1. www.bfpokrova.at.ua
12 червня 2017 РОКУ
№23
(84)
Місцева газета, тижневик, розповсюджується по області
Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем’я люте.
В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
Тарас Шевченко
Слово редактора
Жорстокість – це хвороба
серця і душі.
Галина Коваль
Я вважаю, що коли людина од-
ного разу вчинила щось жорстоке
по відношенню до когось, то мож-
на не сумніватись, що другий раз
буде також. На жаль, в нашому
житті ми часто бачимо неспра-
ведливість, не чесне відношення до
інших та жорстокість до всього
оточуючого.
Людина стає нещадною до ін-
ших. . Схаменіться! Хіба це вихід?!
Чому не можна жити цивілізова-
но? Перед тим, як зробити щось
жорстоке, треба поставити себе
на місце жертви. Чи приємно буде
тобі, якщо тебе битимуть через
те, що ти просто існуєш? Людсь-
ка жорстокість не знає меж. Іноді
– це просто необдумані рішення.
Завжди можна знайти вихід. ..
Якщо зробити один невірний крок.
То можна потім жаліти все своє
життя. Тож, треба завжди добре
думати перед тим, як щось зроби-
ти.
Не можна вирішувати долю тих,
хто поруч з тобою. Ми не вправі
розпоряджатися чужим життям.
Головна проблема сьогодення –
жорстокість, яка охоплює все
більше людей. Я не можу спокій-
но реагувати на це, адже моє сер-
це обливається кров’ю, коли я ду-
маю, скільки у цьому світі зла, яке
породжує за собою жорстокість.
Я вважаю, що жорстокість не
може бути виправданою. Ми самі
вирішуємо на який шлях нам ста-
ти. Ми самі керуємо своїм жит-
тям, тому не треба слідувати за
загальною масою, втрачаючи при
цьому свою особистість. Не тре-
ба впускати в своє серце зло, яке
призведе до деградації.
З повагою, Галина Коваль
У Польщі з гонитвою затримали українця
і грузина
У Варшаві поліція з гонитвою затримала українця і грузина, які викрали у підприємця рюк-
зак із 700 тис. злотих (більше 187 тис. доларів), пише Gazeta.pl.
Вони були переодягнені у жилети робочих, які проводили ремонтні роботи в торговому
центрі.
Раптово вони напали на перехожого - чоловіка з рюкзаком, бризнувши йому в обличчя
сльозогінним газом.
Нападники заскочили в автомобіль і спробували втекти, проте їх помітив патруль поліції.
Зчинилася гонитва, під час якої українець і грузин з’їхали на узбіччя і протаранили кілька
припаркованих там автомобілів.
Після цього вони кинули автомобіль і почали бігти. В результаті їх наздогнала поліція. За-
триманими виявилися 42-річний громадянин Грузії і 40-річний громадянин України.
У Києві під будівлею ради активісти вимагали
запуску медичної реформи
Всеукраїнська акція має назву «Година смерті».
Активісти реанімаційного пакету реформ і
пацієнтські організації вимагають від на-
родних депутатів прийняти пакет законо-
проектів, який запустить медичну реформу.
На акції була присутня і міністр охорони здоров’я
Уляна Супрун.
«Щодня в Україні вмирає 67 людей через від-
сутність ефективної медичної системи - це ціна,
яку ми платимо, зволікаючи з реформою охорони
здоров’я. Вся Україна звертається до депутатів -
голосуйте за життя!», - написала вона у своєму
Facebook.
Згодом вона повідомила, що депутати прого-
лосували за включення урядових законопроектів
№6327 та №6329 до порядку денного.
Медична реформа може «народити»
нову найпрестижнішу професію в Україні
якщо Верховна Рада схвалить кілька законопро-
ектів, що дадуть старт реформі медицини, то вже
з 1 липня в Україні з’явиться нова найпрестиж-
ніша професія – сімейний лікар. Такий медик от-
римуватиме на місяць від 15 до 25 тисяч гривень.
Такі суми називає виконувач обов’язків міністра
охорони здоров’я Уляна Супрун. Сімейні лікарі
вже працюють в Україні, але їх мало, а клієнтури,
особливо потенційної, вдосталь. Одна з них – пані
Олена, яка зараз обслуговує близько 3 тисяч па-
цієнтів. Якщо реформа запрацює, цю кількість їй
обмежать 2 тисячами, але жінка радіє – тоді зможе
допомагати вже не тоді, коли людина захворіла,
а з’явиться час займатися профілактикою. Оле-
на має свої вимоги до пацієнтів: робити раз в рік
флюорографію, приходити на профілактичний ог-
ляд і щеплювати дітей від інфекцій. Аргументовані
відповіді на питання щодо дорослих і дітей справ-
ляють враження на потенційних клієнтів.
2. 2 12 червня 2017 Новини№23(84)
На цьому під час відкриття пред-
ставництва Офісу залучення та під-
тримки інвестицій UkraineInvest
(Юкрейн-інвест) у Західній Україні
наголосив голова облдержадміністра-
ції Олег Гончарук.
Очільник Прикарпаття зокрема
зазначив, що за останні роки Іва-
но-Франківщина у сфері залучення
інвестицій зробила чимало. Спільно
з народними депутатами України від
області було створено інвестиційну
платформу «Єврокарпатська ініці-
атива», яка стала майданчиком для
презентації потенціалу краю з метою
розвитку співробітництва з усіма, хто
володіє інвестиційним ресурсом.
«Завдяки створенню проекту «Єв-
рокарпатська ініціатива» нам вдалося
впровадити ряд інвестиційних проек-
тів, таких як завод німецької компа-
нії «Leoni» із виробництва кабельних
мереж для всесвітньо відомих марок
автомобілів, розпочати будівниц-
тво першого із двох заводів із ви-
робництва будівельних матеріалів
французької компанії «Сен Гобен»,
- зазначив Олег Гончарук. – Поряд
з цим, ми продемонстрували, що Іва-
но-Франківщина є відкритою для за-
лучення інвестицій та готова забезпе-
чити їх реалізацію, адже розуміємо,
що інвестиції – це ключ до розвитку
регіону».
У середу, 07 червня, в приміщен-
ні Тлумацької міської ради відбулось
засідання постійної комісії міської
ради з питань бюджету, соціально-е-
кономічного розвитку та інвестицій
(голова комісії П.С.Радовець). В
роботі постійної комісії взяли участь
міський голова Роман Круховський.
На порядок денний засідання постій-
ної комісії виносились питання про
затвердження Програми « Охорони
навколишнього природного середо-
вища Тлумацької ОТГ на 2017-2021
роки », про затвердження Програми
« Поводження з твердими побутови-
ми відходами в Тлумацькій ОТГ на
2017-2021 роки » та про затверджен-
ня Програми « Питна вода 2017-2021
роки ».
Члени комісії розглянули про-
екти рішень, оформили висновки,
опрацювали та внесли уточнення і
пропозиції до проектів рішень, які
плануються до розгляду восьмої се-
сії Тлумацької міської ОТГ 09 червня
2016р.
Відбулось засідання постійної комісії
міської ради з питань бюджету, соціаль-
но-економічного розвитку та інвестицій
За період з 29.05.2017 по
02.06.2017 з районного бюджету про-
ведено фінансування соціальних ви-
плат, зокрема :
- субвенція з обласного бюдже-
ту на додаткові виплати ветеранам
ОУН-УПА – 6,0 тис. грн.;
- субвенція з державного бюджету
на надання пільг та житлових суб-
сидій населенню на оплату електро-
енергії, водопостачання і водовідве-
дення – 367,0 тис. грн.
За рахунок освітньої, медичної
субвенцій з державного бюджету,
власних надходжень з районного
бюджету по загальному фонду та ко-
штів, переданих з Тлумацької міської
ради об’єднаної територіальної гро-
мади протягом вищевказаного періо-
ду профінансовано:
- заробітна плата – 1803,8 тис.
