1. Інформаційний листок громадсько-активної школи села Борівка
„Кожен думає про те, щоб змінити світ, але ніхто не думає про те, щоб змінити себе”
№ 26 жовтень 2009 рік
Спільне періодичне народне видання Борівської громади, громадсько активної школи с. Борівка
Порівняно з людським віком, то це період
розквіту, творчості, піднесення. Так і в долі
нашого закладу, який пройшов нелегкий шлях
свого становлення і утвердження за 40 років до
сучасного, в певному
розумінні освітньої
установи, уже в новому статусі, як НВО „ЗОШ
І – ІІ ступенів - дитячий садок”.
.
І ось через 40 років злетілися до рідного
гнізда на зустріч зі своєю юністю випускники
різних років. Ця дата об'єднала не тільки
випускників з моменту побудови школи, а і
довоєнних та післявоєнних років.
Бо ніколи за час свого існування школа не
збирала своїх вихованців.
Саме 40 років минуло, як вперше продзвенів
дзвоник в школі – новобудові. В 1969 році, коли
за кошти колгоспу „Комсомолець” побудована
школа – красень, яка за свідченням очевидців,
була чи не однією з найкращих за технічним
оснащенням, можливо в усій Київській області.
Всі пам’ятають ту мить, коли з рук Олександра
Феоктистовича
Журавського, голови артілі
„ Комсомолець”, отримав символічний ключ
директор школи Михайло Павлович Кулик. На
той час це дійсно був храм Знань.
Ще один рік уплітається в десятиліття, яке
додається в нове століття: ми поспішаємо,
намагаємось
реалізуватись,
утвердитись,
залишити добрий слід на землі. Та настає мить,
коли кожен зупиняється, озирається назад,
повертається із далеких життєвих доріг у свій
початок, до свого села, до стежки, що веде від
батьківської хати до школи. Два ці життєві
причали щодня чекають на родинні зустрічі. І
символічно, що ця ювілейна дата зібрала на
сімейне шкільне свято випускників всіх років.
Бо говоримо, що путівку в життя дала в даному
випадку не просто конкретна школа, а
БОРІВСЬКА
Ш К О Л А.
Несміливо заходять у фойє школи
випускники всіх років, вдивляються в обличчя
один одного і, впізнавши, обнімаються, а не
впізнавши, з сумом допитувалися: „Ти хто”? Зі
жвавими коментарями роздивлялися давні
шкільні фотографії, які були виставлені у фойє
школи, з яких вони, ще горобенята в лицьованих
– перелицьованих платтячках та костюмчиках, з
цікавістю вдивляються в своє майбутнє.
Спогади.... Спогади...про юні роки. Про тих, хто
не прийшов, про вчителів, про тих, кого вже
немає. Біля рідної школи випускників – ювілярів
урочисто зустрічала музика у виконанні
випускника Борівської школи Федоренка
Валентина Івановича.

2. Гості з цікавістю оглядали виставку
школярів, адже вироби Борівських маленьких
умільців не раз демонструвались на численних
виставках, в Макарівському районі, в Київській
області, в Києві. А скільки теплих слів записано
в книзі відгуків для почесних гостей - делегації
з Німеччини, Канади, Англії, США та близького
зарубіжжя. По реакції гостей було видно, що
вони були задоволені сучасним поколінням
дітей школи. Відвідали і майстерню ”Клуб
відродження народних промислів і традицій”, де
побачили в яких умовах наші діти творять свої
шедеври. А з яким духовним піднесенням
заходили випускники в свої класи, згадуючи
свою юність.
Головне дійство розгортається в
спортивному залі школи. Спортивна зала ледь
вміщує в своїх стінах величезну кількість
гостей. Як не пригадати казочку про
«рукавичку».
Нинішні вихованці запропонували
присутнім чудовий концерт. По суті це можна
назвати звітом талантів с. Борівка. До присутніх
з привітальним словом звернулась випускниця
Борівської школи, а нині сільський голова
с. Борівка Л.А. Королькова.
