1. ХЕРСОНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ ЗВ’ЯЗКУ та ПОЛІГРАФІЇ
МИ Є БУЛИ І БУДЕМ МИ
Й ВІТЧИЗНА НАША З НАМИ!
(Урок з національно – патріотичного виховання)
Урок розробила
викладач Леонова Н.А.
м. Херсон - 2015р.
Тема уроку: «Ми є, були і будем ми
1
2. Й Вітчизна наша з нами!»
Мета: сформувати в учнів знання про основні віхи з історії становлення України, її державні символи,
формувати розуміння єдності й цілісності України; готовності відстоювати незалежність своєї
Батьківщини, бути повноцінними членами суспільства, які зможуть знайти шлях до стабільності, миру і
злагоди в Україні.
Обладнання: Прапор України, Портрет Шевченка у вишитому рушнику, державні символи України,
відео з патріотичними піснями: «Герої не вмирають» у виконанні А.Приходько, «Плине кача» Жалібний
гімн Майдану, поетичні твори Л.Костенко, В.Симоненка тощо.
ХІД УРОКУ
І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
(Встановлення дисципліни)
ІІ. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Вчитель.
Доброго дня, дорогі учні! Наш педагогічний колектив радий вітати вас в ліцеї. Сьогодні - День знань і
ви, відпочилі, змужнілі й доросліші, знову приступаєте до навчання. Дай Боже, щоб лагідне яскраве
сонце завжди посміхалось нам з мирного неба. Немає нічого найбільш жаданішого, ніж мирне небо
рідної України.
У великий і драматичний час національного відродження Україна піднялась з колін, відроджує націю і
всьому світові доводить, що ніхто й ніколи не зможе нас вважати рабами, не здатний позбавити власної
волі, відібрати у нас право на мову, свободу, право на власне волевиявлення, право на життя в рідній,
єдиній і неподільній УКРАЇНІ! Від Крима, Донбаса та Луганська до Львова й Коломиї – все це наша
багатонаціональна й різнобарвна, неповторна й унітарна держава! Тому ми всі з вами є громадянами
нашої великої й незалежної держави, яка має свою визначену територію, історію, мову, культуру,
політичну систему, економіку, власну символіку.
23 серпня ми з вами відзначали День прапора.
Синьо-жовтий прапор маєм
Синє небо, жовте поле.
Прапор свій оберігаєм
І не зрадимо ніколи.
Прапор свій здіймаєм гордо
Ми з ним дужі і єдині
Ми навіки є народом
Українським в Україні!
Державний прапор - одна з офіційних емблем держави, яка символізує її суверенітет. Український
державний прапор являє собою синьо-жовте прямокутне полотнище.
Поєднання кольорів синього і жовтого може трактуватися багатозначно: це кольори сонця, Верховного
божества наших предків, та води – основних життєдайних сил і символів української міфології, це і
чисте, мирне, безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символом мирної
праці і достатку, це золотий вогонь свічок на вінках, що пливуть синіми водами рік на свято Івана
Купала, фрески Софійського та Михайлівського соборів у Києві. Однак головна ідея синьо-жовтого
кольору – це велика гармонія космосу, сонця, води та всього сущого на землі.
Учень 1.:
Вже скільки закривавлених століть
Тебе, Вкраїно, імені лишали…
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:
Внесіте прапор вільної Держави!
2
3. Степів таврійських і карпатських гір
3’єднався колір синій і жовтавий.
Гей, недругам усім наперекір –
Внесіте прапор вільної Держави!
Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,
Його полотна в попелі лежали…
Але він знов, як день новий, розцвів.
Внесіте прапор вільної Держави!
Повірмо в те, що нас вже не збороть,
І долучаймось до добра і слави.
Хай будуть з нами Правда і Господь –
Внесіте прапор вільної Держави!
(Крищенко В. «Прапор України”)
(Всі присутні встають. До залу прапороносці вносять прапор України.
Звучить Державний гімн.)
ВІДЕО (2 хв.)
«Державний гімн України»
Вчитель
З історії нашої Вітчизни видно, що українська національна символіка формувалася упродовж кількох
тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів на прапорах України-Руси простежується від
прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.
1. ВІДЕО (5хв.50с)
«Історія Державного прапора України»
(З історії Державного прапора)
Учень 1.
( У середині XVII ст., Після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення
блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів
козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах,
прапорах і клейнодах.
Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі
Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося.
Учень 2.
Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як
тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення
Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській
ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.
Учень 3.
Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії.
3
4. 22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки,
затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки.
13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної
Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні. У період
1917 - початку 1919 рр.. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики.
Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформився як єдине національне на початку XX ст.
Учень 4.
Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру - синій колір, і стиглі
пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.
24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної
Ради піднявся синьо-жовтий прапор.
