автоматична система управління

1. 335
3.2. Принципи дії стабілізатора 2Е42 та основні режими його
роботи
3.2.1. Особливості побудови сумісної функціональної електричної
схеми стабілізаторів поля зору та основного озброєння (гармати і
башти)
Мета цього параграфу – забезпечити вивчення роботи електричних
схем систем стабілізаторів 2Е42 і 2Е42-2. Робота зі схемами стабілізатора
обов’язково повинна передбачати вивчення призначення, принципу дії і
загальної будови силового та індикаторних стабілізаторів, окремих
пристроїв (блоків, агрегатів і машин) систем стабілізації.
Розгляд роботи систем стабілізації повинно передувати
ознайомленню з розташуванням їх складових на схемах та в башті
бойового відділення.
Для зручності роботи зі схемами прийняті скорочені позначення
пристроїв, елементів і пуско-комутаційної апаратури, які даються в
підрисуночній специфікації.
Умовні позначення елементів схем стабілізації необхідно розуміти
так: перші літери – скорочене найменування пристрою, літери після
дефіса – елемент пристрою, літера після цифри – елемент пристрою та
його порядковий номер. Наприклад, С-У2-М1 означає: С - пристрій
знаходиться в стабілізаторі прицілу, У2 –другий функціональний пристрій,
М1 – електродвигун наведення дзеркала в горизонтальній площині.
К1-У5-У5 означає: К1- блок управління - коробка К1, У5 – її п’ята
плата, У5 – п’ята мікросхема електронного суматора.
К1-Ш1-19 означає: К1- блок управління – коробка К1, Ш1 – перше
штепсельне рознімання БУ-К1, 19 – номер контакту в ШР1.
На принципових схемах стабілізаторів скорочені позначення
подаються ще так: К1/БР1-Р1, чи МО-КП2. В цих позначеннях К1 – БУ-К1,

2. 336
БР1 – блок реле перший, Р1 – реле перше. МО-КП2 – під’йомний механізм
гармати, КП2 – кінцевий перемикач другий.
Для спрощення орієнтування на схемах всі пристрої, елементи і
пуско-комутаційна апаратура, які відносяться до однієї системи (одного
режиму роботи), по можливості розташовані в певній частині схеми та
виділені однаковим кольором.
Для зручності роботи зі схемами вони розбиті на зони, які
позначаються по вертикалі літерами А,Б, а по горизонталі цифрами.
На функціонально-логічній схемі рис. 3.11 (додаток 2) у її лівій
частині розташовується силовий стабілізатор поля зору ССПЗ ПДПС (Бл-
П1) з пультом управління ПУ-ПДПС (зони А,Б – 6,7,8) та електроблоком
Е-Бл-П2 (зона А5) і схема живлення блоків П1,П2 1Г42 (зона А8).
У верхній частині схеми (зони Б5-Б1) розташовується виконавча
частина стабілізатора гармати, у нижній частині (зони А3-А1) - виконавча
частина стабілізатора башти; ліворуч виконавчих частин стабілізаторів
розташовується управляючі частини стабілізаторів – датчики кута
неузгодження (С-ДКВН, С-ДКГН), які вмонтовані у ПДПС (відповідно зони
Б6-Б5 і А6) та блок електронних підсилювачів БУ-К1 ( зони А5-А3 та Б5-
Б3). Деякі елементи БУ-К1 розташовуються між ЩМВ, ЩЛ і ЕМПр та між
ПМГ, УЖ і ЦВ (зони Б3,Б2). Електричні схеми блока гіротахометрів БГТ,
приладу приведення ПП та обмежувача кутів ОК відображені між
гарматою і баштою (зони А,Б-2,1).
Щиток механіка водія ЩМВ, щиток лівий ЩЛ та ПТ-800
розташовані між БУ-К1 та ЕМПр (зони А4-А3). Принципові електричні
схеми подаються на рис.3.12 і 3.13 (додатки 4,5).
На відміну від повних електричних схем стабілізатора 2Е42 ці схеми
мають деякі спрощення в частині не відображення проміжних контактних
з’єднань провідників і елементів, що не впливають на функціонально-
логічні зв’язки між платами БУ-К1 та перетворення в них відповідних
сигналів управління приводами (ЕГПр і ЕМПр).

3. 337
З метою спрощення вивчення режимів роботи силового стабілізатора
поля зору ССПЗ (зони А-5,6,7) та індикаторних стабілізаторів гармати
(ІСГ) (зони Б-5,4,3,2,1) і башти (ІСБ) (зони А-6,5,4,3,2,1) сумісна
функціональна схема складена в логічній послідовності проходження
сигналів від таких задатчиків, як ПУ-ВН і ПУ-ГН ПДПС (зони А,Б-8,7) для
режимів наведення та слідкування за ціллю, так і від датчиків кута
неузгодження (ДКВН, ДКГН ) – обертових трансформаторів ОТСГ і ОТСБ
(зони А,Б – 6,5), в режимах стабілізації і стабілізованого наведення і
слідкування за ціллю. Останні датчики конструктивно розташовані в
гіростабілізаторі ПДПС, а функціонально відносяться до індикаторних
стабілізаторів гармати і башти.
Індикаторні стабілізатори гармати і башти виконані за класичною
схемою САР за непогодженням та складається із прямого каналу від ОТВН
(ОТГН) (зони А,Б) до об’єктів регулювання Г(Б) (зони А,Б-1) та від’ємних
жорстких зворотних зв’язків ЗКЗЗ = -1від гармати до статора ОТСГ (зона Б-
6,5), від башти через ПДПС (Бл. П1) до суматора ОТСБ (зона А-6) (на схемі
ці зв’язки відображені подвійними лініями ) і гнучких зворотних зв’язків
від ГТВН (зона Б-4) ГТГН (зона А-1) через потенціометри ГТ-ВН (зона Б-1) і
ГТ-ГН (зона А-4) до електронних каналів вертикального і горизонтального
наведення і стабілізації БУ-К1.
На схемі всі пристрої, агрегати, вузли і елементи системи, які
відносяться до кожного каналу регулювання по можливості розташовані в
певній частині схеми та виділені обмежуючими лініями, як наприклад
ЕГПр (зона Б-3,2), ЕМПр (зона А-3,2,1), БГТ (зони А-1, Б-1)
В нижній частині схеми між ЕП ГН БУ-К1 та ЕМПр на пристроях
ЩЛ, ПО-47, ЩМВ розташована апаратура захисту та коммутації
електричних кіл стабілізаторів. На щитку лівому розташовані АЗР
“ПРЕОБР”, “ПУАТО”, “УП-ВН (ГУВ)”, “ММПБ”, на пульту оператора
ПО-47 вимикач “ПРЕОБР”, на щитку механіка-водія ЩМВ розташований

4. 338
тумблер аварійного повороту ковпака АПК (зона А-4). Електромашинний
перетворювач трифазний ПТ-800 розташований мж щитком лівим та
блоком електроелементів і БУ-К1.
Між ССПЗ ПДПС та БУ-К1 (А-5) розташовані основні елементи і
пристрої електроблоку П2 ПДПС. В лівій нижній частині під ПУ-ПДПС
(зона А-8) розташовані схеми живлення оптичного блоку ПДПС та
далекоміру з використанням вимикача “ДАЛЬНОМ” пульта оператора ПО-
47.
На схемі також відображені основні контрольні контакти рознімань
Ш2, Ш8 і Ш17 для перевірки наявності (відсутності) значень сигналів та їх
значень в стабілізаторах при проведенні діагностики і пошуку несправних
елементів.
3.2.2. Принцип дії стабілізатора основного озброєння
Як система автоматичного регулювання, стабілізатор танкового
озброєння призначений для придання та підтримування постійності
заданих значень підвищення гармати φГ і горизонтального наведення
башти ψБ.
За принципом дії системи стабілізації СГ та СБ повністю аналогічні.
В танкових стабілізаторах регульованими величинами є кут
підвищення гармати φГ = φЛП + α та кут горизонтального наведення башти
ψБ=ψЛП+β, які цілком визначають напрям лінії пострілу. Ці кути
утворюються кутами наведення на ціль гармати (φЛПГ, ψЛПБ ) та кутами
прицілювання α і бічного випередження башти β. Останні обраховуються в
ТБО в залежності від зовнішніх умов, сигналів від датчиків вхідної
інформації, дальності до цілі і типу боєприпасу. Потрібний напрямок лінії
пострілу αЗ задається гіродатчиками кута – просторовими положеннями їх
зовнішніх рамок (гірорамою і гіроплатформою). Задача систем стабілізації

