2. Тема 2. Поняття і предмет комунікаційного
менеджменту
1. Сутність комунікативного менеджменту
2. Зміст і завдання комунікативного
менеджменту в туризмі
3. Роль інформаційного забезпечення
управління комунікаціями
Питання
лекції
3. Література
1. Осовська Г.В. Комунікації в
менеджменті. / Г.В.Осовська. – К.:
«Кондор», 2003. – 218 с.
2. Бориснёв С.В. Социология
коммуникации. / С.В. Бориснёв. – М.:
ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 270 с.
3. Зверинцев А. Б. Коммуникационный
менеджмент : рабочая книга менеджера
PR / А. Б. Зверинцев. – 2-е изд., испр. –
СПб. : СОЮЗ, 1997. – 287 с.
4. Кашкин В.Б. Введение в теорию
коммуникации: [Учеб. пособие.] / В.Б.
Кашкин. – Воронеж: Изд-во ВГТУ,
2000. – 175 с.
5. Спивак В. А. Современные бизнес-
коммуникации. / В.А. Спивак. – СПб.:
Питер, 2002. – 448 с.
4. Якщо Ви хочете
звернути увагу
людини до себе,
спочатку
переконаєте його,
що Ви - щирий
товариш
Авраам Лінкольн
американський державний діяч, 16-й
президент США (1861-1865) і перший
від Республіканської партії,
визволитель американських рабів,
національний герой американського
народу.
5. 1. Сутність комунікативного менеджменту
Проте, в сучасних наукових дослідженнях існують наступні визначення
«комунікаційного менеджменту»:
Комунікаційний менеджмент - це самостійний вид спеціального менеджменту,
здійснює пізнання і використання закономірностей обміну інформацією, знаннями
й інтелектуальною власністю у процесі формування та розвитку економічних
систем.
Комунікаційний менеджмент - це взаємодія і взаємозв'язок у часі та просторі
елементів, які формують і ефективно використовують усі види капіталу
економічних систем.
Комунікаційний менеджмент - це така система управління, яка за допомогою
інтегрованої комунікації з цільовими аудиторіями сприяє досягненню
максимальної ефективності за всіма напрямками розвитку організації в умовах
мінливого зовнішнього середовища.
Комунікаційний менеджмент - це професійна діяльність виробника, посередника
і споживача щодо реалізації комунікаційної стратегії, сформованої відповідно з
мотивами, установками, інтересами, відносинами і конкретними цілями кожного.
Комунікаційний менеджмент - це наукове управління потоками інформаційного
взаємодії людей, груп, громадських і політичних формувань з метою вирішення
стратегічних і тактичних завдань у розвитку суспільних відносин.
Класичним трактуванням «комунікаційного менеджменту» є визначення А.Зверинцева, який визначає
його як "вид професійної діяльності з управління комунікаційним процесом, або комунікацією".
6. Зовнішня інформація Внутрішня інформація
Менеджер
як спостерігач
Переробляє інформацію, спілкується з іншими людьми
Менеджер
Як розповсюджувач інформації
Передає інформацію підлеглим
Менеджер
як оратор
Передає інформацію людям за
межами організації
Рис. 2.1. Менеджер як інформаційно-комунікативний центр
7. Субордінаційна
Службова - товариська
ДружняФорми
управлі
нського
спілкув
ання
Форми управлінського спілкування:
1. Субординаційна форма спілкування. Це спілкування між керівниками і
підлеглими, в основу якого покладено адміністративно-правові норми. Таке
спілкування складається як між керівниками і виконавцями, так і між
керівниками різних рівнів. Субординаційна форма спілкування може
носити лінійний, функціональний і змішаний, лінійно-функціональний
характер.
1.2 Службово-товариська форма спілкування. Це спілкування між
колегами, в основу якого покладено адміністративно-моральні норми.
1.3 Дружня форма спілкування. Це спілкування між керівниками, між
керівниками і підлеглими. В основі такого спілкування лежать мораль-но-
психологічні норми взаємодії.
8. 2. Зміст і завдання комунікативного менеджменту в туризмі
Фахівець з туризму, що володіє комунікативною компетентністю, повинен:
знати мовний етикет і уміти його використовувати; вміти формулювати цілі і
завдання комунікації; організувати і управляти комунікаціями; ставити питання і
конкретно відповідати на них; володіти навичками і прийомами ділового
спілкування, уміти вести бесіду, співбесіду, ділову розмову, суперечку, ділову
нараду, переговори тощо; вміти аналізувати конфлікти, кризові ситуації,
конфронтації і вирішувати їх; володіти технікою мови, риторичними фігурами і
прийомами, уміти правильно будувати мову й інші публічні виступи.
