2. • сь ( ндр) нтійович
р (* 3 квітня 1918, Ломівка
— † 14 липня 1995, Київ) —
український радянський
письменник, літературний
критик, громадський діяч.
Лауреат Сталінської премії
(1948), перший лауреат премії
імені Тараса Шевченка (9
березня 1962), голова Спілки
письменників України (1959–
1971), академік НАН України
(1978). Був одним з фундаторів
Українського фонду культури.
3. Найголовніші події життя:
• 3 квітня 1918 Народився в селі Ломівка неподалік
Катеринослава (нині у межах Дніпропетровська) у родині Терентія
Сидоровича та Тетяни Гаврилівни Біличенків.
• 1921 Після смерті матері, із Ломівки його забрали на
виховання дід і бабуся в слободу Суху Полтавської області. Бабуся
замінила майбутньому письменникові матір.
• 1927 При вступі до школи був записаний як Гончар (дівоче
прізвище матері, прізвище бабусі та дідуся по матері).
• 1936 Коли почалася громадянська війна в Іспанії, молодий
Гончар гаряче мріяв потрапити в саму гущу тих подій. Цьому
бажанню тоді не судилося збутися
4. • до 1938 До вступу в Харківський
університет він навчався в технікумі
журналістики, працював у районній (на
Полтавщині) та обласній комсомольській
газеті в Харкові і дедалі впевненіше
пробував свої творчі сили як письменник.
• Вереснь 1938 Вступив на філологічний
факультет Харківського державного
університету. Через багато років
письменник згадував: «Коли я переступив
поріг університету, у всьому місті, гадаю, не
було людини, щасливішої за
мене, здійснилася заповітна мрія: з
радісним завмиранням серця ступив я в цей
сонячний храм науки…»
5. • Червнь 1941 О.Гончар у складі студентського батальйону пішов
добровольцем на фронт. Про долю цього батальйону письменник
написав у романі «Людина і зброя», за який був нагороджений
державною премією ім. Т. Шевченка. Воєнні умови (він був
старшим сержантом, старшиною мінометної батареї) не дуже
сприятливі для творчості. Але й за таких нелегких обставин О.
Гончар не розлучався з олівцем та блокнотом.
6. • 1942-1945 Робота над «Прапороносцями» тривала три
повоєнних роки у місті Дніпропетровськ, де він жив у районі
Ломівка в домі у своєї сестри.
• 1946 Завершує навчання
в ВНЗ (Дніпропетровський
університет). Працював
асистентом кафедри
української літератури цього
університету, переїхав до
Києва, вступив до аспірантури
Інституту літератури імені Т.Г.
Шевченка АН України, почав
професійну літературну
діяльність, в журналі "Україна"
надрукував романтичне
оповідання "Модри Камень".
7. • 1959–1971 Голова правління Спілки письменників України.
• 1959–1986 Секретар правління Спілки письменників СРСР.
• Від 1973 Голова Українського республіканського комітету
захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру, академік Академії наук
України.
8. • 14 липня 1995 Помер. Похований на Байковому цвинтарі.
Надгробок Олеся Гончара на
Байковому цвинтарі в Києві
Власноручний підпис Олеся Гоначара
9. Творчість
РОМАНИ:
• Прапороносці : Книга 1 . Альпи ( 1946). Книга 2 . Голубий Дунай (1947).
Книга 3 . Злата Прага (1948).
• Таврія (1952).
• Перекоп (1957).
• Людина і зброя (1960).
• Тронка (1963).
• Собор ( 1968).
• Циклон (1970).
• Берег любові (1976).
• Твоя зоря (1980).
• Крапля крові (1984).
10. ПОВІСТІ:
• Стокозове поле (1941).
• Земля гуде ( Нескорена полтавчанка , 1947).
• Микита Братусь (1950).
• Нехай горить вогник (1954).
• Партизанська іскра. Кіноповість (1955).
• Бригантина (1973).
• Далекі вогнища (1986).
• Спогад про океан (1988).
11. ЗБІРКИ ОПОВІДАНЬ:
• Новели (1949).
• Південь ( 1951).
• Дорога за хмари (1953).
• Новели (1954).
• Чари - комиші (1958).
• Маша з Верховини (1959).
• За мить щастя (1964).
• Далекі вогнища (1987).
12. КНИГИ НАРИСІВ:
• Зустрічі з друзями ( 1950).
• Китай поблизу (1952).
• Японські етюди (1962).
• Про наших письменників (1972).
• Про тих , хто дорогий (1978).
• Письменницький роздуми (1980).
• Чим живемо. На шляху українського відродження (1991).
13. «За мить щастя» (1964)
• Літературний рід: епос.
• Жанр: новела.
• Стильовий напрям: романтизм
• Тема: зображення кохання
мадярки, заміжньої жінки, та радянського
бійця, молодого хлопця, й страшної
розплати за мить щастя.
• Головна ідея: оспівування краси й сили
почуття кохання.
• Час дії: одразу після перемоги у Другій
світовій, коли війська ще залишалися на
звільнених від фашистів територіях.
• Головні герої: артилерист Сашко
Діденко, мадярка Лорі (Лариса), її
чоловік, комбат Шадура.
• Мотиви твору:
-Престиж держави вище всякої
гуманності;
-Пристрасть, кохання з першого
погляду;
-Солдатська дружба і моральна
підтримка;
-Філософська сутність щастя людини.
14. Тронка (1964)
• Жанр: роман у новелах.
• Тема: «Схрещення» найболючіших світових проблем «столиць на
дорогах одного українського села». Письменник показує, як у
повсякденні степового регіону України відбивається загальнонародне
буття і весь світ середини 20 ст. з його глобальними проблемами й
контрастами. Тема творчої, саме творчої, праці — одна з головних у
романі.
