“Наша сім'я” Газета Кам'янець-Подільської ЗОШ №7 Школа сприяння здоров’ю, шкільна газета, прес-центр, шкільну життя, юнкор, самоврядування, творче об’єднання учнів

1. №3(62)– ЛИСТОПАД 2012
Здоров’я
і
навчання поруч
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ І-ІІІ СТУПЕНІВ ШКОЛА №7
ЧИТАЙТЕ У
ВИПУСКУ:
НЕ СІРІСТЬ БУДНІВ:
2
Обласний творчий
клуб «Пошук»
Пошук»
ОСОБИСТІСТЬ:
3
Класний керівник
11 класу
СУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙ:
4
Білі дні, але чорні
будні
ШКОЛА СПРИЯННЯ
ЗДОРОВ’Ю
9
Як потрібно загартовуватися
НА КРИЛАХ МУЗИ:
Звичайна людина з
великої літери
10
Як легко буває комусь нагрубити,
Як тяжко сказати : «Прости».
Як легко буває нечесному жити,
Як тяжко до храму прийти.
Частенько далеко гріхи чужі бачим,
Під носом не бачим своїх.
Найменшу провину чужу не пробачим,
На кпини піднімем і сміх.
Як часто буває: не власного болю
Нам серцем не осягнуть,
І знов по життю понівечені долі
Пліч-о-пліч вже поряд ідуть.
Щоб горе, байдужість тебе обминули,
Щоб друзів не розгубив,
Треба щоб люди Людину відчули,
Щоб сам ти Людиною був.
Хай друзі отримають справжнього Друга,
В любові знайди свою ціль,
Підставити вмій де плече, а де
руку,
Прости всі образи і біль.
Вмій стримати прояв нещадного
гніву ,
Терпимим до інших ти будь,
Добрим, порядним, чутливим і ніжним,
Та посмішку не забудь!
Миронов Андрій
Толерантність - це визнання поваги до інших людей, уміння жити разом з іншими людьми.
Чи завжди в житті ми толерантні до
людей ? Як виховати в собі ці якості ?
Кожна людина неповторна. Світ
тому і цікавий, що всі ми різні. Іноді
риси характеру товариша або подруги
вас нервують, іноді, навпаки, допомагають вам прийняти певне рішення. І
незважаючи на відмінності у характерах, ви є друзями, вам цікаво разом.
Тому ж терпимість потрібно проявляти до всіх.
Давайте перевіримо, чи терпимі ми,
чи потрібно нам виховувати в собі цю
якість.
Вибери твердження, які відповідають твоїй поведінці.
Але чи означає толерантність терпимість до всього? Хіба можна терпіти, якщо хтось затіває бійку, ображає
інших?
Саме тут і існує межа. Ми маємо
багато прав, але не маємо права порушувати права інших.
Американський філософ Ф. Емерсон сказав : " Моя свобода розмахувати руками завершується там, де починається ніс мого сусіда".
Нещодавно в нашій школі на третьому поверсі вивісили велику квітку
толерантності. Кожен клас повинен
був написати на одній із пелюсток, що
на їхню думку, толерантність
Сушицька
Валерія,
юнкор

2. №3(62)– ЛИСТОПАД 2012
2
НЕ СІРІСТЬ БУДНІВ
СЕМІНАР
Обласний творчий клуб «Пошук»
Пошук»
23 листопада 2012 року
в сьомій школі було проведено семінар заступників
директорів шкіл з навчальної роботи обласного творчого клубу «Пошук». На
засідання зі всієї області
з’їхалось 26 представників
клубу, який діє в області 25
років. Гостям було запропоновано презентацію
про навчальний заклад нового типу «Від школи
сприяння здоров’я до школи культури здоров’я»,
екскурсію класними кабінетами та приміщенням
школи.
Директор школи Лаврусевич О.А. привітав
всіх учасників семінару та побажав плідної роботи. Керівник закладу розповів про кадрове забезпечення та матеріально-технічну
базу школи, повідомив про
історію розвитку Школи
сприяння здоров’ю.
Заступник директора
школи з навчальної роботи
Ганущак Н.Д., член обласного клубу «Пошук», радо
вітала своїх колег та гостей
з черговим засіданням клубу у Кам’янціПодільському, зокрема у стінах сьомої школи.