Поняття комунікативної компетентності передбачає, що людина
усвідомлює наступні аспекти власної особистості:
1) власні потреби і ціннісні орієнтації, техніку особистої роботи;
2) свої перцептивні уміння, тобто здатність сприймати навколишнє без суб'єктивних
спотворень, без прояву стійких упереджень щодо тих чи інших проблем, особистостей,
соціальних груп;
3) готовність сприймати нове у зовнішньому середовищі;
4) своїх можливостей у розумінні норм і цінностей інших соціальних груп і культур;
5) свої почуття і психічні стани в зв'язку з впливом факторів зовнішнього середовища;
6) свої способи персоналізації зовнішнього середовища, тобто ті причини й фактори, у
відповідно з якими по відношенню до якихось елементів зовнішнього середовища проявляється
почуття господаря;
7) рівень своєї економічної культури, що виявляється по відношенню до елементів середовища
проживання.
9. А. В. Морозов розрізняє наступні типи керівників:
Тип А. Керівник великою мірою орієнтований на спілкування з підлеглими. Він вважає за
необхідне спонукати підлеглих до висловлення своїх думок, бути уважним як до їх
ділових прагнень, так і до особистих прохань, враховувати їх настрій. Отриману
«висхідну» інформацію, керівник прагне враховувати у своїй роботі.
Тип Б. Керівник орієнтований на спілкування з підлеглими, але не особливо прагне
враховувати одержувану при цьому «висхідну» інформацію. Він хоча і вважає за
необхідне спонукати підлеглих до висловлення своїх думок, вислуховувати до
кінця, однак не може або не вміє ефективно використовувати інформацію «знизу» у
своїй роботі.
Тип С. Керівник орієнтований на спілкування з підлеглими лише в межах свого розуміння
«доцільності» такого спілкування. Він вважає за необхідне спонукати підлеглих до
висловлення своїх думок, бути уважним до їхніх пропозицій і прохань, враховувати
їх настрій, але тільки до тих пір, поки це, як він вважає, «допомагає роботі». При
відсутності у себе такої впевненості керівник не схильний до спілкування з
підлеглими, хоча вони до нього звертаються. Таким чином, керівник свідомо
обмежує себе в отриманні «висхідній» інформації: орієнтуючись лише на її
«доцільність».
Тип Р. Керівник зовсім не орієнтований на спілкування з підлеглими. Він не вважає за
необхідне спонукати підлеглих до висловлення своїх думок, приділяти велику увагу
як їх ділових пропозицій, так і особистим проханням, враховувати їх настрій.
«Висхідна» інформація часто надходить лише за рахунок ініціативи підлеглих,
керівник не схильний витрачати багато часу на її облік.
10. 3. Роль інформаційного забезпечення управління комунікаціями
Інформація в менеджменті
Об'єктивна Суб'єктивна
факти, документи думки, судження
Інформація в менеджменті – це сукупність
відомостей, за допомогою яких розробляються
управлінські рішення і здійснюється управлінська дія.
Вона може бути об'єктивною (факти, документи) і
суб'єктивною (думки, судження)
11. Характеристики інформації в менеджменті
Обсяг
Надлишкова Недостатня Достовірна
Достовірність
Достовірна Недостовірна
Вартість
Насиченість
Відкритість
Секретна Конфіденційна Публічна
Цінність
Своєчасність
Своєчасна Запізніла
Структурованість
Структурована Неструктурована
Корисність
Корисна Не корисна
джме
нті
12.
13. Питання і завдання для самоконтролю знань з теми 2
1. Назвіть основні типи інформаційної дії.
2. Які принципи ефективних комунікацій в бізнесі?
3. У чому поміщено значення комунікацій для
менеджменту?
4. Яке значення комунікацій для менеджера?
5. Яке значення комунікацій для підлеглих?
6. Що є управлінським спілкуванням?
7. Які форми управлінського спілкування ви знаєте?
8. Дайте визначення комунікативному підходу в управлінні.
9. Що таке комунікативна компетентність?
10. Які стилі комунікацій ви знаєте?
11. Назвіть типи керівників в системі комунікацій.
12. Перерахуєте основні принципи управління
комунікаціями.
13. Яка роль інформації в менеджменті?
14. Які типи інформації в менеджменті ви знаєте?
15. Які основні джерела інформації в менеджменті?
