*

1. Новотроїцька ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4
Виховна година
у 3-Б класі
Учитель – Л В.Рудакова
2015 р.

2. Мета:
 розширити знання учнів про народні символи України,
сприяти вихованню в учнів національної свідомості, любові до
Батьківщини, до рідного краю;
 виховувати шанобливе ставлення до символів держави.
Відомий знавець традиційно-культурної спадщини Олекса Воропайписав: «Звичаї
народу – це ті прикмети, за якими розпізнають народ не тільки в сучасному, а й у його
історичному минулому… Звичаї, а також мова – це ті найміцнішіелементи, що
об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю…».
Упродовж багатьохстоліть українськийнарод безупинно творив своє, тільки
йому властиве духовне середовище, наповнюючийого своєріднимиобрядами,
ритуалами. Отож, сьогодніпропонуювам дізнатися більше про народні символи свого
народу.
 Діти відгадайте загадку і дізнаєтесь про який народнийсимволУкраїни ми
говоритимемо.
Я – привітний кущик .
Весноюбілим цвітом зацвітаю.
Восени червоними ягодами вітаю.
Взимку птахів пригощаю. Калина
Калинав Україні– символ рідної землі і вічної пам’яті про тих, хто у мужній боротьбі
віддав своєжиття за щастя і волю народу, тому й садять її на могилах загиблих. В одній
з народних пісень говориться:«…Звелів собінасипати високу могилу, звелів собі
посадитичервонукалину. Будуть пташки прилітати калиноньку їсти, будуть мені
приноситиз України вісти.»
Калина – це і той символ, що пам’ять людську береже, символбезсмертя, невіддільний
від життя, це наш духовний світ. Калина символізує духовний потяг до своєї землі,
свого берега, своїхтрадицій.
Калина пишним білим цвітом
Покрила квіти навесні.
А восени, як згасне літо,
Даруєягідки рясні.
Зриваймо кетяги калини,
Не забуваймо лиш про те:
Калина – символ України,
Калина – дерево святе.

3.  А зараз відгадай наступну загадку про ще одну рослинуяка є символом нашої
держави.
Проливала дрібні сльози молодадівиця.
Полоскала довгі коси у чистій водиці . Верба
Ще в сиву давнину люди шанували вербу. Її оспівували в піснях і легендах, її образ —
одинз найулюбленіших у народі. Слов'янивважали вербу символом родинного
вогнища. Молодих обов'язково водилинавколо куща лози. Ця давня любов до верби
народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже кориснадля людини. У нас є
навіть свято — Вербна неділя. Було заведено в цей день молодігілочки верби —
святити.
Як йде весна до мого краю,
І грає сонце веселіше,
Верба найперша зацвітає,
І на землістає світліше.
Верба схилилась над водою
І віти-коси в річці миє.
Своєю вродою простою
Людинізавжди серце гріє.
Легенда про вербу та калину
Жили колись в одному селі мати Вербена та її дочка Калина. Мудра й
мила зростала дівчинка – мало хто вже таких діток пам’ятає. А до того ж
чарівниця вона була: всі трави із землі піднімала, пташок лікувала, дерева
від хвороб рятувала. Не було дитини вродливішої і добрішої душею. Та
довідались про чарівницю Калину вороги. Вирішили її згубити, щоб землю
українську багату завоювати, хворості і зло на людей напустити. День був
ясний, мов золотом гаптований, коли пішла дівчинка коси травами
розчісувати, горобчиків годувати, льон, дощем прибитий із землі піднімати.
Довго ходила Калина, стомилася, до криниці прибилася. Схилилася над нею, у
жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом почула рідний
неньчин голос із здаля: «Калино, Калино, не пий водиці…» Дівчина дуже
хотіла пити й не звернула на це увагу. Та тільки-но перші краплі до губ
піднесла, пташина маленька крилом їх знесла. Вдруге воду до губ піднесла – і
навік деревом – калиною над водою зросла…
Бігла мати. Плакала. Шукала, та вже доньки любої не застала.
Натомість гарне і пишне деревце стояло, сльозинки-намистинки сіяло.
Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла

