Курбатова В.В.

1. Смолінське навчально-виховне обʼєднання
«Загальноосвітня школа I-III ступенів-гімназія-позашкільний заклад»
Кіровоградської області Маловисківської ради
«Використання на уроці вправ для розвитку
психічних процесів з метою корекції»
з досвіду роботи вчителя-методиста
Курбатової Валентини Василівни
2016-2017 н.р.

2. Використання на уроці вправ для розвитку психічних процесівз метою
корекції - це проблема, над якою я працюю уже три роки з дітьми, які
потребують особливої уваги.
У статті 23 Конвенції про права дитини зазначено, що розумово чи
фізично неповноцінна дитина повинна проводити повноцінне гідне життя в
умовах, які забезпечили б її гідність, сприяли її упевненості в собі і
полегшували б її активну участь у житті суспільства. Відповідно цього
документу для здійснення корекції порушень у фізичному та психічному
розвитку учнів з особливими освітніми труднощами має проводитися
відповідна корекційно-педагогічна діяльність, яка є складним
психофізіологічним і соціально-педагогічним явищем, що охоплює весь
освітній процес. Таким чином, корекційно-розвиваюча робота вирішує
специфічні завдання, зумовлені особливостями психофізичного розвитку
учнів. Ця робота потребує впровадження особистісно-зорієнтованих
програм навчання, розвитку та корекційно-спрямованого індивідуального і
диференційованого навчання, запровадження інтегрованого навчання..
На початку XXI століття змінюється світ. Найбільш успішними
стають суспільства, що мають високий рівень знань та інтелекту. Отже,
надзвичайно велике значення має зміст освіти та її якість. А що робити, коли
погіршується стан здоров'я населення та зростає кількість дітей, які внаслідок
захворювань стають інвалідами? На сьогоднішній день це є однією з
найважливіших проблем у нашій країні. Головні причини інвалідності таких
дітей — органічні ураження нервової системи, хвороби сенсорних органів,
психічні розлади та вроджені вади розвитку. Існуюча система утримання
дітей-інвалідів у спеціальних інтернатних установах лише на 20 відсотків
забезпечує потреби дітей-інвалідів. При цьому відірваність дітей від родини,
від звичного і біологічного близького оточення посилює психологічний тиск
на дитину. Отже, актуальністю теми є сучасні зміни в системі початкової
освіти, які певним чином вплинули на зміст корекційно-виховного навчання
дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Це також відображено у
прагненні фахівців та дослідників до розробки інноваційних програм,
використання нових методів навчання і виховання дітей з затримкою
психічного розвитку (ЗПР).
Аналіз літературних джерел свідчить, про те що проблемиособливостей
педагогічного процесу в спеціальній школі досліджувалася багатьма
вченими. Зокрема Г.М. Дульнєв, розвиваючи вчення Л.С.Виготського,
сформулював основну мету і принципи корекційно- виховної роботи,

