Розповіді про математиків, що народилися на Чернігівщині і прославили Україну. До Року математики планети Земля.

1. МАТЕМАТИКИ ЗЕМЛЯКИ , ЯКІ
ПРОСЛАВИЛИ
УКРАЇНУ
ДО РОКУ МАТЕМАТИКИ
ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ

3. Батько Георгія - Феодосій Вороний
(1837-1910), магістр російської
філології, - працював професором у
Ніжинському ліцеї (1864-1872). Педагог
за покликанням, Феодосій Вороний ще в
роки свого студентства в Київському
університеті став ініціатором створення
безкоштовних недільних шкіл для
робітничої молоді.

Ф.Вороний велике значення надавав
просвіті народу моральними науками,
без цього він вважав неможливими
успіхи політичного і суспільного
життя. У своїй Журавці, розташованій
поряд із Прилуками, Феодосій багато
часу приділяв садівничій справі, а
остаточно оселившись у Журавці після
виходу на пенсію в 1887 році, брав
активну участь у діяльності місцевого
сільсько-господарського
товариства. Це його захоплення
передалося старшому із
синів - Михайлові, який займався
селекцією і вирощуванням лікарських
трав. У 1885 році за його участю в
Журавці було збудовано один із перших
в Росії заводів для переробки
лікарських рослин.

Свої просвітницькі ідеї Феодосій
Вороний продовжував втілювати в
життя і в Журавці: своїм коштом
побудував тут школу для сільських
дітей. У школі влаштовували лекції,
концерти, спектаклі для місцевих
жителів, а зібрані гроші йшли на
поповнення відкритої в Журавці
народної бібліотеки.


4. Народився Георгій Вороний у
с. Журавка Варвинського
району. Георгій закінчив
Прилуцьку гімназію 1885
року, де "здобув знання
дуже добрі, а з математики,
до якої мав особливий
нахил і покликання, здобув
знання, що виділяються з
ряду учнівських успіхів з
математики". Вступив до
Петербурзького
університету на фізикоматематичний факультет.
Математика все більше
захоплювала юнака. Він
прагнув не тільки оволодіти
вже здобутими знаннями, а
й самому робити відкриття.
Його щоденні логічні
марафони у пошуках нових
математичних істин
доповнювала гра в шахи.

5. Також його приваблювала музика.
Георгій Вороний часто бував на
симфонічних та камерних концертах, в
оперному театрі. Проте, Георгій
одержував з дому гроші тільки на сплату
за гуртожиток, а на життя доводилося
заробляти приватними уроками, які
забирали багато сил і часу, відволікали
майбутнього вченого від занять
математикою.

6. Пройшовши 1889 року курс
навчання, Г. Вороний залишився
для вдосконалення своїх знань в
університеті. 1894 року після
успішного захисту магістерської
дисертації його було призначено
професором Варшавського
університету. На цей час Г.
Вороний був одружений з Ольгою
Крицькою, яка стала його вірним
супутником і порадником у житті.
З 1898 року Г.Ф. Вороний
працював також у Варшавському
політехнічному інституті. Під час
революційних подій 1905-1907
років університет та
політехнічний інститут у Варшаві
було закрито. Разом з групою
професорів Георгія
Феодосійовича направляють до
Новочеркаська. Лише 1908 року
професор Вороний знову
повернувся до Варшави.

7. Основною областю
досліджень, яку обрав
для себе Вороний,
була теорія чисел.
 Дебют Вороного в
математичному гуртку
відбувся 2 грудня 1888
року. На ньому він
виступив із своїм
власним
повідомленням –
доведенням однієї
властивості чисел
Бернуллі способом,
який він сам же
запропонував. Успіх
першого виступу
примножив сили, і
Вороний із гідною
подиву наполегливістю
продовжує свої
дослідження і отримує
новий значний
результат - доводить
теорему Адамса, яку
той свого часу
висловивя без
доведення.


8. Наукові інтереси молодого вченого надалі зосередились на
теорії алгебричних чисел, точніше - на теорії
ірраціональностей третього степеня. Дві наступні написані
ним в цьому напрямку великі роботи, які склали основу двох
його дисертацій - магістерської (захищеної у квітні 1894 року)
і докторської (яка вийшла окремим виданням у Варшаві у
1896 році), принесли йому визначний успіх.


