Пісні літературного походження. Микола Вороний. Тарас Шевченко

1. Пісні літературного походження.
Микола Вороний.
Тарас Шевченко
Підсумковий урок

2. Павло Чубинський та
Михайло Вербицький - автори
Державного Гімна України

3. Павло Чубинський був звинувачений шефом поліції в авторстві: «возмутительных песен и
прокламаций», «за вредное влияние на умы простолюдинов». У 23-річному віці він був
висланий на проживання під наглядом поліції в Архангельську губернію саме за авторство
славетного вірша.
Лише Іван Франко та Леся Українка визначили «Ще не вмерла Україна» як національний гімн.
Після проголошення незалежної Української держави в січні 1918 р. пісня «Ще не вмерла
Україна» звучала як національний гімн при УНР (Українська
Народна Республiка), ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республiка), Гетьманаті та Директорії.
Хоча, протягом національно-визвольних змагань «Ще не вмерла Україна» звучала як гімн,
однак офіційне затвердження вона одержала лише 15 березня 1939 р. – як гімн Карпатської
України.

4. Історія створення українського гімну починається 1862 року, коли український етнограф,
фольклорист і поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна».
На хвилі піднесення українського патріотичного і духовного життя на Галичині в 60-х роках
XIX ст. в одному із львівських журналів було надруковано вірш «Ще не вмерла Україна». Цей
вірш сподобався М. Вербицькому своїм патріотичним змістом, легкістю форми, і він поклав
його на музику спочатку як солоспів у супроводі гітари. Згодом М. Вербицький зробив із пісні-
солоспіву хорову композицію.
Президією Верховної Ради України 15 січня 1992 року було затверджено музичну редакцію
Державного гімну України («Ще не вмерла Україна»), автором якої є Михайло Вербицький.

5. Первісний текст Державного Гімна України
Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Гей-гей, браття милі,
Нумо братися за діло,
Гей, гей, пора встати,
Пора волю добувати!

6. Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо оддав Україну ворогам поганим?!
Щоб вернути її честь, ляжем головами,
Наречемось України славними синами.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Спогадаймо тяжкий час, лихую годину,
тих, що вміли умирати за нашу Вкраїну,
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва!
Щоб не стратить марно нам свого юнацтва!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!

7. Олександр Якович Кониський “Молитва”
“Се була людина, що не знала компромісів у
національній справі, і кожне розходження з ним у тій
справі, яку він справді брав завше засадничо, було для
нього підставою для розходження особистого”
(О.Лотоцький).
Олександр Якович першим у двох томах написав ґрунтовну
біографію Тараса Шевченка, яка є актуальною і нині. На цей
період припало й створення своєрідного гімну “Молитва за
Україну”, яку Микола Лисенко поклав на музику.

8. Пісні січових стрільців
“Ой у лузі червона калина” - гімн Українських січових стрільців
Найбільшим спалахом національного самовияву була діяльність збройного легіону Українських
Січових Стрільців, створеного стараннями українських патріотів у складі Австро-Угорської армії.

9. “Як тебе не любити, Києве мій” слова Дмитра Луценка,
музика Ігоря Шамо

10. Микола Кіндратович Вороний “Євшан -зілля”
«Євшан – не лише милозвучне,
але й сповнене якоюсь глибиною,
притягальною силою слово, оповите
романтичною аурою!
3 цією назвою пов’язана давня,
записана вісімсот років тому в
Галицько-Волинському літописі
поетична легенда, у якій порушені
такі вічні, неперехідні теми, як
мінливість людської долі, трагічна
розлука з батьківщиною, яку,
особливо в біді, не годиться
покидати й забувати, потяг людини
до витоків та її синівський обов’язок
перед своїм народом.

11. Тарас Григорович Шевченко “Думка”
Думка — жанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був
поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини XIX ст. Жанрова назва
«Думка» поширилася в Україні з XVIII ст. через близькі контакти з польською літературою (т. зв. українською
школою в ній) та музикою.

12. Історична поема “Іван Підкова”
“Іван Підкова” належить до окремої групи в “Кобзарі” 1840 р., об’єднаної темою
історичного минулого України, мотивами ностальгійної туги за героїчними часами
козаччини.