«Технологія системно – діяльнісного підходу в початковій школі»

1. Доповідь на педагогічній
раді:
« Технологія системно –
діяльнісного підходу в
початковій школі»
Підготувала
вчитель початкових класів
Сидоренко О.М.

2. « Школа має стати своєрідною
дослідною лабораторією,
яку учень проходить,
щоби робити відкриття,
з тією лише відмінністю,
що ці відкриття не для людства,
а для маленької людини»
В.І.Кузнецов

3. Актуальність теми:
Реформування сфер розвитку української держави значною мірою
впливає на умови організації педагогічного процесу в сучасних школах.
В якості основної мети навчання визначається розвиток особистості
учнів на основі засвоєння універсальних способів діяльності.
Актуальність проблеми розвитку в учнів здатності самостійно ставити
навчальні цілі, проектувати шляхи їх реалізації, оптимально
організувати свою діяльність, контролювати і оцінювати свої
досягнення і обумовила вибір теми.

4. Початкова школа - найважливіший етап шкільного навчання,
на якому закладається основа особистості дитини. Як
правило, в цей період формуються його комунікативні
здібності, здатність до отримання інформації з різних джерел.
А також розвивається самооцінка школяра і його ставлення
до навчального процесу.

5. Технології системно - діяльнісного підходу в практичному
викладанні реалізуються згідно системи дидактичних
принципів:
 Принцип діяльності - полягає в тому, що учень, отримуючи знання не в
готовому вигляді , а добуваючи їх сам, усвідомлює при цьому зміст і форми
своєї навчальної діяльності, розуміє і приймає систему її норм, активно бере
участь в їх удосконаленні, що сприяє активному успішному формуванню його
загальнокультурних і діяльнісних здібностей.
 Принцип безперервності - означає наступність між всіма ступенями і
етапами навчання на рівні технології, змісту і методик з урахуванням вікових
психологічних особливостей розвитку дітей.
 Принцип цілісності - передбачає формування учнями узагальненого
системного уявлення про світ.
 Принцип мінімаксу - полягає в наступному: школа повинна запропонувати
учневі можливість освоєння змісту освіти на максимальному для нього рівні і
забезпечити при цьому його засвоєння на рівні соціально безпечного
мінімуму (державного стандарту знань).

6.  Принцип психологічної комфортності – припускає зняття всіх
стрессоутворюючих факторів навчального процесу, створення на уроках
доброзичливої атмосфери, орієнтованої на реалізацію ідей педагогіки
співробітництва, розвиток діалогових форм спілкування.
 Принцип варіативності - передбачає формування учнями здібностей
до систематичного перебору варіантів та адекватному прийняттю
рішень в ситуаціях вибору.
 Принцип творчості - означає максимальну орієнтацію на творче
начало в освітньому процесі, набуття учнями власного досвіду творчої
діяльності.

7. Системно – діяльнісний підхід
1.Поняття
Що включає?
2. Модель
організації
навчального
процесу.
Як назвати?
включає в себе створення особливого
простору навчальної діяльності, в
якому учень здійснює відкриття
закону, явища, закономірності;
освоює спосіб пізнання і механізм
придбання нових знань про дійсність.
називають "НАВЧАННЯ через
ВІДКРИТТЯ".
будується на реалізації принципу
проблемності в навчанні.

8. Технологічні прийоми організації навчального
процесу
а) створити в просторі діяльності учня значущу для
нього проблемну ситуацію;
б) наповнити проблемну ситуацію протиріччям і
створити умови для його усвідомлення;
в) сформулювати творче завдання, що випливає з
усвідомленої учнем проблеми.

9. містить
три
компоненти
невідоме знання,
яке учень повинен
засвоїти за
проектом
педагогічних
цілей уроку
потреба учня в
новому знанні
або способі дії
("хочу
дізнатися...,
навчитися ...")
відомі знання і
сформовані
уміння (можу
сам, без
педагога),
засвоєні в ході
попереднього
навчання

10. Моделювання уроків
різної цільової спрямованості в технології діяльнісного
методу
Відповідно до цілей
уроки розвиваючого типу
розподіляються:
Уроки контролю
Уроки-тренінгиУроки рефлекії
Уроки відкриття
нових знань

11. Структура уроку відкриття нових знань
1. Організаційний момент (самовизначення до
діяльності):
- включення дітей в діяльність (хочу працювати);
- змістовний момент (можу працювати)
2. Актуалізація знань
3. Постановка проблеми (ситуація інтелектуального
розриву):
- фіксація у гучному мовленні, де виникло утруднення;
- визначення, чому виникло утруднення;
- формулювання теми та мети уроку.