9. У 1898 році Московське математичне
товариство обрало Вороного своїм
членом. У серпні того ж року він брав
участь у роботі Х з'їзду російських
природознавців і лікарів у Києві, 1901
року він також був учасником
наступного, ХІ з'їзду російських
природознавців і лікарів і виступив на
ньому з трьома доповідями. В одній з
цих доповідей він запропонував
оригінальний метод узагальненого
підсумовування розбіжних рядів, який
пізніше був введений в науковий обіг
данським математиком Ньорлундом та
довгий час був відомий в науці як
"метод Ньорлунда”. На міжнародному
математичному з'їзді в Гайдельбергу
(1904 рік) Вороний також виступив з
двома доповідями.
У 1903-1904 роках виходять друком
два великі дослідження Вороного з
аналітичної теорії чисел. У 1907 році
Вороного обрано членомкореспондентом Петербурзької
Академії наук.

10. Протягом багатьох років Вороний працював над
питаннями арифметичної теорії квадратичних форм. Він
мав особливу звичку обмірковувати і тримати свої
висновки в голові доти, доки вони остаточно не
визріють і не набудуть належної їм досконалої форми. До
викладу свого мемуару по теорії паралелоедрів він
приступив 25 березня 1907 року. Але тепер він писав
надзвичайно швидко: за десять днів ним було написано
106 сторінок великого формату (а почерк у нього був
дрібний і стислий), але вже 5 квітня він пише роботу
наново, переробляючи і уточнюючи її. І тільки після
третьої редакціі Вороний надсилає свою роботу до
журналу Креля разом із таким супровідним листом
Протягом дванадцяти років я вивчав властивості
паралелоедрів. Я можу сказати, що це тернисте поле для
досліджень і що одержані результати, викладені в цьому
мемуарі, коштували мені дорого... Тримірні паралелоедри
відіграють тепер важливу роль в теорії кристалічних тіл.


11. Науковці світу вперше звернулись до двох обширних останніх
мемуарів вченого, опублікованих у 1908-09 роках, у зв’язку
з розвитком теоретичної комп'ютерної науки в середині 1970-х
років. Розвинений в цих працях Вороного математичний апарат став
відправною точкою для численних практичних застосувань, пов'язаних
із розбиттям простору на певні області ("зони впливу”). Ось
твердження австрійських математиків О.Айхгольцера та
Ф.Ауренгаммера (1998 рік): "Діаграми Вороного стали вживати
повсюдно у проектах, пов'язаних із геометричними алгоритмами, так
що дехто датує народження обчислювальної геометрії саме з цього
моменту. Дійсно, значний процент статей з обчислювальної
геометричної літератури прямо чи опосередковано пов'язаний із
діаграмами Вороного та зв'язаними з ними структурами, в більш
практично орієнтованих галузях, таких як комп'ютерна графіка,
геометричне моделювання, робототехніка, розпізнавання образів,
побудова географічних інформаційних систем”. Цей перелік можна
продовжувати і далі: кристалографія, фізика, астрономія, астрофізика,
електроніка, радіаційна фізика, фізична хімія, хімічна
інженерія, офтальмологія, мікробіологія, археологія,
антропологія, проблеми штучного інтелекту тощо. Вороний належить
до найбільш цитованих математиків світу.

12. Роботи Вороного використовуються фахівцями
самих різних галузей знань практично в
усіх країнах Європи, у США, Канаді,
Японії, Австралії тощо. За останні
20 років вийшло кілька
грунтовних монографій, присвячених
діаграмам Вороного. В різних країнах
світу проводяться конференції, школи,
присвячені діаграмам Вороного та їх
застосуванням. Так, у серпні 2002 року в
Ратджерському університеті (США)
проходила літня школа з діаграм
Вороного. У 2004 році в Токіо були
започатковані щорічні VD-конференції
(Міжнародні конференції з діаграм
Вороного). Друга Міжнародна VDконференція відбулася в жовтні 2005
року в Сеулі (Південна Корея),
організована вона була Дослідницьким
Центром з Діаграм Вороного, який
створено в Сеулі. У березні цього року в
Лейдені (Нідерланди) проходив
Міжнародний симпозіум з діаграм
Вороного. У липні цього року відбулася
наступна VD-конференція в Калгарі.
Майже всі роботи Г. Вороного
використовуються сучасними
дослідниками у всьому світі.
Інститут математики НАН України, починаючи
з 1993 року, раз на п'ять років проводить
Міжнародні конференції, присвячені
сучасному стану розвитку напрямів
науки, закладених у працях
Вороного. Наступна конференція
пройшла 2013 рік - рік сто п'ятої річниці
пам'яті Георгія Вороного.

