система управління

1. 406
3.5. ПРИНЦИПИ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ РЕГУЛЮВАНЬ
СИСТЕМ СТАБІЛІЗАЦІЇ ТАНКОВОГО ОЗБРОЄННЯ
3.5.1. Вимоги до систем налагодження основних параметрів та
принцип формування моменту стабілізації стабілізаторів озброєння
У попередньому розділі було показано, що потрібна якість
стабілізатора озброєння може бути забезпечене шляхом варіювання його
основних параметрів – жорсткості та демпфірування. Вибір оптимального
співвідношення між ними забезпечує потрібні стійкість і динаміку
системи, мінімальність похибок наведення і стабілізації – необхідну
точність СТО.
„Ідеальна” стабілізація у системах регулювання за відхиленням
можлива лише теоретично, коли G  . Однак це фізично не може бути
реалізовано і за умовою забезпечення стійкості неприйнятне. У зв’язку з
цим задача систем настройки основних параметрів СТО полягає у виборі
такого сполучення експлуатаційної жорсткості Gта експлуатаційного
демпфірування D, при якому збурення, що діють на систему,
компенсувались би стабілізуючим моментом „у середньому”, тобто так,
щоб середні квадратичні значення похибок стабілізації не виходили за
межі точності, яка задається технічними умовами. При цьому елементи
систем настройки повинні мати мінімальні габаритно-масові показники,
компактно розміщуватись при системах стабілізації, мати високу
надійність і стабільність характеристик. Розміщенні органів настройки
повинно бути раціональним, а сама настройка – простою і зручною.
Необхідно забезпечувати таку доступність настройки стабілізаторів, аби
усі роботи могли виконуватись силами екіпажу танка у мінімальний
відведений час.
У загальному випадку момент Мс, що стабілізує об’єкт регулювання
при дії на нього зовнішніх збурень, формується за двома каналами:

2. 407
каналом гіроскопічного датчика кута – кутовим непогодженням об’єкта
регулювання відносно заданого наводкою напрямку, та каналом
гіроскопічного датчика швидкості – швидкості кутового відхилення
об’єкта регулювання. Кожен канал визначає формування своєї складової
моменту стабілізації:
 складової, пропорційної жорсткості СТО:
,
ДК
0
Г
0
Г
0
2
1
ЕП
ОТК
U
c
c
G
c
c
G
c
c
k
k
R
i
k
k
k
M к
m
к
m
к
G








 (3.45)
де Г
ОТК
ДК 
k
U  – напруга, що знімається з обертового
трансформатора датчика кута; – конструктивна жорсткість
СТО;
 складової, пропорційної демпфіруванню системи:
,
/
ДШ
ш
0
Г
ш
0
Г
ш
0
2
1
T
ЕП
ОТШ
U
c
c
D
c
c
D
c
c
k
k
R
с
iН
k
k
k
M m
m
D









(3.46)
де Г
ОТШ
ДШ 
 k
U – напруга, що знімається з обертового трансформатора
датчика швидкості; – конструктивне демпфірування
системи.
Таким чином, змінюючи сигнали та з
датчиків кута і швидкості з потенціометрів , , контуру
підсумовування, тобто регулюючи тим самим експлуатаційну жорсткість G
та експлуатаційного демпфірування D стабілізатора, можна змінювати
момент стабілізації системи. Розглянемо часові діаграми зміни
стабілізуючого моменту та коливань Г
 об’єкта регулювання при різних
ОТК
/
m m
G G k
 
ОТШ
/
m m
D D k
 
к 0 к ДК
U c c U
 ш 0 ш ДШ
U c c U

0
c к
c ш
c

3. 408
співвідношеннях сигналів , з гіроскопічних датчиків кута і
швидкості.
На рис. 3.17,а подані діаграми, що відповідають відключеному
(вимкнутому) стану датчика швидкості ( ), тобто коли . Об’єкт
регулювання під дією збурювальних моментів відхиляється від
заданого наводкою напрямку – Г
 наростає в часі. Відхилення, що
з’явилось, вимірюється датчиком кута і перетворюється у пропорційний
електричний сигнал Г
к 

