Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.
Лектор: 
доцент кафедри акушерства та 
гінекології БДМУ 
Дикусаров Володимир Володимирович
Хвороби міокарда 
Розрізняють 4 основні форми ураження 
міокарда: 
- міокардит, 
- міокардіодистрофія, 
- міокардіосклероз...
Міокардит 
органічною основою захворювання є запально- 
дистрофічні зміни міокарда. Міокардит може 
розвиватися під час г...
Для встановлення діагнозу достатньо сполучення 
попередньої інфекції з 2 “великими” чи 1 “великою” і 2 
“малими” ознаками...
Причиною міокардиту у вагітних найчастіше є 
грип і пневмонія, а також ревматизм. Міокардит 
Абрамова-Фідлера, як правило...
Лікування гострого міокардиту 
обов’язкова госпіталізація, ліжковий режим. 
Ліжковий режим при легкому ступені міокардиту...
дієта : їжа щодня невеликими порціями, 
обмеження вуглеводів до 200-250 г, при НК – різке 
обмеження солі; 
антибіотикот...
корекція мікроциркуляції ; 
гепарин п/ш по 10000 ОД 4 р/д 7 днів, далі по 5000 
ОД 4 р/д 7-10 днів, потім по 5000 ОД 2 р...
Міокардіодистрофія 
термін для визначення вторинних, супутніх 
захворювань серця, викликаних процесами 
інфекційної, токси...
Характерні властивості міокардіодистрофії: 
- зворотність порушень обміну міокарда; 
- різні зміни ЕКГ; 
- рідкісний розв...
Скарги хворих неспецифічні і належать до 
основного захворювання. 
При аускультації виявляється приглушення 
серцевих то...
Міокардіодистрофія при анемії не є 
показанням для переривання вагітності, оскільки 
є достатня кількість засобів для ліку...
Тактика лікаря стосовно вагітних, які 
страждають тиреотоксикозом з явищами 
міокардіодистрофії, полягає у намаганні створ...
Лікування міокардіодистрофії 
покращання метаболізму міокарда (рибоксин, 
цитохром С, кокарбоксилаза, калію оротат, 
полі...
Міокардитичний кардіосклероз - це 
кінцева стадія запальних чи дистрофічних змін у 
серцевому м’язі. Дифузне розростання с...
Кардіоміопатії 
група захворювань серцевого м’яза нез’ясованої 
етіології. 
Розрізняють : 
- застійну, 
- гіпертрофічну, 
...
Застійна кардіоміопатія – захворювання з 
вираженим порушенням скоротливої і насосної 
функції серця, дилятацією обох шлу...
Лише 25-40% хворих живуть більше 5 років 
після встановлення діагнозу. 
Лікування малоефективне. Використовують 
серцеві г...
Гіпертрофічна кардіоміопатія (обструктивна 
чи необструктивна) – асиметрична гіпертрофія 
міжшлуночкової перетинки і стін...
Прогноз для вагітних при безсимптомній формі 
сприятливий. 
Прогноз вагітності в цілому також сприятливий, 
хоч стан час...
Рестриктивна кардіоміопатія (облітеруюча) – 
ендоміокардіальний фіброз, щільний фіброз строми 
міокарда, зниження скоротл...
Порушення ритму серця 
Аритмії – порушення частоти, ритмічності та 
послідовності збудження і скорочення відділів серця. ...
Не потребують лікування: 
- рідкісна екстрасистолія в жінок зі здоровим 
серцем; 
- синусова брадикардія; 
- брадіаритмії...
Синусова тахікардія 
збільшення ЧСС у стані спокою до 100 і більше за 1 хв. 
У вагітних вона може проявлятися після їжі, у...
Добрий ефект чинять седативні засоби. 
При СН призначають препарати наперстянки. 
Нормалізація ЧСС досягається призначення...
Екстрасистолії 
Бувають передсердними, вузловими чи 
шлуночковими. 
Вагітність сприяє розвитку екстрасистолій, 
особливо...
Несприятливою ознакою є поява шлуночкових 
екстрасистол у хворих на пролапс мітрального 
клапана (ПМК) чи кардіоміопатію....
Поодинокі та рідкісні екстрасистоли не потребують 
лікування. 
Якщо екстрасистоли часті, групові – використовують 
проти...
Пароксизмальна тахікардія (ПТ) 
Розвиток нападів ПТ переважно в ІІ половині 
вагітності і зникнення їх після пологів вказ...
ЕКГ дозволяє діагностувати ПТ і визначити її 
джерело (надшлуночкова чи шлуночкова). 
У вагітних, в основному, трапляєть...
Лікування надшлуночкової ПТ 
седативні (препарати валеріани, седуксен); 
стимуляція блукаючого нерва однобічним масажем ...
Миготлива аритмія 
Звичайно виникає у вагітних з органічними 
