"Тіні забутих предків" - це культовий український художній фільм режисера Сергія Параджанова, який був знятий 1964 року. Картина є екранізацією однойменної повісті Михайла Коцюбинського.
Головні ролі в фільмі зіграли Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова та Тетяна Бестаєва.
Фільм є перлиною українського кінематографу, кінокритики називають його фільмом-всесвітом, початком українського поетичного кіно 1960-х років.
Любов Пономаренко – презентація до уроку української літератури в 7 класі. Коротко про життєвий і творчий шлях письменниці та її новелу «Гер переможений».
------------------
Більше інформації за посиланням: https://uchilka.in.ua/lyubov-ponomarenko-prezentatsiya
Презентація з української літератури для учнів 6 класу на тему: "Володимир Рутківський - коротко про життя і творчість. «Джури козака Швайки»"
https://uchilka.in.ua/volodymyr-rutkivskyj
Любов Пономаренко – презентація до уроку української літератури в 7 класі. Коротко про життєвий і творчий шлях письменниці та її новелу «Гер переможений».
------------------
Більше інформації за посиланням: https://uchilka.in.ua/lyubov-ponomarenko-prezentatsiya
Презентація з української літератури для учнів 6 класу на тему: "Володимир Рутківський - коротко про життя і творчість. «Джури козака Швайки»"
https://uchilka.in.ua/volodymyr-rutkivskyj
Як козаки на екрані ожили! (з історії української мультиплікації)estet13
Мультиплікація – це дивовижний і чарівний світ кумедних героїв та фантастичних сюжетів. А ще це неймовірні пригоди, цікаві історії, чарівні перетворення, що захоплюють не тільки дітей, а й дорослих!
Візитівкою української анімації став улюблений серіал про козаків режисера Володимира Дахна.
Ролі Івана Миколайчука завжди були багатогранними, а гра настільки блискучою, що не запам’ятати його було неможливо.
Загалом Іван Миколайчук зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв, та 2 режисерські роботи. Глядачі називали його душею українського кіно, національним генієм і саме він був найбільш відомою кінозіркою 1960-1970 років.
Крізь його творчість червоною ниткою проходить тема України, козацтва і всього українського. Він був щирим патріотом і – його глядячі ставали такими ж. Він дуже тонко передавав психологію своїх героїв і – вмів так зацікавити глядача, що той починав щиро співпереживати героєві, вірити йому, любити його. Але тодішня влада називала його не інакше як націоналістом.
Його називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком.Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років. В ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий.
Хто є головною людиною на знімальному майданчику або на сцені? Актор! – скажете ви. Зовсім ні. Головна людина тут режисер. Він є не тільки організатором, але й керівником усієї групи – знімальної або театральної. Саме від його майстерності залежить якість і популярність майбутньої вистави або фільму.
Разом з Чернігівською обласною бібліотекою для дітей дізнаємось багато цікавого про цю дуже складну професію, для якої потрібен не тільки талант, але й величезний щоденний труд.
За 35 років про аварію на Чорнобильській атомній електростанції зняли безліч документальних і художніх фільмів, короткометражок і серіалів.
Дізнаймося про найперші хроніки, найбільш якісні документальні реконструкції та художні фільми, що були визнані глядачами та критиками.
Більшість фільмів про Чорнобиль є в мережі інтернет у відкритому доступі.
Similar to Про фільм Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" (20)
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Єлизавета Жаріковаestet13
До вашої уваги історія про українську поетку, бойову медикиню, музикантку – Єлизавету Жарікову, яка з початку повномасштабної війни росії проти України приєдналася до лав ЗСУ.
Ім’я чернігівця на карті Місяця. ЮРІЙ МЕЗЕНЦЕВestet13
Чернігівська обласна бібліотека для дітей пропонує знайомство з нашим земляком, вченим Юрієм Борисовичем Мезенцевим.
Писати про нього важко, бо його життя було настільки засекреченим, що його рідні та знайомі з дитинства чернігівці навіть не відали про рід його діяльності.
Він був одним із тих, хто працював над освоєнням космічного простору та запуском першого штучного супутника Землі у далекому 1957 році – подією, яка сколихнула увесь світ.