грн.;
- нарахування на заробітну плату
– 11,7 тис. грн.;
- продукти харчування – 123,8
тис. грн.;
- енергоносїі – 136,4 тис. грн.;
- соціальні виплати, які здійсню-
ються з районного бюджету – 109,7
тис. грн.;
Cтан фінансування коштів з районного
бюджету
Олег Гончарук: «Єврокарпатська ініціа-
тива» сприяла перетворенню області на
інвестиційно привабливий регіон
На Івано-Франківщині створять
госпітальні округи
В Івано-Франківському центрі
розвитку місцевого самоврядування
відбувся семінар для медичної спіль-
ноти області на тему «Реформа меди-
цини: госпітальні округи та функці-
онування первинної ланки охорони
здоров’я».У заході взяли участь ди-
ректор Інституту розвитку територій
Юрій Ганущак, заступник голови об-
ласної державної адміністрації Бог-
дан Кобилянський, в.о. директора
департаменту охорони здоров’я ОДА
Микола Стовбан, голова постійної
комісії обласної ради з питань охо-
рони здоров’я і соціальної політики
Манолій Піцуряк та директор Іва-
но-Франківського центру розвитку
місцевого самоврядування Руслан
Панасюк.
Звертаючись до присутніх Юрій
Ганущак зазначив, що освіта і охоро-
на здоров’я є тими галузями, які най-
більше цікавлять людей і є першочер-
говими для них. «Охорона здоров’я у
нас побудована за радянським прин-
ципом, - говорить директор Інституту
розвитку територій. – І є зараз дві
альтернативи: перша з яких – бю-
джетна, інша – страхова медицина.
Бюджетна, коли немає окремого
фонду і є ризики неоплат, які наявні
в усіх державах. При страховій ме-
дицині створюються окремі страхові
фонди, де кожна людина платить зі
своєї кишені певну суму грошей, по-
рядку 9% від заробітної плати, і дер-
жава, за поданням оператора цього
фонду, оплачує послугу».
У своєму виступі спікер детально
зупинився на повноваженнях госпі-
тальних рад, формуванні бюджету,
дорожній карті та нормативних до-
кументах, які необхідні для функціо-
нування госпітальних округів. Також
спеціаліст навів приклад як створені
госпітальні округи у Дніпропетров-
ській та Житомирській областях.
У свою чергу в.о. директора ДОЗ
ОДА Микола Стовбан поділився ба-
ченням щодо поділу на госпітальні
округи Івано-Франківської області.
Буковелівська фірма ПБС відновила дорогу
«Стрий-Чернівці-Мамалига»
На замовлення Служби автомо-
більних доріг Івано-Франківської
області підприємство «Проектуван-
ня. Будівництво. Сервіс» відновило
магістраль Н10»Стрий-Чернівці-Ма-
малига» поточним середнім ремонтом
і тепер приємно подорожувати При-
карпаттям.
Про це на своїй сторінці у соцме-
режі розповів начальник Служби ав-
томобільних доріг в Івано-Франків-
ській області Василь Буджак.
В’їзд в Івано-Франківську область
з Буковини дорогою Н10»Стрий-Чер-
нівці-Мамалига».
Сторінку підготував
Святослав Гатюк
3. 312 червня 2017Новини №23(84)
26 тисяч гривень штрафу: суд виніс вирок у справі адвоката,
яка обвинувачувалась у зловживанні впливом
17 травня 2017 року до суду посту-
пило кримінальне провадження про
обвинувачення особи за ч. 2 ст. 369-2
КК України, жительки міста Коло-
миї, яка раніше не притягувалась до
кримінальної відповідальності.
У середині лютого 2017 року осо-
ба С. з метою залучення захисника
для захисту законних прав та інте-
ресів свого неповнолітнього сина, а
також прийняття кінцевого рішення
у кримінальному провадженні, що
перебуває на розгляді Коломийсько-
го міськрайонного суду, звернулась
до адвоката в м. Коломия, інформує
прес-служба суду.
У свою чергу адвокат маючи на
меті отримання неправомірної виго-
ди, повідомила особі С. що за грошо-
ву винагороду з’ясує стан розгляду
вищевказаного кримінального про-
вадження судом, а за окрему оплату
може вплинути на працівників суду
у прийнятті кінцевого рішення. 16
березня 2017 року особа С. викону-
ючи вказівки адвоката, перебуваючи
у офісному приміщенні передала ад-
вокату із рук в руки грошові кошти в
сумі 300 доларів США.
Дії обвинуваченої кваліфіковано
за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як злов-
живання впливом, тобто одержання
неправомірної вигоди для себе за
вплив на прийняття рішення особою,
уповноваженою на виконання функ-
цій держави.
Під час досудового розслідування
16 травня 2017 року в кримінально-
му провадженні між прокурором та
обвинуваченою укладено угоду про
визнання винуватості, яку в процесі
судового засідання просили суд за-
твердити.
Сьогодні, 8 червня 2017 року суд
погодився з умовами угоди та своїм
вироком визнав обвинувачену ви-
нуватою у вчиненні вищевказано-
го кримінального правопорушення
та призначив покарання у вигляді
штрафу в розмірі 1180 неоподатко-
ваних мінімумів доходів громадян,
що становить 20060 (двадцять тисяч
шістдесят) гривень та стягнув в до-
хід держави – 3714 гривень витрат за
проведення судової експертизи.
На вирок суду може бути подана
апеляція протягом тридцяти днів.
КОРОТКО
Йшов, присів, вмер:
в Івано-Франківську побли-
зу вокзалу виявили мертвого
чоловіка
В Івано-Франківську серед білого
дня помер чоловік.
Як повідомили Фіртці в Патруль-
ній поліції міста, близько пів години
тому на вулиці Привокзальній вияв-
лено тіло чоловіка без явних ознак
життя.
Медики, котрі приїхали на ви-
клик, констатували смерть. Причини
наразі невідомі.
Очевидці розповідають, що чоло-
вік йшов, потім присів на бетонний
блок, який підтримує основу білбор-
ду, а потім упав.
Поліцейські одразу встановили
особу померлого 60-річного чоловіка
з смт. Отинія.
ДПСУ: Понад 1300 україн-
ців скористалися безвізом з
ЄС, більшість - автошляхами
Станом на 17:00 11 червня понад
1300 громадян України перетнули
кордон з країнами Європейського со-
юзу без віз.
Про це повідомили у Держпри-
кордонслужбі.
За даними ДПСУ, більшість гро-
мадян використовували для подо-
рожі автомобільні пункти пропуску
(71%), а інші (29%) надали перевагу
повітряному сполученню.
Загалом кордон України у на-
прямку країн ЄС перетнули понад
40 тисяч осіб, з яких майже 8,2 тис.
громадян - з біометричними паспор-
тами. Як відомо, в ніч на 11 червня
країни-члени Євросоюзу запровади-
ли безвізовий режим для України.
З початку дії безвізового режиму
у в’їзді відмовили 5 громадянам.
Сторінку підготував
Ігор Озарук
Відбулось засідання VIII сесії Тлумацької міської ОТГ
Сьогодні, 9 червня, під голову-
ванням міського голови Романа Кру-
ховського, відбулось засідання VІІІ
сесії Тлумацької міської ради об’єд-
наної територіальної громади. До
сесійної зали на пленарне засідання
прибули 21 із 26 депутатів. На сесію
були запрошені голова Тлумацької
РДА, голова районної ради, депута-
ти районної ради, начальник відділу
Тлумацького відділення Тисмениць-
кої міської прокуратури, начальник
Тлумацького відділення поліції, ра-
йонний архітектор, начальник Дер-
жкомзему, керівники підприємств,
установ та організацій, представники
засобів масової інформації, жителі
міста Тлумач.
