Українська література 10-й клас. Іван Карпенко-Карий. Життя та творчість

1. Іван Карпенко-Карий.
Життєвий шлях
письменника.
Загальна характеристика
творчості.
(1845–1907)
Іван Карпович
Тобілевич

2. Життєвий шлях письменника
• Народився 17 вересня 1845 р. в селі Арсенівці
поблизу Єлисаветграда (нині — Кіровоград) в
родині зубожілого дрібного шляхтича,
управителя поміщицького маєтку.
• Батько, Карпо Адамович Тобілевич, хоч і був
дворянином, проте не мав достатньо
документів для підтвердження дворянського
походження.
• Мати Івана, Євдокія Зіновіївна Садовська,
походила з колись вільного козацького роду,
який потрапив у кріпацьку залежність, тому
Карпові Адамовичу довелося викупляти її з
кріпацтва.

3. Освіта. Трудова діяльність.
Захоплення.
В одинадцять років Іван Тобілевич вступив до
Бобринецької повітової школи, яку закінчив через три роки. На
цьому його офіційна освіта й закінчилася через брак коштів.
Довелося йому йти в 14 років працювати спочатку писарчуком,
потім канцеляристом. У м. Бобринці був аматорський
театральний гурток, і молодий Тобілевич активно включився в
його діяльність.
Парк ім. М.Кропивницького в
Бобринцях

4. • 1865 року повіт було переведено до
Єлисаветграда. Туди переїхав і Іван Карпович,
одержавши підвищення до столоначальника, а
потім до секретаря міської поліції. Служба давала
засоби для існування, а душа належала театрові й
літературі.
Іван з братом Миколою
(у майбутньому
М.Садовським)1868

5. 1869 р. Іван повертається до Єлисаветграда. Тут разом з учителями реальної школи
засновує новий драматичний гурток. Завдяки цим постановкам Тобілевич зажив слави
популярного актора й організатора театральної справи.
Театральна трупа братів
Тобілевичів

6. Родина
 1870 - одружився з Надією Карлівною
Тарковською, тіткою єлисаветградського
поета й журналіста Арсенія Тарковського (її
внучатий племінник - відомий російський
кінорежисер Андрій Тарковський). Яко посаг
отримав родинний хутір Тарковських. Надія
Карлівна народила йому 7 дітей.
Перша дружина
Надія Тарковська

7. Назар, Орися, Юрій – діти І.К.Тобілевича з нянею
Шевченко Н.Т. Єлисаветград, фотоательє
Ф.Кирдановського, 1883 р.
Тобілевич І.К. Єлисаветград,
70-80-ті роки ХХ ст.

8. У передмісті Єлисаветграда подружжя придбало
садибу, яка складалася з цегляного будинку, флігеля у
дворі й садка. Саме тут народилися діти: Галя, Назар,
Юрко й Орися. На гроші з посагу дружини Тобілевич
заснував неподалік від Єлисаветграда хутір: збудував
велику хату, стайню, різні господарські приміщення.
Хутір Надія. Сучасне фото
1881 – втратив дружину Надію,
наступного року померла дочка
Галина. На честь своєї дружини
Тобілевич назвав цей хутір
Надія.

9. Єлисаветград став
театральним осередком. Туди з
гастролями
часто приїжджали відомі
театральні трупи, радував
виставами й аматорський
гурток, а улюбленцем публіки
був Іван Тобілевич. Він, до речі,
так захопився п’єсою
Т. Шевченка «Назар Стодоля»,
що взяв прізвище героя Гната
Карого собі за псевдонім, а дітей
своїх назвав Назаром та Галею.
Театр в Єлисаветграді

10. Тобілевич І.К. у
ролі Назара та
Тарковська Н.К. у
ролі Галі у виставі
"Назар Стодоля"
за драмою
Т.Шевченка.
Напис: "Ивану
Карповичу
Тобълевичу отъ
Галі. N.N" Кінець
60-х років ХІХ
століття

11. •Іванові Карповичу були близькі
народницькі переконання, ідеї
культурництва, просвітянської місії
інтелігенції.
• Він був членом нелегального гуртка,
поширював заборонену літературу,
використовував своє службове становище
для допомоги політичним діячам, яких
переслідував царський уряд.
•1883 р. Особистим розпорядженням
міністра внутрішніх справ Іван Карпович
був звільнений зі служби як
неблагонадійна людина.
І. К. Карпенко-Карий (Тобілевич)
1883, Єлисаветград

