Diser ignatsevich

1. 1
ІНСТИТУТ АГРОЕКОЛОГІЇ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ІГНАЦЕВИЧ Сергій Петрович
УДК 332.3 : 504.054
ДИСЕРТАЦІЯ
«УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ
РЕГУЛЮВАННЯ РІВНЯ ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТІВ»
08.00.06 – економіка природокористування
та охорони навколишнього середовища
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник: Бутрим Оксана Володимирівна,
доктор економічних наук, старший науковий співробітник
Київ – 2018

2. 2
АНОТАЦІЯ
Ігнацевич С.П. Удосконалення еколого-економічного механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
за спеціальністю 08.00.06 «Економіка природокористування та охорони
навколишнього середовища». – Інститут агроекології і природокористування
НААН, Київ, 2018.
У дисертації теоретично узагальнено та запропоновано новий підхід до
виконання науково-практичного завдання, що полягає в удосконаленні
еколого-економічного механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів.
Виявлено еколого-економічні особливості сільськогосподарського
землекористування, які дають змогу обґрунтувати необхідність дослідження
процесу забруднення ґрунтів як об’єкта регулювання. Доведено, що об’єктом
регулювання еколого-економічного механізму регулювання рівня
забруднення ґрунтів є не зміна фізичних чи агрохімічних властивостей ґрунтів,
а вплив суб’єктів господарювання на землі в процесі виробничої діяльності.
Зважаючи на це, забруднення ґрунтів (погіршення фізичних, хімічних,
біологічних чи механічних властивостей через накопичення в них шкідливих
речовин) слід розглядати як наслідок господарської діяльності економічних
суб’єктів у системі еколого-економічних відносин.
Доведено, що складність природних, екологічних та соціально-
економічних умов сільськогосподарського землекористування обумовлює
необхідність застосування концептуального підходу в процесі
функціонування еколого-економічного механізму відтворення земельних
ресурсів, що передбачає впорядкування його елементів у рамках трьох блоків
(сутнісного, організаційного та функціонального). Окрім того, важливим
питанням є уточнення функцій, принципів, організаційної структури,
інструментів та методів регулювання цього механізму. Для забезпечення

3. 3
ефективності функціонування еколого-економічний механізм має відбуватись
на засадах превалювання процесів збереження ґрунтів над процесами їх
відновлення, превентивності, варіативності, економічної доцільності,
доступності, прозорості та універсальності, обов’язковості його застосування
землекористувачами.
Аналіз закордонного досвіду землекористування засвідчує, що в Україні
рівень землезабезпеченості є одним з найвищих в світі та вдвічі перевищує такі
розвинені країни, як Данію, Іспанію, Францію та Німеччину. В світовій
практиці землеробства переважає шлях підвищення ефективності
використання наявних земельних ресурсів, а не розширення оброблюваних
площ. Окрім цього, про більш успішну організацію землекористування в
розвинених країнах свідчать реальні кількісні та якісні показники стану
навколишнього природного середовища та земель зокрема у порівнянні з
обсягами виробленої продукції. Антропогенне та техногенне навантаження на
природнє середовище в Україні в декілька разів перевищує аналогічні
показники розвинених країн. Згідно з Основними засадами державної
економічної політики України на період до 2020 року, стан земель на території
України наближається до критичного, пришвидшуються деградаційні
процеси, у тому числі – ерозія (майже 57,5 % території), забруднення
(приблизно 20 %), а також спостерігається підтоплення та засолення ґрунтів.
Високий рівень розораності земель в Україні входить до переліку
основних проблем сучасного землекористування в нашій країні. В той час, як
в країнах Європи цей показник складає в середньому 30 % (наприклад, в
Франції він складає 33,4 %, в Німеччині – 34,1 %, а в Польщі – 36,2 %), для
України цей показник перевищує 51 % у 2015 році, та наближається до 54 % у
2016 році.
Обґрунтовано доцільність застосування методичного базису
інституціональної економічної теорії та «теорії ігор» для збалансування
інтересів держави, суспільства і суб’єктів господарювання та визначення
можливих компромісів у процесі використання сільськогосподарських земель.

4. 4
Цей базис дає змогу здійснювати сценарний аналіз взаємодії суб’єктів
еколого-економічного механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів з
метою визначення оптимальних стратегій та інструментарію забезпечення
процесу регулювання землекористування.
Запропонована економіко-математична модель демонструє, що за умови
перевищення розмірів штрафів над витратами на забезпечення
ґрунтоохоронних заходів оптимальною стратегією для суб’єкта
господарювання стане стратегія дотримання екологічного законодавства чи
добровільне здійснення землеохоронних заходів. Здійснення господарської
діяльності з порушенням екологічним нормативів для підприємства є
невигідним з огляду на понесення додаткових витрат, пов’язаних з виплатою
штрафів.
Здійснено оцінку сучасного стану ґрунтів та ідентифікацію загроз їх
забруднення на сільськогосподарських землях України, завдяки чому
виявлено низку проблем та такі негативні тенденції: істотний прояв деградації
ґрунтів із зменшенням обсягів ґрунтоохоронних заходів; погіршення
агрономічних властивостей ґрунтів; формування негативного балансу гумусу
у ґрунті; у деяких регіонах залишаються доволі значні площі та високий рівень
забруднення ґрунтів залишками пестицидів.
Окрім цього, визначено, що екологічно допустиме співвідношення площ
орних земель, пасовищ та лісу на території більшості областей порушено, що
зменшує показник стійкості агроландшафтів та призводить до зменшення
ефективності використання земельних ресурсів. Потребують впровадження
заходи щодо регулювання рівня забруднення ґрунтів, які б враховували
особливості господарювання в кожному окремому регіоні, забезпечити
зростання питомої ваги використання органічних добрив в процесі
сільськогосподарського виробництва.
Визначено, що чинна система регулювання сільськогосподарською
діяльністю не забезпечує на належному рівні виконання суб’єктами
господарювання покладених на них завдань щодо охорони й відновлення

