Люди цієї професії, не промовляючи ані слова, можуть розповісти цілу історію. Рухами та мімікою вони виражають свої емоції, почуття та переживання. Танок – це мова тіла. Яскрава, емоційна та дуже жвава . Її зрозуміє кожен. Знайомтесь - професія танцівник-хореограф!

2. Танець нікого не залишить
байдужим!
Мистецтво танцю притягує і зачаровує.
З яким захопленням ми іноді
дивимося, як по сцені красиво,
пристрасно і синхронно рухаються
танцюристи, стежимо за кожним їх
рухом і уявляємо себе на місці тієї
дівчини, або он того хлопця, що танцює
у самому центрі сцени!
Те, що ми бачимо зараз - результат
довгих тренувань і наполегливої
багаторічної праці. Щоб стати
справжнім танцюристом треба
роками йти до вершин своєї
майстерності!

3. Історія танцю сягає сивої давнини. Але
танці древніх часів були далекі від того,
що сьогодні позначають цим словом.
Вони мали зовсім інше значення.
Різноманітними рухами й жестами
первісна людина передавала свої
враження від навколишнього світу.
У танку вона вимолювала в невідомих
богів вдале полювання, гарний врожай,
зцілення від хвороб, просила захисту від
негараздів.

4. Танцювальні па (від фр. – "крок") ведуть походження від основних
форм рухів людини – ходи, бігу, стрибків, підскакувань, ковзань,
поворотів і розгойдувань. Сполучення подібних рухів поступово
перетворилися в па традиційних танців.
До найдавніших танців
відносяться
мисливські танці,
що копіюють рухи та звички
звірів і птахів. Виконувалися
вони до і після полювання.

5. Найдавнішим таким
народним танцем культового
походження є хоровод.
Він зустрічається у всіх
народів світу.
У давні часи з'явився релігійний культовий танець.
Для первісної людини все навкруг було страхітливим і незрозумілим.
Вода, вогонь, блискавка, вітер… Хто це все влаштовував? Люди вірили,
що це роблять могутні істоти, яких вони називали богами. Щоб
домогтися гарних умов для своєї праці, людина всіляко догоджала богам
особливими магічними діями – обрядами.

6. В античні часи танці також мали ритуальне значення.
Однак, якщо в первісному суспільстві танцювальне
дійство проходило стихійно, то в античному світі
відбувся поділ на учасників і глядачів.

7. Згодом у класовому суспільстві відбувся поділ танцю на
народний та придворний. Прості люди після важкої фізичної
праці розважалися своїми народними танцями: хороводами,
плясовими…
Пітер Брейгель Молодший. Сільський танок. Пітер Пауль Рубенс. Селянський танок.

8. Італійські князі в кінці епохи Середньовіччя надавали великого значення
пишним палацовим святам. У цей час модними стали придворні танці,
в яких брала участь велика кількість пар танцюючих. На думку оточуючих
могло вплинути те, наскільки красиво і злагоджено кружляють у танці його
виконавці. Саме тому і виникла потреба в професійних танцмейстерах.
Головним завданням хореографів того часу було навчання представників
знаті основним танцювальним рухам, а також манерам під час танцю.

9. Хто ж такий хореограф сьогодні?
Це людина, яка досконало володіє універсальною мовою танцю,
чудово знає всі його стилі і основні виразні засоби, вміє імпровізувати
та творити.
Такий фахівець розробляє ідею танцю, продумує його постановку,
проводить відбір танцюристів і навіть обирає музику та костюми.
Головна його задача –
створити гарну і по-своєму
унікальну танцювальну
композицію.