Надія Дмитрівна коротко повідомила про структуру діяльності Школи сприяння здоров’ю, внутрішньошкільну мережу, запропонувала гостям
модель Школи культури здоров’я. Також у своєму виступі заступник директора
наголосила на
центри, які діють у Школі
сприяння здоров’ю. Зацікавив гостей семінару профілактично-оздоровчий комплекс школи, заняття у яко-
му проводить тренерінструктор Куньковська
Н.О.
Цікавою та змістовною була екскурсія по школі, проведена директором школи
Лаврусевичем О.А.. Представникам семінару було
показано хореографічний
клас, корекційно-навчальний комплекс, кабінет
фізичної реабілітації з тренажерами та масажним столом для проведення занять, які проводить вчитель ЛФК Сірий О.О.
Бойко О.О., заступник директора з науково-методичної роботи розкрив питання професійності у роботі Школи сприяння здоров’ю,
наголосив на інформаційній
грамотності педагогів школи, поділився
планами
школи на майбутнє .
Гостей семінару вразив зовнішній вигляд класних кімнат, приміщення школи,
особливо їх зацікавили кабінети фізичної реабілітації,
різновид компенсаторнонейтралізуючих
технологій: казкотерапія, сміхотерапія, аромотерапія,
музикотерапія та інші. Представники клубу все
уважно розглядали та фіксували на фотоапарати, щоб вдома впроваджувати передовий педагогічний досвід. Відвідавши наш заклад, представники семінару щиро дякували адміністрації
та педагогічному колективу
за можливість проведення
даного заходу у школі та за
побачене та почуте у стінах
загальноосвітньої школи
№7.
Мельник Юлія, юнкор

3. №3(62)– ЛИСТОПАД 2012
3
ОСОБИСТІСТЬ
ЗНАЙОМСТВО
Класний керівник 11 класу
Завжди приємно познайомитися ближче з цікавими людьми. Сьогодні ми пропонуємо вам знайомство з класним керівником 11 класу Бєлозьоровою Ларисою Іванівною, яка цьогоріч посіла ІІ місце на
міському конкурсі Вчитель року «Класний керівник» (про це ми писали у минулому випуску).
Л.І.:У моєму випадку поділяти час дуже складно,
К.: Чи важко Вам бути
класним керівником у адже турботи у школі завжди різні і часто змінюютьвипускному класі? Чо- ся і в прямому і переносному сенсі. Звичайно, часу не
вистачає. Час, як золото, і кожна хвилина, кожна сему?
кунда для мене дорогоцінна. Бути всюди, завжди і
Лариса
Іванівна :Випускний клас у одночасно не притаманне мені, як і кожній людині у
мене вперше, тому від- нашому світі, але я стараюся усе встигнути, якнайкрапускачи у світ дітей, з ще, і що тільки в моїх силах. Особливо, в кінці року,
якими пройшла важли- семестру: звіти, журнали, свята, клас, школа, сім’я,
вий відрізок життя, та свої особисті потреби – займають багато часу. Коли
заклала свою душу, голова іде обертом, то здається, що я ніколи не встигдуже важко. Від п’ято- ну усе це зробити вчасно, але все робиться і очікуваго класу тримати план- ний результат полегшує душу.
К.: Чи вистачає Вам часу на сім’ю?
ку – найкращих, вагоЛ.І.:Сім’я – це важливий момент у нашому житті.
мий внесок праці. ДоМоя сім’я, мабуть, звикла до того, що у мами постійпомагати дітям, які
прагнуть великих висот мені тільки за радість. Я но «купа роботи». Бували моменти, коли моя старша
вела по життю їх з малих років і розлучатися з ними дочка Ізабелла говорила: «Мама вертайся в сім’ю!».
на таких досягненнях взагалі не хочеться. Я часто Тільки свято – мама вдома ввечері. Я їх дуже люблю і
уявляю, якими виростуть мої 27 учнів. Сподіваюсь, вони мені часто допомагають і підтримують з порозущо це будуть САМОстійні та САМОдостатні особи- мінням. Дітей я часто бачу у школі і можу контролюстості, які САМОвизначились шляхом САМОрозви- вати більшу частину їх життя, хоча зараз лише молодтку й САМОреалізації. А запитання чи важко, ма- шу. Але не дивлячись ні на що, вони раді, що я у них
буть, є недоречним, тому що я люблю свою працю, є. В організації різних подій, де задіяний мій клас і я
дітей, які зі мною 7 років і рада, що з гордістю мо- особисто, рідні теж беруть участь, тому що зазвичай
підготовка триває з ними. В сімейному колі ми обгожу назвати їх своїми рідними.
