2. • Метафоричні асоціативні карти (далі МАК) - це
універсальний психологічний інструмент, який
базується на метафорі і застосовується для
діагностики, корекції, розвитку, розкриття творчих
здібностей і коучингу.
• Метафоричні асоціативні карти - це проективна
психологічна методика, представлена у вигляді
набору картинок завбільшки з гральну карту або
листівку, що зображують людей, їх взаємодії,
життєві ситуації, пейзажі, тварин, предмети побуту
або абстрактні картини.
3. Історія виникнення МАК.
• Перша колода МАК була створена канадським професором
мистецтвознавства Елі Раманом в 1975р. Він хотів наблизити до
людей образотворче мистецтво. Свою колоду він назвав «Oh»,
англійський вигук, що виражає здивування.
• У 1983 році Елі Раман познайомився з канадським
психотерапевтом Морітцом Егетмейером, який придбав у нього
право на продаж карт «Oh» в Німеччині та Європі.
• Перші карти «Oh» з'явилися в Німеччині в 1985 році. Фірма
створена Морітцом Егетмейером досі спеціалізується на виданні
асоціативних карт.
• У нашій країні МАК з'явилися близько 10 років тому. Вони були
прийняті з натхненням як серед психологів, соціальних педагогів,
психотерапевтів, соцпрацівників так і широким колом людей, які
цікавляться самопізнанням та саморозвитком.
4. Проективні картки налагоджують тісний емоційний
контакт з клієнтом, сприяють його самовираженню,
розкриттю та рефлексії. Дають низку переваг:
Можливість вирішувати проблеми на символічному рівні,
залучати неусвідомлені ресурси психіки.
Легкість освоєння методики психологом - не потрібно
тривалого навчання, з базовими техніками можливо
розібратися за інструкцією до будь-якої колоди.
Гнучкі правила використання, можливість розробляти нові
авторські техніки та адаптувати існуючі техніки під вимоги
актуальної ситуації.
Привабливість методики для клієнта: яскраві кольорові
картинки подобаються людям будь-якого віку і викликають
приємні емоції.
Клієнт отримує найвірнішу відповідь, народжену його
внутрішньою реальність та власною підсвідомістю.
5. Метафоричні асоціативні картки.
Чому така назва?
Метафоричні, вони ж асоціативні, вони ж терапевтичні, вони ж
проективні. Всі ці назви використовуються як синоніми, хоча
частіше використовується термін «метафоричні», тому що основна
психологічна суть роботи з ними - робота із зоровою
метафорою.
•Метафора - це перенос якості, характеристик та ознак.
•Асоціативні зв’язки - встановлюються по асоціації (зв'язок між
окремими подіями, фактами, предметами або явищами,
відображеними в свідомості і закріпленими в пам'яті).
•Проективні - властиві проекції (зображення просторових фігур на
площинії).
6. Основні завдання метафори:
• Привернути увагу клієнта або цілої групи.
• Сформувати яскраві асоціації.
• Ненав'язливо дати пораду.
• Показати ситуацію в іншому світлі.
• Пояснити складне поняття.
• Змінити настрій.
• Вплинути на поведінку слухача.
• Розвивати творче мислення.
• Ініціювати свідомий і підсвідомий пошук зовнішніх і
внутрішніх ресурсів, а також способів поведінки, що ведуть
до виходу з проблемної ситуації.
7. Правила, пов'язані з використанням
проективних карт.
• 1. Неприйнятність «експертної позиції» щодо чужої картки.
Ексклюзивним правом інтерпретувати карту володіє той, хто її
витягнув. Ми заздалегідь погоджуємося з тим, що у карт немає
фіксованого «правильного» значення, що має на увазі різні
тлумачення однієї і тієї ж карти різними людьми, в різних
контекстах, в різний час і в різний настрій.
• 2. Правило невтручання: якщо людина з особистих причин не хоче
говорити про свої карти, вона може відкласти їх і відмовитися від
інтерпретації та нікому не показувати витягнуті карти.