12. «…царський уряд утратив тоді
поліційного пристава І. Тобілевича, а
Україна придбала драматурга І.
Карпенка-Карого».
«Яке щастя, що Івана Карповича саме
вчасно вигнали зі служби: маємо тепер
письменника й артиста… І яке лихо, що
не вигнали були свого часу Мирного…»
Євген Чикаленко (1861–1929) — видатний
громадський діяч, меценат української
культури, землевласник, агроном, публіцист.
Іван Якович Франко

13.  1883 - одружився з Софією Дітковською,
хористкою трупи М.Старицького.
 1884 - заарештований і засланий до
Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше
відкрив палітурну майстерню.
Друга дружина драматурга

14.  1883 р. з-під його пера виходить прозовий твір
«Новобранець»,
 У засланні написав свою першу драму
«Чабан», яка пізніше дістала назву «Бурлака».
П’єсу він написав для трупи Михайла
Старицького, у якій грали його молодші брати
Панас (який виступав під псевдонімом
Саксаганський) і Микола (мав псевдонім
Садовський), до цього колективу згодом
увійшов й Іван Карпович
 1886—1887 - опублікував п'єси «Бондарівна»,
«Розумний і дурень», «Наймичка»,
«Безталанна», «Мартин Боруля».
Творчість
М. К. Заньковецька
у ролі Тетяни у пьесі І.
Карпенка-Карого
"Бондарівна"
1886
Брати Тобілевичі
І. К. Карпенко-
Карий
(Тобілевич)
Микола
Садовський
Панас
Саксаганський
Ручка І.К.Тобілевича.
Петербург, 1890 р

15. 1890- 1900 з’явилися кращі твори драматурга —комедії
«Сто тисяч» і «Хазяїн», історична драма «Сава Чалий»,
соціальної комедії «Суєта», «Житейське море»
1889 р. Іван Тобілевич повернувся на сцену й більше
ніколи її не покидав.
Брати Тобілевичі
з Михалевичем О.І.
Тобілевич І.К., 1890-ті рр.

16. Спочатку брав участь у
трупі Садовського, а потім
разом із Саксаганським
очолив окреме
театральне товариство.
Іноді до товариства
приєднувались
Заньковецька,
Кропивницький,
Садовський, і тоді
ансамбль корифеїв
вражав глядача високою
майстерністю сценічного
відтворення кращих п’єс
української драматургії.
Тобілевич І.К. у ролі полковника
Барабаша у виставі "Богдан
Хмельницький", 1899 р
Тобілевич І.К. у ролі Калитки у виставі
"Сто тисяч" за п'єсою І.Тобілевича, 1896
р.

17.  1906 р. - усе частіше скаржився на здоров’я. Час відчасу він
виїжджав то на хутір Надія, то в Єлисаветград, щоб
заспокоїтися, відпочити, але хвороба не відступала.
1907 р. трупа гастролювала в Умані.
 Іван Карпенко-Карий грав у десяти виставах. Зовсім
знесилений, він залишив трупу і поїхав на хутір Надія, та й
тут йому не стало краще.
 Панас Саксаганський улаштував йому поїздку до Берліна
для лікування. Після обстеження лікарі винесли страшний
вердикт: хвороба (рак селезінки) невиліковна.
 2 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої
хвороби у Берліні.
 Його тіло перевезли в Україну й поховали поруч із батьком
на цвинтарі неподалік від хутора Надія.
Могила І.К.Тобілевича на кладовищі
села Карлюгівка, поблизу хутора
Надія, 1918 р.

18. Творчий доробок
 Усього з-під пера драматурга вийшло 18 п’єс.
 Драматургія І. Тобілевича була зорієнтована
як на реалістично-побутовий театр, так і на
романтично-побутовий.
 До першого типу тяжіє 10 творів письменника
(«Бурлака», «Мартин Боруля», «Сто тисяч»,
«Хазяїн», «Понад Дніпром», «Суєта», «Житейське
море» та деякі інші)
 До другого — 8 («Бондарівна», «Наймичка»,
«Безталанна», «Паливода ХVІІІ століття»,
«Гандзя» та ін.)