбутнє.
Нашим школярам я бажаю навчатися на одні дванадцятки. А також хочеться
побажати гарних і вірних друзів, які будуть захищати і підтримувати тебе у важку
хвилину. І щоб старші учні не ображали молодших.

3. Васильчук Вікторія член літературного гуртка, 6 клас
Співпраця з батьками в дитячому садку.
Співпраця батьків, перш за все, передбачає їх активну участь у заходах, які проводять для дітей, і
допомогу в організації цих заходів. Існує багато
варіантів, як батьки можуть у це залучатись. Вони можуть безпосередньо брати участь у заходах,
входити до батьківського комітету чи просто допомагати в ході занять у різноманітних видах групової
діяльності, де необхідна допомога дорослих. Крім того, ще більше їх залучається в заходи, які частково
організуються батьківськими комітетами, батьки допомагають в організації спортивних ігор і походів,
святкуванні релігійних свят. Вони стежать за тим, як їхні діти читають літературу, граються,
навчаються, слідкують за дотриманням гігієни. Без батьківської опіки втрачався б важливий елемент
виховання.
Батьківська причетність до дошкільного виховання полегшує досягнення цілей, поставлених перед
дошкільним закладом ( практичний стимул), робить важливий внесок у єдиний процес виховання
дитини в сімейному та дошкільному середовищі ( педагогічний стимул), також участь батьків є певною
формою демократизації та культурної взаємодії ( соціальний стимул).
Глушко Т. Г. – вихователь дитсадка
___________________________________________________________________________________
•
Весела перерва
Шкільні смішинки
Батько програміст дивиться шкільний зошит сина:
- Нічого не розумію! Чому двійка? Адже написано
- «Класна робота»!
  
Андрій, коли ти виправиш двійку по математиці? Не знаю, мамо! Вчителька весь час носить журнал із
собою!
  
Чули, вчора один
хлопчик за селом міну знайшов?
Так… чутно було добре!
  
Вчитель:
Слухай, Миколо!Ти маєш пів'яблука, а твій брат дасть тобі два яблука, то скільки яблук буде разом?
Учень:
Мій брат ніколи не поділиться!
  
- Молодець, ти так класно кинув сьогодні м’яч!

