1. БРИКОЛАЖ, ЯК ОСВІТНІЙ ТРЕНД
До покоління Z належать діти, народженні після початку ХХІ століття.
Вони прийшли у цей світ у цифрову епоху і вже ніколи не зможуть уявити
своє життя без інтернету та різноманітних гаджетів Ці діти не ставлять
зайвих запитань — вони «гуглять». Вони не запитують дорогу у перехожих
— вони шукають потрібне місце за допомогою навігатора. Найголовніше —
вони також можуть швидко знайти потрібні відповіді, відкинувши
зайве. Діти водночас виконують домашнє завдання, переписуються із
кількома друзями в соцмережах та месенжерах і розмовляють з дідусем, а на
фоні ще Смарт-TV демонструє фільм, за сюжетом якого вони встигають
стежити.
Діти «Зет» звикли до легкодоступності інформації, оскільки їм не
потрібно чекати та заучувати. Малюки не чекатимуть на свій улюблений
мультфільм, вони попросять батьків увімкнути його, а старші діти
впораються самі. Їм не потрібно вивчати напам’ять телефони батьків та
друзів — це все робить за них техніка. Більш того, їм не потрібні номери
телефонів, адже для цього є безліч соціальних мереж.
Швидке засвоєння інформації — це дійсно дуже корисна навичка, якої
бракує попереднім поколінням. Але розум, що звик до швидкого потоку та
опрацювання інформації, починає нудьгувати, коли її замало і вона надається
дуже повільно. Найбільше негативу це додає під час уроків у школі. Значна
різниця у швидкості сприйняття у дітей та вчителів старшого віку призводить
до певних проблем:
учителям не вдається утримати увагу дітей;
дітям не вдається уважно слухати матеріал та засвоювати його;
учителі сердяться на учнів, а учні — на вчителів.
Доступність інформації позбавляє дітей необхідності тягати за собою
величезний «багаж знань», тому їх «внутрішній сортувальник інформації»
може легко перенести прізвище першого світового космонавта до папки
«неважливо».
Саме тому, постало питання як вчити сучасних дітей ? Інтерактивні
технології – не самоціль, вони дозволяють залучити до роботи всіх учнів
класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в
колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. При застосуванні інтерактивного
навчання поглиблюється мотивація. Загалом інтерактивне навчання дає змогу
наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня. Як
свідчить моя шкільна практика, інформаційно-просвітницький підхід (знання
заради знань), що домінував протягом багатьох років, виявився
неефективним у вирішенні завдань профілактики тютюнокуріння, вживання
алкоголю, наркотиків, поширення ВІЛ-інфекції та ІПСШ. На сьогодні
альтернативним є компетентнісний підхід (знання заради вмінь).
Бриколаж в освіті - це використання для навчання всього, що завгодно,
окрім спеціально створених інструментів на зразок підручників. Бриколер -
це той, хто творить сам, самостійно, використовуючи підручні засоби, на
2. відміну від засобів, передбачених навчальним процесом. Бриколаж сьогодні
використовується як освітній тренд, нововведення якого в тому, що вчитель
використовує підручні засоби і інструменти, вибираючи навіть ті, які не були
спочатку призначені для освітніх потреб, - тарілочки, рукавички, іграшки,
клумби, упаковка, і хороший фільм і подібне, намагаючись дати своїм учням
новий спосіб навчання, змінив рутинний навчальний процес, не боячись
ризиків. Педагог творчо береться за новий для себе інструмент кожного
разу, коли це представляється йому самому необхідним. Такий метод не
вимагає готових методичок і керівництва, дозволів згори.
Виділимо два основні принципи бриколажа.
1.Брати те, що під рукою - використати в іншій якості. Передусім, в
цьому випадку можна навчитися бачити те, чого ми не бачимо на перший
погляд. Такі прийоми хороші для формування когнітивних умінь (пошук і
структуризація інформації), розвитку креативності, нестандартного
мислення. Є навіть спеціальний прийом для розвитку навичок такого
мислення - метод фокальних об'єктів, коли на "ігрове поле" навмисно
вкидається "дивний об'єкт", виділяються його властивості і якості, які можна
використати на інших об'єктах і в іншій якості.
2.Створювати нове з наявного старого. Це так званий принцип
повторного використання об'єкту, що набуває сьогодні поширення там, де
вже реалізуються ідеї мережевої взаємодії і учбових співтовариств. Якщо у
співтовариства (класу, групи) є місце, доступне для усіх учасників, в якому
публікуються і зберігаються продукти навчальної і педагогічної діяльності,
значить, рано чи пізно хтось подивиться цей продукт з бажанням
використати його повністю або частково, а, можливо, переробити під себе і
під свої потреби. Цей принцип досить широко поширений. Не раз вже тут
запускалися хвилі "повторного використання" на Scratch- майстерень (Е.
Патаракин, Н. Яникова), по малюнках Google і відданню GIF- анімацій (А.
Рожков, "Віртуальний хоровод") та ін.