70 років тому – початок Кенгірського повстанняestet13
Про цю маловідому широкому загалу трагічну і водночас героїчну сторінку історії дізнайтеся з презентації співробітника Українського інституту національної пам’яті Сергія Бутка. Історик наголошує на важливості вивчення і поширення інформації про Кенгірське та інші повстання в комуністичних концтаборах, адже в радянські часи згадувати про це суворо заборонялось. Про нього і нині знає дуже мало людей на просторах колишнього СРСР. Важливим фактором для початку цих повстань є діяльність саме українських патріотів, про що нам необхідно знати і пам’ятати.
Тільки перемога України над рашизмом унеможливить утвердження жахів ГУЛАГу в наш час та покарає російських імперських злочинців минулого і сучасності!
80 років від часу депортації з Криму кримських татар і осіб інших національно...estet13
Дізнавайтеся з наданого Сергієм Володимировичем матеріалу «80 років від часу депортації з Криму кримських татар і осіб інших національностей». Рекомендуємо використовувати презентацію для проведення заходів у бібліотеках та освітніх закладах.
Роль українців у перемозі в Другій світовій війніestet13
Пропонуємо переглянути презентацію Сергія Володимировича Бутка «Роль українців у перемозі в Другій світовій війні», яку бібліотекарі та вчителі можуть використати для своїх заходів.
«Слова і кулі». Письменники, що висвітлюють війну в Україні. Мстислав Черновestet13
До вашої уваги історія про українського письменника, журналіста, відеографа, фотографа, журналіста Associated Press, військового кореспондента – Мстислава Чернова, який з 24 лютого 2022 року у складі команди Associated Press приїхав у Маріуполь, де протягом 20 днів знімав руйнування, обстріли, роботу лікарів, численні жертви серед мирних мешканців. За цими матеріалами створив документальний фільм «20 днів у Маріуполі», який здобув кіно премію «Оскар» – найпрестижнішу нагороду в кінематографі США.
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Валерій Пузікestet13
До вашої уваги наступний випуск циклу розповідей про письменників, що захищають Україну.
Історія про українського письменника, журналіста, художника, режисера документальних короткометражних стрічок і відеопоезій, сценариста – Валерія Пузіка, який не вперше проживає війну на відстані дула автомата і перетворює свій досвід у тексти, картини й фільми.
20 березня відзначається Міжнародний день щастя, який у 2012 році своєю резолюцією проголосила ООН.
Чи повинні ми будь-якою ціною шукати щастя? Чи воно радше має прийти саме? А якщо твоє щастя завдасть нещастя комусь іншому? Чи взагалі можливо весь час почуватися щасливим? І чи справді сенс життя полягає в пошуку щастя.
А, може, дослухатися до поради самого Піфагора: «Не ганяйся за щастям – воно завжди знаходиться в тобі самому». А для когось справжнє щастя – дарувати радість іншим…
Марко Вороний. «І я тоді ставав на перехресті…»estet13
Долю свого батька Миколи Вороного, який через деякий час після повернення в радянську Україну був висланий у північні табори, розділив і його син Марко, який друкувався то під власним іменем, то під псевдонімом Антіох. Його багатообіцяючий талант не встиг розквітнути. Поезія Марка Вороного позначена експресією і багатою уявою, трагізмом світовідчуття, що виявляється то в апокаліптичних візіях, то в незабутньо-предметних спогадах лихоліття революції та громадянської війни.
Російсько-українська війна та її герої. Історик Сергій Буткоestet13
Зустріч з істориком в Чернігівській обласній бібліотеці для дітей
Вшануванню пам’яті Героїв Небесної Сотні, 10-річчю від початку російсько-української війни та Другій річниці широкомасштабної російсько-української війни у Чернігівській обласній бібліотеці для дітей присвятили Історичний екскурс «Російсько-українська війна та її герої». І щоб ретельно дослідити, розібратися і зрозуміти ці важливі події і теми, а також їх значення для майбутнього України, запросили відомого історика, представника Українського інституту національної пам’яті Сергія Бутка.
Боротьба нескорених. Книги про російсько-українську війнуestet13
24 лютого 2022 року українці прокинулись в іншій реальності: небо розривало ревіння російських винищувачів, на українські міста летіли російські ракети, станції метро перетворилися на укриття. У цій новій реальності більше не існувало поняття абсолютної безпеки. Перші дні війни були дуже емоційними і страшними. Коли не знаєш, що робити, не встигаєш за новинами. А через ці новини не можеш нічого робити…
Щоб не дозволити нікому переписати нашу історію, вплести те, чого не існувало, як роблять росіяни, коли на чорне кажуть біле, - науковці, письменники, журналісти, громадські діячі та й пересічні громадяни почали фіксувати у різний спосіб події, учасниками або свідками яких вони стали. Так з’явилося вже чимало різноманітних видань про російсько-українську війну.