На порядку денному розглянуті
питання Про прийняття майна у ко-
мунальну власність, про зміну засно-
вника, назви та затвердження Стату-
ту комунального закладу «Тлумацька
дитяча музична школа» Тлумацької
міської ради об’єднаної територіаль-
ної громади Тлумацького району Іва-
но-Франківської області в новій ре-
дакції, про зміну засновника, назви
та затвердження Статуту Тлумацької
дитячо-юнацької спортивної школи
Тлумацької міської ради об’єднаної
територіальної громади Тлумацько-
го району Івано-Франківської об-
ласті в новій редакції, про зміну
засновника, назви та затвердження
Статуту Тлумацького районного бу-
динку дитячої та юнацької творчості
Тлумацької міської ради об’єднаної
територіальної громади Тлумацького
району Івано-Франківської області в
новій редакції, про створення та за-
твердження Статуту Народного дому
м.Тлумача Тлумацької міської ради
об’єднаної територіальної громади
Тлумацького району Івано-Франків-
ської області в новій редакції, про
внесення змін до персонального скла-
ду виконавчого комітету Тлумацької
міської ради об’єднаної територіаль-
ної громади VІІ скликання, затвер-
дженого рішенням міської ради від
30 грудня 2016 року № 05-1-1/2016,
та земельні питання.
З усіх питань були прийняті від-
повідні рішення.
Від 11 червня для українців за-
працював безвіз із європейськими
країнами.
Обов’язкова умова для перети-
ну кордону без візи – біометричний
паспорт. Але це не всі документи, які
потрібно при собі мати.
Митну декларацію треба заповню-
вати, якщо у вас зі собою більше 10
тисяч євро готівкою, більше 2х мо-
більних телефонів, комп’ютерів або
годинників.
А далі паспортний контроль. Го-
ловна умова подорожі без візи – біо-
метричний паспорт. Та українці, які
мають чинну шенгенську візу і закор-
донний паспорт старого зразка,теж
зможуть в’їжджати на територію ЄС.
Але навіть із біометричним паспор-
том прикордонники можуть запитати
про документи, які підтверджують
мету візиту.
Можливі документи для безвізо-
вої поїздки.
- бронювання готелю;
- лист із запрошенням від родича
або іншої приватної особи, яка ле-
гально проживає у країні ЄС;
- зворотній квиток;
- виписка з банку про достатню
кількість грошей на рахунку;
- поліс медичного страхування;
- поліс страхування цивільної від-
повідальності власника транспортно-
го засобу (у разі подорожі автомобі-
лем).
Та цього для поїздок мало. По-
цікавляться на кордоні і про гроші.
Для мандрівників розробили спеці-
альну карту Європи. В ній детальна
інформація про кожну країну ЄС, а
також скільки коштів потрібно мати
з собою.
Найдешевша Угорщина через кор-
дон пропустять, навіть, якщо плану-
єте жити на 3 євро у день. У Німеч-
чину їхати дорожче. З собою треба
взяти мінімум 45 євро. А в Естонію
аж 85.
Досвід грузинів, які вже два мі-
сяці користуються безвізовим режи-
мом, довів, що прикордонники рідко
зупиняють мандрівників. З квітня по-
вернули лише декілька десятків осіб.
Для України запрацював безвіз
4. 4 12 червня 2017 Актуально№23(84)
«Мова йде не про рік або двох», -
Віктор Андрійович Ющенко дав цей
розпливчастий прогноз восени 2008-
го, спілкуючись з пресою після чер-
гового саміту Україна-ЄС. Журналіс-
ти поцікавилися у тодішнього глави
держави, як довго можуть тривати
переговори про безвізовий режим.
Як з’ясувалося, мова йшла про во-
сім з половиною роках. За цей час
Україна встигла пережити президент-
ство Януковича, євромайдан, вуличні
бої в центрі Києва, гібридну агресію
Кремля, анексію Криму, втрату До-
нецька і Луганська, обвал національ-
ної валюти, низку подвигів, жертв,
надій і розчарувань.
Але, як не дивно, безпрецедентні
історичні потрясіння не відтіснили
безвіз на задній план і не зменшили
його значення для українського су-
спільства. Скоріше навпаки. За роки
очікування наш безвізовий режим пе-
реріс сам себе, знаходячи нові сенси і
постаючи в нових вимірах.
По-перше, він виявився майже
таким же яскравим маркером, як і
кримська анексія. Сакраментальне
питання «Чий Крим?», Що дозволяє
з ходу ідентифікувати співрозмовни-
ка, відомий кожному. Але не менш
показові і оцінки українського безві-
за - від бурхливої радості і стрима-
ного схвалення до отруйних знущань
і міркувань в дусі «стане тільки гір-
ше».
Разом з безвізовим режимом нам
було надано рідкісний за теперішніх
часів приклад - приклад безперечно
позитивного події. Це своєрідний
еталон; дистильований позитив. Як
би ми не ставилися до української
влади, як би не оцінювали заслуги
Банковій в завоюванні безвіза і су-
путній піар, сама по собі скасування
віз - безумовне благо для будь-якої
країни.
І заперечувати це здатний лише
спостерігач, який апріорі відмовляє
Україні в найменших крупицях по-
зитиву. Той, чиє емоційне неприй-
няття української дійсності сильніше
будь-яких раціональних аргументів.
В інших ситуаціях він може здатися
розважливим критиком, але безвіз
виявляє його справжню натуру.
Негативна реакція на безвізовий
режим - саме та межа, за якою по-
шуки #зради перетворюються на са-
моціль. Це індикатор, що зрівнює
російського пропагандиста з вітчиз-
няним дурнем і демонструє безпер-
спективність подальшої дискусії.
Питання про те, чий Крим, допо-
міг нам відокремити своїх від чужих.
Питання про те, добрий чи поганий
безвіз, відокремлює тих, з ким можна
говорити і сперечатися, від тих, хто
втрачений для осмисленого діалогу.
Зрозуміло, більшість активних
українців сприймають безвізовий ре-
жим як великий успіх. І це його дру-
гий вимір - символічна #перемога,
яка виявилася вище ідейних переваг.
Безвіз цінується націоналістами
і космополітами, лібералами і при-
хильниками твердої руки. Хтось
пов’язує його з розширенням особи-
стої свободи, хтось - з державним
престижем. Для одних це перш за все
символ зближення з Європою і її цін-
ностями; для інших - в першу чергу
ляпас Кремлю і символ прощання з
імперією. Одним важливіше прийти
в європейську сім’ю народів, іншим
- піти подалі від Москви. Але все це
зокрема; відтінки думок, що не зава-
жають безвізу бути нашим спільним
завоюванням.
Тим сильніше контраст з іншими
символічними #ПЕРЕМОГА остан-
нього часу: як правило, вони не кон-
солідують українське суспільство, а
оголюють існуючі в ньому протиріч-
чя.
Блокування російських інтер-
нет-сервісів, мовні квоти на телеба-
ченні, столичний проспект Шухевича
- все це приводить у захват одних і
розчаровує інших, причому опонен-
тами стають недавні соратники по
Евромайдану.
Процес активно стимулюється
правлячими колами, і, швидше за
все, перед нами нова українська по-
вістка на найближчі роки.
На цьому тлі отриманий безвіз ви-
глядає запізнілим привітом з минуло-
го. Відлунням того часу, коли ми ще
не ділилися на лібералів і націона-
лістів, а разом виходили на Майдан,
і наші мрії про майбутньому не зда-
валися такими, що суперечать один
одному.
Не потрібно ілюзій: повернути
недавнє минуле, що стало історією,
вже не вийде. Поділ українського су-
спільства на опонуючі один одному
групи намітилося з упевненістю і без-
поворотно. Може статися, що безві-
зовий режим - це останній тріумф
євромайдану, наша остання спільна
перемога. І тому двозначно важлива.
