На літній календарний цикл народна традиція приписує найменше свят. Це зумовлено насамперед господарськими потребами. Починають визрівати трави, овочі та збіжжя, а згодом надходять і жнива - найвідповідальніша пора для селянина. Недарма мовиться: «У жнива свят не глядять». Тому хліборобам було не до святкувань. Однак й на літо припадає кілька значимих свят: Зелені свята, Івана Купала, Петра і Павла, пророка Іллі, Маковея (Медовий Спас), Яблучний Спас, Перша Пречиста, Горіховий Спас та призабуті нині свята Лади, Ярила, Громові свята.

1. На Івана,
на Купала…
літні свята українців

2. Літо - найтепліша пора року.
Літо - яскраве, різнобарвне…
Червень не схожий на серпень, та
й липень має чим порадувати око.
Високе чисте небо, тепла прозора
вода річок, стиглі фрукти,
насичені кольори навкруги…
Немає на світі людини,
яка б не любила літа!

3. 3
5
На літній календарний цикл народна традиція приписує
найменше свят. Це зумовлено насамперед
господарськими потребами. Починають визрівати трави,
овочі та збіжжя, а згодом надходять і жнива -
найвідповідальніша пора для селянина.
Недарма мовиться: «У жнива свят не глядять».
Тому хліборобам було не до святкувань.
Однак й на літо припадає кілька значимих
свят: Зелені свята, Івана Купала, Петра і
Павла, пророка Іллі, Маковея (Медовий Спас),
Яблучний Спас, Перша Пречиста, Горіховий
Спас та призабуті нині свята Лади, Ярила,
Громові свята.

4. 4
Літній цикл свят українців був
заповнений хліборобськими
турботами, доглядом за посівами,
але не мав чітко окреслених меж.
За народними прикметами,
його початок визначали
останніми днями квітня.
За іншими спостереженнями,
початок літа пов’язували з
періодом, коли на дубах
з’являлося листя.
Якщо до дня Теодора (29 травня)
дуби добре зазеленіли,
то й літо мало бути врожайним.
В основі літнього обрядового циклу
лежить культ рослинності
та магія заклинання майбутнього врожаю,
культ сонця та культ померлих.
Влітку роль оберегів виконували зелені гілки
ліщини, калини, явора, верби, дикий часник.

5. 5
З-поміж урочистостей літнього обрядового циклу
найважливішими були Зелені свята,
які мають іншу назву – Трійця або ж П’ятидесятниця.
Вони не мають точно визначеної дати,
адже відзначаються через сім тижнів
- 50-ий день - після Великодня.

6. Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася
клечальною, обов'язково прикрашали подвір'я та
господарські будівлі «клечанням» – зеленими гілками
клену, верби, липи, акації, ясеня, горіха, дуба тощо.
Забороненим деревом подекуди вважалася осика.
Гілки встромляли в стріху,
на воротах, біля вікон, за
ікони. Підлогу або долівку в
хаті встеляли запашними
травами: осокою, любистком,
м'ятою, чебрецем,
татарським зіллям.

7. В основі
Зелених свят
лежали культ
дерев та
рослинності,
магія
закликання
майбутнього
врожаю.
На Зелені свята молоді люди молили природу
про багатий врожай спеціальними обрядами
— «водіння куща» і «завивання берези».
Під час цих обрядів маленьку дівчинку або
молоду дівчину прикрашали з ніг до голови
квітами, зеленими гілками дерев і кущів, і
водили по селу, співаючи обрядові пісні.

8. На Новгород-Сіверщині
хлопці з дівчатами йшли до лісу,
рубали кілька гілок берези
і, прибравши їх квітами,
несли з пошаною в село,
обходили довкола нього,
а вже потім топили в річці.
В цей день відбувався також
обряд «проводжання русалок».