U . Відповідно до останнього виконавчий привод
формує стабілізуючий момент , який перешкоджає відхиленню
об’єкта регулювання. Він зупиняється, потім під дією Мс починає рух до
початкового положення – відхилення Г
 зменшується. Отже, по мірі
наближення об’єкта регулювання до заданого наводкою положення
зменшується сигнал датчика кута, а значить, і момент стабілізації. Коли
відхилення об’єкта регулювання стане нульовим ( 0
Г 
 ), тоді момент
стабілізації перетворюється на нуль: . Однак об’єкт регулювання,
що має певну масу, не може миттєво зупинитись. По інерції він проходить
задане положення і відхиляється у протилежний бік. Знову наростає
момент стабілізації. Об’єкт регулювання зупиняється і під дією
повертається до заданого положення. Далі процес повторюється у часі:
коливання об’єкта регулювання згасають дуже повільно. Збільшення
сигналу датчика кута, а отже, і жорсткості G системи не приводить до
поліпшення якості СТО.
При подаванні у систему сигналу датчика швидкості ( ) від
сумується з сигналом датчика кута (рис. 3.16, б). Сумарний сигнал
датчиків забезпечує формування моменту стабілізації
. Не важко помітити, що у даному випадку стабілізуючий
момент змінює свій знак до приходу об’єкта регулювання у задане
к
U ш
U
ш 0
c  ш 0
U 
к
М 
с G
М M

к
U
с 0
М 
с
М
ш
U ш 0
c 
к
U
к ш
U U U
  
с G D
М M M
 
с
М 0


4. 409
положення. Момент стає гальмівним і таким, що перешкоджає
відхиленню об’єкта регулювання у протилежний бік, коливання згасають
досить ефективно.
Рисунок 3.16. Регулювання амплітуди та фази стабілізуючого моменту:
а – сигнал ; б, в – сигнали , ; г – векторна діаграма; д,
е – контури підсумовування –
Ефективність гасіння коливань об’єкта регулювання визначається
фазовим зсувом Ψ моменту стабілізації відносно кутового відхилення
К
Г U

 . Чим більшим буде фазовий зсув, тим ефективніше гасяться
с
М
c 0
U  c1 0
U  c2 c1
U U

к
C ш
C
UДC
UДУ
UΣ
СC
СУ
д
UC
UДC
UДУ
СУ
СC
UУ
UΣ
A1
е
а б
MC
UУ≡φГ
t
MC
UΣ
UУ≡φГ
UС1
Uy
ψ1
t
UУ
ψ2
MС
UУ≡φГ
UΣ
UС2
t ψ2
ψ1
MDm
CC1MDm
Cy2MGm CmMGm MGm
MСm
MС2
MС3
MС1
CC2MDm
в г

5. 410
коливання у системі. У свою чергу, чим вищий рівень сигналу датчика
швидкості відносно сигналу датчика кута, тим більшим є Ψ (рис. 3.17,
б, в). Таким чином, гіроскопічний датчик швидкості відіграє роль
штучного демпфера стабілізатора озброєння.
Вводячи до складу СТО датчик швидкості, можна відповідно
збільшувати і сигнал датчика кута (підвищувати жорсткість системи) і тим
самим забезпечувати потрібні точності стабілізації та наведення.
Часові діаграми відображують окремі випадки одержання моменту
Мс при різних рівнях сигналів , .
Найповніше формування стабілізуючого моменту в умовах зміни
експлуатаційної жорсткості G та експлуатаційного демпфірування D
можна подати векторною діаграмою його складових:
. (3.47)
Вектори та визначаються згідно з рівняннями (3.45), (3.46)
як:
де , – модулі складових моменту стабілізації, вони можуть
змінюватись за допомогою потенціометрів , , контуру
підсумовування. Враховуючи, що вектори та , а отже, і , ,
зсунуті відносно один одного приблизно на 90º, отримуємо векторну
діаграму (рис. 3.17, г) формування моменту стабілізації , яка відповідає
рівнянню (3.47). Діаграма побудована для контуру підсумовування, в
ш
U
к
U
к
U ш
U
с G D
М M M
 
