2. ПІБ Кучинська Марина Олегівна
Число,місяць,рік народження 25.01.1975р.
Освіта: № диплома, коли виданий, назва навчального закладу ЛД
№009850, 27 червня 1996 р.,Криворізьким державним педагогічним
інститутом.
Спеціальність за дипломом Початкове навчання.
Педстаж 15 років.
З якого часу працює в даній школі з 1998р. працювала в місті
Дніпропетровськ, в СШ№29., з 2003р. в місті Кривий Ріг в КЗШ №62 ,
з 2012 р. в місті Кривий Ріг в КЗШ №97 .
Який предмет викладає Початкове навчання.
Класне керівництво 1-В клас.
Остання курсова перепідготовка(рік, № посвідчення) 2008рік, №425,
курсова робота «Шляхи формування позитивного ставлення до уроків
словесності»
Остання атестація (рік) 2009рік.
Категорія І категорія .
Заохочення Подяка за високі результати в навчанні та вихованні учнів.
Тема, над якою працює Шляхи формування позитивного ставлення
учнів до школи. Механізм співпраці закладів освіти та батьківської
громадськості у створенні умов для усвідомленого сприйняття учнями
духовної культури.
Відкритий виховний захід Свято до дня вчителя «Ми любимо тебе , наш
рідний вчитель!», « Свято Українського фольклору», «Мандрівка до
країни ввічливості і доброти»
Домашня адреса і телефон вул.Ватутіна б.59 кв. 266 т.80972720428
Паспорт: серія,номер , коли і ким виданий АН №256653 Жовтневим
РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетров. обл. 14.06.2004р.
Моє життєве кредо
Моя ти рідна земле,Батьківщино, Не заплямую честі Педагога
Моє найкраще місто - Кривий Ріг, І буду гідною Вчителя звання,
Без примусу, тобі лише єдиному Клянусь з цієї не звернуть дороги,
Я урочисто й щирісно клянусь: Несучи в світ Любов, Добро, Знання.
Сумлінно, якісно, старанно вчити, Бо я жива, я буду вічно жити,
Твоє в собі відчувши майбуття Я в серці маю те, що не вмирає
З любов’ю віддавати серце дітям І своє серце дітям віддаю!
А якщо треба – і саме життя! Воно від радості й любові розквітає!
3. Механізм співпраці закладів освіти з батьківською громадськістю
у створенні умов для усвідомленого сприйняття учнями духовної культури
Без виховання дітей, без активної участі
батька і матері в житті школи, без постійного духовного
спілкування і взаємного духовного збагачення
дорослих і дітей неможлива сама сім'я як
первинний осередок суспільства, неможлива школа
як найважливіший навчально-виховний заклад
і неможливий моральний прогрес суспільства.
В.О. Сухомлінський
Молодший вік це
початок свідомого
сприйняття світу,
коли закладаються
критерії добра та
зла, порядності та
брехливості,
сміливості та
боязливості, тому
цей вік є одним з
основних етапів
виховання в якому
закладаються
основні принципи
духовного життя.
Мета виховання духовності – збагачення емоційного світу школярів
позитивними емоціями, формування милосердя та толерантності, озброєння
учнів знаннями про мораль та моральні норми, формування культури
спілкування, звички піклуватися про свій зовнішній вигляд та навики організації
повсякденного побуту.
Основні ознаки духовності:
прагнення до чесних і відкритих взаємодій з іншими людьми;
можливість контролювати і спрямовувати власні внутрішні поривання і
бажання;
почуття відповідальності за результати власної діяльності;
розвинене відчуття єдності з природою і взаємозалежність людини і
кожної земної істоти;
сприйняття національних культурних надбань як основи саморозвитку,
на основі формування національних цінностей і національної культури;
повага до себе, близьких, учителів, народу, держави;
поважне ставлення до будь-якої істоти, милосердя, гуманність,
безкорисливість;
висока соціальна і пізнавальна активність, спрямована на досягнення
4. колективної мети;
ініціативність, самостійність, творчість і цілісність особистості.
Завдання по формуванню духовності:
сформувати людину, здатну жити за своїм покликанням і вибором;
сформувати людину з високою шкалою цінностей, яка розрізняє добре і
погане, прекрасне і потворне, духовне і аморальне.
Принципи, яких слід дотримуватись у процесі духовного виховання
дитини:
більше щирості і природності;
більше позитивних емоцій, переживання власної причетності до
морально-етичних ситуацій;
духовна єдність, перенесення побаченого і почутого на себе.
5. АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСВІДУ
Як поводяться ті, хто живе
разом із дітьми
так навчаються жити і діти
Ян Амос Коменський
Соціальні реалії, що наразі склалися, потребують нових підходів до
духовно-морального виховання особистості, оновлення якісних характеристик
учня, власних компетенцій на основі гуманізації його життєдіяльності.
