.

1. Творчий звіт гуртка «Українські вишиванки»
Зала гарно вбрана. По центру ікона Божої матері покрита рушником. По боках
стилізовані рушники. На стінах рушники – вишиванки різних регіонів України).
Під пісню «Зеленеє жито, зелене» заходять до зали дівчата.
1. Доброго весняного дня Вам, шановні гості. Доброго дня і гарного настрою
бажаємо вам від усієї душі. Сьогодні ми спробуємо подарувати вам хвилини
позитиву, які так потрібні всім нам у наш час. А ми, злинчани, уміємо
змінювати турботи – на радість, проблеми – на успіх, а будні – на свята, тож
ми запрошуємо вас на хліб, на сіль, на наше шкільне свято.
2. А у нас, у Злинці, є традиція давня: Воду брати з чистої криниці, муку – з ярої
пшениці, руками добрими замісити і на гостину до себе запросити. Тож
прийміть наш хліб – сіль і наші побажання: забути проблеми, втому і почувати
себе комфортно у нашому домі.
Ведучий.(З рушником і хлібом звертається до слухачів)
Гостей годиться хлібом – сіллю зустрічати,
Привітним гожим словом віншувати.
Прийміть же хліб на мальовничому рушникові,
Про цей рушник сьогодні йтиме мова!(кланяються)

2. (Танок «Українська полька»)
1. Ви , мабуть, уже звернули увагу як ми прикрасили нашу шкільну залу. І хоч на
дворі весна, а у нас наче вечорниці зимові. Скрізь диво – рушники і старенькі, і
зовсім нові. Це - символи наші, обереги, надії й сподівання дівочі.
2.Хочемо вам по секрету сказати, що не так просто підготувати таке свято.
Непросто тому, що про рушники ми знаємо так багато, та, на жаль, обмаль
часу.
1. А тому ми підійшли шляхом проекту:
2. Спочатку кожна з учасниць створила міні – проект, результатом якого
врешті – решт став власний витвір рукоділля, власний рушник, з яким ми
вирушимо зі школи в доросле життя, з яким створимо власну сім’ю, бо цей
рушник стане весільним рушником, є оберегом нашого власного дому.
1. А тому ми вкладали у свої рушники найсвітліші думки, мрії, сподівання,
вишивали їх і пізно ввечері, а інколи і з самого рання.
1. На наших рушниках немає жодного вузлика, немає жодного невірного
стібка, бо хочеться, щоб таким було і наше подальше життя.
2. Ми вдячні Тетяні Володимирівні за те , що вона цими рушниками міцно
пов’язує покоління старше з поколінням новим. Тож запросимо її до слова.
Тетяна Володимирівна. Мої вітання всім у цьому залі: і дітям, і колегам. Я
сьогодні переповнена почуттям гордості за своїх юних майстринь – моїх учениць,
які через такий короткий час переступлять поріг нашої школи і під звуки
шкільного вальсу попливуть у доросле життя разом з цими рушниками, які
будуть їх супроводжувати і оберігати, манити у спогади і надихати, а також
стануть окрасою кімнати, бо рушник на стіні – давній наш звичай. Хата без
рушника, казали в народі, як родина без дітей.
В одній із народних казок оповідається, що гарні рушники виходять лише у
тієї дівчини, котра, як плаче - перли сиплються, а як сміється, так усі квіти
цвітуть. І таких дівчат ви сьогодні бачите, це мої учениці, якими я дуже
пишаюсь. Це наша

3. надія, це наше майбутнє, майбутнє нашої держави, якій дуже потрібні люди із
чистими серцями і золотими руками.
1. Окрім наших персональних міні – проектів, ми стали учасниками і
обширного, загального проекту «Рушник – оберіг, рушник – символ». А тому
серед нас є і пошуковці, і етнографи, і літературознавці, і мистецтвознавці. Всі
знахідки ми поєднали і побудували наш сценарій, який і пропонуємо вашій
увазі Якщо ви оціните наші старання, ми будемо дуже раді.
(Пісня «Вишиванка» (Танок)

