Характеристика образів “малоросійської опери” І.П. Котляревського “Наталка Полтавка”

1. Характеристика образів
“малоросійської опери” І.П.
Котляревського “Наталка
Полтавка”

2. Наталка
Центральною фігурою п'єси "Наталка Полтавка"
є проста українська дівчина Наталка. За деякий час
до початку дії п'єси вона з матір'ю переїхала до села
із Полтави, але тут, у селі, її вже знають як добру,
роботящу і чесну дівчину. "Золото, а не дівка!" — так
характеризує Наталку виборний і додає, що вона
своєю працею утримує і себе, і свою матір.
Звичайно, що така гарна й красива дівчина
привертає до себе увагу парубків. Але всім вона
відмовляє, бо чекає повернення із мандрів свого
коханого — Петра.

3. Наталка
Вже з першої появи Наталки читач розуміє, що перед ним — яскрава
особистість, дівчина розумна й щира. Вона дає гідну відповідь на залицяння
хитрого "юристи" возного Тетерваковського, підкреслюючи, що все її
багатство — це добре ім'я.
Ось як каже про себе сама героїня: "Небагата я і проста, но чесного
роду, Не боюся прясти, шити і носити воду". Наталка усвідомлює власну
гідність і не хоче заради багатства та забезпеченого майбутнього
поступатися власним щастям. Але дівчина любить і свою матір, а тому
заради її спокою погоджується одружитися з нелюбом. Але ця згода не може
примусити Наталку відмовитися від кохання. І коли Петро, нарешті,
повертається, саме Наталка виявляється здатною на рішучі дії — їй, за її
власними словами, краще буде у Ворсклу кинутися, ніж стати жінкою возного.

4. Наталка
Протягом усієї п'єси ми жодного разу не бачимо, щоб Наталка
байдикувала: вона ходить по воду, шиє... Мова дівчини багата, красива і
співуча: Наталка раз у раз використовує влучні й дотепні народні прислів'я та
приказки.
В образі Наталки Полтавки втілені найкращі риси української дівчини:
щирість, скромність, доброта, чесність, вірність коханому, любов до рідних. А
ще автор підкреслює її рішучість і наполегливість у боротьбі за власне щастя.
Можна стверджувати, що Наталка — ідеал селянської дівчини. Властиві їй
загальнолюдські цінності роблять цю героїню улюбленицею не одного
покоління читачів і глядачів.

5. Наталка
музика М. Лисенка

6. Возний (Тетерваковський)
Автор характеризує возного вустами Миколи як «юриста завзятого і
хапуна такого, що і з рідного батька злупить». Цей образ є дещо
шаржованим, але цілком реалістичним.
Мова возного є сумішшю канцеляризмів, старослов'янізмів, юридичних
термінів, казенно-судової лексики . Це додає комічного ефекту, адже прості
думки він висловлює незрозумілими для простих людей словами.
Характерним у цьому плані є його освідчення в коханні до Наталки: «Бачив я
многих — і ліпообразних, і багатих, но серце моє не імієть — теє-то як його —
к ним поползновенія. Ти одна заложила ему позов на вічнії роки, і душа моя
ежечасно волаєть тебе і послі нищпорной даже години».

7. Возний (Тетерваковський)
Наталка відверто признається, що такої дуже
«вченої» канцелярської мови вона не розуміє, і возний
раптом заговорив простою, ясною й дохідливою
мовою: «Так знай же, що я тебе давно уже - теє-то як
його — полюбив, як тільки ви перейшли жити в наше
село». Але потім, ніби схаменувшись, знову
повертається до своїх канцеляризмів: «Моїх діл
околичноеті, возникающії із неудобних обстоятельств,
удерживали соділати признаніє перед тобою».
Через мову возний хоче показати свою
освіченість, письменність, а, отже, свою зверхність
над простим народом.

8. Возний (Тетерваковський)
Але все ж таки образ возного неоднозначний. З одного боку, це хапуга,
здирник і бюрократ, а з іншого — людина, здатна на щирі почуття й
великодушні вчинки. Промовистою у цьому плані є сцена, у якій возний
«перероджується» і відступається від Наталки. Він висловлює сентенцію, що
«великодушной поступок всякії страсті в нас переиливаєть». І себе він
вважає здатним на добрі діла: «Я — возний і признаюсь, что от рожденія
моего расположен к добрим ділам, но, за недосужностію по должності і за
другими клопотами, доселі ні одного не зділал. Поступок Петра, толіко
усердний і без примісу ухищренія, подвигаєть мене наниже слідующеє...», «Я
одказуюсь од Наталки і уступаю її Петру во вічноє і потомственное владініє з
тим, щоб зробив її благополучною».

