До 160-ї річниці (І. Я. Франко)

1. «Я син
народу,
що
вгору
йде…»
Іван франко
(1856 - 1916)

3. «…Невеликий, хоч сильний мужчина.
Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в
лініях бороди щось енергійне, уперте …А
заговорить — і вже здивує, як ця невисока
фігура росте й росте перед вами, мов у
казці. Вам стане тепло й ясно од світла
його очей, а його мова здається не словом,
а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри.
Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з
житейського бою!..» .
М. Коцюбинський

4. «Вічний
революціонер»
Виконує зведений хор
Теребовлянського НВК

5. Намір 1
Народитися
Вижити

6. Іван Франко народився 27 серпня 1856-го року в селі
Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині, поблизу Борислава, в
родині заможного селянина-коваля Якова Франка. Мати, Марія Кульчицька,
походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких,
гербу Сас, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Свою селянську
ідентичність, що виявлялась у подиву гідній працелюбності й
невибагливості в побуті, Франко зберіг до кінця життя.
Старе село Нагуєвичі часів Івана Франка

7. Малий Франко в батьківській кузні
Іван рано залишився
сиротою: батько помер, коли
хлопчикові було одинадцять
років, а шістнадцятирічним
утратив матір.
Навчався спочатку в школі села
Ясениця-Сільна (1862–1864), потім
у так званій нормальній школі при
василіанському монастирі у Дрого-
бичі (1864–1867).
Свідоцтво про закінчення першого півріччя
класу Дрогобицької вищої гімназії. Франко
- учень 3 кл. Дрогобицької гімназії у 1870
році.
З групової фотографії.

8. "На дні моїх споминів і
досі горить той
маленький, але міцний
вогонь... Це вогонь у
кузні мойого батька. І
мені здається, що запас
його я взяв дитиною в
свою душу на далеку
мандрівку життя", -
Кузня в музеї-садибі І.Франка
писав той, хто
висвітив цим вогнем
найтемніші куточки
життя народу,
змалював їх перед
цілим світом.

9. Ліро-епічна поема
“Сурка”
Виконує вчитель Миколаїв Л.В.

10. Намір 2
Навчитися
Вижити

11. Враження шкільного дитинства згодом виллються в оповідання
"Грицева шкільна наука", "Отець-гуморист", "Олівець" та ін.
Завдяки старанням вітчима Гриня Гаврилика у 1867 р. він вступив до
Дрогобицької гімназії, де отримав ґрунтовні знання з класичних мов,
історії, математики тощо. Там він багато читав і почав писати вірші.
Будинок головної міської школи
в Дрогобичі, де вчився Іван
Франко у 1864-1867 рр. Тепер
тут педагогічний інститут
ім. І. Франка.

12. Під час навчання в гімназії І. Франко захопився збиранням книжок.
За обсягом його бібліотека нараховувала їх майже 500.

13. Франко був дуже здібним учнем, бо мав надзвичайну пам'ять, про що
засвідчують відомості з його автобіографічного листа: «Шевченка я
вивчив майже всього напам'ять (а пам'ять у мене була така, що лекцію з
історії, котру вчитель цілу годину читав, я міг опісля продиктувати
товаришам майже слово в слово!)»
У 1875 році І. Франко закінчив Дрогобицьку гімназію (нині —
Дрогобицький педагогічний університет).

14. Восени 1875 р. Франко став студентом філософського
факультету Львівського університету. Його власний творчий доробок на той
час становив: збірку віршів, поеми — одна написана німецькою, інша
польською мовами, переклади давньогрецьких творів, давньоруського «Слова
про Ігорів похід» і декілька глав Біблії. До речі, це неповний перелік надбань
юнака.
Львівський університет

15. Франко з товаришами І.
Погорецьким та Я. Рошкевичем.
Фото 1875р.
Журнал “Громадський друг” (“Дзвін”,
“Молот”), який видавали Іван Франко та
Михайло Павлик у 1878 р.

16. Журнал «Житє і слово» ( 1894 - 1897)
Перші літературні твори Франка були
надруковані в студентському часописі
«Друг», членом редакції якого він став з
1875 року.
Франко любив одяг строгого
кольору, нешнуровані черевики.
Майже завжди носив вишивану
сорочку.
Каменяр був завзятим рибалкою.
Друга його пристрасть –
грибництво, яке часто поєднував
із пішими мандрівками
За 40 років свідомого життя він
написав близько 6 тисяч праць
найрізноманітніших жанрів. Це в
середньому 2-3 твори в день. …
Джеджалик, Мирон, Брут Хома,
Живий, Кремінь, Марко,
Віршолоб Голопупенко та інші –
під такими псевдонімами
друкувався Франко