Актуальність проблеми, її недостатня теоретичність та методична розробленість,
потреби практики з використанням інноваційних підходів зумовили вибір теми
моєї роботи. Ключовою фігурою у навчально-виховному процесі є класний
керівник початкових класів, завдання якого - дати дітям елементарні поняття
моральності, людяності, любові, доброти, чуйності, прищепити трудові навички.
Але як би серйозно учителі не продумували форми виховання учнів у школі
вони не можуть діяти без постійної підтримки батьків. Разом з батьками ми
створили абетку чемності, в якій вивчається духовні якості кожної людини
Найперше завдання, яке ставить кожен учитель перед собою — зробити
батьків співучасниками всього навчально-виховного процесу. Це потрібно для
того, щоб з перших днів дитина з радістю йшла до школи, а ввечері,
зустрічаючись з батьками, дарувала їм хвилини, що осяювали б їхні очі
душевним спокоєм, щастям, позитивними емоціями.
Успіх навчання й виховання молодого покоління значно залежить від того,
6. наскільки тісно співпрацюють школа і сім'я. Це, з одного боку, участь батьків у
вихованні, яке здійснюється школою, з іншого, — вплив школи на сім'ю. Будь-
який аспект виховання (фізичного, морального, трудового) започатковується в
сім'ї. До того ж, основний уплив її на людину зберігається протягом усього
життя.
Морально-етичні цінності сім'ї, її соціальні установки і життєві погляди,
уклад життя впливають на потреби й поведінку дітей, формують їхній світогляд
і систему ціннісних орієнтацій, ставлення до навколишнього світу. На жаль, не
завжди сім'я є для дітей сприятливим виховним середовищем.
Я — педагог. Я маю справу з людиною, об'єкт моєї праці — це жива душа.
Ставши на шлях педагогічної праці, я в душі даю собі клятву: відкрити в кожній
дитині всі її нахили, здібності, сили. Це є моє творче кредо.
Розвиток духовних здібностей у дітей необхідно розпочинати змалечку. На
жаль, популярний вислів «талант себе проявить» не завжди відповідає дійсності.
Спостереження показують, що в ранньому віці діти часто приховують свої
здібності, якщо дорослі не оцінюють їх належним чином.
Дитяча духовність здебільшого має неусвідомлений характер, вона
найчастіше виникає спонтанно. Природа наділяє маленьку людину багатими
можливостями розвитку, але ці можливості не залишаються незмінними. Чим
раніше пробуджуються духовні здібності, тим вищого рівня розвитку досягають,
чим пізніше — тим важче їх розвивати.
7. ВИХОВНА ПРОБЛЕМА
Діти приходять до школи з різних сімей, у яких неоднаковий стиль
виховання, що впливає на рівень інтелектуальної та психічної готовності до
навчання. А це створює серйозні суперечності у навчально-виховному процесі,
подолання яких залежить від злагодженості виховних впливів школи і сім'ї.
Проте взаємодія батьків і вчителя нерідко є однобічною, стає
співіснуванням, а не співпрацею. Робота вчителя із сім'ями учнів зазвичай
обмежується викликом батьків до школи і вимогою до них «вжити заходів». А
батьки часто не знають жодних дійових засобів впливу, крім фізичного
покарання. Тому кожний такий виклик виводить їх з рівноваги.
Практикою доведено, що для встановлення довірчих стосунків між
учителем і батьками потрібно зважати не лише на індивідуальні особливості
батька й матері, а і специфіку сім'ї як виховного колективу, її моральний та
емоційний клімат, поведінку батьків у побуті, їхні стосунки між собою і з
дітьми, рівень їх педагогічної освіченості тощо.
Хто може допомогти класному керівникові більше, ніж батьки учнів, адже
вони бажають добра своїм дітям! Однак більшість із них не знає, як це зробити.
Підтримати батьків, допомогти їм зайняти педагогічну позицію щодо своїх дітей,
навчити любити в своїх дітях неповторну особистість — найголовніше моє
завдання як класного керівника дитячого колективу.
Батьки сьогодні зайняті будь-якими справами, крім турбот про дитину. Вони
занедбали себе самих і своїх дітей. У них немає часу бачити дітей, а про розмову
з ними нічого й думати. Відчувається напруженість у стосунках між батьками й
дітьми, послаблюються родинні зв'язки. Нерідко діти виховуються у бабусі й ді-
дуся. Саме це і вплинуло на мій вибір теми, над якою я працюю в своєму
класному колективі для забезпечення умов навчання й виховання учнів.
