Download to read offline
More Related Content
Similar to Семен Гулак-Артемовський - автор першої української опери.
Семен Гулак-Артемовський - автор першої української опери.
- 1. до 210-річчя віддня народження СЕМЕНА СТЕПАНОВИЧА ГУЛАКА-АРТЕМОВСЬКОГО (1813-1873), українського композитора, співака, драматичного артиста, драматурга, автора опери «ЗАПОРОЖЕЦЬ ЗА ДУНАЄМ»
- 2. Майбутній співак ікомпозитор Семен Степанович Гулак-Артемовський народився 4 (16) лютого 1813 року в селі Гулаківка, що знаходилося під Городищем Черкаського повіту Київської губернії, у сім'ї священика. А тому, на думку його батьків, хлопець міг стати лише представником духовенства. Походив Семен Гулак-Артемовський із старовинного козацького роду. Ще у XVII столітті один із представників родоводу - Патрикій Гулак (за однією з версій - Гуляка) оселився в містечку Городище. Проте, він не продовжив династію військових, а ніс Слово Господнє як священник Городищенської церкви Покрови Божої Матері. За дружину православний піп узяв вродливу полячку Уляну Михайлівну Артемовську - аби жити у любові та сімейній злагоді, прізвище жінки додав до свого. Ось у такий спосіб і народилося подвійне прізвище роду - Гулаки-Артемовські.
- 3. Маючи ангельський голос(дискант), з дитинства Семен виявив хист до музики і добре співав. Батько й матір були освіченими людьми, тож і дітей - Петра, Павла, Семена та Марію - виховували в повазі до української культури та рідної мови. У 11-річному віці батьки віддали сина вчитися до Духовної семінарії у Києві. Захопившись хоровими концертами Максима Березовського, Дмитра Бортнянського та Артема Веделя, хлопчик навіть науку занедбав, за що отримав гарної прочуханки від тата.
- 4. Після неодноразових попереджень,по смерті батька, у 1830 році Семена Гулака-Артемовського відрахували з Київського духовного училища. Але за клопотанням Київського митрополита Євгенія 17-річного юнака прийняли співаком до хору Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, а незабаром навіть перевели у солісти. З 1835 року перспективного вокаліста знову зарахували до Київської духовної семінарії, де хлопець нудьгував від богословських дисциплін, за винятком хорового співу.
- 5. Долю Семена Гулака-Артемовськоговирішив його прекрасний голос, на який звернув увагу Михайло Глінка. Поважний капельмейстер Придворної півчої капели прибув у червні 1838 року до Києва у відрядження, бо мав завдання набрати у півчі українських хлопців з гарними голосами. Побутувала така традиція ще від часів цариці Катерини. Обдарованому баритону з київського хору Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Семену Гулаку-Артемовському знаний музикант запропонував їхати до Санкт- Петербурга. Разом із Семеном вони відвідали маєток колекціонера української старовини, відомого мецената Григорія Степановича Тарновського. А так як проживання у Петербурзі вимагало чималих коштів, то заручилися з вуст дворянина та добродійника обіцянкою у матеріальній підтримці “благородної справи”.
- 6. До Санкт-Петербурга Михайло Глінката Семен Гулак- Артемовський дісталися на початку жовтня 1838 року. Скрізь і всюди Михайло Глінка шукав співака із сильним і красивим баритоном, якого потребував для виконання партії Руслана в опері - “Руслан і Людмила”. Випадково відвідавши у Києві Михайлівський монастир, Глінка заслухався самобутнім голосом соліста хору та саме тому привіз самородка до Санкт-Петербурга.
- 7. По приїзду Гулака-Артемовськогодо Петербурга виявилося, що всі вакантні місця в придворній капелі вже зайняті. Приїжджому музикантові довелося деякий час підробляти вчителем співу у дітей дворян. Паралельно він сам брав уроки вокалу у Глінки, проживаючи в будинку відомого маестро. Протягом кількох місяців ментор щодня підтягував вихованця: уроки вокалу, дикція, акторська майстерність, основи композиції, структура оркестру і класи музичних інструментів.