5. 339
полягає в тому, щоб забезпечити рівність φГ= φЗ, ψБ= ψЗ, або, інакше
кажучи, звести до нуля (відпрацювати) кут неузгодження.
Під дією моменту збурення Мзб об’єкт регулювання ОР (гармата,
башта) відхиляється від заданого наводкою напрямку. Разом з ОР (Г, Б)
повертаються статори обертових трансформаторів ГДК і ГДШ, які
закріплені відповідно в прицілі і на нижньому листі огородження гармати.
Оскільки ротори обертових трансформаторів РОТДК з’єднані відповідно з
гірорамою (ГДК гармати) і гіроплатформою (ГДК башти), то внаслідок
властивості стійкості гіроскопів їх головні вісі залишаються нерухомими у
просторі при відхиленні ОР, визначаючи задане значення (φГ, ψБ) лінії
пострілу. Поворот статорів обертових трансформаторів СТОТДК відносно
роторів РОТДК приводить до появи на виході цих ОТДК напруги UθВ,
еквівалентній переміщенню гармати у вертикальній площині, та напруги
UθГ, еквівалентній переміщенню гармати у горизонтальній площині. Ці
напруги пропорційні кутам неузгодження ОР з заданим напрямком лінії
пострілу θ = φЗ - φГ (θ = ψЗ – ψБ) (див. рис.3.2 відповідно зони А-6, Б-5).
Одночасно при русі ОР разом з основами ГДШ прицесують їх рамки,
які зв’язані з роторами обертових трансформаторів ОТДШ. На виході
ОТДШ виникають напруги UГТВН, UГТГН (рис. 3.2 зони А-2, Б-2), котрі
пропорційні абсолютним кутовим швидкостям ОР (гармати, башти).
Сигнали UДК та UДШ у ФЧВ випрямляються, підсумовуються в
контурах підсумовування КС БУ-К1, підсилюються та перетворюються в
каналах електронного підсилювача ЕП БУ-К1 до значення Uупр. Сигнал
управління Uупр надходить на вхід виконавчих приводів ВП у вигляді
різниці струмів ∆I, які підсилюються у гідропідсилювачі
(електромашинному підсилювачі) та подаються у виконавчі двигуни,
створюючи моменти стабілізації МСТ, що протидіють моментам збурення
МЗБ. При зменшенні значень моментів збурення МЗБ момент стабілізації
МСТ переміщує ОР (Г, Б ) у початкове положення, а кути неузгодження θ
зменшується до нуля – статори ОТ приходять в узгоджені положення з

6. 340
роторами ОТ, та напруга UДК = 0. Розглянутий режим роботи СТО є
основним і називається режимом стабілізації.
За необхідності зміни просторового положення лінії пострілу
система стабілізації переводиться у режим наведення. У режимі наведення
навідник за допомогою пульта управління наводить гармату на ціль, тобто
придає гарматі необхідні (задані) кути підвищення φЗ та горизонтального
наведення ψЗ . При цьому кути підвищення гармати φвих та горизонтального
наведення ψвих будуть відрізнятися від заданих навідником φЗ і ψвих,
утворюються кути неузгодження θ, які будуть відрізнятися від нуля.
В цьому випадку зростають струми управління ІОУ УПР ВН (ІОУ УПР ГН) в
обмотках моментних електродвигунів наведення ЕДНВ (ЕДНГ) (зони Б-6,
А-6), які утворять відповідні електромагнітні моменти, що прикладені до
рамок поплавкових гіроскопів РП ГН (РП ВН) (останні знаходяться в
кардановому підвісі гіроплатформи) виникає прецессія гіроплатформи і
гірорами і в наслідок прикладених моментів наведення МН.
Прицесуюча гірорама своїми піввісями, з однієї сторони через
стрічково-рейкову передачу переміщує верхнє дзеркало, а з іншої сторони
переміщує ротор ОТсг, а гіроплатформа через передачу ВСРП переміщує з
однієї сторони нижнє дзеркало, а з другої сторони ротор ОТСБ. Дзеркала
наводять лініє візирування на ціль, а в обертових трансформаторах ОТСБ і
ОТсг утворюються кути неузгодження у вертикальній площині θ=φз - φвих
(θ=ψз - ψвих). Завдяки переміщенню роторів ОТ відносно обмоток
збудження статорів виникають напруги Uθ-ВН (Uθ-ГН), які поступають в
канали ЕП ВН (ЕП ГН). З ШІДПП (К1-У4 і К1-У11) різнецеві струми
подаються в обмотки управління електромагніта ЦВ та статора ЕМП.
Підсилені сигнали управління в гідропідсилювачі та ЕМП
поступають до відповідних двигунів. Останні переміщують гармату і
башту з певною точністю до лінії візирування.
На виході ОТДК виникає напруга UДК, пропорційна куту
неузгодження θ. Під дією цього сигналу та підсиленого в ЕП БУ-К1,

7. 341
виконавчі приводи формують моменти наведення Мн, які змінюють
просторове положення основного озброєння. Усталена швидкість
наведення основного озброєння визначається як сигналом UДК, так і
сигналом UДШ датчика швидкості. Останній виникає при русі ОР, причому
обидва сигнали підсумовуються в ЕП БУ-К1. При переміщенні ковзаючих
контактів автотрансформатора ПУ-ВН та котактів ПУ-ГН утворюються
струми управління якірними обмотками ЕД НГ і ЕД НВ(зони Б-6, А-6).
При поверненні ПУ у нейтральне положення момент наведення Мн,
що діє на ВР поплавкових гіроскопів, стає нульовим. Прецесія
гіроплатформи і гірорами та рух зв’язаних з ними роторів ОТДК
припиняються. Як тільки ОР і зв’язані з ними статори ОТДК досягнуть
такого кутового положення, при якому UДК = 0 (узгоджене положення
роторів і статорів ОТДК), наведення припиняється – лінії пострілу задано
нове просторове положення.
Зміна напрямку наведення досягається зміною напрямку повороту
ковзаючих контактів потенціоментрів і автотрансформатора ПУ-ПДПС.
При цьому змінюється знак моменту наведення Мн і рамки (гірорама і
гіроплатформа) ГДК будуть прагнути прицесувати в інший бік. Внаслідок
цього зміниться фаза сигналу на виході ОТДК, а отже, і знак моменту
наведення ОР. Таким чином, напрям руху ОР при його наведенні
змінюється залежно від напрямку повороту пульта управління, а швидкість
– залежно від значення кута повороту ПУ.
3.2.3. Вмикання приводів ГН та ВН
3.2.3.1. Вмикання привода ГН
Для вмикання привода ГН необхідно розстопорити башту (якщо вона
була застопорена по похідному), при цьому замикаються контакти

8. 342
блокування башти БлБ (зона А-2), зачинити люк механіка-водія –
замикаються контакти блокування люка БлЛ (зона А-2), перевірити чи
увімкнені на щитку лівому АЗР ПРЕОБР, ПУАТО, ММПБ, УПВН (зона
А-3). Увімкнути вимикач ПРЕОБР на пульту оператора ПО-47. В цьому
випадку напруга бортової мережі через АЗР ПУАТО, вимикач ПРЕОБР
ПО-47 подається на контактор КМ ПТ-800 (зона А-4). Контактор
спрацьовує і замикає своїми контактами коло живлення приводного
електродвигуна М трифазного перетворювача ПТ-800 через АЗР ПРЕОБР
ЩЛ. З генератора G перетворювача перемінна трифазна напруга 36В
частотою 400 Гц поступає на гіромотори ГМ (зони А-6, Б-6) гіродатчиків
кута ГН і ВН, гіротахометрів (зони А-1, Б-1) блока гіротахометрів та на
обмотки обертових трансформаторів (ОТ) датчиків кута неузгодження
стабілізатора башти СБ і гармати СГ (зони А-5,6, Б-5,6), ОТ
гіротахометрів, датчик лінійних прискорень (зона А-4).
Після 2 хвилин (час для розгону гіроскопів та отримання ними
необхідного кінетичного моменту ) розстопорити гірораму і гіроплатформу
гіростабілізатора ПДПС. Для цього важіль гіростабілізатора, який
знаходиться з лівої сторони ПДПС, перевести на себе із положення
«ЗАСТОПОР» в положення «РАССТОПОР» (зона Б-6). При цьому
замикаються контакти мікроперемикача С-В1 і подається напруга в блок
П1 на лампу «РАССТОП», а контакти мікроперемикача С-В2 (зона Б-5) і
приєднують корпус через діод К1-Д15 (на схемі не показано) до обмотки
реле К1-Р4 (зона Б-5) (плюсовий потенціал на це реле подається від АЗР
ПРЕОБР ЩЛ (зона А-3) після вмикання вимикача «ПРЕОБР» на ПО-47).
Реле К1-Р4 спрацьовує і через свої контакти 1,2 К1-Р4 та запобіжник Пр3
(зона А-3) подається живлення від АЗР ММПБ ЩЛ через контакти БлБ і
БлЛ в релейну схему блоку КП1-1С і до електромагнітної муфти (зона А-
2) та коробки К2. Муфта спрацьовує і відключає ручний привід від
механізму повороту башти та переводить МПБ в електромашинний режим.
При цьому двохобмоточний контактор К2-Р2 в коробці К2, спрацьовує (на

