5 грудня 2021 року виповнюється 90 років від Дня народження
Григора Михайловича Тютюнника (1931-1980), українського
письменника, перекладача, педагога, лауреата премії імені
Лесі Українки, Державної премії імені Тараса Шевченка.
Григір Михайлович Тютюнник - видатний представник української
літератури ХХ століття. Його твори вирізнялися колоритним
зображенням побуту села, рідкісним знанням мови та психології
народу.
До 90-річчя від дня народження Григора Михайловича Тютюнника
представлено онлайн-виставку видань письменника з фондів
Науково-технічної бібліотеки Національного університету харчових
технологій.
Українську художню прозу неможливо уявити без вагомої
літературної спадщини Григора Тютюнника. Письменник у своїй
творчості обрав жанр традиційний для нашої літератури -
оповідання, новели, коротка повість. Правдивість зображуваних
людських характерів, художня майстерність у відтворенні їхніх
вчинків, емоцій - це те, чим найбільше приваблює він читача.
Живописець правди - в такий спосіб можна визначити і творчі
принципи письменника, і весь лад його душі, а відтак і його стиль,
позначений справді яскравою індивідуальністю. Художній живопис
Григора Тютюнника виникав на ґрунті народного життя, звідси
письменник черпав прикметні риси своїх героїв, сюжети й багатство
мови. Він увесь із життя. А ще він любив слово (це ж так видно з
його оповідань), любив його, як голос рідної землі, як поклик
материзни, як те, що заповідано тобі від глибини віків, адже кожна
мова - до джерело творчої духовності, це той запас генетичної сили й
краси, що його народ передає тобі, своєму синові, щоб ти був, щоб
по став німим, безголосим. Не кожному з тих, хто пише, вдається
здобути визнання сучасників. …
Не все з читаного залишає глибокий слід у серцях людей.
Григір Тютюнник прийшов до читачів своїх чесно, надійно, надовго.
Прийшов, щоб не розлучатися.
Олесь Гончар
Тютюнник, Г. М. Твори. Київ, Видавництво "Молодь", 1984 р.
 Григір (справжнє ім’я Григорій) Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі
Щилівці на Полтавщині в селянській сім’ї. 1937 року батька майбутнього письменника заарештували й
відправили на заслання, де він і загинув (пізніше був реабілітований). Малого Григора забрали до себе
родичі на Донбас. Під чаї війни, рятуючись від голоду, хлопець повернувся до матері на Полтавщину.
 У повоєнні роки Тютюнник закінчив Зінківське ремісниче училище, працював у Харкові робітником
на заводі. Захворівши, повернувся до рідної ІИилівки, За «втечу»» із заводу (мусив відпрацювати три
роки) був засуджений і чотири місяці відбув у колонії. Звільнившись, виїхав на Донбас, працював на
різних роботах. Звідти був призваний до війська, служив на флоті на Далекому Сході. Тоді ж почав
писати літературні твори.
 Після демобілізації закінчив вечірню школу і 1957 року вступив на філологічний факультет
Харківського університету.
 1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тютюнника, воно було написане
російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною
мовою.
 Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі.
 1963 року письменник перебрався до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», в
сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській! письменник»,
«Молодь», «Дніпро», «Веселка». 1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав’язь»’.
Пізніше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння»
(1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник
далеко в степу» (1978). За книжки «Климко» і «Вогник далеко в степу» Тютюнник 1980 року був
удостоєний літературної премії ім. Лесі Українки в галузі дитячої літератури.
 Помер Григір Тютюнник 6 березня 1980 року, покінчивши життя самогубством. За свою творчість
письменник 1981) року був посмертно відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
Перша київська адреса Григора Тютюнника -
Андріївський узвіз, 34 - розкішний будинок 1901 року
успішного підприємця Андрія Петровича Слинко,
власника декілька мануфактурних магазинів в самому
центрі міста, «офіційного постачальника Двору Її
Імператорської Величності Великої Княгині
Олександри Петрівни». Його «Дім-терем» був
справжньою окрасою вулиці.