9. На Трійцю прийнято збирати лікарські трави, які,
згідно з повір'ями, набувають особливої сили. Їх зазвичай
святять у церкві, а потім приносять додому і зберігають
увесь рік. Вважається, що принесена додому освячена
зелень захищає від пожежі, недугів та злиднів.
Збирають пижмо, чебрець,
м’яту, аїр, мелісу. Стебла аїру розкидають на
підлогу. Полин вішають над дверима, щоб
темні сили не заходили в оселю. Від злих сил
та наврочення оберігають пижма та любисток.
Чебрець — оберіг щасливого та міцного
шлюбу.

10. Найколоритніше та найцікавіше свято літа – 7 липня – це
свято Купало або Купайло, що з часом, після прийняття
християнства почало зватись святом Івана Купала.
Головні персонажі свята - Купала та Марена,
які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества.
Ці дві дійові особи виготовляються як опудала. Марену одягають
у жіночу сорочку, прикрашають, а потім топлять у воді або
спалюють на вогнищі під супровід ритуальних пісень.
Породження життя на святі символізує гілка верби
або ж купальне дерево - Купайлиця, яке дівчата
прикрашають квітами, ягодами, стрічками і водять
навколо нього хороводи.

11. Однією із найвідоміших розваг в купальську ніч -
стрибки через багаття.
Вони носили не тільки розважальний характер.
Кожен вважав за честь очиститися вогнем,
тричі перестрибнувши через багаття.
Якщо парубок найвище стрибнув - буде гарний
врожай у його родині, вскочить у полум'я - чекай
біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з
дівчиною - вони неодмінно одружаться і проживуть
у злагоді все життя.
Основним стрижнем,
довкола якого
відбуваються дійства,
є купальський вогонь,
що символізує сонце.
Він має горіти цілу ніч.

12. Існував ще обряд ворожіння на вінку. Дівчата діставали заздалегідь
приготовані воскові свічки і прикріпляли їх кожна до свого вінка,
після чого пускали їх за течією річки. Інколи використовували вінки
без свічок. Все це здійснювалося вже пізно вночі. Вважалось, в яку
сторону вінок попливе, там дівчина і заміж вийде.
Здавна повелося, що
напередодні свята
дівчата збирали
різноманітні трави та
квіти і плели собі
вінки. Це обов’язковий
обряд, що виконувався
пізно ввечері.

13. 12 липня - день святих Первоверховних Апостолів
Петра і Павла, або, як кажуть, «Петра». В цей час у
багатьох районах України починаються жнива, а звідси
й походить народне вірування про те, що справа
святого Петра - «жито зажинати».
До цього дня готувалися колись в Україні як до
великого свята: білили хати, оздоблювали
рушниками стіни, прибирали на подвір'ї. Вранці
цього дня всі йшли до церкви і несли на посвяту
обрядовий хліб – книш, який виготовляли з
ячного борошна нового врожаю.

14. Зі святом пов’язане обрядове випікання печива,
так звані «мандрики», якими частували пастухів,
адже Святий Петро вважався їх покровителем.
Кажуть, що назва печива походить від того,
що мандруючи по світу, Петро з Павлом харчувалися
мандриками. Тому у цей день господарі неодмінно виносили
громадським пастухам гостинця: мандрик та грудку масла.

15. 2 серпня - День Пророка Іллі.
Святого Іллю вважають одним із найбільших пророків.
За народною міфологією, Ілля є повелителем дощів,
грому і блискавок.
«На Іллі новий хліб на столі» – селяни випікали
урочистий хліб – коровай із першого врожаю,
який розрізали і роздавали строго у порядку
від найстаршого до наймолодшого члена сім’ї.
В день пам’яті Іллі
традиційно йде дощ.
Він вважається
благодатним, і якщо
вмитися ним,
то можна зцілитися
від хвороб і прокази.
Після цього дня
перестають купатися.

16. На кінець літа припадає ще кілька однотипних свят,
пов’язаних з грозою і блискавкою. Саме ці природні
явища завдавали щонайбільше клопотів хліборобам.
До Громових або Сердитих свят належать
Гаврила (26 липня), Ганни Тріскучої (7 серпня),
Пантелеймона Паликопи чи Палія (9 серпня).
В ці дні селяни остерігалися працювати в полі,
особливо звозити снопи.

