Видатні математики Полтавщини

1. Видатні математики
Полтавщини
Проект учнів 11 класу
Полтавської ЗШ І-ІІІ ст. № 37

2. Видатні математики
Полтавщини

3. Остроградський
Михайло Васильович
Народився 24 вересня 1801 в селі
Пашенівка Полтавської губернії.
Член-кореспондент Паризької
Академії наук, Російської,
Туринської, Римської,
Американської академій, почесний
доктор Київського, Московського
та багатьох інших університетів.
ЮНЕСКО у 2001 році внесла
М.Остроградського до переліку
видатних математиків світу.
Працював переважно у Франції
та Росії.

4. Особисте життя
Михайла ВасильовичаПоходив з родини збіднілих дворян, які мали
глибоке козацьке коріння. Уже в ранньому
дитинстві відзначався винятковою
спостережливістю і захоплювався всілякими
вимірюваннями — його цікавила глибина
кожного колодязя, розміри кожної ями. Коли
Михайлові виповнилося 8 років, батько віддав
його до Полтавської гімназії. Але хлопчик
жвавої та веселої вдачі, звиклий до
роздольного життя у рідному селі, особливою
старанністю не відзначався.

5. Особисте життя
Михайла Васильовича
 Незважаючи на очевидні здібності,
науками він не захопився і мріяв
лише про те, щоб стати військовим.
До речі, для цього він мав усе
необхідне — богатирську
зовнішність, міцне здоров'я, вміння
оперативно оцінювати ситуацію.
Однак після певних вагань батько
все-таки везе сина до Харкова для
підготовки і вступу до університету. І
в 1816 р. юнак стає студентом.

6. Особисте життя
Михайла Васильовича
Блискуче закінчивши у 1818 р.
університет, Остроградський рік живе у
батька. Та згодом, остаточно вирішивши
присвятити себе математиці, знову
повертається до Харкова для
вдосконалення своїх знань у прикладній
математиці та одержання ступеня
кандидата. В цей час у країні
посилюються переслідування
прогресивних діячів, зокрема науковців.
Активізується реакційне чиновництво і в
Харківському університеті.

7. Наукова діяльність Остоградського
Михайла Васильовича
У 1826 р. Остроградський подає до Паризької
Академії наук своє дослідження з поширення
хвиль на поверхні рідини. Цими проблемами
займалися і П. С. Лаплас, Ж. Д. Лагранж, С. Д.
Пауссон, О. Л. Коші. Та Остроградський знайшов
принципово новий підхід. Успіх молодого вченого
став його значним внеском в гідродинаміку. Існує
версія, нібито Остроградський виконав це
дослідження, перебуваючи у борговій в'язниці
(куди він потрапив через матеріальні нестатки —
був неспроможний сплатити за житло). Там,
спостерігаючи за хвилями Сени, він начебто і
написав працю «Теорія хвиль у посудині
циліндричної форми». Розповідали, що сам Коші
сплатив борг свого молодого колеги і знайшов
йому роботу у Колежі Генріха ІV.

8.  У 1828 р. М. Остроградський повертається до Петербурга уже відомим
вченим. Він подає Академії наук три праці, в одній з яких наводить
оригінальне виведення центрального в теорії потенціала рівняння
Пуассона. В іншій (з теорії теплоти) вчений вперше формулює метод
розв'язання задач математичної фізики (так званий метод Фур'є, який сам
Фур'є застосовував лише в окремих випадках), доводить відому формулу,
що пов'язує об'ємний інтеграл з інтегралом по поверхні (тепер вона носить
назву «формула Остроградського—Гаусса»), висуває ряд важливих проблем
математичного аналізу, які стали об'єктом досліджень багатьох видатних
математиків на ціле століття.

9. До Остроградського приходять слава і
визнання. У 1831 р. його обирають академіком
Петербурзької Академії наук, згодом він стає
членом-кореспондентом Паризької Академії
наук, дійсним членом ряду інших академій:
Римської, Туринської, Американської,
почесним членом Київського та Московського
університетів та багатьох наукових товариств.

10. Митропольський Юрій
Олексійович
Народився 3 січня 1917 року
у селі Шишаках (нині селище
міського типу, районний
центр Полтавської області).