У 1960-х будинок став житлом для письменників,
працівників видавництв та редакцій.
Григір Тютюнник жив у службовій квартирі на
другому поверсі у 1963-1967 роках.
У 1991 році відбулося відкриття Меморіальної дошки
на честь письменника.
На Андріївському узвозі розташований Музей
однієї вулиці з історії Андріївського
узвозу. Окрема вітрина музею присвячена
Григорові Тютюннику. Виставлено журнал
«Крестьянка» 1961 року, в якому надруковано
російською першу новелу ще студента, який
вступив на навчання після чотирьох років служби
на флоті, - «В сумерки».
 Хороша книга та, після якої відчуваєш, що порозумнішав або став
кращим.
 Дивно: прочитаєш книгу і шкода з нею розлучатися. За наступну
братися навіть не хочеться.
 Найздібніша людина та, яка зуміє вчасно і точно визначити свої
здібності.
 Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити, таланту не треба.
 Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові.
 Зустріч з величчю робить нас скромнішими.
 Сердяться слабкі душі, сильні - ненавидять або прощають.
 Людина, що знехтувала добром інших, зневажила його в собі.
 Життя справді складне, і єдиний у нього підручник - досвід.
 Істина приходить надто пізно і дається надто болісно, щоб радіти її
відкриттю!
 Творча спадщина Григора Тютюнника налічує
близько сорока новел, п’ять повістей, ряд нарисів,
статей, спогадів.
 Письменник завжди схилявся перед красою світу,
прагнув до любові й гармонії у всьому: у взаєминах
між людьми, у ставленні до роботи, до природи, а коли
не знаходив цього, глибоко страждав і готовий був
боротися проти людської байдужості, духовного
убозтва. Це й ставало темою багатьох його творів.
 Свою провідну тему Григір Тютюнник чітко
сформулював в одному із своїх інтерв’ю:
“Найдорожчою темою, а отже й ідеалом для мене
завжди були й залишаються доброта, самовідданість і
милосердя людської душі в найрізноманітніших їх
виявах ”.
 За мотивами його оповідання «Син приїхав»
створено фільм «Скляне щастя» (1981), за
однойменною повістю автора й творами «Дід
Северин» і «Вогник в степу» - кінокартину «Климко»
(1983), 1993 року екранізовано його твір «Три плачі
над Степаном».
Українське слово : хрестоматія укр. літ. та
літ. критики ХХ століття : в 4-х кн. Кн. 4 :
Культурно-історична епоха соцреалізму /
уклад. В. Яременко. - Київ : Аконіт, 2001. -
799 с.
Видання стало фактом завдяки відрядженню Василя
Яременка до Канади у 1989 році - звідти він привіз до
України близько 220 книг та 4500 сторінок ксерокопій
матеріалів, наданих діаспорою. Хрестоматія - це
своєрідний звіт перед Київським університетом. За
словами упорядника, найважче було відібрати потрібні
матеріали в Україні, але завдяки редакторам журналу
"Дніпро" Хрестоматію було оприлюднено швидше, аніж
передбачалось. Своєрідним новаторством стало те, що
літературний процес відображений у виданні цілісно,
тобто без поділу на процеси України і діаспори.
Прихильником такого підходу є Ігор Качуровський, який
зазначав, що літературний процес України складають не
лише ті письменники-українці, які творять у діаспорі, а й
"автори українського роду, котрі писали іншими мовами".
В четвертій книзі розміщена біографія Г. Тютюнника.
Історія української літератури
ХХ століття : навч. посібник : у 2-х кн.
Кн. 2, ч. 2 : 1960-1990-ті рр. /за ред.
В. Г. Дончика. - Київ : Либідь, 1995. –
510 с.
У другій книзі підручника в оглядових та
портретних розділах висвітлюється літературний
процес від 40-х до 90-х років XX століття.