захворюваннями серця: ревматичними чи уродженими 
вадами, п...
Розрізняють 3 форми МА: 
Тахісистолічну (ЧСС більше 90 до 200 уд/хв). 
Нормосистолічну (ЧСС 60-90 уд/хв). 
Брадисистолі...
При вагітності до 12 тижнів МА є показом до її 
переривання. 
Після 12 тижнів питання про переривання 
вирішується індив...
Основна мета лікування – ліквідація НК і 
переведення тахісистолії в нормосистолію (60-80 
уд/хв) з усуненням дефіциту пул...
Лікування пароксизму МА: 
в/в 5-10 мл 10% новокаїнаміду; 
через 20-30 хв в/в повільно вводять 10 мл 
панангіну і через 3...
Порушення провідності 
синоаурикулярна 
передсердно-шлуночкова 
внутрішньошлуночкова блокади. 
Під час вагітності найбі...
Розрізняють три ступеня порушення ПШП: 
Неповна передсердно-шлуночкова блокада (ПШБ) І ст. 
– подовження Р-Q на ЕКГ до 0,...
Блокади виникають у вагітних при міокардиті, 
інтоксикації серцевими глікозидами, посиленні тонусу 
вагуса. 
Рідко під ч...
Показаннями для переривання вагітності є 
Блокади ІІІ ст. з нападами Морганьї-Адамса- 
Стокса і ЧСС менше 40 уд/хв, але м...
ПШБ без клінічних проявів лікування не потребують. 
Атропін 0,1% 1 мл, ефедрин 0,025 г, ізадрин 0,005 г, 
алупент 0,02 г...
Захворювання вен 
Варикозне розширення вен 
спостерігається у 20-40% вагітних, причому у 
більш ніж половини воно виникає...
ВРВ пов’язують із спадковими порушеннями 
еластичності венозної стінки. 
ВРВ відбувається в системі великої підшкірної в...
Клініка 
На початку захворювання хворих непокоїть лише 
косметичний дефект. 
Потім з’являються скарги на відчуття розпир...
Інший варіант ВРВ – сітчасте розширення 
дрібних підшкірних вен ніг – може зберігатися 
після пологів. 
Єдиний засіб профі...
Лікування ВРВ під час вагітності: 
 склерозування судин 5%-им розчином 
варикоциду чи 1- і 3%-им розчином тромбовару; 
 ...
Тромбози і тромбоемболії 
Частота тромбозів глибоких вен у вагітних 
0,42%, у породіль – 3,5% 
Ризик їх утворення збільш...
У ІІІ триместрі вагітності швидкість кровотоку 
в судинах ніг знижується наполовину, тому у 
венах нижніх кінцівок тромби...
Під час вагітності прискорюються процеси 
згортання крові, разом з тим знижується 
фібринолітична активність. 
У післяпо...
Фактори ризику тромбоемболії в акушерстві: 
1. Оперативне втручання, операції на вагітній 
матці, акушерські щипці. 
2. ДВ...
3. Вік старше 35 років. 
4. Хронічна венозна недостатність (ВРВ, 
тромбози і тромбоемболії в анамнезі). 
5. Опасистість. 
...
Фактори, що сприяють розвитку післяпологових 
тромбофлебітів: 
 масивна крововтрата; 
 травма тканин з утворенням гемато...
Клініка: 
Коли флеботромбоз, що проходить без місцевих 
симптомів переходить у тромбофлебіт, з’являється: 
- тупий біль у...
Клініка тромбозу судин таза: недомагання, 
трясовиця, висока температура тіла чи тривалий 
субфебрилітет, біль у попереку,...
Тромбоемболія легеневої артерії: раптова 
задуха, біль у грудях при вдиху, збудження, сухий 
кашель, кровохаркання, глибок...
Тромбоемболії спостерігаються в 4 рази частіше у 
роділь з ускладненим перебігом вагітності та 
пологів, ніж при нормальн...
Неспецифічна профілактика тромбозів: 
підвищена фізична активність – раннє вставання з 
ліжка після пологів і операцій (че...
Використання антикоагулянтів для профілактики 
тромбозів у післяпологовому і післяопераційному 
періодах показане: 
При п...
Протипоказання до застосування антикоагулянтів 
Геморагічний діатез. 
Виразкова хвороба шлунку та 12-типалої кишки. 
Ро...
Вагітним з тромботичними ускладненнями в 
анамнезі рекомендується диференційована 
профілактика: 
- при активації тромбоц...
Лікування тромбозів вен ніг: 
суворий ліжковий режим (2 тижні) з 
припіднятою хворою кінцівкою; 
антибіотики (але не пен...
При тромбофлебіті великої підшкірної вени як 
тільки ділянка гіперемії і інфільтрації досягне 
межі верхньої і середньої ...
You’ve finished this document.
Download and read it offline.
Upcoming SlideShare
коротка шийка
Next
Upcoming SlideShare
коротка шийка
Next
Download to read offline and view in fullscreen.