3. визначив корекційну роль навчання в спеціальній школі, співвідношення між
навчанням, вихованням та корекцією недоліків розвитку дітей.
І.Г. Єременко, вивчаючи пізнавальні можливості учнів з психофізичними
вадами, особливостінавчального процесу в спеціальній школі, викрив засоби
корекції у навчанні. В.В.Баудіш описав сутність виховної роботи,
конкретизуючи її напрями і методичні прийоми; Є.О Ковальова уточнювала
сутність корекції у навчально-виховному процесі; Б.С. Тупоногов розглядав
питання взаємозв’язку виховання і корекції. В.О.Липа розкрив спеціально-
педагогічні аспекти формування цілей корекційного навчання і виховання,
принципи побудови корекційних програм; О.П,Хохліна ґрунтовно
узагальнила психологічно-педагогічні основи корекційної роботи з учнями,
які мають вади розумового розвитку; С.П.Миронова розкрила специфіку
реалізації принципу індивідуального та диференційованого підходу до дітей
з вадами інтелекту в процесі навчання.
В.І.Бондар, С.І.Вавіна, В.О.Гулак, І.В.Дмитрієва, Є.О.Ковальова, Т.Г.
Кузнєцова, В.С.Луценко, Г.М.Мерсіянова, Л.А.Співак, Л.С.Стожок,
Н.В.Тарасенко, В.А.Турський, та багато інших українських вчених-
дефектологів досліджували питання корекційної спрямованості навчально-
виховної роботи учнів спеціальної школи.
Найфундаментальніші розробки в цій галузі в сучасній українській
дефектології здійснені І.Г.Єременко, А.І Капустіним, В.О.Липою, В.М.
Синьовим, В.Є. Турчинською, які сформували сутність, принципи, педагогічні
прийоми навчання і виховання учнів спеціальної школи, охарактеризувавши
умови належної корекційної роботи, досліди і узагальнили теоретичні та
практичні аспекти корекції інтелектуальних вад школярів.
Усі вчені одностайні – корекційна спрямованість становить сутність
навчально-виховного процесу в спеціальній школі і не може розглядатися як
окрема ділянка або додаток до основного змісту роботи школи, а його
складовою. О.Н.Граборов називає корекційно-виховну роботу стрижнем
педагогічного процесу спеціальної школи. Формальні корекційні системи,
відірвані від процесу загального і трудового навчання, були справедливо
відкинуті олігофренопедагогікою ще в 30-ті роки. Корекціно-спрямованими
мають бути і зміст, і форми, і методи навчання розумово відсталих учнів. Це
означає, що кожна тема, яка вивчається в школі, кожний метод і прийом,
використані вчителем і вихователем, мають не лише сприяти засвоєнню
знань, умінь і навичок, формуванню поведінки, а й виправленню
психофізичного розвитку(залежно від структури дефекту).

4. Успішне виконання завдань школиможливе, коливсі педагогічнізаходи
спрямовуватимуться на послаблення або подолання психічних і фізичних
недоліків учнів , тобто з ними буде систематично проводитись корикційно-
розвивальна робота та їх подальший цілісний особистісний розвиток.
Саме тому в теорії та практиці вживається термін корекційно-
розвивальна робота, або корекційно-розвивальний процес навчання дітей
з затримкою психічного розвитку.
«Затримка психічногорозвитку» - під цим терміном розуміють синдром
тимчасового відставання психіки в цілому або окремих її функцій – моторних,
мовленнєвих, емоційно-вольових. Цей характер відставання з часом
долається, і тим успішніше, чим раніше виявляється причина. Дуже важливо
створити необхідні умови корекції, які забезпечують нормальне навчання й
виховання дітей цієї категорії.
Корекція — система педагогічних, психологічних і медичних заходів,
спрямованих на послаблення і (або) подолання вад психофізичного розвитку
розумово відсталих учнів у процесі навчання і виховання з метою
максимально можливого розвитку їхньої особистості.
У вузькому розумінні цей термін означає поліпшення, виправлення вади (від
лат. correct.io).
Корекційна робота — це діяльність, спрямована на поліпшення процесів
розвитку і соціалізації дитини, послаблення або подолання її психофізичних
вад у процесі навчання і виховання з метою максимально можливого
розвитку її особистості та підготовки до самостійного життя.
Для розв'язання корекційних завдань на уроці для учнів з вадами
розумового розвитку запроваджуються допоміжні засоби, а саме:
 спрощується структура і зменшується обсяг знань пояснення
нового матеріалу відповідно до обмежених пізнавальних
можливостей учнів;
 уповільнюється темп навчання, що відповідає уповільненості
психічних процесів учнів;
 багато разів у різних варіантах повторюється щойно поданий
навчальний матеріал на всіх етапах його вивчення, щоб запобігти
забуванню, нечіткості сприймання;
 максимально використовується предметна діяльність - досвід
дітей під час формування важких для них узагальнень;
 забезпечується взаємокомпенсація функцій різних аналізаторів у
поєднанні з аналітико-синтетичною діяльністю мозку: одночасно