12. Структура уроку відкриття нових знань
4. Побудова проекту виходу із утруднення:
- вибір методів діяльності;
- вибір способу управління діяльністю – діалог, який
підводить до діяльності, збуджуючий діалог;
- фіксація нового алгоритму у мовленні.
5. Первинне закріплення (розв’язування типових завдань
з коментуванням).
6. Самостійна робота з самоперевіркою.
7. Повторення (включення знань у систему сформованих).
8. Підсумок (фіксація у мовленні нового правила, рефлексія
власної діяльності кожним учнем.

13. Реалізація системно-діяльнісного підходу на практиці
Щоб реалізація системно-діяльнісного
підходу була повноцінною, необхідно
вивчати не кожен предмет окремо, а
займатися міжпредметних вивченням.
Якщо на уроках перед школярами
ставитимуться практичні завдання з
реального життя на стику наук, процес
навчання буде для них більш
запам'ятовується і цікавим. Відповідно
програма буде засвоюватися активніше.
Також учні краще зрозуміють взаємозв'язок
між різними науковими дисциплінами.

14. У зв'язку з цим, вчителям необхідно опановувати
педагогічними технологіями проблемного, проектного
навчання, технологією навчання на основі «навчальних
ситуацій», на основі рівневої диференціації, проблемно-
діалогічною технологією, ігровими технологіями (ділові,
ретроспективні ігри, інтелектуальні турніри),
технологією критичного мислення, технологією
«Дебати», технологією дослідницької та проектної
діяльності та ін.

15. При побудові навчального процесу незалежно від
типології уроку, важливо враховувати ряд
критеріїв результативності уроку:
- учитель систематично навчає дітей самим виявляти незнання,
знаходити причини утруднень;
- навчає учнів формулювати і задавати питання;
- згідно мети уроку поєднує репродуктивну і проблемну форми
навчання, вчить дітей працювати за правилом і творчо;
- формує контрольно-оцінну діяльність в учнів: задає чіткі
критерії самоконтролю і самооцінки;
- - заохочує і підтримує навіть мінімальні успіхи кожного учня;
навчає коректним формам висловлювання учнем власної
позиції;
- стиль, тон відносин на уроці, повинні створювати атмосферу
співробітництва, співтворчості, психологічного комфорту;
- учитель спеціально планує комунікативні завдання уроку: через
спільну діяльність здійснюється глибоке особистісне взаємодія
«вчитель - учень».

16. Результати застосування системно-діяльнісного підходу
можна розділити на 3 групи: особистісні, метапредметні і
предметні.
 До особистісних результатів відноситься прояв учнями здатності до
самонавчання та саморозвитку, розвиток у дітей мотивації до
отримання нових знань, сформованість їх індивідуальних поглядів і
цінностей. .
 До метапредметних результатів можна віднести засвоєння
основних навчальних дій: здатність пізнавати науки, регулювати
свою навчальну діяльність і спілкуватися з однокласниками та
педагогами в процесі навчання.
 Предметними результатами є отримання базових знань з основних
предметів, здатність перетворювати отримані знання, застосовувати
їх на практиці. Також предметним результатом підходу є сформована
цілісна картина світу, заснована на сучасних наукових знаннях

17. Важливою умовою реалізації системно - діяльнісного підходу є
особистісна позиція і професійна підготовка вчителя, його
готовність до роботи за новими освітніми стандартами.
Показниками володіння педагогом системно-діяльнісних
технологіями навчання є наступне:
- має гуманістичну позицію по відношенню до всіх дітей;
- мотиваційно-цільовий простір уроків створює на основі
розвитку особистісних потреб учнів;
- системно бачить шкільні дисципліни в ієрархії
внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків і відносин;
- організовує пошукову, проектну діяльність дітей;
- формує у дітей навички самоконтролю і самооцінки своєї
діяльності відповідно до вироблених критеріями;
- володіє способами організації рефлексії;
- здійснює самоаналіз своєї педагогічної діяльності з позиції
досягнення особистісних, метапредметних і предметних
результатів та ін.