10. • Хореограф повинен прекрасно знати
танок і вміти танцювати, нехай і не
феноменально.
• Хореограф має бути комунікабельним, вміти створювати та підтримувати
контакти не тільки з танцюристами, але й з техніками, музикантами,
дизайнерами і навіть з людиною, яка буде робити афіші та квитки для
виступу!
• Необхідно відчувати весь світ
мистецтва: скульптуру, фотографію,
музику, літературу.
• Хореографу потрібно вміти аналізувати і використовувати в своїй творчості
досвід колег, прикрашаючи його власною інтерпретацією.
Особисті якості

11. Свобода. Танцюрист
найвищого рівня може
працювати в будь-якій країні
світу, навіть не знаючи мов.
А уклавши вигідний контракт,
танцюючи можна об'їздити
весь світ.
Перебування в прекрасній
фізичній формі.
Специфіка роботи не
дозволяє професійним
танцюристам набрати зайві
кілограми.
Невід'ємним атрибутом професії танцюриста є любов глядачів, овації
і, нарешті, слава.
Професія є улюбленим
заняттям. Найчастіше
танцюристами стають ті люди,
для яких хореографія – це
покликання. Дуже складно
уявити собі гарного
професійного танцюриста,
який би не любив свою роботу.
Можливість створити свою
танцювальну школу. Дуже часто
логічним продовженням кар'єри
танцюриста стає кар'єра
власника хореографічної школи
або керівника танцювального
колективу.
Переваги професії

12. Недоліки професії
Висока ймовірність травм.
Рідко знайдеться танцюрист, що
не зазнав хоча б однієї
професійної травми. Необхідно
пам'ятати про те, що тіло є
робочим інструментом
танцюриста, і у разі його
пошкодження можна говорити
про завершення кар’єри.
Щоденна фізична праця.
Постійні репетиції,
постановки, виступи
забирають багато сил.
Молодим людям потрібно
бути готовим до відвідування
майстер-класів та освоєння
нових стилів танцю.
Блищати на сцені після
35 років досить складно, і
хоча хореографом можна
працювати і довше, ніхто не
застрахований від
психологічних переживань і
депресій.
Нерідко весь особистий час
хореографа присвячено
роботі, що може викликати
проблеми з особистим
життям.

13. З 1982 року за рішенням ЮНЕСКО 29 квітня
відзначають як Міжнародний день танцю.
Ця дата обрана не випадково: саме цього дня в
1727 році народився реформатор танцю, видатний
французький балетмейстер Жан-Жорж Новер.
В історію він увійшов як «батько сучасного балету».
Легендарний балетмейстер і хореограф, визнаний
ще за життя, створив знамениту теоретичну працю
«Листи про танець і балети». У цій книзі він виклав
увесь хореографічний досвід, накопичений ним за
довгі роки практики. І навіть сьогодні книга є
найпопулярнішим посібником серед шанувальників
балетного театру. До Новера балету, як окремого
виду мистецтва, не існувало. Він був лише частиною
оперної вистави.
Завдяки цьому майстру танок став самодостатнім
видом мистецтва, справжнім дійством,
мистецьким шедевром!
Найвідоміші хореографи світу

14. Серж Лифар (1905-1986)
Він завжди залишився українцем у душі: "Навіть прекрасний, блискучий Париж не
зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро".
Один з найвизначніших танцівників ХХ століття.
Народився в Києві 2 квітня 1904 року, помер у
Лозанні в Швейцарії 15 грудня 1986-го. Його
талант розквітнув за кордоном у «Російському
балеті» Сергія Дягілева. Майже 30 років Лифар
очолював у Парижі балет Гранд Опера, заснував
Паризький університет хореографії і Університет
танцю. Серж Лифар фактично відродив
французький балет, за що йому присвоєно
звання “Кавалер ордена Почесного легіону”.
Лифар створив новий напрям у балеті –
неокласицизм. Академічний танець набув нових,
модернових рис.
Зірці світового балету неодноразово пропонували французьке громадянство. Та усе своє
емігрантське життя метр прожив із тимчасовим паспортом.