17. І.Франко завершив навчання у
Чернівецькому університеті. Згодом
захистив дисертацію у Віденському
університеті (Австрія), діставши науковий
ступінь доктора філософії.
Віденський університет

18. Липень 1877 року
“У в’язниці, не знаю чому, ставилися до мене з
особливою суворістю. Запхано мене до найгіршої
камери, до злодіїв, убійників та інших звичайних
злочинців… Протягом дев’яти місяців, проведених у
тюрмі, сидів я переважно у великій камері, де
перебувало 18 – 28 злочинців, де зимою ніколи вікно
не зачинялося і де я, слабий на груди, з бідою
добивався привілею спати під вікном… прокидався
майже завжди з повним снігу волоссям на голові ”
І. Франко чотири рази був ув'язнений австрійською
владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892).

19. Намір 3
Працювати
Вижити

20. «Як не міг Леонардо да Вінчі бути тільки живописцем
або тільки скульптором, так не народжений був Іван
Франко на те, щоб усю силу свого розуму,
темпераменту й талану спрямувати якимось одним
річищем... Франко був народжений поетом, але він же
був народжений і прозаїком, і ученим дослідником, і
громадським діячем. Його творча діяльність нагадує
складний і прекрасний поліфонічний твір: багато
мелодій, багато контрастів, гострі поєднання
звуків— але, зрештою, все зливається в світлу
гармонію».
Максим Рильський

21. Близькими друзями були Борис
Грінченко та Павло Грабовський
І. Франко(в центрі) з М.
Коцюбинським та
В.Гнатюком. Львів,
1905р.

22. Друзями стали Леся Українка, О .Кобилянська, М.Драгоманов, М.Павлик,
М.Старицький, М.Лисенко,І .Нечуй-Левицький

23. Слово Олександру Балабко -
лауреат у премії ім. І.Франка
Дружба І.Франка та М. Коцюбинського

24. Намір 4
Одружитися
Вижити

25. “Як почуєш колись біля
свого вікна”
Виконує вчитель
Войтович Н.Ф.

26. За власним зізнанням Франка, значний вплив на його життя та
творчість мали взаємини з жінками. Він пережив три глибокі кохання:
до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської,
кожне з яких знайшло вияв у художній творчості.
Першим сильним почуттям
юного Франка було кохання до
попівни Ольги Рошкевич. Вона
мала добру освіту: володіла
німецькою та французькою
мовами, захоплювалася
збиранням етнографічних
матеріалів, мала друковані
праці.
Батьки Ольги спочатку
заохочували її дружбу з
Іваном, сподіваючись, що він
зробить блискучу кар'єру. Та
після першого арешту та
ув'язнення заборонили
з'являтися в їхньому домі.

27. “Раз зійшлися ми
случайно”
Виконує бібліотекар
Субчак Н.В

28. Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання й мрій уткана, з обнов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарі вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розквітлий свіжо гай.
“ Чи ж не вона була вірною помічницею –
дружиною батька, чи ж не допомагала йому
в літературній праці? Скільки разів її ім’я
містилось у виданнях, але і безіменна, вона
жила життям тата, була його порадницею ”
Анна Франко

29. Ти одна моя правдивая любов,
Та, що не суджено в житті їй
вдовольниться;
Ти найтайніший порив той,
що бурить кров,
Підносить грудь,
та ба - ніколи не сповниться.
Іван Франко
Про красу Юзефи Дзвонковської, її начитанність,
передові й оригінальні погляди Іван Франко
уперше почув від своїх польських друзів.
При зустрічі на Франка Юзефа справила сильне
враження. Він відразу ж палко закохався. І вирішує,
що після Ольги Рошкевич Юзефа саме та жінка, яка
може йти поруч нього, може бути його дружиною.
Та Юзя не відповіла взаємністю. Він страждав.
“ Явилась друга – гордая княгиня…”
“ Явилась третя – женщина
чи звір…”

30. «Чого являєшся мені у
сні»
Виконує учень Мурдза
Дмитро

31. Ти океан: маниш і
потопляєш;
Ти рай, добутий за ціну
оков.
Ти літо: грієш враз і
громом убиваєш…
Іван Франко
Одна із найромантичніших історій із
життя уже одруженого Івана Франка - це
його кохання до Целіни Журавської -
дівчини з голівкою грецької богині. Він
побачив її за прозаїчних обставин, за
касовим віконцем пошти міста Львова. Він
знов і знов приходив до пошти, щоб
побачити її.
Але гордовита красуня не покохала
"русина" з рудим волоссям.
За що, красавице, я
так тебе люблю,
Що серце
треплеться в грудях
несамовито,
Коли проходиш ти
повз мене
гордовито?
За що я тужу так, і
мучусь, і терплю?
Іван Франко

32. «Ой ти, дівчино, з горіха
зерня»
Виконує Твердохліб Б.А.