13. БОГОЛЮБОВ МИКОЛА
МИКОЛАЙОВИЧ

14. 
Микола Миколайович Боголюбов
народився 21 серпня 1909 р. у
Нижньому Новгороді в родині
викладача філософії
Нижньоновгородської духовної
семінарії, магістра богослов'я
Миколи Михайловича
Боголюбова. Мати Ольга
Миколаївна Боголюбова
(Люминарська) була
викладачкою музики. У тому ж
році батько прийняв сан
священика і переїхав в Україну
у Ніжин професором богослов'я
Ніжинського історикофілологічного інституту ім.
князя Безбородька. У Ніжині в
родині Боголюбових народився
другий син — Олексій.

15. 
У 1912 р. родина переїхала в Київ, де Микола Михайлович Боголюбов
одержав місце професора богослов'я в Університеті св. Володимира.
Батько сам займався зі своїми синами, навчив їх читати і писати,
основам німецької мови. У 1916 р. він додав до навчання французьку
мову, а в наступному — англійську. Потім він підготував синів до
вступу в гімназію. Микола вступив у Першу Олександрівську гімназію в
1917 р. у підготовчий клас, провчився півтора року і першого класу не
закінчив. У 1919 р. кафедру богослов'я було закрито, через що у 1920
р. родина переїхала в с. Велика Круча на Полтавщині, де батько
одержав місце настоятеля церкви і приход. Тут Микола був прийнятий
у шостий клас семирічки, яку закінчив у 1920 р. У цій школі він
зацікавився математикою. Вчитель математики Павло Аполлонович
Ященко займався з ним арифметикою. Вони наперегони перерішали всі
задачі відомого задачника Малинина і Буренина. Завідуючий школою
Олександр Олександрович Корсун займався з ним алгеброю. Геометрію
він вивчив за допомогою батька, однак підручника тригонометрії в
сільській школі не було, а тому лише виходячи з виразу для синуса й
косинуса кута Микола сам побудував для себе тригонометрію. Це була
його перша наукова робота. Потім батько дістав підручник
диференціального та інтегрального числення Гренвиля і сам почав
вивчати математичний аналіз, пояснюючи його основи сину. Але дуже
швидко син перегнав батька у сприйнятті матеріалу і цілком опанував
математичний аналіз. Пізніше Микола Миколайович говорив, що
вченим він став у Великій Кручі на Полтавщині.

16. 
Навесні 1922 р. родина повернулася в
Київ. У Києві Микола Миколайович
продовжив свої заняття математикою і
фізикою. Зокрема, він вивчив
п'ятитомний трактат по фізиці О. Д.
Хвольсона. Математику він вивчав по
новітнім англійським і французьким
посібникам, які батько брав для нього
в університетській бібліотеці. У такий
спосіб до 13 років він майже цілком
вивчив університетський курс
математики. За порадою М. О.
Столярова батько відвів сина до
академіка Д. О. Граве, який взяв
хлопчика до свого семінару. На
одному із занять семінару був
присутній видатний математик
академік М. М. Крилов, який за згодою
батька і Д. О. Граве став учителем
молодого математика. З цього часу
почалася спільна робота молодого М.
М. Боголюбова з М. М. Криловим, що
тривала понад 20 років і зробила
важливий внесок у розвиток
математики і механіки. У 1924 р. М. М.
Боголюбов написав свою першу
наукову працю «, а 18 червня 1925 р.
рішенням Малої ради Укрглавнауки
завдяки наполегливості М. М. Крилова
М. М. Боголюбов був затверджений
аспірантом Київської науководослідної кафедри математики. У 1928
р. він захищає дисертацію і стає
науковим співробітником.

17. У 1925 p. родина Боголюбових переїжджає в Нижній Новгород і Микола Миколайович
залишається в Києві один. У зв'язку з цим М. М. Крилов забирає його до себе і дає в його
розпорядження першу (прохідну) кімнату своєї квартири на третьому поверсі колишньої Першої
гімназії. У цій кімнаті М. М. Крилов проводив семінари, а секретарем у нього був М. М.
Боголюбов. Успішно досліджуючи галузь варіаційного числення, він одержує дуже престижну
премію Академії наук Болоньї (Італія), а в 1930 р. на підставі подання академіків Д. О. Граве і
М. М. Крилова М. Боголюбову присуджується науковий ступінь доктора математики "honoris
causa".

У першій половині 30-х років М. М. Крилов і М. М. Боголюбов опублікували дані про
розроблений ними новий напрям у математиці — "Нелінійна механіка". У 1936 р. М. М.
Боголюбову було присуджене звання професора, а в 1936-1940 pp. він завідує кафедрою
математичної фізики в Київському держуніверситеті. У 1939 р. його обирають членкореспондентом АН УРСР. У 1940 р. після возз'єднання північної Буковини з Україною М. М.
Боголюбова було направлено в Чернівці для організації математичних кафедр на фізикоматематичному факультеті Чернівецького держуніверситету. У роки Великої Вітчизняної війни
він перебував в евакуації в м. Уфа, де викладав і досліджував статистичну фізику. У 1947 р.
його обирають член-кореспондентом АН СРСР, а в 1948 р. — дійсним членом (академіком) АН
УРСР.


