3. КОРОТКА БІОГРАФІЯ ШЕВЧЕНКА
9 березня 1814 рік – в селі Моринці
Звенигородського повіту на Київщині в родині
Григорія Івановича Шевченка, кріпака поміщика
Енгельгардта, народився майбутній великий поет.
1816 рік – Шевченкова сім'я повертається до
Кирилівки.
1823 рік – помирає Катерина Якимівна, матір
поета.
1824 рік – Тарас чумакує разом з батьком.
1825 рік – помирає Григорій Іванович, батько
поета. Тарас стає наймитом у дяка Петра
Богорського. Потім тікає вчитися малярству.
4. 1828 рік – Шевченко стає панським козачком
у пана Енгельгардта.
1828-1831 роки – Тарас з паном у Відні.
1831 рік – разом з паном Енгельгардтом
Тарас переїжджає у Петербург. Там він
навчається у майстра-живописця В. Ширяєва.
1837 рік - знайомство Шевченка з
В. Григоровичем, К. Брюлловим,
В. Жуковським, О. Венеціановим, І. Панаєвим.
2 квітня 1837 року - К. Брюллов розпочав
роботу над портретом В. Жуковського,
призначеного для викупу Шевченка з кріпацтва.
22 квітня 1838 року – викуп з кріпацтва за
2500 крб.
1838-1845 роки – Тарас відвідує
Петербурзьку академію мистецтв як вільний
слухач.
5. 1839 рік – Шевченко хворіє на тиф.
1840 рік – виходить «Кобзар» з 8 поезіями.
1839-1841 роки – Шевченко створює поему
«Гайдамаки».
1841 рік – виходить поема «Гайдамаки».
1843 рік – разом з українським
письменником Є. Гребінкою поет виїхав до
України.
1845 рік – виходять поеми «Кавказ»,
«Єретик», «Великий льох», «Наймичка»,
«І мертвим, і живим...». Шевченко написав
Заповіт.
5 квітня 1847 рік – арешт, допит.
Осінь 1847 року – поет хворіє на ревматизм
у казематах.
6. 1848 рік – Шевченко вирушає в експедицію
Аральським морем (пише пейзажі).
1848-1858 роки – Шевченко на військовій
службі в Оренбурзькому корпусі.
17 жовтня 1850 рік – поета перевели в
Новопетровське укріплення.
2 серпня 1857 рік – Шевченка звільняють.
1858 рік – дозволяють виїзд в Україну.
Літо 1859 року – Шевченко подорожує
Україною.
1860 рік – вийшов з друку «Кобзар».
Винесена постанова Ради Академії мистецтв
про надання Шевченкові звання академіка.
7. 10 березня 1861 рік – вранці, о 5 годині 30
хвилин Шевченко помирає. Спочатку його
хоронять на Смоленському кладовищі в
Петербурзі.
22 травня 1861 рік – перепоховання.
Відповідно до заповіту його перевезли до
Канева, на Чернечу Гору.
8. Втім така однобока картинка не
зовсім відповідає дійсному
образові Тараса. Шевченко був
молодим прогресивним
демократом та не любив ані
надмірної пишності, ані
стриманості в одязі. Але у роки
життя в Петербурзі модний
портретист заробляв пристойні
кошти, які з радістю витрачав на
модний одяг. Зокрема, у своєму
щоденнику поет писав про
особливе задоволення, отримане
від придбання гумового плаща-
макінтоша, який коштував 100
карбованців. Для порівняння,
перебуваючи у складі
археологічної комісії, Шевченко
заробляв 150 карбованців на рік.
Ми звикли до
образу Шевченка,
зображеного на
портретах у вигляді
втомленого вусатого
чолов’яги у шапці.
9. Чайна церемонія у художника Карла Брюллова
описується навіть в його автобіографічній повісті
«Художник». Поет пив напій скрізь: вдома, в академії
мистецтв, улюбленому трактирі петербурзьких митців
«Берлін», в поштових каретах тощо. Пив він його і
вранці, і ввечері…
Зрештою, чай з вершками– це останнє, що пив
поет за лічені хвилини до власної смерті.
Від часів
юності й до
останнього
дня
Шевченко з
усіх напоїв
найбільше
любив чай.
10. Український поет
любив сміятися та
смішити інших. Одного
разу, після повернення із
заслання, він влаштував
вечірку у скульптурному
класі Академії мистецтв.
Гості зняли з постаменту фігуру Юпітера, яку
виготовив професор Микола Пименов, і посадили на
постамент Шевченка, щоб той розважав публіку
кумедними історіями. Двері класу відчинились, і
зайшов творець фігури Сатурна. Шевченко миттєво
вискочив через вікно у сад. Професор намагався
його зловити, однак не зміг наздогнати прудконогого
Кобзаря.