Із чого я почала? Вирішила приділити особливу увагу знайомству з
батьками майбутніх першокласників. Поставила перед собою три важливі
завдання:
• вивчити домашній уклад сім'ї учня, ціннісні орієнтації батьків, їхні погляди
на мету й методи виховання, визначити виховний потенціал сім'ї;
• з'ясувати, наскільки спосіб життя сім'ї, її виховна діяльність відповідають
суспільним вимогам;
• донести до кожної сім'ї вимоги та мету суспільства щодо виховання
молодого покоління.
Легко працювати з гарними батьками. Мені таланить на таких. Ми
розуміємо один одного, а це, на мою думку, найголовніше в роботі. Все, що є в
нашому класі-кабінеті, зроблено завдяки моїм шановним батькам, які й у
вихідні дні не відмовляють мені у допомозі.
Проте не всі батьки відразу стають твоїми однодумцями. Здобути ласку
батьків вдається тільки тоді, коли перетворюєшся з наставника на доброго друга
сім'ї.
Як же це зробити? Дуже просто.
8. У своїй практиці використовую масові, групові та індивідуальні форми й
методи роботи з батьками, яких умовно поділяю на три групи.
Перша група — батьки з високим рівнем педагогічної культури. Вони
підтримують постійний зв'язок зі школою, класним керівником, учителями.
Друга група — батьки із середнім рівнем педагогічної культури. Це батьки,
які мають певні педагогічні знання, але вони безсистемні. У вихованні своїх дітей
широко застосовують досвід, якого набули в батьківській сім'ї, елементи
народної педагогіки. Зв'язок зі школою підтримують епізодично.
Третя група — батьки, що визначаються низьким рівнем педагогічної
культури. Це так звані «проблемні» сім'ї.
Досягти успіху можна лише за індивідуального підходу до кожної родини,
коли батьки, маючи власну думку, співпрацюють з учителем, прислухаються до
його порад.
На початку навчального року я розмірковую над тим, як зробити, щоб
клас став родиною; як створити умови для добрих починань і батьків, і вчителя;
як розвивати все добре й талановите, що є в кожній дитині? Школа, клас
повинні надати можливість кожному реалізувати себе, а вчителю слід подбати,
щоб талант дитини не був не помічений.
Я визначила такі свої основні завдання (Додаток 2).
Позитивних результатів у розв'язанні цієї проблеми можна досягти лише тоді, коли
будуть створені умови для реалізації духовного потенціалу у вихованні кожної
дитини.
Проте розвивати духовні здібності одному вчителеві неможливо, потрібні
взаємодія та співпраця з батьками. Важливе значення для дитячої духовності ма-
ють соціальні контакти, у які дитина вступає із самого початку життя. Сім'я
повинна розкрити перед дитиною навколишній світ, навчити її жити на користь
людям, зберігаючи при цьому власну індивідуальність. Саме тут, у сім'ї,
закладаються підвалини майбутніх талантів. Співпраця вчителя і батьків у
процесі духовного виховання дитини полягає в тому, щоб, розкривши сили й
можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці.
Отже, у нашому класі класний керівник і батьківський колектив працюють
над розвитком духовного світу. Девізом у своїй спільній роботі ми взяли слова
В.Сухомлинського: «Треба, щоб жоден вогник дитячої талановитості не згас,
щоб кожна маленька людина отримала рівні можливості для розвитку своїх
здібностей».
Разом з батьками ми створили Інститут президентства класного колективу.
Його Президент — учитель. Заступник Президента — голова батьківського комі-
тету. Також обрали Кабінет Міністрів з такими посадами: Міністр освіти,
Міністр культури, Міністр охорони здоров'я (Додаток 3). Свою роботу на на-
вчальний рік планували так, щоб відкрити в кожній дитині її найсильнішу
сторону, знайти «золоту жилку» і домогтися того, щоб дитина досягла успіхів у
справі, котра найбільше розкриває її природні здібності. Кожен з міністрів –
відповідальні батьки, які зацікавлені у співпраці школи та сім’ї у духовному
вихованні школяра. З батьків-однодумців ці люди формують своє Міністерство.
Ця рольова гра подобається батькам, вони з ентузіазмом сприймають кожен свою
посаду і разом з Президентом вирішують питання щодо виконання програми
виховної роботи з учнями, затверджують план роботи Інституту Президентства
9. класного колективу.
Необхідно створити таку атмосферу в дитячому колективі, щоб кожна
дитина відчувала гордість за те, що вона у чомусь досягла визначних успіхів. У
таких умовах пробуджується так звана «енергія думки».
Протягом багатьох років роботи у мене склалася певна система співпраці з
батьками моїх вихованців. У своїй педагогічній практиці застосовую такі методи
і форми роботи.