5. використовуються слово, дія й наочне сприймання, щоб запобігти
розриву між практичними діями, образами, поняттями, предметні
дії та сприймання супроводжуються словесним поясненням і,
навпаки, - співвідносять з предметами та їх зображеннями
словесне мовлення;
 складні завдання розподіляються на окремі частини для
ґрунтовного вивчення кожної з них окремо з наступним
відтворенням початкової структури знань;
 використовуються різні види інструкцій, попередньо плануються
дії;
 учителем і учнем спільно виконуються частини завдання, якщо
учень не може сам його виконати; за допомогою запитань, показу,
тренувань тощо виявляються й уточнюються їх дії, якими керує
вчитель;
 постійно реалізується індивідуальний і диференційований підхід
до учнів.
На уроці розв'язується кілька корекційних завдань, решта в цей час не
актуалізується. Проте на наступних уроках, згідно з навчальними цілями і
характером матеріалу, провідними стають інші корекційні завдання. Головне
для учителя - проводити корекційну роботу в системі, щоб виділена ним
певна ланка підпорядковувалася загальним корекційним цілям і була
інтегрованою зі змістом навчального предмета. Особливе значення при
цьому мають відповідно дібрані та корекційно- спрямовані методи навчання
учнів. Г. Дульнєв стосовно цього зазначає, що темпи розвитку дитини можна
значно прискорити завдяки відповідній організації методики навчання. Це
означає, що вчитель має володіти вмінням поєднувати корекційні прийоми
з дидактичними методами.
Дану тему я досліджувала з метою корекції психічних процесів, пошуку
оптимальних шляхів їх розвитку, формування позитивної мотивації до
навчання учнів з особливими потребами.
Як учитель початкових класів застосовую на уроках вправи, які
розвивають психічні процеси. Дуже важливо вміло і правильно підбирати
вправи для корекції цих психічних процесів.
В своїй статті розгляну деякі питання інтенсифікації навчально-
виховного процесу через упровадження корекційно-розвивальних вправ у
структуру уроку. Наводу приклади практичної корекційно-розвивальної
роботи на уроках.

6. Маючи певний досвід роботи в освіті, навчаючи дітей з різним рівнем
підготовленості, фізичного розвитку, психологічними особливостями,
опинилась перед необхідністю пошуку нових методів і прийомів навчання,
які б сприяли розвитку та корекції мовлення, пізнавальної та емоційно-
вольової сфери учнів. Пошук шляхів розв’язання цієї проблеми привів до
необхідності використання елементів корекційно-розвивального навчання в
освітньому процесі.
Мета даної статті – надати практичний матеріал у вигляді
корекційно-розвивальних вправ, придатних для використання на уроках.
Актуальність цього підходу в тому, що з’являється можливість розвивати та
корегувати пізнавальні процеси та мовлення у дітей з різним рівнем
підготовки, використовуючи ігрові форми роботи, етюди та вправи в межах
урочного часу на програмному матеріалі уроку.
Спираючись на вчення Л.С.Виготського щодо ведучої ролі навчання в
розвитку дитини, необхідно, щоб розвивальна та корекційна робота
проводилася не на ізольованихвід навчальнихпрограм спеціальних уроках, а
в процесі навчання та виховання учнів, на тому програмовому матеріалі, який
є змістом того чи іншого навчального предмету. Корекційний-розвивальний
процес зливається з навчально-виховним. Тому –урок є основним етапом
корекційно-розвивальної роботи , сприяння розвиткові дитини, створення
умов для реалізації його внутрішнього потенціалу, допомога в подоланні і
компенсації відхилень, що заважають його розвиткові.
Перший етап уроку - це організація класу, нервово – психологічна
підготовка учнів. Створення особливого позитивно-емоційного фону
допомагаєдитині пережити нові почуття, поповнитисвій емоційний досвід
новими переживаннями: здивуванням, радощамипізнання, що у свою чергу
є базою розвитку допитливостіта формування пізнавальнихінтересів. Це
може бути невеличка цікава розповідь про маленького казкового героя,
віршик про сонечко, повторення слів ввічливості. Наведу приклад.
Сію дитині в серденьку ласку.
Сійся-родися ніжне «будь ласка»,
вдячне«спасибі», «вибач» тремтливе –
Слово у серці – як зернятко в ниві.