17. Із закінченням жнив завершувалось і календарне літо.
Одначе фіналом його були три Спаси:
• перший Спас (його ще називають Маковієм) - 14 серпня;
• другий або Великий - 19 серпня;
• третій (Медовий) - 29 серпня.
Всі ці свята об’єднують двотижневий Спасівський піст. У
дохристиянську добу Спас був покровителем врожаю; йому
при дожинках залишали пучок незжатого колосся – «Спасову
(Волосову, Велесову) бороду». У християнській традиції на
честь опікуна з’явилися відповідні ритуали – посвяченням
колосся, овочів і фруктів у церкві.

18. 14 серпня – Маковея або Перший Спас.
В цей день у церквах святять воду, квіти і мак.
Маком раніше обсипали корів і господу
«від усього лихого».
Так звану маковійську квітку переважно
робили з городніх квітів, але додавали в букет і
лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю,
чорнобривців, м’яти, васильків, нагідок,
польових сокирок тощо. Додавали інколи й
голівку невеличкого соняшника, і все це
обв’язували червоною стрічкою. Її підвішували
до сволока або ж до божниці. Вона висіла там
протягом року.

19. Обрядовою їжею в цей день були
«шулики» - печені коржі, які ламають на
дрібні шматочки в макітру і заливають
медовим розчином та розтертим маком.
Готували також пироги, вареники, пампушки з
маком, різноманітні медяники та маківники.
Свято Маковія називають іще Спасом на воді,
Медовим Спасом. Воду, освячену на Маковія, вважають
цілющою. Цього дня хворі на пропасницю купалися в річці.
А в давнину ще й святили колодязі та воду в річках.
Медовим його називають тому, що вулики до того часу
наповнюються медом і традиційно пасічники починали
медозбір.

20. 19 серпня – свято Преображення Господнього або
Спаса. У це свято за давнім церковним звичаєм
святять груші, яблука, мед, обжинкові вінки або
жмут колосся жита й пшениці. Тому в народі цей
день називають Другим, або Яблучним, Спасом.
За народними прикметами, Яблучний Спас
означає настання осені.

21. Зі святом Спаса пов'язані різні обжинкові обряди:
на ниві ставлять «Спасову бороду» - останні
незжаті колосся, які просто на полі урочисто
зав’язуються червоною стрічкою і яким
приноситься в жертву хлібина. Цей обряд має
також назву Велесової, або Дідової Бороди.

22. 29 серпня – день пам’яті Нерукотворного Образу
Спасителя. Існує легенда про те, що художник ніяк не
міг намалювати Ісуса на полотні. Тоді Ісус витер
обличчя рушником і на ньому відбився святий образ.
У народі називають Третім Спасом,
а також Горіховим, Полотняним,
Хлібним.

23. На Третій Спас уже пекли новий хліб і
пироги з борошна нового врожаю.
А ще у цей час достигали лісові горіхи.
Їх збирали протягом кількох днів.
Також заготовляли з ліщини віники
для лазні, за допомогою яких
зцілювалися від найважчих хвороб.
А Полотняним називали тому, що у
багатьох містах влаштовували ярмарки,
де продавали домоткані полотна.

24. Таким чином, для літнього циклу найбільш характерні
звичаї та обряди, в основі яких лежали вірування у
активізацію різних “злих сил” у період літнього
сонцестояння. Всі обрядові дійства були пов’язані з
забезпеченням цілісності та продуктивності худоби,
охорони від шкідливих дій “нечистої” сили.
Роль оберегів виконували зелені гілки ліщини, калини,
явора, верби, дикий часник.
Водночас всі літні свята українців і пов’язані з ними
обряди направлені на шанобливе ставлення до
природних явищ і їх покровителів, котрі допомагали
хліборобові у його нелегкій праці.