У відділі обслуговування учнів 5 – 9 класів Чернігівської обласної бібліотеки для дітей діє виставка «Боротьба нескорених. Книги про російсько-українську війну». Дуже важливо, щоб людство знало і назавжди запам’ятало правду про війну. Одним із носіїв і зберігачів історичної пам’яті є подібні видання.
Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «Україна-мрія»estet13
16 лютого – 31 травня 2024 р.
Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «Україна-мрія».
Під патронатом Героя України, генерала Валерія Залужного.
За підтримки
Міністерства культури та
інформаційної політики України.
«Слова і кулі». Письменники, що загинули, захищаючи Україну. Максим Петренкоestet13
До вашої уваги історія про українського письменника, добровольця, військовослужбовця ЗСУ – Максима Петренка з позивним «Доцент», який з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в 2022 році повернувся добровольцем на фронт. Загинув 1 червня 2022 року на російсько-українській війні.
Цікавий календар : 11 лютого - Міжнародний день жінок і дівчат у науціestet13
Щорічно 11 лютого світ відзначає Міжнародний день жінок і дівчат у науці – символічну дату, яка утверджує рівний доступ жінок і дівчат будь-якого віку до досягнень і розвитку науки, техніки й інновацій. Це іще один із важливих механізмів привернення уваги до проблеми ґендерної рівності у суспільстві. Українські жінки ніколи не відставали від світових тенденцій, і нам дійсно є чим пишатися.
У Чернігівській обласній бібліотеці для дітей ви можете знайти книги про життя і долю жінок-науковиць. І це не просто життєві історії. Це історії спротиву та боротьби, наполегливої праці, а ще досягнень «незважаючи на…».
До уваги поціновувачів прекрасного відділ мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей пропонує «Мистецький бібліо-календар. Лютий 2024 року», до якого увійшли матеріали про життя та творчість відомих митців – ювілярів цього місяця.
«Слова і кулі». Письменники, що загинули, захищаючи Україну. Максим Кривцовestet13
До вашої уваги історія про українського поета, громадського діяча, військовослужбовця ЗСУ – Максима Кривцова з позивним «Далі», який з осені 2014 року був учасником АТО, ООС і з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в 2022 році повернувся добровольцем на фронт. Загинув 7 січня 2024 року у віці 33 роки на російсько-українській війні.
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Ігор Мітровestet13
До вашої уваги наступний випуск циклу розповідей про письменників, що захищають Україну.
Історія про українського поета, критика, літературознавця, есеїста – Ігоря Мітрова, який на другий день після повномасштабного вторгнення російської федерації подався до військкомату. Наразі бере участь у бойових діях у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
Відділ мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей у 2024 році продовжує проєкт «Запам’ятай їх імена», який знайомить шанувальників українського та зарубіжного мистецтва із ювілейними датами цього року.
До уваги всіх закоханих у дивовижний світ музики, живопису, театру – «Мистецький бібліо-календар. Січень 2024 року»
2. "Тіні забутих предків" - це культовий
український художній фільм режисера Сергія
Параджанова, який був знятий 1964 року.
Картина є екранізацією однойменної повісті
Михайла Коцюбинського.
Головні ролі в фільмі зіграли Іван
Миколайчук, Лариса Кадочникова та Тетяна
Бестаєва.
Фільм є перлиною українського
кінематографу, кінокритики називають його
фільмом-всесвітом, початком українського
поетичного кіно 1960-х років.
3. "Тіні забутих предків" - екранізація
однойменної повісті Михайла
Коцюбинського.
Сценарій фільму був затверджений у
грудні 1962 року, на засіданні
художньої ради Київської кіностудії ім.
О. Довженка з нагоди святкування
сторіччя від дня народження
Коцюбинського. Сценаристами "Тіней"
виступили Іван Чендей, відомий тоді
як упорядник закарпатських казок, та
Сергій Параджанов, режисер
Київської кіностудії.
4. Для Івана Миколайчука головна
чоловіча роль у "Тінях…" стала
першою в кінематографі.
Про його проби Сергій Параджанов
пізніше згадував так: "Він зачарував
нас. Юний, страшенно схвильований,
він світився дивовижним світлом.