• 3. Якщо два учасники хочуть взяти одну і ту ж карту, спочатку їм
обом пропонується вибрати якусь іншу, яка також здасться їм
підходящою. Якщо ніхто з них не згоден, то можна запропонувати
першому учаснику передати карту другому після інтерпретації і
закінчення роботи з нею - в такому випадку йому доведеться
закінчити роботу першим за часом.
• 4. Якщо за інструкцією потрібно витягнути одну карту, а учасник
бажає взяти дві або навіть більше, це допустимо. В обговоренні
прислухайтеся до того, які аспекти карт, що йдуть за першою,
виявилися особливо важливі для учасника.
8. Існує безліч форм роботи і технік використання
проективних карт, психолог обирає ті чи інші в
залежності від поставлених цілей.
Загальним для всіх технік є те, що психолог
ставить запитання, що стосуються актуальної для
клієнта теми, а клієнт шукає відповіді на них в
зображенні, випадково або цілеспрямовано обраному
ним. У разі, коли карта містить напис, спочатку
інтерпретується зображення, потім слова.
Якщо в колоді є карти двох видів: тільки з
зображеннями і тільки зі словами, інтерпретується
випадкове зіткнення двох карт які доповнюють одна
одну і які висвітлюють одну і ту ж тему з різних сторін.
9. «ОХ».
Дві колоди по 88
карт:
1. Слова (почуття,
ситуації, події)
2. Зображення.
7744 можливих
комбінацій.
Універсальні щодо
запитів.
Вікові обмеження.
18. Вправа на налагодження позитивного мікроклімату в групі
«Склади сінквейн до картини». Учасники обирають картку, яка
сподобалась і, дивлячись на неї, складають сінквейн (від англ. Cinquain) -
це творча робота, яка має коротку форму вірша, що складається з п'яти
неримованих рядків за такими правилами:
•1 рядок - один іменник, що виражає головну тему cінквейна.
•2 рядок - два прикметники, що виражають головні ознаки іменника.
•3 рядок - три дієслова, що описують дії в рамках теми.
•4 рядок - фраза, що несе певний сенс.
•5 рядок - висновок в формі іменника (асоціація з першим словом).
Наприклад:
•Форум (іменник, що виражає головну тему)
•Гучний, цікавий (два прикметників, що виражають головні ознаки
іменника)
•Розважає, розвиває, веселить (три дієслова, що описують дії в рамках
теми)
•Гарне місце для знайомств (фраза, що несе певний сенс)
•Спілкування (висновок в формі іменника)
19. Вправа з картками «Вона» та
«Я і всі,всі,всі» (з досвіду
роботи). Відреагування
внутрішніх дитячих травм.
1. Обрати по 1-й карті
(несвідомо) з кожної колоди.
2. Придумати історію з участю
героїв карток, сюжет якої буде
розвиватися від «-» до «+».
Послідовність карток клієнт
обирає сам.
3. Зробити висновок-афірмацію.
20. Вправа «Досвід»
(на прикладі реальної
консультації) Картки
«Креатив», «Коуп».
1. Обрати
свідомо карту,
яка символізує
негативну
ситуацію, що
пережив клієнт.
23. Рекомендації:
1. Аналіз карток проводити
за допомогою
терапевтичних запитань.
2. Акцент робити на
останній карті.
3. Аналіз 3-х карток (їх
сюжетів) у поєднанні.
4. Як змінилося в ході
аналізу сприймання ситуації
на 1-й карті?
26. 3. Обрати (не
дивлячись) три
карти і розмістити
їх у вигляді сходів
від одного
емоційного стану
до іншого. Від
небажаного до
бажаного.
27. 4.Карти перевертаються та
по-черзі аналізуються.
Варіанти запитань:
- хто це?
- що з ним відбувалося?
- якщо порівняти його з
попереднім героєм, що
змінилося?
- чи є аналогія з вашими
емоційними станами та
характерами героїв?
- який висновок ви можете
зробити щодо причин виникнення
негативних емоцій та шляхів їх
корекції( спираючись на сходинки
карток)?