- 8. Влітку 1839 рокуюнак вирушив за кордон. Після навчання у майстрів Франції та Італії український співак з величезним успіхом дебютував на сцені Флорентійського театру: на початку 1841 року 28-річного чужинця запросили до трупи “Teatro della Pergola”, найстарішої опери не лише Італії, а загалом Західної Європи. Попри інтриги та заздрощі італійських колег баритон Семен Гулак- Артемовський отримав провідні ролі у модних операх тодішніх кумирів публіки і цілий сезон співав у виставах “Беатріче де Тенда” Вінченцо Белліні, “Лючія де Ламмермур” Джузеппе Доніцетті та “Клятва” Саверіо Меркаданте.
- 9. Через деякий часГулак-Артемовський повернувся до Петербурга. Дебют співака відбувся у партії лорда Генріха Астона в опері Доніцетті «Лючія ді Ламмермур» на сцені Большого театру. Остаточною творчою перемогою над заздрісниками стала для Семена Гулака- Артемовського у 1843 році партія Руслана, виконана у другій редакції опери “Руслан і Людмила” Михайла Глінки. Відтепер петербурзька театральна публіка залюбки йшла «на Артемовського».
- 10. Семен Гулак-Артемовський добрезнав Тараса Шевченка. Згідно однієї з версій, зустрілися творчі люди в будинку поета Нестора Кукольника і зберігали близькі дружні стосунки протягом тривалого часу. Після вистави Глінки «Руслан і Людмила» Шевченко став ще палкішим прихильником таланту співака, часто відвідує вистави й концерти за його участю. А їхні приятельські, земляцькі стосунки стали міцнішими, переростаючи в справжню чоловічу дружбу. На одному з аншлагів побував Тарас Шевченко, який прийшов у захват: «Тепер через день дають “Руслана і Людмилу”. Та що то за опера, так ну! А надто як Артемовський співа Руслана, то так, що аж потилицю почухаєш, - далебі правда. Добрий співака, нічого сказати», - ділився враженнями Кобзар у листі до мецената і приятеля Григорія Степановича Тарновського.
- 11. Тарас Григорович відвідуваввистави й концерти за участю свого щирого друга, з яким у ті перші місяці 1858 року після приїзду до Петербурга, вони стали майже нерозлучними... Шевченко й далі захоплювався оперним мистецтвом земляка, особливо йому сподобалася партія Чуприни у виставі «Москаль-чарівник». Тарас Шевченко дуже любив українські пісні, знав їх безліч, і як свідчать сучасники, мав гарний голос. Часто він і Семен разом співали народних пісень. Мабуть, якраз тоді у композитора виникла думка написати музику на текст відомої української пісні «Стоїть явір над водою» (вона стала для Шевченка улюбленою до кінця його днів).
- 12. Сучасники називали голосГулака-Артемовського найблискучішим на той час. де протягом 22 років був одним з провідних виконавців партій для голосу бас-баритон в оперних творах того часу. За співочу кар'єру він виконав більш ніж 50 партій, переважно в операх італійських композиторів. Наприкінці 1850-х рр. С. С. Гулак- Артемовський швидко втрачав голос. Саме італійський період зробив чорний відбиток у житті співака. За умовами контракту, Семен змушений був виступати, коли мав хворе горло. Можливо, це в подальшому і стало причиною ранньої втрати голосу. Природно, що соліста перевели на другорядні ролі (у 1865 році, остаточно втративши голос, співак залишить оперну і драматичну сцену назавжди). Саме тоді у незламного творця виник задум створити велику “справжню” оперу на український сюжет. Так, у 1861 р. розпочалася робота над оперою “Запорожець за Дунаєм”.
- 13. У квітні 1863року, у Маріїнському театрі під керівництвом головного капельмейстера, диригента і скрипаля Костянтина Лядова відбулася прем’єра першої української опери “Запорожець за Дунаєм”. Партитуру до неї написав і головну роль запорожця Карася виконав сам автор - Семен Степанович Гулак- Артемовський.
