Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

«ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»

80 views

Published on

До 100-річчя від дня народження Олеся Терентійовича Гончара (1918-1995)

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

«ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»

  1. 1. ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА «ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ» ДО 100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Олеся Терентійовича Гончара (1918-1995)
  2. 2. 3 квітня 1918 р. в селі Ломівка Катеринославської губернії, в незалежній Україні (Українській народній республіці), у подружжя Біличенків — Терентія Сидоровича та Тетяни Гаврилівни — народився хлопчик. Коли Сашкові ледь виповнилося три роки, померла мама. Дитину взяли до себе дідусь та бабця, які мешкали у Сухій слободі на Полтавщині. 1927 р. хлопець пішов до школи – вже як Гончар (мамине дівоче, а отже, й бабусине та дідусеве, прізвище). Олесем стали кликати, щоб не плутати: у класі вже був один Сашко. Дістав і нову метрику, де було записано, що народився у Сухій. Потім так і сам писав у автобіографії. По закінченні школи Олесь навчався в Українському книжково-газетному технікумі, працював у «районці» на Полтавщині та обласній комсольській газеті у Харкові. 1938 р. вступив на філологічний факультет Харківського державного університету. Перші оповідання – «Черешні цвітуть», «Іван Мостовий» та інші – про людей, котрих молодий письменник добре знав, із чиїми життєвими стежками перетиналися його власні.
  3. 3. У червні 1941 р. Олесь Гончар записався добровольцем і вирушив на фронт у складі студентського батальйону, про який згодом напише в романі «Людина і зброя», що отримає премію імені Т. Шевченка. Влітку 1942-го потрапив у полон. 1943-го з полону втік, повернувся до Червоної армії. Був нагороджений орденами Червоної Зірки, Слави 3-го ступеня, трьома медалями «За відвагу». На війні писав вірші, які стали, за висловом автора, «поетичними чернетками для майбутніх творів», насамперед – для роману-трилогії «Прапороносці». По війні мешкав у сестри в Дніпропетровську. Тут завершив роботу над «Прапороносцями», оприлюднив повість «Земля гуде» та кілька оповідань. У 1959—1971 рр. О. Т. Гончар очолював правління Спілки письменників України. Від 1973 року — голова Українського республіканського комітету захисту миру. 1968 р. в журналі «Вітчизна» був надрукований роман О.Гончара «Собор». Якщо роман «Тронка» приніс авторові Ленінську премію (1964 р.), то доля написаного наприкінці 60-х років «Собору» склалася драматично. Перші рецензії на роман були схвальні, але невдовзі твір було вилучено з літературного процесу на два десятиліття. Працю на ниві художньої прози Олесь Гончар постійно поєднує з літературно- критичною творчістю. Почавши ще в студентські роки з досліджень поетики М. Коцюбинського і В. Стефаника, він згодом створив десятки статей, які вже публікувалися в трьох окремих книгах («Про наше письменство», 1972; «О тех, кто дорог», 1978; «Письменницькі роздуми», 1980) та входили частково до шеститомного зібрання творів письменника. Твори О. Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і зарубіжними майстрами слова. Помер письменник 14 липня 1995 р.
  4. 4. Бабишкін О. Олесь Гончар / Олег Бабишкін. – Київ : Дніпро, 1968. – 320 с. : ил. Бровко І. Вивчення творчості Олеся Гончара в школі / І. Бровко. – Київ : Радянська школа, 1957. – 117 с. Гончар О. Далекие костры : повести : рассказы / Олесь Гончар ; пер. с укр. – Москва : Советский писатель, 1990. – 382 с. Гончар О. Далекі вогнища : нові твори / Олесь Гончар. – Київ : Радянський письменник, 1987. – 285 с. : ил.
  5. 5. Гончар О. Перекоп : роман / Яновський Ю. Чотири шаблі : роман / Олесь Гончар; Юрій Яновський. – Київ : Український центр духовної культури, 1997. – 497 с. – (Український історичний роман). Гончар О. Письменницькі роздуми : літературно-критичні статті / Олесь Гончар. – Київ : Дніпро, 1980. – 313 с. : ил. Гончар О. Прапороносці : трилогія / Олесь Гончар. – Київ : Дніпро, 1977. – 379 с. : ил. Гончар О. Таврія : роман / Олесь гончар. – Київ : Держ. видав. Художньої літератури, 1956. – 314 с. : ил. – (Бібліотека українського романа та повісті).
  6. 6. Гончар О. Твоя зоря : роман / Олесь Гончар. – Київ : Радянський письменник, 1980. – 358 с. Гончар О. Чим живемо : на шлях до українського відродження. – Київ : Радянський письменник, 1991. – 381 с. Острик М. Критичні етюди : збірник статей / Михайло Острик . – Київ : Радянський письменник, 1970. – 180 с. Прапороносці Олеся Гончара і зображення людини на війні : матеріали творчої конференції / упоряд. М. К. Наєнко. – Київ : Дніпро, 1985. – 140 с.
  7. 7. Степаненко М. Орєхова В. Олесеві Гончару – 95 : наукове видання / Микола Степаненко, Валентина Орєхова. – Полтава : Видавець Шевченко Р. В., 2014. – 91 с. Шумило Н. Олесь Гончар : литературно- критический очерк / Н. Шумило. – Киев : Радянський письменник, 1951. – 91 с.
  8. 8. Коли цвітіння настає пора, Коли весна смичком струмка заграє, Тоді ми з днем народження вітаєм Славетного Олеся Гончара! Олесь Гончар — сумління України, Любов пречиста. Пісня і зоря. По духу вірний правнук Кобзаря, Великий син великої родини. Він наш увесь. Він твій митець і мій. Улюбленець вкраїнського народу. Він — втілення думок його і мрій, Палкий поборник правди і свободи. Він порохом важких доріг пропах, Він — із тривог і болю. Весь — неспокій! Його душа — мов тронка у степах, Його душа — Собор надій високих! Ущух Циклон. Та вогник — пломенить! І бригантина в мандри вирушає, До Берега Любові завертає, Де майстер і тривожиться, й не спить! Бо вже ж цвітіння настає пора. Бо вже весна на кобзі сонця грає... Вся Україна славить і вітає Свого Співця — Олеся Гончара! Данило Кононенко

×