К.: Як Ви розподіляєте час і чи вистачає Вам часу ворюємо, як би було краще та усі найкращі думки
на всі справи? Взимку день коротший – чи вплинуло приймаються до уваги. Вони люблять і розуміють
мене, з гордістю – за це я їм вдячно сповна.
це на Вашу роботу?
К.: Як Ви здобули перемогу на конкурсі «Вчитель року»? Які вимоги були на цьому конкурсі?
Л.І.:Конкурс Вчитель року «Класний керівник» вимагав опис досвіду. За 7 років класним керівником, повірте, є чим поділитися і є, що показати. Адже мій клас з самого початку був найкращим класом, підтвердженням є шкільний конкурсу «Золота 7», де ми в 5 класі здобули вперше в історії школи І місце. І з кожним роком планка все піднімалась вище і вище, а сама я росту та накопичую досвід разом з дітьми, адже робота будь-якого класного керівника повинна йти пліч-о-пліч з новітніми технологіями у системі освіти, з
глибоким знанням психологічних основ, з великим бажанням та ентузіастом. Завдяки співпраці класний керівник, учень, батьки можна досягти великих вершин, що ми і намагались завжди робити. Тому я вважаю,
що це наша спільна перемога.
К.: Чи задоволені ви загальною успішністю свого класу?
Л.І.:Мій клас не любить пасти задніх, він завжди намагається бути попереду і це уся школа прекрасно бачить. Успішність класу за 7 років не падала нижче 4 місяця, а в нас 27 класів у школі. Звичайно заслуга вчителів, учнів і моя у цьому, але вони молодці, дружні, організовані і активні. Вони беруть участь у активі
школи і їх де лише не вистачає. Вони є переможцями олімпіад, МАН, безліч конкурсів. Я дуже цим задоволена.
К.: Які побажання, настанови Ви хотіли б передати читачам?
Л.І.:Напередодні хочу усіх привітати з наступаючими святами, гарного святкування. Побажати людяності,
розуму, як я завжди кажу, благополуччя, добробуту, достатку у всьому. Багато усмішок, успіху та всього
найкращого. Цінуйте кожну секунду свого життя, та насолоджуйтеся ним. Вірте у себе і у вас обов’язково
усе вийде!
Ольга Банах, юнкор

4. №3(62)– ЛИСТОПАД 2012
4
СУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙ
ЧЕСНІСТЬ
Добро починається з тебе
З давніх-давен чесність вважається рисою, яка облагороджує людину. Чесних людей поважають та відзначають, а інколи й нагороджують. А авторитет та повагу в колективі хотів би мати кожен із нас.
Немало чесних людей ви можете зустріти і в наш час. Ці люди можуть бути різного віку
та національності. Вони можуть жити поруч з тобою, і одного дня ти дізнаєшся про їхній
прекрасний вчинок.
У 5-А класі навчається Матійшен Даніела. Відмінниця навчання, чесна, дисциплінована,
старанна, відповідальна – такими словами можна охарактеризувати Даніелу. Одного зимового дня під час однієї з великих перерв Дана разом з учнями класу гралася на шкільному подвір’ї. Раптом дівчинка побачила в снігу мобільний телефон. Вона підняла його і
одразу думка спала: хтось втратив цінну річ і зараз у розпачі. Потрібно допомогти людині
– іншої думки Даніела не хотіла й припускати. Вона принесла його до класу, повідомила
класному керівникові і почались пошуки власника мобілки.
Тут до пошуків підключились Оздоба Саша, Ткачук Валерія, Крамар Ярослава та інші.
Власником мобільного виявився учень 8-В класу Шкарупа Сергій.
Неважко бути чесним, і прагнути бути таким потрібно не заради слави, а заради відчуття, що не марно ти прожив сьогодні день, а допоміг іншій людині.
Учні 5-А класу
ТРАДИЦІЇ
Тиждень української мови
Уже традиційними у нашій школі стали тижні педмайстерності вчителів. Розпочинають ділитися своїм
досвідом вчителі-філологи. З 12 по 16 листопада пройшов тиждень української мови та літератури. Насправді
тиждень розпочався напередодні 9 листопада зі святкування Дня української писемності ім.Петра Яцика.
