1. 1
ВІДГУК
офіційного опонента на дисертаційну роботу Самойленка Юрія Івановича
«Організаційно-економічні засади розвитку громадського екологічного
управління», представлену до захисту на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка
природокористування та охорони навколишнього середовища
1. Актуальність теми дослідження.
Питання екологічного управління нині набуло надзвичайної гостроти та
пріоритетності. Формування надійного та дієвого механізму, спроможного
забезпечити ефективне розв’язання економічних проблем та питань збереження
довкілля з метою задоволення суспільних потреб, є головним завданням
екологічного управління. Попри те, що екологічна політика формується під
впливом органів державної влади, все ж слід зазначити, що громадський рівень
влади відіграє важливу роль у вирішенні екологічних питань та разом з
місцевим рівнем спроможний максимально пришвидшити заходи із
забезпечення збалансованого природокористування та підвищення якості
довкілля згідно характерних особливостей визначеної території. Відтак,
трансформації вітчизняної системи екологічного управління та закріплення на
рівні державної політики стратегічних пріоритетів щодо підвищення
громадської активності у сфері охорони навколишнього природного
середовища свідчать про актуальність теми дисертаційної роботи
Ю.І. Самойленка та необхідність дослідження інструментарію організаційно-
економічного забезпечення розвитку громадського екологічного управління.
2. Ступінь обґрунтованості наукових положень, висновків і
рекомендацій дисертації.
Тема досліджується ґрунтовно і всебічно. У процесі дослідження була
використана сукупність теоретичних принципів, категорій, наукового
інструментарію та методичних підходів до формування ефективної системи
громадського екологічного управління. В роботі автором використано широкий
спектр сучасних методів, які дали змогу досягти основної мети дослідження,
2. 2
оброблено значні масиви економіко-статистичної інформації та матеріалів.
Результати дослідження апробовані на науково-практичних конференціях і
опубліковані у наукових фахових виданнях.
Обґрунтованість результатів дослідження підтверджується глибоким
аналізом фундаментальних досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів з
проблем, що розкривають питання участі громадськості у формуванні та
реалізації екологічної політики, а також ефективність екологічного управління.
Коректна постановка наукових завдань супроводжується адекватністю методів
їх вирішення. Зокрема, у першому розділі дисертації ґрунтовне дослідження
сутності і змісту громадського екологічного управління (пп. 1.1) дозволило
автору уточнити понятійно-категоріальний апарат за темою дослідження та
запропонувати концептуальні положення формування організаційно-
економічного механізму громадського екологічного управління (пп. 1.2).
При аналізі сучасного стану та ефективності системи громадського
екологічного управління автором здійснено ідентифікацію проблем
функціонування системи екологічного управління (пп. 2.1) та виявлено низку
особливостей і тенденцій розвитку громадського екологічного управління
(пп. 2.2), завдяки чому запропоновано стратегічні пріоритети громадського
екологічного управління (пп. 3.1) та систематизовано інструменти громадського
екологічного управління (пп. 3.2). Запропоновано систему фінансового
забезпечення громадського екологічного управління, що передбачає
використання механізму фінансової підтримки проектів громадських
екологічних об’єднань (пп. 3.3). Крім того, задля врахування рекомендацій та
зауважень громадськості у ході реалізації низки екологічних проектів, автором
запропоновано інтегрувати в систему оцінки впливу на довкілля процедуру
післяпроектного аналізу екологічних показників реалізованих проектів саме
громадськістю у ході чого обґрунтовано логічну схему удосконаленої
процедури оцінки впливу на довкілля (с. 172–175).
Аналіз змісту дисертації та опублікованих праць дає право стверджувати
про достатню аргументованість та обґрунтованість сформульованих автором
висновків та пропозицій. Матеріал викладено в логічній послідовності з
використанням авторських методик, зокрема щодо модифікації системи оцінки
3. 3
впливу на довкілля. Основні наукові положення, висновки і практичні
рекомендації, викладені в дисертації, є достатньою мірою обґрунтованими,
логічними і послідовними.