Методи вивчення сім'ї:
• спостереження;
• бесіди;
• тестування;
• анкетування;
• ділові ігри;
• аналіз дитячих малюнків і оповідань про сім'ю.
Форми вивчення сім'ї:
• відвідування відкритих заходів у групі дошкільного закладу з метою
спостереження за майбутніми першокласниками;
• участь у батьківських зборах у групі дошкільного закладу, з якої набирають
дітей до майбутнього 1-го класу;
• знайомство з батьками;
• виступ на цих зборах, надання письмових рекомендацій щодо підготовки
дітей та батьків до навчання у школі;
• відвідування майбутніх учнів;
• анкетування та індивідуальні бесіди з батьками про характер дитини, її
інтереси, нахили, про ставлення батьків до школи. (Зразки тестів подано в
додатку 4.)
Після відвідування протягом року дітей у дитячому садку та індивідуальних
тестувань і бесід з батьками майбутніх першокласників отримую достатні
уявлення про кожного зі своїх майбутніх учнів, їхніх батьків та інших членів
родини.
На перших батьківських зборах, які проводяться у травні, складаю
соціальний паспорт батьків. Щоб залучити їх до справ класу, доступно
розповідаю про те, наскільки важливо для дітей, щоб ми вміло взаємодіяли.
Тут же прошу батьків поважати працю і слово вчителя; повідомляю, що
чекаю від них підтримки. Коли треба довести якусь тезу, наводжу приклади зі
своєї практики. Скажімо, не так легко переконати дорослих (точніше навіть
переорієнтувати), що в класі має панувати здорова колективна думка, на яку
кожний школяр мусить зважати. Це не варто сприймати надто буквально, однак
частини своїх примх і звичок, йдучи до школи, діти повинні позбутися.
Звичайно, добре, коли така розбіжність виявляється мінімальною з самого
початку навчання, але краще мати справу із розсудливими батьками, які хочуть і
вміють створити оптимальні домашні умови, забезпечити належний
мікроклімат для успішного навчання дитини.
Це не означає, що дорослі мусять розмовляти пошепки й ходити
навшпиньках, поки син чи донька готує уроки, така крайність теж може швидко
10. датися взнаки. Тут я намагаюся досягти єдності вимог школи і сім'ї.
Не вказуючи причини, ознайомлюю батьків з вчительською роботою. Не
для того, щоб захиститися, а для порозуміння з дорослими. Докладно
розповідаю, як готуюся до кожного виховного заходу, скільки часу йде на
позакласні заходи, скільки зусиль і вміння витрачаю на підготовку наочного
матеріалу, індивідуальну роботу з вихованцями. Повідомлення про такий
насичений режим роботи багатьох батьків вражає.
Серйозна робота батьків розпочинається з 20 серпня, коли обирається
інститут Президентства, складається виховний і перспективний план роботи
класу. Кожен з батьків приносить корисні, на його погляд, книжки про
виховання дітей. Ми створюємо класну бібліотечку і влаштовуємо колективні
читання — причому так, щоб ті батьки, які опанували свої книжки, ділилися
враженнями з іншими. Це надзвичайно цінний обмін думками, з якого кожен
бере щось повчальне для себе. Нерідко зав'язуються дискусії, часом і стихійно:
хтось додатково прочитав цікаве, тільки-но приніс новинку в клас і пропонує
спільно обговорити. Так працює батьківський всеобуч.
На серпневих батьківських зборах роздаю пам'ятки для батьків, анкетую і
тестую батьків (додаток 5).
Протягом року вчитель має здійснювати таку роботу з батьками:
• двічі на півріччя проводити для батьків відкриті уроки з метою ознайомлення
їх з навчальними програмами, методикою викладання, вимогами вчителя;
11. регулярно проводити індивідуальні бесіди за програмою, складеною на
основі даних вивчених сімей;
• з певних питань виховання проводити групові консультації у формі бесід
за круглим столом (додаток 6);
• консультувати батьків індивідуально;
• проводити анкетування (приклади анкет — у додатку 4);
• сприяти в організації педагогічної самоосвіти батьків;
• для обміну досвідом сімейного виховання проводити батьківські
конференції, на яких забезпечувати батьків пам'ятками та запитаннями для
роздумів (див. додаток 5);
• залучати батьків до гурткової роботи в класі;
• запрошувати батьків на відкриті батьківські дні в школі, під час яких вони
матимуть змогу відвідати будь-який урок або позакласне заняття;
12. • проводити разом з батьками урочисті свята і родинні виховні заходи;
• залучати батьків до організації екскурсій, трудових десантів та краєзнавчої
роботи.