З особливою докладністю аналізується українська
література 60-х років, зокрема художня творчість
Л. Костенко, В. Симоненка, М. Вінграновського,
Д. Павличка, І. Драча, В. Стуса, Гр. Тютюнника,
Є. Гуцала, Б. Харчука та інших, що протистоя
ла обставинам репресій, диктату, русифікації, а
також раніше викреслюваних із літературного
процесу письменників українського зарубіжжя -
Т. Осьмачкк, В. Барки, Д. Гуменної, Е. Андієвської та
інших.
Тютюнник, Г. М. Завязь : повесть,
рассказы : пер. с укр. / Г. М. Тютюнник. -
Київ : Дніпро, 1988. - 333 с.
До книги відомого українського радянського
письменника (1931-1980), лауреата премії імені Лесі
Українки, увійшли твори, вже знайомі читачеві.
Повість «Окружение» написана від імені підлітка,
який потрапив в центр військових дій; кращі
розповіді збірки - своєрідні мікроповісті, що
зображують народне життя в усіх його проявах.
Тютюнник, Г. М. Повести и рассказы :
пер. с укр. / Г. М. Тютюнник. - Москва :
Сов. писатель, 1989. - 716 с.
В однотомник выдающегося украинского советского
писателя Григора Тютюнника (1931-1980) вошла его
лучшая проза. Вместе с широко известными
рассказами и повестями публикуются мало
известные произведения, такие, как "Житие
Артема Безвиконного" (отрывок из неоконченной
повести), "Корни" (воспоминания о старшем брате,
авторе знаменитого романа "Вир") и другие,
дающие представление о большом, многостороннем
таланте народного писателя Украины.
Тютюнник, Г. М. Степова казка :
Повісті, оповідання, казки : для мол. та
серед. шк. віку / Г. М. Тютюнник. - Київ :
Веселка, 1989. - 302 с.
«Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене
завжди були і залишаться доброта, самовідданість і
милосердя людської душі в найрізноманітніших
проявах», - зізнавався Григір Тютюнник - видатний
український письменник, лауреат Національної
премії України імені Тараса Шевченка та премії імені
Лесі Українки. До книжки увійшли казки, оповідання
і повісті про рідну природу, про людей, які її
оберігають, про долю дітей у роки Великої
Вітчизняної війни і в повоєнний час.
Тютюнник, Г. М. Твори. Кн. 1 :
Оповідання / Г. М. Тютюнник. - Київ :
Молодь, 1984. - 328 с.
До першої книги відомого українського радянського
письменника увійшли оповідання і казки для дітей, в
яких яскраво виявився його самобутній талант.
Тютюнник, Г. М. Твори. Кн. 2 : Повісті /
Г. М. Тютюнник. - Київ : Молодь, 1985. -
328 с.
До другої книги відомого українського радянського
письменника увійшли повісті.
Тютюнник, Г. М. Огонек далеко в степи :
Рассказы и повести : пер. с укр. /
Г. М. Тютюнник. - Москва : Мол. гвардия,
1982. - 350 с.
В книгу известного украинского писателя Григора
Тютюнника В предлагаемый сборник произведений
Григория Тютюнника вошли лучшие повести и
рассказы писателя. Их персонажи - простые люди,
жизнь которых пришлась на трудные послевоенные
годы. Автор писал только о том, что он хорошо
знал и пережил сам. Поэтому каждое произведение
сборника -портрет времени, нескрываемая, порой
болезненная правда о людях, которую писатель
видел сердцем и стремился донести новым
поколениям. Книга напоминает нам о вечных
ценностях, учит честности, человечности,
уважительному отношению как к прошлому, так и к
людям, живущим рядом с нами.
Тютюнник, Г. М. Холодная мята : Повесть и
рассказы : пер. с укр. / Г. М. Тютюнник. -
Москва : Сов. писатель, 1981. - 335 с.
До книги увійшли повість «Окружение» і
оповідання:«Завязь», «В сумерках», «Комета», «На
пепелище», «Чудак», «Перед грозой», «Холодная
мята», «Клиновый росток», «Сито, сито», «Тайная
вечеря» та ін.
