Тема 1

1. ННААЦЦІІООННААЛЛЬЬННИИЙЙ ФФААРРММААЦЦЕЕВВТТИИЧЧННИИЙЙ
1
УУННІІВВЕЕРРССИИТТЕЕТТ
ККААФФЕЕДДРРАА ППЕЕДДААГГООГГІІККИИ ТТАА ППССИИХХООЛЛООГГІІЇЇ
«ППссииххооллооггііяя ссппііллккуувваанннняя»
ЛЛееккццііяя 11
ППррееддммеетт,, ффууннккццііїї
ттаа ввииддии ссппііллккуувваанннняя

2. 2
ПЛАН
1. Поняття про спілкування
2. Функції спілкування
3. Основні види спілкування
4. Стилі спілкування

3. 3
Спілкування
- Це складне і внутрішньо суперечливе сплетіння перцептивних,
комунікативних, інтерактивних компонентів, суб`єкт-обє`ктної та
суб`єкт-суб`єктної форм, спілкування репродуктивного й продуктивного,
глибинного, особистісного та рольового.
(Максименко С.Д.)
- Це процес встановлення розвитку контактів (зв’язків) між людьми, що
породжується потребами спільної діяльності і який складається з
взаєморозуміння, взаємосприйняття, взаємного обміну інформацією,
розробки єдиної стратегії взаємодії. (Цимбалюк І.М.)
- Це обмін думками, досвідом, почуттями, переживаннями, взаємодія між
людьми та передача інформації. (Корольчук М.С.)

4. 4
Аспекти спілкування
 Зміст спілкування – інформація, яка в міжособистісних
контактах передається від однієї людини іншій. Це можуть бути
відомості про внутрішній (емоційний) стан людини, про
середовище, наукові та побутові знання, навички та уміння, сама
людина (її зовнішній вигляд, особливості характеру, манера
поведінки тощо).
 Мета спілкування – дає відповідь «Чому саме людина вступає в
процес спілкування?»
 Засоби спілкування – шляхи передачі інформації. Інформація
може передаватися за допомогою органів чуття, мови та інших
знакових систем.

5. Складові процесу спілкування
5
 Сприйняття
 Емоції
 Обмін інформацією

6. 6
ЗЗаассооббии ссппііллккуувваанннняя
Засоби спілкування – шляхи передачі інформації.
Інформація може передаватися за допомогою органів чуття, мови та інших
знакових систем.
Вербальне (словесне) спілкування є одним із основних засобів
людського спілкування, яке відбувається за допомогою мови (усної чи
письмової). Володіючи мовою, люди обмінюються думками, розуміють одне
одного і взаємодіють.
Невербальне спілкування відбувається мимовільно, за допомогою міміки,
жестів, поз, інтонації.
Лише 7% інформації передається вербльно
30% - передається голосом (тональностями, інтонацією)
більше 60% передається невербальними каналами (погляд, жести, міміка).

7. 7
ФФууннккццііїї ссппііллккуувваанннняя
Функції спілкування (від лат.functio – виконання, здійснення) – це ролі й
завдання, які воно виконує в процесі життєдіяльності особистості.
Функції спілкування
Комунікативна
Передає інформацію.
Використовує:
мову,
знаки.
технічні засоби
Інтерактивна
Впливає на свідомість.
Використовує:
вчинки,
вимоги,
настанови
Перцептивна
Складає портрет суб’єкта
спілкування.
Складається з ідентифікації,
рефлексії,
стереотипізації тощо

8. Функції спілкування (ззаа СС..ДД..ММааккссииммееннккоо))::
Комунікативна – це різні форми та засоби обміну і передавання інформації,
завдяки яким стають можливими збагачення дій та взаєморозуміння людей
(зв'язок людини зі світом в усіх формах діяльності).
Інтерактивна - взаємодiя мiж iндивiдуумами, а саме в обмiнi не тiльки
знаннями, iдеями, а також впливом, взаємними намаганнями, дiями тощо.
Перцептивна - процес сприйняття партнерами один одного, їх взаємного
пiзнання як основи для взаєморозумiння.
8

