1. 1
19 квітня 2013 року
п’ятниця
19 квітня
2013 року
№32
(19758)
Ціна 75 коп.
Перша обласна громадсько-політична газета
Всі — на суботник!
сьогодні в номері
У селян
забрали
газету
стор.2
Дитсадок
опалюватиме…
сонячна
енергія
У суботу, 20 квітня,
відбудеться всеукраїнська акція
«За чисте довкілля».
стор.3
Фото Олега Ганіна
З
апрошую всіх українців, які не байдужі, хто любить своє місто чи селище,
20 квітня вийти на суботник, — звернувся до українців віце-прем’єр-міністр
Олександр Вілкул. — Беріть із собою родину, друзів та сприймайте суботник як
свято, а не як необхідність. Адже у нашого народу є традиції спільно наводити чистоту на вулицях та дворах після зими, тим
більш такої складної, як була цього року.
Він також зазначив, що в суботнику
мають обов’язково взяти участь керівники регіонів та місцевих органів влади. Роботи з благоустрою триватимуть на прибудинкових територіях, у парках, скверах,
меморіальних комплексах, дитячих і спортивних майданчиках, а також на територіях, прилеглих до підприємств, установ і
організацій.
Наш кор.
М едицина
Світлана Журба:
Микола
Вересень:
«Павліка
Морозова»
зрозуміли
не всі»
стор.7
«Усіх післяінфарктних везіть до нас»
В Україні від інфаркту міокарда помирає щонайменше
30 відсотків тих, хто його пережив, у той час як у країнах Західної Європи — 5 відсотків. Новітні підходи в діагностиці й лікуванні серцево-судинних захворювань вивчали кардіологи області на конференції, яка відбулась
на базі обласної дитячої лікарні в Черкасах. А також
тут провів виїзне регіональне засідання Асоціації інтервенційних кардіологів України науковий співробітник Інституту кардіології ім.М.Д.Стражеска Національної
академії медичних наук України Максим Соколов.
У
всьому світі змінилась
система
лікування
інфаркту міокарда: з медикаментозного на механічне
відкривання артерії, яка раптово закрилась, після чого гинуть тканини серця, — пояснив
журналістам у перерві конференції Максим Соколов. —
Тромболізис не виявився тими
золотими ліками, щоб їх ввели — і одержали стопроцентний ефект. Лікування на дому
не вийшло. Ми вже понад сім
років активно впроваджуємо
в клініках України технологію
механічного відкривання артерії та первинного коронарного стентування. Ось і на цій
конференції
ознайомлюємо
колег з новітніми методиками. Це практично мілітаристська система: треба зробити
все як в армії — по хвилинах,
по секундах, щоб якнайраніше
відкрити артерію і врятувати
якомога більшу площу тканин
серця. Тому ми сюди запро-
сили й управлінців галузі охорони здоров’я, які повинні організовувати значну частину
цього процесу.
— Але, Максиме Юрійовичу, наш читач чує про
нові
методики
лікування
серцево-судинних захворювань і думає собі: як до них
добратися, як принаймні
одержати діагноз, якщо у
районі немає кардіолога? Як
вчасно після інфаркту доїхати до операційного столу?
— Кардіологія — спеціалізована дисципліна. У багатьох
країнах до спеціаліста дістатися складно, і не лише до кардіолога. Це природно. Дуже
багато грамотних людей бути
не може. Тому повинні існувати добре обладнані кардіоцентри, в яких концентрується
все необхідне обладнання для
спеціалізованої допомоги. По
селах його не розпорошиш.
Доставка до кардіоцентру хворого після інфаркту допустима протягом двох годин. Ми
дослідили на карті: від будьякої точки країни до обласного
центру теоретично добратись
за дві години — цілком можливо. Але якість доріг, затори…
Тому треба створити нову систему доставки хворих до кардіоцентрів. Екстрена медична
допомога (так звана санавіація) повинна влитися в цю систему.
— Наскільки інфаркт —
сучасне захворювання?
— Науковці, досліджуючи мумії фараонів, виявляють і
в їхніх серцях щось схоже на
атеросклеротичні бляшки.
Але тодішні люди помирали, очевидно, від чогось іншого, просто не доживали до інфаркту.
— Наскільки це захворювання залежить від харчування?
— Насамперед — від харчування. Але в тій же Німеччині полюбляють пити пиво і їсти
свинину. Тобто роблять те,
чого не можна. Та у них тривалість життя найвища в Європі.