5. 5
ґрунтів. Зокрема, потребує розширення дисциплінарна та матеріальна
відповідальність за порушення екологічних нормативів, що буде стосуватися
не лише безпосередньо суб’єктів господарювання, а й контролюючих органів,
які з тих чи інших причин не забезпечили належний рівень контролю за
дотриманням чинного законодавства. Окрім цього, набуло подальшого
розвитку поняття майнової шкоди, яка включає в себе окрім економічної ще й
екологічну шкоду.
Екологічна шкода визначається не лише погіршенням стану ґрунтів, а й
наявністю негативного впливу на довкілля і, як наслідок, на здоров’я та життя
населення. Внаслідок надмірного забруднення ґрунтів відбувається
порушення природних екологічних зв’язків на земельних ділянках. Оскільки
задоволення власних потреб є вищою та кінцевою метою існування
суспільства, негативні зміни природнього середовища призводять до
порушень в процесі функціонування природніх систем та задоволення потреб
суспільства. Шкода людині, яка виникає внаслідок порушення екологічних
принципів господарювання в юридичній літературі розглядають також як
гуманітарну екологічну шкоду. Таким чином, надмірний рівень забруднення
ґрунтів завдає шкоди не лише безпосередньо ґрунтам, а й природнім
екосистемам, здоров’ю людини та майну фізичних, юридичних осіб, державі.
За результатами економіко-математичного моделювання поведінкових
стратегій суб’єктів господарювання та держави у процесі регулювання рівня
забруднення ґрунтів спрогнозовано результати впливу інструментів
регулювання на дотримання екологічних нормативів їх допустимого
забруднення унаслідок здійснення господарської діяльності. Запропоновано
алгоритм розрахунку коефіцієнта перевищення розміру штрафних санкцій над
обсягом витрат на організацію ґрунтоохоронних заходів, за якого
оптимальною залишається стратегія суб’єктів господарювання дотримуватись
екологічних нормативів.
Встановлено, що середній розмір штрафних санкцій за недотримання
суб’єктами господарювання екологічних нормативів повинен щонайменше в 4

6. 6
рази перевищувати обсяги витрат на організацію екологічно орієнтованої
діяльності, щоб для суб’єктів господарювання зберігалась економічна
доцільність здійснення ґрунтоохоронних заходів.
Запропоновано розділити плату за землю на три складові: плата за землю
як за просторовий базис; плата за користування земельними ресурсами й плата
за забруднення ґрунтів. Такий розподіл, разом з чітким визначенням напрямів
фінансових потоків за кожною з наведених складових, зможе забезпечити
належне функціонування еколого-економічного механізму регулювання рівня
забруднення ґрунтів як в умовах сьогодення, так і після завершення
формування ринку землі й зняття мораторію на продаж земель
сільськогосподарського призначення. Відокремлення плати за користування
землею та земельними ресурсами сприятиме підвищенню ефективності
розвитку земельних відносин, оскільки з розвитком ринку землі та зняттям
мораторію (за умови розмежування категорій) землевласники зможуть вільно
купувати, продавати, обмінювати і орендувати землю (земельну ділянку), як
просторовий базис, при цьому земельні ресурси залишатимуться у власності
народу, і за користування земельними ресурсами землекористувач повинен
буде платити окремо.
Наведено аргументи щодо необхідності запровадження засад
державного страхування екологічних ризиків, які виникають в процесі
сільськогосподарського виробництва. Страхування – це популярний
фінансовий інструмент, який найчастіше застосовується в тому випадку, коли
користувач засобів праці і їх реальний власник – це різні суб’єкти. Оскільки
відповідальність за використання засобів праці залишається у власника, а
реальний вплив на засоби праці здійснює користувач, власник повинен бути
застрахованим від того, що його засоби праці використовуватимуться
неналежним чином. Екологічне страхування дає змогу організувати
ґрунтоохоронну діяльність у такий спосіб, щоб забезпечити не лише
дотримання основних принципів (наприклад, «забруднювач – платить»), а й
вжиття ґрунтоохоронних заходів на рівні, необхідному для становлення

7. 7
збалансованого землекористування, сталого розвитку агросектору й
економіки загалом. Світовий досвід свідчить, що значно ефективнішим за
відшкодування заподіяної шкоди є фінансування превентивних заходів, і саме
на це повинна бути націлена система екологічного страхування. Така
трансформація системи страхування, на нашу думку, створить умови для
становлення еколого-економічної безпеки землекористування в частині
регулювання рівня забруднення ґрунтів.
Особливість цього фонду полягатиме в тому, що матеріальні цінності
суб’єкти господарювання отримуватимуть не у випадку настання страхового
випадку, а навпаки, у випадку його не настання. Тобто, якщо в результаті
господарської діяльності відбулось порушення екологічних нормативів, що
призвело до надмірного забруднення ґрунтів, суб’єкт господарювання втрачає
можливість отримати страхові виплати і при цьому державні органи влади
застосовують проти нього штрафні санкції. Якщо ж суб’єкт господарювання
здійснює господарську діяльність в межах екологічних нормативів, кошти,
сплачені ним у вигляді страхових внесків, накопичуються на рахунках фонду
і повертаються йому під час здійснення ним природоохоронних заходів.
Ключові слова: забруднення, еколого-економічний механізм, ґрунти,
сільськогосподарська діяльність, регулювання, механізм, інструменти.
SUMMARY
Ignatsevich S. Ecological and economic improvement for the mechanism of
the soil contamination level regulation. – Qualifying scientific work on the
manuscript rights.
The thesis for the Degree of Ph.D. in Economics, specialty 08.00.06 –
Economics of natural management and environment protection. – Institute of
Agroecology and Environmental Management of NAAS, Kyiv, 2018.

8. 8
In thesis described the essence of soil contamination and defined the content
basis of ecological and economic provision in the process of soil contamination level
regulation. The ecological and economic features of agricultural land use have been
revealed, which allow to substantiate the necessity of studying the soil
contamination process as an object of regulation. It is proved that the object of the
ecological-economic mechanism of soil contamination level regulation is not about
change of physical or agrochemical properties of soils, but the influence of economic
entities on the soil in the process of production activity. In this regard, soil
contamination (deterioration of physical, chemical, biological or mechanical
properties due to the accumulation of harmful substances in them) should be
considered as a consequence of the economic activity in the system of ecological
and economic relations.
It is proved that the complexity of the natural, ecological and socio-economic
conditions of agricultural land use necessitates the use of a conceptual approach in
the process of ecological-economic mechanism of soil contamination level
regulation functioning, which envisages the arrangement of its elements within the
three blocks (essential, organizational and functional). In addition, an important
issue is to clarify the functions, principles, organizational structure, tools and
methods of regulating this mechanism. To ensure the effectiveness of the
functioning of the ecological and economic mechanism should take place on the
basis of prevalence of soil conservation processes over the processes of their
restoration, also prevention, variability, economic feasibility, accessibility,
transparency and universality, mandatory use of land users.
The analysis of foreign land use experience shows that in Ukraine the level of
land use per persone is one of the highest in the world and twice as high as developed
countries such as Denmark, Spain, France and Germany have. In the world practice,
the way to improve the use of available land resources, rather than the expansion of
cultivated areas, prevails. In addition, a more successful land use organization in
developed countries is evidenced by real quantitative and qualitative indicators of
the environment and lands use in particular in comparison with the volumes of