Тютюнник, Г. М. Коріння : Оповідання,
повість / Г. М. Тютюнник. - Київ :
Дніпро, 1978. - 294 с.
До книжки увійшли кращі твори письменника.
Повість «Облога» присвячена подіям Великої
Вітчизняної війни. В центрі твору – хлопчик-
підліток, який опинився на суворих дрогах воєнного
лихоліття. Герої більшості оповідань Григора
Тютюнника - прості люди колгоспного села. Вони
живуть у тяжкий повоєнний час. Багато синів і
дочок батьківщини полягло в боях з фашистськими
загарбниками, ворог пограбував і сплюндрував наші
землі, зруйнував народне господарство, не легкі
випробування випали на долю хліборобів.
Змальовуючи нові складні життєві обставини тих
днів, письменник створює правдиві образи сільських
трудівників, які своїми діяннями, вчинками
утверджують високу народну моральність,
людяність, чесність, справедливість. Збірка
містить також спогади про брата - відомого
письменника, автора «Виру» - Григорія Тютюнника.
Тютюнник, Г. М. Батьківські пороги :
оповідання, повість, спогади /
Г. М. Тютюнник. - Київ : Молодь, 1972. -
176 с.
«Батьківські пороги» - третя книжка
Г. Тютюнника, до якої входять нові оповідання та
спогади про брата - Григорія Михайловича
Тютюнника, автора роману «Вир». Колоритні
характери, жива народна мова, тонке відчуття
психології героїв, любов до рідної природи і людей
праці - характерні особливості прози Григора
Тютюнника.
Зміст: Дядько Никін; Оддавали Катрю; У Кравчини
обідають; М'який; Холодна м'ята; Печена картопля;
Син приїхав; Обнова; Дивак; Проти місяця; Бовкун;
Деревій; Коріння.
Тютюнник, Г. М. Тысячелистник :
рассказы : пер. с укр. / Г. М. Тютюнник. -
Моосква : Сов. писатель, 1972. - 216 с.
"Тысячелистник" - первая книга украинского
писателя Григора Тютюнника, переведенная на
русский язык. В ней отображены события
послевоенного времени. Григор Тютюнник пишет о
судьбах людей, о жизнестойкости народа, об
истоках его неиссякаемого оптимизма в те нелегкие
годы, когда страна только-только начинала
залечивать раны, нанесенные войной.

Живописець правди

  • 2.
    5 грудня 2021року виповнюється 90 років від Дня народження Григора Михайловича Тютюнника (1931-1980), українського письменника, перекладача, педагога, лауреата премії імені Лесі Українки, Державної премії імені Тараса Шевченка. Григір Михайлович Тютюнник - видатний представник української літератури ХХ століття. Його твори вирізнялися колоритним зображенням побуту села, рідкісним знанням мови та психології народу. До 90-річчя від дня народження Григора Михайловича Тютюнника представлено онлайн-виставку видань письменника з фондів Науково-технічної бібліотеки Національного університету харчових технологій.
  • 3.
    Українську художню прозунеможливо уявити без вагомої літературної спадщини Григора Тютюнника. Письменник у своїй творчості обрав жанр традиційний для нашої літератури - оповідання, новели, коротка повість. Правдивість зображуваних людських характерів, художня майстерність у відтворенні їхніх вчинків, емоцій - це те, чим найбільше приваблює він читача. Живописець правди - в такий спосіб можна визначити і творчі принципи письменника, і весь лад його душі, а відтак і його стиль, позначений справді яскравою індивідуальністю. Художній живопис Григора Тютюнника виникав на ґрунті народного життя, звідси письменник черпав прикметні риси своїх героїв, сюжети й багатство мови. Він увесь із життя. А ще він любив слово (це ж так видно з його оповідань), любив його, як голос рідної землі, як поклик материзни, як те, що заповідано тобі від глибини віків, адже кожна мова - до джерело творчої духовності, це той запас генетичної сили й краси, що його народ передає тобі, своєму синові, щоб ти був, щоб по став німим, безголосим. Не кожному з тих, хто пише, вдається здобути визнання сучасників. … Не все з читаного залишає глибокий слід у серцях людей. Григір Тютюнник прийшов до читачів своїх чесно, надійно, надовго. Прийшов, щоб не розлучатися. Олесь Гончар Тютюнник, Г. М. Твори. Київ, Видавництво "Молодь", 1984 р.