На основі аналізу методів і форм роботи з батьками складаю план виховної
роботи. Він має враховувати:
• рівень розвитку та духовності учнів;
• можливості класного колективу;
• узгодженість із загальношкільним планом;
• перспективність;
• реальні потреби класного колективу.
Завжди дотримуюсь правил етики взаємин з батьками, не наказую і не
пропоную, а прошу. Це подобається людям, нині — особливо.
При складанні плану виховної роботи прошу батьків взяти участь у
нетрадиційних формах роботи, зокрема родинних виховних заходах. За
короткий час такі заходи дістають загальне визнання серед дітей і батьків, дають
змогу активізувати батьків, з пасивних спостерігачів перетворити їх на учасників
організації навчально-виховного процесу, забезпечують спадкоємність поколінь.
Ефективним засобом залучення членів родини до практичної діяльності є
проведення екскурсій до краєзнавчих музеїв та спільних суботників (дорослих з
дітьми), на яких прибирається територія школи та класу. Звичайно, праця з
дітьми на уроках і в позаурочний час неможлива без підтримки батьків. І
дорослі, і діти отримують від неї надзвичайний емоційний заряд, міцніє довіра,
зростає прагнення робити добро. А спільні заходи сприяють встановленню
13. гарних стосунків між учителем і родинами дітей.
Батьків своїх вихованців завжди зустрічаю доброзичливою посмішкою.
Вони — найперші мої помічники. Разом з дітьми виготовили атрибути для
рольових ігор, численні таблиці, пам'ятки, допомогли мені оформити стенди
«Календар природи» та «Правила для учнів». Батьки є постійними гостями на
позакласних уроках, де вони розповідають учням про свою професійну
діяльність. А батьків-музикантів залучаю до проведення позакласних заходів.
Іноді колеги, що відвідують відкриті уроки чи виховні заходи, дивуються, як на
все в мене вистачає часу. Відповідаю: я працюю не одна, є у мене батьки-
помічники та їхні діти.
14. Додаток 4
Чи готова дитина до школи?
1.Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
2.Чи думає Ваша дитина, що у школі вона чимало дізнається та що навчатися
їй буде цікаво?
3.Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує
зосередженості впродовж 30 хв. (наприклад, збирати конструктор)?
4.Чи впевнено почувається Ваша дитина у присутності незнайомих?
5.Чи вміє Ваша дитина складати за картинкою розповіді не менш ніж з п'яти
речень?
6.Чи може Ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів?
7.Чи вміє вона відмінювати іменники за числами (приміром, олівець —
олівці)!
8.Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
9.Чи вміє Ваша дитина рахувати від 1 до 10 і навпаки?
10. Чи може вона розв'язувати прості задачі на віднімання і додавання
одиниці?
11.Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?
12.Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
13.Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад,
робити аплікації)?
14.Чи може вона зібрати пазл із п'яти частин за хвилину?
15.Чи знає Ваша дитина назви диких і свійських тварин?
16.Чи може вона узагальнювати поняття (скажімо, назвати одним словом:
помідори, морква, цибуля — овочі)?
17.Чи любить Ваша дитина самостійно працювати — малювати, складати
мозаїку тощо?
18.Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Чи готові Ви віддати свою дитину до школи?
1. Мені здається, що моя дитина навчатиметься найгірше.
2.Мені здається, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.
3.На мій погляд, чотири уроки — завелике навантаження для маленької
дитини.
4.Дитина може спокійно навчатися тільки в тому випадку, якщо вчителька —
її власна мама.
5.Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися читати, рахувати і
писати.
6.Мені здається, що діти у цьому віці ще не здатні дружити.
7.Боюся навіть думати про те, як моя дитина вдень не спатиме.
8.Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається незнайома доросла
людина.
9.Моя дитина не ходила до дитячого садка і ніколи не розлучалася з матір'ю.
10.Я побоююся, що діти глузуватимуть з моєї дитини.
11.Моя дитина, по-моєму, значно слабша за своїх однолітків.
12.Боюся, що вчителька не має можливості оцінити успіхи кожної дитини.
13.Моя дитина часто говорить: «Мамо, ми підемо до школи разом!»
15. Чи гарні ви батьки?
1. Чи стежите Ви за статтями в журналах, програмами по радіо і телебаченню
на теми виховання? Чи читаєте Ви час від часу книжки такої тематики?
2.Чи вважаєте Ви провини Вашої дитини результатом упущення Вами
якихось моментів у Вашому вихованні?
3.Чи Ви з чоловіком (жінкою) однодумці у вихованні Ваших дітей?
4.Чи приймаєте Ви допомогу Вашої дитини в будь - якій справі, навіть якщо
справа від цього не виграє?
