До дня Європи в Україні представлено онлайн-виставку видань з фондів Науково-технічної бібліотеки Національного університету харчових технологій.

2.  Щороку у третю суботу травня в Україні відзначають День Європи, відповідно Указу
Президента від 19 квітня 2003 року за № 339/2003
 День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між
державами, що ґрунтується на спільних цінностях: свободи, демократії, поваги до прав
людини, верховенства права, та враховує інтереси всіх учасників
 Цьогоріч святкування Днів Європи у ЄС та Україні затьмарено війною Росії проти
України, у якій український народ героїчно відстоює від російської агресії демократію,
свободу, історію, культуру, людські життя та мрії усієї прогресивної Європи. Ця агресія
підкреслює значення спільних європейських цінностей для миру, добробуту та
стабільності на усьому континенті
 До дня Європи в Україні представлено онлайн-виставку видань з історії, культури, освіти,
філософії, релігії, права, міжнародної політики та співпраці країн Європи та України, з
фондів Науково-технічної бібліотеки Національного університету харчових технологій

3. Європа – це історія, географія, культура, свобода,
але це ще й вірність своєму слову.
Тімоті Ґартон Еш

4.  Євро́па (іноді Евро́па) – частина світу в Північній півкулі. Поділ єдиного материка Євразія
на Європу та Азію склався ще в Стародавній Греції. Античні греки виділяли три частини
світу – Європу, Азію і Лівію (Африку). Кордон між Європою та Азією проходив для них
водними шляхами від Середземного до Азовського моря. Сучасні східні межі Європи (Урал)
були встановлені за пропозицією шведського географа Філіпа Йогана фон Страленберга
 Європа залишалася незаселеною людьми досить довго. На південно-східній околиці регіону,
в Дманісі (Грузія), були знайдені останки людей, що жили 1,8 мільйонів років тому і
належать до форми, перехідний між Homo habilis і Homo erectus, що пізніше розселилися по
всій південній Азії. Цю форму виділили в окремий вид, Homo georgicus. Вважають, що всі
знайдені останки належать особинам однієї популяції. Найперша поява людей сучасного
фізичного типу (Homo sapiens) у Європі датується 35 тис. років тому. 28 тис. років тому,
ймовірно, остаточно зникли неандертальці
 Європейська культура – одна з найвагоміших складових всесвітнього культурного процесу.
Спираючись на римсько-еллінську традицію, вона сформувалась як самобутнє явище, яке до
останнього часу визначає обличчя сучасної цивілізації. Сучасна європейська культура є
сферою відповідальності, національних урядів та авторитетних міжнародних організацій –
ЮНЕСКО, Ради Європи, а також структур Європейського Союзу, які, спільно з
громадськими організаціями, розробляють і впроваджують механізми культурної політики

5.  Країни Європи є членами різних міжнародних організацій, велика частина яких
організаціями економічного і політичного характеру
 Рада Європи – європейська політична організація, яка виникла в умовах розрухи,
що панувала на континенті після завершення. Другої світової війни
 Рада Європи була утворена у травні 1949 року в Лондоні. Політична воля держав-
засновниць Ради Європи (досягти єдності серед його країн-членів) була спрямована
на реалізацію такої мети: «захист і втілення в життя ідеалів і принципів, що є їх
загальним надбанням, і сприяння економічному і соціальному прогресу держав-
членів Ради Європи»
 У Статуті Ради Європи закріплений принцип пошани прав людини і верховенства
права. Це означає захист і дотримання принципу пошани людської гідності і
свободи особи в межах неухильно міцніючої правової держави
 Історичним етапом було прийняття 1948 року Загальної декларації прав людини, що
проголошує універсальність і невід’ємність прав людини
 Штаб-квартира Ради Європи розташована у міст Страсбург, Франція. У ній працює
2 200 осіб, і вона має зовнішні офіси та представництва в інших міжнародних
організаціях. Європейські молодіжні центри в Страсбурзі та Будапешті пропонують
навчання для молодих людей в області демократії та прав людини