Протягом тижня кожен із вчителів-мовників дав відкритий урок з мови чи літератури, на яких учні ближче
знайомилися з творчістю українських письменників та
вшановували їх пам’ять. На мою думку, треба брати
приклад патріотизму та любові до рідної мови з таких
особистостей як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван
Франко та інші. До речі, про українську мову: в цей тиждень доречно було б розмовляти саме рідною, солов’їною, українською мовою.
Мосейчук Дмитро, юнкор
ТЕМА ДНЯ
Тиждень дорожнього руху
З 12 по 18 листопада у рамках Всеукраїнського тижня безпеки дорожнього руху відбулися
виховні години та зустрічі з інспекторами ДАІ. Проте проблеми у порушенні правил дорожнього
руху швидше стосуються не дітей, а їх батьків.
Чи не щодня батьки наших учнів створюють аварійні ситуації на подвір’ї школи. Уже кілька
місяців перед в’їздом на подвір’я школи стоїть знак СТОП, проте це не зупиняє більшість водіїв
під’їжджати під самий поріг школи. Ситуація стала критичною, коли малюк, відчуваючи себе безпечно на подвір’ї рідної школи, вибіг перед самісінькою машиною одного з батьків. Адміністрація
школи вжила радикальних заходів, закривши ворота школи. Не зважаючи на незручності, що
спричинив цей крок (хтось змушений чергувати біля воріт, оскільки щодня до школи приїжджає
службовий транспорт), він виявився дієвим. Проте, на мою думку, потрібно не зачиняти ворота, а
змінювати свідомість батьків, адже вони уже дорослі люди!!!
Охріменко Ілля, юнкор

5. №3(62)– ЛИСТОПАД 2012
5
СУПЕРМАРКЕТ ПОДІЙ
ПАМ'ЯТЬ
Білі дні, але чорні будні
24 листопада о 16.00 в Україні пройшла Загальнонаціональна хвилина мовчання на
вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Після цього розпочалася загальнонаціональна акція «Запали Свічку пам’яті», під час якої мільйони українців
запалюють свічки біля меморіалів Голодомору та на вікнах своїх домівок.
Людина народжується на світ для того, щоб отримати від нього найбільшу користь,
насолоджуватися кожним днем, проведеним на землі. Але ніяк не кожен день, кожну годину боротися за своє та своїх дітей життя. Кожну хвилину тебе не покидають думки, що буде
далі, як пережити ці важкі часи і чи в змозі ми це витримати. Коли почався голодомор , люди поставили крапку на своїх мріях про краще життя. Вони зневірилися в тому, що можуть повернутися на
той час вже зовсім не звичайні дні, а щасливі будні, якими вони жили до початку цього пекла. Краще життя для дітей, гідна старість для батьків, розвиток у господарстві і т.д., все це залишилося
перед 1932 роком. А в кінці 1933 року для тих, хто витримав ті страшні часи, була лише одна мрія –
ніколи більше цього не
пережити, тому що в настільки стресовій ситуації,
людина просто не може
протистояти яким-небудь
проблемам, просто спрацьовує інстинкт самозбереження. Якщо уявити собі, що там відбувалось, в
яких умовах люди виживали, в кожного з них в очах,
повних сліз, читається
тільки одне слово: « Допоможіть….!». І те що ми зараз просто напризволяще
викидаємо в смітник за
один день, та що там
день, годину… люди могли б прожити цим неділю,
а може і більше, а дехто
взагалі
ставав сам
їжею….
А що буде, якщо ці
часи повернуться? Людство не звикло до таких
умов існування. Задумайтесь, наскільки ми не цінуємо того, що маємо на теперішній час, і всі ці дрібні
проблеми, які нам здаються величезними, насправді є просто дрібницею.
Ось як проводимо ми один день: прокидаємось у чистому ліжку, приймаємо душ, одягаємось в
охайну одежу, робимо зачіски, снідаємо, обідаємо, вечеряємо, ходимо на роботу, пізнаємо щось
нове, відпочиваємо, і нам здається, що ми живемо в поганих умовах. А якщо прирівняти цю ситуацію з ситуацією в період з 1932-1933 роки, то це - як небо і земля.
А люди в ті часи, з тим харчуванням, психологічним станом назавжди втратили та підірвали своє здоров’я, і все це вони просто терпіли, зціпивши зуби, від психічного і фізичного болю,
якому нічим було зарадити!!! І всі слова зайві.
Назарова Анастасія, юнкор
ТЕСТ
" Чи терпимі ми?"
Тестування " Чи терпимі ми?"