G
M D
M
ДК 0 к 0 к;
m
G m G
M G U c c M c c

 
ДШ 0 ш 0 ш ,
m
D m D
M D U c c M c c

 
m
G
M m
D
M
0
c к
c ш
c
ДК
U ДШ
U G
M D
M
c
M

6. 411
якому змінюються передавальні коефіцієнти потенціометрів , , при
сталому ( ).
Аналіз діаграми показує, що залежно від значень передавальних
коефіцієнтів , амплітуда моменту стабілізації може змінюватись
від нуля ( , ) до максимально конструктивного значення
(при , ), а фазовий зсув Ψ – від нуля ( , ) до 90º (
, ). Отже, вибираючи те або інше сполучення параметрів ,
контуру підсумовування, можна так змінювати значення амплітуди
моменту стабілізації та фазового зсуву, щоб були забезпечені потрібні
якість і стійкість стабілізатора танкового озброєння.
Таким чином, експлуатаційне регулювання СТО цілком може бути
забезпечене за допомогою контуру підсумовування, що відповідає усім
вимогам, що ставляться до систем настройки параметрів автоматичних
систем.
3.5.2. Основи конструкції контурів підсумовування
На практиці контури підсумовування виконуються як на резисторах,
так і на підсумовуючих підсилювачах. Конструктори намагаються
спростити процес настройки СТО у ході експлуатації, тому залишають не
більше двох потенціометрів, які забезпечують регулювання системи. На
рис. 3.16, 3.17 наведені варіанти контурів підсумовування, що найчастіше
застосовуються у стабілізаторах озброєння.
Контур підсумовування –
На рис. 3.17, д, е подані контури підсумовування, що відрізняються
конструктивно, але вирішують одну й ту саму задачу. З їх допомогою
регулюються сигнали датчика кута (змінюється коефіцієнт ) та датчика
к
c ш
c
0
c 0 1
c 
к
c ш
c c
M
к 0
c  ш 0
c  c m
M
к 1
c  ш 1
c  к 0
c  ш 0
c 
к 0
c  ш 0
c  к
c ш
c
к
c ш
c
к
c

7. 412
швидкості (змінюється коефіцієнт ). Коефіцієнт при цьому
залишається постійним ( ). Отже, переміщуючи рухливі контакти
потенціометрів , можна регулювати експлуатаційну жорсткість
системи та її експлуатаційне демпфірування . При цьому
буде змінюватись стабілізуючий момент СТО:
тобто його амплітуда
та фаза
Векторна діаграма досліджуваних контурів наведена на рис. 3.17, г.
Даний тип контурів забезпечує найширший діапазон регулювання
амплітуди ( ) та фази (Ψ = 0...90º) моменту стабілізації і тому
часто застосовується на практиці.
Контур підсумовування –
На рис. 3.18, а зображений контур підсумовування, що забезпечує
регулювання сигналу датчика кута за рахунок зміни передавального
коефіцієнта та сумарного сигналу датчиків кута і швидкості внаслідок
зміни коефіцієнта . Тут же подано векторну діаграму досліджуваного
ш
c 0
c
0 1
c 
к
c ш
c
к m
G c G
 ш m
D c D

с к ш,
m m
G D
М M c M c
 
2 2 2 2
с к ш
m m
G D
М M c M c
 
ш
к
arctg .
m
m
D
G
M c
M c
 
с с
0 m
М М
 
к
c 0
c
к
c
0
c

8. 413
контуру. Аналіз останньої показує, що контур дозволяє регулювати
амплітуду моменту стабілізації
у діапазоні від при до максимального значення
при , . А його фаза в такому разі
може змінюватись від значення Ψm при до 90º при .
Таким чином, даний контур забезпечує дещо вужчий діапазон зміни
фази моменту стабілізації порівняно з контуром – . Однак на практиці
основне значення мають регулювання з великими значеннями фазових
зсувів. Тому контури – досить часто зустрічаються в СТО.
Контур підсумовування –
Регулювання сигналу датчика швидкості та сумарного сигналу
датчиків кута і швидкості дозволяє провести контур, що виконується за
схемою рис. 3.18, б. Регулювання досягається переміщенням
потенціометрів та .
Застосування даного контуру дозволяє змінювати амплітуду моменту
стабілізації від 0 до , а фазу – від 0 до Ψm. Слід відзначити, що
діапазон регулювання фази моменту стабілізації,
2 2 2 2 2
с 0 к 0
m m
G D
М M c c M c
 