9. 9
manufactured products. Anthropogenic and technogenic influance on the natural
environment in Ukraine is much higher than similar indicators of developed
countries. According to the Basic Principles of the State Economic Policy of Ukraine
for the period up to 2020, the state of land in Ukraine is approaching critical,
accelerating degradation processes have place, including erosion (almost 57.5% of
the territory), pollution (about 20%), and also there is flooding and salinization of
soils.
The high level of land cultivation in Ukraine is included in the list of the top
problems of modern land use in our country. While in Europe this figure is on
average 30% (for example, 33.4% in France, 34.1% in Germany and 36.2% in
Poland), for Ukraine this figure is over 51% in 2015, and is approaching 54%
in 2016.
The expediency of using the methodological basis of institutional economic
theory and «game theory» to balance the interests of the state, society and economic
entities and to determine possible compromises in the process of agricultural land
use. This basis enables to carry out a scenario analysis of the interaction of subjects
of the ecological and economic mechanism of regulation of the level of soil pollution
in order to determine the optimal strategies and tools for ensuring the process of land
use regulation.
The proposed economic-mathematical model demonstrates that if the amount
of fines exceeds the costs of ensuring ground protection measures, the strategy for
compliance with environmental legislation or voluntary implementation of land
protection measures will become an optimal strategy for the economic entities.
Execution of economic activity in violation of environmental standards for the
enterprise is disadvantageous given the additional costs associated with the payment
of fines.
The assessment of the current state of soils and identification of the threats to
their contamination on agricultural land in Ukraine has been carried out, which has
revealed a number of problems and the following negative trends: a significant
manifestation of soil degradation with a decrease in the volume of soil protection

10. 10
measures; deterioration of agronomic properties of soils; formation of negative
balance of humus in the soil; in some regions there are quite large areas and a high
level of soil contamination with pesticide residues.
In addition, it has been determined that the ecologically tolerable ratio of
arable land, pastures and forests in the majority of regions is affected, which reduces
the sustainability of agro-landscapes and leads to a decrease in the efficiency of land
use. Measures to regulate the level of soil contamination that take into account the
peculiarities of economic activity in each separate region, will require the increase
of the proportion of use of organic fertilizers in the process of agricultural
production.
It is determined that the current system of regulation of agricultural activity
does not ensure at the proper level the implementation of the tasks entrusted by them
to the protection and restoration of soils. In particular, disciplinary and material
liability for violation of environmental standards needs to be extended, which will
apply not only to the directors of the economy, but also to the controlling bodies,
which, for one reason or another, did not provide an adequate level of control over
compliance with the current legislation. In addition, the concept of property damage
has developed further, which includes, in addition to economic, environmental
damage.
Environmental damage is determined not only by the deterioration of soil
condition but also by the presence of negative environmental impacts and,
consequently, on the health and life of the population. Due to excessive
contamination of soils, there is a violation of natural ecological links on land. Since
satisfaction of own needs is the highest and ultimate goal of the society's existence,
negative changes in the natural environment result in violations in the functioning
of natural systems and in meeting the needs of society. The pity for a person, which
arises as a result of violation of ecological principles of management in legal
literature, is also considered as humanitarian environmental damage. Thus, the
excessive level of soil contamination damages not only directly to soils, but also to

11. 11
natural ecosystems, human health and property of individuals, legal entities, the
state.
According to the results of economic-mathematical modeling of behavioral
strategies of economic entities and the state in the process of regulating the level of
soil pollution, the results of the influence of regulatory instruments on compliance
with environmental norms of their permissible contamination as a result of economic
activity are predicted. The algorithm for calculation of the coefficient of exceeding
the size of penalties over the amount of expenses for the organization of soil
protection measures is proposed, in which the strategy of the subjects of the economy
remains the optimum to adhere to the ecological norms.
It is established that the average size of penalties for failure to comply with
environmental standards should be at least four times higher than the cost of
organizing environmentally-oriented activities, so that economic feasibility for the
implementation of soil protection measures is maintained for economic entities.
It is proposed to divide the fee for the land into three components: the payment
for the land as a spatial basis; a fee for the use of land resources and a fee for soil
contamination. Such a division, together with a clear definition of the directions of
financial flows for each of the above components, will be able to ensure the proper
functioning of the ecological-economic mechanism of soil contamination level
regulation both in the present and after the completion of the formation of the land
market and the lifting of the moratorium on the sale of agricultural land. Separating
the payment for the use of land and land will contribute to improving the
effectiveness of land relations, since with the development of the land market and
lifting the moratorium (subject to delineation of categories), landowners will be able
to freely buy, sell, exchange and lease land as a spatial basis, with this land resources
will remain the property of the society, and for the use of land resources the land
user will have to pay separately.
The arguments concerning the necessity of introducing the principles of state
insurance of environmental risks arising in the process of agricultural production are
given. Insurance is a popular financial instrument that is most often used when the

12. 12
user of the assets and their real owner are different entities. Since the responsibility
for the use of land resources remains with the owner, and the real impact on it carried
out by the user, the owner must be insured from the fact that his assets will be used
improperly. Environmental insurance enables to organize soil protection activities
in such a way as to ensure not only compliance with the basic principles (for
example, "polluter pays"), but also the use of soil protection measures at the level
necessary for the establishment of balanced land use, sustainable development of the
agro-sector and the economy as a whole. World experience has shown that financing
preventive measures is much more effective than compensation for damage, and this
is what the environmental insurance system should aim for. Such a transformation
of the insurance system, in our opinion, will create conditions for the establishment
of ecological-economic mechanism of soil contamination level regulation.
The peculiarity of this fund will be that material assets will not be received by
business entities in the event of an insured event, and vice versa, if it is not an
offense. That is, if as a result of economic activity there has been a violation of
ecological norms, which led to excessive pollution of soils, the entity loses the
opportunity to receive insurance payments, and at the same time the state authorities
apply penalties against it. If an entity carries out business activities within the limits
of environmental standards, the funds paid to them in the form of insurance
premiums are accumulated in the accounts of the fund and returned to him during
the implementation of his environmental protection measures.
Keywords: pollution, ecological-economic mechanism, soil, agricultural
activity, regulation, mechanism, tools.

13. 13
Список публікацій здобувача
1. Ігнацевич С.П. Концептуальні засади функціонування еколого-
економічного механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів // Науковий
вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки.
2016. № 18. Ч. 1. С. 135–138.
2. Ігнацевич С.П. Сценарний аналіз взаємодії суб’єктів функціонування
механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів // Збалансоване
природокористування. 2016. №4. С. 145–152.
3. Ігнацевич С.П. Сутність категорій «земля» та «земельні ресурси» у
процесі формування збалансованого землекористування //
АгроСвіт. 2017. № 17. С.49–52.
4. Ігнацевич С.П. Закордонний досвід функціонування еколого-
економічного механізму регулювання рівня забруднення
сільськогосподарських земель // Збалансоване природокористування. 2017. №
3. С. 30–36.
5. Ігнацевич С.П. Економіко-математична модель господарювання в
системі регулювання рівня забруднення ґрунтів // Економічний дискурс. 2018.
Вип. 3. С. 89–97.
6. Ігнацевич С.П., Бутрим О.В. Страхування екологічних ризиків в
системі регулювання рівня забруднення ґрунтів // Збалансоване
природокористування. 2018. № 1. С. 28–34.
7. Ігнацевич С.П. Фінансово-економічне забезпечення землеохоронних
заходів в системі страхування екологічних ризиків // АгроСвіт. 2018. № 10. С.
49–54.
8. Ігнацевич С.П., Бутрим О.В. Еколого-економічні особливості
механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів // Економіка
природокористування: стан, проблеми, перспективи. ІІ Всеукр. наук.-практ.
Інтернет-конф. (м. Ірпінь, 29 березня 2016 р.). Ірпінь: УДФСУ, 2016. С. 288–
291.

