2. ВИЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ
Соціальний контроль - система регулювання поведнки людей і підтримки
громадського порядку. Соціальний контроль буває внутрішній і зовнішній,
розрізняючись між собою за способом регулювання (внутрішній -
саморегуляція, зовнішній формальний - соціальні інститути, зовнішній
неформальний - оточення).
Соціальний контроль опирається на:
Звички
Традиції
Санкції
Нагляд
3.
4. ПРИКЛАДИ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ
Групові соціальні звички (наприклад "не задирай ніс перед своїми");
Соціальні звичаї (гостинність);
Соціальні традиції (підпорядкування дітей батькам);
Суспільні нрави (манери, мораль, етикет);
Соціальні табу (абсолютна заборона на каннибалізм,
дитиновбивство та інше)
5. ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ
-Норми права (закони) - обов'язкові і єдині
для всіх, створені й охоронювані владою.
-Норми моралі - устоялися щодо загальних
подань суспільства про добро й зло,
справедливості, чесності, достоїнства й т.д.
-Норми звичаїв - ті норми, які встоялися за певних
умов, як результаті ихнего постійного повторення.
6.
7. ЕЛЕМЕНТИ СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ
С О Ц І А Л Ь Н І Н О Р М И - С О Ц І А Л Ь Н І С А Н К Ц І Ї
Звичаї
Традиції
Правові
норми
МоральЕстетика
Етика
Релігію
Формальні
Медалі та
ордени
Титули та
грамоти
Премії,
стипендії
Штрафи,
арешь
Звільнення
Конфіскація
майна
Неформальні
Подяка та
скхвалення
Комплименти
та відгуки
Посмішки
Образи
Бойкот
Демонстратив
не
ігнорування
8. ВИДІЛЯЮТЬ НАСТУПНІ МЕХАНІЗМИ
СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ (Т. ПАРСОНС):
Ізоляція
• Ізолювання девіанта від суспільства,
наприклад тюремне ув'язнення тощо.
Відокремлення
• Обмеження контактів девіанта з іншими,
наприклад переміщенн в психіатричну клініку
на певний період часу.
Реабілітація
• Комплекс дій, спрямованих на
повернення девіанта до нормального
життя.
9. ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА
Девіантна (відхилена) поведінка - це суспільна поведінка, що відхиляється за своїми
мотивами, ціннісними орієнтаціями і результатом від прийнятих у даному суспільстві,
соціальному прошарку, групі норм, цінностей, ідеалів, тобто нормативних стандартів.
Девіантна поведінка може носити як позитивний так і негативний характер.
Так само девіантности властивий культурний релятивізм.
Девіантними суб'єктами є молоді аскети, гедоністи, революціонери, психічно хворі,
святі, генії й т.п. - делінквенти або зловмисники.
10. БУДЬ-ЯКЕ ВІДХИЛЕННЯ ВІД ПРИЙНЯТИХ У СУСПІЛЬСТВІ СОЦІАЛЬНИХ
НОРМ
Позитивна девіація - спрямована
на подолання застарілих норм
або стандартів, що сприяє якісним
змінам соціальної системи.
Негативна девіація -
дисфункціональна, що
дезорганізує соціальну
систему й веде її до
руйнування, що приводить до
девіантної поведінки.
• Самопожертва
• Героїзм
• Творчість
• Тероризм
• Злочин
• Корупція
11. Делінквінтна поведінка - сукупність
учинків, які не схвалюються
законом, але не підлягають
покаранню з погляду
Кримінального кодексу.
Злочинна поведінка - це кримінально
карна поведінка (бійка з нанесенням
тяжких тілесних ушкоджень,
убивство й ін.).
12. ВИНИКНЕННЯ ДЕВІАЦІЇ
Існують три основних підходи, що пояснюють
причини виникнення девіації:
1) біологічний підхід;
2) психологічний підхід;
3) соціологічний підхід.
13. БІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД
Суть цього підходу в тому, що девіантна, зокрема злочинна поведінка,
обумовлена певними фізичними рисами. Наприклад, нижня щелепа,
що стирчить вперед, сплющений ніс, рідка борода, знижена
чутливість до болю (Ч. Ломброзо), або мезоморфність, тобто
будова тіла, що відрізняється силою й стрункістю (У. Шелдон). В
останні десятиліття девіантність у руслі даного підходу
пояснюється аномаліями статевих хромосом (наявність додаткової
хромосоми У).
Біологічні особливості організму, безумовно, впливають на поведінку
людини (ріст, зовнішність, наявність фізичних недоліків). Не можна
скидати з рахунків і генетичну схильність деяких людей до
девіантної поведінки, однак не треба абсолютизувати даний підхід,
тим більше, що значна частина злочинів викликана не біологічними,
а соціальними причинами (наприклад, «змушена» або корислива
злочинність).
15. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД
Причину виникнення девиации бачить у психологічних
конфліктах, проблемах і травмах, особливо пережитих у
дитинстві. Його основоположником уважається 3. Фрейд.
Девиантное поводження, по З. Фрейду, виникає в результаті
конфлікту між Ego й Іd або Superego й Іd. Наприклад, з
виникають у тому випадку, коли Superego - цивілізований
самоконтроль індивіда - не може подолати із примітивними,
деструктивними, жорстокими імпульсами Іd. Різні імпульси
можуть придушуватися, тим самим переходити в несвідомі
шари психіки.
16. СОЦІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД
У той же час біологічна, і психологічна схильність до
девиантному поводження в деяких випадках,
з'єднуючись із певними соціальними умовами, дають
відповідний результат.
Пояснює виникнення девиации через пошук соціальних
і культурних факторів, що впливають на людей.
17. Проблема девіантної поведінки
перебуває в центрі уваги з початку
виникнення соціології. Французький
соціолог
Еміль Дюркгейм вважається одним з
засновників сучасної девіантології.
Він увів поняття аномії - це стан
заплутаності й дезорієнтації в
суспільстві під час криз або
радикальних соціальних змін.
18. Конформность - допускає згоду із цілями
суспільства й з методами їхнього
досягнення;
Іновація -допускає згоду із цілями
суспільства, але не з методами реалізації;
Ритуалізм - ігнорування цілей, але згода
вживання встановлених механізмів
досягнення;
Ретритизм - ігнорування й цілей і
способів;
Бунт, заколот - ігнорування цілей і
способів, але пропозиція суспільству
нових.
Типи поведінки Роберт Мертон
(теорія аномії):