11. Після заслання Шевченко міг стати
не лише поетом та художником, а й
професійним фотографом, принаймні
друзі Тараса бачили у цьому чудову
можливість заробляти.
12. Шевченко
асоціював Європу
з різними речами.
Франція
викликала в нього
образи ідеалів свободи, рівності, легковажної моди,
розкішних палаців та смачних вин.
Вишукані манери поет асоціював з Англією.
При згадці про Німеччину уявляв чистоту та
порядок.
Італія була для Кобзаря «країною чудес» із
«столицею світу» Римом, де він так мріяв побувати.
Нідерланди змушували його згадати тюльпани, а
Швейцарія дарувала уяві альпійські краєвиди.
13. Весна – особливий період для Шевченка, адже всі
найголовніші події сталися саме в цей період його
життя.
9 березня - народився.
25 квітня 1838 р. - став вільним.
26 квітня 1840 р. - видав «Кобзаря».
5 квітня - поета заарештували,
7 квітня 1857 р. - отримав звістку про волю.
14. Друзями Кобзаря були
відомі постаті.
Усі знають про хороші
стосунки поета з Іваном
Сошенком, Євгеном Гребінкою,
Василем Григоровичем,
Олексієм Венеціановим,
Василем Жуковським та
Карлом Брюлловим.
В Академії мистецтв
Шевченко товаришував з
Василем Штернбергом (вони
були «нерозлийвода»). Коли
Штернберг у 1840 вирушив до
Італії, то Шевченко подарував
йому примірник «Кобзаря» з
присвятою: «Поїдеш далеко,
Побачиш багато… – Згадай мене,
брате!»
Іван Сошенко Євген Гребінка
Василь Григорович Олексій Венеціанов
Василь Жуковський Карл Брюллов
15. Кохання в житті Тараса
Тема любові, сім’ї – одна з центральних у творчості
письменника.
Він прожив лише 47 років, та мало хто знає, що митець
залишався нещасливою в особистому житті людиною.
У сповненому драматизму
житті Тараса були знакові жіночі
постаті. Імена більшості з них ми б
не знали, якби не любов до
них великого
поета. Найчастіше його обраниці
просто не могли оцінити геніальність
великого митця. Тому він
переконував себе у
правильності «запорозького
вибору»:
«Не женися на багатій, Бо вижене з
хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати.
Оженись на вольній волі, На козацькій долі…»
16. Вона мешкала по сусідству та
була на три роки молодшою.
Тарасу довелося супроводжу-
вати Павла Енгельгардта до
Вільно, де отримав початко-
ву художню освіту, потім був
Петербург та Академія
мистецтв, перші публікації,
перше визнання, викуп із
кріпацтва… Коли через 14
років Тарас повернувся до
рідної Кирилівки вільною
людиною і столичним худож-
ником, його кохана була заміжня
за кріпосним, виховувала
двох доньок. Оксана
визначила собою той тип
жінки, який йому фатально
подобався, а її історія стала
основною темою його творів.
Першим
захопленням Тараса була
Оксана Коваленко, про яку
поет згадав у вірші «Мені
тринадцятий минало…».
Вона мешкала по
сусідству та була на три
роки молодшою.
17. Кохані жінки Шевченка
Амалія Клоберг
Варвара Репніна
Ганна Закревська
Катя Піунова
Агата Ускова
Марія
Максимович
Лукерія
Полусмак
Феодосія Кошиць
18. Там матір добрую мою
Ще молодую – у могилу
Нужда та праця положила.
Мати Кобзаря померла 20 серпня
1823 року у віці 40 років, коли
Тарасові було дев’ять із половиною
років. Похована біля хати, в садку, у
рідному дворі – як і заповідала.
Народилася 1782 року
в Моринцях.
Дівоче прізвище - Бойко.
Панщина забирала у Катерини
Якимівни час і материнський
догляд за дітьми. Вона горіла
в праці та клопотах...
Мати ШЕВЧЕНКА
19. Кобзар обожнював зоряне небо. Теплими літніми
ночами він міг гуляти надворі аж до самісінького ранку,
мовляв, «незчисленні зіроньки не пускають мене в
хату». Саме при вигляді зірок Шевченко хотів співати. І
саме під зоряним небом на березі Дніпра він сказав
своєму другу Андрію Козачковському:
«Як гарно бути поетом, якби він міг бути
тільки поетом, а не громадянином».
20. Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Заповіт
Жоден вірш українською мовою не здобув такого
широкого визнання у світі як Шевченків "Заповіт". Поет
вірив у те, що Україна стане незалежною, люди прозріють,
а брехню буде знищено. І ми повинні виправдати його
сподівання, здолати всі труднощі на шляху нашої країни
до щасливого майбутнього. Хай його "Заповіт" стане
нашим дороговказом.
***