Конкурс приурочений до 150-річчя від дня народження Михайла Грушевського.

2. Грушевський
Михайло Сергійович
(1866–1934)
- видатний учений-
історик, громадський і
політичний діяч,
письменник,
ідеолог руху за
незалежність України,
організатор національної
освіти і науки.

3. Народився М. Грушевський 17
вересня 1866 року в невеликому
місті Холмі (тепер Хелм на
території Польші).
Р одина з XIIIст. проживала в
Чигиринському повіті — в
самому серці України. Багато з
його пращурів Грушів (згодом
Грушевських) були церковними
млужбовцями.Сергій Федорович та Глафіра Захарівна Грушевські
з дітьми. Зліва направо: Захар,Ганна,
Федір, Михайло.
Ставрополь бл. 1876 р

4. Родина Грушевських.
В центрі — Михайло.
Владикавказ, бл. 1886 р.
Батько майбутнього історика,
Сергій Федорович (1833— 1901),
навчався в Києві, викладав славістику.
Мати — Глафіра Опакова — походила з родини
церковнослужителів. У 1869 р. Михайло разом з
батьками переїздить на Кавказ, де у 1880—1886 рр.
- навчається у Тифліській гімназії.
Будинок Тифліської класичної гімназії
Михайло Грушевський в
день вступу до
Тифліської гімназії.
1880 р.

5. • Михайло Сергійович Грушевський, згадував своїх батьків, як
справжніх патріотів України, які зуміли виховати «тепле
прив'язання до всього українського — мови, пісні, традиції» та
пробудити в своїх дітях національне почуття
Михайло Грушевський (стоїть ліворіч) з батьками, сестрою
Ганною, братом Олександром та зятем Віктором Шамраєвим.
П’ятигорськ , 1894-1895 р

6. • Скінчивши гімназію, у липні 1886
р. звертається з листом до
ректора Університету
Св.Володимира, з проханням
зарахувати його на історико-
філософський факультет.
Молодий Грушевський, що мріяв
потрапити до Києва і сподівався
знайти тут осередок української
наукової й письменницької праці.
Він постановив собі за мету іти
проти всіх заборон і обмежень
українського слова й життя.

7. В університеті Михайло Грушевський
працював під керівництвом
Володимира Антоновича.
• На третьому курсі Грушевський
написав наукову роботу «История
Киевской земли от смерти Ярослава до
конца XIV века», яку 1890р. було
удостоєно золотої медалі.
• 1890–1894 р.р.— професорський
стипендіат Університету Св.
Володимира.
• У травні 1894 захистив магістерську
дисертацію «Барское староство.
Исторические очерки».Михайло Грушевський —
професорський стипендіат
Університету св. Володимира.
Київ, 1893 р.

8. У 1894 р. за рекомендацією
В.Антоновича, Михайло обійняв
посаду професора Львівського
університета. В університеті він
очолив кафедру “всесвітньої історії з
спеціальним оглядом на історію
Східної Європи” – першу на
українських землях кафедру історії
України і займав цю посаду аж до
вибуху Першої світової війни (1914 р.).
Відтоді й протягом 19 років
діяльність Грушевського була
пов'язана з цим Університетом,
науковим і суспільно-політичним
життям Галичини.
Михайло Грушевський.
Львів, 8.05.1895 р.

9. • У Львові Грушевський розпочав
активну науково-організаційну
діяльність у Науковому
товаристві ім. Шевченка, з яким
почав співпрацював ще з 1892 р.
Очолив Історико-філософську
секцію НТШ, створив і очолив
Археографічну комісію НТШ
(1896—1913), займається
редагуванням «Записок Наукового
товариства імені Шевченка».
В цей час він знайомиться
з Іваном Франком.
Грушевський та Франко
Львів, 1898.

10. Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ
«Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду: Михайло Павлик, Євгенія
Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій
Чайковський, Кость Паньківський (старший). Стоять у другому ряду: Іван Копач,
Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр
Колесса, Богдан Лепкий. Стоять у третьому ряду: Іван Петрушевич, Філарет Колесса,
Йосип Кишакевич, Іван Труш, Денис Лукіянович, Микола Івасюк.

11. • Грушевський ініціював роботу зі
збирання джерел з історії України,
які друкувалися в серійних виданнях
Археографічній комісії НТШ:
“Жерела до історії України-Руси”,
“Пам’ятки української мови та
літератури”. 1906 р. започаткував
видання “Українсько-руського
архіву”. У 1898 р. разом з
О.Маковеєм та І.Франком заснував
та редагував літературно-
публіцистичний журнал
“Літературно-науковий вістник”, у
1899 р. був одним із організаторів
“Української видавничої спілки”.
Михайло Грушевський.
Львів, 1898 р.