9. 343
схемі показана тільки одна обмотка) і вмикає через резистор К1-R1першу
ступінь пуску приводного двигуна ПД ЕМП. При певних обертах в двигуні
утворюється проти ЕРС, яка достатня для вмикання контактора К2-Р1.
Останній спрацьовує і своїми контактами шунтує резистор К2-R1, а ПД
генератора ЕМП отримує номінальну напругу живлення від БЗА (зона А-1)
через запобіжник Пр1 та замкнені контакти реле К2-Р2, К2-Р1, К2-Ш/4,
ЕМП-Ш1/6, якір ПД і ОЗ, корпус. Якір генератора ЕМП виходить на
розрахункові оберти 6000±600 об/хв. Одночасно через замикаючі контакти
К1-Р4 (зона А-4) та через трансформатор К1-Тр3 (на схемі не
відображений) двофазна напруга 36В подається до блоку електроелементів
(плата У2). З виходу блоку електроелементів К1-У2 стабілізована напруга
±15В (зона А-4) поступає на живлення мікросхем в платах К1-У1… К1-У6,
К1-У8… К1-У11 (зона А-4). Привод ГН готовий до роботи.
3.2.3.2. Вмикання привода ВН
Вмикання приводу ВН здійснюється при увімкненому приводі ГН
переведенням рукоятки під’омного механізму гармати ПМГ із положення
РУЧН в положення СТАБ (зона Б-3). При виведенні рукоятки із положення
РУЧН замикаються контакти КП2 ПМГ (зона Б-3) і напруга бортової
мережі +27В від ЩЛ через АЗР УП-ВН, запобіжник Пр2 БУ-К1(зона А-3),
через діод К1-Д1 подається в обмотку контактора К1-Р1(зона Б-3) і
обмотку реле К1-Р2 (зона В-2).
Контактор К1-Р1 спрацьовує, нормально-розімкнені контакти
замикаються і напруга бортової мережі від АЗР УП-ВН подається на
запуск ПД установки живлення УЖ і в обмотку збудження електромагніта
управління циліндра виконавчого ЦВ-ОЗ (зона Б-3) та через запобіжник
К1-Пр1 (зона Б-4) БУ-К1 в релейну схему БУ-К1 для комутації вихідних
кіл від широтно-імпульсного диференційного підсилювача К1-У4

10. 344
вертикального наведення до обмоток управління ОУ1,ОУ1’
електромагніта управління ЦВ (зона Б-3).
Через К1-Пр1 напруга +27В подається :
- через контакт К1-Ш3/31 (зона Б-4) на середню точку обмежувача
кутів ОК-КГ2 і ОК-КГ1 (зона Б-1) переміщення гармати;
- на імпульсний підсилювач ШІДПП К1-У4;
- через НЗ контакти 5,6 реле К1-Р2 (зона Б-4) на середню точку
іскрогасячого контура (зона Б-4), що складається із резисторів К1-Бр2-
R1,R2 і діодів Бр2-Д1,Д2 (зона Б-4) і через НЗ контакти К1-Бр2-Р3 на
середню точку обмоток управління ЦВ ОУ1, ОУ1’ (зона Б-3).
Реле К1-Р2 (зона Б-2) через НЗ контакти К1-Бр1-Р1 спрацьовує,
нормально розімкнений контакт К1-Р2 (зона Б-2) замикається і напруга
+27В через запобіжник К1-Пр2 від АЗР УПВН ЩЛ подається на обмотки
електромагнітів гідростопоріння ЕМ1, ЕМ2 ЦВ (зона Б-2). Гармата
становиться на гідростопор, а НЗ контакти К1-Р2/6,5 (зона Б-4)
розмикаються і відмикають напругу +27В від середньої точки ЦВ-ОУ1,
ЦВ-О1’ (зона Б-3).
Таким чином, в момент розгону приводного двигуна під час
переведення рукоятки підйомного механізму гармати із положення РУЧН
в положення СТАБИЛ гармати знаходиться на гідростопорі.
Переведенням рукоятки в положення СТАБИЛ замикається контакт
МГ-КП1 (зона Б-3) і проходить розчеплення гармати від ручного
підйомника. Напруга бортмережі +27В подається на обмотку реле К1-Бр1-
Р1 (зона А-2) через замкнений контакт К1-Бр1-Р9, який утворюється при
вмиканні привода ГН обмотка (реле на схемі не показано). Реле К1-Бр1-Р1
спрацьовує і його НЗ контакти відмикають коло живлення реле К1-Р2
(зона А-2). Реле обезструмлюється і розмикається контакт в колі живлення
ЕМ1, ЕМ2 ЦВ. Гармата знімається з гідростопора, а контакти 5,6 К1-Бр1-
Р1 розмикаючись, знімають напругу +27В з резистора К1-У1-R10 та

11. 345
вмикають статичний інтегратор (це електричне коло на схемі не
відображене). Привід ВН готовий до роботи.
3.2.4 . Стабілізація лінії візирування ПДПС та озброєння
Принцип роботи стабілізації лінії візирування ПДПС та озброєння
розглянемо на основі функціонально-логічної схеми, що приведена на
рис.3.1.
Стабілізація лінії візирування поля зору здійснюється за допомогою
двохплощинного силового гіростабілізатора поля зору ГСПЗ ПДПС (зони
А,Б -7,6), який за допомогою задатчиків кута ГДКВН і ГДКГН, стрічково-
шківного рейкового приводу СРП і важільного стрічково - рейкового
приводу ВСРП кінематично зв’язані відповідно з верхнім і нижнім
дзеркалами ВСДз і НСДз візуального каналу прицілу. При русі танка по
пересіченій місцевості на дзеркала, гармату і башту діють моменти
збурення МЗБ (зони А,Б-1), які обумовлені коливаннями корпусу танка,
тертям в посадочних місцях дзеркал в цапфах погону башти і гідравлічним
опором у ЦВ та неврівноваженістю гармати. Ці моменти збурення
викликають відхилення дзеркала гармати відносно заданого напрямку у
вертикальній площині на кут
( ) ( ) ( )
СТ ВН ЛП Г
t t t
  
  
,
а значить, створють і похибку стабілізації як за рахунок зміни φЛП так і за
рахунок кута підвищення гармати φГ.
У випадку, якщо на раму гірораму РГР діє момент збурення через
ШСРПВ і викликає її повертання навколо власної вісі Х-Х зі швидкістю Ωх,
то на рамці поплавкового гіроскопа РПГ (зона Б6) виникає гіроскопічний
момент МГВО
(х)
відносно вісі обертання ВО. Останній викликає її прецесію зі

12. 346
швидкістю ΩВО. Прецесійний рух рамки гіроскопа ГВ приводить до
виникнення гіроскопічного моменту МГВ, який діє на РГР зустрічно
моменту збурення Мзб. В цей же час датчик розвантаження ДКВР (зона Б6)
вимірює кут βГВ повороту рамки гіроскопу ГВ і створює відповідно йому
електричний сигнал, який перетворюються і підсилюються в ЕПВР (Е-У1)
за потужністю в електроблоці П2 та подається на електродвигун
вертикального розвантаження ЕДВР, що розташований на піввісі РГР.
Момент розвантаження сумісно з гіроскопічним моментом МГВ діє
назустріч моменту МХ збурення зовнішніх сил і компенсує його. Якщо дія
Мзб призупиняється, то під впливом моменту розвантаження проходить
прецесійний рух рамки в початкове положення. Функціонально-логічна
схема стабілізації верхнього дзеркала приводиться нижче.
Створення гіроскопічного моменту гіроскопом ГГ і система
розвантаження по горизонталі працює аналогічно, забезпечуючи
стабілізацію платформи гірорами в горизонтальній площині.
Одночасно при переміщенні гармати через паралелограмні тяги
виробу 1Г42 створюється рух статора ОТСГ (зона Б5) відносно його
стабілізованого ротора, зв’язаного з гірорамою ГСПЗ (зона Б6). В
перетворюючому елементі (обмотках) ОТ утворюється електричний сигнал
Uθ-ВН, еквівалентний куту неузгодження. Цей сигнал подається в БУ-К1
(зона Б5), де випрямляється у ФЧВ ЕП (У5) та подається на суматор Σ ЕП-
ВН, в якому спочатку підсумовується Uθ-ВН з сигналами UГТ-ВН і UωЦ-ВН
(зона Б4), а після чого через потенціометр RП РЛУ-ВН подається в
перетворювач (У6) та підсилюється в широтно-імпульсному
диференційному підсилювачі (У4). З ШІДПП сигнали через НЗ контакти

13. 347
Бр2-Р2 (зона Б4) подаються на обмотки ОУ1 і ОУ1’ електромагніта
управління ЕМупр ЦВ (зона Б3). Взаємодія магнітних потоків, що
утворюються струмами цих обмоток та обмотки збудження ЦВ ОЗ (зона
Б3), приводить до утворення електромагнітного моменту якоря
електромагніта управління. За рахунок цього моменту важіль переміщує
золотники диференційного гідравлічного регулятора (гідропідсилювача).
Переміщення золотників ДГР приводить до перерозподілу робочої рідини
в порожнинах ЦВ, яка поступає з УЖ в одну із порожнин ЦВ та
зливається з другої через регулятор в компенсатор УЖ. Нагнітання
гідронасосом робочої рідини з розходом Q1 в одну із порожнин циліндра
приводить до зростання в останній тиску Р1, при цьому розхід Q2 в другу
порожнину зменшується за рахунок зливу рідини в компенсатор.
Одночасно і тиск Р2 в порожнині зменшується. Під дією різниці тисків
2
1 P
P
P 