1. Ти не погоджуєшся з товаришем...
а) Ти все ж таки слухаєш його.
б) Ти не даєш йому говорити.
2. У класі ти вже відповідав...
а) Ти даєш можливість відповісти іншим.
б) Тобі хочеться відповісти ще.
3. Товариш зрадив тебе...
а) Ти намагаєшся з ним порозумітися.
б) Ти помстишся йому.
Якщо в усіх трьох випадках ти вибрав
твердження "а", ти - терпима людина.
Цікаві думки визначних людей про толерантність
Байдужість – це параліч душі, передчасна смерть. (Антон
Чехов)
Ображаючи іншого, ти не турбуєшся про самого себе.
(Леонардо да Вінчі)
Людина, яка робить інших щасливими, не може сама бути
нещасною. (Гельвецій)
Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш на звання людини. (Сааді)
Жодна зла людина не буває щасливою. (Ювенал)
Підняти слабкого – цього замало: треба ще потім його й
підтримати. (В. Шекспір)
Поведінка – це дзеркало, у якому кожен показує свою подобу. (Гете)

6. №3(62)– ЛИСТОПАД 2012
6
ТРИБУНА ВБОЛІВАЛЬНИКА
ЕКОЛОГІЯ
«У кого бджоли - у того й мед»
мед»
Чергове перше місце пов’язане з екологічним
конкурсом «У кого бджоли - у того й мед» .
Учні 7-Б класу виконали дослідницьку роботу
про взаємозв’язки бджіл, людей та довкілля під
керівництвом класного керівника Степанишиної
Наталі Анатоліївни і заслужено посіли І місце на
міському етапі конкурсу. Вітаємо їх з перемогою і
бажаємо творчої наснаги.
Карпяк Оксана, юнкор
СПОРТ
Гандбол
visnuk.blogspot.com
24-25 листопада у Києві відбувся Всеукраїнський
турнір з гандболу серед дівчат пам'яті І.Є. Турчина.
Цьогорічний турнір зібрав гандбольні команди з Києва, Запоріжжя та Кам'янця-Подільського.
Наше місто на турнірі представляла збірна ДЮСШ
№1, до складу якої увійшли учениці 2-4 класів ЗОШ
№10 та ЗОШ №7. Команду до змагань готував тренер ДЮСШ №1 та наш вчитель фізкультури Купчак А.М.
Юні гандболістки не тільки вперше у своєму житті взяли участь у змаганнях з гандболу, а й вибороли на турнірі третє місце.
Але для нашої команди приємні моменти на цьому не закінчилися. Також дівчата відвідали міжнародний турнір з гандболу пам'яті
І.Є. Турчина у Палаці спорту, в якому взяли участь збірні команди
України, Росії, Македонії, Голландії, Чехії та Угорщини.
Окрім того, юні кам'янчанки мали можливість помилуватися краєвидами Києва, побувати на Хрещатику, взяти участь у зйомках
програми "Караоке на майдані" та поспілкуватися з Ігорем Кондратюком. Програма за участю наших гандболісток вийде в ефір телеканалу СТБ 20 січня 2013 року.
Шутяк Марина,юнкор
visnuk.blogspot.com
СПОРТ
Вільна боротьба
16 листопада в ДЮСШ №2 відбулася першість міста з вільної боротьби. Серед вихованців ДЮСШ №2 учень 7 школи Стасюк Данило (6-В клас) посів І місце, а Разін Артем (6-Аклас) ІV місце.
Вітаємо Данила та Артема з перемогою і бажаємо йому спортивних перемог.
Карпяк Оксана, юнкор

7. №3(62)– ЛИСТОПАД 2012
7
ТРИБУНА ВБОЛІВАЛЬНИКА
ПЕРЕМОЖЦІ
Ми пишаємося вами
У період з листопада по грудень (включно) у місті проходить ІІ етап Всеукраїнських олімпіад. Наша школа бере активну участь у них і займає призові місця. Ось наші переможці:
Міські олімпіади
Фізика(Гарматюк А.Є.)
ІІІ – Гончар Діана, 7-А клас
ІІ – Фаін Артем, 9-В клас
Історія (Гудима Н.М.)
ІІІ – Смолінський Ігор, 9-В клас
Біологія (Мещишина Г.Г. та Куньковська Н.О.)
ІІ–Кульчицький Дмитро,10 клас
ІІ – Фаін Артем, 9-В клас
І – Футько Діана, 8-А клас
Екологія (Мещишина Г.Г.)