0

Share

Sss ii ch

Download to read offline

акушерство і гінекологія

  • Be the first to like this

Sss ii ch

  1. 1. Лектор: доцент кафедри акушерства та гінекології БДМУ Дикусаров Володимир Володимирович
  2. 2. Хвороби міокарда Розрізняють 4 основні форми ураження міокарда: - міокардит, - міокардіодистрофія, - міокардіосклероз, - кардіоміопатія.
  3. 3. Міокардит органічною основою захворювання є запально- дистрофічні зміни міокарда. Міокардит може розвиватися під час гострого періоду інфекційного захворювання або через 2-3 тижні.  Міокардити поділяються на: - інфекційні (вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні); - неінфекційні (викликані алергічними реакціями, хімічними і фізичними впливами); - міокардити нез’ясованої етіології (ідіопатичний міокардит Абрамова-Фідлера).
  4. 4. Для встановлення діагнозу достатньо сполучення попередньої інфекції з 2 “великими” чи 1 “великою” і 2 “малими” ознаками ураження міокарда. “Великі” ознаки: Патологічні зміни ЕКГ (порушення ритму, провідності, інтервалу S-T). Підвищення активності саркоплазматичних ферментів у сироватці крові – ЛДГ, креатинфосфокінази, кардіальних ізоферментів. Кардіомегалія на рентгенограмі. Застійна серцева недостатність чи кардіогенний шок. “Малі” ознаки: тахікардія, послаблений І тон і ритм галопу.
  5. 5. Причиною міокардиту у вагітних найчастіше є грип і пневмонія, а також ревматизм. Міокардит Абрамова-Фідлера, як правило, закінчується смертю вагітної. Гострий і підгострий міокардит будь-якої етіології є показанням для переривання вагітності.
  6. 6. Лікування гострого міокардиту обов’язкова госпіталізація, ліжковий режим. Ліжковий режим при легкому ступені міокардиту триває 3-4 тижні до нормалізації чи стабілізації ЕКГ у стані спокою. При міокардиті середнього ступеня тяжкості – суворий ліжковий режим 2 тижні з наступним розширенням протягом 4 тижнів. Хворі з тяжким перебігом госпіталізуються у відділення інтенсивної терапії – суворий ліжковий режим до ліквідації СН.
  7. 7. дієта : їжа щодня невеликими порціями, обмеження вуглеводів до 200-250 г, при НК – різке обмеження солі; антибіотикотерапія : при бактеріальному міокардиті – ампіцилін 0,5г 4 р/д чи пеніцилін 1 млн. ОД 4 р/д 10 днів; при мікоплазмовому – еритроміцин 0,5г 4 р/д 7-10 днів; при токсоплазмовому – хлоридин по 25 мг 2 р/д 5 днів після 9 тижнів вагітності; глюкокортикоїди (при перебігу середньої тяжкості і тяжкому) – преднізолон 15-30 мг/д 2-5 тижнів;
  8. 8. корекція мікроциркуляції ; гепарин п/ш по 10000 ОД 4 р/д 7 днів, далі по 5000 ОД 4 р/д 7-10 днів, потім по 5000 ОД 2 р/д 10-14 днів при міокардиті з високою активністю; при декомпенсації призначають діуретики, периферичні вазодилататори, препарати кофеїну; покращання метаболізму в міокарді – рибоксин, ККБ, полівітаміни, панангін, оротат калію.
  9. 9. Міокардіодистрофія термін для визначення вторинних, супутніх захворювань серця, викликаних процесами інфекційної, токсичної, ендокринної природи або порушенням обміну речовин. Основні причини міокардіодистрофії: анемії, голодування, патологія окремих видів обміну речовин, вітамінна недостатність, гормональні порушення, ураження печінки і нирок, інтоксикації.
  10. 10. Характерні властивості міокардіодистрофії: - зворотність порушень обміну міокарда; - різні зміни ЕКГ; - рідкісний розвиток СН; - резистентність СН до лікування серцевими глікозидами.
  11. 11. Скарги хворих неспецифічні і належать до основного захворювання. При аускультації виявляється приглушення серцевих тонів, зрідка - ритм галопу й екстрасистолічні аритмії, порушення частоти скорочень серця. На ЕКГ – подовження інтервалу RS-T, характерне для дистрофії. При рентгенологічному дослідженні – збільшення розмірів серця. НК з’являється, як правило, у задавнених випадках.
  12. 12. Міокардіодистрофія при анемії не є показанням для переривання вагітності, оскільки є достатня кількість засобів для лікування недокрів’я, які, як правило, дають позитивні результати. При тяжкому перебігу анемії, крім антианемічних і метаболічних засобів, призначають серцеві глікозиди.