6.  Європейський Союз сьогодні – це 28 держав Європи, які об’єдналися на основі
загальнолюдських і демократичних цінностей задля досягнення стабільності, миру
та процвітання. ЄС є унікальним утворенням, адже залишаючись незалежними
суверенними державами, його члени заснували спільні інституції задля розв’язання
питань, що становлять їхній спільний інтерес
 Історія створення Європейського Союзу розпочалася 9 травня 1950 року, коли
міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував європейським
країнам, насамперед Німеччині та Франції, об’єднати ресурси у вугледобувній і
сталеливарній промисловостях. Це було важливим кроком до об’єднання мирних
сил після Другої світової війни. З 1985 року 9 травня відзначається як День Європи.
1 грудня 2009 року набув чинності Лісабонський договір, що зміцнив позиції ЄС на
міжнародній арені та модернізував його механізми ухвалення рішень. Відповідно до
нього «будь-яка європейська держава може звернутися з запитом про набуття
членства в Європейському Союзі» за умови, що вона дотримується принципів
свободи, демократії, поваги до прав людини та основоположних свобод, а також
верховенства права

7.  Намір України розбудовувати відносини з Європейським Союзом був вперше проголошений у Постанові Верховної
Ради України від 2 липня 1993 року «Про основні напрями зовнішньої політики України»
 Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних
справ Нідерландів, як представник головуючої в ЄС країни, у своєму листі від імені Європейського Союзу офіційно
визнав незалежність України. У подальшому стратегічний курс України на європейську інтеграцію був підтверджений
та розвинутий у Стратегії інтеграції України до ЄС, яку схвалено 11 червня 1998 року, та Програмі інтеграції України
до ЄС, схваленій 14 вересня 2000 року. В ній була проголошена довготермінова стратегічна мета - європейська
інтеграція України
 Відповідно до статті 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» однією з основоположних
засад зовнішньої політики України є забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний,
правовий простір з метою набуття членства в ЄС
 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди між Україною та ЄС
 9 вересня 2008 року на Паризькому саміті Україна та ЄС досягли політичної домовленості про укладення майбутньої
угоди в форматі Угоди про асоціацію, яка будуватиметься на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції

8.  На 15-му Саміті Україна-ЄС в Києві 19 грудня 2011 року переговори по майбутній Угоді про асоціацію завершилися, а
30 березня 2012 року текст майбутньої Угоди був парафований главами переговірних команд України та ЄС
 Політичну частину Угоди про асоціацію було підписано 21 березня 2014 року, економічну частину –
27 червня 2014 року
 16 вересня 2014 року Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про
асоціацію між Україною та ЄС. Після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (УА), включаючи її розділ
про створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ), яка повністю набула чинності в 2017 році
після її застосування на тимчасовій основі, наші відносини досягли безпрецедентного рівня близькості
 УА/ПВЗВТ – це основа для української амбітної програми реформ, що була започаткована після подій на Майдані у
2013-2014 роках, а також для підтримки з боку ЄС. Вона ґрунтується на спільних цінностях та повазі до
демократичних принципів, верховенства права, належного державного управління, прав людини та основоположних
свобод

9. З 24 лютого вся Європа побачила повернення війни на
великій частині своєї території, де з одного боку є
агресор – Росія, а з іншого – жертва агресії – Україна.
Ця війна в першу чергу й найбільше завдає удару по
Європі, оскільки відбувається на нашій землі.
Хоча Україна не є членом ЄС, вона – дуже близький
партнер, з яким ми маємо найбільш широку угоду про
асоціацію і чия європейська приналежність є
беззаперечною…
Жозеп Борелль

10.  Внаслідок неспровокованої та невиправданої агресії значна
територія України перетворилася на гарячі точки, з яких тікає
багато людей
 Європейська комісія працює цілодобово, щоб надати Україні
термінову допомогу. Сюди входить як гуманітарна допомога, так і
допомога в захисті цивільного населення
 Єврокомісія тісно співпрацюємо з країнами, які мають з Україною
спільний кордоні, допомагаючи їм захищати людей, які тікають
від війни