І – Кульчицький Дмитро, 10 клас
Географія (Мельник Т.О.)
ІІ – Кульчицький Дмитро 10 клас
Математика (Пушкарук А.М.)
ІІ – Фаін Артем 9-В клас
Українська мова та література (Чепурняк Т.О. та Бойко І.О.)
ІІІ – Матковська Олександра 9-А клас
ІІ – Гончар Діана 7-А клас
Економіка (Флерчук І.А.)
ІІІ – Матковська Анастасія 11 клас
Про інші досягнення наших друзів ми розповімо в наступному номері
(грудень).
Кульчицький Дмитро, юнкор

8. 8
№3(62)– ЛИСТОПАД 2012
ШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’Ю
САНБЮЛЕТЕНЬ
Як потрібно загартовуватися
Загартовування- це твоє здорове життя. Я хочу розповісти як зробити перші кроки до здров'я.
Що потрібно для загартовування? Найкраще починати з легшого:
1)Людина повинна починаючи з теплих днів спати з відчиненою квартиркою.
2)Найбільш веселий і здоровий спосіб - це зарядка. Її потрібно старатися виконувати кожного ранку. Але, якщо ти будеш робити її з задоволенням, то буде великий і позитивний результат.
Тепер розповім як правильно загартовувати
тіло:
1)Кожного ранку ви миєтеся теплою водою.
2)Старайтесь з кожним днем цю температуру
зменшувати. Але пам'ятайте,якщо ви після хвороби, то зверніться до лікаря чи можна вам далі так
shkola.ua
загартовуватися.
Дотримуючись цих правил загартовування ви здорові на все життя.
Кузик Юлія, спецкор
ЕКОЛОГІЯ
Куди здавати батарейки в
Кам’янці-Подільському?
У нашому місті, як власне й в Україні загалом, не була досі вирішена проблема небезпечних відходів.
Згідно розпорядження міського голови №168-р від 19 березня 2012 року
«Про організацію прийому небезпечних відходів від населення міста» структурними підрозділами виконавчого комітету міської ради організовано пункти прийому небезпечних відходів від населення міста, укладено угоди зі спеціалізованим підприємством, що має ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, про передачу небезпечних відходів для подальшої
їх утилізації, та облаштовано місця тимчасового зберігання небезпечних відходів на території житлово-комунальних підприємств.
Загалом пунктів тимчасового зберігання небезпечних відходів шість, за кожним закріплено відповідальну особу. За словами головного спеціаліста з питань
екології Наталії Татарінової механізму вирішення цієї проблеми в Україні немає, проте варто нею займатися і над нею замислюватися кожному, адже якщо
одна використана батарейка чи люмінесцентна лампа не несе небезпеки, то у
масштабах міста, країни – їх сотні, тисячі. Під час пошкодження таких ламп відбувається випаровування ртуті у незначній кількості. Небезпечно те, що ця речовина акумулюється у організмі людини і рано чи пізно дає про себе знати. Кам’янець-Подільський одне з перших
міст України, де запроваджується отримання небезпечних відходів саме від населення.
На кожній батарейці є маркування, яке попереджає про небезпеку її викидання разом із звичайним сміттям. Адже в звичайнихбатарейках є багато токсичних елементів, які здатні сильно забруднити навколишнє середовище. Як з цим бути – читай далі.
Потрапивши в землю, батарейка здатна забруднити 400 літрів води або 20 квадратних метрів

9. №3(62)– ЛИСТОПАД 2012
9
ШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ’Ю
ґрунту. Викинувши всього дві старенькі батарейки з ліхтарика, ви зіпсуєте дві ванни, 8 відер і півтора чайника чистої води.
Очистка забруднених ресурсів – справа не з дешевих. Тому набагато простіше реалізовувати
технології по переробці батарейок для того щоб попередити їх викид в навколишнє середовище.
В Україні є власний завод для переробки батарейок. Він знаходиться у Львові, ДП Аргентум.
Наразі завод не працює в зв’язку з «відсутністю сировини для виходу на робочі об’єми» і приймає
батарейки на складування для переробки, яку проводить за наявності достатньої кількості сировини. Тим не менше, вже діє ряд точок збору, куди їх можна здати для подальшої переробки.
Після переробки батарейки з компонентів батарейки отримують сухі розподілені хімічні елементи і сортовані відходи з упаковки (картон і пластик).