  13. 13. Тактика лікаря стосовно вагітних, які страждають тиреотоксикозом з явищами міокардіодистрофії, полягає у намаганні створити оптимальні умови для лікування, а не для переривання вагітності, оскільки аборт погіршує перебіг хвороби, призводить до частоти тиреотоксичних кризів. У важких випадках за відсутності ефекту від консервативного лікування показана субтотальна струмектомія. Якщо у хворої на тиреотоксикоз немає повної компенсації кровообігу, показане виключення потуг (акушерські щипці).
  14. 14. Лікування міокардіодистрофії покращання метаболізму міокарда (рибоксин, цитохром С, кокарбоксилаза, калію оротат, полівітаміни, антиоксиданти, віт. Е по 1 кап. 2 р/д 30 днів); антагоністи кальцію (при суправентрикулярних аритміях) – верапаміл 0,04 г 3-4 р/д; стабілізація мембран лізосом (есенціале 1-2 кап. 3 р/д 1- 2 міс.); інгалації зволоженого кисню, ГБО; пригнічення симпато-адреналової системи (анаприлін 0,04 г 3 р/д); препарати калію (10%-ний розчин KCl 50 мл+10%-ний розчин глюкози 300 мл+10 ОД інсуліну).
  15. 15. Міокардитичний кардіосклероз - це кінцева стадія запальних чи дистрофічних змін у серцевому м’язі. Дифузне розростання сполучної тканини значно погіршує роботу серця. Декомпенсація може виникнути під впливом навантаження вагітності, обумовленого збільшенням ОЦК. Проте в більшості випадків кардіосклероз у вагітних проявляється незначною симптоматикою: приглушеність тонів серця без ознак недостатності кровообігу. Незначні зміни ЕКГ. У таких хворих вагітність проходить сприятливо і вимагає не стільки лікування, скільки спостереження.
  16. 16. Кардіоміопатії група захворювань серцевого м’яза нез’ясованої етіології. Розрізняють : - застійну, - гіпертрофічну, - рестриктивну кардіоміопатію.
  17. 17. Застійна кардіоміопатія – захворювання з вираженим порушенням скоротливої і насосної функції серця, дилятацією обох шлуночків при незначній їхній гіпертрофії. Можливі етіологічні фактори – перенесена інфекція (особливо вірусна), дія токсичних речовин, зловживання алкоголем. Клініка характеризується НК, порушенням ритму і тромбоемболіями різної локалізації. Рентгенологічно – кардіомегалія.
  18. 18. Лише 25-40% хворих живуть більше 5 років після встановлення діагнозу. Лікування малоефективне. Використовують серцеві глікозиди, діуретики, вазодилятатори, неглікозидні інотропні, антикоагулянти, стероїдні гормони.
  19. 19. Гіпертрофічна кардіоміопатія (обструктивна чи необструктивна) – асиметрична гіпертрофія міжшлуночкової перетинки і стінок лівого шлуночка, нормальний або зменшений об’єм порожнини шлуночка, потужне некоординоване скорочення міокарда. У 50% випадків настає раптова смерть (фібриляція шлуночків). Хворі скаржаться на задуху, запаморочення, біль у ділянці серця, головний біль. Може бути безсимптомний перебіг. Діагноз найбільш точно встановлюється за допомогою ехокардіографії.
  20. 20. Прогноз для вагітних при безсимптомній формі сприятливий. Прогноз вагітності в цілому також сприятливий, хоч стан часто погіршується. Розродження – через природні пологові шляхи. У пологах протипоказані спинномозкова и епідуральна анестезія.
  21. 21. Рестриктивна кардіоміопатія (облітеруюча) – ендоміокардіальний фіброз, щільний фіброз строми міокарда, зниження скоротливої функції серця. Етіологія пов’язана з інфекційними та імунологічними процесами. Захворювання супроводжується еозинофілією. При застійній і рестриктивній кардіоміопатії збереження вагітності протипоказане. При гіпертрофічній кардіоміопатії у низці випадків пологи можливі, якщо немає ознак НК. Захворювання звичайно проявляється у ІІІ триместрі та в післяпологовому періоді в жінок із великою кількістю вагітностей в анамнезі.
  22. 22. Порушення ритму серця Аритмії – порушення частоти, ритмічності та послідовності збудження і скорочення відділів серця. У вагітних аритмії трапляються досить часто, причому майже половина випадків припадає на функціональні аритмії. Є спостереження, що в жінок із порушеннями ритму, значно збільшується частота ускладнень вагітності (гестозів, загрози переривання, невиношування, гіпоксії плода), пологів (порушень скоротливої діяльності, кровотечі) та перинатальної патології.
