До вашої уваги наступний випуск циклу розповідей про письменників, що захищають Україну. Історія про українського письменника, есеїста, поета, художника, мовознавця, перекладача, кандидата філософських наук – Анатолія Дністрового (справжнє ім'я Анатолій Олександрович Астаф'єв), який у перший же місяць повномасштабної війни подався до військкомату. Зараз займається інформаційно-аналітичною роботою в системі Міністерства оборони.

2. Анатолій
Дністровий

3.  Анатолій Дністровий (справжнє ім'я Анатолій Олександрович
Астаф'єв).
 Народився 30 липня 1974 року у місті Тернопіль.
 Син поета і літературознавця, професора, доктора філологічних наук
Олександра Астаф'єва.
 Навчався в середній школі № 20 м. Тернопіль. Там же закінчив
професійно-технічне училище № 2 (1991 рік).
 Закінчив історико-філологічний факультет Ніжинського педагогічного
університету ім. Миколи Гоголя (1997 рік) та аспірантуру на кафедрі
філософії Київського національного аграрного університету (2000 рік).
 На філософському факультеті Київського національного університету
імені Тараса Шевченка захистив дисертацію, присвячену розумінню
історії українським радикальним націоналізмом (2000 рік).
 Кандидат філософських наук (2001 рік).
 У різні роки викладав в Національному аграрному університеті
(асистент кафедри філософії, 1997– 2000 роки), Київському
національному університеті ім. Тараса Шевченка (гостьовий доцент
Інституту філології, 2003 – 2004 роки, 2013 – 2014роки), Університеті
Масарика (читав спецкурс на українознавчому відділенні; Брно,
2021 рік).

4.  Працював у Національному інституті стратегічних досліджень
(відділ етнополітики, заступник керівника відділу, 2001 – 2005роках;
відділ гуманітарної політики, керівник сектору культурологічних
досліджень, 2013 – 2015 роках), аналітиком і спічрайтером у
політичних проєктах, у журналі «Український тиждень» (керівник
спецпроєктів, редактор культури, 2009 – 2011 роках), піар-директором
видавництва «Грані-Т» (2011 – 2012 роках).
 Член Ревізійної комісії Українського ПЕН.
 Член Асоціації українських письменників.
 Дністровий перекладав твори із німецької, чеської, білоруської мов.
 Окремі його поетичні та есеїстичні твори перекладали англійською,
італійською, чеською, словацькою, польською, сербською, німецькою,
вірменською, білоруською та російською мовами.
 У 2013 році дебютував як художник, спершу викладаючи на своїй
сторінці у Facebook фотографії картин, а згодом роблячи персональні
виставки.
 У 2015 – 2016 роках очолював аналітичну групу Голови Верховної Ради
України, в 2017 – 2019 роках учасник урядової піар-кампанії
(спічрайтінг, інформаційна аналітика).
 На платформі YouTube має персональний канал «Анатолій
Дністровий».

5.  Лауреат літературно-музичного фестивалю «Лір» (1996 рік).
 Лауреат міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» за збірку
віршів «Проповідь до магми» (1997 рік).
 Лауреат видавництва «Смолоскип» (поетична книга «На смерть Кліо»
1998 рік).
 Третя премія видавництва «Смолоскип» за збірку есе «Поезія
і цивілізація» (2000 рік).
 Переможець премії «Факел» (2000 рік).
 Дворазовий фіналіст «Книги року-BBC» (у 2005 та у 2010 роках).
 Книга «Дрозофіла над томом Канта» – найкращий роман року
(Інтернет-голосування порталу «Буквоїд» (2010 рік).
 Роман «Б-52» – персональна відзнака голови Форуму видавців у
Львові 2019 року.
 Нагороджений нагрудним знаком «За збережене життя» від
Головнокомандувача Валерія Залужного.
 У травні 2022 року долучився до Сил оборони України. Молодший
лейтенант.

6. «Проповідь до магми» – перша поетична
збірка українського письменника
(І премія літературного конкурсу
«Гранослов»). Книгу складають переважно
верлібри. Збірці притаманна посилена
експресіоністська поетика, релігійно-
філософські теми, експериментальна
образність, урбанізм у перемішку
з фольклором, інтертекстуальність,
жанрові пошуки та деформації.

7. «На смерть Кліо» – друга поетична збірка
Анатолія Дністрового (ІІ премія
видавництва «Смолоскип», 1997 рік), що
складається з силоба-тонічних та вільних
віршів. До книги увійшли також переклади
поетичних творів Вітезслава Незвала,
Гергарда Фріча, Пауля Целяна, Германа
Броха, Алеся Разанова, Готфріда Бенна.