Бо там правильно лікують. Навчити людей харчуватися правильно — це неможливо. Тож
навчімося принаймні правильно лікувати.
Однією з клінік, яка має в
цьому успіхи, Максим Соколов
назвав Черкаський обласний
кардіоцентр.
— Ми створили реєстр перкутанних втручань, то ваш заклад за цим показником — на
третьому місці серед провідних кардіологічних у державі.
Тому ми сьогодні тут, — пояснив він.
стор.4

2. 2
Панорама
Українські новини
Верховна Рада України прийняла в першому читанні за основу
і в цілому законопроект, яким
пропонує віднести одержання неправомірної вигоди (хабара) і всіх
дій, пов’язаних з таким діянням,
до кримінальних злочинів. Ухвалення цього закону необхідно для
подальшої євроінтеграції України. Ще парламент ухвалив закон
щодо приведення національного
законодавства у відповідність до
стандартів Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією.
nnn
Вчора кубинській авіакомпанії
«Cubana de Aviacion» передано
перший серійний регіональний реактивний пасажирський літак нового покоління Ан-158, розрахований
на 97 пасажирів. Літак збудовано
на потужностях ДП «Антонов»
(Київ). Як заявив Прем’єр-міністр
України Микола Азаров, відкриття серійного випуску літака Ан158 означає, що авіабудування в
Україні відроджується.
nnn
Апеляційний суд Києва продовжив
розгляд справи Дмитра та Сергія
Павличенків, засуджених за вбивство судді Сергія Зубкова. На
початку засідання Д.Павличенко
заявив відвід всьому складу колегії
Апеляційного суду. Відповідну заяву він зачитав на судовому засіданні. Він вважає, що суд необґрунтовано відхилив усі його клопотання
на попередньому засіданні.
nnn
За підсумками 2012-го року, син
Президента України Олександр
Янукович задекларував 579,2322
млн. грн. доходів, повідомили в
департаменті зі зв’язків з громадськістю ПрАТ «Мако Холдинг». У
компанії запевнили, що він сплатив до держбюджету 29,9713
млн. грн. як податок з доходів фізичних осіб.
nnn
19 квітня 2013 року
Поступ влади
На Черкащині найкраще реалізується
національний проект «Нове життя»
Питання реалізації національного проекту зі створення регіональних перинатальних центрів «Нове життя — нова якість охорони
материнства та дитинства» обговорювалось під час селекторної
наради, яку днями провела перший заступник Глави Адміністрації
Президента України Ірина Акімова.
П
ід час наради були заслухані
звіти регіонів про хід реалізації проекту на місцях, про готовність проектно-кошторисної документації, освоєння бюджетних коштів,
можливості співфінансування за рахунок місцевих джерел. До слова запрошували представників місцевої влади
областей, які беруть участь у проекті цьогоріч (Черкаська, Київська, Волинська, Херсонська, Львівська, Чернівецька, Запорізька, Луганська).
Черкащину на нараді представляли
заступник голови облдержадміністрації Тетяна Прітченко, начальник головного управління охорони здоров’я
та медицини катастроф облдержадмі-
ністрації Володимир Брожик та його
заступник Наталія Лакуста, в.о. начальника головного управління капітального будівництва облдержадміністрації Олександр Печиборщ.
Виступаючи перед учасниками наради, Тетяна Прітченко повідомила,
що для реалізації національного проекту «Нове життя» в Черкаській області сформовано регіональну робочу
групу на чолі з головою облдержадміністрації Сергієм Тулубом. Уже визначено місце розташування майбутнього
перинатального центру, затверджено
медично-технічні завдання, нині до­
опрацьовується проектно-кошторисна
документація.
З най наших!
Маргарита Прохорович отримала Золотий диплом
і зачарувала своїм виступом жюрі й публіку
Жюрі ХІІ Всеукраїнського юніорського конкурсу
вокальної, диригентської та інструментальновиконавської майстерності, який щороку організовує факультет культури і мистецтв
Ніжинського державного університету імені
Миколи Гоголя, було в захопленні від гри на домрі Маргарити Прохорович — учениці 8-го класу Степанківської ЗОШ і вихованки Черкаської
дитячої школи мистецтв.
У березні 2013 року «Ostchem
Group» Дмитра Фірташа імпортувала 92% (2,2 млрд. куб. м) від
усього газу, закупленого Україною
за кордоном. Усього в країну було
поставлено 2,4 млрд. куб. м газу.
