І.П.Котляревський “Енеїда” Історія появи твору

1. І.П.Котляревський
“Енеїда”
Історія появи
твору

2. Історичні умови
Літературну діяльність І.П. Котляревський розпочав у надто складний
для України час. Це була епоха, коли, за словами О.І. Білецького, історичні
обставини поставили під знак питання майбутнє української мови та й усієї
української культури. Царський уряд, здійснюючи колоніальну політику,
позбавляв українців усіх вольностей. У 70-х роках ХVIII століття було
зруйновано Запорізьку Січ, ліквідовано українське військо, юридично
закріплено кріпосне право на Лівобережній Україні, що призвело до різкого
класового розшарування серед українців. Цариця Катерина II за відповідні
"послуги" щедро наділяла українських чиновників дворянськими званнями та
землями разом із селянами, які ставали кріпаками в доморощених поміщиків.

3. Історичні умови
У погоні за дворянськими привілеями, маєтками й чинами панівна
старшинська верхівка, певна частина української інтелігенції ставали на
антинародний шлях, зрікалися своєї національності, культури, мови.
Українська освіта, книга, мова, культура денаціоналізувалися, трактувались
як щось відстале, "мужицьке". Українській літературі загрожувала втрата
оригінального обличчя, власного шляху розвитку. Але на кожному крутому
історичному зламі в Україні знаходилися люди, які ставали на захист
духовних цінностей народу. Так з'явився письменник-філософ із народу
Григорій Сковорода. Як естафету його громадянські мотиви, щиру й глибоку
любов до простого люду, ідеї гуманізму та демократизму продовжив
І.П.Котляревський.

4. Задум
Основою для "Енеїди" І. Котляревського
стала однойменна поема Публія Вергілія
Марона (70-19 рр. до нашої ери).
Імовірно, що цей твір І. Котляревський
прочитав, ще навчаючись у Полтавській
семінарії.” Я над малороссийской "Энеидой” 26
лет баюшки баю, а, надеюсь, что
воскреснет...". (писав у листі до у листі до до
російського письменника М.І. Гнєдича від 27
грудня 1821 року).

5. Травестійні варіації “Енеїди”
Твір Публія Вергілія Марона був об'єктом уваги, інтерпретації та
пародіювання не тільки для І.П. Котляревського. Ще в добу Відродження,
коли з'явився бурлескний жанр, вийшла друком перша травестійна "Енеїда
переодягнена" італійського поета Д. Ляллі. Не менше відомою є травестія
французького поета П. Скаррона "Вергілій переодягнений". Відомі також
"переодягнені" "Енеїди" німецьких письменників Й. Міхаеліса (1771) та
І.Блюмауера (1783-1786 рр.). У 1791 році видрукував дві частини своєї
травестії "Вергилиева Энеида, вывороченная наизнанку" російський поет
М.Осипов. Пізніше було видано ще дві частини цього твору, які завершив
поет 0. Котельницький. Перекладав "Енеїду" російською мовою і придворний
поет В. Петров. На його переклад відомі епіграми та пародії В. Майкова
"Елисей, или роздраженный Вакх", які високо оцінив О. Пушкін.

6. Український варіант травестії
“Енеїди”
Варто зазначити, що і в українській літературі теж був попередник
І.Котляревського. Це вихованець Київської Академії Панас Лобисевич (1732-
1805), автор поеми "Вергилиевы пастухи, в малороссийский кобеняк
переодетые". Твір цей, на жаль, не зберігся, але, як стверджують дослідники
творчості І. Котляревського, написаний був ще до 1794 року.

7. Перший твір нової української літератури
Над «Енеїдою» І. Котляревський
працював близько 30 років (з перервами).
Три перші частини вийшли друком у
1798 р., четверта — в 1809 р., п’ята — в 1822
р.; повністю твір завершено в 1825–1826 рр.,
а видано в 1842 р. після смерті письменника.