11.  У 1938 р. вступив до Київського державного
університету ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив у
1942 році Казахський університет.
 Працював науковим співробітником
Інституту будівельної механіки АН УРСР
(тепер Інститут механіки імені С. П.
Тимошенка НАН України) під керівництвом
академіка Миколи Миколайовича Боголюбова.

12. Особисте життя Митропольського
Юрія Олексійовича
Щоб допомогти батькам, Юрій у чотирнадцять років змушений був
поєднувати навчання з працею на консервному заводі, допомагаючи
своїй сім’ї, яка залишилась без годувальника. А вільний час витрачати
на різні роботи в домашньому господарстві, оскільки мати часто
хворіла, а сестра була ще зовсім маленькою.
Іспит за перші сім класів гімназії хлопець склав екстерном. 1938 р. на
відмінно закінчив середню школу, вступив на фізико-математичний
факультет Київського університету. Паралельно вчителював у школі. На
фізматі йому пощастило: серед викладачів були Б. Букрєєв, Г.
Пфейффер, М. Боголюбов. Навчання перервала війна.

13.  Саме 22 червня 1941 року Юрій Митропольський, закінчивши третій
курс університету, одружився з однокурсницею Олександрою
Лихачовою. Разом вони пройдуть 60 подружніх років. А тоді, у 1941-му,
шляхи молодят розійшлися: Юрій пішов на фронт, Олександра — в
евакуацію. Дивно, як цей юнак, попри найскладніші обставини, усе
встигав. Наприкінці 1941-го Юрій отримав від командування відпустку
для завершення навчання в Казахському університеті. Вже маючи вищу
освіту, закінчує артилерійське училище і бере участь у бойових діях,
нагороджений тоді ж двома орденами Червоної Зірки. Певно,
спрацювали гени.

14. Наукова діяльність
Митропольського Юрія
Олексійовича
Юрій Олексійович зробив власний вибір і залишається вірним йому. Це
— наукова творчість. Наблизитись до мети вдалося після демобілізації
1946 року. Повернувшись до Києва, поступив молодшим науковим
співробітником у відділ Інституту будівельної механіки АН УРСР , під
керівництвом Миколи Боголюбова. 1948 року Юрій Митропольський
став кандидатом, а 1951-го — доктором технічних наук. Тема роботи —
«Повільні процеси в нелінійних коливальних системах з багатьма
ступенями свободи».

15. Віднині і надалі вся творча діяльність Ю. Митропольського пов’язана з
математикою і механікою, з 1961 р. він — дійсний член НАН України.
Чимало з тих, хто досягає високої академічної сходинки, мають схожі
біографії: керівництво дослідницькими колективами, закордонні
відрядження, участь у наукових форумах, довгий перелік монографій і
учнів. Та за цими формальними ознаками криються суттєві якісні
відмінності. Не секрет: дехто, здобувши титул академіка, хизується
собою, командує підлеглими, одне слово, спочиває на лаврах. Юрій
Олексійович Митропольський залишається академіком, який активно
працює. Творчий доробок вченого вражає: 52 монографії, загалом 745
друкованих праць, і в кожній Ю. О. Митропольський — дійовий
виконавець.

16. Астряб Олександр
Матвійович
Народився 3 вересня 1879
року в місті Лубни
(тепер Полтавської області) в
учительській сім'ї з
Лемківщини.

17.  Працював у Київській філії Українського науково-дослідного інституту
педагогіки. Викладав математику й методику математики на Вищих
жіночих курсах, у народному університеті, на Київських вищих
педагогічних курсах, брав активну участь у роботі комісії Київського
навчального округу зі складання проекту програми з математики і
фізики для гімназій

18. Особисте життя Астряба
Олександра Матвійовича
По закінченні гімназії (1899) вступив до Київського
університету Св. Володимира на фізико-математичне
відділення природничо-історичного факультету.
Роки його навчання (1899-1904) припали на період
студентських виступів за демократизацію вищої
школи. Початок педагогічної діяльності Олександра
Матвійовича пов'язаний з м. Глуховим, куди його
призначили викладачем фізики й математики
чоловічої та жіночої гімназій. Та вже через рік він
повертається до Києва, де його повторно
заарештували за участь у революційних виступах,
що охопили студентство. Після цього О. М. Астрябу
офіційно було заборонено викладати в державних
навчальних закладах.

