казки гаршина видавн центр

1. 1
Міністерство освіти і науки України
Красноармійське педагогічне училище
КАЗКИ НА УРОКАХ
ХУДОЖНЬОЇ ПРАЦІ
З архіву досвіду роботи
ветерана педагогічної праці
Гаршиної Алли Володимирівни
Покровськ, 2017

2. 2
СЛОВО ПРО НЕВТОМНУ ТРУДІВНИЦЮ
Гаршина Алла Володимирівна, 1941 року народження.
У педагогічному училищі працювала з 1961 по 2006 рік
У трудовій книжці Гаршиної Алли Володимирівни у графі «місце
роботи» значиться лише один запис: Костянтинівське педучилище. І потрапила
вона до нього незвичайно. Закінчивши Ізмаїльський державний педагогічний
інститут у 1961 році, молода вчителька отримує направлення на роботу до
Артемівської школи-інтернату вчителем початкових класів. А вже через десять
днів їй було запропоновано місце вчителя образотворчого мистецтва у
Костянтинівському педучилищі. Цьому сприяла висока оцінка її студентської
діяльності й захоплення живописом. Так і продовжила свою педагогічну
кар’єру Алла Володимирівна, разом із навчальним закладом переїжджаючи з
Костянтинівни до Родинського, а потім – Красноармійського педучилища. І
посади займала різні – вчителя образотворчого мистецтва, української мови з
методикою викладання, завідуючої педагогічною практикою, викладача
практикуму у навчальних майстернях з методикою трудового навчання. І на
будь-якій посаді – високі досягнення у навчанні, надзвичайна відповідальність
та ерудиція.
Недарма кажуть, що вчитель для навчального закладу – це те саме, що
сонце для Всесвіту. Так і є. Алла Володимирівна протягом багатьох років була і
зараз є джерелом тієї сили, яка вгамовує спрагу допитливих.
Відмінник народної освіти, вчитель вищого ґатунку, Алла Володимирівна
віддала навчальному закладу 45 років життя, була і є високоморальним
педагогом і прекрасною чуйною людиною, мудрим і далекоглядним
наставником. Впродовж останніх років своєї діяльності в педучилищі викладач
працювала над проблемою розвитку творчих здібностей майбутніх фахівців у
роботі з різними матеріалами, зокрема у техніці модульного орігамі, робота з
соломкою, виготовлення виробів із солоного тіста, соломки, виготовлення
оберегів. Керувала робото гуртка з ДПМ, її вихованці брали участь у виставках
кращих студентських робіт.
Як справжній вчитель, Алла Володимирівна і на заслуженому відпочинку
продовжує працювати над собою, опановує нові техніки роботи з підручним
матеріалом, зокрема техніку «квілінг», проводить майстер-класи із викладачами
і студентами педучилища.
Кожен день її наповнений новими знахідками, якими вона щедро ділиться
з молоддю, закликаючи їх навчатися і отримувати задоволення від
студентських років. Тож набутого за плечима не носити.

3. 3
Гаршина Алла Володимирівна – людина щедра на душевне тепло,
доброзичлива, щира. До неї йдуть за порадою, вона ділиться своїм вмінням,
досвідом роботи. Звідки стільки доброти, хисту, наполегливості,
життєлюбності? І Алла Володимирівна, усміхаючись, говорить:«Від любові!».
Яринко Лідія Олександрівна
ДИДАКТИЧНІ КАЗКИ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
Гаршина Алла Володимирівна
Виховання в учнів інтересу до навчальної діяльності – одна із складних
проблем психології і педагогіки. Більшість дослідників вважають, що інтерес
до навчання характеризується певним психічним станом, який залежить від
факторів зовнішнього середовища. Інтерес є джерелом активності, стимулом до
навчання з метою оволодіння знаннями, уміннями і навичками. До зовнішніх
факторів, які забезпечують формування в учнів інтересу до навчальної
діяльності, відносять, перш за все, особистість вчителя, зміст навчання і
методику викладання.
Дитина приходить до школи, чекаючи чогось нового, невідомого,
загадкового. Завдання вчителя – створити цей загадковий світ, зацікавити
дитину, разом з нею відправитись у подорож до країни знань. Тому казка – це
животворне джерело дитячої думки. Через казкові образи діти краще
сприймають новий матеріал, знаходять глибоке задоволення в тому, що їхня
думка живе в світі казкових образів.
Дидактичні казки, які представлено в збірці, можна використати як зачин,
вступ до вивчення нового матеріалу на уроках трудового навчання,
образотворчого мистецтваз таких тем:
 Симетричневирізування (сніжинки);
 Малювання морознихвізерунків (свічкою);
 Виготовлення ялинкових іграшок, прикрас;
 Графічна грамота (ескіз, креслення);
 Аплікація з паперу, ниток;
 Крій та шиття серветки, гольниці;
 Волокнисті матеріали;
 Вишивка хрестиком;
 Роботаз деревиною;
 Роботаз металами;
 Малювання на теми: Весна. Літо. Осінь. Зима.