  23. 23. Не потребують лікування: - рідкісна екстрасистолія в жінок зі здоровим серцем; - синусова брадикардія; - брадіаритмії з частотою серцевих скорочень 40- 60 уд/хв без розладів гемодинаміки; - синоаурикулярна блокада та атріовентрикулярна блокада І ст.; - прискорений ідіовентрикулярний ритм чи ритм атріовентрикулярного з’єднання з нормальним числом серцевих скорочень.
  24. 24. Синусова тахікардія збільшення ЧСС у стані спокою до 100 і більше за 1 хв. У вагітних вона може проявлятися після їжі, у горизонтальному положенні, при емоційному збудженні, у пологах, після переймів та потуг; при анемії, тиреотоксикозі. Ритм при синусовій тахікардії правильний. Діагноз може бути виставлений при пальпації пульсу, аускультації серця чи за допомогою ЕКГ (вкорочення інтервалів R-R при незмінних передсердному чи шлуночковому комплексах). Екстракардіальна тахікардія переважно не потребує лікування.
  25. 25. Добрий ефект чинять седативні засоби. При СН призначають препарати наперстянки. Нормалізація ЧСС досягається призначенням хлориду калію (1 г 4 р/д), панангіну (2 табл. 3-4 р/д), верапамілу (40-50 мг 3 р/д), пропраналолу (10-40 мг 4 р/д).
  26. 26. Екстрасистолії Бувають передсердними, вузловими чи шлуночковими. Вагітність сприяє розвитку екстрасистолій, особливо в ІІІ триместрі, коли високо стоїть діафрагма. Екстрасистолія може виникнути в здорових жінок у пологах, коли збільшується навантаження на серце. Після пологів екстрасистоли зникають. Екстрасистоли, що з’являються у здорових жінок, не впливають на систему кровообігу, не викликають НК і не порушують нормального перебігу вагітності.
  27. 27. Несприятливою ознакою є поява шлуночкових екстрасистол у хворих на пролапс мітрального клапана (ПМК) чи кардіоміопатію. Перебіг і вихід вагітності залежить від тяжкості основного захворювання серця, чим і визначається акушерська тактика.
  28. 28. Поодинокі та рідкісні екстрасистоли не потребують лікування. Якщо екстрасистоли часті, групові – використовують протиаритмічне лікування: - седативні засоби; - препарати калію: хлорид калію 3-4 г/д чи панангін по 1-2 др. 2-4 р/д; - при суправентрикулярній екстрасистолії: седативні - β-АБ (анаприлін 10-20 мг 2-3 р/д), антагоністи кальцію (верапаміл 40 мг 3 р/д); поодинокі шлуночкові екстрасистоли не потребують лікування; при політопних, групових – призначають новокаїнамід (0,25-0,5 г 4 р/д), лідокаїн (4-6 мл 2%- ного розчину в/в струйно протягом 2 хв), дифенін (0,1 г 4-6 р/д при екстрасистолії внаслідок глікозидної інтоксикації).
  29. 29. Пароксизмальна тахікардія (ПТ) Розвиток нападів ПТ переважно в ІІ половині вагітності і зникнення їх після пологів вказує на рефлекторно – екстракардіальне походження. Напад характеризується великою ЧСС: від 130 до 220 уд/хв., ритмічністю, раптовим початком і закінченням тахікардії. Якщо напад затягується, може виникнути біль на зразок стенокардії, запаморочення, слабкість.
  30. 30. ЕКГ дозволяє діагностувати ПТ і визначити її джерело (надшлуночкова чи шлуночкова). У вагітних, в основному, трапляється надшлуночкова ПТ, пов’язана зі змінами вегетативної нервової системи. Напади ПТ не чинять впливу на перебіг вагітності, особливо якщо вони розвиваються в жінок зі здоровим серцем. Тому немає показань для заборони вагітності або переривання її. Водночас, відмічено, що при тривалому нападі погіршується серцева діяльність плода і підвищується збудливість матки. Тому напад ПТ слід купірувати якомога швидше.
  31. 31. Лікування надшлуночкової ПТ седативні (препарати валеріани, седуксен); стимуляція блукаючого нерва однобічним масажем ділянки каротидного синуса 5-10 с; тиском на очні яблука 5 с; затримкою подиху з натужуванням, надуванням повітряної кульки; в/в повільно ізоптин 0,25% 2-4 мл, пропранолол 0,1% до 5 мл; АТФ 1-2 мл 1% в/в струминно за 5-10 с; при захворюваннях серця: в/в повільно 0,5 мл 0,005% строфантину на 20 мл 40% глюкози або 2 мл 0,025% дігоксину на 20 мл фізрозчину; при відсутності вираженої гіпотензії - новокаїнамід в/м 5-10 мл 10% або в/в крапельно 2-8 мл в 5% глюкозі чи фізрозчині . при шлуночковій ПТ протипоказані стимуляція вагуса, серцеві глікозиди; вводять: лідокаїн (6-8 мл 2% в/в струминно); новокаїнамід (5-10 мл 10% в/в повільно або per os 0,75-1,5 г одноразово, а потім 0,25-0,5 г через 3 год).
