1. ОРГАНИ ЧУТТЯ.
ОРГАН CМАКУ ТА
НЮХУ
Лектор – Ходоровська Алла Анатоліївна
кандидат медичних наук, доцент кафедри
2. Органами
чуття
називають
спеціалізовані
органи, через які
нервова система
отримує подразнення
із зовнішнього і
внутрішнього
середовища і
сприймає ці
подразнення у
вигляді відчуттів.
3. І.П. Павлов
визначив:
«Аналізатори - це
такі апарати, що
розкладають зовні-
шній світ на
елементи і потім
трансформують
подразнення у
відчуття».
4. Кожен аналізатор
складається
з 3 частин:
•Периферійної
•Проміжної
•Центральної
5. Орган зору
Орган слуху Периферійна
та рівноваги
частина
Це органи чуттів,
Орган смаку
рецептори яких
сприймають
Орган нюху подразнення і
перетворюють його в
Рецепторні
нервовий імпульс.
нервові
закінчення
6. До складу проміжної частини входить ланцюг
нейронів, який несе нервовий імпульс у кору
великих півкуль головного мозку.
головного
7. Центральна частина
представлена окремими
зонами кори великих
півкуль головного
мозку.
Скронева ділянка кори
є кірковим центром
слухового аналізатора,
Потилична – зорового
аналізатора,
Тім’яна – смаку і нюху.
головного
8. Органи чуття за походженням і будовою
класифікують на 3 типи:
Нейросенсорні (первинночутливі), їхні рецепторні
клітини є нервові і утворюються зі стінки мозкових
пухирців до них відносяться:
•орган зору
•орган нюху
Сенсоепітеліальні (вторинночутливі) їхні
рецепторні клітини є епітеліальні і утворюються з
ектодерми, до них відносяться:
•орган слуху та рівноваги
•орган смаку
Рецепторні (капсульовані та некапсульовані)
нервові закінчення, які не мають чіткої органної
будови.
10. Сенсоепітеліальні (вторинночутливі)
їхні рецепторні клітини є епітеліальні і
утворюються з ектодерми, до них
відносяться:
орган слуху і рівноваги орган смаку
12. Для всіх сприймаючих клітин характерна наявність
спеціалізованих структур, які забезпечують сприйняття
специфічних подразників це війок (кіноцілій), зв’язаних з
базальним тільцем або мікроворсинок (стереоліцій).
В плазмолему війок або мікроворсинок вмонтовані молекули
особливих фото-, хемо- і механорецепторних білків, які кодують
енергію стимулу у специфічну інформацію клітини.
Потенціали, які утворюються поступають в ЦНС, де
відбувається декодування стимулу.
кіноцілій
стереоліцій
13. Орган нюху
В період онтогенезу орган нюху невід’ємно з’єднаний з ЦНС,
закладаючись в одній загальній ембріональній нервовій
пластинці. В процесі подальшого розвитку периферійна
частина нюхового аналізатора відокремлюється від зачатка
ЦНС і тільки потім вторинне за допомогою нюхового нерву
зв'язується з центральними частинами аналізатора
В нервовій пластинці
зачатки органа нюху
виявляються на її
передньому краї у вигляді
парних, так званих, нюхових
ямок. В подальшому ті
зачатки у зв’язку з ростом
голови переміщуються у
верхні і середні носові мушлі
(нюхова область).
14. Орган нюху з елементів, які
У зародків на четвертому місяці розвитку,
утворюють стінки нюхових ямок, формуються підтримуючи
епітеліоцити і нейросенсорні нюхові клітини. Аксони нюхових
клітин, об’єднавшись між собою, утворюють в сукупності 20-40
нервових пучків (нюхових шляхів filea alfactoria), які йдуть
через отвір у хрящовій закладці майбутньої решітчастої кістки
до нюхових цибулин головного мозку.
Тут здійснюється
синоптичний контакт між
терміналями аксонів і
дендритами мітральних
нейронів нюхових цибулин.
15. Орган нюху у своєму переферийному відділі представлений
невеликою ділянкою слизової оболонки носу - нюховою
областю, яка вкриває у людини верхню, частково середню
мушлі носової порожнини і перетинки носу.
Зовні нюхова
область
відрізняється
від
респіраторної
частини Носова Носова
порожнина
слизової Носовапорожнина
порожнина
оболонки
жовтуватим
кольором.