4. 4
Дидактичні казки мають на меті не тільки викликати інтерес до теми, але
й бажання наслідувати кращі моральні якості героїв, бажання любити працю,
людей, навколишній світ, а найголовніше – бажання створювати красу своїми
руками і дарувати цим самим радість людям.
Автор висловлює слова щирої вдячності студентці 41-Ш групи
Казанцевій Ганні (випускниці 2000 року) за чудовімалюнки до казок.
ТРИ СЕСТРИЦІ
Прийшла зима і засипала снігом поля і ліси, міста й села. Прийшов Дід
Мороз і закував кригою ріки, ставки, озера. Поглянеш – дахи білі, земля - біла,
небо - сіре, а з неба - сніг, як крупа манна сиплеться. Холодно і сумно. Немає
краси. Чи ж до неї Зимі, коли стільки снігу для хуртовини приготувати треба?
А Діду Морозу– морозцюміцного додати?
Побачили це дочкиЗими, три сестрички:
косисріблясті, очізоряні – і задумалися.
Блакитною весною, зеленим літом, багряною осінню бачать вони Землю зі
свого далекого кришталевого палацу
на Півночі в красі незрівнянній. Всі ці
пори року переливаються різними
барвами. Як же бути Зимі?
І надумали. Найстарша дочка-
майстриня уміло сплела мереживо
дивне, мереживо з білих та сріблястих
ниток і накинула його на кущі та
дерева, на паркани та на кожну
травинку. І люд ям це так сподобалось,
що й слова для нього придумали: іній
та паморозь.
Середня сестриця могла кроїти
візерунки і любила цю справу над усе.
Стала вона вирізувати їх зі снігу і
осипати ними землю. І полетіли вони,
закружляли, заіскрились у променях
сонця.
Люди руками сплеснули від захвату. А назвали їх сніжинками.

5. 5
А наймолодша сестричка краще за всіх малювала квіти, дерева, трави.
Взяла вона відерце з крижаною фарбою, срібний пензлик і пішла
розмальовувативікна в будинках.
З того часу і взимку стало красиво. Хоч і холодно,але полюбили люди зиму
за її красу незрівняну, створенутрьомасестричками-майстринями.
ЯЛИНОЧКА
Я ялиночка зелена
Є до вас прохання в мене:
- Серед лісу я зростаю,
Зайчика в гіллі ховаю,
Білочці даю я шишки.
Навкруги мене - грибки
Можуть часто
проростати.
Люблять птахи
щебетати
Між моїх зелених квітів.
Тож благаю, любі діти!
В переддень Нового року
Не поводьтеся жорстоко,
Не рубайте, схаменіться!
В магазинах, на полицях,
Штучні є мої сестриці,
Що не сохнуть і не в’януть,
Довго вам служити стануть.
А мої пухнасті віти
Прикрашайте, прошу діти,
Кетягами горобини
Та цілющої калини,
Годівничками з насінням,
Що придбалив день осінній.
Овочікладіть довкола-
Хай збираються у коло
Зголоднілі звірі й птиці.
Дайте їм повеселиться
В новорічну ніч казкову!