28. Вправа
Мета та риси характеру.
Виберіть п'ять(три) карт, які
містять ті ваші риси характеру,
які вам подобаються у
собі(зліва).Тепер виберіть п'ять
(три) карт із зображеннями, які
символізують ті ваші п'ять рис
характеру, які ви в собі не
любите - назвемо їх
негативними рисами
характеру(справа).
29. Риси характеру, які
заважають вам досягти мету,
диктують відповідну поведінку.
Спираючись на картки, опишіть її.
Яка поведінка замість
цього була б ефективною?
Знайдіть відповідну картку і
перекрийте нею карту, що
заважає досягненню вашої мети. І
так з кожною картою. Коли всі
карти перешкод будуть перекриті,
уважно розгляньте, яка вийшла
картина. Якщо потрібно додати
ще якусь картку, додайте.
Висновки запишіть.
30. Традиційна схема психологічного
консультування за допомогою
проективних карт:
•1етап. «Привіт!» Знайомство з клієнтом за допомогою карти. Розклавши
карти зображенням вгору, психолог бере карту, за допомогою якої він
вважає за доцільне представитися клієнту, підкресливши ті чи інші свої
риси. Навчивши таким чином клієнта формулювати проекції, психолог
пропонує клієнту також представитися за допомогою карти.
•2 етап. «У чому проблема?» Клієнт відкрито обирає 1-3 карти, які
описували б проблемну ситуацію, як він її бачить, і коментує свій вибір.
•3 етап. «Чого ви хочете досягти?» Просимо вибрати 1-3 карти, щоб
показати бажаний результат проблемної ситуації, а потім викласти
«місток» з декількох карт від групи карт, що зображують проблему, до
карт, що зображують бажаний результат.
31. • 4 етап. «Що ще можна зробити з цього приводу?» Просимо клієнта
наосліп витягнути 3-5 карт, які символізують додаткові можливості на
шляху вирішення його проблеми.
• 5 етап. «Чи будете ви робити це?» Просимо наосліп витягти дві
карти. Вони будуть символізувати складності або сумніви, які можуть
виникнути у клієнта на шляху вирішення його проблеми. Після
осмислення цих карт просимо витягнути ще дві карти - вони покажуть
ресурси, які допоможуть впоратися з перешкодами.
• 6 етап. «Приєднання до майбутнього» Для закріплення позитивної
установки і посилення мотивації, просимо витягнути ще одну карту -
вона передасть настрій, або вираз обличчя, який буде у клієнта після
благополучного вирішення його складної ситуації.
32. Вправи на встановлення контакту, зняття напруги.
•Вправа «Настрій». Учасникам пропонується витягнути будь-яку карту (н-д, з
колоди «Ох» і не дивитися на неї поки не підійде черга говорити. Коли учасник
починає говорити, він називає своє ім'я, відкриває карту і, дивлячись на неї,
повідомляє про свій настрій, про те, як він схожий або не схожий на картинку.
•Вправа «Мозаїка». Учасники витягують «в сліпу» з колоди карту. Потім ведучий
говорить: «Розмістіть карту-картинку на білому листі паперу. Якби ця карта була,
лише частиною великої картини, як би вона виглядала цілком? Що відбувається
зовні за рамкою картини? Що зображено за межами карти? Домальовуйте вашу
картинку».
•2-га частина завдання: «А тепер заберіть картинку і замалюйте білу пляму».
Дана техніка розширення малюнка знаходить своє коріння в техніці «Сквігель»,
придуманої англійським психологом Д. Віннікоттом. Він використовував цю
техніку в роботі з дітьми, які відмовляються співпрацювати, наполягають на
тому, що вони не вміють і не хочуть малювати, чи не відкликаються на прохання
що-небудь зробити самим. У таких випадках психолог може сам почати
малювати. Зобразивши що-небудь просте (лінію, яку-небудь фігуру і т.д.), він
просить дитину продовжити малюнок, намалювавши щось аналогічне і т.д.