4. Хвалить Сергія вчитель фізкультури. – Як тобі це вдалося? Я просто уявив, що це не м'яч, а щоденник з
двійками.
Коцюба Алла, учениця 8 класу
З
історії мого села
( з історії роду складається історія нашого народу)
Зі спогадів уродженця села Борівка, підполковника у відставці
Забишнього Володимира Костянтиновича
В кінці ХІХ, на початку ХХ століття в селі жив мій прадід Голосюк Давид Єфимович . Він був один із багатих
в селі. Велике болото, земля навколо болота та за болотом належало йому. Було у нього п’ятеро дочок і один
син. Хата його стояла за нинішніми Голосюками, майже біля болота. Великий двір був огороджений дубовими
колодами, які були поставлені вертикально із загостреними зверху кінцями. В'їзд у двір вінчала величезна брама
– ворота і окрема хвіртка., покрита зверху навісом. Такого зараз на Україні майже не зустрінеш, але в Сибіру та
Хабаровському краї подібні «фортеці» я бачив.
У дворі у нього була своя конюшня з чотирма кіньми, тут же був корівник, свинарник і пташник. Була січкарня,
яку крутили через привід кіньми, погріб, степка і своя кузня.
В січні 1924 року мій прадід помер. Звичайно, господарство пішло на спадок. Дочки повиходили заміж і
роз'їхались. Коли в селі почали створювати колгосп, вірніше артіль «Нове життя», все його господарство: хату,
будівлі, огорожу - розібрали. Залишили для проживання двом дочкам і сину тільки « степку» площею біля 12м 2.
В ній Голосюк Софія жила десь до 1955-56 років, поки не побудувала собі хату.
А ті будівельні матеріали пішли на будівництво конюшні, хат для сільської бідноти. Частина цих матеріалів в
50 - х роках догнивала на колгоспному дворі.
Я зараз дуже жалкую, що колись при живих свідках не розпитував про минуле села. А зараз уже немає кого
запитати, яке життя було до революції, як встановлювали радянську владу в селі Борівка.
Пригадую, як бабуся розповідала, що тяжко було в 1932 – 1933 роках. Один рік була сильна спека і весь врожай
пропав, а на другий рік все те, що посіяли, вимокло. В голодовку помер і мій дід - Завадський Олексій Якимович.
У баби моєї до того часу було п’ятеро дітей: найстарший, 18 років, поїхав на Житомирщину на заробітки. Моїй
матері в ту пору було 12 років, дядьку - 10 років, іншим - 6 та 8 років. Так ось, щоб їх зберегти, моя баба з
матір'ю молодших відвезли в Таращанський дитбудинок і там залишили під воротами, навчивши їх говорити,
що вони ніби сироти. Пізніше, в 1936 році, моя баба забрала їх звідти.
Колективізація в селі теж проходила не без ексцесів. Жив в селі такий Кубашко Іван, а з його сім'єю жила його
теща, не знаю як її звати, але по-сільському було прозвище «баба козлиха». Вона ходила на милицях, так як одна
нога була ампутована. ЇЇ чоловік був одним із голів колгоспу. Одного разу вночі їх обстріляли у вікно, заряд
попав їй у ногу. В результаті чого ногу було ампутовано.
А в другій половині 30-х років в колгоспі головував Пиріг…. На нього хтось написав анонімного листа в НКВД,
був оголошений ворогом народу, заарештований та,мабуть, розстріляний.
Ось ще один випадок, який трапився 30- років після голодовки: із сім'ї залишився один хлопець, жив у тітки,
пас корів і було йому років 13 – 14. Одного разу на кусочку паперу намалював олівцем 3 рублі і теж показав
людям. Донесли в відповідні органи, після чого хлопець пропав.
Моя баба говорила, що до 1941 року люди в селі вже стали жити краще. Крім того, що було уже що їсти, могли
купити і одяг. Моєму дядьку Володимиру в 1940 році купили драпове пальто, яке я потім в 1960-1963 році
доношував.
Коли розпочалась Велика Вітчизняна війна, німці в селі з'явилися відразу - 9 чи 10 липня. Мій батько і дядько
Володя Завадський в травні були призвані в армію. Але невдовзі потрапили в оточення. Дядько Володя з-під
Одеси, а батько з-під Херсона ( побувавши 2 рази в полоні) пробирались додому.
Дядько Володя допомагав партизанам, був зв'язковим, передавав дані, супроводжував загони. Зв'язана з
партизанами була і Голосюк Софія Давидівна. В 1943 році, коли С.А. Ковпак під Кодрою пощипав німців,
почались каральні операції по селах. Наприклад, в селі Забуяння на кладовищі було розстріляно 50 чоловік. Десь
в липні 1943 року карателі приїхали і в Борівку, але говорять, жителів села відстояла німка Регіна.
Через деякий час в селі з'явився якийсь узбек. Весь обірваний, зарослий, говорив, що втік із концтабору і хоче
знайти партизан. Він три дні ходив по селу, доки випадково не зустрів Завадського Володимира. Він
порекомендував йому звернутись до Голосюк Софії. Після цього «узбек» зник. Через день із Макарова приїхали
поліцаї і Софію з 8-річним сином забрали в гестапо. Декілька днів її допитували і коли почали мучити сина, вона

5. сказала, що може знати щось про партизан Завадський Володимир . Її відпустили, а за дядьком приїхали знову.
Він не встиг утікти, поліцаї догнали його у лісі.
Що було потім - невідомо, але після війни в селі була бригада мужиків, які різали ліс. І один із них розповів, що
з дядьком Володею вони були в німецькому концтаборі. Та звідти він, на жаль не повернувся.
РЕДКОЛЕГІЯ
ІНФОРМАЦІЙНОГО
ВІСНИКА
«ШКОЛЯР»