14. 14
9. Ігнацевич С.П. Концептуальні засади взаємодії елементів механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів // Проблеми збалансованого
природокористування в агросфері: матеріали міжн. наук.-практ. конф. (м.
Київ, 2-4 листопада 2016 р.). К.: ДІА, 2016. С. 71–74.
10. Ігнацевич С.П. Сутність доданої вартості у виробничому процесі:
економічний аспект // Збалансоване природокористування: традиції,
перспективи і інновації: матеріали І Міжн. наук.-практ. конф. (м. Київ, 18-19
травня 2017 р.). К.: ДІА, 2017. С. 41–43.
11. Ігнацевич С.П. Формування ефективного еколого-економічного
механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів // Екологічна безпека та
збалансоване природокористування в агропромисловому виробництві:
матеріали Міжн. наук.-практ. конф. (м. Київ, 6-7 липня 2017 р). К.: ДІА,
2017. С. 63–65.
12. Ігнацевич С.П. Нормативно-правове регулювання
сільськогосподарської діяльності в системі охорони ґрунтів / Актуальні
питання сьогодення: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Вінниця, 20
березня 2018 р.). Обухів: Друкарик. 2018. Т.5. С.132.
13. Ігнацевич С.П. Механізм страхування екологічних ризиків в системі
регулювання рівня агроекологічної безпеки // Екологічна безпека та
збалансоване природокористування в агропромисловому виробництві:
матеріали Міжн. наук.-практ. конф. ( м. Київ, 4-6 липня 2018 р). К.: ДІА, 2018.
С. 25–27.

15. 15
ЗМІСТ
ВСТУП 17
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ
ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ
РЕГУЛЮВАННЯ РІВНЯ ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТІВ 24
1.1. Сутність та значення регулювання рівня забруднення ґрунтів
в системі збалансованого землекористування 24
1.2. Узгодження інтересів економічних суб’єктів в аспекті
досягнення належного рівня їх збалансованості 34
1.3. Концептуальні положення функціонування еколого-
економічного механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів 45
1.4. Закордонний досвід функціонування еколого-економічного
механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів 61
Висновки до розділу 1 76
РОЗДІЛ 2. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНОГО
СТАНУ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА РІВНЯ ЗАБРУДНЕННЯ
ҐРУНТІВ 79
2.1. Аналіз еколого-економічних характеристик та ефективності
використання земель сільськогосподарського призначення 79
2.2. Оцінка чинної системи регулювання рівня забруднення
ґрунтів в сільськогосподарській діяльності 96
2.3. Еколого-економічна оцінка показників ефективності
функціонування механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів 108
Висновки до розділу 2 124
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОЛОГО-
ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ РІВНЯ
ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТІВ 127

16. 16
3.1. Формування ефективного еколого-економічного механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів для забезпечення
збалансованого землекористування 127
3.2. Удосконалення фінансового інструментарію еколого-
економічного механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів 139
3.3. Еколого-економічна ефективність функціонування механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів 167
Висновки до розділу 3 178
ВИСНОВКИ 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 185
ДОДАТКИ 204

17. 17
ВСТУП
Актуальність теми. Для суб’єктів сільськогосподарської галузі
земельні ресурси є основним засобом виробництва, від рівня раціонального
використання яких залежить ефективність господарювання у майбутньому.
Тому ефективний та екологічно безпечний розвиток аграрного виробництва
потребує збалансованого підходу до відтворення та охорони
сільськогосподарських земель. Проте сучасні механізми ринкового
господарювання в Україні призводять до необґрунтованого та
нераціонального використання земель сільськогосподарського призначення,
що спричиняє посилення процесів деградації та забруднення ґрунтів і, своєю
чергою, втрату ними природних властивостей. Загалом, недосконалість
сучасної організаційно-економічної системи охорони земельних ресурсів
актуалізує необхідність розвитку механізмів контролю та регулювання рівня
забруднення ґрунтів.
Проблеми раціонального використання земельних ресурсів, їх охорони
та відтворення отримали широке висвітлення в науковій літературі. Вагомий
внесок у дослідження цих проблем зробили Д.І. Бабміндра, І.К. Бистряков,
Г.Д. Гуцуляк, Д.С. Добряк, Й.М. Дорош, О.І. Дребот, О.І. Ковалів,
Є.В. Мішенін, Т.М. Недашківська, М.Г. Ступень, А.М. Третяк, О.І. Фурдичко
та ін. Теоретичні засади фінансово-економічного регулювання процесу
забезпечення збалансованого землекористування розглядали в своїх працях
О.В. Бутрим, В.А. Голян, Л.М. Грановська, О.І. Гуторов, Т.О. Євсюков,
Ш.І. Ібатуллін, Н.В. Зіновчук, Н.В. Кузін, І.М. Лицур, Н.І. Паляничко,
О.І. Шкуратов та ін. У розв’язання проблем формування та функціонування
механізмів використання й відтворення ґрунтів значний внесок зробили
О.С. Дорош, О.А. Демидов, О.А. Корчинська, І.В. Кошкалда, С.М. Рогач,
О.В. Ходаківська та ін.
Незважаючи на значний внесок науковців у розвиток теоретико-
методичних засад збалансованого землекористування та охорони ґрунтів,

18. 18
необхідно наголосити, що ефективний еколого-економічний механізм
регулювання рівня забруднення ґрунтів потребує додаткових досліджень.
Зокрема, недостатньо вивченими на сьогодні залишаються саме ринкові
важелі впливу на поведінку суб’єктів господарювання в процесі
сільськогосподарського виробництва та організації ґрунтоохоронних заходів.
Потребують поглибленого розгляду систематизація принципів та розвиток
інструментарію регулювання рівня забруднення ґрунтів. Загалом, недостатній
рівень системності у підходах до розв’язання наведених еколого-економічних
проблем у сфері регулювання рівня забруднення ґрунтів обумовлює
актуальність теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційну роботу виконано у межах науково-дослідних робіт Інституту
агроекології і природокористування НААН, зокрема: «Еколого-економічні
основи органічного землеробства в системі землекористування України»
(ДР №0114U002014, 2015 р.) та «Організаційно-економічні засади еколого-
збалансованого аграрного виробництва» (ДР №0116U003298, 2016–2018 рр.).
У рамках цих тем автором сформовано теоретико-методичні засади та
обґрунтовано напрями удосконалення еколого-економічного механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є обґрунтування
теоретико-методичних підходів та науково-практичних рекомендацій щодо
удосконалення еколого-економічного механізму регулювання рівня
забруднення ґрунтів.
Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:
 з’ясувати сутність забруднення ґрунтів та виявити змістовну основу
еколого-економічного забезпечення процесу регулювання його рівня;
 обґрунтувати концептуальні положення ефективного функціонування
еколого-економічного механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів;
 удосконалити теоретико-методичний підхід до інституціонального
забезпечення еколого-економічного механізму регулювання рівня