3. Достовірність результатів і новизна досліджень.
Достовірність висновків і рекомендацій, сформульованих в дисертації та
авторефераті, базується на науковій методології і застосуванні сучасних
прийомів проведення досліджень. Зміст дисертаційної роботи відображає її
основні положення відповідно до структурної побудови та логічної схеми
викладення матеріалу. Дослідження відповідають офіційним матеріалам
статистики, державних органів влади та літературним джерелам. Дисертаційне
дослідження виконане у межах науково-дослідних робіт Інституту агроекології
і природокористування НААН, зокрема: «Розробити методологічні засади
інтегрованого управління лісовими ресурсами» (ДР № 0111U003182, 2015 р.) та
«Розроблення стратегічної моделі еколого-економічного управління
природними ресурсами в агросфері» (ДР № 0116U000341, 2016–2017 рр.).
Наукова новизна дисертаційного дослідження Ю.І. Самойленка полягає в
поглибленні теоретичних та науково-методичних положень організаційно-
економічного забезпечення розвитку громадського екологічного управління.
Зокрема, автором удосконалено: концептуальні положення формування
організаційно-економічного механізму громадського екологічного управління,
що, на відміну від існуючих, враховують правовий, організаційний,
економічний та соціальний аспекти такого процесу шляхом розвитку нових
принципів, функцій та елементів (с. 44–59); інституціональний підхід до
інтеграції громадських екологічних об’єднань в економічний простір системи
екологічного управління на основі міжсекторального партнерства (с. 62–80);
науково-методичний підхід до модифікації системи фінансового забезпечення
громадського екологічного управління, яка ґрунтується на використанні
механізму фінансової підтримки проектів громадських екологічних об’єднань
шляхом обов’язкових відсоткових відрахувань з фондів охорони довкілля на їх
реалізацію (с. 176–190); підхід до модифікації системи оцінки впливу на
довкілля, які передбачають обов’язковий аналіз екологічних показників
4. 4
реалізованих проектів громадськістю, що надасть змогу систематично
оцінювати ефективність управління на стадії підготовки проекту та
відповідність прогнозів реальним наслідкам господарської діяльності (с. 165–
175).
Набули подальшого розвитку: сутнісно-змістова основа поняття
«громадське екологічне управління» (с. 25–41); систематизація форм та
інструментів громадського екологічного управління, що передбачає
удосконалення структурно-логічної схеми рівнів громадської участі у сфері
охорони довкілля (с. 33–36; с. 154–166); науково-методичні засади формування
стратегічних пріоритетів розвитку громадського екологічного управління, що,
на відміну від існуючого галузевого, передбачають територіальний принцип
управління природокористуванням та охороною довкілля (с. 137–153).
4. Повнота викладу висновків в опублікованих роботах.
Основні результати дисертаційного дослідження повністю
віддзеркалюють зміст теоретичного, аналітичного й практичного аспектів
дослідження, викладеного в дисертаційному дослідженні та опубліковані в 15
наукових працях, у т.ч. 2 статті у наукових фахових виданнях, 4 – у виданнях
іноземних держав і виданнях України, які включено до міжнародних
наукометричних баз, 3 – у інших виданнях та 6 тез – у матеріалах науково-
практичних конференцій.
5. Практичне значення і впровадження результатів дослідження.
Головні положення дослідження доведені до рівня конкретних
пропозицій, придатних для впровадження в науку і практику організаційно-
економічного забезпечення розвитку громадського екологічного управління.