З історичним екскурсом в минуле освіти села
Борівки та інших сіл повела вчитель
київщинознавства
та
англійської
мови,
випускниця школи Н.П. Клименко. Наталія
Петрівна при цьому відзначила, що сьогоднішнє
свято по праву можна вважати, за свідченням
усних джерел, і 80 – річчям появи першої
будівлі першої школи в селі Борівка.
Офіційну частину розпочинає ведуча свята
Н.М.Грама. Всі присутні затамували подих.
Хотілось створити дійсно сімейну, шкільну
обстановку. Кожен з присутніх хотів бути не
тільки гостем , а і повноцінним учасником цього
свята. Мереживо виступів минулих та
теперішніх поколінь чередувались, створюючи
надзвичайну
ауру,
взаєморозуміння
і
взаємоповаги, щирості і вдячності.
Кожна
душа
бажає
чогось
чистого,
неповторного,
доброго.
Кожен
з
нас
повертається подумки до її світлого образу. І
для кожного, яким би він не був в її стінах, якби
не склався його життєвий шлях, школа – це той
казковий, магнетичний світ, де завжди затишно
й привітно, як вдома.
Потім нинішній директор Борівського НВО
В.С. Коцюба
розповів про сьогодення
педколективу і учнів. Відзначивши, що колектив
школи постійно шукає шляхи вдосконалення
школи. Ставши в 2003 році однією з найперших
на Україні громадсько активною школою. І по

3. цей день передає свій досвід роботи на рівні
республіки. Він привітав вчителів – ветеранів,
яких також запросили на ювілей. Це ті перші,
що в 60- х роках творили шкільне життя –
В.П.Друкаренко, Н.К. Янкович,Л.П. Богданенко.
Тут на святі
пролунали слова подяки
спонсорам та меценатам школи за вагомий
внесок у розвиток Борівського НВО. Це :
Ковальчук Людмила Іванівна – директор публічної
бібліотеки імені Лесі Українки;
Снитко Іван Олексійович – директор МП
м. Вишгород;
Дідченко
Володимир
Вікторович – приватний
підприємець;
Королькова Любов Адамівна – сільський голова;
Ковальчук
Олександр
Васильович – працівник
Макарівського лісгоспу;
Грама
Михайло
Григорович – приватний
підприємець;
Пивовар
Володимир
Іванович – приватний
підприємець;
Пивовар Микола Іванович – приватний підприємець;
Ляхевич
Олександр
Іванович – приватний
підприємець;
Свят ненко Олександр Миколайович – працівник
школи;
Кравчинська
Катерина
Анатоліївна – колишня
учениця школи;
Сук Зіна Адамівна – колишня учениця школи;
Драба Василь Андрійович – приватний підприємець;
Кирієнко Віктор Михайлович – працівник лісництва;
Подружжя Чистякових - пенсіонери
І коли слово взяла Ніна Кирилівна, вона по справжньому повела урок....
Були і надалі виступи та привітання
випускників минулих років –Журавська О.І.,
яка нині працює вчителем молодших класів
у
Фастівській ЗОШ, Ковальчук Л.І. –
директор публічної бібліотеки імені Лесі
Українки, заслужений
працівник культури
України,
віце-президент
Української
бібліотечної
асоціації так і педпрацівників
школи 80 – років – Мартиненко С.М. – тривалий
час працювала піонервожатою, зараз працює
вчителем зарубіжної літератури в м. Бровари.
З якою теплотою зустріли випускники
привітання в пісенній формі від фольклорного
ансамблю „Борівчанка”.
Саме українські пісні в їхньому виконанні не
залишили байдужими присутніх. І ще довго
лунали оплески в честь прекрасного виконання
жіночого ансамблю..
В цей час на головній площі села - розпочалось
святкування Дня села. Саме сюди завітали
перші керівники району – голова районної
державної адміністрації Горбик В.М,, голова
районної ради Вараницький М.Д., заступник
голови райдержадміністрації Майстренко О.М.,
начальник відділу освіти Гартфіль В.О. На честь
ювілейної дати не тільки щиросердно вітали
усіх з ювілеєм, але і вручили подарунок для
школи – музичний центр. Згодом гості завітали
у школу з привітаннями до колективу вчителів.
Де багато прозвучало теплих слів подяки на
адресу колишніх і нинішніх педагогів, побажань
подальших успіхів на освітянській ниві.
