2. Транспортування – важливий
компонент системи регіоналізації
• Завдання ефективної регіоналізації – максималь-
но уникнути транспортування перинатальних
пацієнтів з однієї лікарні до іншої
• Однак, навіть у країнах з багаторічним досвідом
регіоналізації залишається істотною кількість
народжень немовлят високого ризику у лікарнях І і II
рівнів
– Проблеми з госпіталізацією або транспортуванням
вагітних (роділь)
– Раптовий, непередбачуваний початок пологів
– Неможливість транспортування вагітної (роділлі) через
значний ризик ускладнень або пологів
– У новонароджених виникають проблеми, які неможливо
передбачити до пологів
3. Основна мета транспортування
• Отже, реалізація регіонального підходу у наданні
перинатальної допомоги неможлива без ефективної
системи транспортування
• Лише за допомогою транспортування можна
забезпечити надання високоспеціалізованої
медичної допомоги всім новонародженим високого
перинатального ризику у закладах відповідного
рівня
• Сучасний показник невідкладних транспортувань
новонароджених у країнах Євросоюзу становить, у
середньому, 5-10 випадків на 1000 народжених
живими
• Сучасний вітчизняний показник – значно вищий!
G. Greisen. Arch. Dis. Child. Fetal Neonatal Ed. 2007;92;F159
4. Види транспортування
• З однієї лікарні до іншої
– Невідкладне
• У лікарню вищого рівня
• Для спеціальних обстеження/лікування
– Планове
• Для спеціального додаткового
обстеження
• Зворотне (після вирішення проблеми)
• У межах однієї лікарні (невідкладне або планове)
– З пологового приміщення до палати спільного
перебування або інтенсивної терапії (відділення
інтенсивної терапії)
– З одного відділення до іншого
– Для виконання діагностичних
процедур, в операційну тощо
5. Сучасні принципи транспортування
• Своєчасність
– Об’єктивна оцінка і належна
стабілізація стану дитини
– Наявність і знання показань до
транспортування
– Своєчасний виклик бригади
– Можливість своєчасного
прибуття транспортної бригади
• Безпека
– Лише медичним транспортом у супроводі медичного
персоналу
– Лише транспортною бригадою у всіх невідкладних
випадках
– Належна кваліфікація персоналу
– Якщо можливо, за умови стабільного стану пацієнта
6. Організаційні передумови
• Формальна організація й узгодження процесу
транспортування на рівні області (регіону)
• Визначення лікувальних закладів III (II) рівня, до
яких будуть транспортуватись новонароджені
• Наявність у структурі всіх приймаючих лікарень
забезпечених всім необхідним для виконання
своїх функцій транспортних бригад
• Наявність локальних протоколів консультування і
транспортування пацієнтів
• Належне забезпечення процесу транспортування
(кадрове, матеріально-технічне, правове)
Національні підходи до впровадження системи регіоналізації
перинатальної допомоги в Україні (Практичні настанови). Київ, 2012
7. Переваги транспортування, що здій-
снюється ТБ закладу вищого рівня
• Усі члени транспортної бригади [ТБ] (включаючи
водія) мають відповідні підготовку і досвід
• Обладнання, що використовується під час такого
транспортування, спеціально призначене для
перевезення пацієнтів у критичному стані
• Потрібні обладнання, розхідні матеріали і ліки
готуються завчасно, що дозоляє заощаджувати
час і надавати оптимальну допомогу
• Виконання ТБ своїх функцій за межами власної
лікарні не впливає на якість роботи базового
відділення
8. Виїзна неонатальна транспортна
бригада
• Має бути структурним підрозділом відділення
інтенсивної терапії новонароджених закладу III
рівня
• Безпосередньо підпорядковується завідувачу
цього відділення
• Склад
– Неонатолог або дитячий анестезіолог
– Дитяча медична сестра
– Водій
– У разі потреби до складу бригади можуть
залучатись інші фахівці (дитячий хірург,
нейрохірург та інші)
9. Кваліфікаційні вимоги
Лікар Медична сестра
• Досвід роботи у ВІТН • Досвід роботи у відділенні
• Знання критеріїв оцінки стану інтенсивної терапії
дитини, фізіології і патології новонароджених
неонатального періоду • Знання критеріїв оцінки стану
• Навички надання невідкладної дитини
допомоги • Навички надання невідкладної
– ШВЛ мішком і маскою допомоги:
– Непрямий масаж серця – ШВЛ мішком і маскою
– Інтубація трахеї – Непрямий масаж серця
– Пункція і дренування плевральної – Забезпечення периферичного
порожнини судинного доступу
– Катетеризація судин пуповини • Навички забезпечення дихальної
– Стабілізація гемодинаміки підтримки новонародженого
• Навички забезпечення дихальної • Навички роботи з обладнанням
підтримки новонародженого • Навички асистування під час
• Навички введення сурфактанту виконання інвазійних процедур
• Знання стандартів призначення й лікарем
уведення медикаментів • Знання стандартів уведення
• Навички роботи з обладнанням медикаментів
12. Показання до невідкладного
транспортування новонародженого
• Потреба проведення будь-яких лікувальних,
діагностичних або інших заходів, що
недоступні в закладах нижчого рівня надання
допомоги
• Інші (наполягання батьків)
• Протипоказань до транспортування
новонародженої дитини, яка потребує
лікування (виходжування) в умовах лікарні III
рівня, НЕ ІСНУЄ!