9. Функції спілкування
 Контактна – встановлення контакту як стану взаємної готовності до прийому та
9
передачі повідомлення.
 Інформаційний обмін – прийом та передача інформації, обмін думками,
рішеннями та ін.
 Спонукання – стимуляція активності партнера по спілкуванню, стимулювання
його невиконання чи інших дій.
 Розуміння – розуміння партнерами один одного (їхніх намірв, установок,
переживань).
 Емоційне збудження – в партнері певних емоційних переживань, а також зміна за
його допомогою власних переживань і станів.
 Координація – взаємна орієнтація та узгодження дій в організації спільної
діяльності.
 Встановлення відносин – усвідомлення та зміна свого власного місця в системі
рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших звязків частини
суспільства, де відбувається діяльність індивіда.
 Вияв впливу – зміна поведінки, особистісно-змістових значень партнера, у тому
числі його намірів, установок, точок зору, рішень, умінь, дій.

10. Основні види спілкування
Когнітивне – це обмін знаннями (наприклад, під час навчального процесу)
Кондиційне – це обмін психічними та фізіологічними станами, тобто певний
вплив на психічні стани іншого (наприклад, бажання зіпсувати настрій
партнеру)
Мотиваційне – спрямоване на передачу іншому співрозмовнику певних
установок або готовність діяти певним чином
Діяльнісне – це обмін діями, навичками, вміннями тощо.
Пряме спілкування полягає в особистісних контактах і безпосередньому
сприйманні один одного;
Непряме спілкування відбувається через посередників, якими можуть
виступати інші люди.
10

11. 11
Стилі спілкування
Стиль спілкування – це індивідуальна система способів та прийомів
поведінки, які використовує співрозмовник в ділових і особистісних стосунках.
Стилі спілкування
Авторитарний Ліберальний Демократичний

12. 12
Стилі спілкування
Авторитарний стиль. За такого стилю спілкування співрозмовник сам
вирішує всі питання життєдіяльності, визначає кожну конкретну мету, виходячи
лише з власних установок, суворо контролює виконання будь-якого завдання і
суб’єктивно оцінює досягнуті результати. Головними формами взаємодії такого
стилю спілкування є наказ, вказівка, інструкція, догана.
Ліберальний (поблажливий, анархічний) стиль. Такий стиль спілкування
характеризується невтручанням, в основі якого лежить байдужість і
незацікавленість проблемами, наслідком чого є втрата поваги і контролю
оточуючих.
Демократичний стиль. Такий стиль орієнтований на розвиток активності
співрозмовників, залучення кожного до розв’язання спільних завдань. Цей стиль
грунтується на повазі і довірі.

13. Психологічні помилки у спілкуванні
 Судження про людину за анологією з собою (несвідоме перенесення на
13
інших власних якостей).
 Прагнення до внутрішнього непротиріччя ( схильність сприймання
“витісняти” всі аспекти образу людини, які суперечать концепції про
неї).
 “Ефект ореолу” (вплив загального враження про співрозмовника на
сприймання й оцінку окремих якостей і проявів його особистості).
 “Ефект стереотипізації” (накладання на сприймання індивіда
стереотипів, узагальненого образу групи, категорії людей).
 “Ефект інерційності” (тенденція до збереження одного разу створеного
уявлення про людину).

14. Спілкування залежить від:
14
Взаєморозуміння:
 єдності національної мови;
 єдності професійної мови;
 повноти інформації, логічності
викладу;
 врахування рівня інтелекту,
культури, професіоналізму;
 зосередженості уваги;
 особистих інтересів співрозмовників
у вирішенні обговорюваних питань.
Взаємосприйняття:
 авторитету співрозмовників, їх
професійної компетенції;
 характеру міжособистісних
стосунків, їх емоційної
забарвленості: чим більше
позитивних емоцій викликає у
співрозмовника, тим краще
взаємосприйняття і
взаєморозуміння.