У серпні 2004 року Президент Леонід Кучма підписав Указ про встановлення Дня державного
прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. До цього День державного прапора святкувався
тільки в Києві на муніципальному рівні.)
Вчитель
Прапор України. Ще 2 роки тому він був лише звичайною формальністю, а нині наш синьо – жовтий
прапор – це символ свободи, незалежності, жаданого миру й волі. З ним патріоти Майдану
відстоювали право вибору на вільне життя. Ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли їх
зупинити й перемогти. Вони гинули та не здавались, вони – герої Небесної сотні.
А воїни АТО, які на передовій захищають Україну, продовжуючи традиції козаків, українських
дисидентів-правозахисників. І прапор для наших воїнів – це святиня, з якою живуть і вмирають, заради
якої ризикують життям, встановлюючи на відкритій місцині або на висоті, тим самим дратуючи
російського ворога – найманця, захищаючи рідну землю, своїх дітей і близьких, свою волю й
незалежність.
Без імен
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце - щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен вони для нас герої.
Невідомська Вікторія
З промови Президента України, який виступив під час проведення маршу Незалежності 24 серпня в
Києві, видно, що внаслідок прямої агресії з боку Росії всього загинуло майже 2100 наших воїнів. Це така
глибока рана, яка ніколи не загоїться, а біль ніколи не мине.
4
5. Вічна пам'ять героям, які загинули під час Революції Гідності та полягли в боях на Сході за вільну й
незалежну Україну. А в нас, на Херсонщині, таких загиблих героїв - 50, які ввійшли в книгу
«Хронологія мужності». Вічна їм слава!
Прошу вшанувати хвилиною мовчання пам'ять героїв Небесної Сотні та українських воїнів і мирних
громадян України, які загинули на війні, що розв'язав російський сусід - агресор.
Повік не забудемо, і не пробачимо ніколи.
(Вчитель запалює свічку пам’яті. Учні хвилиною мовчання вшановують героїв).
ВІДЕО (4хв.04с.)
«Плине кача» Жалібний гімн.
До своєї омріяної незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом, дорого за неї
заплатила. В історії української державності - і століття боротьби наших предків, і титанічна робота
великих просвітителів Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, і сама душа українського народу -
МОВА. Вистраждана, не запозичена, не вкрадена ніким. Нізвідки не привезена, а наша співуча
неповторна, одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. (За приблизними підрахунками вчених її
словниковий склад налічує більше шестисот тисяч лексем і займає ІІ місце в світі за красою звучання
й мелодійністю).
МОЯ МОВА
Все в тобі з'єдналося, злилося –
Як і поміститися в одній! –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.
В.Симоненко
Мова – це символ держави й найцінніший та найбільший скарб, що дав людині Всевишній.
Дослідники вважають українську мову однією з найстаріших мов Європи. Цікаве про українську мову
свого часу писав російський філолог Михайло Красуський. Згідно з його науковою працею «Давність
української мови» (1880 рік), наша мова – першооснова багатьох мов Європи та Індії. Ці дослідження
привели до висновку, що українська мова старша, аніж латинська, грецька чи старослов’янська й
нараховує близько 3,5 тисяч років.
А цього саме й боявся царат і російські шовіністи, тому й не давали розвиватися нашій мові, щоразу
забороняючи її, вважаючи другосортною й непотрібною.
«Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову.» - констатує Ліни Костенко.
І загалом українська мова заборонялась, як при російському царизмі, так і при радянській владі
134 рази. Жодна мова світу не зазнавала таких знущань та принижень, як наша рідна українська.
Роки ЗАБОРОНИ мови
1720 р.- цар Петро І видав указ про заборону в Україні друкувати книги;
5
6. 1753 р. – указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою;
1768 р. – указ Синоду російської православної церкви про вилучення у населення, українських букварів;
1775 р. – російські війська зруйнували Запорозьку Січ; були закриті українські школи;
У 1830–1840 роках русифікація України посилюється. Навіть саму назву «Україна» перестали вживати.
Лівобережну Україну назвали Малоросією, Правобережну – Юго-Западним краєм, а Південну –
Новоросією;
1863 р.– заборона друкування українських книжок, циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва:
«Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может»;
1889 р. – у Києві на археологічному з'їзді дозволено читати реферати «всіма мовами, крім української»;
1895 р. – заборона української дитячої літератури;
1914 р. – заборона української преси;
1938 р. – запроваджено обов'язкове вивчення російської мови по всій Україні. І водночас розпочалося
масове закриття національних шкіл, престиж української мови знизився;
1926-1939 рр. – фізичні депортації українських діячів, звинувачених у націоналізмі;
1960 рр. – арешти, винищення молодого покоління української інтелігенції.)
Чим більше нищили і забороняли мову, тим упертіше наш народ оборонявся та оберігав її як святиню,
плекав як найбільший скарб, дарований Всевишнім.