4. над нею вербицею Минуло від тоді багато років, та матуся-верба все
оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів.
 А ось ще одна загадка про рослину – символнашої Батьківщини.
Лист зелений і міцний,
Сніг для нього не страшний,
А коли весну стрічає,
Сині очі розкриває. Барвінок
У нашій народній символіці особливемісце посідає барвінок. Його образ присутнійв
багатьох ліричних піснях, іграх-веснянках, обрядах. Засмисловим навантаженням з
хрещатим барвінком може порівнятися лише червонакалина. З давніх-давен він
уособлюємолодість, нев’янучекохання, вірність.
Барвінок є символом української культури. Ця невибаглива рослиназавжди рослаі
ростебіля українськихосель, стелиться вздовж стежин. Барвінком прикрашають
весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він
зеленіє навіть під снігом.
Недавно ще гула метелиця,
Кругом лежав біленький сніг.
А вже барвінку листя стелеться
Зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
Всю зиму зелень берегло.
І перше стрілося з відлигою,
Зустріло сонечко й тепло.
 Наступна загадка чекає щоб ви її
розгадали.
Мене б'ють, товчуть, печуть, ріжуть,
А я все терплю і всім добром плачу.
Хліб
Хліббув мірилом життя, культури, жоден
обряд не обходився без нього. Святість і
пошана до хліба передавалися з покоління в
покоління дітям і внукам.
Хліб на столі. Зайшовши до хати,
возрадуймося йому, віддаймо шану тим, хто
зростив його. Хай завжди він буде в хаті,
прикрашений вишитим рушником. А

5. найпершою молитвою нашою хай буде хвала хлібові, прохання, щоб він не зачерствів,
бо, як мовить народ, коли черствіє хліб, то і черствіють душі.
Святиня столу, оберіг у хаті
Глава сім'ї, добробуту, життя.
Так звикли предки хлібнаш величати,
Без нього не існує майбуття.
 А от і наступна загадка
Біле поле полотняне,
Рівно ткане, чистопране,
А по ньому голка ходить,
За собою нитку водить. Рушник.
В народікажуть: «Хата без рушників, що
родинабез дітей».
На Україні існують різні традиції,
пов'язані з рушником:
3 вишитим рушником приходилив хату, де
народилася дитина.
3 рушником матері виряджалисвоїхсинів
у далеку дорогу.
Рушником перев'язувалисватів.
Рушники стелять під ноги молодятам, які одружуються і на ньомувони дають обіцянку
одинодномуна вірність.
Гарно оздобленимирушниками накривають кошики з паскою (на Великдень), коли
ідуть до церкви.
Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала,
І чую, гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
Знов чорнобривцізацвіли,
Запахла рута - м'ята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась любо мати.
Рушник. Він є гордістюнашого національного
мистецтва, а милуються ним не лише на нашій

6. землі, а й в далеких країнах. Він символізує на лише умілі руки я і чисту душу, і щирі
почуття, і повагу до попередніх поколінь, безмежну любов та турботу про прийдешніх.
Хліб і рушник – одвічні людськісимволи. Хліб-сіль на вишитому рушникові були
високоюознакоюгостинностіукраїнськогонароду.
ВІКТОРИНА
1. Національний символУкраїни. Його дарують, ним обмінюються у Великоднє свято.
(Писанка)
2. Дерево, яке оспівано у народних піснях, у віршах. Воно освячуєтьсяв церкві перед
Пасхою, як засіб від злих сил. (Верба)
3. Кущ, оспіваний в українськихнародних піснях, символдівочої вроди. (Калина)
4. Поширене в Україні дерево, з яким в українських народнихпіснях і переказах
порівнюють струнких дівчат. (Тополя)
5. Чим прикрашають голову українськідівчата. (Вінок)
6. Національний символУкраїни. Матері дарують його своїм дітям на щастя, на долю,
відряджаючиу далеку дорогу. (Рушник)
Вчитель. Розмовупро Українута про її символиможна вести без кінця-краю, бо така
багата і щедра наша земля, така славна її історія.
Хочу, щоб кожен з вас запам’ятав те, про що ми говорилисьогодні.
Любімо своюземлю, випрошуймо у Всевишнього ласки і допомоги,вивчаймо, знаймо і
поважаймо її символи, не даймо нікому скривдитиїї.