19. 19
забруднення ґрунтів;
 оцінити рівень та виявити основні загрози забруднення ґрунтів на
сільськогосподарських землях України;
 здійснити аналіз сучасного стану та проблем функціонування системи
регулювання рівня забруднення ґрунтів в Україні;
 розробити економіко-математичну модель поведінкових стратегій
суб’єктів господарювання та держави в процесі регулювання рівня
забруднення ґрунтів;
 обґрунтувати напрями вдосконалення еколого-економічного
механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів.
Об’єктом дослідження є процес еколого-економічного забезпечення
регулювання рівня забруднення ґрунтів.
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних і
практичних засад удосконалення еколого-економічного механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи
є загальнотеоретичні методи наукового пізнання, фундаментальні положення
та принципи економіки природокористування і землекористування, економіки
сільського господарства, що висвітлені у працях вітчизняних та зарубіжних
вчених, присвячених розв’язанню проблеми забруднення ґрунтів та
створенню методів його регулювання. Для виконання поставлених у роботі
завдань використовували такі методи досліджень: монографічний (для
опрацювання наукових публікацій, нормативних документів у сфері охорони
ґрунтів, статистичних збірників); системно-структурний (для дослідження
сутності та змісту процесу забруднення ґрунтів); економіко-статистичний (для
оброблення статистичної інформації з метою здійснення еколого-
економічного аналізу сучасного стану використання та охорони ґрунтів у
сільськогосподарській діяльності); «теорії ігор» (визначення оптимальної
стратегії поведінки економічних суб’єктів у системі регулювання рівня
забруднення ґрунтів); кореляційно-регресійний аналіз (для дослідження

20. 20
впливу екологічних чинників на ефективність сільськогосподарського
землекористування); абстрактно-логічний (для теоретичного узагальнення та
формулювання висновків) тощо.
Інформаційну основу дослідження становлять вітчизняні та міжнародні
законодавчі і нормативні акти у сфері земельних відносин, економіки
землекористування, охорони навколишнього природного середовища,
матеріали і звіти Державної служби статистки України, Державної служби
України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державної установи
«Інститут охорони ґрунтів України», Міністерства аграрної політики та
продовольства України, Міністерства екології і природних ресурсів України,
а також методичні рекомендації наукових установ, інші літературні джерела,
інформація інтернет-ресурсів, матеріали власних досліджень, що
характеризують рівень антропогенного навантаження у процесі
сільськогосподарського землекористування, регулювання рівня забруднення
та охорони ґрунтів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні
концептуальних і методичних положень ефективного функціонування
еколого-економічного механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів.
Найвагомішими науковими результатами, що обумовлюють новизну
дослідження, є:
удосконалено:
 концептуальний підхід до ефективного функціонування еколого-
економічного механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів, що, на
відміну від існуючих, базується на впорядкуванні його елементів у рамках
трьох блоків (сутнісного, організаційного та функціонального), систематизації
функцій (регулятивна, превентивна, контрольна, стимулююча, мотиваційна)
та передбачає такі пріоритети, як інституціональне забезпечення,
моделювання поведінкових стратегій та запровадження інноваційних
інструментів та методів регулювання;

21. 21
 теоретико-методичний підхід до інституціонального забезпечення
еколого-економічного механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів, що,
на відміну від існуючих, базується на «теорії ігор» та передбачає
збалансованість інтересів держави, суспільства і суб’єктів господарювання у
процесі використання сільськогосподарських земель на основі сценарного
аналізу їх взаємодії;
 інструментарій еколого-економічного механізму регулювання рівня
забруднення ґрунтів, що, на відміну від існуючих, передбачає застосування
інструментів екологічного страхування сільськогосподарської діяльності для
забезпечення економічного стимулювання впровадження ґрунтоохоронних
заходів;
набули подальшого розвитку:
 понятійно-категоріальний апарат економіки землекористування
шляхом теоретичного узагальнення та уточнення понять «земля», «земельні
ресурси», «регулювання рівня забруднення ґрунтів», що дало змогу більш
коректно сформулювати теоретико-методичні основи ефективного
функціонування еколого-економічного механізму регулювання рівня
забруднення ґрунтів;
 інтерпретація змісту поняття «забруднення ґрунтів», що
відрізняється від існуючих підходів спрямованістю на визначення його як
результату господарської діяльності економічних суб’єктів у системі еколого-
економічних відносин, який призвів до погіршення фізичних, хімічних,
біологічних чи механічних властивостей ґрунтів унаслідок накопичення в них
шкідливих речовин;
 принципи функціонування еколого-економічного механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів шляхом доповнення їх такими
напрямами: забезпечення превалювання процесів збереження ґрунтів над
процесами їх відновлення; застосування витратних методів оцінки
екологічних збитків від забруднення ґрунтів на противагу нормативним

22. 22
штрафним санкціям; презумпція потенційної екологічної небезпеки від
забруднення ґрунтів;
 науково-методичний підхід до економіко-математичного
моделювання поведінкових стратегій суб’єктів господарювання та держави в
процесі регулювання рівня забруднення ґрунтів, що дає змогу прогнозувати
результати впливу інструментів регулювання на дотримання екологічних
нормативів допустимого забруднення ґрунтів у процесі господарювання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
розроблені теоретичні та методичні положення логічно доведено до рівня
конкретних пропозицій, придатних для впровадження в практику; а також у
науково-методичному забезпеченні процесу регулювання рівня забруднення
ґрунтів. Практичні пропозиції можуть бути використані для розробки системи
заходів із стимулювання відтворення та збереження родючості ґрунтів.
Результати досліджень автора щодо удосконалення інструментарію
еколого-економічного механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів
використано Міністерством аграрної політики та продовольства України у
роботі Департаменту землеробства та технічної політики в АПК (акт № 03/11
від 05.11.2018 р.). Низку рекомендацій автора прийнято до впровадження в
господарській діяльності аграрних підприємств, зокрема:
ДП «ДГ «Сквирське» Інституту агроекології і природокористування НААН»
(довідка № 01/11 від 02.11.2018 р.) та ПСП ім. Т.Г. Шевченка (довідка № 162
від 30.10.2018 р.) під час реалізації землеохоронних заходів.
Теоретичні розробки дисертації використовуються в навчальному
процесі Національного університету біоресурсів і природокористування
України під час розробки навчально-методичних матеріалів до спеціальних та
нормативних курсів: «Економіка землекористування і землевпорядкування»
та «Математичні методи та моделі» (довідка № 195 від 21.11.2018 р.).
Особистий внесок здобувача. Теоретичне обґрунтування, практичні
рекомендації, висновки та пропозиції, що отримані за результатами
проведених досліджень, розроблено здобувачем самостійно. Наукові