5.Чи забороняєте Ви щось дитині та караєте її лише тоді, коли це цілком
виправдано?
6.Чи вважаєте Ви послідовність найголовнішим з усіх педагогічних
принципів?
7.Чи вважаєте Ви, що оточення й середовище — це чинники, які суттєво
впливають на виховання дитини?
8.Чи вважаєте Ви спорт і фізкультуру важливими чинниками гармонійного
розвитку дитини?
9.Як Ви вважаєте, що краще: попросити про щось свою дитину чи наказати їй
це зробити?
10. Якщо Вам доводиться казати дитині: «У мене немає вільного часу» або
«Зачекай, доки я закінчу роботу», чи стає Вам від цього неприємно?
Дані занотовуються до таблиці для подальшої роботи спільно зі шкільним
психологом:
Прізвище та ім'я Ситуація Опис фактів
майбутнього учня спостереження поведінки
Анкета для батьків 1
1.Скільки часу (приблизно) Ви приділяєте спілкуванню з дитиною:
• протягом дня...
• протягом тижня...
• у бесідах, розмовах...
• у спільній роботі...
• у кіно, бібліотеці...
• під час прогулянок (у ліс, на річку тощо)...
2.Чи є інші види спілкування? Вкажіть їх.
3.Чи вважаєте Ви цей час спілкування достатнім для виховання дитини?
Чому?
4.Чи вважаєте Ви, що правильно розумієте особливості розвитку своєї
дитини?
5.Чи стикаєтеся Ви з труднощами у вихованні дитини? З якими? Як ви їх
долаєте?
16. Анкета для батьків 2
«Чи знаєте Ви свою дитину?»
1.Назвіть риси характеру Вашої дитини, які Вам подобаються.
2.Які негативні риси характеру Вашої дитини слід подолати?
3.Який у неї темперамент і як Ви берете його до уваги у виборі заохочень та
покарань?
4.За які вчинки Ви частіше караєте дитину?
5.Що є причиною конфліктів Вашої дитини з друзями?
6.Чи запрошуєте Ви друзів дитини на її дні народження і просто в гості?
7.У якій діяльності Ваша дитина найбільше розкриває позитивні риси
характеру?
8.Чи зважаєте Ви на астрологічні дані про свою дитину у вихованні? Як?
9.На вашу думку, яким авторитетом ви користуєтесь у своєї дитини?
Анкета для батьків З
«Ваш сімейний мікроклімат»
1.Чи можете Ви сказати таке: «Я — мати (батько). Мені можна простити»?
Або ж: «Як я сказала (в), так і буде!»
2.Чи застосовуєте Ви фізичні методи покарання дітей?
3.Чи можете Ви під час розмови грубо перервати дружину (чоловіка)?
4.Чи приховуєте Ви незначні суми від дружини (чоловіка) для дрібних
особистих витрат?
5.Якщо Ви затримуєтесь на роботі або в друзів, чи обов'язково попереджуєте
дружину (чоловіка)?
6.Чи можете Ви погрозливо стукнути кулаком по столу в суперечці?
7.Чи бувають випадки, коли Ви підвищуєте голос на рідних дружини
(чоловіка)?
8.Чи залишаєте Ви домівку, не попрощавшись із рідними?
9.Чи може трапитися, що Ви не провідуєте рідних, які захворіли?
10. Чи вважаєте Ви, що у Вашого чоловіка (дружини) не повинно бути
друзів?
17. Додаток 5
Пам'ятка батькам першокласників
1.Любіть дитину! Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте дитині місце в
сім'ї.
2.Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки! Нехай цікава книжка буде
найкращим дарунком для Вашої дитини.
3.Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову і мислення. Цікавтеся справами і
проблемами дитини.
4.Дозволяйте дитині малювати, клеїти, вирізати, ліпити. Це розвиває її творчу
уяву.
5.Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи з обов'язковим
спільним обговоренням.
6.Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
7. Обмежте перегляд телепередач, роботу за комп'ютером до 30 хвилин на
день. Учіть дитину вибирати корисні телепередачі для перегляду, правильно
розподіляти свій час.
8. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички.
9. Не робіть з дитини лише споживача. Хай вона буде рівноправним членом
сім'ї зі своїми правами й обов'язками.
10. Ознайомте дитину із родовим деревом. Навчіть її турбуватися про менших,
старших, хворих.
Пам'ятка для батьків
Радимо:
• ніколи не займайтесь «виховною роботою» в поганому гуморі;
• чітко визначте, що Ви хочете від дитини;
• надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок;
• не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і
розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні й недоцільні кроки
до мети;
• не проґавте момент, коли досягнуто перших успіхів;
• вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона усвідомила її;
• оцініть вчинок, а не особистість;
• дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите
в неї, незважаючи на помилку;
• вихователь повинен бути твердим, але добрим.