с 0
М  0 0
c  сm
М
0 1
c  к 1
c 
к
arctg m
m
D
G
M
M c
 
к 1
c  к 0
c 
к
c ш
c
к
c 0
c
ш
c 0
c
ш
c 0
c
сm
М
ш к
arctg arctg
m
m
D m
G m
M c D c
M G
  

9. 414
особливо при , є досить обмеженим. Саме тому даний контур
доцільно застосовувати лише у системах з найбільшою конструктивною
жорсткістю системи та підвищеним конструктивним демпфіруванням
.
Рисунок 3.17. Контури підсумовування датчиків кута і швидкості:
а – контур – ; б – контур – ; в – контур
m
m G
D M
M 
m
G
m
D
к
c 0
c ш
c 0
c 0
c
в
MС2
C01MGm
ψm
ψ1
MDm
C02MGm MGm
MСm
MС1
C'02MDm
C'01MDm
UДУ
UУ
UДУ±ΔU
С0
UΣ
A3
UC
ДИФ
0
0 1 С
С 


C01CCMDm
MСm
ψ1
ψm
MDm
C01MGm MGm
MС2
MС1
C0CC1MDm
UДC
UДУ
С0
UΣ
СC
A2
б
С0
UДC
UДУ
UΣ
СУ
C0Cy1MGm
ψm
ψ1
MDm
CC1MDm
C01CyMGm MGm
MСm
MС3
MС1
CC2MDm
а

10. 415
Контур підсумовування
Гіроскопічні датчики кута і швидкості, що працюють у складі СТО,
неминуче мають власні помилки, які вносяться у загальну помилку
стабілізатора. Підвищення точності СТО досягається заміною одного з
датчиків інтегральною статичною схемою. Наприклад, сигнал,
пропорційний швидкості відхилення об’єкта регулювання, може бути
одержаний диференціюванням сигналу датчика кута. Отже, зникне
необхідність у датчику швидкості.
Підсумовуючи сигнал датчика кута та диференційований сигнал
, пропорційний швидкості, отримуємо класичний сумарний сигнал
забезпечує формування моменту стабілізації (рис. 3.18, в). У цьому
випадку, крім підвищення точності системи, досягається можливість її
регулювання за допомогою одного потенціометра . Знайдемо сигнал на
виході контуру підсумовування:
де .
Отже, змінюючи передавальний коефіцієнт потенціометра
регулювання, можна регулювати як жорсткість, так і демпфірування СТО:
; .
Переміщенням потенціометра одночасно регулюються амплітуда
та фаза моменту стабілізації:
(3.48)
0
c
к
U
ш
U U
0
c
0 ДК ДК 0 ДК 0 ДК 0 ДШ
( ) (1 ) ,
U c U p U c U c U c U
      
ДШ ДК
U pU

0
c
0
m
G G c
 0
(1 )
m
D D c
 
0
c
2 2 2 2
с 0 0
(1 ) ;
m m
G D
М M c M c
  

11. 416
(3.49)
Векторна діаграма контуру наведена на рис. 3.17, г. Аналіз діаграми
рівнянь (3.48), (3.49) показує, що контур дозволяє змінювати момент
стабілізації від значення при до при . У такому
випадку діапазон зміни фази становить Ψm–90º. Таким чином, за своїми
характеристиками даний контур багато в чому є аналогічним контуру
. Якщо взяти до уваги підвищення точності СТО при використанні контуру
та простоту настройки системи одним регулювальним потенціометром,
то переваги даного контуру цілком очевидні.
Розглянуті контури підсумовування дозволяють так сформувати
момент стабілізації, що помилка системи у середньому буде мінімальною,
й отримати такі значення жорсткості та демпфірування, які забезпечать
знаходження системи у зоні оптимальних регулювань. Враховуючи це,
розглянемо методику експлуатаційних регулювань стабілізаторів
танкового озброєння.
3.5.3. Методика експлуатаційних регулювань стабілізаторів
танкового озброєння
Основна задача експлуатаційного регулювання стабілізатора
озброєння – знайти такі положення рухливих контактів регулювальних
потенціометрів контурів підсумовування, при яких якість системи є
оптимальною.
Виходячи з конструктивних особливостей контурів підсумовування,
розглянемо відповідні способи експлуатаційних регулювань СТО.
0
0
(1 )
arctg .
m
m
D
G
M c
M c