16. Нюхова ділянка слизової оболонки складається з
одношарового псевдобагаторядного війчастого епітелію, в
якому розрізняють:
нюхові рецепторні клітини
підтримуючи епітеліоцити
базальні епітеліоцити
•Від підлягаючої
сполучної тканини вони
відмежовані добре
вираженою базальною
мембраною.
•Обернута в носову
порожнину поверхня
нюхової вистилки
вкрита шаром слизу.
17. Нюхові клітини це рецепторні (нейросенсорні
клітини) розташовані між підтримуючим епітеліоцитами,
вони мають короткий периферійний відросток – видозмінений
дендрит та довгий – аксон. Їх перікаріон займає середнє
положення в товщі нюхового епітелію.
Дистальні частини
периферичних відростків
нюхових клітин
закінчуються характерними
потовщеннями – нюховими
булавами.
Нюхові булави на своїй
верхівці несуть до 10-12
загострених рухових
нюхових війок.
18. В цитоплазмі
нюхових клітин є
мітохондрії, грЕПС,
мікротрубочки. аксони
Ядра нюхових
клітин світлі з одним
або двома крупними
ядерцями.
Базальна
частина клітини
продов-жується у
вузький, трохи
звивистий аксон, нюхові
який проходить між клітини
опорними клітинами.
19. Нюхові клітини
Війки булав містять
повздовжньо орієнтовані
фібрили: 9 пар
периферичних і 2
центральні, які підходять
від базального тільця. Війки
Нюхові війки рухомі і є
своєрідними антенами для
молекул пахучих речовин.
21. У сполучно-
тканинному шарі
центральні
відростки аксони
складають пучки
безмієлінового
нюхового нерва, які
об′єднуються у 20-
40 ниткоподібних
стовбурів і через
отвори решітчастої
кістки нюхові
направляються в клітини
нюхові цибулини.
23. нюхова
Проміжна частина цибулина
До складу нюхової цибулини
входить 5 шарів:
Волокнистий шар це
аксони нейросенсорних
клітин;
Клубочковий шар це
синапс між аксоном
нейросенсорних клітин та
дендритами мітральних
клітин;
24. Нюхова цибулина
Молекулярний шар
це дендрити
мітральних клітин;
Гангліонарний шар
це мітральних клітин;
Зернистий шар це
аксони мітральних
клітин та асоціативні
нейроцити
27. Підтримуючі епітеліоцити формують
багатоядерний епітеліальний шар, в якому і розміщуються
нюхові клітини, відмежовані епітеліоцитами. На апікальній
поверхні підтримуючих епітеліоцитів є чисельні
мікроворсинки.
Проявляють ознаки
апокринової секреції і
володіють високим рівнем
метаболізму.
В цитоплазмі є і загальні
органели, пігментні
включення коричньово-
жовтого кольору, що
пояснює жовтий колір
нюхової області.
28. Базальні епітеліоцити знаходяться на
базальній мембрані і мають цитоплазматичні вирости,
які оточують пучки центральних відростків нюхових
клітин.
Цитоплазма
заповнена
рибосомами і не
містить
тонофібрил. Вони є
джерелом
регенерації
підтримуючих
клітин.
29. В нижче розміщеній волокнистій тканині нюхової області
розміщуються кінцеві відділи трубчато-альвеолярних залоз,
які виділяють секрет (Боуменові залози). Кінцевий відділ
представлений двома різновидами клітин - міоепітеліальних,
які розташовані зовні і секреторних (по мерокриновому типу),
які розміщуються зсередини. Їх прозорий, водянистий секрет
разом з секретом підтримуючих клітин зволожує поверхню
нюхового епітелію.
В цьому секреті, який
вкриває нюхові війки,
розчиняються пахучі речовини
і тоді сприймаються
рецепторними білками, які
вмонтовані в мембрану війок
нюхових клітин.
Боуменові залози
30. Орган смаку
Джерелом диференціювання клітин смакових
цибулин є ембріональний баготошаровий епітелій
сосочків.
31. Орган смаку представлений сукупністю так
званих смакових бруньок, які розміщуються в
багатошаровому епітелії бічних стінок жолобкуватих,
листоподібних, шляпках грибоподібних, окрім
ниткоподібних сосочків язика людини.
сосочки
ниткоподібні жолобкуваті
грибоподібні листоподібні
34. Кожна смакова брунька має еліпсоїдну форму і займає
всю товщю багатошарового епітеліального шару
сосочка.