Ви повинні знати:
• з ким приятелює Ваша дитина;
• чи не пропускає занять у школі:
•в якому вигляді або стані повертається додому. Ви маєте відреагувати, коли:
• у домі з'явилися чужі речі (з'ясуйте, чиї вони);
• у домі є запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити
про паління цигарок із наркотичними речовинами);
• у домі з'явились голки для ін'єкцій, дрібні час тинки рослин, чимось
вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання
наркотичних препаратів);
• відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась
18. координація рухів, підвищилась збудженість або в'ялість.
Не дозволяйте дітям та підліткам:
• ночувати у малознайомих для Вас осіб;
• знаходитися пізно ввечері та вночі на вулиці, де вони можуть стати
жертвою насильницьких дій дорослих;
• носити чужий одяг;
• зберігати чужі речі.
Чи правильно ви виховуєте дитину?
Запитання для роздумів
1. Чи пишаєтеся Ви тим, що Ваша дитина чепуриться вже з дитинства?
2.Чи вмієте Ви спокійно відповідати своїй дитині на запитання, пов'язані зі
стосунками чоловіків і жінок?
3.Чи цілуєте і гладите Ви свою дитину після того, як їй виповнилося п'ять
років?
4.Чи наполягаєте Ви на тому, щоб дитина сама прибирала за собою іграшки?
5.Чи здатні Ви у присутності дитини визнати свою помилку?
6.Чи поважаєте Ви право дитини на особисту таємницю?
7.Чи є у Вас звичка повторювати «А от у мій час...» чи «Дитина повинна
тримати язик за зубами»?
8.Чи ділитеся Ви з дитиною радощами і прикрощами?
9.Чи буває, що як покарання Ви забороняєте дитині дивитися телевізор?
10.Чи знаєте Ви точно, як дитина проводить дозвілля без Вас?
11.Якби хтось створив робота-вихователя, який би замість батьків ідеально
виховував дітей, чи придбали б Ви таку машину?
12.Чи критикуєте Ви дітей у присутності сторонніх осіб?
19. ТЕХНОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ
УСПІШНОЇ ОСОБИСТОСТІ
(Додаток 6)
Кожен батько мріє про те, щоб його дитина була успішною і володіла
лідерськими якостями. Лідер - це людина, яка наділена таким емоційним,
духовним і ментальним інтелектом, що може стати авторитетом для інших.
Успішність учнів визначається знаннями, уміннями і навичками будувати
своє життя на основі усвідомлених цінностей і принципів.
Ми, Інститут Президентства класного колективу, вважаємо першочерговим
завданням збагатити дитину загальнокультурними знаннями, розвинути її
уміння, наділити певним досвідом і на основі цього сформувати життєво важливі
навички. Під життєво важливими навичками розуміємо сукупність знань і умінь,
які характеризують компетентну соціальну поведінку людини будь-якого віку.
Коло практичних навичок розширюється під час надбання людиною мудрості і
життєвого досвіду. Проте багатьох умінь можна навчити так само, як навчаємо
учня читати і писати. Вміючи вирішувати будь-які проблеми, дитина
відчуватиме себе успішною. Прищеплюючи їй життєві навички і розвиваючи
пізнавально-творчі здібності, ми робимо її самостійнішою. Тому впроваджуємо
принцип випереджаючого навчання навичок: дитина вчиться вирішувати
завдання сьогодення і визначати наступні.
Які життєві навички можуть стати в пригоді нашим дітям?
Насамперед для успішної людини важливо володіти всім спектром
навичок упевненої і водночас доброзичливої поведінки. Навички активного слу-
хання; справедливої вимогливості до себе та інших; спокійного реагування на
критику; відкритого повідомлення співрозмовнику своєї позиції. А також
уміння просити дозволу, висловлювати подяку, вміти відмовляти, не
відчуваючи при цьому почуття провини ...
Які цінності створюють передумови успішності?
Акцентуємо увагу на усвідомленні цінності стосунків з іншими, створення
позитивного образу "Я" і всього того, що має до "Я" відношення. Поцінування
предметів, речей, думок, відчуттів, як своїх, так і інших людей, значення сім'ї,
друзів, колективу, держави і суспільства. Цінність пізнання: збагачення себе
новими конкретними знаннями, ідеями, відчуттями, друзями. Врешті -
суспільно-корисної діяльності людини.
Основна база цінностей формується в сім'ї — середовищі, що є головним
для дитини. Проте ціннісний ряд у дітей, що навчаються, постійно розвивається і
збагачується. Виховання ціннісного ряду є передумовою формування переконань.