6. 6
КАЗКА ПРО ВИТИНАНКУ
Якось сиділа дівчина під хатою і раптом до неї залетів голуб. Дівчина
впізнала його, це був поштовий голуб, якого взяв із собою в дорогуїї коханий.
Голуб приніс їй листівочку від хлопця. Він сповіщав, що незабаром
повертається.
І тоді дівчині захотілось передати
коханому, що вона його любить і чекає.
Вона пішла до хати, взяла аркуш паперу,
ножиці - і почала щось витинати. Нарешті
робота була завершена. Дівчина закріпила
витинанку (а це саме і була витинанка) у
голуба під крилом і пустила птаха.
Птах полетів до юнака. Хлопець
розгорнув аркуш і побачив паперове чудо.
Він зрозумів, що дівчина його кохає і з
нетерпінням чекає.
І де він проходив від села до села,
скрізь показував цю витинанку. Всі
дивувались і хотіли зробити так само. Так і
поширилась витинанка по всій Україні.
ХТО НАЙВАЖЛИВІШИЙ?
Жили-були у шухляді письмового стола клей, пензлик, ножиці, простий
олівець, папір, шаблони.
Щодня вони сперечалися між собою, хто найпотрібніший, найголовніший.
Якось хтось відкрив шухляду - і її мешканці побачили свого господаря . Він
вийняв їх усіх і почав працювати.
Взяв олівець і обвів на папері шаблон. Потім вирізав ножицями малюнок і
наклеїв на папір. Вийшов гарний виріб. Усі залишилися задоволені, бо
зрозуміли, що найголовніша – людина, її вмілі руки.
Отож, коли клей, пензлик, ножиці, простий олівець, папір, шаблони знову
повернулися у шухляду, сперечатися їм уже не хотілося. Усі вони бажали лише,
щоб їх швидше взяли до роботи, бо дуже їм сподобалося разом працювати.

7. 7
КРЕСЛЯРСЬКІ ЛІНІЇ
В одному простому Олівці жили-були Креслярські лінії. Всі вони були
різні, ясна річ, призначення мали неоднакове.
Однак лінії цього не знали, а тому з’являлися з Олівця, коли їм заманеться.
Виходила велика плутанина. Олівець зовсім було втратив голову, та, на щастя,
зустрів гумку. Розповів їй про свою
біду, а Гумка й каже: «Я тобі допоможу.
Тільки-но з’явиться не та лінія, я її
одразуж витру».
Почав Олівець обводити Контур та
раптом з’явилась пунктирна лінія.
Гумка її одразу витерла. Злякалися
Лінії, перестали вискакувати з олівця,
коли їм заманеться, почали
дотримуватись черги.
Лінія Контуру, по якій деталь
вирізують, - товста. Лінія невидимого
контуру – пунктирна. Розмірна Лінія –
тонка. Місця нанесення клею мають
особливе призначення - короткі штрихи.
Хвиляста лінія вказує на місце розриву.
Так Гумка допомогла Олівцю
привчитиКреслярськіЛінії до порядку.
КАЗКА ПРО ЧАРІВНИЙ АРКУШ
Дівчина Катруся влітку жила у бабусі
в селі. Почалися пригоди з того, що
побачила вона в траві мотузку.
Звичайнісіньку нібито мотузку - не довга й
не коротка. І лежала б вона в траві й
далі,однак…
Проходив подвір’ям гусак Гриня,
побачив мотузку, подумав – черв’як і
дзьобнув. «Пхе! Несмачно!»- загелготав

8. 8
Гриня і пішов далі, черв’яків шукати. Глянула Катруся на мотузку - й очам
своїм не повірила: та заворушилася, вигнулась - і от лежить на траві мотузяний
гусачок. Точнісінько бабусин Гриня. Чудасія!
У цей час прибігло кошеня. Поворушило мотузку і почало гратися. Раптом
загавкав пес Барбос. Злякалося кошеня, спинку вигнуло і побігло геть. А в траві
– що? Мотузяний контур наляканого кошеняти.
Випустила бабуся кролика Труську травичку поскубти. Не помітив
Труська мотузки - просто по ній пострибав. Поглянула Катруся – лежить на
траві мотузяний контур… - кролика.
А в цей час відпочивав на вікні аркуш із зошита, дивився на подвір’я і
помітив, як вигинається мотузка-кривляка. І так йому захотілося теж на когось
перетворитися, що засіпався він, затріпотів на вітрі…
Р-р-ра-з - розірвався. Підійшла дівчинка до вікна, щоб клаптики зібрати й
викинути, здивувалася: лежать на підвіконні паперові силуети гуся, кошеняти,
песика. Ось тобі й аркушик із зошита! Хотіла й інші клаптики розглянути, та
раптом налетів вітер, підхопив усі паперові «вигадки» та підняв їх високо в
небо. А ви їх там бачили?
КАЗКА ПРО ПРИНЦЕСУ ГОЛОЧКУ
Колись давно в якомусь королівстві жила-була принцеса Голочка:
тоненька, струнка, блискуча, на голівці вушко і ззаду - довга косі. Всім вона
була гарна,тільки характер мала
колючий, вередливий. Разом з нею
жили її родичі: королева Спиця із
сестрою, король Гачок, граф Ножиці,
графині котушки - веселі подружки
принцеси.
Палац був чудовий, все сяяло в
ньому і блищало. Головною розвагою
мешканців палацу була грав піжмурки.
Принцеса Голочка ховалась, а її
свита старанно обшукувала усі кутки в
пошуках своєї гострої повелительки. Як
правило, принцесу не знаходили, і тоді
Голочка починала сердитись, а всі
придворні і родичі тепер самі вже