Існує і третій вимір безвізу. На
сьогодні це головний іміджевий актив
української влади; її найвище досяг-
нення і стрижень майбутніх виборчих
кампаній.
Вітчизняному істеблішменту він
дався важко. У ряді випадків дове-
лося переступати через себе і приду-
шувати власні бажання - аби не роз-
сердити Європу, яка виступала в ролі
вимогливого і прискіпливого тренера.
Але хоча теоретично безвіз - лише
один з етапів нашого руху в ЄС,
практично справа йде трохи інак-
ше. Як би не розвивалися подальші
євроінтеграційні процеси, нинішнє
українське керівництво навряд чи от-
римає від Європи щось настільки ж
яскраве, знакове і зрозуміле пересіч-
ному виборцю.
Мабуть, символічніше безвізово-
го режиму може бути тільки вступ
України до Євросоюзу або НАТО,
а це вельми неблизька перспектива.
Тому велика ймовірність, що безвіз
буде розглядатися на Банковій і Гру-
шевського як особистий рекорд, пере-
вершити який все одно не вдасться.
А, значить, можна зітхнути з полег-
шенням, потихеньку закинути трену-
вання і робити те, що хочеться.
Збіг чи ні, але відразу після того,
як в Брюсселі був остаточно затвер-
джений безвізовий режим, в Києві
стали генеруватися неоднозначні рі-
шення, які не приймалися протягом
трьох воєнних років.
«Якщо віз вже немає, то все доз-
волено», - схоже, ця думка все-таки
зріє в керівних головах. Питання в
тому, наскільки стануть сміливими
мешканці Печерських пагорбів, і як
далеко зважаться відійти від обтяж-
ливих європейських цінностей.
Звичайно, існує загроза припинен-
ня безвізу, але чи спрацює цей запо-
біжник на практиці, чи виявиться він
досить дієвим?
Мабуть, варто бути готовими до
того, що роль головного контролера
української влади поступово перей-
де від євробюрократії до нашого су-
спільства.
І тоді стане ясно, чи вистачає у
нас волі, щоб відстоювати європей-
ський шлях України - і розуміти під
ним щось більше, ніж безвізові поїзд-
ки в ЄС.
Михайло Дубинянський, для УП
Три виміри безвізу
Блаженніший Любомир Гузар був
дописувачем «Української правди» з
2011 року. Він знаходив правильні і
потрібні слова у найскладніші, най-
незрозуміліші часи в історії нашої
країни. Він ніколи не наказував. Але
вів за собою тисячі людей дорогою
любові й поваги до іншого. Пропо-
відував любов навіть тоді, коли зда-
валося, що єдина зброя – злість і
агресія.
«Не можна будувати країну на
ненависті», – не втомлювався пов-
торювати він. Нам тепер залишаєть-
ся не забувати ці слова. Сьогодні,
в день прощання із Блаженнішим у
Львові, «Українська правда» опу-
блікувала останню його колонку,
яку він написав для нашого видан-
ня.
Автор цих колонок, які час від часу
з’являються в «Українській правді»,
дуже вдячний читачам, котрі не лі-
нуються написати свою думку, свій
коментар до прочитаного. Буває, що
вони згодні з поглядами автора, і це
його тішить. Однак трапляється, що
читач критикує написане. У цьому
разі також слід висловити подяку, бо
такий коментар свідчить, що людина
уважно прочитала текст і не вагалася
викласти свою думку.
Нещодавно надрукований в
«Українській правді» матеріал під
назвою «Наскільки ті, кому ми дору-
чаємо долю нашого народу, справді є
богобоязливими людьми?» виклика-
ла низку негативних коментарів.
Найчастіше траплявся закид, що
надто багато мовиться про людей
при владі, що зменшує до них пова-
гу. Коментатори слушно зауважують,
що релігійність у виконанні обов’яз-
ків однаково важлива для всіх гро-
мадян. Ті, кого ми окреслюємо як
звичайних громадян, тобто люди, які
не мають якоїсь особливої владної
відповідальності, не менше від їхніх
співвітчизників, вибраних ними чи
призначених, теж повинні послідов-
но позитивно поводитися, діяти як
справді богобоязливі люди. Свята
правда!
Автор цих рядків хоче звернути
увагу, що не існує двох різних рівнів
релігійно натхненної поведінки. Усі
однаково повинні про це дбати, якщо
справді щиро бажають будувати кра-
ще майбутнє для нашого народу. І всі
однаково, незалежно від особистого
покликання, мають справді щиро бу-
дувати.
Звертаючи увагу на особливу від-
повідальність осіб при владі, автор
робить це не тому, що вважає їх гір-
шими людьми, а тому, що своєю не-
послідовністю у поведінці вони руй-
нують те, що мали б будувати.
Запитаймо себе: якою повагою
в народі серед звичайних громадян
втішаються можновладці? Далеко не
такою, яку б повинні мати. А хто в
цьому винен? З великою прикрістю
мусимо ствердити, і звичайні грома-
дяни цього свідомі, що самі люди при
владі. Не буду описувати, як вони
руйнують власну репутацію.
Нехай кожна особа, що має вла-
ду, незалежно на якому рівні відпо-
відальності перебуває, щиро пере-
вірить: як вона поводиться супроти
інших людей, як використовує при-
значений для роботи час, якими
словами звертається до інших поса-
довців, наскільки її слова віддзерка-
люють об’єктивну правду, які права
вона собі приписує?
Можновладці мають пам’ятати,
що вони видимі для звичайних грома-
дян. Не варто створювати враження
(з допомогою технократів чи інших
подібних спеціалістів) про бездоган-
ну діяльність, бо нічого тривкого не
можна збудувати на хитких основах.
Дуже часто чуємо питання: що і
як нам робити, аби будувати солідну
державу? На це питання так само ча-
сто чуємо таку відповідь: треба здійс-
нити ті чи ті реформи, наслідуючи
певні національні спільноти. Крім
того, звучить ще багато інших порад.
Немає сумніву, що нам треба му-
дро та справедливо організувати наше
суспільне життя. Але не достатньо
перераховувати способи розв’язання
труднощів, хоч би які мудрі та ефек-
тивні ці способи були. Кожна люди-
на має конкретно, відповідно до своїх
завдань і можливостей, здійснювати
те, що справді може запевнити існу-
вання держави, якою повинна бути
наша рідна Україна.
Нашим прагненням – а не просто
мрією – повинно бути те, щоб усі ми,
як добре виховані сини й дочки сво-
го народу, здійснювали свої життєві
завдання, вкладали свою частку в
розбудову загального блага послідов-
ними, справді богобоязливими зусил-
лями. У цьому нам, Боже, допоможи!
+ Любомир
Остання колонка Любомира Гузара
5. 512 червня 2017Іторія і сьогодення №23(84)
Свята та події
12 чернвня - День працівників фондо-
вого ринку
Це свято було засновано в 2008 році, щоб відзначити значимість
співробітників фондового ринку, робота яких впливає на економічні
реформи та інвестиційний клімат у державі.
Становлення ринку цінних паперів в нашій країні почалося в
1991 році з введенням в дію Закону України «Про цінні папери та
фондовий ринок». Серед його учасників знаходяться не тільки акці-
онерні товариства, але і безліч біржових організацій. Вся їх діяль-
ність спрямована на залучення капіталів і примноження досягнутих
результатів.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має у
своєму потенціалі не лише кваліфіковані кадри, а й важелі управ-
ління, що впливають на успішний розвиток різних секторів еконо-
міки. На засіданнях круглого столу аналітики піднімають питання,
що стосуються контролю за діяльністю учасників фондового ринку,
цивілізованого підходу в рамках співпраці, інформаційного забезпе-
чення. Все це дозволяє координувати процеси спільної діяльності і
заповнювати прогалини в знаннях.
Ринок цінних паперів впливає практично на всі державні проце-
си. Від його діяльності залежить відкритість України як партнера.
