2. Жінка, мати, Берегиня. Все прекрасне на землі — від
світла сонця, від кохання жінки, від молока матері.
Суворими шляхами йшла наша Вітчизна до
сьогоднішньої свободи і незалежності.
Горді мужі Київської Русі, князі та воїни, відважні
запорозькі лицарі заступали шляхи ворогам, воювали,
боронили свій рідний край.
А жінки тим часом оберігали домашнє вогнище,
народжували дітей, омивали рани чоловіків-воїнів,
молили Бога. Продовженням роду, теплом домашнього
вогнища — усім завдячує мо ми їй. Не можна про це
забувати
3. Кожна людина має дар Божий. І чим швидше вона розкриє в
собі цей дар та відчує потребу в його вираженні, тим раніше
вона зможе наповнити своє життя улюбленою справою,
розвинути свої майстерність і талант, прикрасити світ своєю
творчістю й неповторністю.
Життя… Скільки складових частин включає це слово:
народження, навчання, пізнання світу, захоплення.
Кожен край, кожне село мали своє неповторне шитво, свої
улюблені барви.
Для вишивок Черкаського регіону характерним є рослинний
орнамент, який складається з грон винограду, ягід, невеличких
квіточок, а також горизонтальне розміщення узорних червоних
ліній на рукавах, а в деяких селах додають також золотистий
відтінок.
4. Для людини з талантом і любов’ю до праці не існує
перешкод…
“Вишивка займає чимало часу. Я вкладаю у ці роботи
частинку своєї душі, – зізнається майстриня. – Деяким
людям дарую вишиті роботи щороку – така уже склалася
традиція. Мені добре, коли люди щасливі і радіють моїм
подарункам. Це ж не просто робота, а ще й хобі, яке
приносить мені неабияке задоволення.
Головне любити справу, яку робиш, людей, свій край, тоді
завжди все вийде”.
Жінка поставила собі за мету одягнути у вишиванки усю
родину.
5.
6.
7.
8. Ураїнський рушник – символ,
оберіг народу Укаїни
Традиційно з рушником вітали появу дитини
в родині, з ним зустрічали дорогих гостей. Його
дарували старостам і зустрічали молодих після
вінчання. З ним збирали в дорогу чоловіків і
синів, проводжали людину в останню путь.
Двічі на рік прикрашали рушниками
помешкання – на Різдво та Пасху.
9.
10.
11.
12. Споконвіку українські жінки та чоловіки
свято шанували одяг а особливо вишиту
сорочку. Наші пращури вірили, що вона захищає
людину від негоди, ворожих сил. Мова
вишиваних сорочок – це сукупність візерунків,
кольорів, майстерності вишивальниць. Мріючи
про достаток, майстрині вишивали квіти, калину
як символ краси, доброти, цнотливості;
барвінок, як символ немеркнучого життя.
Вишивали яблучне коло, як символ кохання.
Україна знає близько 100 способів вишивання
13.
14. Вишивка: серветки, мереживо до подушок, рушники,
сорочки. Кожний виріб має свою історію, у кожного вона
вкладає свою душу. Вишиваючи, отримує велике задоволення,
покращується настрій, по-іншому сприймається світ.
Дивлячись на вишиті майстринею речі, можна впевнено
сказати, що все їй вдається. Та й сама вона милується
творінням рук своїх. Радіє тому і вся родина – доньки, сини,
невістки,зяті, внуки, правнуки, сестри, племінники.
З молитвою, добрим настроєм, любов’ю і натхненням кожного
дня майстриня вишиває ….