Приємно вразили педагогів випускники
2003 року, які дружно зібралися, в найбільшій
кількості, і з теплими словами вдячності та
чудовими квітами звернулися до своїх перших
вчителів: Грами Наталії Миколаївни, Дідченко
Світлани
Мартинівни,
Семенюк
Ольги
Гаврилівни та класного керівника – Васильчук
Ірини Іванівни, яка пройшла посвяту в класне
керівництво саме з цими дітьми.
Вчителі були в захваті від своїх вчорашніх
учнів, побачивши їх сьогодні дорослими,
серйозними, доброзичливими людьми, які
впевнено будують своє майбутнє, але і не
забувають при цьому про своє минуле: своїх
наставників, які переживали з ними кожну
радість та невдачу, а також своїх однокласників,
з якими промайнули найщасливіші роки життя.
Зібравшись в дружній класній родині, вони
згадували цікаві хвилини шкільних років та
своїх однокласників, які з різних причин не
прийшли, але дуже хотілося бачити їх поруч…

4. Янкович Ніна Кирилівна –
вчитель 60-х років
Друкаренко Валентина Павлівна
– вчитель 60-х років
Особливо цікаве життя в Борівській школі
було з приходом директора школи
Крітенка А.Д.
В школі
працював
струнний
оркестр,
драмгурток. З
п’єсою
„Калиновий
гай”
вчителі школи обїздили всі навколишні села.
В 1969 році в школі була створена прекрасна
навчально-технічна база. 11 років працювала в
Борівській
школі, і
вони
залишили
найприємніші спогади в моєму житті.
Роки моєї праці в Борівській школі – були
найкращими роками мого життя, хоча воно
було на той час нелегким. Працювати
доводилось у 5 пристосованих для навчання
приміщеннях. Хоч і довелось працювати в
таких умовах, але які ми були щасливі.
Більшість колективу, коли я прийшла в
школу, складався з дуже молодих вчителів.
Ми брали активну участь в художній
самодіяльності, суботниках, які на той час
були дуже „популярні”. Всі свята відзначали
разом, колектив школи був дуже дружний.
Випускник першого
повоєнного випуску 1952
року
Чижевський
Іван
Броніславович пригадує, що
матеріальне
становище
тодішніх
учнів
було
„плачевне”, але
такого
бажання вчитися, мабуть, не
мають теперішні учні. Адже
після Великої Вітчизняної
війни
було
величезне
натхнення
до
навчання
молоді. Оркестр
духовий,
який тоді був в школі,
пригадується дотепер.
Бернацька Катерина
Олександрівна, випускниця
1966 року дуже хвилювалась
та
нагадувала, щоб
не
забули запросити її першу
вчительку
Друкаренко
Валентину
Павлівну.
Бобровник Валентина
Адамівна, випускниця 1974
року щиро дякувала за
подаровану мить повернення
в юність.
Кузьменко Віктор
Юхимович
з
друзями
пригадали
як
після
навчання,
в
розкиданих
школах-хатках, вони перші
випустились зі стін нової
школи в 1970 році.
Чижевська Ніна
Броніславівна, випускниця
1954 року згадала минуле
не тільки школи, а й села.
Першу роботу в молодіжній
бригаді
зі
своїми
однокласниками.
Глушко
Тетяна
Григорівна,
випускниця
1978 року
пригадувала
чарівні
уроки
Сліпко
Антоніни Василівни.
Також через матеріальне
становище
не
змогла
закінчити
7-річку
Бичківська
Тетяна
та
пригадує, як
цілу
зиму
бригада дівчат, в якій вона
працювала,
прибирали,
штукатурили
цю
нову
школу з радістю.
Янкович
Павло
Васильович, випускник 1998
року пригадав про своє
єдине розбите скло в школі.
Педагогічний та учнівський колектив школи висловлює велику подяку
випускникам школи різних років за щедрий подарунок школі, а саме методом
фандрайзінгу було зібрано 1900 гривень благодійної допомоги. Ці кошти
будуть залучені на закупівлю кольорового ксероксу та фарби для друку
майбутніх номерів інформаційного вісника «Школяр».
Редколегія вісника „ Школяр”