НАК «Нафтогаз України» закупила з них всього 200 млн .куб. м.
Представники «Ostchem Group» не
робити заяв з цього приводу, зазначивши, що вони не можуть коментувати «комерційні відносини з постачальниками і партнерами».
Резонанс
Філармонією
керуватиме…
студентка?
Ч
еркаською обласною філармо­
нією керуватиме студентка. Звістка про таке призначення блискавкою розлетілась Україною і лягла в
основу сюжетів центрального телебачення.
«Кадрове призначення вразило навіть міністра культури. Тепер обласною філармонією керує 23-річна депутат Черкаської міської ради Ольга
Сисоєва. На цій посаді вона замінила Олександра Дяченка — заслуженого діяча мистецтв, засновника і диригента камерного оркестру Черкас. За
даними офіційного сайту Черкаської
міської ради, Ольга і досі навчається
у ЧНУ ім. Б. Хмельницького. Для міністра культури Леоніда Новохатька таке
призначення стало цілковитою несподіванкою. Він зазначив, що цим кадровим рішенням займеться особисто», —
йдеться в сюжеті Телевізійної служби
новин («ТСН») телеканалу «1+1».
Тетяна Прітченко також повідомила, що кандидатура головного лікаря
центру вже визначена, проводиться
підготовка та перепідготовка медичних кадрів, які працюватимуть у цьому
медичному закладі. Планується, що
об’єкт буде введений у експлуатацію
у грудні нинішнього року.
Керівник національного проекту «Нове життя» — нова якість охорони материнства та дитинства» Віктор
Сірман відзначив активну та оперативну роботу Черкаської області у
процесі реалізації проекту.
— Ми відвідали область і переконались, що за місяць уже можна всі підготовчі роботи зробити, — прокоментував стан справ на Черкащині Віктор
Сірман. — Велика подяка за активну і
оперативну роботу. І це чи не єдиний
регіон, який показав, що можна завершити повний цикл робіт у 2013 році.
Наш кор.
Ї
ї
віртуозне
виконання
«Фламенко» та «Сарабанди» і «Жиги» зі «Старовинної сюїти» буквально зачарувало присутніх. Як результат
— перше місце в цьому престижному конкурсі, який зібрав творчо обдарованих дітей з усіх областей України.
Причому переможцем у цьому
змаганні талантів Маргарита
Прохорович стає вже другий
рік поспіль. Тому не дивно, що
вона отримала Золотий диплом конкурсу та запрошення
продовжити після школи своє
навчання відразу від трьох
вузів країни — Ніжинського
держ­ ніверситету, Київської
у
консерваторії та Харківського
університету мистецтв.
Її викладач Світлана Грицаєнко та концертмейстер
Наталія Стрельцова задоволені: їхня вихованка сповна
розкрила свої здібності й довела, що такий народний інструмент, як домра, може
звучати сучасно, багатозвучно і яскраво.
Слід сказати, що сьогодні
дитині з простої, тим більше
багатодітної сім’ї, як у Маргарити, взяти участь у конкурсі
такого рівня досить непросто.
Такі заходи вимагають певного грошового внеску. І в цьому дівчинці допоміг депутат
Черкаської міської ради Андрій Більда, який оплатив допуск Маргарити до конкурсних змагань.
— Взагалі, — говорить директор Школи мистецтв Наталія Комарова, — Андрій Більда
досить суттєво допомагає нашому закладу. Саме за його
підтримки були придбані такі
музичні інструменти як домра
для навчальних занять, гітари
для ансамблю гітаристів та
народного ансамблю «Світанок». Незабаром за підтримки депутата школа мистецтв
візьме участь у міському фестивалі стріт-арту. А коли є такі
меценати, то зростає і впевненість у майбутньому наших
талановитих дітей.
Наталя Віргуш
Ситуація
Б лагоустрій
до Терешок не потрапили
перевела «стрілки» на ДАІ?
«Шполянські вісті» Муніципальна інспекція
«Шполянські вісті» №28 від 5 квітня нинішнього року, в якому на першій сторінці було
надруковано матеріал «Тепер уже не витримали сільські голови» про стан недовезення
відділом освіти вугілля у сільські школи та
інше, неотримали майже вісімдесят передплатників з Терешок. Сільський голова Валерій Білецький звернувся з цього приводу
до обласного відділення Укрпошти. Там
йому відповіли, що увесь тираж районки у
повному обсязі відправили на Шполу.