Така чистота, така пристрасність,
така емоційність вихлюпували з
нього, що ми були приголомшені,
забули про все, навіть про те, що вже
затверджено іншого актора…"
5. "Створити для фільму геніальну
музику" - саме таке завдання поставив
режисер перед композитором
Мирославом Скориком, якому на той
час було 26 років. Окрім авторської,
фільм насичений і народною музикою в
автентичному виконанні. Композитор
згадував, що гуцульських музик навіть
возили до Києва, щоб зробити запис у
павільйоні, адже отримати правильне
звучання просто неба було дуже важко.
Утім нелегко було розмістити десять
трембіт у пасажирський салон літака,
але Параджанов зробив це успішно.
6. На час знімального процесу
режисеру запропонували
поселитися в готелі. Однак
такий варіант Сергій
Йосипович відхилив. Натомість
поселився серед гуцулів.
Вивчав їхні звичаї і побут.
Місцеві жителі дарували
Параджанову вишиванки,
ікони, та частували банушем.
А він їм віддячував київськими
тортами та вчив готувати
долму (голубці із виноградного
листя).
7. Одного разу кілька днів режисер
жив по сусідству зі знаменитою
бабцею. Ніхто не знав, скільки їй
років, казали, що більше сотні.
Параджанов познайомився з нею
та подарував французькі парфуми,
а вона розповіла, як ходила з
Іваном Франком збирати гриби.
8. Режисер ходив на
весілля та похорони,
вивчав побут і вирушав
до місцевого музею
народного костюма.
Також за зніманнями
спостерігали місцеві
жителі, щоб постановка
мала автентичний
вигляд, проте були
моменти, які режисер
все ж додавав «від
себе».
9. В одній коломийці Сергій
Параджанов почув алегорію на
нерівний шлюб – чоловік захомутав
наречену у ярмо. У своєму фільмі
режисер буквально здійснив обряд
ярма над героями - Іваном та
Палагною. Це обурило гуцулів, які
боялись ганьби через неіснуючий в
них обряд. Сам режисер пояснював
суть епізоду так: Іван одружується на
Палагні, свідомо знаючи, що їм обом
доведеться тягнути ярмо власного
шлюбу. Ця сцена стала однією із
найнезвичайніших у фільмі.
10. Під час зйомок у Карпатах
Параджанов багато конфліктував із
оператором фільму Юрієм
Іллєнком. Останній після чергової
сварки навіть викликав режисера
на дуель. Були вибрані час дуелі,
відстань і зброя – гуцульські пістолі.
Обоє прийшли в назначений час із
секундантами, втім дуель не
відбулася. Щоб потрапити до місця
поєдинку, треба було перейти через
річку Черемош. Проте злива
напередодні зірвала міст.
11. Всесвітнє визнання стрічки – це
плід мольфарських чар. Принаймні
на це натякнув останній відомий
мольфар (так гуцули називають
людину, наділену надприродними
здібностями) Михайло Нечай. Він
жив у селі Верхній Ясенів на Івано-
Франківщині та у 1960-х роках
консультував Сергія Параджанова з
приводу гуцульської самобутності
та історії краю.
12. Крім сюжету, оригінальних ракурсів та
акторської гри, є в ньому ще одна
важлива складова - костюми.
Відповідала за них художниця з
костюмів Лідія Байкова.
Актори у фільмі були ошатно одягнені
в будь-якій сцені. Особливу увагу
варто звернути на надзвичайні
вишиванки головних героїнь - вони
складні, вишити зі смаком, мають
вуставки. Поєднували їх із
кептариками. Усі костюми були
автентичними.
13. Також акторки носять багато
прикрас: пацьорки, коралі, зґарди
та дукачі з австрійських чи
польських монет. Волосся також
прикрашене яскравими хустками.
В одному з моментів також
особливу увагу Параджанов
приділив взуттю. На цьому кадрі
добре видно постоли та в’язані
капці (шкарпетки).
14. На жаль, більшу частину
костюмів із фільму розікрали в
роки перебудови. Багато
вбрань опинилися у приватних
колекціях української діаспори
Канади. Адже, як й інші речі
фільму, кіностудія костюми не
шила - їх придбали в Карпатах,
тож деяке вбрання акторів
значно старіше самого фільму.
15. Через пишність оздоблення, церковні
зйомки були сприйняті на студії як
релігійна пропаганда. Коли ж авторам
фільму не дозволили включити ці сцени
до фільму, було вирішено побудувати
бутафорну церкву на Кіностудії ім. О.