8. Джерела написання “Енеїди”
• досвід своїх попередників;
• різдвяні, великодні вірші мандрівних дяків;
• реальна дійсність того часу;
• усна народна творчість;
• творчість Г. Сковороди та бурлескно-сатирична література ХVІІІ ст.;
• матеріал з епізодами про життя українських козаків, старшин, селянства,
міщан, священиків, учнів;
• жартівливі ліричні вірші, інтермедії до шкільних драм.

9. “Мацапура”
1798 р. перше видання «Енеїди» з’явилося завдяки
ініціативі конотопського поміщика Максима Парпури
(1763-1828) , який тоді служив у Петербурзі в медичній
колегії і належав до гурту прихильників української мови
та літератури та лікаря із Чернігівщини, надвірного
радника Й. Каменецького (1750-1823).. До них потрапив
список перших трьох частин поеми І. Котляревського, і
Парпура своїм коштом видає її з характерною
присвятою: «Любителям малоросійського слова».
Автор був незадоволений вчинком видавця (друк
здійснено без його згоди).

10. Місце Парпурі у творі
У третій частині "Енеїди" цього авторського видання з'явилися нові рядки
про "...особу мацапуру", яку "...шкварили на шашлику, гарячу мідь лили за
шкуру і розпинали на бику". Деякі дослідники схильні думати, що автор
образився на М.Парпуру, який без дозволу видав "Енеїду" і послав його за
цей "гріх" у пекло на "страшні муки...". Документально це не доведено. Можна
гадати, що І. Котляревський належно оцінив цей патріотичний вчинок своїх
земляків. Адже завдяки М.Парпурі та Й.Каменецькому "Енеїда"
започаткувала нову добу українського письменства, стала національною
гордістю народу, принесла світову славу її авторові. Видавці ж, не маючи від
видання книги прибутків, зробили вчинок, вартий найвищої похвали та
вдячності не тільки автора, а й усього українського народу.

11. Друге видання “Енеїди”
1808 р. – друге видання «Енеїди».
Його опублікували в типографії Івана Глазунова в
Санкт-Петербурзі на основі видання 1798 року.
Текст поеми і словник були скопійовані з
помилками. Це видання, так само як і перше,
вийшло без відома і згоди Котляревського.

12. Четверта частина “Енеїди”
1809 року, за фінансової підтримки Семена Кочубея, Іван
Котляревський закінчив написання четвертої частини «Енеїди» і видав її
разом із попередніми трьома окремою книжкою: «Вергилиева Энеида на
малороссийский язык переложенная И. Котляревским. Вновь
исправленная и дополненная противу прежних изданий, Санктпетербург, в
медицинской типографии». На окремій сторінці Котляревський зазначав,
що попередні публікації вийшли в світ без його згоди. Книжка містила
словник з першого видання, а також авторський додаток під назвою
«Дополнение к малороссийскому словарю», що мав 153 слова. Чимало
помилок залишилися не виправленими.

13. Видання 1809 р.

14. П’ята частина “Енеїди”
1821 року Котляревський закінчив написання
п’ятої частини «Енеїди», а 1827 року — шостої.
Письменник також склав новий українсько-російський
словник до «Енеїди» на 1547 слів на базі першого
словника з видання 1798 року.
З біографічних нарисів про Котляревського
відомо, що він працював над «Енеїдою» до кінця
життя. Незадовго до смерті автор продав рукопис
харків’янинові О. А. Волохінову, який видав його
завершений твір у шести частинах в 1842 році в
університетській друкарні.

15. Аудіокнига “Енеїда”
Частина 1 https://www.youtube.com/watch?v=h1wHEZvFtZQ
Частина 2 https://www.youtube.com/watch?v=fkIyoGWImC0
Частина 3 https://www.youtube.com/watch?v=XQjbvFKlapg
Частина 4 https://www.youtube.com/watch?v=OHUH7zh7TQ0
Частина 5 https://www.youtube.com/watch?v=4siFxwO31D4
Частина 6 https://www.youtube.com/watch?v=lHtROAP4QYM