11.  НАТО (NATO – North Atlantic Treaty Organisation) – Організація
Північноатлантичного договору – міжнародна організація, створена 4 квітня
1949 року для колективної оборони країн Західної Європи та Північної
Америки згідно з принципами 51 статті Статуту ООН
 Відповідно до Вашингтонського договору кожна держава-член Альянсу несе
додаткову відповідальність та користується перевагами від участі у системі
колективної безпеки. У Ст. 5 ведеться про те, що збройний напад на одного
або на кількох членів НАТО розглядатиметься як напад на всіх членів і що
вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них надасть
допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить,
індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться
необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і
збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні. Такі безпрецедентні
гарантії безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та
державного суверенітету не дає жодна з наявних на сьогодні колективних
систем безпеки

12.  Виходячи з довгострокової цілі приєднання до загальноєвропейської системи
колективної безпеки, Україна вибудовує нові підходи до забезпечення національної
безпеки
 Агресія Росії посилює невійськову співпрацю України з НАТО, зокрема: політичну
співпрацю; розвиток цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства
права та внутрішніх реформ; протидію надзвичайним ситуаціям; науково-технічне
співробітництво; розвиток цивільного персоналу сектору безпеки; протидію
кібер-загрозам; енергетичну безпеку
 Невоєнні напрямки діяльності НАТО були ініційовані майже шістдесят років тому у
1956 році так званим Комітетом Трьох, який рекомендував розвивати їх з метою
посилення внутрішньої солідарності, узгодженості та єдності Альянсу, а також для
кращого розуміння у країнах, які не є членами НАТО, діяльності цього воєнно-
політичного блоку
 На Уельському Саміті НАТО у вересні 2014 року, з врахуванням природи розв’язаної
Росією гібридної війни, була відзначена важливість невійськової складової Альянсу,
яка "сприяє ефективності спільної безпеки"

13.  Важливим напрямком допомоги НАТО Україні стали лікування і медична реабілітація
поранених, а також забезпечення обладнанням медично-лікувальних закладів України та
підготовка спеціалізованого персоналу
 Активна співпраця між Україною і НАТО в сфері протидії надзвичайним ситуаціям
дозволяє спільно нейтралізувати виникаючі природні лиха в Україні та сусідніх країнах-
членах Альянсу в рамках роботи Спільної Україна-НАТО групи з цивільного планування
в надзвичайних ситуаціях, а також сприяє отриманню від Альянсу допомоги у ліквідації
наслідків бойових дій на сході України
 В перспективі поглиблена невійськова співпраця з НАТО дозволить Україні наблизитись
до стандартів Альянсу, здійснити внутрішні демократичні перетворення та підвищити
ефективність цивільних секторів безпеки нашої країни. Крім того, ця сторона
співробітництва наддасть можливість великій частині українського населення
безпосередньо відчути її результати та краще зрозуміти сутність Організації Північно-
Атлантичного Договору

14. Геродот. Історія в дев'яти книгах : пер. грецької / Геродот ; АН України,
Ін-т археології, Ін-т укр. археології. – Київ : Наук. думка, 1993. – 575 с.
Вперше подається переклад українською мовою з давньогрецької славетного твору
батька історії Геродота, в якому відображено унікальні факти давньої минувшини
України. Подаються передмова, примітки та покажчики.

15. Крижановська, О. О. Історія середніх віків. Вступ до історії
західноєвропейського Середньовіччя. Курс лекцій : навч. посібник /
О. О. Крижановська, О. П. Крижановський. – Київ : Либідь, 2004. – 365 с.
Навчальний посібник є першим україномовним курсом лекцій, присвяченим
найважливішим питанням історії західноєвропейського Середньовіччя.
Розкриваються перехід від античності до середньовічної цивілізації Західної
Європи, особливості її господарського, соціального, політичного, духовного,
культурного розвитку.

16. Культурологія. Українська та зарубіжна культура : навч. посібник /
М. М. Закович, І. А. Зазюн, О. М. Семашко та ін. ; ред. М. М. Заковича. –
3-тє вид., стер. – Київ : Знання, 2007. – 567 с.
Розглядається як наука, що ставить своїм завданням розкрити логіку, внутрішні
закономірності та найважливіші особливості розвитку української та зарубіжної
культури. Книга дає змогу читачеві ознайомитися із фундаментальними
досягненнями культури окремих народів у контексті розвитку світової культури.