23. 23
результати здобувача є внеском у розвиток економіки природокористування в
агросфері та забезпечення збалансованого землекористування. Із наукових
праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та
положення, які одержано здобувачем особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення
дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях різного рівня,
серед яких: «Економіка природокористування: стан, проблеми,
перспективи» (Ірпінь, 2016), «Проблеми збалансованого
природокористування в агросфері» (Київ, 2016), «Збалансоване
природокористування: традиції, перспективи і інновації» (Київ, 2017),
«Екологічна безпека та збалансоване природокористування в
агропромисловому виробництві» (Київ, 2017–2018), «Актуальні питання
сьогодення» (Вінниця, 2018).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць, у т.ч.
1 – у науковому фаховому виданні України, 6 – у виданнях України, які
включено до міжнародних наукометричних баз, та 6 – у матеріалах науково-
практичних конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг
дисертації становить 218 сторінок, з яких основного тексту – 158 сторінок.
Робота містить 22 рисунки, 30 таблиць, 9 додатків, а також список
використаних джерел зі 190 найменувань на 19 сторінках.

24. 24
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОЛОГО-
ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ РІВНЯ
ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТІВ
1.1. Сутність та значення регулювання рівня забруднення ґрунтів в
системі збалансованого землекористування
За умов існуючої складної економічної ситуації в Україні питання
забезпечення прийнятного рівня екологічної безпеки, в тому числі, при
виробництві товарної продукції рослинництва, поступаються підчас місцем
питанням підвищення рівня прибутковості господарської діяльності. Сучасна
економічна криза в нашій країні відіграє роль обтяжуючого фактору при
вирішення питань забезпечення прийнятого рівня агроеколгічної безпеки та
відновлення і збереження агроресрурсного потенціалу. Надання переваги
економічним пріоритетам при функціонування агровиробничого сектору не
сприяють впровадженню у практичну діяльність при використанні земельних
ресурсів сільськогосподарського призначення принципів сталого розвитку та
основних засад збалансованого природокористування. В процесі виробничої
діяльності суб’єкти господарювання неодмінно здійснюють вплив на
навколишнє середовище, забруднюючи його як добривами та пестицидами,
так і сміттям та іншими видами забруднень. На жаль, негативні зміни в
навколишньому середовищі є стійкими, мають довготривалий характер, здатні
завдавати безповоротні зміни. Тому варто зосередити зусилля на
превентивних заходах, до яких і відноситься механізм регулювання рівня
забруднення ґрунтів.
У більшості випадків зазначені зміни носять деструктивний характер з
високим ризиком загроз прийнятному стану агроекологічної, а у підсумку і
продовольчої безпеки. Тому економічна ефективність не може бути
виправданням для ігнорування потреби суспільства як сьогодні, так і в

25. 25
майбутньому функціонувати в екологічно безпечному навколишньому
середовищі та отримувати якісну сільськогосподарську продукцію. Проте,
таку продукцію можливо отримати лише в результаті використання
прийнятного рівня якості ґрунтів, що зумовлює необхідність організації
охоронних та відновлювальних процесів. З метою збереження якісних
характеристик земельних ресурсів запропоновано удосконалити еколого-
економічний механізм регулювання рівня забруднення ґрунтів, який сприяє
використанню науково обґрунтованих норми та способів внесення органо-
мінеральних добрив та обмежує забруднення, визначає стягнення за
порушення встановлених обмежень та передбачає залучення інструментів
економічного стимулювання господарюючих суб’єктів, що реалізують
діяльність на засадах збалансованого сільськогосподарського
землекористування.
Окреслений підхід вимагає уточнення поняття «забруднення ґрунтового
покриву», процесів небажаного антропогенного впливу на ґрунтове
середовище, їх сублімований ефект, а також аспектів і характеристик з їх
контролю та регулювання.
Аналіз наукових праць за темою дослідження дає підставу
стверджувати, що існують не лише різні підходи до використання
категоріального апарату, але й спостерігається використання в спільному
значенні різних за своєю суттю категорій, таких як забруднення ґрунтів й
забруднення земель.
Звернемось до ЗУ «Про охорону земель» [56], який чітко розмежовує
поняття «земля» і «ґрунт». Згідно з Законом, земля – це поверхня суші з
ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що
органічно поєднані та функціонують разом з нею. Отже, земля – це поверхня,
площина, основа для ґрунту, вмістилище корисних копалин та інших ресурсів.
Забруднити основу неможливо, бо поняття це нематеріальне. Можна лише
забруднити складові, з яких складається «земля». І одним з таких складових є
ґрунт.

26. 26
Великий тлумачний словник української мови [20] стверджує, що
забруднення – це насичення природного об’єкта (в нашому випадку ґрунту)
речовинами, що порушують його природний стан, або призводять до
виникнення в ґрунтах нових, незвичайних для нього біологічних, хімічних та
фізичних агентів чи їх різке збільшення. Представлене в словнику визначення
настільки широке, що не дає жодного уявлення про те, що ж таке власне
забруднення. Ми звикли сприймати це явище з суто негативного боку, а згідно
вищезгаданого визначення виходить, що забрудненням вважається будь-яка
зміна складу чи структури ґрунту незалежно від того, які причинно-наслідкові
зв’язки такої зміни. Наприклад, посіви сільськогосподарських культур чи
внесення добрив також підпадають під категорію «забруднення», хоч і є
невід’ємними елементами процесу сільськогосподарського виробництва.
Закон України «Про охорону земель» [56] дає більш чітке визначає
забруднення ґрунтів. Згідно з Законом – це процес накопичення в ґрунтах
речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.
Відповідно до Закону України «Про державний контроль за
використанням та охороною земель» [52] забруднення земель – це
накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу
пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин,
вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або
якісних змін;
В науковому полі питання визначення категорії «забруднення ґрунтів»
або не піднімалось узагалі, або дослідники [103] розглядали забруднення як
зміну властивостей ґрунту (хімічних, механічних, фізичних, біологічних), яка
відбувається внаслідок природних чи антропогенних процесів, що
спричиняють погіршення функцій природи стосовно певного об'єкта.
На нашу думку, хоч ці визначення й заслуговують на увагу, в контексті
організації функціонування еколого-економічного механізму регулювання
рівня забруднення ґрунтів вони втрачають свою сутність, оскільки не
відповідають об’єкту регулювання зазначеного механізму. При цьому, не