  • 4.
     Григір (справжнєім’я Григорій) Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Щилівці на Полтавщині в селянській сім’ї. 1937 року батька майбутнього письменника заарештували й відправили на заслання, де він і загинув (пізніше був реабілітований). Малого Григора забрали до себе родичі на Донбас. Під чаї війни, рятуючись від голоду, хлопець повернувся до матері на Полтавщину.  У повоєнні роки Тютюнник закінчив Зінківське ремісниче училище, працював у Харкові робітником на заводі. Захворівши, повернувся до рідної ІИилівки, За «втечу»» із заводу (мусив відпрацювати три роки) був засуджений і чотири місяці відбув у колонії. Звільнившись, виїхав на Донбас, працював на різних роботах. Звідти був призваний до війська, служив на флоті на Далекому Сході. Тоді ж почав писати літературні твори.  Після демобілізації закінчив вечірню школу і 1957 року вступив на філологічний факультет Харківського університету.  1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тютюнника, воно було написане російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.  Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі.  1963 року письменник перебрався до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській! письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка». 1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав’язь»’. Пізніше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978). За книжки «Климко» і «Вогник далеко в степу» Тютюнник 1980 року був удостоєний літературної премії ім. Лесі Українки в галузі дитячої літератури.  Помер Григір Тютюнник 6 березня 1980 року, покінчивши життя самогубством. За свою творчість письменник 1981) року був посмертно відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
  • 5.
    Перша київська адресаГригора Тютюнника - Андріївський узвіз, 34 - розкішний будинок 1901 року успішного підприємця Андрія Петровича Слинко, власника декілька мануфактурних магазинів в самому центрі міста, «офіційного постачальника Двору Її Імператорської Величності Великої Княгині Олександри Петрівни». Його «Дім-терем» був справжньою окрасою вулиці. У 1960-х будинок став житлом для письменників, працівників видавництв та редакцій. Григір Тютюнник жив у службовій квартирі на другому поверсі у 1963-1967 роках. У 1991 році відбулося відкриття Меморіальної дошки на честь письменника.
  • 6.
    На Андріївському узвозірозташований Музей однієї вулиці з історії Андріївського узвозу. Окрема вітрина музею присвячена Григорові Тютюннику. Виставлено журнал «Крестьянка» 1961 року, в якому надруковано російською першу новелу ще студента, який вступив на навчання після чотирьох років служби на флоті, - «В сумерки».
  • 7.
     Хороша книгата, після якої відчуваєш, що порозумнішав або став кращим.  Дивно: прочитаєш книгу і шкода з нею розлучатися. За наступну братися навіть не хочеться.  Найздібніша людина та, яка зуміє вчасно і точно визначити свої здібності.  Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити, таланту не треба.  Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові.  Зустріч з величчю робить нас скромнішими.  Сердяться слабкі душі, сильні - ненавидять або прощають.  Людина, що знехтувала добром інших, зневажила його в собі.  Життя справді складне, і єдиний у нього підручник - досвід.  Істина приходить надто пізно і дається надто болісно, щоб радіти її відкриттю!
  • 8.
     Творча спадщинаГригора Тютюнника налічує близько сорока новел, п’ять повістей, ряд нарисів, статей, спогадів.  Письменник завжди схилявся перед красою світу, прагнув до любові й гармонії у всьому: у взаєминах між людьми, у ставленні до роботи, до природи, а коли не знаходив цього, глибоко страждав і готовий був боротися проти людської байдужості, духовного убозтва. Це й ставало темою багатьох його творів.  Свою провідну тему Григір Тютюнник чітко сформулював в одному із своїх інтерв’ю: “Найдорожчою темою, а отже й ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їх виявах ”.  За мотивами його оповідання «Син приїхав» створено фільм «Скляне щастя» (1981), за однойменною повістю автора й творами «Дід Северин» і «Вогник в степу» - кінокартину «Климко» (1983), 1993 року екранізовано його твір «Три плачі над Степаном».
