1. 1
Вдовченко Олександра Станіславівна вчитель української
мови та літератури першої кваліфікаційної категорії
комунального закладу освіти
«Середня загальноосвітня школа№91»
Дніпропетровської міської ради
СЦЕНАРІЙ
ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНОЇ КОМПОЗИЦІЇ
«Ш Л Я Х Д О Т А Р А С А»
Мета: поглибити знання школярів про життя Кобзаря; формувати вміння й
навички виразно й усвідомлено читати поетичні твори, виявляти різні
настроєві інтонації; виховувати в учнів любов до рідного слова, а через нього
і до України, велику повагу до Т.Г.Шевченка та його геніальної творчості.
Обладнання: екран, проектор, презентація в PowerPoint до віршів та пісень,
музичний супровід.
Хід заходу
На сцені висвітлюється портрет Т.Г. Шевченка.
На авансцену виходить учень і виконує пісню О.Осадчого на слова
Ю. Рибчинського «Шлях до Тараса».
Під час виконання по задньому плану сцени проходять учні, час від часу
зупиняючись біля портрета, кладуть квіти.
В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього, до живого
У всесвіт віршів і поем.
Крізь вітер злий карбую кроки
І чую серцем кожну мить,
"Реве та стогне Дніпр широкий", |
Щоб розбудити всіх, хто спить. | (2)
Ой червона рута на чолі твоїм,
Ой крута та круча, де Тарас стоїть
Ой крута та круча, де стоїть Тарас
І крізь роки кличе, кличе, кличе нас!
Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі,
Наче грішники до Бога
Свої печалі несучи.

2. 2
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас.
Той рух до сонця не спинити
Бо зветься сонце те Тарас.
Іду крізь свята, і крізь будні,
Крізь глум юрби, і суєту
Ні не в минуле, а в майбутнє
До тебе я, Тарасе, йду.
ГОЛОС ДИКТОРА:
Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а
став велетнем у царстві людської культури. Його ім’я стало символом
нашого народу. Його вірші вишиті на рушниках. Його «Кобзар» лежить
поруч з Біблією.
Під фонограму пісні «Думи мої, думи» диктор читає.
ГОЛОС ДИКТОРА:
В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим,
Життя Тарасові дала
Кріпачка-мати…
На сцену виходить хлопчик в образі маленького Тараса.
ТАРАС:
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом, край села.
Мене там мати повила,
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину.
І вночі на свічку Богу заробляла,
Поклони тяжкії б’ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину.
В тім гаю, у тій хатинці, у раю
Я бачив пекло… Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи, з дітьми

3. 3
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.... А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята…
Під фонограму «Реве та стогне Дніпр широкий» на сцену по черзі виходять
учні.
1 УЧЕНЬ:
У всякого своя доля
і свій шлях широкий:
2 УЧЕНЬ:
Той мурує,
3 УЧЕНЬ:
Той руйнує,
4 УЧЕНЬ:
Той неситим оком
За край світу зазирає, Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
1 УЧЕНЬ:
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
5 УЧЕНЬ:
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
6 УЧЕНЬ:
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час, та й запустить
Пазурі в печінку 7 УЧЕНЬ:
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
2 УЧЕНЬ:
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!
8 УЧЕНЬ:
А братія мовчить собі,

4. 4
Витріщивши очі!
Як ягнята.
9 УЧЕНЬ:
Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
В нетопленій хаті.
10 УЧЕНЬ:
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину…
2 УЧЕНЬ:
А дівчину невінчану
Кладуть в домовину.
3 УЧЕНЬ:
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
4 УЧЕНЬ:
Єсть на світі воля,
А хто її має?
5 УЧЕНЬ:
Єсть люде на світі Сріблом-злотом сяють,
Здається, панують,
А долі не знають.
6 УЧЕНЬ:
Ні долі, ні волі,
З нудьгою та з горем
Жупан надівають,
А плакати - сором.
7 УЧЕНЬ:
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
8 УЧЕНЬ:
Кохаються невінчані;
Без попів ховають.
9 УЧЕНЬ:
Запродана віра,
В церкву не пускають.
10 УЧЕНЬ:
Того в’яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить.
А за віщо? Святий знає.
Світ, бачся, широкий,
Та нема де прихилитись
В світі одиноким.

5. 5
8 УЧЕНЬ:
Один сина проклинає,
З хати виганяє.
9 УЧЕНЬ:
Другий свічечку, сердешний,
Потом заробляє.
Та ридаючи становить
Перед образами.
10 УЧЕНЬ:
Тому доля запродала
Од краю до краю,
1 УЧЕНЬ:
А другому оставила
Те, де поховають.
Діти одходять в глиб сцени стають на коліна, кладуть руки за голову.
При спеціальному освітленні символізують хрести.
ГОЛОС ДИКТОРА:
Вітер віє повіває,
По полю гуляє,
На могилі кобзар сидить
та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє.
За могилою могила,
А там тільки мріє…
Виходить бандурист з бандурою і виконує пісню «За байраком байрак».
Виходять маленький Тарас і дівчина в образі України.
ТАРАС:
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
УКРАЇНА:
Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,

6. 6
Мої добрі діти.
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала…
ТАРАС:
Так сміються з України
Стороннії люди.
УКРАЇНА:
Не смійтеся, чужі люди,
Церков-домовина
Розвалиться.
І з-під неї встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Від правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти.
Усі учасники зі свічками в руках підходять на авансцену і читають молитву
О. Кониського «Боже великий, єдиний»
ХОРОВЕ ЧИТАННЯ:
Боже великий, єдиний!
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний:
Всю Україну храни,
Всі Свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни!
Дай йому волю, дай йому
Долю, дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!
Усі учасники зі свічками утворюють пластичний малюнок під пісню у
виконанні Н.Матвієнко «Квітка-душа».

7. 6
Мої добрі діти.
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала…
ТАРАС:
Так сміються з України
Стороннії люди.
УКРАЇНА:
Не смійтеся, чужі люди,
Церков-домовина
Розвалиться.
І з-під неї встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Від правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти.
Усі учасники зі свічками в руках підходять на авансцену і читають молитву
О. Кониського «Боже великий, єдиний»
ХОРОВЕ ЧИТАННЯ:
Боже великий, єдиний!
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний:
Всю Україну храни,
Всі Свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни!
Дай йому волю, дай йому
Долю, дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!
Усі учасники зі свічками утворюють пластичний малюнок під пісню у
виконанні Н.Матвієнко «Квітка-душа».