18. У післявоєнні роки М. М. Боголюбов працює деканом механікоматематичного факультету Київського держуніверситету і
завідуючим відділом теорії ймовірностей в Інституті
математики АН УРСР.
 З 1943 по 1992 р. М. М. Боголюбов був професором і
завідуючим кафедрою в Московському держуніверситеті. У
1947 р. за дослідження в галузі нелінійної механіки і
статистичної фізики йому було присуджено Державну премію
першого ступеня. З 1949 р. він почав працювати в
Математичному інституті ім. В. А. Стеклова АН СРСР. З 1983 по
1989 р. він був директором цього Інституту. У 1952 р. М. М.
Боголюбову присуджується Державна премія першого ступеня
за дослідження в галузі теоретичної фізики. У 1953 р. його
обирають академіком АН СРСР.
 З часу організації Об'єднаного інституту ядерних досліджень
(ОІЯД) у м. Дубна М. М. Боголюбов працює в ньому: в 1956—
1965 pp. — завідувачем лабораторії теоретичної фізики, а в
1965—1989 pp. — директором. У першій половині 60-х років
він працює над організацією Інституту теоретичної фізики в
Києві, а в 1965—1973 pp. керує ним як директор. Нині цей
інститут носить його ім'я.


19. 
У 1957 р. М. М. Боголюбов одержав
премію ім. М. В. Ломоносова за
дослідження з теорії надпровідності,
а в 1958 р. — Ленінську премію за
розробку нового методу в галузі
квантової теорії поля і статистичної
фізики. З 1965 по 1988 р. М. М.
Боголюбова обирають членом
Президії АН СРСР і академікомсекретарем Відділення математики АН
СРСР. У 1983 р. йому було
присуджено золоту медаль і премію
АН СРСР ім. М. А. Лаврентьєва. У
1984 р. він разом з А. А. Лагуновим і
Д. В. Ширковим одержав Державну
премію СРСР в галузі науки і техніки
За видатні досягнення в галузі
математики і теоретичної фізики М.
М. Боголюбова було нагороджено в
1984 р. золотою медаллю М. В.
Ломоносова.

Заслуги М. М. Боголюбова були
відзначені двома золотими зірками
Героя Соціалістичної Праці, а також
орденами СРСР, Болгарії, ГДР, КНДР,
Монголії, Польщі, Чехословаччини.
Він був обраний почесним членом
багатьох зарубіжних академій наук —
США, НДР, ФРН, Болгарії, Польщі,
Чехословаччини, Індії, Монголії,
зокрема був почесним доктором наук
кількох зарубіжних університетів.
Дослідження М. М. Боголюбова були
високо відзначені престижними
преміями і медалями, зокрема
золотими медалями Макса Планка і Б.
Франкліна. Посмертно йому було
присуджено медаль П. Дірака.

20. Праці М. М.
Боголюбова з
абстрактної теорії
динамічних систем
багато в чому
випередили свій
час, їх значення і
можливе
застосування ще
будуть оцінені в
майбутньому.


21. Навколо М. М. Боголюбова
сформувалися наукові школи: з
математичної фізики і нелінійної
механіки — у Києві, з теоретичної і
математичної фізики — у Львові,
Москві, Дубні. Його учні нині
працюють у Києві, Москві, Львові,
Дубні, Тбілісі, Баку, Єревані,
Петербурзі, Нижньому Новгороді.
Пам'ятники М. М. Боголюбова
встановлено в Нижньому Новгороді та
Дубні, а його погруддя — у Дубні в
лабораторії теоретичної фізики ОІЯД
та у Києві в Інституті теоретичної
фізики НАН України.
У 1987 р. Вчена рада Міжнародного
центру теоретичної фізики в Трієсті
заснувала премію ім. М. М.
Боголюбова за видатні заслуги у
справі розвитку наукових досліджень
в галузі математики і фізики твердого
тіла для вчених країн, що
розвиваються.
Національна академія наук України
заснувала премію його імені за
дослідження в галузі математики і
фізики. У свою чергу Російська
академія наук заснувала в 1999 р.
золоту медаль М. М. Боголюбова за
дослідження в галузі математичної
фізики і математики.