7. «Доброго ранку!» , « Світлої днини!»
Щедро даруйти людям , дитино.
Мова барвиста, мова багата,
рідна і тепла , як батьківська хата.
На наступних етапах уроку пропоную використовувати вправи, етюди,
елементи психотехніки, психогімнастики, ігри-медетації що створюють
відповідний психоемоційний настрій, допомагають розслабитися, зробити
поведінку учнів спонтанною.
«Мавпенятко і дзеркало»
В магазині стояло багато великих дзеркал. Туди увійшов чоловік. На
плечі у нього сиділа мавпочка. Вона побачила себе у дзеркалі, і подумала, що
це інші мавпочки, і стала корчити гримаси. Мавпочки відповіли їй тим же.
Вона пригрозила кулаком, і їй з дзеркала пригрозили, вона тупнула ногою, і
всі мавпочки тупнули ногою.Щоб не робила мавпочка, всі повторювали її
рухи.
Діти з обмеженими розумовими можливостями на уроках швидко
стомлюються, у них розсіюється увага, знижується працездатність. Щоб
нормалізувати психічний стан дитини потрібно застосовувати корекційно –
розвивальні вправи.
Однією з форм таких вправ є гра-медитація. Ігри можна проводити як на
початку уроку з метою налаштування учня на роботу, так і в кінці занять, щоб
дати дитині відпочити.На своїх заняттях я використовую
Гру-медитацію „Я сонце”
Гра проводиться сидячи під тихий супровід музики.
Заплющ очі, посміхнись. Уяви, що ти сонечко, ти – маленьке сонечко. Ти
прокидаєшся, вмиваєшся, розчісуєш свої промінчики і піднімаєшся на небо.
Ти - велика куля (рухи руками). У тебе багато тепла і світла. Ти велике сонце.
Ти даруєш тепло всій землі, лісам, річкам, морям, лукам...
Ти вдихаєш тепло, перетворюєшся на маленький сонячний промінчик. Ти
летиш над землею і зелене листя, червоні, білі, жовті квіточки, купаєшся у
блакитних хвилях річки. А тепер потягнися, розплющ очі. Ти відпочив?
А зараз ми поспілкуємося з природою через малюнок. Хай тепло твого
серця проллється через твої руки, олівці на аркуш паперу.

8. Як ти розумієш живу природу? Як вона нам радіє? А може сумує чи плаче від
кривди та болю? Чи зі смутком дивиться на наше поводження з нею?
Намалюй, як радіє пеньочок від зрубаного деревця, що він лишився живий і
простягає до світла свої гілочки з радістю, з надією на людську доброту.
Завдання для малювання змінюються. Дитині можна запропонувати
намалювати як мудрі великі дерева з докором хитають своїми головами-
верхівками, коли бачать, як люди ламають гілки, топчуть траву. Намалювати,
як весело грається вітерець з усім, що зустрічається йому на шляху чи личко
кущика, камінчика, річки.
Після заняття малюнок обговорюється.
Ігри з психотехніки активізують структури, що забезпечують
запам’ятовування, підвищує стійкість уваги. Наведу приклад.
Гра «Окуляри» .
Уявіть, що ви зайшли додому і одягнули чарівні окуляри, через які
можна побачити лише предмети квадратної форми. Подивіться навкруги, що
ви бачите?
Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті
“Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в
кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час
дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо
вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше
дихання і т.д.
“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з
заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та
плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок,
звідки вона почула сплеск.
“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або
членів сімʼї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-
небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її
покликав.
“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У мене на
столі покладені різні іграшки. Я чітко, середньої сили голосом звертаюся до
дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і
посади його на стілець” і т.д. Потім даю завдання вже тихим голосом.