4. Перш, ніж розпочати вишивати рушники, я і моя сестра Марина познайомилися
з історією рушника – одвічним людським символом, з традиціями рідного народу,
пов’язаними з рушником. Ми довідалися, що жінки і дівчата в Україні дуже
любили вишивати рушники. Вишиті рушники вважались святими. Їм
поклонялись наші предки. Рушники берегли. Їх передавали як оберіг із роду в рід.
Оберіг – це захист від чогось небезпечного, не бажаного. Дивлячись на рушник
жінки читали візерунки, як книгу. Це родинний рушник . Придивіться який він
барвистий. По вертикалі візерунок ділиться на три зони: верх – небо, стовбур –
земля, низ – корінь, потойбічний світ, а по горизонталі зіставляється з чотирма
сторонами світу:- схід, захід, північ, південь. 3 і 4 дають у сумі 7 (сім днів у
тижні, сім нот, сім кольорів у спектрі). Три помножене на 4 дорівнює12 (це
місяці, години, сузір’я). Такий рушник – символ радості, довголіття. Бачите,
скільки тут гілочок та квіточок. Можуть бути і пташки. Це все в уяві
вишивальниці, її рід, батьки, діти, онуки.
1. Минали часи й Дерево життя – символ незнищенності перетворилося на жінку
– Берегиню з піднятими до неба руками з сонцем – дитям у лоні або над нею.
А може просто Доля – Берегиня
Над білим світом руки простягла,
Щоб вберегти ще й наше покоління
Від Карни, від Мари, від всього Зла.

5. Вчитель. Невмирущим творінням талановитих рук українок були
рушники.
Рушник можна порівняти з піснею. Без рушника, як без пісні, не обходяться
події, пов’язані з життям та побутом народу. Рушник – символ єдності сім’ї,
символ любові до рідної землі, до матусі, символ працелюбності нашого
народу.
Назва «рушник» сягає в сиву давнину.
1. Рушник на стіні. Не було , здається, жодної оселі, в Україні, котру б вони не
прикрашали. Хоч би яке убоге судилося господарям життя, а все ж всюди ці
витвори народного мистецтва палахкотіли багатством кольорів, були
своєрідною візиткою, а якщо точніше, обличчя і оселі, відтак і господині.
2. Хто з вас не бачив вишитого рушника? Мабуть немає таких. Адже рушник є
окрасою світлиці. Без рушника не обходилися. Він завжди був під рукою, тому
і назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник.
1. Я вірю у чарівну силу рушника , як у доброго чарівника, що стереже від
усякого лиха. Спитаєте, звідки ж бо взятися такій силі. А сила рушника у
візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати, як читають книги.
Треба лише розумітися на орнаментах.
1. Тетяна Володимирівна розповідала, що людина, котра вишиває рушник має
думки й бажання чисті, добрі, то й рушник матиме чарівну силу. Адже лиха
людина не може володіти чарами добра.
1. Рушник! Як багато промовляє нам це слово. Скільки зворушливих спогадів
пов’язано з ним. Від своєї бабусі я довідалася, що гарно оздоблений
рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті. Ним витирали руки і
посуд, з ним ходили доїти корову, накривали діжу з тістом, спечені паляниці,
діжку після випікання хліба.
2. З рушником, як і з хлібом, приходили до породіллі, вшановували появу
немовляти в родині. Перше дихання немовляти
На сніжно – білим полотні
Блакитним шовком вишиває мати