19. Наукова діяльність Астряба
Олександра Матвійовича
Вчений продовжував дослідження з методики; він
не тільки поглиблював розробку початкового курсу
геометрії у своїх працях: „Наочна геометрія у 4–5
класах : Метод. посібник для вчителів” (1950, 1953);
розділ „Методика викладання наочної геометрії” у
книзі Н. М. Бескіна „Методика геометрії” (1947), а й
зініціював введення цього курсу до шкільних програм
1946–1953 рр. У 50-ті роки він розробляв основні
вимоги до викладання геометрії, тригонометрії,
питання зв'язку викладання геометрії та креслення,
досліджував особливості та основні завдання курсу
арифметики.

20. Організував і очолив першу в Україні кафедру елементарної математики
і методики математики (1947) у Київському державному педагогічному
інституті ім. О. М. Горького (нині Національний педагогічний
університет ім. М. П. Драгоманова). Багато сил віддав учений
підготовці аспірантів. Більш як 20 учителів, викладачів вузів захистили
під його керівництвом кандидатські дисертації.
Працю вченого було відзначено присвоєнням звання заслуженого діяча
науки УРСР (1944) та нагородженням орденом Леніна (1953). Він
залишив значну педагогічну спадщину (більш як 80 праць), вдячних
учнів і послідовників.

21. Івахненко Олексій
Григорович
Народився 30 березня 1913 року
в селі Кобеляки Полтавської
губернії. Вчений у галузі
автоматичного керування,
кібернетики і математичного
моделювання.
Був одним з основних
організаторів проведення в
Україні Конгресу ІФАК у 1960 р.
Академік НАН України (16 травня
2003). Заслужений діяч науки
УРСР (1972).

22. Особисте життя Івахненка
Олексія Григоровича
“Він настільки енергійний і емоційний, настільки масштабний за
своїми планами і судженнями чоловік, що просто дивовижно. Він не
ходить, а бігає. Спішить, рветься щось робити, щось комусь
довести, переконати. Я знаю його більше двадцяти років і ніколи −
жодного разу! − не бачив просто так, без діла…”
Старший брат, Олександр

23. Наукова діяльність Івахненка
Олексія Григоровича
Результати досліджень цього визначного ученого в галузях
кібернетики та інформатики отримали світове визнання. Він створив
відомий Метод групового урахування аргументів (МГУА) для аналізу
даних, знаходження прогнозуючих моделей та розпізнавання образів.
Індуктивні алгоритми МГУА дають унікальну можливість автоматично
знаходити взаємозалежності у даних, вибрати оптимальну структуру
моделі чи мережі, підвищувати точність існуючих алгоритмів.

24.  Винятково важливу роль у формуванні, становленні та розвитку
української школи автоматичного керування відігравав спеціалізований
науковий журнал «Автоматика», головним редактором якого О. Г.
Івахненко був до 1989 р. До 1978 р. журнал видавався українською
мовою і виконував велику роботу з розроблення української наукової
термінології. Але цю роботу було припинено, оскільки наукові журнали
Академії наук було переведено на російську мову. З 1960-х років і
дотепер журнал перевидається у США англійською мовою.

25. Тумаркін Лев Абрамович
Народився 14 січня 1904 року в місті
Гадяч Полтавської губернії. Радянський
математик. Професор Московського
університету (1932). Декан механіко-
математичного факультету МГУ (1935 −
1939 рр. ). Працював на кафедрі
математичного аналізу.

26. Наукова діяльність
Тумаркіна Лева Абрамовича
В 1925 − 1928 рр. довів для топологічних просторів зі зліченою базою
рівність Ind X = ind X (тобто збіг великою і малох індуктивних
розірностей), а також теорему, по якій всякий n-мірний простір зі
зліченою базою можна уявити як об’єднання n+1 попарно непересічних
нульмірних множин.

27. Ще він довів одну з фундаментальних теорем теорії розмірності − теорему
Гуревича-Тумаркіна: всякий n-мірний компакт містить n-мірне
канторове різноманіття (многообразие).
В 1928 р. Тумаркін довів теорему (нині відому як теорему Тумаркіна):
для всякої підмножини М простору зі зліченою базою Х існує множина
М`, яка є об’єднанням зліченого числа замкнених (в Х) множин і таке,
що М = М` і dim M` = dim M.

28. Полтавщина − земля багата на творчих людей, серед яких безліч
відомих математиків. В наш розгляд попали видатні люди, які на
вищому рівні займалися науковою працею, були видатними педагогами
та шановними людьми в суспільстві.