12. 26 травня 1896 року, у м. Скала
(нині смт Скала-Подільська)
Михайло Грушевський обвінчався з
Марією Вояківською.
21 червня 1900 року у
Львові народилася єдина улюблена
донька Михайла Грушевського -
Катерина.
Михайло Грушевський з
дружиною Марією, 1896 рік
Катерина Грушевська

13. Історична кафедра та Наукове
товариство ім. Шевченка стали
осередками львівської наукової
школи Грушевського (І. Крипякевич,
В.Гарасимчук, І.Джиджора,
М.Кордуба, І.Кревецький,
І.Крип’якевич, О.Терлецький,
С.Томашівський та ін.)
Саме ці історичні дослідження
стали базою для головної наукової
праці М.С.Грушевського –
багатотомової “Історії України-
Руси”. Перший її том був виданий у
Львові в 1898 р. Грушевський вважав
написання такої історії справою
честі свого покоління.

14. “Історія України-Руси”
лишилась не закінченою, тому
що обраний для неї план
перевищував можливості одного
людського життя. Тому
паралельно з роботою над
фундаментальною
багатотомовою історією він
уклав стислі однотомні нариси
історії України (“Очерки
истории украинского народа”,
1904 р.; “Ілюстрована історія
України”, 1913 р.)

15. Грушевський намагався
триматися осторонь від
політики, проте 1899 р. -
разом з Іваном Франком
увійшов до Української
національно-демократичної
партії та очолив міське
відділення. Але незабаром -
вийшов із неї.
В 1904 році власним коштом
відкрив приватну вчительську
семінарію в м. Коломия.
Михайло Грушевський в родинному колі.
Стоять: Олександр (брат), Ганна (сестра),
Михайло, Марія (дружина). Сидять: Сергій
та Ольга (племінники), Катерина (донька),
Глафіра Захарівна (мати).
Київ, грудень 1906 р.

16. Після революції 1905 р.
цензурні умови в Російській
імперії полегшились.
Грушевський прагнув
скористатись новими
можливостями і поширити
свою наукову та громадську
діяльність в Наддніпрянській
Україні. У 1907 р. він був
обраний головою Українського
наукового товариства у Києві,
редагував його видання –
“Записки УНТ у Києві”,
“Україна”.
Репродукція портрета
роботи художника Фотія
Красицького 1907 р. на
листівці. Київ,1908 р.
Михайло Грушевський зі студентською
молоддю. Полтава, 1913 р

17. Початок Першої світової війни
застав Грушевського на відпочинку в
селі Криворівня
(Івано-Франківська обл.).
• З труднощами Грушевський зумів
повернутись до Києва, де його
заарештували за звинуваченням в
австрофільстві,
згодом висланий до Симбірська.
Восени 1915 р. –
переїзджає до Казані.

18. • 31 березня 1916 р. вчена рада
Львівського університету
позбавила його посади
професора. У вересні 1916 р.
переїхав до Москви, де розгорнув
активну громадсько-політичну
діяльність.
• Відновив роботу московської
філії Товариства українських
поступовців; прагнув об'єднати
опозиційні українські сили.
• Тільки лютнева революція і
падіння самодержавства в Росії
дало змогу Грушевському
повернутись до Києва
Михайло Грушевський.
Фото 1917 р.

19. Зі створенням на початку березня 1917 р. у
Києві Української Центральної Ради
Грушевський був заочно обраний її головою.
Таємним голосуванням переобраний на цій
посаді Всеукраїнським національним
конгресом 8 квітня 1917 р
Центральна Рада діяла протягом 14 місяців.
Першим Універсалом було проголошено
автономію України в складі Російської
федеративної республіки. Третім
Універсалом Центральна Рада проголосила
Українську Народну Республіку, а 22 січня
1918 Четвертим Універсалом — повну
політичну незалежність України від Росії.
Грушевський був автором головних
політичних документів УЦР, основних
концептуальних положень Української
революції.
Проголошення 1-го універсалу
Центральної ради. В центрі – Михайло
Грушевський. Київ, 10 червня 1917 р.
Мітинг на Софійській площі в час
проведення ІІІ Військового з’їзду.
Київ. 2 листопада 1917 р.
В центрі в цивільному – М.Грушевський,
ліворуч від нього – Симон Петлюра.

20. 29 квітня 1918 в Києві вже
відбувся державний переворот і
влада перейшла до рук гетьмана
Павла Скоропадського.
Після падіння Центральної Ради
Грушевський деякий час (у
лютому — березні 1919 року)
перебував у Кам'янці-
Подільському, де редагував газету
«Голос Поділля»,
пізніше — у Празі, Відні, Женеві.
Фото Михайла Грушевського для
дипломатичного паспорта
Української народної республіки,
виданого у Відні 10 жовтня 1919 р,
Михайло Грушевський з родиною.
Відень, 1922 р.