  • 9.
    Українське слово :хрестоматія укр. літ. та літ. критики ХХ століття : в 4-х кн. Кн. 4 : Культурно-історична епоха соцреалізму / уклад. В. Яременко. - Київ : Аконіт, 2001. - 799 с. Видання стало фактом завдяки відрядженню Василя Яременка до Канади у 1989 році - звідти він привіз до України близько 220 книг та 4500 сторінок ксерокопій матеріалів, наданих діаспорою. Хрестоматія - це своєрідний звіт перед Київським університетом. За словами упорядника, найважче було відібрати потрібні матеріали в Україні, але завдяки редакторам журналу "Дніпро" Хрестоматію було оприлюднено швидше, аніж передбачалось. Своєрідним новаторством стало те, що літературний процес відображений у виданні цілісно, тобто без поділу на процеси України і діаспори. Прихильником такого підходу є Ігор Качуровський, який зазначав, що літературний процес України складають не лише ті письменники-українці, які творять у діаспорі, а й "автори українського роду, котрі писали іншими мовами". В четвертій книзі розміщена біографія Г. Тютюнника.
  • 10.
    Історія української літератури ХХстоліття : навч. посібник : у 2-х кн. Кн. 2, ч. 2 : 1960-1990-ті рр. /за ред. В. Г. Дончика. - Київ : Либідь, 1995. – 510 с. У другій книзі підручника в оглядових та портретних розділах висвітлюється літературний процес від 40-х до 90-х років XX століття. З особливою докладністю аналізується українська література 60-х років, зокрема художня творчість Л. Костенко, В. Симоненка, М. Вінграновського, Д. Павличка, І. Драча, В. Стуса, Гр. Тютюнника, Є. Гуцала, Б. Харчука та інших, що протистоя ла обставинам репресій, диктату, русифікації, а також раніше викреслюваних із літературного процесу письменників українського зарубіжжя - Т. Осьмачкк, В. Барки, Д. Гуменної, Е. Андієвської та інших.
  • 11.
    Тютюнник, Г. М.Завязь : повесть, рассказы : пер. с укр. / Г. М. Тютюнник. - Київ : Дніпро, 1988. - 333 с. До книги відомого українського радянського письменника (1931-1980), лауреата премії імені Лесі Українки, увійшли твори, вже знайомі читачеві. Повість «Окружение» написана від імені підлітка, який потрапив в центр військових дій; кращі розповіді збірки - своєрідні мікроповісті, що зображують народне життя в усіх його проявах.
  • 12.
    Тютюнник, Г. М.Повести и рассказы : пер. с укр. / Г. М. Тютюнник. - Москва : Сов. писатель, 1989. - 716 с. В однотомник выдающегося украинского советского писателя Григора Тютюнника (1931-1980) вошла его лучшая проза. Вместе с широко известными рассказами и повестями публикуются мало известные произведения, такие, как "Житие Артема Безвиконного" (отрывок из неоконченной повести), "Корни" (воспоминания о старшем брате, авторе знаменитого романа "Вир") и другие, дающие представление о большом, многостороннем таланте народного писателя Украины.
  • 13.
    Тютюнник, Г. М.Степова казка : Повісті, оповідання, казки : для мол. та серед. шк. віку / Г. М. Тютюнник. - Київ : Веселка, 1989. - 302 с. «Найдорожчою темою, а отже й ідеалом, для мене завжди були і залишаться доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах», - зізнавався Григір Тютюнник - видатний український письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка та премії імені Лесі Українки. До книжки увійшли казки, оповідання і повісті про рідну природу, про людей, які її оберігають, про долю дітей у роки Великої Вітчизняної війни і в повоєнний час.
  • 14.