6. Мов першу стежку у житті.
Зустрічали рідних, одружували дітей, виряджали в далеку дорогу батька, сина,
коханого, проводжали людину в останню путь.
1. На щастя – долю давала мати синові рушник, коли виряджала в далеку дорогу.
«Даю тобі , сину, грудочку землі – як символ рідного дому, хліб – як символ
благополуччя, рушник - як побажання щасливої дороги. А кохана дівчина
дарувала милому шиту шовком хустину, щоб на чужині не забув її.
Іде долі син шукати
У далекий край.
Подає в дорогу мати
Сіль і каравай.
Ще рушник в дорогу ненька
Вишитий дала
І землі на спомин жменьку
З рідного села
Вірить: у тяжку годину
Десь на самоті
Захистять, її дитину
Обереги ті.
Хай врятують від недолі,
Смерті і біди,
І від кулі в чистім полі,
Від вогню й води.
(Пісня «Рідна мати моя».
1. Використовували рушники і в обряді будівництва хати. У давнину , коли
будували хату, то піднімали на рушниках сволок, а потім дарували ці
рушники майстрам. Щоб фундамент і підвал 100 років стояли
Щоб у вікна широкі лились світла потоки.
Коли стіни були вже зведені, вгорі, в кутку, вішали образ, а на нього – рушник.
Лиш пам’ятати слід:
Якщо ікони не покриті

7. Рушником квітчастим
То не можна нам до неї молитву казати.
В народі говорять: Не лінуйся дівонько, рушники
вишивати – буде чим гостей шанувати.
1. Я дізналася, що особливо любовно вишивала дівчина довгими зимовими
вечорами сватальні ,або плечові) рушники, які сватам треба було подавати.
2. Окрасою весілля є українські рушники. Вони ткані – вишиванні.
Рушники – символ щасливого родинного життя. Його стелять під ноги нареченим
під час реєстрації шлюбу.
Ой стелися рушниченьку, стелися.
Щоб на тобі дві стежки зійшлися.
А ви станьте, молодята, на рушник
Та з’єднайте свої долі на весь вік.
Під такий рушник ще й монети підкладали срібні, щоб пара заможно жила.
Вчитель. А чи знаєте ви , скільки рушників вишити треба щоб і до весілля
встигнути і до заміжжя приготуватися?
1. А я чула таку пісню
У коморі сволок-
Там рушників сорок.
Біжіте, принесіте.
Боярів прикрасите.
Учениці. Сорок? Та невже? І всі вишиті?
Вчитель. Та ні, не бійтеся? Були вишиті й не вишиті. Одні були для роботи, а
інші для урочистостей.
2. Я дізналася, що по 80- 100 рушників готувала наречена до заміжжя. А
найголовнішим був той, на якому батьки благословляли молодих. Він
святиня. Вишивали його в тиші, на самоті. Коли хтось чужий заходив до
хати , виріб ховали, щоб не наврочили.
3. Перш ніж узятися за вишивання, майстриня мила руки, читала молитву. І
лише тоді сідала до роботи. Борони Боже, під час вишивання думати про

8. щось погане, таїти злобу, сваритися. Адже на полотні складалася програма
майбутнього життя.
(Танець з рушниками)
Вчитель.. . Вишивка – велика наука. Ненароком можна створити не бажане, але
коли вже взявся за візерунок, то випорювати його не можна, щоб не внести хаосу
в долю. Не біда, якщо зірочка відхилиться в бік чи хвилька вийде
нерівномірною. Головне – це чистота з обох боків. Лицьова сторона – для людей,
виворітня сторона – для Бога. Саме це брали до уваги мої дівчата. Вони
вирішили також підготуватися до майбутнього весілля – вишили рушники,
вклали в нього всі свої думки, надії, щоб, коли прийде час, стати з коханим на
вишитий своїми руками рушник. Тож нехай дівчата
розкриють нам свої секрети.
Розповіді дівчат про свої рушники
Кречетова М., Недолужко С., Процишина К., Злобіна
М., Лавінюкова Ю., Коло колова М.
Вчитель А ще в мене була давня мрія – вишити сорочки – вишиванки. Мені дуже
хотілося побачити своїх дівчаток в вишиванках зробленими своїми руками. Так,

