Анатолій Мойсієнко. Ігор Павлюк

1. Анатолій Мойсієнко
Ігор Павлюк

2. Анатолій Мойсієнко
"Анатолій Мойсієнко – поет не зі самоспонукання до
творчості, не з нав’язливого самопримусу бути поетом, а від
природи своєї, а за станом душі... за манерою письма –
образний, метафоричний." (Євген Гуцало)
"Поезія Анатолія Мойсієнка відкриває унікальні
можливості пізнання естетичної, зображальної, змістової,
звукової цілісності поетичного твору". (Микола Жулинський)

3. Анатолій Кирилович Мойсієнко народився 9
липня 1948 року в селі Бурівка Городнянського
району на Чернігівщині. Батьки — Марія
Іванівна та Кирило Іванович — були сільськими
трудівниками. Віршував Анатолій із дитинства.
Закінчивши Бурівську восьмирічку, три роки
навчався в Тупичівській середній школі, де
вчителював Григорій Кузьмович Лопухівський,
який цікавився писаннями юного автора.

4. Одну з порад учителя Анатолій запам'ятав
назавжди: "Треба писати так, як ще ніхто не писав".
Оригінальність самовираження відзначали й
керівники літературної студії в Ніжинському
педінституті імені Миколи Гоголя, де Анатолій
Мойсієнко навчався на філологічному факультеті.
Райські місця Чернігівщини, на яких сьогодні
розташований державний заповідник "Замглай", з
раннього дитинства формували й вигранювали
поетичну душу вразливої дитини. З юних літ
Анатолій дуже багато читав, а вірші виявились його
способом розуміння світу.
Ніжинський Державний
університет ім.М.В.Гоголя

5. "Для мене вся поезія, можна сказати, — нещоденна.
Звісно, йдеться про справжню поезію, яка нічого не
має спільного з недолугим віршописанням. Отже,
віршувати я почав ще в школі, з молодших класів,
трохи згодом друкувався в місцевій газеті... Я завжди
відчував себе поетом. Зрештою, і сьогодні відчуваю
себе більше поетом, аніж професором". Закінчивши з
відзнакою педінститут, упродовж року Анатолій
Кирилович працював учителем української мови і
літератури в Криму. Потім була служба у війську на
Кольському півострові. Після демобілізації Анатолій
Мойсієнко працював журналістом Ріпкинської районної
газети на Чернігівщині, викладачем у рідному
педагогічному інституті в Ніжині, завідувачем відділу
поезії у видавництві "Молодь".

6. Зараз Анатолій Кирилович Мойсієнко — доктор
філологічних наук, професор, завідувач кафедри
сучасної української мови Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, автор багатьох вагомих наукових праць.
Анатолій Кирилович видав поетичні збірки
"Приемлю" (1986), "Сонети і верлібри" (1996),
"Шахопоезія" (1997), "Сім струн" (1998), "Віче мечів"
(1999), "Нові поезії" (2000), "Спалені камені" (2003),
"Вибране" (2006), "Мене любов’ю засвітили
скрипки" (2006), "З чернігівських садів: нові сонети і
верлібри" (2008).

7. Серед сучасних українських поетів Анатолій Мойсієнко є
чи не єдиним визнаним майстром віршів-паліндромів,
тобто таких поезій, у яких рядки читаються однаково як
зліва направо, так і справа наліво: "Жарт — суму страж"
чи "Козакую у казок"
Паліндромні вірші можуть набирати вигляд візуальної
(зорової) поезії, яка була дуже популярною ще в давній
українській літературі, що охоплювала період від
найдавніших часів до кінця XVIII століття. Проте
придумати один-єдиний паліндромний рядок чи навіть три
рядки, звісно, набагато легше, ніж цілу поезію, адже її
окремі рядки мусять спільно витворювати певний смисл,
змістовну конструкцію.

8. А та хата — Хата — шум у шатах.
Хата на канатах; Хата — гопака по гатах.
І таланило, коли на латі Хата — чумакам у чатах.
Будь-де летите. Хата — пракут у Карпатах.
Ледь дуб
У гіллі — гу!
У гудінні — дугу
Аугує у гуд.
У ву-Хах:
У-гу!

9. Ігор Павлюк

10. Ігор Павлюк
Ігор Зиновійович Павлюк побачив світ на Волині 1 січня 1967 року. Через
десять днів після його народження померла мама Ігоря — Павлюк Надія
Олексіївна (дівоче прізвище — Вовкотруб). Виховували хлопця дід і баба,
прадід і прабаба по материнській родовій лінії — примусові переселенці з
Холмщини у с. Ужова Рожищенського району. Родина по батькові жила у с.
Малий Окорськ Локачинського району. Ігор закінчив із золотою медаллю
Доросинівську середню школу і вступив до Санкт-Петербурзького військового
училища, яке скандально залишив на другому курсі, коли почав писати вірші,
за що був покараний засланням у Забайкальську тайгу. Там йому прийшлося
будувати автомобільну дорогу разом із в'язнями.

11. Після повернення на Батьківщину, у 1986 –
1987 роках, Ігор Павлюк працював
кореспондентом Ківерцівської районної
газети на Волині. У 1992 році він з
відзнакою закінчив факультет журналістики
Львівського державного університету імені
Івана Франка, після чого працював у
релігійній пресі та робив передачі на радіо.
З 1987 року письменник мешкав у Львові, а
з 2003-го року — у Києві. Ігор Зиновійович
любить подорожувати Україною та світом.

12. Нині Ігор Зиновійович Павлюк — доктор наук із соціальних
комунікацій — працює старшим науковим працівником відділу
української літератури XX століття Інституту літератури ім. Тараса
Шевченка НАН України у місті Києві. Він також — професор
кафедри української преси Львівського національного
університету імені Івана Франка, член редколегій літературно-
мистецьких та наукових часописів, збірників: "Терен", "Золота
пектораль", "Дзвін", "Українська літературна газета", "Вісник
Львівського університету".
Лауреат Народної Шевченківської премії ("Залізний Мамай"),
літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса
Нечерди, міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя
"Тріумф", імені Маркіяна Шашкевича, імені Григорія Сковороди.

13. Ігор Павлюк — автор багатьох книг. Він також
перекладає з російської мови. Окремі його вірші
стали піснями. За композиціями віршів Ігоря
Павлюка створено театральні постановки. Його
п’єсу "Вертеп" ставить Львівський драматичний
театр імені Лесі Українки. Твори Ігоря Павлюка
перекладені російською, білоруською,
польською, англійською, латиською,
болгарською, японською мовами.

14. Сергій Дзюба, чернігівський поет, головний
редактор газети “Чернігівщина”:
Ігор – поет-інтелектуал (до всього – відомий науковець). Його вірші –
вишукано модерні. Про нього багато говорять і пишуть – тепер уже не
лише в нашій державі. Адже поезії українця Павлюка друкують престижні
світові видавництва та журнали! Зокрема, успішними стали англомовні
публікації. При цьому, до яких тільки літературних течій його не
зараховують! То він – неоромантик, то постімпресіоніст. Немало фахівців
відзначають Ігорів магічний реалізм... І всі мають рацію! Кожен читач
неодмінно знайде у цих віршах щось своє, сокровенне. Це – поезія
свободи, безмежна, бунтарська, пристрасна. (У кн.”Несподівані зустрічі
продовжують життя”, с.11)