Основні результати дисертаційного дослідження прийнято до практичного
застосування під час реалізації природоохоронних заходів і проектів, що
підтверджено довідками про впровадження, наданих Українською екологічною
асоціацією «Зелений світ» та Всеукраїнською громадською організацією
«Асоціація агроекологів України». Науково-методичні підходи та практичні
рекомендації автора використано в практичній діяльності Міністерства екології
5. 5
та природних ресурсів України та Департаменту екології та природних ресурсів
Київської ОДА. Теоретичні напрацювання дисертаційного дослідження
впроваджені в навчальному процесі Державної екологічної академії
післядипломної освіти та управління.
6. Оцінка оформлення дисертації та змісту автореферату.
Дисертація та автореферат оформлені згідно з вимогами МОН України.
Дисертаційна робота структурно складається з анотації, змісту, вступу, трьох
розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Зміст автореферату
повністю ідентичний основним положенням дисертації. Висновки
дисертаційної роботи є аргументованими і витікають з результатів проведених
досліджень. Сформульовані автором пропозиції є змістовними.
7. Дискусійні положення та зауваження по роботі.
В цілому позитивно оцінюючи дисертаційну роботу Ю.І. Самойленка слід
відмітити певні дискусійні положення і побажання:
1. В пп. 1.3 дисертації значну увагу приділено дослідженню
інституціонального забезпечення громадського екологічного управління як в
Україні, так і в різних країнах світу, проте не представлено можливих напрямів
адаптації вітчизняних інституцій до зарубіжних норм та вимог взаємодії
органів державної влади та громадянського суспільства у сфері реалізації
екологічної політики.
2. У дисертаційній роботі в табл. 2.12 автором представлено методичні
засади розрахунку індексу екологічної ефективності, однак складно оцінити
правильність задекларованих цільових векторів, а також питомої ваги кожного
із визначених критеріїв та індикаторів через відсутність вихідних даних та
відповідних розрахунків чи експертних оцінок.
3. У пп. 2.2 автором задекларовано, що нині спостерігається
невпорядкованість взаємодії органів державної влади та громадськості,
неузгодженість нормативно-правових положень щодо регулювання відносин
держави, громадськості, місцевих органів влади та бізнесу при прийнятті
управлінських рішень в сфері природокористування та охорони довкілля,
6. 6
також присутні прогалини в процесі розподілу функцій управління призводять
до їх дублювання чи зменшення ефективності реалізації. Поряд з тим, не
запропоновано можливих шляхів подолання такої ситуації.
4. Досліджуючи чинники впливу на розвиток громадського екологічного
управління в Україні (пп. 2.3), автором сформовано матрицю прямої їх дії, в
результаті чого виявлено ключові чинники впливу для розробки стратегії
розвитку громадського екологічного управління. На нашу думку, досліджуючи
чинник інституціонального забезпечення, варто було виокремити у його межах
формальні та неформальні інституції, вплив яких, на наш погляд, не
ототожнюється.
5. Автор, обґрунтовуючи стратегічні пріоритети розвитку громадського
екологічного управління, наголошує, що важливим питанням
інституціонального забезпечення розвитку громадського екологічного
управління є прийняття нормативно-правових актів, покликаних забезпечити
підтримку взаємодії суб’єктів господарювання, влади та суспільства на базі
міжсекторального партнерства, проте, не розкриває механізм його
запровадження.
6. Автор у своєму дослідженні неодноразово декларує про відсутність
загальнодоступної вихідної інформаційної бази щодо стану довкілля, а також
чинників, які спричиняють погіршення його якісних характеристик, проте не
наводить відповідних заходів щодо вирішення питання інформаційної
доступності.
Викладені вище зауваження не знижують загальної позитивної оцінки
дисертації, а лише можуть слугувати предметом наукової дискусії під час
захисту дисертації.
8. Загальний висновок
Дисертаційна робота Самойленка Юрія Івановича «Організаційно-
економічні засади розвитку громадського екологічного управління» є
завершеним науковим дослідженням, виконаним самостійно автором на
актуальну тему. Вона містить теоретико-методологічні підходи та науково-
практичні рекомендації щодо розвитку збалансованої системи громадського