А професіоналізм працівників фондового ринку зайвий раз показує,
наскільки держава готова до міжнародного співробітництва.
16 червня - Міжнародний День
батька
Батьки - найдорожчі на землі люди для кожного з нас. Завдяки
їм ми з`являємося на цей світ, отримуємо путівку в життя і весь час
потребуємо підтримки. Роль батька у вихованні дітей має величезне
значення, оскільки асоціюється з силою, мужністю та досвідом.
Це свято вперше було відзначено в США в 1910 році. З тих пір
пройшло багато часу. У багатьох країнах у третю неділю червня в
знак вдячності і поваги віддають почесті чоловікам-батькам. Україна
поки ще не приєдналася до цієї традиції і не внесла свято в свій ре-
єстр. Але від цього роль батьків не зменшується, а навпаки, зростає
і міцніє.
Це сімейне свято вважається дуже важливим, оскільки чоловікові
доводиться звалювати на свої міцні плечі безліч турбот, що вплива-
ють на щастя і достаток.
Для більшості з нас батько - опора у всіх життєвих справах. Від
його участі залежать наші успіхи, адже навіть завдяки моральній
підтримці ми здатні звернути гори і добитися бажаних результатів.
День батька в більшості сім`ях відзначать тихо, в домашній і
затишній атмосфері. Оскільки свято припадає на літній день, то не
виключено, що багато відправляться на природу, щоб біля вогню
під гітару поспілкуватися з тими, хто є сімейним оплотом в самому
широкому сенсі цього слова.
Віщий Олег:під князівським щитом
Продовження (частина 3-та)
Початок в попередньому номері.
Візантійська імперія переживала
тоді не кращі часи: посилився тиск
арабів на її малоазіатські володіння,
а всередині країни вибухнув заколот
під керівництвом Андроніка Дуки.
Олег, через вивідувачів, знав про си-
туацію у Константинополі. Він уклав
союз проти імперії з Болгарським
царством. Цар Сімеон, тогочасний
болгарський правитель, пообіцяв
пропустити через свої володіння су-
ходільну частину руського війська.
Назбиравши велику армію та до-
бре підготувавшись, Олег вирушив у
похід. Його суходільна армія набли-
зилась до мурів Константинополя в
той час як флот підійшов до входу у
бухту Золотий Ріг, що була морськи-
ми воротами міста. На протилежних
берегах бухти, у найвужчому місці
стояли дві башти, поміж якими у разі
небезпеки натягувався залізний лан-
цюг, що перекривав вхід до неї. Заго-
рода ця була дуже міцною - розбити
її було практично неможливо.
Греки, перед флотом Олега, відра-
зу ж зачинили бухту, але уявіть собі
їхнє здивування, коли вони побачили
ворожі кораблі практично у місті, за
ланцюгом. Це сталося завдяки хи-
трощам Олега. Ось як пише Нестор:
«Звелів Олег своїм воїнам зробити
колеса і поставити на них кораблі. І
з попутним вітром здійняли вони віт-
рила і пішли з боку поля до міста».
Лементарні знання з механіки да-
ють змогу зрозуміти неможливість
руху суходолом навіть легких кора-
блів використовуючи лише вітрила.
Тільки для того, щоб зрушити їх з
місця довелося б впрягати у кожне
судно кілька пар волів чи коней або
велику кількість людей. Так і чини-
ли слов’яни, коли тягли волоком на
котках свої ладді суходолом між річ-
ками або в обхід порогів. Саме так
ратники Олега і перемістили флот в
обхід ланцюга.
Поява кораблів Олега в Золотому
Розі означала повну облогу: руське
військо оточило Константинополь і з
суші, і з моря. Греки змушені були
вдатись до мирних переговорів. При-
слані імператором посли сказали:
«Не губи міста, дамо тобі данини
скільки забажаєш». За тим же літо-
писом Олег «наказав» імператору
Леону (Леву VI) та його брату-співп-
равителю Олександру дати по 12 гри-
вень срібла на кожну ладдю. Таким
чином, Олегове військо отримало ви-
куп у розмірі 24 тисячі гривень - ве-
личезну для того часу суму.
Вміло проведена військова кампа-
нія принесла Русі важливу перемогу
й вигідні умови союзної угоди. Візан-
тія зобов’язалася платити Києву да-
нину. За це Олег і його наступники
мали надавати імперії постійну вій-
ськову допомогу. Спочатку, в тому
ж 907 році, була укладена попередня
коротка русько-візантійська угода,
а згодом, 911 року, - підписано до-
кладний союзний договір. Саме після
походу на Константинополь прозвав
народ Олега віщим (чаклуном, чарів-
ником). Люди вірили, що Олег мав
незвичайні здібності та надлюдську
силу.
Після 911 року руські літописці
«згубили» Олега. Смерть Олега є
майже цілковитою таємницею. Не-
стор датує її 912 роком, а Новгород-
ський літопис - 922. Новгородський
літописець повідомляє, що князь
загинув, коли «ходив за море», але
не вказує за яке саме. Можливо за
Чорне? Ця версія має непрямі під-
твердження з одного хозарського
документа кінця Х століття про неві-
домий нашим літописцям похід русь-
кого війська на Константинополь. Це
джерело сповіщає, що князя Хельгу
(Олега) розгромили хозари й при-
мусили його здійснити морський по-
хід під Царгород. Похід закінчився
невдачею - візантійці спалили флот
Олега «грецьким вогнем», сам же
князь втік до Персії де і загинув.
Арабський географ та історик
Ал-Масуді, що жив у першій поло-
вині Х століття, сповіщає, що якісь
руси на 500 кораблях (цифра, ма-
буть, дуже перебільшена) попливли
угору Доном, волоком перетягли лад-
ді на Волгу, спустилися до її гирла
і попливли Каспійським морем на
південь, вздовж західного узбережжя
Закавказзя. Ал-Масуді та інші араб-
ські автори, яким також був відомий
каспійський похід Олега, стверджу-
ють, що руси зіткнулись з ворогом
(найвірогідніше, з персами) і майже
всі загинули. Мабуть, тоді загинув
і Олег. Цей похід знавці творчості
Ал-Масуді датують 912-913 роками.
Отож можна припустити, що Олег
загинув у Прикаспії. Проте давньо-
руським літописцям це не було ві-
домо. Зате «Повість временних літ»
містить легенду про смерть князя від
укусу змії, яка виповзла із черепа ко-
лись улюбленого Олегом коня. Ще
раніше князь питав у волхвів: «Від
чого я помру?» І мовив йому один
чудесник: «Від коня твого улюбле-
ного». Сказав Олег тоді: «Ніколи не
сяду на нього і не побачу його біль-
ше». Звелів годувати князь коня, а
через п’ять років спитав конюхів:
«Де кінь мій, якого наказав я годува-
ти і берегти». Ті відповіли: «Помер».
Промовив тоді князь: «Неправду ка-
жуть волхви: кінь помер, а я живий».
Поїхав Олег на те місце де лежали
голі кістки коня. Посміявся і мовив:
«Чи від цього черепа смерть мені
прийняти?» «І наступив він ногою на
череп, - свідчить літописець, - і ви-
повзла з черепа змія, і вжалила його
в ногу. І від того розхворівся і помер
він».
Нестор подає легенду без дати,
одразу після передачі змісту русь-
ко-візантійської угоди 911 року. Твір
Пушкіна «Песнь о вещем Олеге» в
поетичній формі переказує цю ле-
генду. Смерть Олега від укусу змії
коротко описана і в Новгородському
літописі.
Фольклористи, що досліджували
легенду про смерть Олега, встанови-
ли її залежність від древньої ісланд-
ської саги про Орвара-Одда, який
також загинув від власного коня. Так
елемент варязької саги потрапив до
руського літопису. Хоча не виклю-
чено, що поштовхом до створення
легенди ддійсно стала смерть князя
від укусу змії. Але вірогідніше все це
пояснюється вірою народу в те, що
Олег був віщим здолала його доля,
фатум, сильніший за будь-яку люд-
ську силу. Чаклун, котрий напроро-
чив князю смерть від коня, був лише
знаряддям у руках невблаганної долі.