Смакова
брунька
сосочок
35. Смакова брунка складається з щільно прилягаючих одна до
одної 40-60 клітин серед яких розрізняють 3 типи:
смакові рецепторні (сенсорні),
підтримуючі ,
базальні клітини.
Від підлягаючої сполучної тканини смакова брунька
відмежовується базальною мембраною.
Верхівка бруньки Смакова пора
відкривається на поверхню
язика за допомогою отвору-
смакової пори.
Смакова пора веде в
невелике заглиблення, яке
утворене апікальними
поверхнями смакових
сенсорних клітин - смакову
ямку.
36. Вони відмежовані одна від Смакові
одної підтримуючими сенсорні
клітинами. Їх ядра мають
епітеліоцити
витягнуту форму і
розташовані ближче до
базальної частини клітин.
В апікальній частині в
цитоплазмі багато аЕПС і
мітохондрії. На апікальній
поверхні клітин є мікровор-
синки, між якими у смаковій
ямці знаходяться електронно-
щільно речовина з високою
активністю фосфатаз і
значною кількістю білка і
мукопротеїдів, які відігріють
роль відсорбенту для смакових
речовин.
37. У смакових
бруньках передньої
частини язика
знаходиться
солодкочутливий
рецепторний білок.
У смакових
бруньках задньої
частини –
гіркочутливий
рецепторний білок.
38.
39. Смакові речовини відсорбуються на мембранному шарі
цитоплазми мікроворсинок, в якому є специфічні рецепторні
білки.
солодкий гіркий солоний кислий
40. Одна смакова клітина
здатна сприймати декілька
смакових подразників. В
кожну смакову бруньку
входять і розгалужуються біля
50 аферентних нервових
волокон, які формують
синапси з базальними
відділами рецепторних клітин.
Збудження з смакових
бруньок передається у вигляді
імпульсів через синапси до
нервових закінчень, а далі по нервові волокна
нервових шляхам – в
центральні відділи смакового
аналізатора.
41. Отже, проміжна частина
смакового аналізатора
представлена 2–4 аферентними
нервовими волокнами, які у
складі нервових шляхів
язикового, язикоглоткового та
блукаючого нервів передають
імпульс у довгастий мозок де
утворюють синапси на нейронах
ядра одинокого шляху.
І далі збудження з передається
в центральні відділи – тім’яну нервові волокна
долю кори, що є кірковим
центром смакового аналізатора.
42. Підтримуючі епітеліоцити мають крупне ядро, гЕПС і
аЕПС, комплекс Гольджі та тонофібрили. Вони оточують і ізо-
люють смакові клітини і нервові волокна базальному відділі
смакової бруньки і беруть участь в процесах секреції
глікопротеїдів.
На відміну від сенсорних і
підтримуючих клітин
базальні епітеліоцити
розташовані поверхнь
епітеліального шару.
Вони є мало спеціалізованими
клітинами з яких
розвивається підтримуючі і
смакові сенсорні епітеліоцити
43. Пора
Смакові клітини
Смакова брунька
Нервові волокна,
які входять в
смакову бруньку з
підлягаючої
сполучної тканини,
йдуть вздовж
підтримуючих клі-
тин, закінчуються на
бічній поверхні
сенсорних клітин.
смакові клітини Нервовий імпульс
44. Вікові особливості
Зниження сприйняття запахів називається гіпосмією, втрата –
аносмія, порушення – паросмія, загострення – гіперсмія.
Спостерігаються вікові зміни чутливості нюхового аналізатору. Так,
новонароджені діти реагують на запахи, з 4-7 річного віку нюх
повноцінний, а найвищого розвитку – у віці 20 років. З 45 річного віку
нюх знижується.
Орган смаку представлений сукупністю смакових цибулин, які
розміщуються в товщі багатошарового епітелію на бічних поверхнях
листоподібних, грибоподібних і жолобуватих сосочків язика. У
новонародженого в сосочках, оточених валом і грибоподібних дрібні
смакові цибулини розміщені як на бічних, так і на вільних поверхнях
сосочків.
Впродовж 1-го року життя смакові цибулини значно збільшуються в
об’ємі. У дітей, а іноді і у дорослих, смакові цибулини розміщуються на
губах, надгортаннику і голосових зв’язках. Загальна кількість смакових
цибулин дорівнює 2000. Тільки на поверхні кожного жолобуватого
сосочка нараховується до 200-300 цибулин.