  32. 32. Миготлива аритмія Звичайно виникає у вагітних з органічними захворюваннями серця: ревматичними чи уродженими вадами, при тиреотоксикозі. МА характеризується хаотичним збудженням і скороченням окремих м’язових груп у передсердях із частотою 350-600 на 1 хв (сюди ж належать тріпотіння пересердь – частота 200-300 на 1 хв, причому кожен 2-3 імпульс проводиться на шлуночки ). МА призводить до розвитку СН ІІА, ІІБ і ІІІ ст. Досить часто МА з’являється після мітральної комісуротомії під час вагітності.
  33. 33. Розрізняють 3 форми МА: Тахісистолічну (ЧСС більше 90 до 200 уд/хв). Нормосистолічну (ЧСС 60-90 уд/хв). Брадисистолічну (ЧСС менше 60 уд/хв). Хворі, як правило, скаржаться на серцебиття. Аускультативно - аритмічність тонів і зміна їхньої звучності. При ЕКГ виявляють локалізацію порушень ритму. МА викликає чи посилює НК у вагітних. Небезпечним ускладненням МА є тромбоемболії, особливо при мітральному стенозі.
  34. 34. При вагітності до 12 тижнів МА є показом до її переривання. Після 12 тижнів питання про переривання вирішується індивідуально і залежить від клініки. При захворюваннях, що супроводжуються МА, гине кожна п’ята вагітна чи роділля та кожна друга дитина.
  35. 35. Основна мета лікування – ліквідація НК і переведення тахісистолії в нормосистолію (60-80 уд/хв) з усуненням дефіциту пульсу: серцеві глікозиди (строфантин 0,05% 0,5 мл 2 р/д, дігоксин 0,025% 1 мл 2 р/д в/в крапельно, потім переходять на підтримуючі дози: строфантин 0,5 мл чи дігоксин 0,25 мл 1 р/д); препарати калію; верапаміл 0,25% 2-4 мл; пропранолол 0,1% до 5 мл.
  36. 36. Лікування пароксизму МА: в/в 5-10 мл 10% новокаїнаміду; через 20-30 хв в/в повільно вводять 10 мл панангіну і через 30-40 хв - в/в повільно 0,25% ізоптин 2-4 мл (під контролем АТ); у період ліквідації МА необхідні антикоагулянти (гепарин 15-20 тис. ОД/д через 6 год); протягом ІІІ триместру вагітності та в ранньому післяпологовому періоді – антикоагулянти (аспірин 0,25 г ч/д або курантил 6-9 табл./д., трентал 4-8 табл./д. чи теонікол 0,15 г 4 р/д); профілактика нападів: новокаїнамід 0,5 г 4 р/д.
  37. 37. Порушення провідності синоаурикулярна передсердно-шлуночкова внутрішньошлуночкова блокади. Під час вагітності найбільше значення має порушення передсердно-шлуночкової провідності (ПШП).
  38. 38. Розрізняють три ступеня порушення ПШП: Неповна передсердно-шлуночкова блокада (ПШБ) І ст. – подовження Р-Q на ЕКГ до 0,21с і більше, всі передсердні імпульси досягають шлуночків. Неповна ПШБ ІІ ст. – поступове подовження інтервалу Р-Q підряд в 3-4 циклах, потім випадає один шлуночковий комплекс. У другому варіанті неповної ПШБ ІІ ст. відбувається регулярне випадіння одного зі шлуночкових комплексів при рівній величині подовження Р-Q. Повна ПШБ ІІІ ст. – передсердні та шлуночкові комплекси ідуть у незалежному один від одного правильному ритмі (передсердні імпульси – зі звичайною частотою, шлуночкові – 30-50 уд/хв).
  39. 39. Блокади виникають у вагітних при міокардиті, інтоксикації серцевими глікозидами, посиленні тонусу вагуса. Рідко під час вагітності з’являється неповна ПШБ у жінок із здоровим серцем. Гормональні зсуви можуть викликати тимчасові блокади, навіть ІІІ ст., під час пологів. У деяких хворих з блокадою ІІІ ст. розвиваються напади Морганьї-Адамса-Стокса (втрата свідомості, судоми, ціаноз, болі в ділянці серця, відсутність пульсу та АТ). Під час вагітності спостерігається прискорення шлуночкового ритму, ці напади стають рідшими чи мають стертий характер, проявляються запамороченням.
  40. 40. Показаннями для переривання вагітності є Блокади ІІІ ст. з нападами Морганьї-Адамса- Стокса і ЧСС менше 40 уд/хв, але можна імплантувати (навіть під час вагітності) штучний водій ритму. При неповній блокаді вагітність може бути збережена. При уроджених блокадах жінки без ускладнень народжують самостійно. Лише при повній поперечній блокаді з ЧСС менше 35 уд/хв показане виключення потуг.
  41. 41. ПШБ без клінічних проявів лікування не потребують. Атропін 0,1% 1 мл, ефедрин 0,025 г, ізадрин 0,005 г, алупент 0,02 г, еуфілін 0,15 г – використовують у пологах для підвищення ЧСС. Показанням для постійної електрокардіостимуляції є: ритм шлуночків менше 40 уд/хв, що не піддіається корекції; напади Морганьї-Адамса-Стокса, розвиток хронічної НК, розвиток систолічної артеріальної гіпертензії. Серцеві глікозиди показані при повній поперечній блокаді із СН, при неповній – протипоказані (можливий перехід у більш важкий ступінь блокади).