9. “Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті.
Пропоную їй слухати уважно та повторювати за мною слова. Важливо
навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагаюся говорити
слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого
до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом
(Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні
за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).
“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні
картинки або іграшки. Я пропоную дитині послухати два-три слова-назви,
запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).
“Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового
сприймання має слухання музики. Тому рекомендую проводити , так звані,
музичні хвилинки. Під час них я пропоную дитині сісти або лягти на килим,
бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на
зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуків.
Зарядка «Ледачі вісімки»
Корекційні вправи забезпечують психологічне розвантаження,
розвивають уяву, уміння бачити характерні ознаки предметів. Наприклад :
«Вільний танець»
Пропонується придумати і виразити у рухах образ ялинки, під час
сонячного і морозного дня, похмурого і морозного дня.
Рішення проблеми мовленнєвого недорозвинення значної частини
учнів лежить у використанні вправ на розвиток фонематичного слуху,
зарядки для мовленнєвого апарату. При роботі над вправами вчитель може
почути та виправити всі недоліки у вимові голосних, приголосних звуків та
побачити найвиразніші вади артикуляції.
Зарядка для мовленнєвого апарату.
О-о-о- яєчко одно
Знесла курочка чорненька, знайшла дівчинка одненька.
А-а-а- а яблучка два
Два яблучка червоненькі несе донечка до неньки.
И-и-и- а хлопчики три,
В калабаню упали і всі разом закричали.
І-і-і- лошаки малі,
Є у них чотири ніжки, кола воза ідуть пішки.
У-у-у- песик на шнурку,
Цуценяток п’ять кудлатих полягало біля хати.

10. Е-е-е- де – то мама, де?
Нема мами, пішла в поле, там бур’ян на ниві поле.
Е-е-е, Ось вже мама йде!
( М. Підгірянка)
Вправи на розвиток фонематичного слуху.
Ос-ос-ос-наливний насос.
Оз-оз-оз - великий мороз.
уж-уж - багато калюж.
Аз-аз- аз-провили газ.
Ас-ас-ас-поздоров нас.
Аж-аж-аж-важкий багаж.
Кіска-кізка-кішка.
Ноші-ножі.
Лоза-лоша.
Лизати-лежати.
Коза-коса.
Кізки-віжки.
Ра-ра-ра - висока трава.
Ір-ір-ір - великий двір.
Ро-ро-ро - гостре перо.
Ир-ир-ир - голландський сир.
Рі-рі-рі- сонце угорі.
Ря-ря-ря - ясна зоря.
Ру-ру-ру - не псуй кору.
Ар-ар-ар - вправний кухар.
Ри-ри-ри - книжку бери.
Ер-ер-ер - молодий шофер
Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання.
Гра «Спіймай звук».
Пояснюю дитині, що я буду вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде
плеснути в долоні - “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно
дотримуватись принципу від простого до складного:
- звук [а] серед у, у, а, у;
- звук [а] серед о, а, і, о;
- звук [і] серед и, е, і, и;
- звук [с] серед л, н, с, п;
- звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.
“Повтори!”. Пропонуйте дитині повторити за мною склади
- та-та-да
- пі-пи-ат-от
- па-па-ба
- мі-ми
- ум-ом
- ка-ка-га
- ді-ди
- іт-ит
“Ланцюжок слів”. Пропоную дитині повторити за мною ряди слів,
різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
- мак, лак, так, бак;
- тачка, качка, дачка;
- сік, вік, тік, бік;

11. “Назви слово!”. Пропоную дитині вибрати серед інших слів, та назвати
лише те, яке починається на певний звук:
- на звук [а] серед слів: Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
- на звук [і] серед слів: іграшки, овочі, автобус, Іра;
- на звук [б] серед слів: мак, банка, танк, бочка.
“Знайди спільний звук!”. Пропоную дитині визначити, який однаковий
звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяю даний
звук силою голосу, наприклад:
“о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”
- Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]
- Аня, агрус, акула, автобус - [а]
- Оля, осінь, овочі, окунь - [о]
- Маша, мак, мама, сом - [м]
Вправи для розвитку голосу
Важливо проводититакож вправидля розвитку голосу. Такіігрові вправи
необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час
занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина
вимовляла на видиху.
«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде» И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру» . В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-м.