17. Історія світової та української культури : підручник / В. А. Греченко,
В. А. Кушнерук, В. А. Режко, І. В. Чорний. – Київ : Літера, 2000. – 464 с.
Висвітлюються основні аспекти розвитку світової та української культури від
первісного суспільства до сучасної доби.Теоретичний та фактичний матеріал, який
розкриває основні тенденції поступу освіти, науки, літератури, образотворчого
мистецтва доповнюється ілюстраціями із зображенням світових шедеврів та
інших, найбільш виразних зі стилістичної точки зору, творів мистецтва.

18. Журавський, В. С. Болонський процес: головні принципи входження в
Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. –
Київ : КПІ, 2003. – 200 с.
Подано аналіз структурного реформування системи вищої освіти в країнах Західної,
Центральної і Східної Європи в процесі формування єдиного освітнього, наукового і
суспільно-економічного простору європейського регіону, що дістав назву Болонського
процесу. Розглянуто основні складові структурного реформування вищої освіти,
переваги та ризики, які з цими змінами пов'язані.

19. Вища освіта України і Болонський процес : навч. посібник /за редакц.
В. Г Кременя. – Тернопіль : Навчальна книга -Богдан, 2004. – 384с.
Посібник укладено на основі навчальної програми дисципліни «Вища освіта
України і Болонський процес» (Київ -Тернопіль: Вид-во ТДГГУ ім. В. Гнатюка,
2004. - 18 с.), затвердженої Міністерством освіти і науки України (лист№
14/18.2-715 від 09.04.2004 p.), вимог кредитно-модульної системи організації
навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджено із пропонованою
структурою змісту навчального курсу, рекомендованого Європейською Кредитно-
трансферною Системою (ECTS). У підготовці матеріалів для посібника брала
участь група працівників «Науково-методичного центру з впровадження
кредитно-модульної системи в ТИПУ ім. Володимира Гнатюка»: доц. Гузар О.В.,
Буяк Б.Б., асист. Вергун Л.І., методист Кузьмич В.М. та інженер Яремчук М.П.
Затверджено Міністерством освіти і науки України (лист № 14/ 18.2-1868 від 02.
08. 2004р.) як навчальний посібник для підготовки магістрів та аспірантів і
перепідготовки викладачів вищих навчальних закладів.

20. Рассел, Б. Історія західної філософії : пер. с англ. / Б. Рассел. – Київ :
Основи, 1995. – 759 с.
На сторінках цієї праці в популярній формі викладено історію західноєвропейської
філософії від її народження в еллінській античності й до нашого сторіччя,
докладно висвітлено взаємозв'язок та взаємовплив філософії і процесів розвитку
суспільства й практичної діяльності людей.

21. Лубський, В. І. Історія релігій : підручник / В. І. Лубський, М. В. Лубська ;
КНУ ім. Т. Шевченка. – Київ : Центр навч. літ-ри, 2004. – 696 с.
Викладено основні питання релігієзнавства, подано широкий матеріал з історії релігії –
одного з найяскравіших феноменів людства. Розглядаються різні концепції теорії релігії,
її структура та функції в житті суспільства та індивіда, проблеми генезису та
еволюції релігії. Значна увага приділяється сучасним світовим релігіям. Визначальний
принцип подачі матеріалу в підручнику – толерантне ставлення як до релігії, так і до
вільнодумства.

22. Підопригора О. А. Римське право : підручник / О. А. Підопригора,
Є. О. Харитонов ; МОН України. – Київ : Юрінком Інтер, 2003. – 481 с.
Вперше в українській романістичній традиції висвітлюються комплексно
загальні положення правової системи Стародавнього Риму, основні принципи,
головні поняття і категорії римського публічного та приватного права.