9. 9
намагалися сховатися подалі від її колючого норову.
Одного разу до палацу увійшли маленькі Ручки. «Як це так, без
запрошення?» - обурилась принцеса Голочка і вколола маленький пальчик.
Ручки образились, але не пішли. Це були вмілі Ручки. Вони швидко і спритно
взяли норовливу принцесу і посадили її на трон - спеціальну подушечку-
гольницю. Ножицям, спицям, Гачку й навіть Котушкам-ниткам знайшлися
почеснімісця.
- Досить капризувати і ледарювати, - сказали Вмілі Ручки, - ви все знаєте і
вмієте, отже навчіть і інших!
КАЗКА ПРО БАБУНЮ ФЕДОРУ ТАВОЛОКНИСТІМАТЕРІАЛИ
В одному селі жила-була бабця Федора. І така була лайлива! Щось не по
ній – зразу починала сердитися. Ось одного разу почала вона щось шити, а
нитка плутається та плутається, у вузлики зав’язується. Не витримала бабця і
давай лаяти нитки, а тоді візьми й скажи: «А пропадіть ви пропадом зі всім
своїм нитяним родом!»
А нитки і все, що з них складалось, взяли та й пропали. Кинулась бабця - а
по хаті пір’я літає, бо наволоки зникли, ні простині, ні ковдрини, ні занавіски -
нічого, що з ниток виготовляють. І навіть на ній самій нічого з одягу не
залишилося.
Закуталась у якусь рогожку, сіла вона на стілець і заплакала: « Ниточки
мої льняні, ниточки вовняні, шовкові, бавовняні, поверніться до мене, не буду я
вас більше лаяти!»
Але нитки так образились на Федору, що
не захотіли повертатись. Вона знову до них:
«Благаю, поверніться!» Жаль стало ниткам
бабцю, воний повернулися.
ПРО ВИШИВКУ «ХРЕСТИКОМ»
Якось в одній місцевості на людей напав
мор. Почали люди мерти і вимирали цілі сім ї.
Ось і в одне село, де жила жінка з дочкою,
покотилась біда. Почали люди вмирати. І
одного разу прибігла донька додому і плаче:
«Мамцю, сусідські діти померли!» Жінка не
знала, як вберегти доньку. Раптом на подвір’ї
з’явилась стара жінка. Її запросили до хати,

10. 10
пригостили. І вона сказала жінці: «Якщо хочеш вберегти себе і доньку, ший
хрести на одязі, але нікому про це не кажи, бо буде тобі погано». Сказала і
зникла. Жінка швиденько взялась за роботу. Почала вишивати доньчину
сорочку, потім свою. І ось мор котиться селом, а їхню хату обминає. Не
втерпіла жінка, бачачи, як помирають родичі, знайомі, сусіди. Вона вибігла з
хати і почала голосно кричати: «Люди, людоньки! Шийте хрести на одязі, лише
так врятуєтесь і врятуєте своїхдітей!»
Але люди не вірили їй, думали, що жінка втратила розум. Тоді вона взяла
свою доньку, вивела на площу і зняла з н6еї сорочку. І в той же час дівчинка
вмерла. Так жінка ціною життя своєї дитини показала людям, як врятуватися
від біди. З того часу люди вишивають хрестики на одязідля оберегу.
КВАПЛИВИЙ НОЖИК
Обтесував Дмитрусь паличку,
обтесував та й покинув. Крива
паличка вийшла. Нерівна. Негарна.
-Як же це так?- питає у
Дмитруся тато.
-Ножик поганий,- відповідає
Дмитрусь.
-Та ні ,- каже тато, ножик
гарний. Він тільки квапливий. Його
терпцю треба навчати.
-Як це?
--А так.
Узяв тато паличку та й почав
обтесувати. Збагнув Дмитрусь, як
треба ножика терпцю вчити, і теж
став тесати тихенько, легенько,
обережно.
Довго квапливий ножик не хотів
слухатися. Поспішав, то так, то сяк намагався обкрутитись. Одначе змусив його
Дмитрусь терплячим бути. Добре почав стругати ножик. Рівно. Гарно.
Слухняно.

