2. Сьогодення об’єктивно вимагає переведення
освітнього процесу на технологічний рівень, активізації
пошуку та застосування перспективних інноваційних
педагогічних технологій, спрямованих на розвиток і
саморозвиток особистості, плекання людини як творця і
проектувальника свого життя.
Урок є частиною навчально-виховного процесу, тому
на нього, як і на весь процес, впливають:
-зміни, що відбуваються в суспільстві, які створюють
соціокультурні, економічні умови для розвитку всіх його
сфер, у тому числі й освітньої;
-державне замовлення школі на підготовку майбутніх
громадян, здатних задовольнити актуальні потреби
суспільства;
-державні стандарти та навчальні програми з їх цілями й
предметним змістом;
-сучасні педагогічні концепції, їх цілі, принципи, технології
навчання.
3. - гуманізація навчання;
- варіативність і гнучкість структури заняття;
- спрямованість змісту на особистість учня;
- системний підхід до архітектури уроку та
процесу навчання;
- його генералізація;
- оптимізація форм роботи;
- повне засвоєння навчального матеріалу тощо.
НЕОБХІДНО, ЩОБ УРОК СТАВ ПРОСТОРОМ
ЖИВОГО ТА САМОСТІЙНОГО РОЗВИТКУ
ДИТИНИ. Це можливо, завдяки педагогічним
технологіям-сукупності наукових способів
організації педагогічної діяльності, що
приводять до оптимального розв’язання
запланованих дидактичних та виховних
завдань.
4.
5. Під час конструювання та використання
цих технологій необхідно керуватися
такими педагогічними принципами:
- виховного і розвивального навчання;
- створення успіху в навчанні, розвитку та
вихованні;
- повного зворотного зв’язку;
- регулярного повторення;
- оптимального психічного напруження;
- оптимальної участі учнів у навчальному
процесі;
- об’єднання діяльності педагогів і учнів у
досягненні поставлених цілей.
8. У ході використання традиційних методів, а
це: інформаційно-рецептивні та пасивні методи,
школярі виступають у ролі «об’єкта» навчання.
Вони повинні засвоїти та відтворити матеріал,
що передається педагогом, - джерело знань. Як
правило, це відбувається під час лекції, читання,
демонстрації, опитування учнів щодо вивченого
змісту. Діти між собою не спілкуються і не
виконують творчих завдань.
9. Традиційні методи навчання, що базуються
на принципі «набуття знань», є неефективними у
сучасних умовах навчання «Основ здоров’я»,
тому виникає необхідність перейти до методів, які
реалізують принцип «навчатися діючи».
Шляхом доцільного використання
педагогічних технологій на уроках «Основ
здоров’я» необхідно забезпечити формування
самосвідомості та поведінки учнів через розвиток
у них цінностей, життєвих і спеціальних навичок,
сприятливих для здоров’я, безпеки, гармонійного
розвитку і самореалізації.
10. Активні методи – це сукупність засобів і
прийомів організації навчально-пізнавальної
діяльності, яка забезпечує активність учнів у
здобутті знань. До активних методів навчання
належать ті, що інтесифікують процес навчання,
спеціально орієнтовані на розвиток самостійності
учня, органічно поєднують у єдиний
пізнавальний процес навчання (засвоєння знань)
наукову творчість, оволодіння науковою теорією
й розв’язування практичних проблем.
11.
12. Інтерактивні методи можна вважати за
різновид активних методик. Їх суть у тому, що
навчання відбувається шляхом взаємодії всіх
тих, хто навчається. Це співнавчання
(колективне, кооперативне, у співпраці), де
вчитель та учні є «суб’єктами» навчання.
Педагог виступає в ролі організатора процесу
здобуття знань. Активні методи найбільш
відповідають особистісно орієнтованому підходу
до навчання. Інтерактивне навчання засновано
на прямій взаємодії учнів з навчальним
середовищем, яке виступає як
дійсність.
13.
14.
15. Застосування вищезазначених методів та
прийомів дає можливість створити творчу
особистість. Молоду людину, яка орієнтується в
реаліях сучасного світу; людину, яка контролює
свої потреби, вміє керувати своїми думками;
людину, яка критично оцінює себе та оточуючих і
приносить користь суспільству.