12. Мовні ігри, вправи допомагають не тільки тренуватися у вимові звуків,
але і попереджають виникнення логопедичних помилок під час письма.
Гра «Діти, у Кмітливчика хочете пограти?»
будемо у вимові звуки виправляти
У дівчинки болів суп.
Воду налили у почку.
На лузі паслася коса.
На квіточці сиділа бджола.
Хлопчик бив воду із склянки.
Із чашки іде бара.
Ми забралися на Коверлу.
У кожному будинку є тах
Собака гриз гістку.
Після дощу утворилася калюша.
У мене доросла тонька.
На злодієві горить сапка.
З нори вибігає лишиця.
Фізхвилинки на уроках доцільно поєднувати з фонетичними
зарядками.
Пригадаймо, друзі, вмить,
Як пшениченька шумить: Ш Ш Ш Ш
Як в гаю струмок дзвенить: Дзюр! Дзюр!
Як бджола в саду гудить: Да! Да!
Як шумлять у птаха крила : Ш Ш Ш Ш
В морі синьому вітрила: Ш Ш Ш Ш
Вітер з гаєм розмовляє: У У У У
Поміж листячком гуляє: Ш Ш Ш Ш
Й ми всі трохи пошуміли,
Від роботи відпочили.
Рівень розвитку мови дітей залежить від ступеню сформованості тонких
рухів рук. Дослідженнями вчених Інституту фізіології дітей і підлітків НАПН
України було підтверджено зв’язок мовної і пальцевої моторики, тренування
тонких рухів пальців рук є стимулятором для загального розвитку дитини.
.Враховуючи всі ці особливості , я проводила серію корекційних вправ та
ігор для розслаблення мʼ язів руки, ліктя, кісті,пальців, зняття спазмів. Це такі
ігри:
1.Дитина стискає рукив кулак, потім різко відпускає пальці- настає повне
розслаблення. Пальці треба розводити якомога ширше один від одного.
2. «Піраміда» стиснувши руки в кулаки, треба натискати правим
кулаком лівий, тобто «будувати піраміду», яка стає вищою та вищою. Кулаки
треба ставити один на один якомога сильніше.

13. 3.Кругові ритмічні рухи кулачків за годинниковою і проти годинникової
стрілки.
4.Лікті зігнутих рук стоять на столі. Права рука намагається дістати праве
плече, ліва її утримує, перешкоджає.
5.Руки зчеплені в замок перед грудьми. Правою рукою намагайтеся
відвести ліву руку , а лівою – праву.
6.Гра «Допоможи курчатам» . Для цього необхідно обвести контур рук
дитини на папері і в кожному пальчику намалювати курчатко. Уявляємо, що
літає коршун і хоче схопити курчатко, треба затулити кожне курчатко. Дитина
старається розслабити руку розвести пальчики і накласти на трафаретку
так,щоб затулити кожне курча.
7.Гра «Піаніно».Уявляємо, що ми граємо на піаніно. Дитина кожним
пальчиком натискає на одну клавішу.
8.Підняти руки догори долонями до себе, подивитись на них, опустити.
Стежити , щоб руки не згинались у ліктях і не приводились одна до одної.
9.Коза і козенята. Висунути вказівний і мизинчик руки. Тіж рухи
виконуються пальцями обох рук.
10.Окуляри. Утворити два кільця великим і вказівним пальцем обох рук
потім з єднати їх.
11.Пташка пʼ є водичку. Пальці лівої руки зігнуті в кулачок , вказівний
палець лівої руки опускається в отвір.
12. Розташування предметів ( горобинки, квасолю, горох та інше) на
поверхні аркуша, стола (зверху, знизу, посередині, в лівому верхньому та
правому нижньому кутах).
13.Збирали дрібні предмети в коробочку( квасолю,горох).
14. В грі «Що в мішочку?» визначала на дотик предмет, його
форму,величину, складові частини.
15. Дуже гарно допомогли нам корекційні вправи для розвитку
моторики таблиці «Розвиток моторики» (Я їх додаю).
Пропоную використовувати комплекси кінезіологічних вправ,
які поліпшують увагу і пам’ять, формують просторові уявлення і спрямовані
на усунення дезадаптації, гармонізують роботу головного мозку на початку іу
середині уроку.
Наведу деякі приклади кінезеологічних вправ.
Пальчикова зарядка.
Доброго ранку!
Доброго ранку, сонце привітне!