15. 15
Успішне спілкування
 У спілкуванні важливо враховувати проблеми тих, з ким спілкуєшся
 Головне у спілкуванні – це доброзичлива увага до людини, з якою
спілкуєшся
 Необхідно поважати всіх людей, а не тільки тих, хто на ваш погляд,
вартий поваги
 Поважайте почуття людей
 Емпатія допомагає у розумінні людей, а, отже, у попередженні і
розв`язанні конфліктів
 Емпатія допомагає викладачу слухати студента
 Потрібно перейматися людиною, а не проблемою
 Потрібно дивитися в очі людям, з якими ведеться бесіда
 Не узагальнюйте конкретну проблему людини

16. Щоб вплинути на думку співрозмовника, не
викликаючи при цьому в нього образи
 Починайте розмову з компліментів
 Не кажіть людині прямо в очі про його помилки
 Перш, ніж принижувати іншого, вкажіть на власні помилки
 Задавайте питання, замість того, щоб віддавати накази
 Дайте співрозмовнику змогу зберегти “своє обличчя”
 Приписуйте людині позитивні якості, які він міг би в подальшому
16
виправдати
 Намагайтесь переконати співрозовника, що лише він зможе виконати
Ваше доручення
 Учиняйте так, щоб людина була щаслива виконати Ваше доручення

17. Перепони у спілкуванні
 Зовнішність людини (її естетичні якості). Переваги красивої
зовнішності проявліються ще в дитинстві, симпатичним дівчатам
і хлопчикам приділяється більше уваги. У дорослому віці з
красивими людьми намагаються завести дружбу, вони частіше
займають вище соціальне становище та ін. Але для позитивного
чи негативного першого враження зовнішності замало.
 Вираз очей і обличчя (міміка, зміни виразу обличчя). У виразі
очей віддзеркалюється розум, набутий людський досвід.
 “Очі – дзеркало душі” (народна мудрість)
 Інтелект. Він не є вродженою якістю, а дається наполегливою
працею, навчанням, життєвим досвідом і набувається та
розвивається протягом усього життя людини.
17

18. Психологічні помилки у спілкуванні
 Судження про людину за анологією з собою (несвідоме перенесення на
18
інших власних якостей).
 Прагнення до внутрішнього непротиріччя ( схильність сприймання
“витісняти” всі аспекти образу людини, які суперечать концепції про
неї).
 “Ефект ореолу” (вплив загального враження про співрозмовника на
сприймання й оцінку окремих якостей і проявів його особистості).
 “Ефект стереотипізації” (накладання на сприймання індивіда
стереотипів, узагальненого образу групи, категорії людей).
 “Ефект інерційності” (тенденція до збереження одного разу створеного
уявлення про людину).

19. ТЕМИ РЕФЕРАТІВ ТА ПОВІДОМЛЕНЬ
1. Історичний аспект психології спілкування.
2. Структура спілкування.
3. Функції спілкування.
4. Роль спілкування в психологічному розвитку людини.
19

20. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бороздина Г.В. Психология делового общения: Учебник. – 2-е изд. /
20
Г.В.Бороздина. – М.: ИНФРА, 2008. – 295с.
2. Варій М.Й. Психологія: Навчальний посібник / М.Й.Варій. – К.: «Центр
учбової літератури», 2007. – 288с.
3. Загальна психологія: Підручник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська,
З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Либідь, 2005. – 464с.
4. Крутоцкий В.А. Психология: Учебник для учащихся пед. училищ /
В.А.Крутоцкий. – М.: Просвещение, 1980. – 352с
5. Ковальчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми, опорні
конспекти, методики: Навчальний посібник для студентів вищих
навчальних закладів / За заг.ред. М.С.Корольчука. – К.: Ельга, Ніка-Центр,
2007. – 320с
6. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник
/С.Д.Максименко. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ:
«Центр навчальної літератури», 2004. – 272с.