9. Возний (Тетерваковський)
музика М. Лисенка

10. Виборний (Макогоненко)
Представник сільської влади. «Хитрий, як
лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій,
там і уродиться...» — каже про нього дотепний
Микола. Та й возний характеризує Макогоненка як
людину, яка вміє «увернутись: хитро, мудро,
недорогим коштом». А отже, найвиразніша риса
виборного — крутійство. Виборний добре
розуміється в людях. Про це свідчить і його
глибока, прониклива і повна характеристика
Наталки («Золото — не дівка)»), і докладні
відомості про Наталчину матір, які він розповідає
возному, і власні думки про Петра.

11. Виборний (Макогоненко)
Щоб умовити Наталку вийти за возного,
Макогоненко дуже хитро веде переговори,
залякуючи її гіркою долею «вічної дівки» і
прославляючи возного як доброго жениха. Така
нещирість і користолюбство, В одного боку,
викликають антипатію у глядача, проте виборний —
неоднозначний персонаж. Він виявляє симпатію до
простих бідних людей і зневажає чиновників-
хабарників, яких називає «п'явками», відмовляється
брехати на користь возного, бо брехня — «то гріх».

12. Виборний (Макогоненко)
До того ж у побуті виборний — товариська
людина, весела і жартівлива. А отже, в образі
виборного Макогоненка більше позитивних рис,
ніж негативних.
У мові виборного є багато приказок,
прислів'їв, дотепних виразів, наприклад: «Лучше
живий хорунжий, як мертвий сотник»; «Вже куди
не кинь, то клин»; «Удар лихом об землю» та
інші обірвані речення, недомовки є також
виявом дотепності цього персонажу.

13. Виборний (Макогоненко)
музика М. Лисенка

14. Виборний (Макогоненко)
Возний — людина освічена, обізнана з театром, літературою. Про його
освіченість говорить і мова — книжна, повна складних слів та зворотів. Вона
виділяє цього героя з поміж інших, підкреслює його колоритність.
Тетерваковський ознайомлений з творчістю Сковороди, він навіть співає
пісню «Всякому городу нрав і права», правда, дещо адаптовану під нові
умови життя:
Всяк, хто не маже, то дуже скрипить,
Хто не лукавить, то ззаду сидить;
Всякого рот дере лозина суха —
Хто ж єсть на світі, щоб був без гріха?

15. Виборний (Макогоненко)
Цією піснею він характеризує себе як здатну на лицемірство і(брехню
людину, не кращі характеристики ми чуємо й від інших: «хитрун»,
«хабарник». Проте останньої оцінки він не виправдовує — Котляревський не
створює ситуації, де б Тетерваковський вимагав хабара. Возний живе за
законами сучасності, він — дитя свого часу, тому й змушений крутити та
обманювати, але здатний він і на добрі.
Макогоненко нерідко зловживав своєю владою, а возний
Тетерваковський — хапун такий, «що і з рідного батька злупить». Але не все
так просто й однозначно, бо наділяє письменник своїх героїв і гарними
рисами. На усіх образах можна простежити вплив просвітницького реалізму
на творчість І. Котляревського. Особливість цього напрямку полягала в тому,
що письменник намагався в кожній людині знайти щось хороше, притаманне
їй від природи.

16. Виборний (Макогоненко)
Макогоненко любить випити, поживитись за чужий рахунок, може
вдатися до шантажу й погроз, але здатен він неупереджено оцінити людину,
незважаючи на її соціальний статус. Виборний хоча й знає, що «брехать і
обманювать других — од Бога гріх, а од людей сором», частенько вдається
до цих засобів. Саме так він домагається згоди Терпилихи на шлюб Наталки
та возного. Звичайно, він тонко відчуває, «куди вітер віє» і з ким потрібно
товаришувати, тому й намагається догодити Тетерваковському, проте тепло
ставиться до бідної Наталки, а іноді може піджартувати й над возним.
Згадаймо лише його пісеньку «Ой під вишнею, під черешнею», вона може
звучати як натяк на вікову невідповідність між возним та Наталкою.

17. Виборний (Макогоненко)