Таким чином для наших педагогів відкриваються нові можливості
діагностики проблемної поведінки учня: вчитель може бачити, як у дітей і
підлітків формуються соціальні уміння, підвищується їхній особистісний і
соціальний статус, що призводить до усвідомлення "Я можу!" і "Він може!".
Прагнення до успіху визначається бажанням досягти успіху ("Я хочу!"), наявністю
волі ("Я зможу!") і подальшою особистою оцінкою підсумкового результату: "Я
вмію!". Просування учнів до успіху відбувається на основі наявних навичок,
20. залучених у пізнавально-творчу діяльність, у результаті якої створюються нові
уміння, що призводять до нових навичок.
Критерії успіху носять внутрішній характер (людина схвально ставиться до
своєї поведінки, приймає саму себе), а також припускають позитивну зовнішню
оцінку з боку навколишніх, значущих для дитини людей (батьків, друзів,
учителів). Сучасна людина може бути успішною в таких сферах: здоров'я
(фізичне, психологічне), фінанси, стосунки з іншими людьми, навчання/робота.
Існують технології, без знань яких важко уявити собі людину XXI століття.
Успіх має динамічний характер. Ніщо не минає так швидко, як успіх. Якщо
дитина уміє ставити перед собою нові завдання і її дії спрямовані на їх
вирішення, то це можна вважати успіхом.
Єдність компетентності (рівень знань і ефективність їх застосування) і
духовності (впливовість і позитивність) дає можливість людині розвиватися, реа-
лізовуючи свій внутрішній потенціал.
В Інституті Президентства класного колективу створюються умови для
індивідуально-діяльнісного підходу до навчання і виховання учнів. Завдання
наших педагогів та батьків - розкрити індивідуальні особливості кожного учня і
показати йому шлях саморозвитку, використовуючи технологію діяльнішого
методу. Однією з передумов успішності цього завдання є невелика кількість
учнів у класах. Це дає змогу створити індивідуальні навчальні і виховні програми
для кожного учня. Для досягнення поставлених цілей вся система діяльності
Інституту Президентства (навчання, виховання, науково-методична діяльність,
співпраця з батьками, кадрова політика та ін.) формується на єдиних принципах:
— випередження — це уміння встановлювати перспективні напрямки розвитку;
—вільного вибору — це право на самостійний вибір;
—цілепокладання — уміння ставити цілі і визначати шляхи їх досягнення;
—усвідомленості діяльності — припускається створення і здійснення
алгоритму дій для досягнення мети;
—продуктивності діяльності - це аналіз ситуації, визначення і розв'язання
ключової задачі, усунення суперечностей, отримання очікуваного результату і
на його основі постановка нової цілі;
—відкритої системи — це визнання як сильних, так і слабких сторін
запропонованих рішень, право на отримання і надання необхідної інформації,
від критий і толерантний вияв почуттів, право бути самим собою;
—співпраці — передбачається уміння домовлятися з урахуванням користі для
всієї системи;
—керування часом як раціональний його розподіл з урахуванням поставлених
цілей та індивідуальних потреб.
Успіх у формуванні духовної особистості учня реалізується у навчально-
виховному процесі закладу через поєднання методичного інструментарію щодо
організації навчально-творчої діяльності молодших школярів на уроках та в
позаурочний час.
Спільна творчість дітей і дорослих в Інституті Президентства класного
колективу здійснюється під час "Батьківських зустрічей", коли разом учителі,
діти, батьки виконують творчі завдання: ліплять, малюють, створюють казки,
оповідання, вірші тощо. Спортивні командні ігри дають можливість погоджувати
21. дорослим і дітям їхні цінності та інтереси. Батьки обговорюють з дітьми казкові
історії, осмислюють життєві уроки, проводять паралелі з реальним життям.І
тоді з'являються казки, написані учнями.
Здобуваючи знання про Світ, діти стають активними і діяльнісними, вони
разом з дорослими вивільняють творчу енергію уяви — сили, яка допомагає
людям конструктивно змінити своє життя.
Науково-методична база
1. Митник О.Я. Як навчити дитину мистецтва мислення. — К.: Початкова
школа, 2006. — 102 с.
2.К р и в ц о в а С .В . Навыки жизни: в согласии с собой и миром. — М.: Генезис,
2002. — 129 с.
3.Волков К.М. Сім'я сьогодні. — К., 1985.
4.Лаврова О.О. Мікроклімат сім'ї. — К., 1985.
5.Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. — К.: Рад. шк., 1985.
6.Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.— К.: Рад. шк., 1978.
7.Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. — К.: Рад. шк., 1977.
8. Шмаков С.А. Сім'я і двір. — К., 1985.