15. Елвін Ейлі (1931-1989)— американський танцівник і хореограф,
засновник «Американського театру танцю Елвіна Ейлі», який вніс значний внесок
у популяризацію сучасного танцю і в появу темношкірих танцівників і афро-
американської культури на танцювальній сцені XX століття.
У 1958 році Ейлі створив власну танцювальну
компанію. Американський театр танцю імені
Елвіна Ейлі, який складався переважно з
темношкірих, багато гастролював як у США,
так і за кордоном. Театр зробив Ейлі
найвідомішим американським хореографом з
1960-х по 80-ті роки.
Поєднуючи рухи класичного танцю з джаз-танцем, танцем
модерн і африканським танцем, хореограф створив власний
еклектичний хореографічний стиль, що відрізнявся силою,
амплітудою і динамічністю рухів у поєднанні з пластичністю
гнучкого тіла.

16. Прага — батьківщина Іржи Кіліана (нар. 1947),
всесвітньо відомого майстра сучасної хореографії,
якого називають «танцювальний Пікассо». Директор
Нідерландського театру танцю (1975-2004)
Кіліан синтезує елементи класичного танцю та
хореографії постмодерну, шукаючи нові виразні
можливості. Іноді він із доброзичливою посмішкою
пародіює класику. Найвідоміший його балет –
«Симфонія ре-мажор», 1981 р. на музику Гайдна. У
ньому відомий хореограф показав комічність манерних
прийомів класичного танцю, його вичерпаність.
Починаючи з кінця 80-х рр. ХХ століття,
хореограф значно змінив свій стиль,
орієнтуючись на сюрреалістичні образи
та зразки східної культури.
Найвизначнішими роботами Кіліана у
сфері постнеокласики є «Весіллячко»
(1982 р.), «Маленька смерть» (1991 р.) .
Складна хореографія балету
«Маленька смерть»

17. Піна Бауш (1940-2009) – найвідоміший хореограф Німеччини.
Її вважають новатором танцювального мистецтва, їй вдалося чинити
вплив на сучасний стиль танцю по всьому світу.
Жозефіне (Піна) Бауш народилася в 1940 році в
місті Золінґені в родині власника пивної.
Тоді нічого не вказувало на те, що одного дня
дівчина стане всесвітньо відомим
хореографом. У дитинстві вона просто почала
займатися балетом, поступово захоплення
переросло в професію.
Індивідуальний авторський стиль, у якому Піна Бауш
робила театральні танцювальні постановки, одразу
сподобався і публіці, і критикам. Вистави Піни Бауш
радикально ламали всі звичні уявлення про
танцювальний театр. У них з’явилися спів, мова,
звичайні повсякденні жести й пантоміма.
Іноді танець відбувався у воді або на торфі.

18. Марта Грехем (1894-1991)—
американська танцівниця та хореограф,
засновниця школи і танцювальної
техніки власного імені.
Родина Марти була релігійною, і в
дитинстві дівчина мала справно
відвідувати церкву. Згодом Марта
згадувала, яким кошмаром для неї було
ходити в похмурий і сірий костьол. Танок,
який вона відкрила для себе пізніше, був
повним контрастом нудної церковної
служби. Хоча сім'я Грехем вважала танці
гріхом, в 1913 році їй все ж таки
дозволили вступити до Школи експресії в
Лос-Анджелесі.
Марта Грехем створила власну одноіменну техніку, яка і досі є
головною у танці модерн. Основу техніки – стискання та
послаблення - танцюристи намагаються засвоїти роками.
За своє творче житя Грехем створила 180 танцювальних
вистав. Вона сама обирала костюми, брала участь у створенні
декорацій. ЇЇ постанови і досі є класичним посібником для
танцюристів і хореографів.

19. Професія танцюриста примітна тим, що в ній
присутній дух суперництва.
Хочеш бути краще - необхідно багато і часто тренуватися.
Високий рівень професіоналізму досягається
тривалим і наполегливим навчанням і
регулярними репетиціями.
Якщо ти поставиш перед собою мету і будеш
наполегливо до неї йти, то обов'язково
доб'єшся бажаного!