Сучасний урок основ здоров’я — це урок демократичний. Його
проводять не для учнів, а разом із ними. Його характеризує не навчання
словом, а навчання справою. Це перш за все урок, на якому створено реальні
умови для інтелектуального, соціального, морального становлення
особистості. Його концепція базується на особистісно орієнтованих
цінностях освіти, коли навчальний процес відбувається за умови постійної,
активної взаємодії всіх учасників.
Саме на уроках основ здоров’я технологія бриколажу допомагає
розвивати дивергентне мислення, коли один і той же предмет на зразок
канцелярської скріпки можна використовувати абсолютно по-різному.
Брати те, що під рукою, використовувати в іншій якості. Перш за все, в
цьому випадку можна навчитися бачити те, чого ми не бачимо на перший
погляд. Такі прийоми гарні як для розвитку когнітивних умінь (пошук і
структурування інформації), так і для розвитку креативності, нестандартного
мислення.
Так, при вивченні теми «Харчування», можна попрацювати з
етикетками. Якщо назва продукту — «Грушева радість», а на упаковці —
соковиті плоди, учні не помічають, що в переліку інгредієнтів немає цього
3. фрукта, а сам лише ароматизатор. Така типова довірливість учнів не
притаманна людині з розвиненим критичним мисленням.
У квитках на екскурсії, вистави, концерти чимало корисної та важливої
інформації подано дрібним шрифтом, а дата, вартість і місце акції
надруковані збоку чи на зворотному боці. Учнів привчаю здійснювати
комплексний пошук і після дослідження взірця вже без нього заповнювати
таблиці: наприклад, що дозволено і заборонено під час конкретної екскурсії.
Ще одна ефективна вправа — після аналізу квитків заповнювати тести щодо
цієї інформації з кількома варіантами відповідей. За допомогою такої роботи
можна прищепити навички аналізу та синтезу, вдумливе читання,
інтерпретацію неадаптованих текстів, критичне сприйняття суперечливої
інформації. Другий варіант бриколажної роботи — створити нове зі старих
інфопродуктів. Це нагадує калейдоскоп. Учнів вчать використовувати,
переробляти під свої потреби зображення та GIF-анімації, компонувати вже
готові реферати та нарізку з готового відео. Тексти пропонують
осучаснювати: частину інформації презентувати у формі схем, таблиць,
діаграм, додавати аудіовізуальний ряд.
Улюблені вправи школярів — створювати власні анімовані та
інтерактивні історії, фільми, презентації, моделі, ігри за допомогою скретч-
програмування (середовище, розроблене для навчання школярів
програмувати). Діти збирають прості віртуальні конструкції, немов
складають їх із цеглинок Lego, а основою стають минулорічні твори та
реферати їхні чи інших учнів. Звісно, матеріалами можуть бути лише
загальнодоступні інформаційні джерела, а також те, що зберігається на
шкільному порталі або в мережі, а діти дали дозвіл на застосування їхніх
робіт. Це — гарний привід подискутувати з учнями про авторські права,
піратство та плагіат.
Під час опрацювання навиків надання допомоги та порятунку у тих чи
інших ситуаціях, варто навчити дітей використовувати все, що є під рукою
(наприклад: предмети одягу, меблі, природний матеріал).Вивчаючи
фінансову грамотність у 9 класі весь навчальний матеріал розбирається і
закріплюється на основі фрагментів фільму за твором Ільфа і Петрова
«Дванадцять стільців». А при вивченні емоцій можна скористатися «німим»
кіно за участю Ч.Чапліна . Філософію бриколажу протиставляють філософії
«планувальника» — роботи без елементів імпровізації. Якщо щось іде не так,
«планувальник» намагатиметься повернутися до наміченого ходу робіт та
знищувати перешкоди, а бриколер шукатиме користь у новому.Експерти
вважають прикладом бриколажу старий австралійський мультфільм «80 днів
довкола світу». Там головний герой на початку кожної серії брав із собою в
мандри на перший погляд непотрібні та ніяк не пов’язані між собою побутові
речі. Наприклад, під час подорожі до Єгипту він захопив свічку, килим,
дротики, присоску і тесак. Коли герої залишилися без засобів пересування,
зробити пліт допоміг тесак. Решта предметів дала змогу пройти
випробування — лабіринт. Із присоскою вони акуратно вийняли дзеркало, за
яким був вихід у дзеркальній залі, закріплений дротиками килим дав змогу
піднятися по системі валиків, що оберталися, а коливання полум’я свічки
показало, за якими дверима починається вулиця. А ось ворог головного героя
4. з його коронним зверненням до самого себе «Чи є у Вас план, містере
Фіксе?» — типовий «планувальник», а не бриколер.
Це один із трендів в інформатизації освіти на сучасному етапі -
використання в якості навчального матеріалу педагогічно неадаптованих
джерел інформації, того, що лежить за межами традиційних підручників.
Нехай в наших школах збільшиться частка бриколажних ідей і частка
бриколерів - людей, які ці ідеї народжують і здійснюють!