14. Доброго ранку, небо блакитне!
Доброго ранку, у небі пташки!
Доброго ранку, маленькі дубки!
Я вас вітаю, люблю, пізнаю,
Бо живемо ми в одному краю.
Пальцями правої руки по черзі «вітатися» з пальцями лівої руки,
поплескуючи одне одного кінчиками.
На уроках малювання та праці я розвиваю дрібну моторику за
допомогою таких видів роботи: малювання пальцями, мозаїчні аплікації,
робота з крупою, пінопластом, пластиліном, складання пазлів,
конструювання з дрібних деталей тощо. Включаю в продуктивну діяльність
моделювання якостей об’єкта в іншому матеріалі. Це – малювання, робота з
пластиліном, аплікації, робота з конструктором.
Створення проблемних навчальних ситуацій, використання дидактичних
ігор-загадок, стимулювання самостійної активності дитини, використання
сюжетно-рольових ігор допомагають розширити сфери позаситуативно-
пізнавального спілкування дитини.
У практиці роботи використовую ігри, що сприяють розвитку і корекції
наочно-діючого мислення.
Гра « Знайди зайве слово»
Чому твій вибір пав на це слово? Поясни свої міркування.
Щука, карась, окунь, рак, сом.
Ромашка, волошка, лілія, квасоля, фіалка.
Сашко, Оленка, Іванко, Петров, Оля.
Гілка, яблуко, квітка, пташка, груша.
Заєць, олень, кабан, вовк ,вівця.
Вухо, обличчя, ніс, рот, око.
Лялька, скакалка, дзиґа, пісок ,м’яч.
Курка, півень, орел, гусак, індик.
Річка, озеро, міст, море, ставок.
Стіл, килим, крісло, ліжко, стілець.
Гра «Що зайве?»
Яблуко, груша,горіх, вишня, Банан, морква.
Огірок, гарбуз, перець, буряк, Виноград.
Вівця,собака, кінь, корова, вепр.
Машина, мотоцикл, літак,тролейбус, ролики.

15. Гра «Назви відмінність»
Чим предмети першого стовпчика відрізняються від предметів
другого стовпчика? Знайди якомога більше відмінностей.
Шафа Телевізор
Книга Собака
Дзвінок Олівець
Літак Птах
Магнітофон Стіл
Гра «Встанови закономірність» - для цього я використала свій
посібник, який ми створили з моєю колегою А.В. Курбатовою.
В посібнику «Учись думати» я поставила собі за мету навчити дитину
працювати за планом, за допомогою вказівок, відповідей, встановлювати
закономірності у спільному процесі вчителя і дитини. У ході розвʼязання
конкретних завдань посібника я пояснила послідовність міркувань за таким
планом « Допомагайка»:
1.Розглянь уважно малюнок.
2.Знайди в ніх схожість.
3.Знайди відмінність.
4.Установи закономірність.
Так ми почали опрацьовувати всі завдання посібника.
Наприклад:
розглянь уважно кубики ;
що на них зображено? (вишні)
на першому кубику намальовано дві вишні,
а на другому кубику – три вишні,
отже на одну вишню більше;
Використання вправ із цього посібника дає можливість формувати у
дітей логічне мислення, памʼять, уміння встановлювати закономірності.
Гра «Знайди відповідь, продовж речення»
У чобота завжди є ... ремінь, шнурок, пряжка, підошва.
У теплих краях живуть … ведмідь , вовк, олень, верблюд, пінгвін.
Рік має ... 24 місяці, 3 місяці, 12 місяців, 4 місяці.
Місяці осені ... липень, лютий, березень, листопад, січень.
У нашій країні не живе ... соловей, страус, лелека, синиця, шпак.
Батько старший за свого сина ... завжди, часто, ніколи, рідко, інколи.