11. 11
БУДИНОЧОК ДЛЯ ГОЛОК
Жили-були три Голки, три сестри. Старша Голка була дуже цікава –
завжди встромляласвого носав будь-якущілину.
Середня - дуже непосидюча, весь час стрибала, жодної хвилини не могла
посидіти спокійно. Й обидвіне товаришували з Ниткою.
-Я не буду з нею дружити, - казала Старша. – Вона така довга.
-І я не буду з нею товаришувати, вторила їй середня, - вона завжди
плутається.
Отакі були старші сестри. А молодша дружила з Ниткою, ніколи з нею не
розлучалася і завжди була зайнята різними справами: шила, пришивала,
зашивала, штопала.
-Та чи можна так надриватися? Сердились на неї старші сестри. – ти ж
незабаром зовсім затупишся від цієї роботи! І скільки можна вовтузитися з цією
плутаною Ниткою? Коли ж жити для себе?
Але вона їх не слухала і продовжувала свою справу. Дивно, але Нитка у неї
не заплутувалась, і сама Голка залишалась такою ж блискучою й гострою, як і
раніше.
Та якось старша Голка встромила свого тонкого носа в таку вузьку щілину,
що він там надломився. А середня так стрибнула, що опинилась між дошками
полу та так і залишилась там. Спершу це їй навіть сподобалось: «Яке зручне
житло!» Та згодом, припадаючи пилюкою і
мокнучи під час миття підлоги, Голка
почала іржавіти. Ніхто вже не впізнав би в
ній колишню модницю.
-Але ж так і я можу згубитися, -
подумала молодша сестра, залишившись
одна-однісінька. І вирішила вона
побудувати собібудиночок.
Спочатку Голка попросила Ножиці
вирізати з тканини два однакові кружечки,
а потім іще один, але менший – з картону.
Вона швиденько прошила один
кружечок з тканини по краю швом «вперед
голку» і, підклавши вату й кружечок з
картону, затягла Нитку. Вийшла
товстенька, м’якенька подушечка. До неї
тим же швом пришила інший кружечок з тканини, який передбачливо обшила
швом «через край». І вийшов затишний будиночок.

12. 12
ПРО МОЛОТОК-БІЛОРУЧКУ
Жив-був хлопчик. Йому подарувалимолоток чарівний, що вмів говорити.
-Давай поличку для книжок зробимо,запропонував хлопчик.
-Що ти? У мене ручка біла, забрудниться. Голівка гладенька від роботи
подряпаноюстане.
Рік пройшов. Пролежав Молоток у шухляді, нічого не роблячи. Жаль
білу ручку бруднити.
Ось одного разухлопчик відкрив шухлядку, дивиться - а голівка у
Молотка вкривається дивнимирижими плямами:
- Ох-хо-хо, - скоріше лікаря.
Прийшов лікар у білому халаті, прописав пігулки гіркі, інший - кислу
мікстуру. А третій подивився й каже: «Йому
потрібен лікар у синьомухалаті».
Прийшов лікар у синьомухалаті і
поставив діагноз: «Ржабезділля – не
хвилюйтесь, вилікуємо».
З десяток цвяхів прибив – іржі
поменшало. Ще десяток – ще чистіше голівка.
Попрацювавши годину, молотокзовсім
одужав. На прощання лікар у синьомухалаті
прописав Молотку та його друзям, і не тільки
їм, такий рецепт:
РЕЦЕПТ
ГромадянинуМолотку Білоручці та іншим:
Щоб інструменти не боліли,
Забути треба їм про лінь
І знаходитися в ділі,
Хоч дві години, але кожен день.
Лікар Столяр Іванов.