  42. 42. Захворювання вен Варикозне розширення вен спостерігається у 20-40% вагітних, причому у більш ніж половини воно виникає під час вагітності. Появу варикозного розширення вен (ВРВ) пов’язують у ранні терміни вагітності з гормональним впливом (гормоном жовтого тіла). Частіше ця патологія виникає у ІІ половині вагітності, коли набувають патогенетичного значення здавлення нижньої порожнистої вени чи клубових вен вагітною маткою, підвищення венозного тиску.
  43. 43. ВРВ пов’язують із спадковими порушеннями еластичності венозної стінки. ВРВ відбувається в системі великої підшкірної вени, рідше – у системі малої підшкірної вени.  Підвищення гідростатичного тиску сприяє розвиткові набряків. Сповільнення кровотоку у варикозно-розширених венах ніг, малого тазу, матки, піхви в сполученні з пошкодженням стінки судин створює оптимальні умови для тромбоутворення.
  44. 44. Клініка На початку захворювання хворих непокоїть лише косметичний дефект. Потім з’являються скарги на відчуття розпирання, тяжкості, втомлюваності в ногах, їх набряклість після тривалого стояння. У подальшому виникають трофічні розлади: пігментація, ущільнення шкіри, поява виразок. Якщо ВРВ виникало під час даної вагітності, то до виразок не доходить. До ВРВ належать і телеангіоектазії, що з’являються у вагітних на шкірі обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, рук. Після пологів вени поступово зникають.
  45. 45. Інший варіант ВРВ – сітчасте розширення дрібних підшкірних вен ніг – може зберігатися після пологів. Єдиний засіб профілактики прогресування ВРВ і одночасно тромбозів – носіння еластичних панчох чи бинтування еластичними бинтами. Бинтування слід проводити ранком до вставання з ліжка і носити бинт увесь день.
  46. 46. Лікування ВРВ під час вагітності:  склерозування судин 5%-им розчином варикоциду чи 1- і 3%-им розчином тромбовару;  хірургічне висічення варикозно змінених ділянок вен;  гінкор форт по 1 капсулі ранком і ввечері (підвищує венозний тонус, зменшує судинну проникність, здійснює анальгетичний ефект).
  47. 47. Тромбози і тромбоемболії Частота тромбозів глибоких вен у вагітних 0,42%, у породіль – 3,5% Ризик їх утворення збільшується у результаті оперативних втручань (після кесарева розтину в 10-15 разів більший, ніж після пологів). Основні патофізіологічні фактори, що сприяють тромбозам: Зміна кровотоку (стаз крові). Пошкодження ендотелія судин. Підвищення згортання крові.
  48. 48. У ІІІ триместрі вагітності швидкість кровотоку в судинах ніг знижується наполовину, тому у венах нижніх кінцівок тромби виникають у 3 рази частіше, ніж у венах рук. У післяпологовому періоді існують фактори тромбоутворення, що сприяють цьому: застійні явища в ділянках судин малого таза після розродження, сповільнення кровотоку у венах ніг у перші дні після пологів унаслідок перебування в ліжку.
  49. 49. Під час вагітності прискорюються процеси згортання крові, разом з тим знижується фібринолітична активність. У післяпологовому і післяопераційному періодах тромбоутворення частіше починається з дрібних вен литкових м’язів, а також у задній гомілковій вені, частіше в лівій нозі (у лівій гомілковій вені гірші умови для відтоку крові).
  50. 50. Фактори ризику тромбоемболії в акушерстві: 1. Оперативне втручання, операції на вагітній матці, акушерські щипці. 2. ДВЗ-синдром при: а) гестозі; б) декомпенсованих ревматичних вадах серця; в) захворюваннях нирок; г) артеріальній гіпертензії; д) гнійно-септичних захворюваннях; е) відшаруванні плаценти.
  51. 51. 3. Вік старше 35 років. 4. Хронічна венозна недостатність (ВРВ, тромбози і тромбоемболії в анамнезі). 5. Опасистість. 6. Тривала іммобілізація. 7. Тривала госпіталізація (ліжковий режим більше 2 тижнів). 8. Пригнічення лактації (естрогенами). 9. Вагітність у жінок, які раніше приймали естроген-гестагенні препарати. 10. Вагітність у жінок зі спадковим дефіцитом антитромбіну ІІІ і протеїну С.