• Ідея: утвердження «історичної, духовної пам'яті», виявлення в
сучасності «багатовікового досвіду народу», спадкоємності поколінь.
• Місце дії в романі: південні степи України, де буяє неповторна краса
причорноморських лиманів.
• Головні герої роману: люди з мозолястими руками і щедрими
серцями: чабани (Горпищенко-батько, Домаха
Дорошенко), бульдозеристи (Левко Брага), льотчики (начальник
полігону Уралов, Петро Горнищенко), моряки (Іван Дорошенко) та інші.
15. Залізний острів
• Тема: випробовування любові Тоні і Віталіка на міцність.
Закохані через свою легковажність опиняються на
військовому кораблі, який служить полігоном для нічних
бомбардувань. Їхній човен відв'язався, і вони не можуть
повернутися. Кінець кінцем вони врятувалися (про це в
іншій новелі, «Тронка»).
• Проблематика: як важливо зберегти здатність сучасної
людини до захисту свого єства, своїх почуттів, адже
гуманістичні цінності, та й саме життя людини часто
опиняється під загрозою цивілізаційних процесів.
• Гол. думка: залишатися гідними звання людини, не
зрадити своєї любові.
17. Олесь Гончар біля пам'ятника
Миколі Леонтовичу в Тульчині.
Олесь Гончар у Чернігові. 1977 р.
Фото Валентини Гончар.
Олесь Гончар у селищі
Айвазовське в Криму. 1985 р.
Фото Валентини Гончар.
18. Олесь Гончар біля пам'ятника
Сергєєву-Ценському в Алушті.
Крим, 1985 р. Фото Валентини
Олесь Гончар біля Палацу
"Україна". Київ, 1992 р. Фото
Валентини Гончар.
Олесь Гончар біля свого дачного
будинку в Кончі-Озерній. 1989 р.
Фото Валентини Гончар.
19. Олесь Гончар в санаторії "Конча-
Заспа". Кінець 1980-х рр. Фото
Валентини Гончар.
Олесь Гончар у своєму
робочому кабінеті. Київ, 1989 р.
Олесь Гончар на дачі в Кончі-Озерній.
Травень 1995 року. Фото Андрія
Мельничука. Останнє прижиттєве фото.
20. Відзнаки
• У 1978 році за великі заслуги в розвитку радянської літератури, плідну
громадську діяльність і у зв'язку з шістдесятиріччям з дня народження
письменнику Олесю Гончару (Гончару Олександру Терентійовичу)
присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і
золотої медалі "Серп і Молот ".
• Нагороджений двома орденами Леніна (1960, 31.03.1978), орденом
Вітчизняної війни І ступеня (1985), орденом Трудового Червоного Прапора
(01.04.1988).
• 14 липня 2005 року за самовіддане служіння Україні на ниві
літератури, визначний особистий внесок у національне та духовне
відродження незалежної Української держави, утвердження ідеалів
правди, людської гідності і добра письменнику Олександру (Олесю)
Терентійовичу Гончару посмертно присвоєно звання Герой України з
удостоєнням ордена Держави.
21. Вшанування пам’яті
• Державний літературно-меморіальний
музей-садиба Олеся Гончара. Пам'ятник Олесю Гончару в сквері на розі вулиць Михайла
Коцюбинського і Чапаєва, Київ, травень 2009 року
22. Меморіальна дошка на будівлі
Михайлівського Золотоверхого
собору.
Київ, вул. Трьохсвятительська №6.
Меморіальна дошка на будівлі філії
бібліотеки Харківського державного
університету.
Харків, вул. Університетська №23.
Пам'ятний знак біля входу до парку
імені Олеся Гончара.
Київ, перетин вулиць
М.Коцюбинського та В.Чапаєва.
Ювілейна монета на честь Олеся Гончара
Поштовий
конверт, присвячений Олесю
Гончару
23. Бюст на будівлі Дніпропетровського
державного університету, де
навчався та працював О.Т. Гончар.
Дніпропетровськ, проспект Карла
Маркса №36.
Меморіальна дошка на
будинку, де жив О.Т. Гончар.
Київ, вул. Богдана
Хмельницького №68.
Вулиця Олеся Гончара, Київ
24. Тестові завдання
1. Ким не був О.Гончар? А)письменником.
Б)літературним критиком.
В)перекладачем.
2. Народився в селі… А)Ломівня. Б)Ломівка.
В) Лумівка.
3. Хто замінив Олесю матір після її смерті?
А)бабуся. Б)тітка. В)старша сестра.
4. До вступу в Харківський університет він
навчався в технікумі на… А)вчителя.
Б)журналіста. В)перекладача.
5. Який стан переповнював Гончара при
вступі до університету? А)туги. Б)цікавості.
В)щастя.
6. В якому році майбутній письменник пішов
добровольцем на фронт? А)1943. Б)42.
В)41.
7. Скільки років тривала робота над
«Прапороносцями»? А)2. Б)3. В)4.
8. В якому журналі надруковано оповідання
"Модри Камень«? А)Україна. Б)Ромашка.
В)Волошка.
9. Чи був О. Гончар академіком Академії наук
України? А)так. Б)ні. В) відмовився від
посади.
10. Стильовий напрям новели «За мить щастя» –
А) сентименталізм. Б)реалізм. В)романтизм.
11. Останню відзнаку письменник отримав у…
А)2001р. Б) 2003р. В) 2005р.
12. Вулиці Олеся Гончара немає у місті…
А)Дніпропетровську. Б)Харкові. В)Івано-
Франківську.