Саме так, за народними уявлення-
ми, і мав померти Олег Віщий, - а
не скласти буйну голову у битві, що
відбувались тоді майже безперервно і
вважались буденною справою.
6. 6 12 червня 2017 Рецепти№23(84)
Сирно-фруктовий літ-
ній торт без випікання
Смачний м’який фруктовий торт.
Що може бути краще, ніж рецепт
торта, який легко зробити без випі-
кання? Адже це ж економія часу, та й
спосіб приготування досить простий.
Додайте в запропонований нами ре-
цепт трохи фантазії, бажання, а го-
ловне - не бійтеся експериментів. І
Ви побачите, що простий літній торт
може бути вишуканим і неповторним.
Потіште себе і своїх близьких смач-
ним м’яким тортом. Крім того, за-
мість винограду, як в рецепті, можна
додавати будь-які фрукти за Вашим
смаком. Приємного апетиту!
Кількість порцій 8
Час приготування 25 хв
1. 1. Сир 15% жирності — 200 г
2. 2. Сметана 20% жирності —
500 г
3. 3. Вершкове масло — 180 г
4. 4. Пісочне печиво — 400 г
5. 5. Желатин — 30 г
6. 6. Цукор — 1 ст.
7. 7. Виноград — 600 г
8. 8. Волоські горіхи — 100 г
Інгредієнти для цього рецепту ви
можете купити в таких супермарке-
тах:
Приготування:
1. Розтопити вершкове масло на
водяній бані.
2. Подрібнити печиво в дріб-
ну крихту до однорідного стану (за
допомогою качалки або блендера) і
перемішати з розтопленим маслом.
Зачекати, доки суміш трохи охолоне.
3. Взяти форму для торта і ви-
класти на неї харчову плівку (так
буде простіше діставати торт). На
дно форми рівномірним шаром ви-
клсти суміш з масла і печива, втрам-
бувати і поставити охолоджуватися в
холодильник на 1-2 години.
4. Желатин залити склянкою
води і залишити набрякати на 40-60
хв.
5. Цукровий пісок, сметану і
протертий сир добре збити за допо-
могою блендера.
6. Набряклий желатин постави-
ти на слабкий вогонь і постійно помі-
шувати до повного розчинення, після
цього дати йому трохи охолонути.
7. Влити розтоплений желатин в
сирну масу і добре все перемішати.
8. На застиглий холодний корж
викласти шаром виноград і зверху
залити сирним кремом, після цього
поставити в холодильник до повного
охолодження, приблизно на 40 хви-
лин.
9. Коли торт охолоне, необхыд-
но зняти бортик роз’ємної форми і
обережно видалити харчову плівку.
10. Залишилось прикрасити торт
подрібненими горіхами та виногра-
дом.
Рецепт: Торт “Літній”
Інгредієнти :
* Бісквіт – 300 гр. (можна купити
готовий або приготувати самим)
* Сметана – 500 гр.
* Цукор – 1 ст.
* Желатин – 3 ст. лож.
* Полуниця
* Ківі
Приготування торта:
Желатин заллємо 0,5 склянки
холодної води на 30 хвилин. У цей
час сметану взобьем з цукром. Після
30 хв. желатин поставимо на вогонь
і подогреем до повного розчинення
(важливо не доводити до кипіння).
Введемо в желатин сметану тонень-
кою цівкою постійно помішуючи.
Застелив глибокий посуд харчо-
вою плівкою, на дно викладемо на-
різані на половинки ягоди полуниці
і ківі, потім шар поламаного на шма-
точки бісквіта, знову шар ягід і шар
бісквіта.
Заллємо нашої сумішшю сметани і
желатину, і приберемо в холодильник
на 2 години. Після 2-х годин дістаємо
тортик з холодильника і акуратно пе-
ревертаємо на блюдо.
Салат “Капрезе”
Для приготування цього салату,
помідори і моцареллу беремо при-
близно однакової величини. Моца-
реллу краще брати в розсолі: вона
м’яка і ніжна, прекрасно пасує до
цієї страви. Помідори можна брати
будь-які, але я найбільше люблю такі
“солодкі” – рожеві або волове серце.
Інгредієнти
2-3 кульки моцарелли
4-5 помідорів
базилік
оливкова олія
сіль, перець
Приготування
Приготування салату-закуски “Ка-
презе” не вимагає ніяких особливих
навичок та умінь. Все легко і просто:
миємо, нарізаємо і викладаємо. Ну і
ще один момент: ніж все-таки для та-
кого діла має бути гострим .
Помідори нарізаємо товщиною
близько 5 мм.
Орієнтовно такою самою товщи-
ною (можна і трохи тонше) нарізаємо
моцареллу.
Перекладаємо почергово: скибка
помідора, скибка моцарелли.
Цю красу солимо, перчимо, я ще
посипаю легенько сушеними італій-
ськими травами. Збризкуємо олив-
ковою олією і прикрашаємо зверху
базиліком. Гарно дуже.
Салат з редискою,
огірками та соняшнико-
вим насінням
Сьогодні запрошуємо до дегуста-
ції простого, але цікавого салатика з
редискою та огірком. Він може бути
і дієтичним, якщо олії додавати по-
менше.
Інгредієнти
Пучок салату
200 г редиски
200 г огірка
40-50 г очищеного соняшникового
насіння
кріп, зелена цибуля – за бажан-
ням
Заправка
1 ст. л олії
2 ст. л. води
1 ч л оцту (або 2 ч. л. лимонного
соку)
Пів ложечки солі
Пів ложечки цукру
Мелений перець – чорний або су-
міш
Приготування
Редиску та огірок ріжемо кру-
жальцями або напівкружальцями, за-
лежно від розміру.
Салат миємо, рвемо його руками і
викладаємо в посудину.
Додаємо огірки і редиску до сала-
ту.
Додаємо насіння соняшника. За
бажанням можна ще додати кріп, мо-
лоденьку цибульку.
Наступним кроком змішуємо ін-
гредієнти для заправки: олію, оцет
(або лимонний сік), воду, сіль, пе-
рець, цукор.
Усіх інгредієнтів до заправки кра-
ще давати за власним смаком, бо де-
хто любить більш солоне чи перчене,
а хтось взагалі не дає солі. Тож, у
заправці орієнтуйтеся на свій смак.
Поливаємо заправкою салат і
одразу ж подаємо… чи поїдаємо ))).
Смачного!
P.S. Ніхто не постраждає, якщо
замість заправки до салату додати
сметану або майонез
Грецький салат
Один з найпопулярніших і про-
стих класичних салатів зі свіжих се-
зонних овочів з фетою і оливками.
Для приготування нам знадобить-
ся:
- 2 листи лаваша,
- 2 столові ложки оливкової олії,
- 0.25 г. склянки дрібно нарізаної
м’яти,
- 2 столові ложки солі в пластів-
цях,
- 400 г кольорових маленьких по-
мідорів, розрізаних навпіл,
- 8 маленьких огірків, нарізаних
вздовж четвертинками,
- 1 стручковий подрібнений пе-
рець,
- 250 г оливок,
- 125 г фети, нарізаної кубиками
соус:
- 0.25 стакан оливкової олії,
- 0.25 склянки листя м’яти,
- 0.25 склянки листя орегано,
- 0.25 склянки петрушки,
- 0.25 столова ложка винного оцту,
- 1 столова ложка гірчиці піжон-
ської,
- 1 подрібнений зубчик часнику.
Час приготування: 30 хв Кількість
порцій: 8
Як готувати:
1. Розігрійте духовку до 180 С.