КонтактНазва
ор- Номер та Відповідал
№
ний
ганізації
дата наказу ьний
телефон
Западловсь№ 21 від кий
3-43-08
КП
1
«Житловик» 02.04.12 р. Віктор Пет- 3-14-21
рович
2
КП
№2»
Боднар
«ЖЕК № 39 від
Галина Ми- 3-46-90
27.03.12 р.
хайлівна
Серафімо№ 4 від вич
2-21-64
29.03.12 р. Валерій Болеславович
3
ЖЕО
ТСЖББ
4
Іустінова
№ 39 від
ККП
Алла Ми- 4-16-19
«Господар» 27.03.12 р.
хайлівна
5
Рихліцький
Сергій Лео№ 18 від нідович
3-91-10
29.03.12 р. Чумаченко
Ірина Юрівна
ЖКП
«Південь»
900igr.net
900igr.net
Графік прийому
Адреса
Дні тижня
Години
вул. Гунсь- Вівторок,
ка, 7/9
четвер
08.00-12.00
13.00-18.00
вул.
Тімірязєва, Середа
125
14.00-16.00
пров.
Північний, Вівторо
5/1
15.00-17.00
вул. РозвоВівторок,
довського,
четвер
10
13.00-16.00
10.00-12.00
вул. ГодоСереда
ванця, 26
10.00-12.00
900igr.net
900igr.net

10. №3(62)– ЛИСТОПАД 2012
10
НА КРИЛАХ МУЗИ
ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ
Звичайна людина з великої літери
У будинках
все було автоматизоване. Миття посуду,
прання, прибирання, вирощування вазонів, купування продуктів та речей – все
це робили машини. Лиш незначна кількість людей продовжували робити все
самостійно і називали новий час «часом
глобальної деградації». Я не входив до
їх числа. Мене цілком влаштовувало те,
що мені не доводилося нічого робити
вдома. Мені дуже подобалося навчання, яке стало сенсом життя. В
моєму дитинстві все тільки починалося, ще були звичайні школи,
тому для мене стало радістю позбутися вчителів, нудних книжок та
ручок, від який боліли руки. Але ж якби я знав, чим це все закінчиться…
Одного теплого літнього вечора у мене вдома чомусь почав «глючити» мій комп’ютер. Світло то вимикалося, то вмикалося. Я зв’язався зі своїми знайомими, у яких все виявилося так само.
Не пройшло й однієї години, як піднялася величезна паніка. Усі
роботи, усі комп’ютери, усі машини почали виходити зі строю.
Ніхто нічого не говорив, влада ніби закрилася у своїй величезній
будівлі в очікуванні, що це пройде само. Ніхто нічого не вирішував, а паніка все посилювалася. З часом електрика зовсім вимкнулася. Аж тоді я усвідомив весь жах ситуації, адже без електрики ми
не зможемо нічого зробити. Ми навіть не зможемо спуститися на
перший поверх, тому що ліфти не працюють, а сходи вже ніхто не
будував. Єдиною втіхою був слабенький Інтернет сигнал, який з
кожною хвилиною зменшувався. Я просидів один у своїй темній
квартирі більше чотирьох годин в очікуванні незрозуміло чого.
Уже хотів задрімати, як мене відволік звук повідомлення, який
став для мене єдиною надією. Десь в глибині душі стало смішно. Я
радію звичайному повідомленню, як склянці води під час посухи.
Ці думки болісно відбивалися у моєму серці. Як я міг бути настільки легковажним та довірити своє життя машинам? Адже у мене
був шанс все змінити. Я дитина старого покоління, коли ще цього
всього не було. Я тремтячою рукою відкрив повідомлення. Його
зміст шокував мене.
«Доброї ночі, 7008700960, якщо цю ніч можна назвати
доброю. Вас турбує управління Наукового центру. Ви – наша
остання надія. У зв’язку зі щорічним тестуванням нервової системи, саме Ваш головний мозок підходить під наш новий винахід –
машину часу. Ми виконаємо які завгодно умови, але Ви нам потрібні. Ваша задача дуже проста. Ви відправляєтеся в 2012 рік та переконуєте людей у шкоді повної автоматизації людської праці. Як
та з ким це зробити, ми Вам розкажемо на місці. Через 5 хвилин
після вашої згоди за Вами прибуде наш працівник та доставить Вас
на місце. Не забувайте – тільки Ви в силі це зробити. Наше життя у
Ваших руках».