9. ще не всі закінчили свої роботи, але перші паростки вже є. Подивіться, які
красиві вийшли у дівчат роботи.. Зі своєю роботою вже впоралися: Лавінюкова
Юлія, Процишіна Катерина, Злобіна Марина, Злобіна Анна.
Перш ніж одягнеш вишиванку,
Молися щиро Богу зранку,
Ти підготуєш душу цим,
Щоб її вишить Хрестиком Святим!
Перш ніж одягнеш вишиванку,
Згадай про Україну – неньку,
Ніколи ти не нехтуй цим
І душу виший Хрестиком Святим!
Перш ніж одягнеш вишиванку,
Згадай про Роксолану галичанку,
Гордись народом ти своїм
І душу виший Хрестиком Святим!
(Пісня «Мамина сорочка»)
Вчитель. Це особисті рушники і сорочки дівчаток,

10. а в 2007 році ми зі своїми вихованцями вишивали «Рушник Національної
Єдності». Це народний рушник. –це оберіг України. Довжина цього рушника – 9
метрів, ширина – 75 см, виткане з конопель ще у 1955 році і вишитий вовняними
нитками пофарбовані натуральними барвниками. У рушник зашили свої
найкращі побажання Україні, її народу, своїм нащадкам, більше тисячі людей з 25
областей України. Свої побажання вшили в цей рушник і діти нашої школи.
Кожний з учасників цієї акції отримав грамоту, а прізвища учасників занесене в
книгу реєстрації учасників Акції.
Нам треба вишити рушник,
Рушник любові та єднання.
Вплетімо пісню, а не крик
У це народнє вишивання.
(Пісня «На нашій Україні»)
На заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти
заміж, вона перев’язувала сватів рушниками. І в
день весілля ставали наречені на вишитий рушник.
Ведучий. То ж давайте завітаємо з вами на сватання . (сцена сватання.
Виходить мати, батько, Галя)
Українська хата. Біля столу сидять батько (палить люльку) та дочка, яка
вишиває рушник. Мати прибирає.
Мати. Галю, дитино! Ану покинь оте вишивання! Ану мерщій до печі, та
колупай її, колупай. А ти, старий , чого розсівся? Хутко святкову свиту одягай
та за стіл сідай. Як господар поважний.
Батько (не дуже поспішаючи.)Та я зараз, а що там, горить, чи що?
Мати. Та бодай тобі! Свати йдуть, свати!
Галя. Ой лишенько!
(Батько сидить за столом, мати зустрічає гостей. Галя колупає піч)
Чується стукіт у двері.
Батько. Можна, можна. Заходьте, коли люди добрі.
Входять два свати і молодий з хлібом – сіллю, кладуть на стіл.

11. Сват 1. Здорові були, люди добрі! Батько й мати. Добрий вечір.
Сват2. Кланяємося хлібом – сіллю.
Мати. Та здорові були, чого й вам бажаємо. Проходьте, сідайте до столу..
Цікаво знати, що привело вас до нашої хати?
Батько. Яку таку справу маєте до нас?
Сват 1. (покашлює в кулак).Діло тут таке: шукаємо ми куницю – красну
дівицю, а вона, кажуть , до вашого двору забігала.
Батько. Он воно що!
Сват 1. Ну, а наш князь шукає її , бо хотів би мати у себе.
Мати. Галю, ти чуєш?
Галя. Та чую, мамо, чую. Постривайте, я зараз.
Батько. Зажди, доню. Хочу спитати тебе , сватів вишитими рушниками
пов’яжеш чи може гарбуза даси молодому? Гарні ж бо вродили цього року.
Галя. А от зараз побачите.(Галя виходить)
Батько. А що, сватоньки, куницю – нашу красну дівицю ви бачили, а от що про
свого мисливця розкажете .
Сват1. (звертається до нареченого) . Ходино, Іване, по хаті – чи не кривий,
бува, чи не горбатий, не сліпий, не безбокий.
Молодий проходить повільно , гордовито, піднявши голову.
Сват 2. (звертається до батьків). Тож кажіть уже своє, та якщо дівчина згодна,
то і рушники сватам подавайте, а для молодого хустку шукайте.
Наречена (звертається до матері)
Ой ти, мати, порадниця в хаті,
Порадь мені, що людям казати.
А чи мені рушники подавати,
А чи мені іншого шукати?
Мати. Ну що ж ,донечко, коли ти не спала та рушники вишивала, то і подавай
сватам.
Наречена виносить рушники, хустку, перев’язує старостів, а молодому дає
хустку на знак згоди.
Галяви шитою хусткою