Покладіть на 2 дека папір для випіч-
ки.
2. Збризніть одну сторону лаваша
маслом, додайте сіль і м’яту. Розріж-
те лаваш на 8 шматочків і викладіть
його на листи для випічки. Випікайте
протягом 5-10 хвилин до золотистої
скоринки.
Подайте підсмажений лаваш до
салату окремо. Перед запіканням
ви можете змастити його не чистою
оливковою олією, а олією з додаван-
ням улюблених прянощів. Додайте
індійський акцент, використовуючи
каррі, кумін, коріандр
3. Соус: помістіть всі інгредієнти
в блендер і збивайте до отримання
однорідної маси. Приправте за сма-
ком.
4. Змішайте в мисці помідори,
огірки, перець, оливки і фету. Роз-
кладіть в тарілки, додайте лаваш і
соус.
Сторінку підготувала
Ольга Мороз
7. 712 червня 2017Культура та духовність №23(84)
Львівщина провела в останню дорогу
Блаженнішого Любомира Гузара
батаготисячною траурною процесією
Сьогодні, 3 червня, останній день прощання на Львівщині з Бла-
женнішим Любомиром Гузаром.
Від ранку у Соборі святого Юра тривала літургія, опісля розпоча-
лася траурна процесія. Тисячі вірян прийшли аби віддати шану кар-
диналу та вирушили скорботною ходою центром міста. Колона попря-
мувала від Собору святого Юра до Михайлівської церкви на вулиці
Винниченка.
Завтра, 4 червня, кортеж з тілом Блаженнішого Любомира прибуде
в Київ до Патріаршого собору Воскресіння Христового, де й похова-
ють колишнього предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви
зранку у понеділок.
Творчий звіт клубу с.Вікняни
Вже традиційно, щороку, заклади культури звітують про свою ро-
боту. Виключенням не стало і с. Вікняни Тлумацької об’єднаної те-
риторіальної громади, де у неділю 4 червня пройшов творчий звіт
«Мистецтво нашого села».
Участь у святі взяли настоятель церкви Різдва Пресвятої Бого-
родиці о.Роман Козак, голова Тлумацької об’єднаної територіальної
громади Роман Петрович Круховський , заступник голови Тлумацької
ОТГ Ігор Мандар, кандидат мистецтвознавства, викладач кафедри
«театрального мистецтва» Інституту мистецтв Прикарпатського Наці-
онального університету ім.В.Стефаника Оксана Федорків, в.о.старо-
сти с.Вікняни Мирослав Красняк, жителі села та запрошені.
Проведене свято подарувало усім присутнім позитивні емоції та не-
забутні враження. Під час заходу у залі панувала святкова атмосфе-
ра, а глядачі вдячними оплесками вітали ансамбль «Грона калини»,
солістів І.Лущак, О.Ягасик,С.Глущак, О.Красняк, читців М.Кузів і
У.Барчук, дитячий драматичний гурток із «Сватанням» та молодіж-
ний фолькльорний колектив із «Сучасними вечорницями». Спеціаль-
ним гостем свята став Михайло Ковтун, який презентував вікнянцям
пісню «Мої Вікняни».
Стежками рідного краю…
Гімназисти вивчають історію,
побут, звичаї нашого краю не
тільки з підручників, а й мандру-
ють історичними стежками Гали-
чини.
Так учні 1(5)-х класів зі свої-
ми класними керівниками Лабою
А.В. та Вишневською Л.Є, учи-
телем географії Стринаглюк Г.В.
31 травня побували на екскурсії в
національному заповіднику «Дав-
ній Галич». Першими їх зустрів
пам’ятник «Меч і Рало», що висо-
чить напроти музею народної ар-
хітектури і побуту Прикарпаття.
Діти були вражені тим, що в одно-
му місці зібрані дуже цікаві зраз-
ки національного українського
житла: Бойківщини, Гуцульщини,
Опілля та Покуття. Зацікавлено
слухали розповідь екскурсовода
про дві гражди, типову гуцуль-
ську хату, опільську «мазанку»,
кузню, покутські садиби та олій-
ню, бойківську хату 1848 року.
Захоплення викликав типовий ре-
манент, предмети побуту, одягу,
ікони, прикраси, шкільне прилад-
дя. Також відвідали Центр реабі-
літації диких тварин, музей, який
знаходиться на території Галиць-
кого національного природного
парку. Під час відпочинку гімна-
зисти грали в ігри, допомагали го-
тувати обід.
У Київському національному
університеті імені Тараса
Шевченка,умежахХЕкуменічного
соціального тижня «Гідність –
Служіння – Солідарність: на
шляху оновлення країни» 7
червня відбулась презентація
виставки «Патріарх Йосиф
Сліпий: бути собою». Презентацію
розпочав доктор історичних наук
Олег Турій, наголосивши на
важливості постаті Патріарха
в історії Української Греко-
Католицької Церкви. Доктор Олег
Турій передав слово особистому
секретарю Патріарха Йосифа
отцю-доктору Івану Дацьку.
Виставка складається з 10
банерів, на яких висвітлено
головні сторінки життя
Патріарха. Отець Іван Дацько
детально розповів про кожний
із них, поділившись особистими
спогадами про Йосифа Сліпого.
На завершення презентації він
підсумував виставку словами: «Це
був великий муж і я дякую Богу,
що міг йому служити». За словами
Олега Турія, концепція виставки
виникла під час обговорень про
святкування 125-річниці від
народження Патріарха Йосипа
Сліпого. Зокрема, він підкреслив,
що основна її ідея полягає на
унаочненні Заповіту Великого
Патріарха.
Нагадаємо, що виставка була
організована Інститутом історії
Церкви та Київським центром
УКУ. Графічне оформлення
виставки «Патріарх Йосип
Сліпий: бути собою» належить
Олександру Ласкіну.
Сторінку підготувала
Оксана Гутник
«Це був великий муж»: у Києві презенту-
вали виставку, присвячену Йосипу Сліпому
8. 8 12 червня 2017 Людські долі№23(84)
ВЕСНАПРОСИЛАСЯНАСВІТ—І
СОФІЯ ВІДЧУВАЛА, ЯК ТРЕПЕТНО
Й ТИХО ВІН ОНОВЛЮЄТЬСЯ.
ЗАДИВИЛАСЬ У СИНЯВУ НЕБА,
ПРИСЛУХАЛАСЯ ДО ЧИСТОГО,
ВОЛОГОГОВЕСНЯНОГОСПОКОЮ.
НІ, ВОНА НЕ ПОМИЛИЛАСЯ. ОСЬ
ВОНИ — РІДНІ, МИЛІ ЦЯТОЧКИ,
ЩО СТАЮТЬ УСЕ БЛИЖЧИМИ І
БІЛЬШИМИ.НАРЕШТІПОБАЧИЛА
ЇХЗБЛИЗЬКА,ПОЧУЛАРАДІСНИЙ
ПЕРЕГУК. ГУСИ-ГУСЕНЯТА
ПОВЕРНУЛИСЯ ДО РІДНОГО
КРАЮ! З ОЧЕЙ ВИКОТИЛАСЯ
СЛЬОЗА — І ЗГАДАЛИСЯ СОФІЇ
МИЛА НЕНЬКА. ЗГАДАЛАСЯ,
ЯК ЧЕКАЛИ ВОНИ ЩОВЕСНИ
ПОВЕРНЕННЯ ПТАШОК І ЯК
ПРОЩАЛИСЯ З НИМИ ЩООСЕНІ.