16. Час доби ... рік, місяць, тиждень, день, середа.
У дерева завжди є ... листя, квіти, плоди, коріння.
Пора року ... серпень, осінь, ранок, субота, канікули.
Пасажирський транспорт ... комбайн, самоскид, автобус, трактор.
Вправа « Намисто»
Завдання: намалювати намисто за інструкцією педагога.
Намалюй чотири намистинки, з них: 2 жовтого кольору, 2 червоного
кольору.
Намалюй три намистинки. Всі різного кольору.
Намалюйп’ять намистинок, з них: 3 великі зеленого кольору, 2 маленькі
синього кольору.
Намалюй шість намистинок, з них: 1 зеленого кольору трикутної форми,
п’ять коричневого кольору овальної форми.
У кожній дитині природою заложено тягу до знань, але труднощі, що
виникають при навчанні, часто зводять бажання нанівець. Розуміючи це, ми з
колегою Гордієнко Т.О. розробили математичні картки . Вчасно використана
наочність, це змістовне й емоційне підживлення процесів сприймання,
мислення, памʼяті учнів. Дані таблиці використовую не тільки я з дітьми
індивідуального навчання, а і вчителі нашої школи. Ці картки і посібник
«Учись вчитися» були представлені слухачам курсів КОІППО.
Таким чином використання елементів корекційно-розвивального
навчання, забезпечує не лише розвиток особистості учня, а й надає реальну
можливість для самостійного розвитку в майбутньому. Ефективність
корекційно-розвивального впливу на учнів досягається створенням
оптимальних педагогічних умов, що дозволяє кожній дитині відчути смак
ситуації успіху у складній для неї навчальній діяльності, повірити в свої сили
та адаптуватися у соціумі в подальшому житті. Для просування розумово-
відсталої дитини в загальному розвитку, для засвоєння нею знань, умінь і
навичок, для їх систематизації та практичного застосування суттєво важливим
є не всяке, а спеціально організоване навчання і виховання. В умовах
індивідуальної роботи, коли інтелектуальне завдання, що ставиться перед
дитиною, можна спрощувати до рівня зони найближчого розвитку, вона
починає досить успішно використовувати допомогу йпросуватися в розвитку.
Позитивна стимуляція похвалою, підбадьоренням і досягнення успіху
виразно підвищує активність дітей, дає змогу успішно реалізувати наявні
знання і вміння.

17. Диференційований підхід до процесу навчання - це найважливіша умова
успіху роботи з дітьми які потребують корекції. Так дівчинка яка прийшла до
мене в третій клас на індивідуальне навчання, в класі ні звчителем, ні з
учнямине спілкувалася, Вчителька не чула від неї жодного слова за два роки.
Учениця не знала букв, не вміла читати, списувати. І тільки завдячуючи
підібраним корекційним вправам, підтримки вчителя, підбадьорюванню,
диференційованому підходу: дитина заговорила, навчилася читати по
складам, писати під диктовку, а сам головне пішла на контакт зі мною.
Я пропоную цілеспрямовано використовувати корекційно-
розвивальні вправи на різних етапах уроку, що допоможе вирішити
проблеми формування цілісної психологічної основи навчання, дасть
поштовх до формування позитивних особистісних характеристик дітей через
цілеспрямовану корекцію та розвиток.
Організація навчально-виховного процесу з використанням корекційно-
розвивальних вправ створює умови для реалізації особистісного потенціалу
кожної дитини і базується на впровадженнісучасних педагогічних технологій.

18. Бібліографія
Айзенк, Ганс, Еванс, Деррін. Як перевірити здібності Вашої дитини. - К.:
Школа, 2001. – 190 с.
Бутрім В.Л. Граматична веселочка. – Харків: Основа, 2009. – 124 с.
Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - Соч. - т.3, М.:
Просвещение, 1983. – 395 с.
Карпенко З.С. Психотехніка у вихованні дитини.-К.: Школа, 1996. – 44с.
Особенности психического развития детей / Под ред.. Д.Б.Эльконина,
А.Л.Венгера. - М.: Просвещение , 1988. – 316 с.
Пономарьова К.І. Особливості розвитку мовлення учнів у початковій
школі. – К.: Генеза, 2010. – 143 с.
Сазоненко Г.С. Педагогіка успіху. - К.: Гнозис , 2004.- 684 с.
.