 створюється сила п
п S
P
F 

 , яка діє на поршень і переміщує
його зі штоком відносно нерухомого ЦВ на відстань Δh і тим самим
переміщує гармату в бік зменшення похибки стабілізації θСТ-ВН (t).
Відхилення гармати )
(t
ВН
 усувається в каналі стабілізатора ВН за
наступною логічною схемою:
При виникненні кута непогодження вих
з 

 

ГН
між лінією

14. 348
візирування та віссю гармат в горизонтальній площині з виходу обмоток
ОТ СБ знімається напруга ГН
U 
 , яка еквівалентна цьому куту, та подається
через резистор Е-R1 електроблоку П2 (зона А-5) до фазочутливого
випрямлювала електронного підсилювача У11 каналу горизонтального
наведення БУ-К1.
Цей сигнал в суматорі ЕПГН складається з випрямленими сигналами
у ФЧВ від ГТ-ГН, і ДЛП, ГН
ц
 і ДЛП та подається через
диференціатор в ШІДПП (зона А-3). З виходу ШІДПП сигнал надходить на
обмотки ОУ1 та ОУ2 ЕМП (зона А-3), якими створюється потік збудження
Фзбуд. Останній перетинаючи рухому обмотку якоря, наводить в ній ЕРС, а
під навантаженням на його натискачах виникає напруга збуд
Г
ЕМП
Ф
n
С
U  .,
яка подається через контактні рознімання ЕМП- Ш1/1,2, Ш1/34 ЕМП та
ВД-Ш1/1,2, Ш1/3,4 в якірну обмотку ВД
Двигун в свою чергу створює момент МВД, який збільшується в
редукторі МПБ згідно його передавального числа редукції та протидіє
моменту збурення Мзб і тим самим переміщує башту з гарматою в бік
зменшення похибки стабілізації )
(t
ГН
 .
Логічна схема роботи стабілізатора ГН подібна схемі роботи СТ ВН.
3.2.5 . Наведення лінії візирування ПДПС та озброєння
Для наведення лінії візірування та озброєння на ціль навідник
відхиляє рукоятки пульта управління ПУ в бік суміщення прицільної
марки з ціллю. При цьому сигнали з автотрансформатора і потенціометрів
ПУ-ВН та ПУ-ГН (зона Б8) подаються на електродвигуни наведення ЕДНВ
та ЕДНГ (зона А6, Б6) силового гіростабілізатора ПДПС. Електромагнітні
моменти Мн цих двигунів прикладаються до рамок поплавкових гіроскопів
та приводять до прецесії гірораму і гіроплатформу гіростабілізатора, які
через відповідні приводи ШСРП та ВСРП переміщують верхнє та нижнє

15. 349
дзеркала, а значить, і лінію візірування в бік цілі. Управління прецесійним
рухом в кожній площині здійснюється окремими системами наведення у
вертикальній та горизонтальній площинах. До складу систем наведення
верхнього дзеркала входять: рухомі контакти РК-8,7,6, автотрансформатор
ПУ-Тр1, комутаційні елементи реле Е-Р5, Е-Р6 та електродвигун
наведення ЕДНВ; до системи наведення нижнього дзеркала входять:
рухомі контакти РК-1,2,3,4, потенціометри ПУ-R1 і ПУ-R2 ПУ-ГН ПДПС,
напівпровідниковий підсилювач системи наведення ЕППГН (зона А7,8),
який розташовується в електроблоці П-2 ПДПС та ЕДНГ.
При повертанні рукояток ПУ ПДПС навколо горизонтальної вісі (ПУ
навколо вертикальної) на кут αПВ сигнал з ПУ-Тр1 через контакти реле Е-
Р5а, Е-Р5б, Е-Р6а, Е-Р6б подаються на обмотку двигуна наведення ЕДНВ.
Електродвигун створює на рамці поплавкового двохступеневого гіроскопа
ГМ момент наведення Мн. Дія цього моменту приводить до повороту
рамки зі швидкістю Ωнв і виникнення гіроскопічного моменту, який
передається з гірорами на раму зовнішнього підвісу, викликаючи тим
самим її прецесійний рух.
В той момент, коли рама ГР і платформа ГП стабілізатора поля зору
ПДПС приймає нове положення в просторі, виникають кути
непогодження ( г
лп 

 

ВН
, вих
з 

 

ГН
) між фактичним і заданими
положеннями гармати (башти) у ВН і ГН відповідно. Сигнали ВН
-
U та
ГН
-
U , що еквівалентні кутам неузгодження, утворюються у ОТ-ВН (зона
б-5) та ОТ-ГН (зона А-6) та подаються в канали електронного підсилювача
БУ-К1(зони А,Б-4,5). Внаслідок цього гармата і башта електроприводами
переміщуються в бік зменшення кутів неузгодження аналогічно тому, як
це проходить в режимі стабілізації.
Для автоматичної компенсації статичної похибки стабілізатора
озброєння задіяні інтегратори (див. рис.2.46), які змонтовані в каналах
електронних підсилювачів ВН і ГН (зони А,Б-5), та сумісно зі схемою

16. 350
параметричної компенсації похибки за швидкістю цілі ВН
-
ц
 та ГН
-
ц

підвищують точність роботи стабілізатора в режимах наведення і
стабілізації.
Відхилення )
(t
ВН
 при наведенні лінії візірування в каналі
стабілізатора ВН та переміщення гармати відповідно до цього сигналу
здійснюється за наступною логічною схемою:
Зазначимо, що внаслідок тривалої експлуатації стабілізатора дещо
змінюються параметри задатчика кута, датчика неузгодження, ЕП і
виконавчих приводів, та виникає допоміжне неузгодження між заданим і
дійсним кутом гармати, а значить виникає статичне неузгодження чи
статична похибка. При стрільбі ця похибка Θст підвищує сумарну похибку
наведення і, тим самим, відхилення снарядів і куль.
Компенсація статичних похибок Θст здійснюється за допомогою
статичних інтеграторів, на вхід яких подаються сигнали похибки з ФЧВ
ПДПС, ГТВН(ГН), ωц –ВН(ГН). При наявності неузгодження Θст сигнали
UΘст після випрямлення інтегрується статичними інтеграторами і подається
на вхід електронних суматорів У5 підсилювачів К1-У5, К1-У11. Виконавчі
приводи відпрацьовує ці сигнали і повертають гармату в бік зменшення
Θст. Сигнал UΘст запам’ятовується інтеграторами.
При зупинці наведення, коли рукоятка ПУ ПДПС повертається в
початкове положення (αПУ=0), момент наведення добігає нуля, зупиняється
прецесія гірорами і починається стабілізація гармати при новому куту φг

17. 351
підвищення. При наведенні виникає допоміжне неузгодження між заданим
наведенням і дійсним положенням гармати, яке називається похибкою
слідкування Θсл . Ця похибка пропорційна швидкості наведення і зростає зі
збільшенням сигналів, які виробляються гіротахометром і
диференціатором. Для компенсації похибки слідкування передбачаються
динамічні інтегратори, сигнали з яких подаються в суматори ЕП-ВН(ГН) і
забезпечує суттєве зменшення Θсл. На час наведення статичні інтегратори
відключається, а його сигнал, компенсуючи статичну похибку,
запам’ятовується.
Особливістю наведення лінії візірування і башти в горизонтальній
площині є те, що при повороті корпуса пульта управління до упору (на кут
30°) електродвигун наведення ЕНг відключається від підсилювача
розвантаження ЕП ГР (зона А-7) (блок П-2) ПДПС і підключається через
трансформатор до мережі змінного струму напругою 36В. Завдяки цього
електродвигун розвантаження розвиває максимальний момент Мрг max=850
гс·см, замість моменту 250 гс·см, якби двигун ЕР-Г отримував живлення
від підсилювача розвантаження. Це приводить до повертання платформи
гірорами та АСДВ і ротора ОТсб зі швидкістю 16-24 град/с.
3.2.6 . Аварійний поворот башти та режим цілевказання
При аварійному повороті башти механік-водій натискає вимикач
МВ-Т (QS) на розподільному щитку у відділенні управління. Цю операцію
він може здійснювати як при увімкнутому так і вимкненому стабілізаторі.
При вимкненому стабілізаторі аварійне повертання башти
здійснюється наступним чином:

18. 352







 ОКП
ММПБ
БлБ
-
QS
Р4
-
К1
3
-
2
ОКП
МВ
QS
В
27
.
корпус"
М
-
ЕМП
І
R1
-
К2
ОЗ
-
ЕМП
І
A
250
1
FU
ВБЗА
27
2
Р
2
К
2
1
корпус
БлЛ
QS
2
Р
2
К
Я
ЗБ
"
)
(















проти ЕРС
U ЕМП-М 2 1 1 2 2 1
27 1(250 ) 1 2 2 2
К Р К Р
ВБЗА FU A K P
     
     
.
"
"корпус
ЕМП
I
1
P
2
K
2
1 Я 





Якір привідного двигуна ЕМП та його генератор виходять на
номінальні оберти. Для збудження генератора і утворення електрорушійної
сили ЕМП одночасно з включенням QS 27В МВ-Т спрацьовують реле
К1/БР2-Р4, яке відключає вихід з ШІДПП від обмоток управління ОУ1,
ОУ2 та підключає обмотку управління ОУ1 ЕМП для повороту башти
ліворуч на корпус. Окрім того, по тому ж ланцюгу від QS 27В МВ-Т
спрацьовують реле К1/БР2-Р5, К1-Р5. Через замикаючі контакти 21,41 та
22,42 К1-Р5 та замикаючі контакти 3,2 К1/БР2-Р5 подають живлення +27В
від Щл-М МПБ (20А) на середню точку обмоток управління через ВКП
ЕМП ОУ1 (управління ліворуч). Таким чином створюється поле збудження
в генераторі ЕМП та утворюється ЕРС у ЕМП, що прикладається до ВД.
Одночасно при спрацюванні К1-Р5 живлення +27В від Щл М МПБ
подається на вентилятор обдуву “ИД-ВО”.
Башта повертається доки буде увімкнений тумблер QS МВ-Т.
При вимиканні цього тумблера знімається живлення з електричного
кола МПБ та контактора К2-Р2, привідний двигун ЕМП–М відключається,
башта зупиняється.
При увімкнутому стабілізаторі аварійний поворот проходить
наступним чином: МВ вмикає тумблер МВ-Т. При цьому напруга +27В
поступає на реле К1/БР2-Р4, в якому нормально замкнуті контакти 1,2 та
4,5 розриваються та відключають вихід з ШІДПП на обмотки управління
ОУ1, ОУ2 ЕМП та підключають обмотку управління ЕМП-ОУ1 на

19. 353
“корпус”. У цьому випадку ВД створює максимальний момент Мд, башта
починає повертатися ліворуч з перекидочною швидкістю.
Зауважимо, що для забезпечення обертання башти в режимі
механіка-водія праворуч необхідно подати “КОРПУС”. на контакти К1-
Ш3/4 штепсельного рознімання Ш3 БУ-К1.
Цілевказання від командира
Після розвертання командирської башенки на ціль та при натисканні
командиром кнопки “цілевказання” на пульту ПГ-20 в приціл 1Г42
подається команда на перенесення лінії візування навідника в бік
візирування приладу спостереження командира. При цьому кола
наведення пульта управління ПДПС навідника відключаються, а в полі
зору прицілу праворуч запалюється сигнал червоного кольору. При
цілевказанні башта відслідковує положення лінії візирування прицілу та
повертається в бік візирування приладу наведення командира ПГ-20. В
момент узгодження положення башти з башенкою командира (лінія
візирування ПДПС узгоджується з лінією візирування приладу
спостереження командира ПСК-4), прилад цілевказання подає команду на
відключення наведення лінії візирування прицілу.
3.2.7. Приведення гармати до кута заряджання
Автоматичне приведення гармати до кута заряджання (ГКЗ) і
наведення її в попереднє стабілізоване положення після закінчення циклу
заряджання забезпечується приводом ВН сумісно з електричною схемою
ЕП-ВН БУ-К1,електричною схемою БУ-47 та електро-гідро-механічною
схемою МЗ. Спочатку необхідно увести в робочий стан привід
стабілізатора ВН, для чого важіль підйомного механізму гармати
перевести із положення РУЧН. (МО-КП2) в положення СТАБІЛ (МО-КП1)
(зона А-7). В цьому випадку замикаються контакти МО-КП2 і через
запобіжник К1-Пр2 спрацьовують реле К1-Р1 та К1-Р2 (зона А-7). Реле К1-

20. 354
Р1контактами 21,41 і 22,42 вмикає привідний двигун установки живлення,
(УЖ-Д, УЖ-ОЗ) обмотку збудження циліндра виконавчого ЦВ-ОЗ та
подається через запобіжник К1-ПР1 напруга +27В від Щл УП-ВНдо
обмоток реле К1/БР1-Р3, К1/БР2-Р2. Одночасно через запобіжник К1-ПР2
та при замиканні контактів 1,2 К1-Р2 подається живлення на
електромагніти гідростопоріння ЦВ-Ем2, ЦВ-Ем1. Гармата становиться на
гідростопор. При увімкненому стабілізаторі, установці важіля перемикача
балістиак в положення, яке відповідає типу пострілу, та при натискання
кнопки МЗ на лицьовій стороні ПДПС подається команда в електричну
схему БУ-47на відпрацювання циклу “АВТОМАТИЧНЕ ЗАРЯДЖАННЯ”
гармати. Якщо реле К1-Р2 знеструмлене, гармата розстопорена та після
спрацювання відповідних реле, в БУ-47, відповідних електромагнітів в
гідравлічній схемі та кінцевих перемикачів в МЗ подається напруга +27В
від ЩЛ УП-ВН (зона А-8) та сигнал “корпус” в БУ-К1 на початок
приведення гармати до кута заряджання (зона Б-8). В БУ-К1 спрацьовують
реле БР2-Р2/А,Б (зона Б-8) і реле БР1-Р3/А,Б (зона Б-8). Через замикаючі
контакти реле БР1-Р3/2,3 та запобіжник К1-Пр1 напруга +27В подається:
- на обмотку реле БР1-Р4/А,Б (зона А-9);
- через контакти К1-Ш14/2б (зона Б-9)на обмотку реле К1-БР2-
Р1/А,Б (зона Б-9);
- через контакти К1-Ш7/8а (зона Б-12)на плату інтегратора БУ-К1-У1
для переведення статичного інтегратора К1-У1-У5 в режим
запам’ятовування і обнуління динамічного інтегратора К1-У1-У6.
Реле К1-БР2-Р1/А,Б, К1-БР1-Р4/А,Б спрацьовують при подачі
сигналу “корпус” від приладу приведення(зона А-9), а саме при
знаходженні рухомого контакту с потенціалом “КОРПУС” на ламелях, від
яких цей потенціал подається на обмотки вказаних реле. Цикл приведення
гармати до кута заряджання з цього моменту проходить наступним чином:

21. 355
- контакти реле К1-БР2-Р2/1,2;4,5 (зона Б-7) відключають обмотки
управління ЦВ-ОУ1 і ЦВ-ОУ1’ від вихідного каскада ШІДПП К1-У4 (зона
Б-7) ЕП-ВН.
При знаходженні рухомого контакта приладу приведення ПП на
зовнішній ламелі “корпус” від ламелі прикладається через контакти ПП
Ш1/3до обмотки БР2-Р1, яке спрацьовує і контактами БР2-Р1/2,3 приєднує
“корпус” до обмотки ЦВ-ОУ1’ (управління вниз). Гармата переміщується
униз до кута заряджання. При знаходженні рухомого контакта на
ізоляційній доріжці реле БР2-Р1 знеструмлене, а його НЗ контакти 1,2
приєднують “КОРПУС” до ЦВ-ОУ1 (управління вгору). Гармата
переміщується вгору до кута заряджання.
В зоні 10
30’ від кута заряджання двигунець ПП попадає на ламель,
яка подає з контакта ПП-Ш1/6 на контакт К1-Ш3/19 сигнал «корпус». Реле
К1-БР1-Р4 спрацьовує і контактами К1-БР1-Р1/А,Б на сигнали імпульсного
приведення гармати від МЗ (зона А-7). Реле К1-БР1-Р1 знеструмлюється і
гармата становиться на гідростопор до моменту надходження сигналу
імпульсного приведення. Контакти реле К1-БР1-Р4/2,3 (зона А-9)
становить реле К1-БР1-Р4 на самоблокування. При надходженні сигналу
імпульсного приведення реле К1-БР1-Р1 спрацьовує з частотою сигналу, і,
таким чином, гармата знімається і становиться на гідростопор, рухаючись
в момент зняття з гідростопору в сторону кута заряджання.
Якщо двигунець контактного механізму ПП, який кінематично
зв’язаний з гарматою, знаходиться в зоні ізоляції (відповідно ±20
30‘
відносно кута заряджання), починає рух механічний стопор гармати. Цей
процес продовжується до тих пір доки палець механічного стопору не
увійде в отвір казенної частини гармати, після цього сигнал імпульсного
приведення не подається, гармата становиться на гідростопор і
починається процес заряджання.
Після закінчення заряджання зупиняється подача сигналу «корпус»
на контакт К1-Ш3/8 (зона А-8). Контакти реле, які приймали участь в