27. 27
зміна властивостей ґрунту є негативним наслідком забруднення, а те, що
сільськогосподарська продукція, вирощена на забруднених землях, становить
загрозу для життя та здоров’я населення, яке цю продукцію буде споживати.
Тому необхідно сформувати визначення поняття забруднення ґрунтів,
яке б відповідало об’єкту впливу еколого-економічного механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів і при цьому відзначало справжні
негативні наслідки забруднення. Визначення поняття «забруднення ґрунтів»
повинно опиратись на низку зазначених тверджень:
 не всі процеси, які призводять до зміни хімічних, фізичних,
механічних чи біологічних властивостей ґрунту вважаються «забрудненням»;
 не всі види забруднення ґрунтів є об’єктами еколого-економічного
механізму регулювання;
 еколого-економічний механізм регулювання рівня забруднення
ґрунтів направлений не мінімізувати обсяги забруднення, а створити
середовище для ефективного здійснення сільськогосподарської діяльності
шляхом забезпечення збалансованого землекористування згідно концепції
сталого розвитку.
Таким чином, об’єктом регулювання еколого-економічного механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів є не зміна фізичних чи агрохімічних
властивостей ґрунтів, а вплив суб’єктів господарювання на землі в процесі
здійснення ними виробничої діяльності.
Отже, в аспекті функціонування еколого-економічного механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів під категорією «забруднення» варто,
на нашу думку, розуміти наступне:
Забруднення ґрунтів – це результат господарської діяльності
економічних суб’єктів, який зумовив погіршення фізичних, хімічних,
біологічних чи механічних властивостей ґрунту за рахунок накопичення в
ґрунтах елементів, які при потраплянні в сільськогосподарську продукцію,
несуть загрозу життю та здоров’ю її споживачів.

28. 28
Забруднення ґрунтів як результат господарської діяльності
розглядається на третьому рівні екологодеструктивного впливу сільського
господарства на довкілля (табл. 1.1)
Таблиця 1.1
Приклади екологодеструктивного впливу сільського господарства на
довкілля
І рівень ІІ рівень ІІІ рівень
Деградація ґрунту
внаслідок інтенсифікації
землеробства та
збільшення техногенного
навантаження на земельні
ресурси.
Розорювання земель
поблизу водних джерел,
на схилах > 30
, тощо.
22 жовтня 2014 року
розпорядженням
Кабінету Міністрів
України № 1024 схвалено
Концепцію боротьби з
деградацією земель та
опустелюванням на
виконання пункту 82
Національного плану дій з
охорони навколишнього
природного середовища
на 2011–2015 роки.
В Україні площа
еродованих земель
складає 11,3 млн. га
Застосування засобів хімізації,
перезволоження, заболочення,
подвійне засолення, підкислення,
дефляція, водна ерозія й
осолонцювання при зводять до
погіршення якості земель,
спричинюють збільшення
крутизни схилів, посилюють їх
нестійкість, викликають
замулювання.
Загальна площа боліт, заболочених
і перезволожених земель,
засолених та кислих в Україні
становить 13,4 млн га, у т.ч. площа:
боліт – 1,17 млн га; під водою та
заболочені землі – 3,408 млн га;
перезволожених с/г земель – 320
тис. га; засолених і солонцюватих
ґрунтів – 4,0 млн га; – кислих –
4,5 млн га
Забруднення водних,
земельних ресурсів,
атмосфери внаслідок
використання
мінеральних добрив та
продукції сільського
господарства, відсутності
утилізації відходів
(споживачі: харчова та
переробна
промисловість)
* Джерело: систематизовано автором на основі [113].
Негативні наслідки провадження сільськогосподарської діяльності – це
в першу чергу вплив на земельні та водні ресурси. Крім того, у процесі
сільськогосподарського виробництва створюються безпосередні впливи, які
визначають якість продукції, а отже й на стан здоров’я та тривалість життя
людей, які цю продукцію споживають. Рівень сільськогосподарського
освоєння територій, високий коефіцієнт розораності угідь, незбалансоване
використання мінеральних добрив, пестицидів, іншої продукції агрохімічного

29. 29
сектору, а також нераціональне поводження з відходами – все це
безпосередньо впливає на агрохімічні показники якості ґрунтів.
Для досягнення встановлених цілей запропоновано класифікацію видів
забруднення (рис. 1.1) та систематизацію відповідних еколого-економічних
інструментів регулювання рівня забруднення ґрунтів.
Забруднення ґрунтів
за формою
впливу
за джерелом
походження
за
інтенсивністю
за характером
впливу
біологічне
хімічне
фізичне
з атмосфери
з водних джерел
надзвичайно
шкідливе
шкідливе
гранично
допустиме
допустиме
безпосереднє
забруднення
опосередковане
забруднення
природнє
врезультаті
антропогенної
діяльності
Рис. 1.1 Класифікація процесу забруднення ґрунтів
*Сформовано автором
За формою впливу:
До біологічного забруднення відносять появу інвазійних чи нових видів
або збільшення кількості мікроорганізмів, бактерій, інших живих організмів,
які своєю появою змінюють склад та структуру ґрунту, впливають на рівень
родючість. Також до біологічного забруднення входить забруднення ґрунтів в
результаті життєдіяльності тварин (наприклад, в результаті випасу худоби,
міграцію шкідників тощо).

30. 30
Хімічне забруднення ґрунтів відбувається в процесі діяльності суб’єктів
господарювання та характеризується збільшенням в ґрунтовому середовищі
хімічних сполук, які створюють вплив на рівень його родючість. Хімічне
забруднення є невід’ємною складовою при використанні в господарській
діяльності синтетичних, мінеральних та інших видів добрив, хімічних
домішок у агровиробництві, використання для зрошування води з високим
вмістом солей. Сталий розвиток неможливий без процесу мінімізації
використання хімічних сполук в сільськогосподарській діяльності.
Фізичне забруднення ґрунтів (або іншими словами механічне) проявляє
себе у засмічені ґрунтів залишками будівельних матеріалів та іншим сміттям.
За походженням:
До одного з негативних результатів антропогенної діяльності
відносять забруднення складових агросфери, через які забруднюючі речовини
потрапляють у ґрунти. При цьому, сполуки змінюють свої фізико-хімічні
властивості, а наслідки їх впливу на якісний стан ґрунтів стають важче
прогнозованими і потребують спеціальних методичних підходів до їх оцінки.
Природне забруднення відбувається в результаті процесів природного
самоочищення атмосфери за рахунок гравітаційної седиментації (випадання
під дією сили тяжіння). Наприклад, попіл та сірка, які викидаються в
атмосферу, потрапляють на поверхню ґрунту, змінюючи його склад та
структуру.
За інтенсивністю:
Допустимою вважається така інтенсивність забруднення, з якою
екосистема може впоратись за допомогою власних самовідновлювальних
механізмів. Оскільки самоочищення відбувається загалом мікроорганізмами,
залишки органічних добрив перетворюються на нешкідливі сполуки значно
швидше. Мінеральні хімічні залишки, в свою чергу, включаються до складу
шкідливих та з часом майже не перетворюються і лишаються в ґрунті. З цим
аспектом тісно пов’язано поняття граничних доз концентрації (ГДК), яке за
ДСТУ визначається окремо для кожного елемента та означає таку масу