 
0
c
m
D
M 0 0
c  сm
М 0 1
c 
к 0
c c

0
c

12. 417
Стабілізатор озброєння з контуром настройки –
Регулювання стабілізатора, що має у своєму складі контур
підсумовування – , можна проводити двома способами.
Спосіб 1:
 вивести потенціометри – у нульові положення. Це буде
відповідати нульовій робочій точці області стійкості (рис. 3.18, а);
 при нульовому положенні потенціометра = 0 встановити
потенціометром довільне (невелике) значення демпфірування
– точка 1 на зазначеному рисунку;
 переміщенням рухливого контакту потенціометра домогтись
значення жорсткості , що задовольняє вимоги технічних
умов, – точка 2 області стійкості;
Рисунок 3.18. Способи експлуатаційних регулювань стабілізаторів
озброєння:
а – контур – ; б – контур – ; в – контур – ; г – контур
к
c ш
c
к
c ш
c
к
c ш
c
к
c
ш
c ш m
D c D

к
c
max к min
m
G c G G
 
к
c ш
c к
c 0
c ш
c 0
c 0
c
CcDm
0
3
2
4
1
Gmin Gmax CyGm
a
C0Dm
3
2
1
4
0
C0CyGm
Gmax
Gmin
б
в
C0Dm
1
2
0
C0Gm
Gmax
Gmin
г
C0СyDm
2
3
1
4
0
C0Gm
Gmax
Gmin

13. 418
 збільшуючи демпфірування системи за допомогою потенціометра
, домогтися виникнення незгасаючих високочастотних коливань об’єкта
регулювання, система знаходиться на верхній межі області стійкості (точка 3);
 перемістити рухливий контакт потенціометра у зворотному
напрямку до припинення вібрації об’єкта регулювання. З деякою
імовірністю робоча точка 4 знаходиться у зоні оптимальних регулювань;
 перевірити відповідність параметрів СТО вимогам технічних
умов. За необхідності можливе деяке корегування жорсткості та
демпфірування – корегування положень рухливих контактів
потенціометрів , .
Спосіб 2:
 вивести потенціометри , у нульові положення – точка 0;
 почергово забезпечуючи невеликі прирощування демпфірування
та жорсткості за допомогою потенціометрів , , домогтися виникнення
у системі високочастотних незгасаючих коливань – точка 3;
 усунути вібрації, зменшивши сигнал демпфірування –
повернувши рухливий контакт потенціометра у зворотному напрямку;
 перевірити параметри СТО на відповідність технічним вимогам.
Основними контрольованими параметрами стабілізатора є
жорсткість і ступінь демпфірування.
Жорсткість визначається за значенням моменту Мк, який необхідно
прикласти до гармати, щоб відхилити її або башту на деякий кут :
де Р – зусилля, що прикладається до гармати поблизу дульного зрізу;
l – відстань від точки до осі обертання гармати (башти).
ш
c
ш
c
к
c ш
c
к
c ш
c
к
c ш
c
ш
c
0

0 0
/ / ,
G M Pl
 
 

14. 419
Виражаючи кут повороту гармати (башти) через лінійне
переміщення А дульного зрізу та відстань l:
,
/
0 l
A


отримуємо остаточну формулу розрахунку жорсткості стабілізатора:
Ступінь демпфірування контролюється за кількістю перебігів n
відносно усталеного положення гармати (башти) та довжиною першого
перебігу . Робочим інструментом при цьому для стабілізатора башти
служить азимутальний покажчик; для стабілізатора гармати – спеціальні
мітки, що наносяться з боку наводчика на огородження гармати.
Стабілізатор озброєння з контуром настройки –
Методика настройки СТО з контуром – показана на рис. 3.18, б.
Початковою операцією є обнуління потенціометрів , – точка 0. Потім
необхідно за допомогою потенціометра встановити деяке значення
демпфірування – точка 1. Далі збільшенням сигналу потенціометра
встановлюється така жорсткість (точка 2), при якій перехідні процеси
відповідають вимогам технічних умов. Переміщенням рухливого контакту
змінюють ступінь демпфірування, домагаючись виникнення у системі
високочастотних незгасаючих коливань, – точка 3. Зменшуючи сигнал
потенціометра , домагаються припинення вібрацій – робоча точка 4
повертається в область стійкості. Перевіряють відповідність параметрів
вимогам ТУ. За необхідності їх корегують.
2
/ .
G Pl A