22. 356
постановці гармати на кут заряджання, приходять в початкове положення,
а гармата, знімаючись з гідростопора повертається в стабілізоване
положення.
Якщо в момент надходження команди на зняття з кута заряджання
гармата рухається вниз з абсолютною швидкістю більш 7-8,50
/с , то
спрацьовує реле К1-БР1-Р2 по колу: +27В (зона А-8), НЗ контакти реле К1-
БР1-Р1/4,5, обмотка реле К1-БР1-Р2 і замикаючий контакт абсолютної
швидкості ГТ-ВН/КП1 (зона А-8).
НЗ контакти К1-БР1-Р2/4,5 (зона А-8) розмикаються і гармата буде
знаходитись на гідростопорі до тих пір, доки її абсолютна швидкість не
стане менше 7-8,50
/с.
Після закінчення заряджання пушка знімається зі стопору та
повертається у стабілізоване положення.
Варіант функціонально-логічної схеми приведення гармати до кута
заряджання має наступний вигляд
3.2.8. Блокування стабілізатора башти та гармати
Для забезпечення безпечної роботи екіпажу та нормальної роботи
стабілізатора передбачений ряд блокувань.
Привод ГН відключається:
-при застопореній башті - для запобігання перевантаження приводу
ГН він відключається контактами блокування башти БлБ (датчик
блокування розташований біля рукоятки стопора башти);
при відкритому люку механіка-водія – щоб уникнути травми механіка-
водія гарматою при розвороті башти контактами блокіровки люка БЛ
(датчик блокування розташований на зовнішньому стакані, закриває
механизм люка механіка-водія);
- під час переводу важеля механічного підйомника з положення
РУЧН. в положення СТАБ. і навпаки. При включенні вимикача авт.- РУЧ.

23. 357
на пульті управління або пульті завантаження МЗ в положення РУЧ.
відбувається відключення тільки управління приводом ГН з одночасним
зчепленням башти з корпусом через електромагніт МПБ, а насос ГН
залишається включеним.
У приводі ГН передбачено гідравлічне стопоріння (та зняття з
гідростопору) гармати відносно заданих положень башти (жорсткий
зв'язок гармати з баштою здійснюється через ЦВ стабілізатора) в таких
випадках:
після пострілу на час відкату-накатугармати з метою виключення
можливості забросуїї при відкаті;
при відскоку гармати від упорів з абсолютною кутовою швидкістю 7,0 -
з метою виключення багаторазових зіткнень гармати з упором; сигнал
управління, який зароджується у ГТ-ВН шляхом проходження через
релейні комутаційні кола БУ-К1, подається на електромагніти
гідростопоріння ЦВ-Ем1, ЦВ-Ем2;
- на кут заряджання (2°30´) на весь час заряджання;
при відсутності піддону у лотку після першого та наступних пострілів при
вимкненому тумблері МЗ та відкритому клині затвора гармати;
при вимкненному вимикачі “ПУШКА-СТОП”;
при застопоренні гармати електромеханічним стопором МЗ;
- періодичне зняття гармати з гідростопора на час імпульсного
привелення гармати до кута заряджання.
При включенні вимикача “АВТ.-РУЧ.” на пульті управління БУ-47
або пульті завантаження МЗ в положення “РУЧ.”, а також при включенні
перемикача типу снарядів на пульті управління в положення ЗАГР. гармата
наводиться в зону ±1,5 ° від кута заряджання в режимі “АВТОМАТ.”
Крім того, в приводі ГН здійснюється гальмування гармати при її
русі зверху вниз зі швидкістю 7,0-8,5°/с і більше.

24. 358
Робота стабілізатора 2Е42 у горизонтальній площині згідно
принципових електричних схем
3.2.9.1. Вмикання приводу стабілізатора ГН
Для вмикання стабілізатора в горизонтальній площині необхідно
послідовно виконати наступні операції:
- разтопорити башту – замикаються контакти блокировки башти
БлБ (зона А2);
- зачинити люк МВ – замикаються контакти блокировки люка БЛ
( зона А4);
- вімкнути тумблер ПРЕОБР. на пульті оператора ПО-47;
- через 2 хв. після вмикання тумблера ПРЕОБР. разарретируйте
приціл, для чого встановіть важиль арретиру в положення РАССТОП.
Робота приводу розглядається по принциповій електричній схемі
стабілізатора БС1.370.008 Э3 (аркуши 1,2).
Після вмикання тумблера “ПРЕОБР.” напруга бортової мережі
+27В (зона А1) поступає на контакт К1-Ш3/28, з якого:
- через діод К1Д1114 на контакт К1-Ш5/29 для запуску
перетворювача;
- на обмотку релє К1-Р4/А,Б:
- через діод К1-Д2 на обмотку релє К1-Р3/А,Б;
- через контакт К1-Ш6/10б на обмотку релє К1-БР1-Р9/А,Б і через
НЗ контакти релє К1-БР1-Р1/1,2 (зона А-7) на резистор К1-У1- R10
(зона А-11) для переводу інтегратора ВН (К1-У1) в режим
“запом’ятовування”.
Реле К1-Р3 спрацьовує.
Після запуску перетворювача напруга 36 в 400 Гц поступає на
контакти
К1-Ш5/16,17,18 (зона Б-6) та далі :

25. 359
- через плавкі вставки К1-Пр4, К1-Пр5 і замкнуті контакти К1-
Р3/1,2, К1 Р3/4,5 і контакти які замикаються К1-Р3/1,2 К1-Р3/4,5 у блок
керування на трансформатор К1-Тр1 (зона Б-6);
- через контакти К1-Ш1/4,6,7, в блок гиротахометрів для
живлення гиромоторів (зона Б6);
- через контакти К1-Ш3/43,44,45 в ДЛУ для живлення
обертаючогося трансформатору ДЛУ-ТрВ1 (зона Б5).
Після разарретирування ПДПС через контакти К1-Ш5/21, диод
К1-Д15 (зона А2) подається “КОРПУС” на обмотку реле К1-Р4/А,Б та
через контакт К1-Ш6/9а на обмотку реле К1-БР1-Р9/А,Б.
Реле К1-Р4 та К1-БР1-Р9 спрацьовують, НР контакти К1-БР1-
Р9/5,6 (зона А7) замикаються.
Напруга бортової мережи +27 В (зона А-2) через контакти К1-
Ш1/3,8,12 запобіжник К1-Пр3 (10А) та замкнуті контакти реле К1-
Р4/1,2 поступає :
- на інтегратор К1-У8 (зона А-5) ;
- через контакт блокування башти БлБ для ввімкнення магниту
МПБ (зона А-2).
Магніт МПБ спрацьовує і разчеплює редуктор ручного
поворотнього механізму з погоном башти. Напруга +27 В через раз’єм
Ж/ІР-2 подається :
- на контактор К1-Р5/1,2 запуска вентилятора оббдува (зона А-3) ;
- на обмотку реле К1-БР2-Р5/А,Б (зона А-3) ;
- через ОКП на контактор К2-Р2/А,Б (зона А-4).
Контактор спрацьовує і своїми НР контактами К2-Р2/1,2 (зона А4),
через пусковий резистор К2-R1 запускає привідний двигун ЄМП-М.
Після розгону привідного двигуна спрацьрвує контакт К2-Р1А,Б (зона
А4) та своїми НР контактами К2-Р1/1,2 шунтує пусковий резистор К2-
R1.

26. 360
Контактор К1-Р5/1,2 (зона А-3) запуска вентилятора обдува та
реле К1-БР2-Р5/А,Б спрацьовують. При цьому +27 В поступає :
- через контакти які замкнулись К1-Р5/21,41 ; 22,42 (зона А-2) на
запуск вентилятора обдува ВД-ВО ;
- через контакти які замкнулись К1-БР2-Р5/2,3 на середню точку
іскрогасячого контура, на середню точку обмоток управління ЕМП–
ОУ1, ЕМУ–ОУ2 (зона Б2) і на імпульсний підсилювач К1-У10 (зона
Б3).
При вмиканні реле К1-БР2-Р5 напруга +27 В через НЗ контакти
К1-БР2-Р5/1,2 поступа на інтегратор К1-У8 (зона Б-5). Інтегратор стає у
режим “запом’ятовування”. Одночасно через контакти релє К1-Р4/4,5
(зона Б6), які замкнуті, живиться первична обмотка трансформатора
К1-Тр3. Вторичні обмотки трансформатора К1-Тр3 піключені до блоку
електроелементів К1-У2. С вихода блока електроелементів К1-У2
стабілізована напруга ±15В (зона Б6) поступа на живлення мікросхем в
платах К1-У1... К1-У6, К1-У8... К1-У11(виводи а,б). Привід ГН готов
до роботи.
3.2.9.2. Стабілізація та стабілізоване наведення в горизонтальній
площині
При русі танку по пересіченій місцевості під дією зовнішніх збурень
виникає кут неузгодження між лінією візування та віссю каналу ствола
гармати. У зв’язку з цим на контакти К1-Ш5/25, 30 поступає сигнал ДК-ГН
від ПДПС, амплітуда якого пропорційна величині кута непогодження, а
фаза визначається напрямом непогодження.
При русі башти з вимірювальної обмотки обертового
трансформатора ГТ-ГН-ТрВ1 (зона Б-6) подається напруга на
потенціометр К1-R14 “ГТ-ГН” (зона Б-5), амплітуда якої пропорційна