8. яка
«Спостереження» – третя поетична
збірка українського письменника
Анатолія Дністрового, яка містить
як римовані силабо-тонічні вірші, так
і верлібри. Книга вийшла у самвидаві.
На цій, загалом пошуковій, збірці
позначилися впливи поетики Ґеорґа
Гайма, Еліота та Григорія Чубая, а ще
надмірне захоплення автора
середньовічною містикою, теологією,
апофатичними текстами.

9. «Жовта імла» – четверта поетична збірка
Анатолія Дністрового, якій притаманна
посилена філософічність та аскетичний
погляд на життя. Жовта імла – це
метафора смерті (в середньовіччі жовта
імла була апокаліптичним символом – це
згар, який стояв у повітрі після спалення
зачумлених). У стильовому сенсі ця
збірка – певна «ломка» між метафізичною
поетикою, яку автор сповідував
упродовж 90-х, і пошуками панорамного
соціокультурного вираження плину
речей, повсякденного життя.

10. Збірка об’єднала поетичний цикл «Перший
автомобіль у Тернополі», поеми «Слово про
життя людини», «Слово про життя людини ІІ»,
«Вічні катари». На тлі попередніх збірок автора
книга відрізняється і стилістично, і тематично.
Панорамний епічний розмах верлібрів і поем
формує цікаву ретроспективу минулого
культури, соціуму, повсякденного. Дністровий
грається з ретроурбанізмом та культурною
пам’яттю, зокрема через відтворення речей і їх
плину, через показ побуту та історичних подій
на Західній Україні упродовж модерної історії.
Поема «Вічні катари» – експериментальний
метаісторичний каскад із різних історичних
епох, упродовж яких вистояло «чисте
християнство», передане автором метафорою
«вічних катарів».

11. Збірка віршів Анатолія Дністрового
є таким собі вибраним 1993–2001 років
– написаним, як казав автор, у
докомп’ютерну добу і друкованим
на машинці «Optima».
Світлана Матвієнко в анотації доводить:
«Його твори у поетиці напружені, скуті,
а за розкриттям тем, особливо
релігійних, – вільнодумні. Дністровому
притаманна апокаліптичність. І тільки
перечитавши його вірші кілька разів,
можна відкрити і сарказм, і приховану
іронію. Тоді вірш перетворюється
буквально на очах: із холодного
і трагічного він стає... блазнюватим».

12. «Місто уповільненої дії» – сувора
урбаністична картина з життя
сучасних підлітків, які стали на шлях
злочинів. Написаний грубою, низькою
лексикою у манері жорсткої прози,
роман присвячений неусвідомленому
злу, невблаганному фатуму і водночас
надії у вирі небезпек, які чатують на
молоді неприкаяні душі.
Це перший роман українського
письменника Анатолія Дністрового
з молодіжної трилогії («Пацики»,
2005 рік; «Тибет на восьмому
поверсі», 2013 рік – стара назва
«Патетичний блуд», 2005 рік).

13. Ще з часу своєї появи роман «Пацики»
одразу здобув культовий статус відвертого
літературного свідчення про буремний
кінець епохи вісімдесятих і початок
дев’яностих на руїнах помираючого «совка».
Тут є все, що сором’язливо замовчували
тогочасні медіа і що ніколи не звучало на
педрадах шкіл, ПТУ чи технікумів: епічні
битви «район на район», перші кримінальні
досвіди, хлопці й дівчата, які, заледве
ступивши на поріг своєї юності, змушені
вчитися виживати у цьому жорстокому,
майже неконтрольованому хаосі стрімких
соціальних і культурних змін, що
пророкували близький крах старої системи.

14. .«
Роман «Тибет на восьмому поверсі»
написаний у жанрі «університетського
роману» (campus novel). Дія відбувається
в Ніжинському університеті та його
гуртожитках на початку 90-х минулого
століття. На тлі перехідного часу –
соціальної депресії та економічного
дефолту – Дністровий показує цікаву
картину Ніжина ранньої незалежності,
влучно передає атмосферу університетського
життя та буденщини студентських
гуртожитків, сповідування молоддю
«скороминучих» інтелектуальних мод.
Попри показову безтурботність і розкутість
поведінки головних героїв, вони приречені
жити винятково днем теперішнім, оскільки
майбутнє нікому нічого не обіцяє.