  52. 52. Фактори, що сприяють розвитку післяпологових тромбофлебітів:  масивна крововтрата;  травма тканин з утворенням гематом;  затяжні пологи;  тривалий безводний проміжок;  патологія відділення плаценти;  ендометрит у пологах;  оперативні втручання.
  53. 53. Клініка: Коли флеботромбоз, що проходить без місцевих симптомів переходить у тромбофлебіт, з’являється: - тупий біль у литкових м’язах, - набряк, - зміна кольору шкіри (гіперемія чи ціаноз), - болючість по ходу судин, - позитивний симптом манжети (відчуття болю в нозі при накачуванні повітря в манжету, накладену на середину стегна, вище 100 мм.рт.ст.) - по ходу вени пальпується болючий тяж; - температура тіла стає фібрильною; - пахвовий лімфаденіт.
  54. 54. Клініка тромбозу судин таза: недомагання, трясовиця, висока температура тіла чи тривалий субфебрилітет, біль у попереку, понизу живота, який посилюється при ходьбі, ірадіює у стегно; набряк зовнішніх статевих органів, кров’янисті виділення із матки. Матка чутлива при пальпації, в основі широких зв’язок можуть визначатися звивисті тяжі.
  55. 55. Тромбоемболія легеневої артерії: раптова задуха, біль у грудях при вдиху, збудження, сухий кашель, кровохаркання, глибоке запаморочення, хрипи в легенях, тахікардія, блідість з наступним ціанозом верхньої половини тіла. Рентгенологічні ознаки: розширення легеневого кореня, дифузне збідніння судинного малюнка, високе стояння купола діафрагми, ателектаз, плевральний випіт, розширення тіні серця.
  56. 56. Тромбоемболії спостерігаються в 4 рази частіше у роділь з ускладненим перебігом вагітності та пологів, ніж при нормальному перебігу. Клініка тромбоемболії судин мозку: на 2-3-й день після пологів раптово з’являються мозкові явища, нечітка мова при повній свідомості; парез нерва обличчя і кінцівок з того ж боку. Через 10-14 днів при лікуванні антикоагулянтами мозкові явища поступово зникають.
  57. 57. Неспецифічна профілактика тромбозів: підвищена фізична активність – раннє вставання з ліжка після пологів і операцій (через 18-20 год.); еластичне бинтування ніг, масаж литкових м’язів, гімнастика.
  58. 58. Використання антикоагулянтів для профілактики тромбозів у післяпологовому і післяопераційному періодах показане: При підвищеній схильності крові до внутрішньосудинного згортання і тромбоутворення, яке виявлене перед пологами або операцією. Якщо незадовго перед пологами чи операцією жінка перенесла судинний тромбоз. Вказівки в анамнезі на рецидивуючі чи мігруючі тромбофлебіти. Виражених ВРВ. Тривалому перебуванні в ліжку. Оперативних розродженнях. Захворюваннях серцево-судинної системи. Крововтраті в пологах більше 500 мл. Кахексії і опасистості.
  59. 59. Протипоказання до застосування антикоагулянтів Геморагічний діатез. Виразкова хвороба шлунку та 12-типалої кишки. Розпад пухлини з кровотечею. Важкі захворювання печінки. Ниркова недостатність. Підгострий ендокардит. Вагітність (непрямі антикоагулянти, оскільки вони проходять через плаценту; можна гепарин). Злоякісна гіпертензія. Відкрита форма туберкульозу та бронхоектатична хвороба з кровотечею. При неможливості проведення контролю за системою гемостазу.
  60. 60. Вагітним з тромботичними ускладненнями в анамнезі рекомендується диференційована профілактика: - при активації тромбоцитарної ланки призначають дезагреганти. - при активації прокоагулянтної ланки – гепарин, - при дефіциті природних антикоагулянтів – свіжозаморожену плазму.
  61. 61. Лікування тромбозів вен ніг: суворий ліжковий режим (2 тижні) з припіднятою хворою кінцівкою; антибіотики (але не пеніцилін, бо він підвищує згортання крові); антикоагулянти, антиагреганти; пов’язки з гепариновою чи троксевазиновою маззю; для розсмоктування перифлебітичних інфільтратів призначають алое, ФІБС, пелоїд.
  62. 62. При тромбофлебіті великої підшкірної вени як тільки ділянка гіперемії і інфільтрації досягне межі верхньої і середньої третини стегна, хворій показана операція: перев’язка великої підшкірної вени. Лікування тромбозів глибоких вен ніг – тромбектомія; на пізніх термінах – встановлення в нижній порожнистій вені кава- фільтра.

акушерство і гінекологія

Views

Total views

743

On Slideshare

0

From embeds

0

Number of embeds

7

Actions

Downloads

7

Shares

0

Comments

0

Likes

0

×