27. 361
абсолютній швидкості башти, а фаза визначається напрямом
швидкості.
З вимірювальної обмотки обертового трансформатора ДЛУ-ТрВ1
(зона Б-5) подається напруга на потенціометр K1-R16 “ДЛУ” (зона Б-
5), амплітуда якої пропорційна куту крену та лінійному прискоренню
башти в напрямку, перпендикулярному поперечно-вертикальній
площині башти, а фаза визначається напрямом прискорення.
Сигнал ДК-ГН від ПДПС (зона Б-5) через контакт К1-Ш5/25, НЗ
контакт К1-БР1-Р7/4,5 поступає на плату підсилювача ГН К1-У11 (зони
Б-5,4). У підсилювачі К1-У11 сигнал непогодження випрямляється
ФЧВ К1-У11-У3. З виходу ФЧВ випрямлений сигнал непогодження
поступає:
- через контакт К1-Ш19/7а на регулювальний потенціометр К1-
R15 «ДУ-ГН», з двигунця якого через контакт К1-Ш19/9б, резистор К1-
У11-R35 подається на вихід 2 суматора К1-У11-У6;
- через контакт К1-Ш19/4а на плату диференціатора ГН К1-
У9 (зона Б-4).
Сигнал з рухомого контакту потенціометра К1-R14 “ГТ-ГН”
(зона Б-5) поступає через контакт К1-Ш19/3а на плату К1-У11 де
сумується з сигналом параметричної компенсації від ПДПС, яка
пропорційна швидкості обертання башти, поступаючи з двигунця
регулювального потенціометра К1-R13 “ωц-ГН” (зона Б-5) через
контакт К1-Ш19/3б.
Сумарний сигнал випрямляється ФЧВ К1-У11-У5, фільтрується
фільтром К1-У1-R29, С5 та через резистор К1-У11-R3(на схемі не
показано) поступає на вхід 2 суматора К1-У11-У6.
Сигнал з двигунця потенціометра К1-R16 “ДЛУ” (зона Б-5)
поступає через контакт К1-Ш19/4б на плату К1-У11, де випрямляється
ФЧВ К1-У11-У4 і через резистор К1-У11-R30 поступає на вихід 2
суматора К1-У11-У6.

28. 362
Крім цих основних сигналів на вході 2 суматора К1-У11-У6
сумуються наступні сигнали:
а) сигнал балансування каналу з двигунця потенціометра К1-R17
“БАЛАНС У-ГН” (зона Б-4) через резистор К1-У11-R33;
б) сигнал жорсткого негативного зворотнього зв’язку по струму
(ЖЗЗ) виконавчого двигуна, який поступає з компенсаційної обмотки
ЕМП-ОК (зона А-5) через ОКП, контакти К1-Ш3/29; К1-Ш17/7б,
фільтр прасуючий ПФ (зона Б-4), контакт К1-Ш17/5б, резистор К1-
У11-R34 (зона Б-4). Сигнал ЖЗЗ обмежується за амплітудою
стабілітроном К1-У9-Д1(на схемі не показано).
На неінвертуємому вході 3 суматора К1-У11-У6 сумуються
наступні сигнали:
- сигнал з виходу статичного інтегратора К1-У8-У5(зона Б-5)
плати інтегратора ГН К1-У8 через контакт К1-Ш16/8б, К1-У8, К1-
Ш19/11а, резистор К1-У11-R37 (зона Б-4);
- сигнал з виходу динамічного інтегратора К1-У8-У6 (зона А-5)
тієї ж самої плати через контакт К1-Ш16/5б, К1-Ш19/12б, К1-У11,
резистор К1-У11-R38;
- демфіруючий сигнал з виходу диференціатора ГН К1-У9-У4
(зона Б-4) через контакти К1-Ш17/13а і Ш19/5б К1-У11, резистор К1-
У11-R39 (зона Б-4).
Сигнал з виходу суматора К1-У11-У6 (зона Б-4) поступає через
контакт К1-Ш19/13б, резистор К1-У9-R9 на вхід 2 підсилювача К1-У9-
У2. Одночасно на вхід 3 підсилювача К1-У9-У2 з поперечної обмотки
ЕМП-Г (зона А-5) через контакт ЕМП-Ш2/4, ОКП, контакт К1-Ш3/33,
фільтри ПФ, К1-У9 (зона Б-4); поступає сигнал зворотнього зв’язку за
напругою (Uзз), який пропорційний швидкості виконавчого двигуна.
Сумарний сигнал підсилюється за напругою підсилювачем К1-У9-У2,
після чого коректується ежекторним фільтром ЕФ та через контакти

29. 363
К1-Ш17/4а, К1-Ш18/2б, резистор К1-У10- R3 (зона Б-3) потупає на вхід
2 компаратора К1-У10-У3 імпульсного підсилювача.
В імпульсному підсилювачі К1-У10 (зона Б-3) сигнал
перетворюється в широтно-імпульсний на мікросхемі К1-У10-У3 за
допомогою опорної пилоподібної напруги, поступаючої на вхід 2
мікросхеми К1-У10-У3 через резистор К1-У10-R16 з виходу генератора
пилоподібної напруги, зібраної на мікросхемах К1-У10-У1, К1-У10-У6.
З виходу мікросхеми К1-У10-У3 через резистор К1-У10-R17, а
також через резистор К1-У10- R14, інвертор К1-У10-У4 та через
резистор К1-У10-R19 сигнал в ШІМ поступає на підсилювач
потужності, який зібраний на транзисторах К1-У10-Т1… Т4, Т5, Т6 та
через НЗ контакти реле К1-5Р2-РУ/1,2в, К1-БР2-R4/4.5 (зона Б2), та
контакти БУ-К1(Ш14/4б, Ш14/7б, Ш2/17,16, Ш2/14,15, Ш3/30, 37),
ОКП на обмотки керування ЕМП-ОУ1 та ЕМУ-ОУ2 через контакти
ЕМП Ш2/2, ЕМП Ш2/1.
Стабілітрони К1-Д16 та К1-Д17 (зона Б2) призначені для захисту
транзисторів К1-У10-Т5, Т6 від імпульсів напруги.
Для захисту вихідних транзисторів від струмів КЗ в імпульсному
підсилювачі передбачена електрична схема (в схемі вона не
наводиться), основним елементом якої являються: підсилювач напруги
яка прикладається з вихідних транзисторів Т5 і Т6 через резистори ЗЗ
на його вхід порогового присрою на мікросхемі К1-У10-У8 з
подільником напруги та діодом, що увімкнені в схему у зворотньому
напрямку. Якщо напруга з виходу мікросхеми К1-У10-У7 не перевищує
порогового значення, визначаємого подільником на резисторах, то на
виході К1-У10-У8 буде позитивна напруга, котра через діод К1-У10-Д6
не проходить. У випадку, якщо напруга на виході мікросхеми К1-У10-
У7 перевищує порогове значення потенціалу, то на виході порогового
пристрою буде негативна напруга, котра через діод К1-У10-Д6
поступає на вхід компараторів К1-У10-У3 та К1-У10-У4. Транзистори

30. 364
К1-У10-Т2, Т4, Т6 (К1-У10-Т1, Т3, Т5) зачиняються на час 0,1с,
заданого R-C контуром. Після проходження часу 0,1с транзистори К1-
У10-Т5 та К1-У10-Т6 знову готові до роботи і якщо перенавантаження
усунене, то схема ШІМ буде працювати як завжди. У випадку
збереження перенапруги схема захисту спрацьовує знову. Таким
чином, при протіканні через транзистори К1-У10-Т6 (К1-У10-Т5)
струму, перевищуючого порогове значення, забезпечується захист їх
від короткого замикання в електричних колах.
При відсутності сигналів управління через обидві обмотки
управління ЕМП протікають рівні струми, які направлені назустріч
компенсують один одного
При наявності сигналу в обмотках управління ЕМП з’являється
різниця струмів, яка перетворюється ЕМП, за допомогою якої
створюється в обмотках статора ЕМП магнітний потік збудження.
Обертання якоря в цьому полі збудження призводить до утворення в
якірній обмотці ЕМП напруги управління ВД. Ця напруга від ЕМП
прикладається до ВД МПБ по колу (зона А5): ЕМП-Ш1/2, ОКП, ВД-
Ш1/3, 4, ЯО ВД, ВД-Ш1/1, 2, ОКП, ЕМП-Ш1/1, і ВД починає
обертатися та через редуктор МПБ повертає башту в задане лінією
візування положення.
Для компенсації статичної та швидкісної помилок приводу ГН
сигнал неузгодження з виходу ПДПС через контакт К1-Ш5/6 (зона Б5)
поступає на плату інтегратора ГН К1-У8 (зона АБ5), де посилюється за
напругою нелінійним підсилювачем К1-У8-У1 та через відкритий
польовий ключ К1-У8-У3-1 поступає на вхід статичного К1-У8-У5, а
через подільник, створений резисторами К1-У8-R19 ,R20 ,R29 на вхід
динамічного К1-У8-У6 інтеграторів. Керування сигналізацією і
роботою інтеграторів здійснюється за допомогою польових ключів
збірки К1-У8-У3.