23. Історія держави і права зарубіжних країн (Середі віки та ранній новий
час) : навч. посібник / за ред. Б.Й. Тищика. – Львів : Світ, 2006. – 696 с.
Посібник є логічним і хронологічним продовженням матеріалу Держава і право країн
Стародавнього світу. Згідно з навчальною програмою, у ньому описані такі країни:
держава франків, середньовічні Франція, Англія, Німеччина, Австрія, Італія,
скандинавські країни, країни Сходу, Візантія, а також слов’янські держави –
Болгарія, Польща, Сербія, Чехія та ін. Матеріал поданий за чітко обгрунтованою
структурою: утворення держав, їх розвиток і суть, державний устрій, суспільний
лад, характерні джерела та риси права, причини загибелі. В українській історико-
правовій науці викладений у такому розрізі й обсязі навчальний матеріал, який
повністю відповідає навчальній програмі, систематизовано вперше. Аналогічного
посібника чи підручника в Україні досі немає.

24. Айзехен Б. Единбурзький погляд на історію демократії від давніх часів до
майбутніх можливостей = The edinburgh companion to the history of
democracy : пер. з англ. / Б. Айзехен, С. Стоквелл ; за ред. Б. Айзехена,
С. Стоквелла. – Харків : Фоліо, 2017. – 639 с.
Ця наукова праця присвячена історії поширення, та згортання демократії в
порівняльній перспективі. У книзі зібрано 45 оригінальних есе, які доводять, що
глобальна популярність демократії частково обумовлена її значенням в загальній
історії людської цивілізації. В книзі розглянуто як відомі приклади демократії, такі як
Афіни та Англійський парламент, так і значно менші досліджені, такі як
стародавній Китай, середньовічний іслам, колоніальна Африка чи жіночий рух за
виборчі права. Це ґрунтовне (639 сторінок) дослідження зацікавить представників
вітчизняних академічних кіл, політологів, гуманітаріїв, викладачів та студентів, які
беруть або планують брати участь у громадський та політичній діяльності.
Рефлексії авторитетних авторів про майбутнє демократії, без сумніву, викличуть
інтерес також у багатьох читачів з активної громадською позицією.

25. Шаповал, В. М. Конституційне право зарубіжних країн : підручник /
В. М. Шаповал. – Київ : Юрінком Інтер, 2006. – 496 с.
Запропоновано аналіз основ теорії та практики світового
конституціоналізму. Визначено характеристики конституційного права,
засади теорії конституції як основного закону держави, конституційні
статуси людини і громадянина, місце і роль парламенту, глави держави, уряду
та вищих судів у державному механізмі, а також розглянуто інші питання.

26. Дженіс М. Європейське право у галузі прав людини. Джерела і практика
застосування : пер.з англ. / М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредлі. – Київ : АртЕк,
1997. – 624 с.
В книзі ретельно проаналізовано не тільки відповідні положення Конвенції та інших
джерел європейського права в галузі прав людини, а й практику їх застосування. На
конкретних прикладах показано, хто, куди і в якому порядку може звернутися за
відновленням своїх порушених прав людини, а також як розглядаються і вирішуються
такі заяви у Страсбурзі Європейською комісією та Європейським судом з прав
людини, яку силу мають рішення цих органів для держав – членів Ради Європи, в яких
було допущено порушення прав людини.

27. Чекаленко, Л. Д. Зовнішня політика України : підручник / Л. Д. Чекаленко. –
Київ : Либідь, 2006. – 712 с.
Розглянуто проблемні питання зовнішньої політики України за концепцією: "людина –
суспільство – держава – міжнародні структури в добу міжнародної правосуб'єктності.
Виявлено потенційні загрози, що є наслідком нерозв'язаних зовнішньополітичних
проблем. Особливу увагу приділено пошукові оптимальних форм реалізації прав людини,
стабільності суспільства і зміцнення позицій держави в новій парадигмі міжнародних
відносин. Висвітлено проблеми, пов'язані зі становленням і розвитком зовнішньої
політики України, що покликана формувати високий політичний, економічний та
інформаційний імідж розвинутої європейської держави.