МАЛА СОФІЯ НЕ РОЗУМІЛА
НІ ТОГО ПРОЩАЛЬНОГО
ПОГЛЯДУ МАТЕРІ ВОСЕНИ, НІ
РАДІСНОГО ВЕСНЯНОГО. ЦЕ
ВОНА ЗРОЗУМІЛА ЗГОДОМ,
КОЛИ СУСІДКА ОБІЗВАЛА МАМУ
«ЛЕМЧИХОЮ», НА ЩО ВОНА
СПОКІЙНОІЛАГІДНОВІДПОВІЛА:
«ЛАСКА БОЖА, ЩО ТИ НЕЮ НЕ Є
І НЕ БУДЕШ, БО СЕРЕД ЛЕМКІВ
ТАКИХНЕМА».
…Лемківщина. Солодкий
милий край. Софія нічого не знала
про ту милу сторононьку, за якою
так тужили мама, котра приходила
в їхні сни і цупко трималася в
пам’яті. Там залишилися дім,
який вони вдвох із татом тільки
звели, спільними зусиллями
нажите добро. Їхній синочок
народився в тому дивовижному
краї, там побачив чарівну синяву
неба, там ступив свій перший
крок, там бігав росяними луками,
розганяючи табуни гусей…
Біда прийшла неочікувано.
Повернулися якось тато Міхал
додому сумні й пригнічені. Сіли
край столу й мовчать. Ледве
витягнули мамка з батька страшну
новину: «Нас виселяють». Куди?
Чому?! — болем кричали мамині
очі. Маленькі, худенькі мама
стали ніби ще менші від такої
новини. Виходить, вони не все
знали на своєму маленькому
хуторі. З багатьох місцин люди
вже повиїжджали, бо хто опирався
— тих виловлювали і відправляли
силоміць. Що робити?
«А може, та біда якось нас
обмине?» — з надією, несміливо
мовили мама. «Ой нє, певно жи
нє. Піду до рідні та запитаю,
що будем робити», — сумно
відказали тато.
…Дотягнула сім’я в страсі та
надії до осені. І коли вже позолота
забарвила ліс, темної холодної
ночі люди таки вирушили в
дорогу. А перед тим закопали в
садку, що могли. В серденьку
жила надія, що все перемелеться
— і вони ще вернуть до рідного
осідку.
Глупа холодна ніч дрімала над
світом, злегка здригаючись від
поодиноких пострілів, що лунали
в лісі. Сторожко стриг вушками
коник, поцокуючи копитцями.
Куди вони їдуть? Може, все-таки
вернуть? Може, все перемелеться?
Невідомість лякала, холодила
душу печаллю, прощальним
болем за рідним і милим серцю
обійстям. Коли засіріло на день,
тоді ненька й побачили в сірому
небі журавлиний ключ, почули
тужливе курликання — і запеклося
серденько тугою та болем. «Весна
ще покличе птахів у рідні місця,
— подумали гірко. — А чи
повернусь я до милого краю?» І
мама ще міцніше пригорнули до
серденька закутаного в ковдру
свого білявого хлопчика, який
солодко спав, заколисаний на
возі.
Чужина зустріла сім’ю голодом,
холодом, бідністю, що визирала з
усіх куточків хатини, яку їй дали.
Там жили поляки, яких виселили
напередодні. У хаті не було, як
пригадували мама, живого місця:
стіни, стеля, долівка поколупані,
продірявлені. І німа туга оповила
серця вигнанців.
Збігали дні, місяці. Софійка
з братиком народилися вже
тут, у вигнанні. Коли дівчинка
підросла, не раз бачила, як гірко
і сумно дивилися в осінні небеса
мама, проводжаючи прощальним
поглядом пташині ключі. А як
променилося тихою радістю все
їхнє єство навесні, коли ті ж
птахи радісним окликом вітали
рідну землю! «Прилетіли кохані
пташки», — шепотіли ненька.
Часто вечорами мама оповідали
дітям про чудовий лемківський
край, наспівували пісеньки — і в
тих розповідях бриніла тиха жура
втраченої солодкої надії. Надії
повернутися в дивовижний, любий
край. «Хоч би раз іще увидіти,
хоч би раз вдихнути того повітря,
помилуватись луками і лісами,
посидіти на березі річечки», — не
раз скрушно лебеділи матінка.
Софія дуже любила своїх
батьків — щирих, привітних,
роботящих лемків. Особливо маму
— тиху, лагідну, мов сонечко.
«Господи, напевно, все, що в Тебе
було найкращим, Ти дав мені
в моїх батьках. Спасибі ж Тобі,
Отче Небесний», — не раз думала
Софія.
Батькові усе-таки випала одна-
єдина нагода за життя побувати
в рідному краї. Софія пригадує,
як вслухалися ненька в кожне
слово, мовлене татом по приїзді.
А коли батько поставили перед
нею на блюдечку жменьку ожини
(як вони їх привезли — один Бог
знає), то складалося враження,
що злиток золота не приніс би
мамі такого зачудування, такої
захопливої радості, як ті ягоди.
Мама спершу нахилилися,
заплющили очі й вдихнули
запах, а потім тихенько, щемко
прошелестіли самими вустами:
«Мої, наші ягідки. Наші…» І
заплакали.
Тихенькі, маленькі, лагідні
й добрі, наче сонечко, мама…
Їхня доброта була дивовижною
в поступливості, смиренності,
покорі, згідливості… Такою мама
залишилися в людській пам’яті.
Ганна ШУТУРМА
ОЖИНИ З ЛЕМКІВЩИНИ
Ніжні промені весняного со-
нечка грайливо переливалися на
світлих стінах церкви, немовби
вкриваючи їх легкою позолотою.
усміхнений ранок, умитий чисти-
ми росами, врочисто зустрічав
людей на порозі храму і ласкаво
запрошував у святково прибране
приміщення. парафіяни проходи-
ли і розсідалися на лавах. стиха
гомоніли між собою, очікуючи на
молоду пару, котра того дня мала
вінчатися.
Священик уважно спостерігав
за людьми. Він намагався вловити
їхній настрій, відчути їхні почут-
тя і переживання. Але мимоволі
його погляд із ледь помітними для
сторонніх іскорками суму знову й
знову ковзав по тому ряду, де на
зручній лаві сиділа його дружина
з маленькою незрячою донечкою.
Крихітка притулилася до мами,
а та, ніжно пестячи світлі пасма
доньчиного волосся, щось тихо
весь час нашіптувала їй на вушко.
«Знову відтворює для нашого
ангелятка картинку того, що їх
оточує», — із гіркуватим щемом
у серці подумав священик і, по-
гладивши теплим поглядом своїх
найдорожчих, найрідніших у світі
людей, знову почав спостерігати
за парафіянами.
Раптом хтось навстіж одчинив
важкі дубові двері храму — і на
порозі, злегка опираючись на на-
дійну натруджену руку батька,
з’явилася винуватиця урочисто-
стей — незвичайної вроди наре-
чена. Сонячні промінці відразу
заплуталися у складках її білої
сукні, додаючи нареченій іще
більшої чарівності та якогось не-
збагненного таємничого сяйва,
що, здавалося, променіло з гли-
бин її чистої, юної душі.
Обережно ступаючи, батько з
урочистим піднесенням, вітців-
ською гордістю і неприхованою
радістю вів доньку до вівтаря,
щоби віднині вручити її наречено-
му.
Усміхаючись, проте з легкою
задумою на обличчі, священно-
служитель вийшов назустріч мо-
лодій парі. Ледь помітно для сто-
ронніх укотре обійняв поглядом
своїх дружину з донькою. І бо-
люче запитання, яке він старанно
ховав од світу на дні серця, мимо-
волі спливло йому на думку: чи
поведе він коли-небудь до вівтаря
свою незрячу донечку?
Та запитання так і залишило-
ся без відповіді. Лише грайливі
сонячні промінчики обціловували
покриті першою памороззю си-
вини скроні священика, немовби
намагалися обігріти його зболену
переживаннями душу і вселити
бодай ледь жевріючий промінчик
надії. Адже кожен із нас усе-таки
створений для щастя…
Оксана ГУДЗЬ
БАТЬКІВСЬКІ НАДІЇ
