«Це ж той Павло, який життя прожив для того, щоб людям весело було» 100 років від дня народження Павла Глазового Творчість Павла Глазового дарувала й даруватиме людям радість і віру в кращу долю рідної України, держави з багатющою історією. Українському класику гумору й сатири, видатному поету, заслуженому діячу культури України, чудовій Людині Павлу Глазовому виповнюється 100 років від дня народження. Коли у мене на могилі Чудесний виросте будяк, Хотів би я, щоб друзі милі Про мене згадували так: — Ти пам’ятаєш Глазового? Невже забув? Це ж той Павло, Який життя прожив для того, Щоб людям весело було. Такі рядки в дусі неповторного українського гумориста читаємо у вірші Глазового «Коли у мене на могилі». Чернігівська обласна бібліотека для дітей пропонує допитливим читачам віртуальну літературну сторінку про життя та творчість Павла Глазового, яка допоможе відповісти на запитання нашої онлайн-вікторини

2. «Я так люблю веселий сміх.
Здоровий сміх, що гріє всіх!
Переливаю в слово радість,
Яку в душі своїй зберіг.
І я щасливий, що пишу
Хорошим людям на потіху.
Ловлю в очах іскрини сміху
І довго в серці їх ношу.»
Павло Глазовий

3. Павло Прокопович Глазовий
народився у сім’ї хлібороба. Вчився
у Новомосковській педагогічній школі
на Дніпропетровщині. 1940 року після
закінчення педагогічної школи був
призваний до армії. Учасник Другої
світової війни. Коли Глазовий навчався
в Криворізькому педагогічному
інституті його запримітив
Остап Вишня.

4. Знаменитий письменник почав
опікуватися подальшою долею
талановитого юнака, подбав про те, щоб
його перевели навчатися до Києва.
1950 року Павло Глазовий
закінчив філологічний факультет
Київського педагогічного
інституту ім. О. М. Горького.

5. Головне, що було притаманне
Павлу Прокоповичу - це
близький до народу погляд
на гострі соціальні і політичні
проблеми буття українців.
Питання мови і культури,
особливості українського
менталітету - усе це завжди
було в полі зору талановитої
музи Глазового.

6. – Усерйоз писати він почав у воєнні роки, –
починає оповідь Віктор Арсенійович. –
Служив Павло Прокопович в авіації і коли
не літав, то в кабіні літака записував свої
твори в маленький блокнотик, якого
постійно носив у кишені біля серця.
Писав про все, що бачив, про що думав,
дуже дрібненьким почерком гостро
заточеним хімічним олівцем. Після війни,
1947 року, упорядкував збірочку з того
фронтового матеріалу й надіслав її в
київську редакцію «Молодий автор». У
відповідь отримав: «…за такі вірші можна
загриміти в Сибір…»

7. «Щойно прозвучить гумореска Павла
Глазового чи то з радіоприймача, чи то з
екрана телевізора, як щира й відкрита
душа українця відгукнеться на іскристе і
влучне слово улюбленого автора. І слово те
бризне веселим сміхом, сяйне промінням
зморщечок-смішинок довкола очей і
неодмінно осяде у глибині серця, щоб іще не
раз розкішно посмакували ним у колі друзів
чи знайомих: «А ви чули, он у Глазового...» І
чергову «болячку» нашого суспільства, так
дотепно висміяну великим Майстром, уже
підхоплюють на кпини вдячні слухачі.»
Віктор Євтушенко

8. В дитинстві мріяв стати учителем
української мови;
Найбільше багатство – книги;
Павло Прокопович писав по 5–7 усмішок у
день;
Автор 13 книжок сатири та гумору, 8
книжок для дітей;
Радянської влада боялася гострого пера
Глазового та заборонити не могла, бо його
усмішки дуже любив народ;
Цікаві факти з життя Павла Глазового

9. Довгий час працював заступником
редактора відомого сатиричного
журналу «Перець», заступником
головного редактора журналу
«Мистецтво»;
Був гарним кулінаром;
Пройшов Другу світову і повернувся
додому з трьома бойовими орденами,
які… одразу пороздавав сусідським
дітлахам;

10. «Він був цінителем і автором журналу
«Всесміх», який я заснувала в Торонто
1991 року і видаю досі», – Раїса Галешко,
(емігрантка з Києва, професійний
журналіст).

11. Вірш «Кошмарний сон» 2000 року
назвали пророчим: Павло Глазовий
передбачив анексію Криму.
Подивишся передачі
Та різні програми
І думаєш: – Скільки ж можна
Дражнитися з нами?
Після кожної реклами,
Кожної об’яви
Тільки й чуєш: «Севастополь –
город русской славы».
Позавчора пізнувато
Я уклався спати.

12. Сплю і бачу: ніби привид
Пхається до хати.
Пика кругла, наче диня,
Оченята хитрі,
Нога в гіпсі і блотняцька
Кепка на макітрі.
– Ти чого це серед ночі? –
Питаю в прояви,
А він каже: – Собираю
Вещи русской славы,
Откудова эта шуба?
Кажу: – Із Полтави.

13. Пхає в сумку. – Значит, это
Шуба русской славы.
А откуда эта шапка?
Кажу: – Зі Сваляви.
Пхає в сумку. – Значит, єто
Шапка русской славы.
З шафи чоботи жіночі
Тягне за халяви.
– Итальянские? – питає, –
Значит, русской славы..
А откудова иконы?
Из какой державы?

14. – Із Києва.
– Киев тоже
Город русской славы.
Впакувався, сів до столу
Поїв «на халяву».
– Обожаю вареники –
Всерусскую славу!
– А откуда коньячишко?
Кажу: – З Балаклави..
– Так это же Севастополь,
– Город русской славы…
Видув пляшку. Лізе в ліжко…
До дружини Клави. –

15. Куди?! – кричу.
Это, – каже, –
Баба русской славы!..
Я злякався і проснувся.
Звідки ця химера?
Напевне я надивився
Передач про мера ,
Який має біля моря
Русской слави дачу,
А ще хоче Севастополь
І Крим – на додачу.

17. Лауреат премії імені Остапа Вишні (1988;
року за книжку «Сміхологія»);
Перший лауреат премії імені Петра
Сагайдачного (1996);
Літературна премія імені Наталі Забіли;
Орден «За заслуги» 3 ступеня (1997; за
вагомий внесок в українську літературу);
Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв
України»;
Медаль Міжнародного доброчинного фонду
«Українська хата» – «За доброчинність».
Нагороди Павла Глазовго

18. 12 червня 2006 року у м. Біла Церква
засновано Міжнародний Фонд імені
Павла Глазового.
Місією Фонду є вшанування пам’яті
великого Майстра гумору Павла
Прокоповича Глазового, втілення його
не здійснених за життя мрій.

19. «Нехай від лих і бід усіх
Вас береже здоровий сміх»