21. • На еміграції Грушевський розпочав
роботу над ще одним великим
науковим проектом –
багатотомною “Історією
української літератури”. Перші
його томи були надруковані в 1923
р., останній, 6-й том, присвячений
літературі 1-ї третини 17 ст.,
лишився в рукописі і був
надрукований тільки у 1995 р.
• У березні 1924 р. Грушевський
повернувся в Україну задля
продовження наукових досліджень
та завершення написання “Історії
України-Руси”, що неможливо було
здійснити без вітчизняних архівів.
Група українців – діячів науки і
культури. Відень, 1923 р.
Михайло Грушевський з родиною у
помешканні на вул.Паньківській, 9.
Київ. Сер.1920-х рр.

22. У 1924-1930 рр. він очолював усі
головні історичні установи ВУАН.
Осередком його історичної школи
стала новостворена Науково-дослідна
кафедра історії України. За
редакцією вченого в цей період було
випущено 80 книг, серед них
періодичні та серійні видання:
“Україна”, “Науковий збірник”,
“Студії з історії України”, “За сто
літ”, збірники комісій порайонного
дослідження історії України.
У 1929 році Грушевський був обраний
академіком АН СРСР.
Михайло Грушевський.
Київ, 1929р.
Михайло Грушевський з дружиною.
Київ, 1930 р.

23. У 1931–1934 рр. М. Грушевський
формально очолював лише
кафедру історії українського
народу доби торговельного
капіталу. В ці роки він став
об’єктом “критики”
більшовицького уряду.
У березні 1931 р.
М. Грушевського заарештовано і
звинувачено у керівництві
сфабрикованим т. зв.
“Українським національним
центром” (УНЦ). Після допитів у
Харкові Грушевський був
звільнений. Відкритий судовий
процес у справі “УНЦ” не відбувся.
Фотопортрет Михайла Грушевського на
його посвідченні академіка АН СРСР,
виданому в Москві. 28.01.1932 р.

24. • У 1931–1934 рр. Грушевський
проживав у Москві під
постійним наглядом
більшовицької таємної поліції.
Працював над десятим томом
“Історії України-Руси”, який був
підготовлений до друку донькою
Катериною та виданий вже по
смерті історика на початку
1937 р.
Помер у Кисловодську після ряду
хірургічних операцій.
Похований у Києві на Байковому
цвинтарі.
Могила М. С. Грушевського

25. Попри те, що Грушевський формально не був
репресований радянською владою, за весь час її
панування аж до 1991 р. його твори не
перевидавались; його ім’я всіляко замовчувалось,
паплюжилось такими наличками, як “ворог
українського народу”, “фальсифікатор історії
України”. Наукова спадщина Грушевського в цей
час не вивчалась і не публікувалась.
Тільки в незалежній Україні стало можливим
об’єктивне висвітлення постаті Михайла
Грушевського, належне поцінування його внеску в
українську науку і державність.

26. Вшанування пам'яті
Пам'ятна монета
НБУ 1996 р.
Пам'ятна монета
НБУ 2006 р.
Аверс 50 гривень зразка 1992 р
Аверс 50 гривень зразка 2004 р.
Пам'ятник
Грушевському у Києві
Меморіальна дошка
Грушевському в Казані з
написом татарською,
російською та українською
мовами
Меморіальна дошка
на будинку на вул.
Володимирській, де
був ВУАН
Ім'я Михайла Грушевського носить багато вулиць, проспектів та площ в
Україні. Зокрема, на вулиці Грушевського в Києві розташовані будівлі
Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Є проспект Грушевського в
Кам'янці-Подільському та Луцьку , вулиця Грушевського в Хмельницькому,
Одесі, Львові, Вінниці, Івано-Франківську, Житомирі, Чернівцях. Також
імя Грушевського присвоєно Барському гуманітарно-педагогічному коледжу.
У часи незалежності відкрито музеї Грушевського у Львові,
в Івано-Франківській області, в Києві.
Пам'ятник
Грушевському у
Луцьку

27. • Грушевський - автор понад 2 тис. наукових праць:
«Історія України-Руси» (всього -10 томів, 1898-
1937р.р.), «Нарис історії українського народу» (1904),
«Ілюстрована історія України» (1911), «Початки
громадянства» (1921), «Історія української
літератури» (всього- 5 томів,1923-1927 р.р.) та
багато ін. Грушевський - один з редакторів
багатотомного видання документів «Джерела до
історії України».
Академік В.В. Вернадський писав: « М.С. Грушевський –
найвидатніший український історик, людина величезної
ерудиції. Грушевський сполучає в собі дві гігантські творчі
постаті, найбільший дослідник тисячолітньої історії
Україні і найбільший творець живої історії – великого
відродження України 20 століття».

28. Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю,
народ — нацією, країна — державою.
Михайло Грушевський