31. 31
шкідливої речовини в одиниці об’єму (в мг твердої речовини на кг ґрунту),
періодичний чи постійний, цілодобовий вплив якої на організм людини,
тварин і рослин не викликає відхилень у нормальному їх функціонуванні
протягом усього життя нинішнього та майбутніх поколінь.
За характеристиками шляхів надходження:
Безпосереднє забруднення ґрунтів здійснюється в результаті
цілеспрямованих дій відносно ґрунтів (внесення добрив) або здійснення
господарської діяльності (промислові викиди та викиди сміття).
Опосередкованим слід вважати забруднення, яке спрямовано на інший
об’єкт, але своїми наслідками здійснює вплив і на склад та структуру ґрунтів.
Наприклад, забруднення атмосфери в процесі промислової діяльності або
надзвичайних ситуацій, аварій, природних катаклізмів, може спричинити
осідання разом з опадами шкідливих речовин на поверхні ґрунтів, що
негативно відобразиться на показнику їх родючості.
Оскільки об’єктом регулювання еколого-економічного механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів є виробнича діяльність підприємств
сільського господарства, варто конкретизувати ті елементи цієї діяльності, які
безпосередньо призводять до погіршення характеристик ґрунтів (табл. 1.2)
Таблиця 1.2
Джерела забруднення ґрунтів
Вид впливу Зміни в ґрунтах у випадку нераціонального використання
Хімічне забруднення
Внесення
мінеральних та
органічних
добрив
Накопичення в ґрунтах нітратів, які за умови відсутності достатнього
вмісту калію переходять до рухомого складу й накопичуються в
сільськогосподарській продукції
Зрошення Порушення технології призводить до заболочення й засолювання
ґрунтів
Застосування
отрутохімікатів і
гербіцидів
Загибель ґрунтових організмів, зміна хімічних процесів в ґрунтах,
накопичення в сільськогосподарській продукції небезпечних для
життя та здоров’я населення речовин
Фізичне (механічне) забруднення
Засмічення
території
Зниження площі земель, придатної для ведення сільськогосподарської
діяльності, отруєння ґрунтових організмів на прилеглих ділянках

32. 32
Продовження таблиці 1.2
Скидання
органічних
відходів
Забруднення ґрунтів речовинами, які не входять до його природного
складу, та які порушують протікання агрохімічних процесів в ґрунтах
Шум та вібрація Негативний вплив на процес росту рослин, зменшення показника
врожайності
Робота
транспорту
Зниження площі земель, придатної для ведення сільськогосподарської
діяльності, що зумовлено облаштуваннях доріг, забруднення
прилеглих територій викидами транспорту, ущільнення ґрунту
* Сформовано автором
До основних завдань еколого-економічного механізму регулювання
рівня забруднення ґрунтів (рис. 1.2) входить:
Функціональний блок
Еколого-економічний механізм
регулювання рівня забруднення ґрунтів
Сутнісний блок
Призначення механізму
 збереження рівня
забруднення ґрунтів
в межах, що не
становлять загрози
життю та здоров’ю
населення
Об’єкт регулювання:
 виробнича діяльність
суб’єктів
сільськогосподарської
діяльності
Суб’єкти функціонування
механізму:
 державні органи влади
 землекористувачі
Концептуальний блок
Завдання Принципи функціонування Алгоритм
Методи:
 адміністративні
 економічні
 соціальні
Інструменти:
 економічні
 фіскальні
 організаційні
Заходи:
 стимулювання
 стягнення
штрафів
Критерії Індикатори
Рис. 1.2 Еколого-економічний механізм регулювання рівня забруднення
ґрунтів
*сформовано автором

33. 33
 регулювання виробничої діяльності сільськогосподарських суб’єктів
з цільовою функцією обмеження обсягів надходження та зниження обсягів вже
існуючих забруднюючих речовин у ґрунті;
 збереження якісних характеристик ґрунтів та охорона земель
сільськогосподарського призначення як частини національного багатства від
забруднення;
 збереження прийнятного рівня економічної доцільності та
екологічної ефективності здійснення заходів зі збереження та відновлення
ґрунтів.
Варто наголосити, що заходи впливу на суб’єкти господарювання, які
держава використовує в рамках функціонування еколого-економічного
механізму регулювання рівня забруднення ґрунтів, поступово починають
втрачати свою ефективність, оскільки вони не відповідають сучасним
ринковим умовам господарювання. Тому цей механізм потребує
удосконалення з урахуванням використання науково обґрунтованих сучасних
інструментів впливу на господарську діяльність.
Отже, підсумовуючи вищесказане, можна зробити наступні висновки:
 суспільство, держава та суб’єкти господарювання являються
суб’єктами економічної взаємодії, у тому числі і у процесі агровиробничої
діяльності на основі землекористування;
 в процесі взаємодії дані суб’єкти, а зокрема, сільськогосподарські
підприємства здійснюють вплив на довкілля, що за умови порушення
збалансованості землекористування в довгостроковій перспективі здатне
ускладнити ведення сільськогосподарської діяльності;
 жоден з суб’єктів економічної взаємодії безпосередньо не
зацікавлений в збереженні якісних характеристик ґрунтів (навіть суспільство
має безпосередній інтерес виключно у споживанні безпечної
сільськогосподарської продукції), хоча це є невід’ємною умовою для

34. 34
підтримки та розвитку країни в соціальному, екологічному та економічному
аспектах;
 еколого-економічний механізм регулювання рівня забруднення
ґрунтів функціонує з метою впливу на процес економічної взаємодії суб’єктів
з метою визначення компромісів в питаннях розподілу та споживання в умовах
обмеженості ресурсів таким чином, щоб забезпечити інтерес суб’єктів
економічної взаємодії в збереженні та відновленні якісних характеристик
ґрунтів на території країни.
1.2. Узгодження інтересів економічних суб’єктів в аспекті
досягнення належного рівня їх збалансованості
Кожен з суб’єктів функціонування еколого-економічного механізму
регулювання рівня забруднення ґрунтів (держава, господарюючі суб’єкти,
суспільство) мають своє коло інтересів стосовно використання земельних
ресурсів для задоволення існуючих потреб (табл. 1.3). Їх взаємодія і забезпечує
функціонування інструментів задоволення потреб та інтересів, формує
економічні, екологічні та соціальні взаємовідносини. Саме ці відносини
регулюються різними економічними, екологічними та соціальними
факторами, цільовою функцією яких є максимізація задоволення найбільшої
кількості потреб (або інтересів) при одночасній мінімізації використання
ресурсів.
У табл. 1.3 відзначено, що інтереси різних суб’єктів носять різну
спрямованість, а це обумовлює появу між ними конфлікту інтересів.
Основною проблемою економіки в сучасній економічній теорії, згідно [44],
вважається «безмежність людських потреб та обмеженість ресурсів, які
використовуються для їх задоволення, що є стимулом до науково-технічного
прогресу та зростання обсягів виробництва товарів та послуг у кожному
наступному періоді».