12. Я тебе дарую
І при чесних людях кажу,
Що тебе люблю я. (дає хустку нареченому).
Вас, сватоньки, рушниками пов’яжу,
За такого нареченого
Вам спасибі скажу(Вклоняється, підходить до нареченого)
Дозвольте, батьку, дозвольте, мати.
На рушник вишиваний перед вами стати.
На рушник вишиваний перед вами стати
Та благословення вашого дістати.
Благословіть, мамо, благословіть, тату,
На щасливу долю, на життя багате.(Мати й батько з іконою благословляють
наречених)
Мати. Бог благословляє і я благословляю.
Жити аж до віку в парі вам бажаю.
Хай діти - як квіти, життя барвінкове,
Веселе, як ружі на цім рушникові.
Батько. Щастя вам , діти, поваги, любові,
Хлібного столу, доброї долі.
Зерном золотим хай колишеться нива.
Хай буде родина здорова й щаслива.
(Молоді вклоняються батькам)
Мати. Любітесь, шануйтесь, діток плекайте,
Людей не цурайтесь, привітно стрічайте.
Та батька з матір’ю не забувайте.

13. Галя. Спасибі тобі, моя ненько
Що будила мене раненько,
А я слухала, вставала,
Рушнички вишивала.
По тихій воді білила,
На сухому бережку сушила,
Своїх старостів дарила.
(Батьки під мелодію беруть за кінці рушники і виводять дітей – молодят.
Ну що ж , за празник цей чудовий
Спасибі вам і щирий всім уклін.
Спасибі на добрі, на гарнім слові,
Живіть багато, будьте всі здорові!
А на прощання хочеться сказати:
Шануйте, друзі, рушники,
Квітчайте ними свою хату,
То обереги від біди.
Шануйте ті, що дала мати,
Готуйте дітям – з чистої роси,
Щоб легше їм в житті здолати.
Похмурі та скрутні часи.
Шануйте, друзі, рушники.
Хай здоров’я ніколи не зраджує вам!
Будьте завжди такі ж ніжні, рідні і милі.
Щоб вам радість і щастя і любов
Вишиваним цвіли рушником!.

14. Вчитель . Спасибі, всім, хто працював на святі. .Вишивка – цікавий вид
мистецтва. В кожній вашій родині існують традиції, пов’язані з рушниками,
вишивкою.
Хай щастить вам, люди добрі,
Хай пісні летять за обрій,
Щира дружба стане на рушник.
Він пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину
безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро
простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей завжди сусідить
у вашій добрій хаті, як ознака великої любові і незрадливості.
Пісня «А я бажаю вам добра»
Одна земля, одна надія
І сонечко на всіх одне,
Воно усіх теплом зігріє,
Воно нікого не мине.
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать,
І будем ми на світі жити,

15. І про добро пісні співать.
Приспів:
А я бажаю вам добра,
А я бажаю вам тепла,
Любові завтра і сьогодні.
А я бажаю вам добра,
Щоб, наче сад, душа цвіла,
Щоб зорі падали в долоні.
Коли біда простягне руки,
Прийдуть печалі і жалі,
Згадай крізь терени розлуки,
Що є кохання на землі.
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать,
І будем ми на світі жити,
І про добро пісні співать.