2. Дитинство, навчання
Народився 15.04.1936 у селі Іванів Калинівського р-
ну на Вінничині. Після закінчення Івано-Франківської
с/ш № 5 вступив до Чернівецького військового
училища, але згодом покинув навчання і вступив на
факультет журналістики Київського університету ім.
Т.Шевченка, який закінчив 1964 року.
3. Спогади
“Батько мій був лікарем-ветеринаром, а мама – домогосподаркою. Сім’я у нас
велика була – я тринадцята дитина. Навчався в Іванівській середній школі, але
десять класів там не закінчив, бо виключили мене за перші сатиричні вірші на
високопоставлених осіб, до яких належали вчителі і директор школи. Там і створив
разом з товаришами свою першу сатиричну стінгазету. Продовжив навчання на
заході Україні, а саме в Станіславі (Івано-Франківськ). Там і далі писав, і за це мене
не виганяли. Після закінчення десятирічки вирішив піти у військове училище.
Навчався добре, та через деякий час все ж проміняв автомат Калашникова на перо
сатирика”, – розповів письменник.
4. Спогади
“Народився я, як ви уже здогадалися, у гнізді чорногуза, і оскільки чорногузи,
які сиділи в гнізді на нашій хаті, приносили господарям тільки щастя, то ніхто з моїх
дідусів, бабусь, батьків їх зі стріхи не зганяв і гнізд не руйнував. Може, саме тому я
народився щасливим. Хоча свого часу моє прізвище в УРЕ (Українська радянська
енциклопедія) написали з малої літери, ще й латинкою пояснили: “будує хатку, з
родини журавлиних”. Я про те за нагоди сказав Бажану. На що Микола Платонович
мені відповів: “Я знав, що ти великий гуморист, але не знав, що такий колючий. Не
можна, щоб в УРЕ не було такого гумориста”. І справді, в наступному перевиданні я
побачив своє прізвище з великої літери”.
5. Покликання
Він належить до шістдесятників, які заклали підвалини так званої безкровної
революції у 1990-му.
Понад 20 років працював у журналі "Перець" — від фейлетоніста до головного
редактора. Лауреат премій ім. Остапа Вишні, ім. І.Багряного, ім. О.Гончара та ін.
Серед найвідоміших книг письменника: повість "Голубий апендицит" (за яку і
автор, і редакція журналу "Прапор" були піддані компартійній критиці, зокрема й у
московській "Правді", бо змалював медицину “по блату”); книги гумору та сатири
"Портрет ідеала", "Сіамський слон", "Веселі поради", "Між нами кажучи", "Сповідь
старого холостяка", "Як доглядати Зевса", "Українські колобки" та ін.
6. Творчий доробок
Сатиричні романи: "Аристократ" із Вапнярки" (написаний 1973, опублікований
1979 р.), "Претенденти на папаху" (1983), "Вавілон на Ґудзоні" (1985), "Я хочу до
моря" (1974, знятий з друку, опублікований 1989 р.), "Дари піґмеїв" (2005), "Примхи
долі" (2006), "Золотий скарабей" (2007), "Ремезове болото" (2007), "Гроші з неба"
(2009), "Твори" (в 2 т., 1986), "Твори" (в 7 т., 2006).
Творчий доробок письменника налічує вісім збірок сатири й гумору: “Моральна
підтримка”, “Портрет ідеала”, “Сіамський слон”, “Веселі поради”, “Між нами
кажучи”, “Сповідь старого холостяка”, “Як доглядати Зевса”, “Плата за любов”.
Окрім того, п’ять книг публіцистики: “Українські колобки”, “Українські кентаври”,
“Діти колонії”, “Куди вас несе, “брати наші” та
7. Остання збірка
“Рабів на бал не запрошують”. Остання написана під
впливом подій 2014-го.
“Вона присвячена специфіці відношень
суспільства і влади в Україні і поза її межами,
українській історії, історії рідної мови, древності
українського народу, які Росія хоче знищити. –
розповідає пан Олег. - У книзі яскраво висвітлені
найтрагічніші моменти життя нашої країни. Я
описую ментальність двох різних народів, яких
північний сусід вважає одним”.
8. Твори для дітей
Поки підростав син (нині відомий кобзар,
поет Ярослав Чорногуз), писав і дитячі
книжки – “Загадковий зоопарк”, “Карнавал”,
“Весела абетка”, “Притча-казка про козака
Нетака”. Має Чорногуз й поетичну збірку
“Дорога до України”.
Ярослав Олегович Чорногуз
9. Бажання творити
Сам же Чорногуз, як справжній гуморист,
іронізує: “Чи я багато написав? Якщо ж дивитися
очима Івана Франка, який не знав телевізора та
інтернету, він написав начебто 200 фоліантів, то
мій доробок – це майже ніщо”. Проте життя без
пера не уявляє – намагається і зараз писати кожного
дня.
10. Ставлення до власної творчості
"Що ж до сатириків взагалі, то хотілося б сказати тим,
хто ще й досі гадає, що сатира – це другорядна література.
Це глибоко інтелектуальна література. Бо саме сатирики усіх
часів і народів чи не найвідоміші у світовій літературі.
Почнемо з Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Миколи
Гоголя, Антона Чехова, перебігаючи до Свіфта, Рабле,
Сервантеса, Діккенса, Твена, Гашека, Чапека, кінчаючи
Ільфом і Петровим, Булгаковим, Марті Ларні, Азізом
Несіном і десятками, десятками інших пречудових
сатиричних світових імен. Всі мої романи – це осколок
дзеркала епохи", – характеризує свою творчість Олег
Чорногуз.
У родинному колі
11. Нагороди
Письменник – лауреат низки премій: Остапа Вишні,
Івана Багряного, родини Воскобійників, Євгена Плужника,
Михайла Стельмаха, Олеся Гончара, Степана Руданського,
Нобельської премії за сатиру і гумор, “Коронації слова”.
Заслужений діяч мистецтв України, лауреат відзнаки
“Золотий письменник України”. Нагороджений орденами
князя Ярослава Мудрого V ступеня і Святого Володимира
Великого, відзнакою Президента України – Хрестом Івана
Мазепи.
На Вінниччині заснували нову літературну премію для
гумористів імені уже самого Олега Чорногуза.
12. Чорногуз Олег Федорович помер 8 жовтня 2022 року у віці
86 років у Вінницькій обласній лікарні після тривалої
хвороби. Був похований 13 жовтня в одній могилі з
дружиною на Байковому кладовищі в Києві.