15. «Черепаха Чарльза Дарвіна» – книжка
вибраних творів. Вперше кілька напрямів
творчості Дністрового – поезія, переклади
та есеї – об’єднані однією обкладинкою,
що дасть змогу читачеві краще відчути
улюблені теми письменника – культурна
пам’ять, покинуті простори, переживання
втрати минулого, яке ще недавно було
теперішнім. Образ черепахи Чарльза
Дарвіна, яка на 250 році життя померла від
серцевого удару в 2006-му, – це метафора
останнього свідка тих часів, представників
яких практично вже нема.

16. «Дрозофіла над томом Канта» – про
українського інтелектуала, який перебуває
у стані ненародження, стані, коли не знає,
заради чого жити і пливе за течією радості
і тривоги, любові і відчаю. Від усвідомлення
свого ненародження він відчуває себе
нещасним. Чекає великих змін, та не відчуває
їхнього наближення. Ні любовні авантюри, ні
інтелектуальні пошуки не наближають його
до душевної рівноваги. Автор розробляє
класичний сюжет конфлікту між вічним
і плинним, а метафорою інтелектуального
«без ґрунту» в його романі постає хаотична
і непрогнозована поведінка маленької
дрозофіли, що живе один день і живиться
продуктами розпаду й гниття, наче вчені
– на звалищі чужих ідей…

17. Драматична історія кохання! А ще – добірка
оповідань з добротно виписаними сюжетами,
вихопленими просто з життя.
...Їх засипало снігом у Карпатах – і час
зупинився. «Хай би він зупинився назавжди»,
– думає жінка. «У мене є дім, куди я мушу
повернутись», – думає чоловік. А що думає
сніг, захопивши цих двох самотніх людей
у полон?
Оригінальна манера письма в поєднанні
з майстерністю оповіді привабить читача,
який хоча й цінує реалізм у літературі, але
прагне також відчути приховані меседжі
від автора, що, можливо, стануть поживою
для роздумів про сенс життя людини в
постіндустріальному і пострадянському
суспільстві.

18. «Автономія Орфея» – збірка есеїв,
що складається з трьох тематичних
розділів: «Тінь Шлегеля», «Біля джерел
гіпертексту: уява, простір, реальне»,
«Між традицією та прийдешнім».
Автор аналізує творчість поетів часів
європейського романтизму, модернізму
і теперішнього часу. Це книжка
письменника, який дивиться на
літературні тексти крізь філософський
мікроскоп...

19. До книги «Письмо з околиці», яку
Дністровий жартома окреслює як «ultra
light публіцистика», увійшли мікро-есе,
авторські колонки, вибрані статті,
записи з нотатника, більшість із яких
упродовж 2000–2009 років широко
друкувалася у часописах, Інтернет-
виданнях та блозі автора. Зустрічі різних
тем під однією обкладинкою – все це
постає складовими голосу з околиці –
околиці як особистості автора, околиці
як його участі в тих чи інших процесах, і
навіть околиці як присутності
української культури у світі загалом.

20. «
«Глобус Карла Маркса» – несподівана
книжка в літературному та
есеїстичному доробку автора. Вона
присвячена актуальним процесам
у теперішньому мінливому світі й
об’єднана темами соціальної
нерівності та цивілізаційним шансом
перехідного суспільства в умовах
глобальних викликів.

21. «Гармидер у Дніпрі» – вірші, які
у дотепній формі знайомлять дітей
з водним світом. Анатолій Дністровий
ввів у свої тексти різновиди риб, які є
маловідомими. Використовуючи суто
українські назви, автор робить спробу
ввести їх в обіг. Він підняв із українського
словникового запасу призабуті лексеми.
Із стилістичних прийомів, які використовує
автор, помітно переважає алітерація, що
не лише увиразнює інтонаційність віршів,
а й може посприяти вдосконаленню
мовленнєво-артикуляційних навичок
маленьких читачів.

22. Сорокарічний Мирослав Шефер – блискучий
аналітик і топ-менеджер іноземного холдингу
в дохіпстерському Києві – живе на повну,
рятуючись від кризи середнього віку в
гулянках й алкоголі. Круті знайомства й
тусовки. Друзі, в компанії з якими багато
що можна собі дозволити. Коктейль ситуацій
нічного життя. Полювання на життєвий досвід
жінок, який він використовує як матеріал
для своїх п’єс. Його не відпускає і заводить
у внутрішній конфлікт давня мрія стати
драматургом. Заради неї Шефер нехтує
кар’єрою, переступає через ілюзії шефа
й кидає роботу. Якийсь час йому здається, що
все відбувається так, як того хотів і до чого
йшов – його талант побачили й оцінили…
Роман «Б-52» вже є в чеському перекладі, який
зробив Petr Kalina.