13. Недоцільність або тимчасова
неможливість транспортування
• Агональний стан
• Термін гестації новонародженого 226/7 тижнів
або маса тіла 500 г (за умови відсутності
затримки розвитку плода)
• Вади розвитку, які не підлягають хірургічній
корекції або несумісні з життям
• Небезпечні для транспортування погодні
умови
• Фізична відсутність вільної транспортної
бригади або місця у відділенні інтенсивної
терапії
14. «Нетранспортабельність» – це
тимчасовий стан
• Потрібно якомога скоріше досягнути стабільності
показників життєвих функцій дитини, після чого
транспортувати дитину до лікарні вищого рівня
• Новонароджена дитина, яка потребує лікування
(виходжування) в умовах лікарні III рівня, не
повинна залишатись у закладі нижчого рівня
під приводом «нетранспортабельності»
• Транспортування здійснюється незалежно від
лікувальних методів, які використовуються для
забезпечення стабільності стану основних
життєвих функцій
15. Стабільність стану НЕ Є обов’язко-
вою умовою транспортування
• Транспортування новонародженого може
здійснюватись незалежно від стану після
здійснення всіх необхідних заходів, якщо:
– Для покращення стану пацієнта в умовах
скеровуючого закладу більше нічого неможливо
зробити
– Переваги лікування у лікарні III рівня зменшують
ризик, пов’язаний із транспортуванням
– Батьки дитини повністю усвідомлюють існуючі
переваги/ризики і приймають їх
• За таких умов розпочаті лікувальні заходи
продовжують під час транспортування
16. Стабілізація стану новонародже-
ного передбачає
• Забезпечення прохідності дихальних шляхів,
оксигенації і вентиляції за допомогою відповідних
методів
• Підтримання нормальної температури тіла
• Підтримання нормальної гемодинаміки
• Забезпечення адекватного харчування і
підтримання нормоглікемії
• Забезпечення судинного доступу
• Проведення необхідних додаткових обстежень
і/або забір матеріалу на лабораторні дослідження
• Призначення антибіотиків (за потреби)
• Лікування окремих синдромів (судоми,
геморагічний та ін.)
17. Порядок взаємодії між лікарнями
різного рівня
• Виклик транспортної бригади (ТБ) здійснює
відповідальний лікар скеровуючого закладу на
підставі переліку відповідних показань локального
протоколу
• Механізм виклику ТБ має забезпечувати
безпосередній контакт лікаря, який здійснює
виклик, з відповідальним фахівцем закладу III
рівня, який вирішує питання транспортування і
госпіталізації пацієнтів
• Лікар скеровуючого закладу повинен надати
лікарні III рівня інформацію про пацієнта й
отримати консультацію щодо діагностичних і
лікувальних заходів, які потрібно виконати до
приїзду бригади
18. Умови транспортування (1)
• Використання належного спеціального медичного
транспорту й обладнання
• Надійна фіксація дитини і створення
термонейтрального середовища
• Надійна фіксація зондів, катетерів, інтубаційних
трубок, датчиків та ін.
• Відміна ентерального харчування на час
транспортування з відповідним забезпеченням
парентерального уведення рідини
• Візуальне спостереження за станом дитини,
моніторний контроль стану життєвих функцій і
підтримання прийнятних показників життєво
важливих функцій
19. Умови транспортування (2)
• Моніторинг показників дихальної апаратури
• Документування показників життєво важливих
функцій, параметрів кисневої терапії і дихальної
підтримки, а також всіх діагностичних і лікувальних
заходів у транспортній формі
• Постійна готовність персоналу надати невідкладну
і реанімаційну допомогу; негайне повідомлення
колег у відділенні про будь-яку проблему, що
виникла під час транспортування
• Адекватні заходи щодо стабілізації стану або
усунення ускладнень у разі непередбачуваних
погіршення стану або виникнення ускладнень
(після зупинки транспортного засобу)
20. Управління якістю
• Стандартизація процедур (протоколи, контрольні
переліки, стандартні транспортні форми тощо)
• Оцінка ефективності й аудит
– Частота ускладнень і летальність під час
транспортування
– Відсоткова кількість випадків з потребою реанімацій-
них заходів або додаткових втручань під час
транспортування
– Середній проміжок часу між отриманням виклику і
виїздом бригади
– Середній проміжок часу від моменту прибуття ТБ на
місце до початку транспортування
– Відсоток транспортованих пацієнтів від загальної
кількості викликів
– Середній вік транспортованих пацієнтів на момент
госпіталізації у лікарню III рівня
– Захворюваність, додобова і загальна летальність
21. Висновки
• Ефективна регіоналізація перинатальної допомоги
неможлива без наявності дієвої регіональної
транспортної системи
• За умови дотримання стандартів, транспортування
новонароджених не має протипоказань. Його
ефективність визначається своєчасністю і безпекою
• Транспортування бригадою закладу вищого рівня
за участі спеціально підготовленого і досвідченого
персоналу є найкращою і рекомендованою формою
переміщення пацієнтів між лікарнями
• Адекватні стабілізаційні заходи після народження
дитини, ефективний обмін інформацією, своєчасні
виклик і прибуття виїзної бригади, а також
дотримання сучасних стандартів транспортування
роблять цю процедуру безпечною і рутинною