31. 365
При відсутності наведення на вході компаратора К1–У8-У4
сигнали ωцГН(зона Б5) та + 27В 1о
/С-ГН (зона А5) відсутні, на виході
компаратора К1-У8-У4 - появляється «мінус», ключі К1-У8-У3-1, 3.4
відкриті, вхід та вихід динамічного інтегратора К1-У8-У6 закорочені
через резистор К1-У8-R32 та відкритий ключ К1-У8-У3-3; світло діод
«1»–не горить (динамічний інтегратор обнулений).
Таким чином, при відсутності наведення по ГН ( ПУ в
нейтральному положенні) працює статистичний інтегратор К-У8-У5, а
динамічний К1-У8-У6 – обнулений.
При відхиленні основи ПУ на вхід підсилювача К1-У8-У2
поступає перемінний сигнал ωц–ГН, котрий підсилюється,
випрямляється діодом К1-У8-Д3, фільтрується фільтром К1-У8-R21 ,С4
(на схемі не показані) та поступає на вхід компаратора К1-У8-У4, на
виході якого з’являється потенціал «плюс», запираючи польові ключі
К1-У8-У3-1, 3, 4. Ключ К1-У8-У3-1 відключає вхід статистичного
інтегратора, переводячи його в режим «запам’ятовування». Ключ К1-
У8-У3-3 включає в роботу динамічний інтегратор, ключ К1-У8-У3-4
запалює світло діод «1» К1-Д11 «ДИНАМ» на регулювальній панелі
БУ-К1.
Таким чином, при наведенні працює динамічний інтегратор К1-
У8-У6, а статистичний інтегратор К1-У8-У5 знаходиться в режимі
запам’ятовування статистичних похибок.
Груба компенсація швидкісних похибок приводу ГН
здійснюється за допомогою сигналу параметричної компенсації ωц–ГН,
величина якого регулюється резистором К1-R13 (зона Б5), а точно
швидкісна помилка компенсується за допомогою динамічного
інтегратора К1-У8-У6.
При поверненні ПУ в нейтральне положення сигнал ωц –ГН
зникає, ключі К1-У8-У3-1,3,4 відкриваються. Динамічний інтегратор

32. 366
К1-У8-У6 обнулюється через резистор R32 , а вхід статистичного
інтегратора К1-У8-У5 відкривається.
Для візуального контролю точності вибору похибки приводу в
стабілізаторі застосована схема контролю на світлодіодах К1-Д6-Д9
(ПРИВІД В ЗОНІ) (зона Б4), яка працює наступним чином.
Якщо похибка приводу усунена, то на виході 6 підсилювача К1-
У8-У1 величина сигналу мала та полу провідникові ключі мікросхеми
К1-У8-У9 закриті. Напруга з контакту К1-Ш16/15а (зона А4) через
резистори К1-У8-R47 ,R48 , подається на світлодіоди К1-Д6, Д9- вони
обидва горять.
При підвищенні помилки на виході 6 нелінійного підсилювача
К1-У8-У1 з’являється напруга, достатня для відкриття полу
провідникових ключів мікросхеми К1-У8-У9.
Якщо напруга на виході 6 мікросхеми К1-У8-У1 має знак
«мінус», то замикаються контакти І2-І4 мікросхеми К1-У8-У9.
Напруга, яка прикладається на світлодіоді К1-Д9, шунтується на
«корпус», світлодіод гасне.
Коли напруга на виході 6 мікросхеми К1-У8-У1 має знак
«плюс», то вона поступає через інвертуючій підсилювач К1-У8-У9 на
контакт 9 мікросхеми К1-У8-У9 зі знаком «мінус». Контакти 10-8
мікросхеми К1-У8-У9 замикаються (на схемі У9 не подається),
шунтуючі напругу на світло діоді К1-Д6 на «корпус», він гасне. Таким
чином, якщо помилка у приводі усунена, то горять обидва світло діоди
«ПРИВІД В ЗОНІ ГН».
Захист якірної обмотки виконавчого двигуна від струмового
перегріву. Під час утикання гармати в перешкоду або довготривалій
роботі на кренах більше 15о
спрацьовує схема К1-У7 (зона В1)
струмової розгрузки виконавчого двигуна, яка призначена для захисту
якірної обмотки виконавчого двигуна від струмового перегріву (зона
Б1).

33. 367
Схема працює наступним чином.
На вхід електричного двохполуперіодного випрямлювала К1-У7-
У1 через контакт К1-У7-Ш15/2а поступає напруга з компенсаційної
обмотки ЕМП (зона А5), амплітуда якого пропорційна струму ВД.
Випрямлена напруга поступає на вхід аперіодичної ланки з великою
постійною часу, напруга на виході якої з деяким наближенням модулює
температуру якоря двигуна. При струмі двигуна, який перевищує
допустиму величину, напруга на виході аперіодичної ланки наростає по
експоненціальному закону до величини достатньої для спрацювання
порогового пристрою К1-У7-У3. Напруга на виході порогового
пристрою К1-У3-3 стає позитивною. При цьому відкриваються
транзисторні ключі К1-У7-Т1,Т2. Ключ К1-У7-Т1обнулює вхідний
сигнал аперіодичної ланки, а через ключ К1-У7-Т2 спрацьовує реле К1-
У7-Р1, контакти К1-У7-Р1/1,2 розмикаються та підключають резистор
К1-У7-R10, послідовно з резистором R10, підвищуючи тим самим
постійну часу аперіодичної ланки τ=(R9+R10)C3.
Контакти К1-У7-Р1/5, 6 підключають нелінійну ланку К1-У9-Д2,
ДЗ (зона В4) для обмеження амплітуди сигналу управління в каналі
підсилювача приводу ГН, обмежуючі тим самим максимальну
величину струму, створюваного ЕМП на рівні біля ЗОА.
На виході аперіодичної ланки відбувається зменшення напруги
по експоненціальному закону з постійною часу:
𝜏 = (𝑅9+R10) ×C3.
При досягненні на виході аперіодичної ланки напруги, яка рівна
напрузі відпускання порогового пристрою, на виході останнього
з’являється негативна напруга. При цьому вся схема повертається в
попереднє положення. Час, протягом якого обмежується струм ЕМП,
складає величину 35±5с.

34. 368
Режим цілевказання.
В режимі «Цілевказання» здійснюється переключення входу
підсилювача ГН К1-У11. Напруга +27В (зона Б5) поступає через
роз’єми К1-Ш5/29, К1-Ш6/8а на реле К1-БР1-Р7/А, Б. Реле спрацьовує і
своїми НО контактами К1-БР1-Р7/2,3 (зона Б5) подає -15В на К1-У6/9б
статистичного інтегратора через резистор R10, в результаті чого
інтегратор обнулюється. Вхід підсилювача К1-У11 контактами
рознімання К1-Ш19/2б перемикається контактами реле К1-БР1-Р7/5, 6
(зона Б5) на сигнал «Дубль –ПА», який поступає через контакти
роз’єму К1-Ш5/4, К1-Ш6/13б, через контакти 6-5 реле К1/БР1-Р7, К1-
Ш6/2а, К1-Ш2/4, К1-Ш2/5, К1-Ш19/2б.
Виріб працює в режимі «Цілевказання».
3.2.9.3. Аварійний поворот башти від тумблера механіка-водія
Аварійний поворот башти від тумблера механіка-водія МВ-Кн
(зона А1) може відбутися як при вимкненому, так і при ввімкненому
стабілізаторі.
При вимкненому стабілізаторі аварійний поворот відбувається
наступним чином:
Механік – водій вмикає тумблер МВ-Кн (зона А2) на щитку МВ..
При цьому напруга бортової мережі +27В подається через
контакти ОКП, K1-Ш3/35 на реле КІ-БР2-Р4/А,Б (зона А2), яке
контактами К1-БР2-Р4/І,2; 4,5 (зона В2) відключає обмотки управління
ОУ1, ОУ2 ЕМП від вихідного каскаду підсилювача ЕМП КІ-УІ0 та
контактами КІ-БР2-Р4/5,6 (зона Б2) підключає на обмотку управління
ЕМП – 0УІ «корпус».
Через НЗ контакти КІ – Р4/3,2 (зона А2) контакт КІ-Ш3/24 ТА
РОЗЄМ С/ІР-2 напруга +27В надходить в блок КП-1 на включення
контактора К і реле Р2 та магніту МПБ. Електромагніт спрацьовує та