Способи введення сироваткових препаратів. Побічні реакції.pptxkolyanchik22224
ІМУННІ СИРОВАТКИ ТА ІМУНОГЛОБУЛІНИ створюють екстрений пасивний імунітет практично відразу після їх введення, що особливо важливо при екстреній профілактиці захворювань з коротким інкубаційним періодом і лікуванні вже розвиненої хвороби.
АКТИВНІСТЬ (СИЛУ) ІМУННИХ СИРОВАТОК
Виражають в одиницях, які визначають у серологічних реакціях нейтралізації, аглютинації, преципітації та ін.
Активність антитоксичних сироваток виражають у міжнародних одиницях (МО):1 МО-кількість антитіл, що нейтралізує встановлену дозу токсину.
Титрування сироваток проводятьза Рамоном, Ерліхом і Ремером. Сироватки вводять після обов’язкового попереднього визначення алергії до кінського білка, оскільки вони можуть викликати шок і сироваткову хворобу, особливо при повторному введенні. Для цього за методом Безредко кінську сироватку в розведенні 1 : 100 в об’ємі 0,1 мл вводять внутрішньошкірно в передпліччя (ампула маркірована червоним кольором). Результат враховують через 20–30 хвилин. За відсутністю вираженої шкірної реакції (менше 1 см у діаметрі) вводять 0,1 мл нерозведеної сироватки підшкірно. За браком реакції вводять решту дози.
10. Основною метою інфузійної терапії у септичних хворих є підтримка адекватного кровопостачання тканин. Обсяг інфузійної терапії у разі септичного шоку визначається комплексною оцінкою реакції гемодинаміки на інфузію (реакція АТ, особливо пульсового АТ, ЦВТ, частоти серцевих скорочень – ЧСС, швидкість діурезу). Особливе значення у цих випадках має визначення ЦВТ у динаміці. Орієнтиром є перевірка реакції ЦВТ на дозоване введення рідини (проба з об’ємним навантаженням). Хворій протягом 10 хвилин вводять внутрішньовенно тест – дозу рідини та оцінюють реакцію гемодинаміки. Проба з об’ємним навантаженням Вихідний рівень ЦВТ Об’єм введеної рідини 8 см вод. ст. і менше 200 мл 8–10 см вод. ст. 100 мл 14 см. вод. ст. 50 мл