    Тютюнник, Г. М.Твори. Кн. 1 : Оповідання / Г. М. Тютюнник. - Київ : Молодь, 1984. - 328 с. До першої книги відомого українського радянського письменника увійшли оповідання і казки для дітей, в яких яскраво виявився його самобутній талант.
  • 15.
    Тютюнник, Г. М.Твори. Кн. 2 : Повісті / Г. М. Тютюнник. - Київ : Молодь, 1985. - 328 с. До другої книги відомого українського радянського письменника увійшли повісті.
  • 16.
    Тютюнник, Г. М.Огонек далеко в степи : Рассказы и повести : пер. с укр. / Г. М. Тютюнник. - Москва : Мол. гвардия, 1982. - 350 с. В книгу известного украинского писателя Григора Тютюнника В предлагаемый сборник произведений Григория Тютюнника вошли лучшие повести и рассказы писателя. Их персонажи - простые люди, жизнь которых пришлась на трудные послевоенные годы. Автор писал только о том, что он хорошо знал и пережил сам. Поэтому каждое произведение сборника -портрет времени, нескрываемая, порой болезненная правда о людях, которую писатель видел сердцем и стремился донести новым поколениям. Книга напоминает нам о вечных ценностях, учит честности, человечности, уважительному отношению как к прошлому, так и к людям, живущим рядом с нами.
  • 17.
    Тютюнник, Г. М.Холодная мята : Повесть и рассказы : пер. с укр. / Г. М. Тютюнник. - Москва : Сов. писатель, 1981. - 335 с. До книги увійшли повість «Окружение» і оповідання:«Завязь», «В сумерках», «Комета», «На пепелище», «Чудак», «Перед грозой», «Холодная мята», «Клиновый росток», «Сито, сито», «Тайная вечеря» та ін.
  • 18.
    Тютюнник, Г. М.Коріння : Оповідання, повість / Г. М. Тютюнник. - Київ : Дніпро, 1978. - 294 с. До книжки увійшли кращі твори письменника. Повість «Облога» присвячена подіям Великої Вітчизняної війни. В центрі твору – хлопчик- підліток, який опинився на суворих дрогах воєнного лихоліття. Герої більшості оповідань Григора Тютюнника - прості люди колгоспного села. Вони живуть у тяжкий повоєнний час. Багато синів і дочок батьківщини полягло в боях з фашистськими загарбниками, ворог пограбував і сплюндрував наші землі, зруйнував народне господарство, не легкі випробування випали на долю хліборобів. Змальовуючи нові складні життєві обставини тих днів, письменник створює правдиві образи сільських трудівників, які своїми діяннями, вчинками утверджують високу народну моральність, людяність, чесність, справедливість. Збірка містить також спогади про брата - відомого письменника, автора «Виру» - Григорія Тютюнника.
  • 19.
    Тютюнник, Г. М.Батьківські пороги : оповідання, повість, спогади / Г. М. Тютюнник. - Київ : Молодь, 1972. - 176 с. «Батьківські пороги» - третя книжка Г. Тютюнника, до якої входять нові оповідання та спогади про брата - Григорія Михайловича Тютюнника, автора роману «Вир». Колоритні характери, жива народна мова, тонке відчуття психології героїв, любов до рідної природи і людей праці - характерні особливості прози Григора Тютюнника. Зміст: Дядько Никін; Оддавали Катрю; У Кравчини обідають; М'який; Холодна м'ята; Печена картопля; Син приїхав; Обнова; Дивак; Проти місяця; Бовкун; Деревій; Коріння.
  • 20.
    Тютюнник, Г. М.Тысячелистник : рассказы : пер. с укр. / Г. М. Тютюнник. - Моосква : Сов. писатель, 1972. - 216 с. "Тысячелистник" - первая книга украинского писателя Григора Тютюнника, переведенная на русский язык. В ней отображены события послевоенного времени. Григор Тютюнник пишет о судьбах людей, о жизнестойкости народа, об истоках его неиссякаемого оптимизма в те нелегкие годы, когда страна только-только начинала залечивать раны, нанесенные войной.