28. Економічна асоціація України з Європейським Союзом = Economic
association of Ukraine with European Union : монографія / О. І. Шнирков,
В. І. Муравйов, Р. О. Заблоцька та ін. ; за ред. О. І. Шниркова,
В. І. Муравйова ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ : Київ. ун-т,
2015. – 415 с.
Розглянуто економічні механізми асоціації України з ЄС, інструменти
лібералізації взаємної торгівлі, основні напрями регуляторної конвергенції із
правилами Європейського Союзу. Проаналізовано економічні ефекти поглибленої
та розширеної зони вільної торгівлі. Для студентів, аспірантів, науковців,
фахівців, які займаються проблемами економічної інтеграції України з ЄС.

29. Міжнародні організації : підручник / В. В. Копійка, Ю. С. Скороход,
В. М. Матвієнко та ін. ; за ред. В. В. Копійки ; кер. авт. кол.
В. М. Матвієнко ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – 2-ге вид., перероб. і
доп. – Київ : Київ. ун-т, 2015. – 783 с.
Розкрито основні поняття, терміни та категорії, що становлять суть теорії
міжнародних організацій, розглянуто їх принципи та механізми функціонування.
Подано інформацію про історію створення, структуру й основні напрями
діяльності міжнародних організацій системи ООН, провідних міжнародних
міжурядових багатоцільових і функціональних регіональних організацій, а також
регіональних організацій союзного типу.

30. Вимір раціональності як чинник європейської інтеграції України /
М. В. Попович, А. А. Васильченко, В. Й. Омельянчик та ін. ; Нац. акад.
наук України, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди. – Київ : Наук. думка,
2014. – 293 с.
Пропонована читачеві книга є результатом розвідок, здійснюваних упродовж
багатьох років українськими авторами у співробітництві з ученими різних країн.

31. Євроекономічна інтеграція України : навч. посібник / Л. І. Михайлова,
Н. В. Волченко, Т. О. Зінчук, С. М. Кваша. – Київ : ЦУЛ, 2013. – 136 с.
Висвітлюються основи фінансового аналізу та оцінки фінансового стану, грошових
потоків, фінансових результатів, фінансових ризиків підприємства.

32. Кордон, М. В. Європейська та євроатлантична інтеграція України :
навч. посібник / М. В. Кордон. – 2-ге вид. – Київ : ЦУЛ, 2010. – 172 с.
Висвітлено історію створення та розвитку ЄС і НАТО, розглянуто питання
співробітництва України з даними організаціями та формування її
ефективної зовнішньої інтеграційної політики. Охарактеризовано сучасний
стан відносин України з ЄС, Світовою організацією торгівлі (СОТ) і НАТО,
визначено шляхи її інтеграції в європейські та євроатлантичні структури.
Наведено матеріали про Болонський процес, розкрито участь вищої освіти
України у болонських перетвореннях. Розглянуто перспективи набуття
Україною членства в ЄС, СОТ і НАТО.

33. Політика європейської інтеграції : навч. посібник / В. Г. Воронкова,
О. М. Кондратець, В. А. Жадько та ін. ; під ред. В. Г. Воронкової. –
Київ : Професіонал, 2007. – 512 с.
Посібник присвячений аналізу концептуальної парадигми політики європейської
інтеграції, зокрема, політичних, соціальних, культурних чинників
євроінтеграції, ролі громадської думки у процесах євроінтеграції, перспектив
розширення співробітництва України та ЄС, перешкод, які стоять на шляху до
ЄС; проаналізовано основні напрями та механізми підвищення ефективності
євроінтеграційної політики; запропоновані засади стратегії розширення
співпраці України з країнами ЄС; обгрунтована концепція етнонаціонального
буття та роль національної держави в умовах глобалізації та інтеграції.

34. Губський, Б. В. Євроатлантична інтеграція України / Б. В. Губський. –
Київ : Логос, 2003. – 328 с.
Висвітлюються особливості нинішнього входження України у світове
господарство в контексті поглиблення глобалізації світової економіки. Визначені
чинники, пов'язані з глобалізацією економічного простору, що формують загрози
економічній безпеці України. Окреслено перспективи інтеграції України в
Європейський Союз та проаналізовано сучасний стан економічного
співробітництва з країнами Євросоюзу.