1

к
c 0
c
к
c 0
c
к
c
0
c
к
c
0
c
0
c

15. 420
Стабілізатор озброєння з контуром настройки –
На рис. 3.18, в показана методика експлуатаційного регулювання
СТО при зміні коефіцієнта – .
Послідовність регулювання наступна:
 потенціометри , встановлюють у положення 0;
 при нульовому сигналі потенціометра переміщується
рухливий контакт потенціометра та встановлюється деяке значення
жорсткості – точка 1;
 переміщенням рухливого контакту потенціометра збільшують
демпфірування системи до значення, наприклад , при якому перехідні
процеси відповідатимуть вимогам ТУ;
 збільшенням сигналу потенціометра змінюють ступінь
демпфірування СТО доти, доки не виникнуть високочастотні незгасаючі
коливання об’єкта регулювання, – система на межі стійкості, точка 3;
 зменшенням сигналу потенціометра усівають вібрації – робоча
точка 4 з певною імовірністю у зоні оптимальних регулювань;
 перевіряють відповідність жорсткості та ступеня демпфірування
вимогам ТУ.
Слід відзначити, що, як правило, перші три операції настройки є
технологічними і виконуються фахівцями. Регулювання ж системи у ході
експлуатації здійснюється лише потенціометром вздовж лінії 2–3–4
однакового ступеня демпфірування.
Стабілізатор з контуром настройки
Регулювання стабілізатора з контуром , мабуть, таки найпростіша
(рис. 3.18, г). Початкове демпфірування системи при нульовому
ш
c 0
c
ш
c 0
c
ш
c 0
c
ш
c
0
c
1
G
ш
c
2
D
0
c
0
c
0
c
0
c
0
c
0
D

16. 421
положенні потенціометра визначається фахівцями відповідним
підбором елементів схеми. Задача експлуатаційників зводиться лише до
зміни ступеня демпфірування за допомогою до виникнення у системі
високочастотних вібрацій (точка 1) та наступним зніманням цих вібрацій
(точка 2) при зменшенні сигналу потенціометра .
Таким чином, способи експлуатаційних регулювань стабілізаторів
танкового озброєння є досить простими, не вимагають спеціальної
підготовки особового складу і цілком можуть виконуватись силами
екіпажу.
3.5.4. Перевірка і регулювання характеристик стабілізатора при
підготовці комплексу озброєння танка до застосування
Підготовка до перевірки параметрів:
- врівноважити гармату;
- встановити в камору макет артпострілу з ОФ снарядом;
- встановити кулемет;
- встановити коробку з патронами в гільзозбірник;
- на дульному зрізі гармати закріпити хомут з олівцем.
Перевірка моменту неврівноваженості танкової гармати та
моменту опору повороту гармати.
Момент неврівноваженості гармати відносно осі цапф повинен бути
не більше 3 кгсм, а момент опору повороту гармати не більше 18 кгсм.
Перевірку моменту неврівноваженості та моменту опору повороту
гармати проводити наступним чином:
- надати гарматі горизонтальне положення та вивести з зачеплення
черв’ячну пару (вимикач батарей виключений);
- за допомогою пристосування для заміру зусиль до 50 кгс плавно
прикласти зусилля до дульного зрізу ствола, яке необхідно для
0
c
0
c
0
c