- 14. За 160-літню сценічнуісторію «Запорожця за Дунаєм» виконавцями головних партій, крім самого автора, були М. Кропивницький, М. Заньковецька, М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинський, З. Гайдай, І. Козловський. Мелодичне багатство, національна характерність образів, гумор забезпечили опері тривале сценічне життя. Іван Паторжинський з Марією Литвиненко-Вольгемут підчас вистави Марія Заньковецька
- 15. Завдяки старанням композитора вдалосязберегти і донести до вдячних сучасників багато творів української народної творчості. Захоплювався майстер музичного жанру збором і подальшої систематизацією пісенного фольклору. Заслугою композитора, зокрема, є те, що вдалося вберегти від забуття пісню “Ой на горі та й женці жнуть”. Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою», «Спать мені не хочеться», «Ой, на горі та й женці жнуть» – рапсодія із збірки з семи пісень під загальною назвою «Українське весілля», водевіль “Ніч напередодні Іванова дня”.
- 16. Гулака-Артемовського можна назватиособистістю у всіх відносинах нетиповою. Сучасники розповідають, що композитор був людиною дуже цікавою і різнобічно обдарованою. У нього не тільки був божественної краси голос і композиторський талант, але й пристрасть до малювання. Як художник, Гулак-Артемовський створював мініатюрні портрети на слоновій кості. На жаль, жоден художній доробок митця не зберігся. Свого часу Гулаком- Артемовським укладено «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії» (1854), які залишаються й дотепер важливим документом в галузі географії, історії, статистики, економіки. А його інженерно-конструкторські розробки Петербурзького водогону й досі забезпечують жителів міста водою.
- 17. Відомо, що протягомдосить тривалого періоду життя, композитор захоплювався нетрадиційними методами медицини, глибоко вірив у цілющу силу гіпнозу та мав офіційний дозвіл на лікування людей. За день Гулак-Артемовський міг приймати близько 30-40 пацієнтів, і робив це безкоштовно. «Це не мистецтво, а дар Божий, і я не маю права брати за нього винагороду». Приватне життя видатного співака і композитора Семена Гулака- Артемовського залишається малознаним. Гулак-Артемовський вирізнявся вродою, був дотепним співрозмовником, неабияким жартівником. Тому з Артемовським панянкам, молодим жінкам завжди було цікаво й весело. Тобто уваги прекрасної половини людства йому не бракувало.
- 18. Восени 1848 р.він покликав заміж милу Шурочку - доньку декоратора московських театрів і балерини Олександру Іванівну Іванову, молодшу за чоловіка на добрий десяток років. На превеликий жаль, до нас не дійшли портрети Олександри Гулак- Артемовської. Немає жодного, щоб побачити її — усміхнену і щасливу, веселу чи сумну… Адже життя послало їй не лише найкращого чоловіка, а й тяжкі випробування втратами найближчих, найдорожчих людей. Їм обом, щасливому подружжю, довелося народити і поховати трьох своїх дітей. Спочатку середульшу донечку Олександру, потім старшу Варочку… І найменшого, синочка Василька. Донечки названі в честь мами Олександри і Семенової неньки Варвари Арсентіївни. Усіх їх, на жаль, ще малими покликав до себе Господь… Подружжя Гулаків- Артемовських прожило у мирі і злагоді майже двадцять п’ять літ. Вірна і любляча дружина Олександра брала участь у концертах чоловіка, акомпанувала йому на музичних інструментах… На афішах її ім’я, портрет були поруч з ім’ям і портретом Семена Гулака- Артемовського. Про неї, як творчу особистість, неабияку піаністку і арфістку писали тодішні газети, музикознавці…
- 19. Помер Семен Степанович Гулак-Артемовськийвід запалення легень в 1873 року в Москві, похований на Ваганьківському кладовищі. Втративши трьох малолітніх дітей, які від хвороб померли у дитинстві, Семен Степанович Гулак-Артемовський не залишив прямих нащадків. Щоправда, мав він брата. І сьогодні у Городищі, на тій самій Гулаківщині, мешкають Гулаки - нащадки славного роду. Пам'ятник у рідному Городищі
- 20. На московському цвинтарімогила композитора тривалий час стояла занедбаною... Лише у 1952 році, напередодні 140-ї річниці від дня народження композитора, поховання розшукали і привели до ладу. У 1953 році на могилі встановили пам’ятник з епітафією: «Семен Степанович Гулак- Артемовський. Композитор, співак, автор опери “Запорожець за Дунаєм”.