Довженка. Владні утиски, як і
очікувалося, вплинули на кінцевий
результат, і церковний інтер'єр вийшов
занадто скупим та невишуканим, як для
Гуцульщини. Тому справжню церкву
Різдва Пресвятої Богородиці у
Криворівні глядач стрічки може
побачити лише ззовні.
16. Прощання Марічки з Іваном за
сюжетом відбувається влітку: актори
мали бути легко вдягнутими, хоча вже
була середина жовтня, та грати під
дощем – тобто крижаною водою, яку
лили на них згори.
Лариса Кадочникова згадує, як Іван
Миколайчук побачив, наскільки
холодно було акторці, та вдягнув не
неї свій капелюх, щоб захистити
голову від води. Сама ж знімальна
команда для підтримки акторів
роздяглася під час зйомок.
17. У радянські часи на фільм не
дозволялося пускати дітей віком
до 16 років, адже сама сцена з
оголеною Палагною була вже
сенсацією для радянського
кінематографу. Глядачі
реагували палко, але
здебільшого негативно, що
сильно обурювало
Параджанова. Гуцули ж, які на
час прем'єри були ще дітьми,
згадують: на сам показ їх через
вікові обмеження не пускали,
тому фільм вони змогли
подивитися не одразу.
18. Стрічка "Тіні забутих предків"
вийшла у прокат українською
мовою без російського
дублювання. Дивом вдалося
вмовити керівництво студії
зберегти гуцульську говірку,
що лунає у фільмі. Режисер
піклувався про автентичність
зображення, тому не міг
дозволити собі відступів від
правил.
19. 4 вересня 1965 року у київському
кінотеатрі “Україна” відбулася прем’єра
фільму “Тіні забутих предків”. Під час
показу здійнявся протест проти
арештів української інтелігенції. Іван
Дзюба, активний учасник акції
протесту, згадував, що побоювався
сварки із Параджановим за зірвану
прем’єру. Утім режисер не лише не
образився, а й підтримав протест,
оскільки і сам був людиною
позасистемною, із величезною жагою
до свободи.
20. "Тіні забутих предків" отримали 39
міжнародних нагород, 28 призів на
кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у
двадцять одній країні. Параджанову
надсилали свої вітання Фелліні,
Антоніоні, Куросава, а польський
режисер Анджей Вайда став перед
Параджановим на коліна й поцілував
руку, дякуючи за цей шедевр.
У результаті фестивальний успіх зробив
впізнаваними у всьому світі не лише
режисера, але й оператора Юрія
Іллєнка, композитора Мирослава
Скорика та актора Івана Миколайчука.
21. В міжнародному прокаті фільм був
відомим під назвою «Дикі коні вогню»
(англ. Wild Horses of Fire), у Франції -
«Вогняні коні» (франц. «Les Chevaux
de Feu»).
У французькому прокаті виявилося, що
оригінальну назву стрічки майже
неможливо перекласти французькою –
вона втрачає весь сенс. Мистецьке
рішення з червоними конями
привернуло особливу увагу західних
кінокритиків, і, як наслідок, було
основою для нової назви. Це стало
неабияким здивуванням для творців
фільму.
22. У 1965 році «Тіні забутих
предків» отримали нагороди
на Міжнародному
кінофестивалі у Мар-дель-
Платі в Аргентині.
Коли Сергій Параджанов
дізнався про це, то радісно
відреагував: «Мені можна
квиток лише в одну
сторону!» Фраза швидко
дійшла до керівництва і
режисер не отримав жодного
квитка.
23. З 19 травня 2022 року в
кінотеатральний прокат вийшла
відреставрована екранізація
однойменної повісті Михайла
Коцюбинського - художній фільм "Тіні
забутих предків" режисера Сергія
Параджанова. Реконструкцією "Тіней
забутих предків" займалась зокрема й
команда Довженко-Центру.
Реконструкція та реставрація – це різні
моменти. У випадку "Тіней забутих
предків" мова йде про реставрацію –
відновлювалася якість самого
зображення, його колористичні
властивості, якість звуку.
24. Сергій Параджанов захоплювався творчістю
Михайла Коцюбинського, тож для
екранізації його повісті не міг нехтувати
правдоподібністю. Саме тому зйомки
відбувалися у Криворівні – селі, в якому
український письменник написав свій твір.
Популярність "Тіней забутих предків"
відкрила доступ Сергію Параджанову
фактично до будь-якого зі світових
кінофестивалів, але партійне керівництво
швидко закрило цю можливість...