17. 422
переміщення гармати вверх та вниз, визначити значення зусиль при
переміщенні ствола без ривків в діапазоні ± 100 мм від горизонтального
положення;
- здійснити по два виміри зусиль вверх та вниз;
- визначити момент неврівноваженості Мн (кгсм) та момент опору
повороту гармати Мтр (кгсм) за формулами:
Мн = 2,55 (Р1-Р2); Мтр = 2,55 (Р1+Р2),
де Р1та Р2 – середньоарифметичні значення виміру зусиль
відповідно вверх та вниз.
Якщо величина моменту неврівноваженості гармати відносно осі
цапф більше 3 кгсм, провести врівноваження шляхом зміни кількості
вантажів на основі огорожі або компенсуючих кілець на ресівері. Після
закінчення перевірки ввести в зачеплення черв’ячну пару.
Перевірка моменту опору Мс повертання башти:
Мс = 3,08(Р1+Р2)≤125 кгсм
Замір опору здійснювати через кожні 45º починаючи з 30-00, як
ліворуч так і праворуч. За величину моменту брати середню
арифметичну величину. Якщо значення буде більше норми, необхідно
змастити шариковий погон башти через отвір в боні кормової частини
донного листа башти.
Перевірка та регулювання жорсткості стабілізатора танкового
озброєння в вертикальній площині:
- відкрити клин затвору;

18. 423
- встановити перед зрізом ствола щит з міліметровим папером;
- встановити гармату горизонтально - за боковим рівнем 30-00;
- зняти кришку з блоку управління БУ-К1-М;
- увімкнути стабілізатор і дати йому попрацювати приблизно 10
хвилин;
- прикласти до хомута повільно вниз с зусиллям 16 кгс
динамометром (від 0 до 50 кг) і зробити відмітку олівцем на щиті;
- швидко зняти зусилля і зробити другу відмітку;
- вимір здійснити два рази, прикладаючи зусилля вгору і вниз;
- жорсткість стабілізатора вирахувати за формулою :
G = PL2
/a,
де G – жорсткість приводу, Нм2
/мм (кгсм2
/мм);
P – величина зусилля, Н (кгс);
L – відстань від точки прикладання зусилля до осі цапф, м (L=5.11м);
а – відстань між двома відмітками, мм (при нормальній жорсткості
значення а повинно бути не більше 6 мм);
- якщо величина жорсткості менше 70 кгм/т.д., то регулювання
здійснити поворотом двигунця резистора СРЛУ на 1-2 малих поділки лімба
за годинниковою стрілкою;
- після закінчення регулювання закрити кришку БУ К-1М;
Перевірка та регулювання ступеня демпфірування стабілізатора
танкового озброєння в вертикальній площині:
- увімкнути АЗР «ДВ-МЗ» на правому розподільчому щитку;
- увімкнути тумблер «МЗ» на пульті ПО-47;
- пультом управління надати гарматі кут підвищення +8º за мітками
на огороджені навідника;

19. 424
- натиснути кнопку «МЗ» на виробі 1Г42, при цьому гармата
приведеться до кута заряджання, застопориться гідромеханічним стопором
МЗ та відкриються затулки датчика вітру;
- вимкнути тумблер «МЗ» на ПО-47 після повного відкриття затулок
ДВ;
- гармата повернеться до кута +8º з числом затухаючих коливань 1-
4, при цьому значення першого перебігу повинно бути не більше 3º (не
виходить +11º на огородженні навідника);
- у випадку, якщо число перебігу більше 4, а величина першого
перебігу більше 3º, або спостерігаються незатухаючі коливання гармати, то
регулювання виконується потенціометрами РЛУ, ГТ, ДЕМПФ;
- під час виникнення високочастотних коливань (вібрацій)
регулювати поворотом двигунця резистора РЛУ-ВН на 1 – 2 малих поділки
проти годинникової стрілки.
Перевірка та регулювання ступеня демпфірування стабілізатора
танкового озброєння в горизонтальній площині:
- відхилити ПУ прицілу вправо до упору;
- після досягнення баштою перекидочною швидкості відпустити
ПУ;
- за шкалою точного відліку азимутального покажчика визначити
число перебігів і величину першого перебігу башти;
- аналогічно провести перевірку ступеня демпфірування при
відхиленні ПУ вліво;
- якщо під час перевірки число перебігів більше 3 і величина
першого перебігу більше 0-45, то регулювати поворотом двигунця
резистора ГТ-ГН за годинниковою стрілкою на 1-2 малих поділки лімба.