Після прочитання листа я декілька хвилин сидів у повному
ступорі. Що робити? А якщо щось не вдасться? А якщо це загрожує моєму життю? Думки роїлися у моїй голові не даючи змоги
щось вирішити. Але якщо подивитися з іншого боку, то мені немає
чим ризикувати. Я віддав усе своє життя науці, у мене немає сім’ї,
немає друзів. Я ніхто. Автоматично я натиснув кнопку «ОК». Що
ж, тепер залишається тільки чекати. У листі не йшлося про якісь
речі, які потрібно мати з собою, тому я просто сидів. Мені не було
страшно, мені вже було все одно. Я немовби змирився зі своєю
АДРЕСА РЕДАКЦІЇ:
м.Кам’янець-Подільський, вул. Жукова, 27
Тел. (03849) 6-25-24, 4-34 21
š kpschool7@mail.ru
ü school7.osvitakp.com.ua
участю. Але ж може все буде добре? Про це я на той час не
думав.
Через декілька хвилин за мною приїхали. Блідий та
спокійний я сів у машину. У Науковому центрі всі ставилися
до мене з неабиякою повагою. Аякже, я ж особливий... Я спокійно вислухав інструкцію, яка виявилася дуже простою. Побічним ефектом було лише несильне запаморочення та нудота.
Цього я не боявся, тому трішки заспокоївся. Далі все пройшло
дуже швидко. Мене посадили в якусь машину, яка нагадувала
собою величезний циліндр. Далі я пам’ятаю тільки спалахи
різнокольорового світла.
Я прокинувся в однокімнатній квартирі на звичайному
ліжку. На календарі був 2012 рік. Фактично я ще не народився.
Це звеселило мене. Я піднявся з ліжка. Запаморочення не було,
мабуть, все пройшло нормально. Кімната звичайна, як у дитинстві. Ностальгія. На годиннику 9:15. В кишені джинсів я знайшов записку.
«7008700960, у цьому часі тебе звати Станіслав Дмитрович. Ти повинен викликати таксі та влаштуватися на роботу
в Науковий центр. Твої документи та характеристику ми підробили під тодішній час. Вони в сумці. Запам’ятай – ти хороший
працівник. З роботою у тебе складнощів не буде, зараз вивчають те, чим ти користувався кожного дня. Твоя головна задача
– переконати їх у шкоді повної автоматизації людської праці.
Старайся тісно не контактувати з людьми та не заводити хороших друзів. Бажаємо успіхів.»
Ну що ж, цікаво.
І я почав життя з нової сторінки…
Рік потому…
Все проходило напрочуд легко. Я втерся в довіру до
працівників, вони мене прийняли надзвичайно тепло. Прислухалися до моєї думки так, ніби я не новенький, а працюю уже
дуже давно. Усі полюбили мене та брали поради. Як і наказували, я не заводив близьких друзів. Якщо чесно, я майже не
контактував з людьми, за винятком робочих переговорів. Спочатку ніхто навіть слухати не хотів мою пропозицію. Але згодом мені прийшла ідея прочитати лекцію в університеті та
послухати думки студентів. На лекції я показав усі недоліки
повної автоматизації: «…Якщо повністю замінити людську
працю на працю машин, люди забудуть, хто вони такі. Чому б
не було кращим розвиватися в іншому напрямку? Можна створювати речі, які би давали змогу робити щось краще чи просто
зручніше. Як, наприклад, ручка, яка пише на будь-якій поверхні, а потім передає на комп’ютер. Або ж ноутбук, який заряджається від води і виробляє кисень. Це ж набагато зручніше і
одночасно надає змогу людям працювати самим…». На подив
моїх колег, майже усі студенти підтримали мою думку. А згодом всі інші перейняли мою ідею. Наука почала розвиватися
трішки в іншому напрямку – в напрямку покращення життя.
Можна сказати, що я виконав свою місію. Мені сподобалося жити у минулому. Тут навіть краще, ніж у моєму часі.
Таким чином я став Звичайною людиною з великої літери і
тепер ви розумієте, чому.
Матковська Олександра
Головний редактор: Банах Ольга
Шеф-редактор: Карпяк О.Ю.
Юнкори:
Матковська Олександра,
Карпяк Оксана,
Мосейчук Дмитро,
Сушицька Лєра,
Кульчицький Дмитро
Щомісячна газета Кам’янець
-Подільської ЗОШ №7
Газета виходить з вересня
2007 року