33. Шлюб Івана Франка та Ольги Хоружинської
(травень 1886 р.) став політичною злукою
Сходу й Заходу
Іван Франко та Ольга Хоружинська

34. «Червона калино, чого в лузі
гнешся»
Виконує тріо вчителів Буртак Н.О.,
Колодійчук Л.І., Юрчак С. М.

35. Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко
плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк,
драматург) і перекладач, літературний критик, і публіцист,
багатогранний учений - літературо-, мово-, перекладо- й
мистецтвознавець, етнолог і фольклорист. Його творчий
доробок, писаний українською, німецькою, польською,
російською, болгарською мовами, за приблизними оцінками
налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів.
Усього за життя Франка окремими книгами з'явилося понад 220
видань у т. ч. більш ніж 60 збірок його оригінальних і
перекладних творів різних жанрів. Лише частина спадщини
великого українського письменника опублікована в 50 томах,
що є лише половиною творчого доробку І. Я. Франка. Але й при
цьому вражають незвичайні здобутки: 7 томів оригінальної
поезії, 6 - перекладної, 9 томів оригінальної прози, 2 томи
драматичних творів.

36. З 1908 р. стан здоров'я Франка значно
погіршився, однак він продовжував
працювати до кінця свого життя.
Період останнього десятиліття життя
Франка — дуже складний. За розповідями
сина Андрія, «у цей період батька
переслідував дух померлого дідуся, який
бив його золотим молотом по руках…».
«Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані
вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте,
не переставав робити, то робив се серед
страшенного болю» — писав Іван Франко.
За таких обставин за неповний рік до
смерті Франко створив 232 поетичні
переклади й переспіви, обсягом близько
7000 поетичних рядків.

37. Помер Іван Франко 28 травня 1916 р. у Львові. Через два дні відбулося
кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Спочатку
письменника поховали в чужому склепі, і лише через 10 років останки
Франка були перенесені в окрему могилу, відому своїм пам'ятником,
на якому Франко-каменяр «лупає сю скалу».

38. “ Стежками І.Франка”
Виступає учитель-методист Назар М.І.,
Доброводівський технічний ліцей

39. Обов’язок 1
Пам’ятати
Вивчати

40. “І.Франко і Теребовлянщина”
Слово методисту районного
методичного кабінету Савончак Р.Г.

41. Пам'ятник Івану Франку у Львові
Пам'ятник Івану Франку в с.Нагуєвичі

44. Музей-садиба Івана Франка у Нагуєвичах

45. І. Я. Франко є на сьогодні єдиним українським поетом, щодо
номінування якого на здобуття Нобелівської премії з
літератури доступні відомості (інформація про номінантів є закритою
впродовж 50 років). На його честь 1962 року місто Станіслав було
перейменовано в Івано-Франківськ, а також селище міського типу
Янів було перейменовано в Івано-Франкове. Також на вшанування
Івана Франка названо вулиці у багатьох містах України та декількох
населених пунктах Росії, Казахстану й Канади. На його честь названо
астероїд 2428 Каменяр.
Садиба та музей,
розташовані на хуторі
біля села Нагуєвичі

46. Літературно-меморіальний музей Івана Франка розміщений у власному
будинку письменника у Львові, де він жив з 1902 по 1916 рік.
У дворі ростуть посаджені ним дерева: чотири яблуні, груша і два горіхи.
На спорудження будинку пішов посаг дружини Ольги Федорівни, гроші,
подаровані йому прогресивною громадськістю до 25-річного ювілею
літературної діяльності, а також 12000 крон позики у банку.
В експозиції, фондах і бібліотеці музею зібрано більше 20 000 найменувань –
майже всі видання творів Франка.

47. «…Іван Франко своїм впливом, працею і
прикладом виховував ціле молоде
покоління, яке за його вказівками пішло на
новий шлях…» (Уляна Кравченко).

48. Обов’язок 2
Популяризувати
Досліджувати

50. “Гей, нумо хлопці, до зброї”
Виконує квартет «Обертон» вищого
училища культури «Октава»,
худ. керівник - заслужений працівник
культури України Микола Мечник
Концертмейстер заслужений працівник
культури України В.Сорока

51. “Ой там під горою”,
“Не пора, не пора”
Виконує народний аматорський
чоловічий вокальний ансамбль
«Октава» Теребовлянського вищого
училища культури,
худ. керівник - заслужений працівник
культури Микола Мечник,
концертмейстер - заслужений
працівник культури України В.Сорока