23. «Розмови з інтелектуалами» – результат
понад двадцятирічного хобі автора –
спілкуватися з відомими українськими
та закордонними інтелектуалами, зокрема
філософами, істориками, письменниками,
перекладачами, художниками, на низку
актуальним тем трансформації української
культури, громадянського суспільства та
гуманітарного поля України.
Виконана в жанрі «інтерв’ю ідей», книжка
показує повноцінний ціннісно-смисловий
дискурс усієї доби відновлення Незалежності
України – інтеграцію до світу західних
демократій та відкритого суспільства.

24. реалій.
Книжка Анатолія Дністрового «Чорна
п’ятниця» (Літературна агенція «Піраміда»;
оформлення обкладинки – автора). У ній –
вірші різних років, насамперед останніх, а
ще є розділ з текстами 1990-х. Ці повільні
верлібри позначено задумою, риторичною
концептуальністю, вибудованою навколо
певної ідеї, думки чи образу. І неодмінно –
сумовита і досить незатишна емоційна
атмосфера в поєднанні з м’якою
задерикуватістю.
Характерно також, що Дністровий активно
працює з приватною історичною пам’яттю
(особливо виразно – в поемі «Останні снігурі
дитинства») на тлі суспільних стереотипів
і реалій.

25. Незалежній Україні – 25 років. Але боротьба
за Незалежність триває – і на полі бою, і в
головах українців. Українські письменники
стали до лав бійців одними з перших –
спочатку в інформаційному просторі, а дехто
потім й зі зброєю в руках.
До цієї збірки увійшли твори 25 письменників,
які люблять Україну – кожен свою і кожен
по-своєму, і саме про цю любов вони пишуть.
Двоє з авторів збірки – Артем Чех та Геннадій
Молчанов – свою любов до України довели
зі зброєю в руках на східному фронті, а один
– Андрій Миронюк – загинув за неї у
Донецькому аеропорту.

26. .
«…Відео з ракетними обстрілами в
Чернігові, що виставлені в інтернеті,
– це якась картина середньовічного
апокаліптичного жахіття.
Дев'ятиповерхові будинки повністю
палають, а між ними, в тумані,
блукають примари людей, які
натикаються на мертві тіла дітей,
жінок і залишки людських тіл.
Людські крики навколо настільки
відчайдушні, ніби це остання
передсмертна агонія.
Це Чернігів, який ще буквально недавно ми відвідували
з синочком, фотографували історичні храми часів Княжої
Русі та козацького бароко і чорних білочок, обідали в
затишних і креативних кав'ярнях. Чернігів для мене
завжди був і є одним із найекзотичніших українських міст,
історичний Вал у центрі міста, де було розташоване ще
княже середньовічне місто – улюблене місце моїх
прогулянок із розкішним видом на Десну й навколишні
краєвиди…»
04/03/2022

27. В італійському видавництві Macabor
вийшла поетична збірка «Несподівано
прийшла війна» (Inattesa e giunta la
guerra) Анатолія Дністрового. До
книжки увійшли вірші поета з різних
років, а також поезії з останньої збірки
«Чорна п’ятниця» (2022 рік) та верлібри
теперішнього воєнного часу. Переклав
вірші Паоло Ґальвані.
В оформленні збірки використали
одну з картин письменника.

28. «У мене ситуація трохи складніша. Вийшов закон про мобілізацію,
згідно з яким чоловіки мали стати на військовий облік. Я виконав цю
функцію. Оскільки раніше я працював у Національному інституті
стратегічних досліджень і займався питаннями гуманітарної безпеки
й культурного розвитку, то як фахівець був у резерві. Після
повернення в Київ, я, звісно, поновився і пішов у Збройні Сили. Зараз
пишу інформаційно-аналітичні тексти для потреб армії. Це дуже
креативна, інтелектуальна робота».

29. Анатолій Дністровий отримав почесний знак
«За збережене життя» від Головнокомандувача
Валерія Залужного.

30. о
Анатолій Дністровий про війну:

31. Письменник працює зараз над
документально-аналітичною книжкою про війну

32. Снився мені Чернігів
як я гуляю з синочком
і на валу фотографую чорнявих
білок
снилося місто величне і давнє
із туманною білою цівкою над
рікою
снились ракети у хмарах
із віконцями сотень пташиних
осель
що голосами дзвінкими
наповнюють
день
без війни
12.03.2022 (Анатолій Дністровий)