МИ УКРАЇНЦІ
Ми українці – нація Тараса,
Ми – сагайдачні і кармелюки,
Коли прийшли ми – не полічиш часу,
Ми древні і безсмертні, як віки.
Нас мордували, нас тягли на плахи.
О! Скільки потекло кривавих рік!
Хотіли ополячити нас ляхи,
А росіяни зрусити навік.
Та все даремно. Знову ми і знову
Жбурляли всіх у темряву й багно,
Залишилися ми і наша мова
Настояна на сонці, як вино.
Ця мова може світ зачарувати,
В ній все – і грім, і шерехи гаїв.
У неї, мабуть, вчилися співати
Не тількі наші – курські солов’ї.
І тому їй не зникнути ніколи,
І підкоряти щирістю світи.
Ми живемо – Івани та Миколи,
І всі народи рідні нам брати.
Ми живемо, і нас не подолати,
Не покривити наші язики.
Бо є Шевченки майже в кожній хаті,
Є Сагайдачні і Кармелюки.
В.Сіренко
6
7. Кожна держава потребує відданих їй громадян, для яких патріотизм є особистою моральною
потребою. Як правило, ця чеснота не успадковується генетично, вона формується внаслідок виховання.
Патріотизм – це той чинник, який об’єднує населення країни в одну націю, він є запорукою
стабільності й розвитку самої держави. Не просто проживати на території держави, і бути байдужим до
всього, а любити свою Вітчизну, захищати від загарбників, щоб передати вільною своїм нащадкам, як це
робили наші пращури.
Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло – праведне й святе!
Бо хто за що, а ми – за незалежність.
Отож – нам так і важко через те.
Л.Костенко
Російська агресія стала поштовхом до нашого об’єднання. Ми остаточно сформувалися як єдина
українська політична нація. Наш народ не можна поневолити чи зламати. Ми народжені вільними на
своїй землі. І боронити свою Україну ми готові до кінця, чого б нам це не вартувало.
Ми є були і будем ми
Й Вітчизна наша з нами.
І.Багряний
Незламна віра – звучить в актуальних рядках вірша поета - патріота Івана Багряного й у виступі
Президента України Петра Порошенка на Марші до Дня Незалежності України.
Ми віримо в нашу Перемогу над російським агресором, бо ми єдина нація.
Ми віримо у своїх героїв, де б вони не були, таким як український режисер Олег Сєнцов і активіст
Олександр Кольченко, які після оголошення російським судом несправедливого вироку заспівали гімн
України.
Ми всією душею підтримуємо нашу незламну військову, штурмана - оператора вертольота Мі-24 16-ї
окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, старшого лейтенанта,
Героя України, депутата Верховної Ради Надію Савченко, яка потрапила в полон до терористів рік тому і
була силоміць вивезли до Росії, де й зараз утримується за гратами.
7
8. Ми віримо нашим військовим, які не шкодуючи сил і життя героїчно захищають наш спокій. Це наші
герої. І ті, хто загинув, але не відступив, і ті, хто й зараз відбиває атаки найманих терористів, не
шкодуючи живота свого. Все це наші ГЕРОЇ, перед якими хочеться в глибокій пошані схилити голову. Їх
подвиг ніколи не забудеться. Герої живуть з народом завжди, вони не помирають.
ВІДЕО (3хв.27с.)
«Герої не вмирають» Анастасія Приходько
8
9. Основні віхи становлення України як держави
1.Кінець VIII – початок IX ст.. – утворення Київської держави -
Київська Русь.
2.1187р. – перша літописна згадка назви «Україна».
3.1648 – 1657 рр. – національно-визвольна війна під проводом Богдана
Хмельницького.
4. 1764 р. – ліквідація гетьманстваКатериною II.
9
10. 5.1783р. – указ Катерини II про приєднання до Російської імперії Криму.
6.1917р. – створення Генерального Секретаріату на чолі з В. Винниченком –
першого в XX ст.. українського уряду.
7.22 січня 1918р. – прийняття IV Універсалу УЦР, який проголошував УНР
самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою українського
народу.
8.22 січня 1919 р. – Акт злуки УНР і ЗУНР.
9. 1954 р. – Входження Кримської області до складу УРСР.
10
11. 10. 24 серпня 1991р. – Проголошення Акта незалежності України Верховною
Радою.
11.1994р. - Приєднання України до Договору про нерозповсюдження
ядерної зброї.
12. 1995р. – Україна стала членом Ради Європи.
13. 1996 р. - Ядерні боєголовки вивезено з території України;
14. 1997 р. – Підписання «Договору про дружбу, співробітництво і
партнерство між Україною і Російською Федерацією».
15. Листопад – грудень 2004 р. – «Помаранчева революція».
11