З
годом з’ясувалося, що й у Шполянському поштовому відділенні увесь тираж на Терешки
і Сердегівку, як то кажуть, пішов. Та от біда,
сердегівці газету отримали, а в Терешках до читачів вона не дійшла.
Як повідомив начальник відділу внутрішніх справ
у Шполянському районі Микола Перстюк, днями
відкрито кримінальне провадження за фактом перешкоджання невідомими особами доставки газети до населеного пункту. Про подальший розвиток
подій редакція повідомлятиме читачів у наступних
номерах.
Наш кор.
В
ід черкаських вандалів газони рятуватиме огорожа.
Упродовж кількох днів після відкриття ТРЦ «Любавасіті» черкаські автомобілісти, паркуючись, руйнували газони по бульвару Шевченка. Раніше інспектори міського департаменту муніципальної інспекції штрафували водіїв за
паркування на газонах. Чому тепер інспектори проігнорували
нашестя автомобілів? Це запитання журналісти «Черкаського
краю» поставили директору департаменту муніципальної інспекції черкаського міськвиконкому Ользі Швець.
— Така ситуація мала місце у день відкриття «Любави-сіті» та
упродовж трьох днів після цього. Наші інспектори мають право
складати адмінпротоколи про порушення у випадках, коли автомобілісти паркують свої авто на газонах, що тягне за собою
накладення штрафу. Але за умови, коли вони виявляють водія і
тільки за умови, що він погоджується підписати протокол. А тоді
ми були безсилі. На газонах було припарковано близько 200
автомашин і жодного водія біля них. У такому випадку складати адмінпротоколи — це повноваження працівників ДАІ. Міська влада негайно звернулась до органів Державтоінспекції, і тепер біля «Любави-сіті» постійно чергує патруль ДАІ. Крім того,
адміністрації центру вручено припис, яким заклад зобов’язано
відновити зруйновані газони та встановити загороджувальні
стовпи, що не дадуть можливість автомобілістам виїжджати на
газони та тротуари, — пояснила Ольга Швець.
Володимир Лимаренко

3. Панорама
19 квітня 2013 року
В ідлуння
Новини світу
З того дня ми живемо в іншому вимірі
Внаслідок вибуху на хімічному заводі в Техасі загинуло від
60 до 70 осіб, 200 людей поранено, з яких 40 перебувають у
критичному стані, проте кількість жертв може збільшитися.
Нагадаємо, що ввечері в середу
(рано-вранці в четвер за Києвом)
на хімічному заводі з виробництва добрив у Техасі стався вибух, якому передувала пожежа.
Вибух спричинив землетрус магнітудою 2,1 бала. Вибуховою
хвилею пошкоджено десятки сусідніх споруд – школу та житлові будинки.
До 26 квітня 1986-го року світ
практично не знав географічної
точки із назвою Чорнобиль. А
від тієї миті, як всі радіостанції різних континентів миттю
розучили це слово, практично
розкололося життя не лише
жителів прилеглих до АЕС районів України, Білорусії, Росії,
а й усіх громадян СРСР.
Т
nnn
Фото Олега Ганіна
епер, коли виросло ціле покоління, яке просто не може
пам’ятати відвертого замовчування аварії (хіба не “ворожі голоси”
вперше нам про той вибух повідомили?), уявити масштаби евакуації населення, рівень робіт з ліквідації наслідків техногенної катастрофи, саме
молодим варто побувати на виставці, яку минулої п’ятниці було урочисто
відкрито в Обласному краєзнавчому
музеї. Вона унікальна не тільки тому,
що сучасними технічними засобами
дозволяє розповісти, що насправді
відбувалося у ті трагічні дні навколо
АЕС, а й пробуджує уяву кожного небайдужого відвідувача. Фотознімками, уривками з документальних творів, спогадів сучасників, скорботними
списками вміщених на стелах, що нагадують могильні, сіл, селищ, хуторів,
які після 26 квітня 1986-го року перестали існувати на карті трьох республік СРСР…
3
Виставку “Люди-Місця-Солідар­
ність-Майбутнє” створили фахівці
Дортмундського міжнародного освітнього центру (ФРН) разом із колегами з Міжнародного освітнього центру
ім. Йоханеса Рау (Мінськ) та спеціалістами Історичної художньої майстерні з Харкова. Черкаси — перше
місто на шляху, яким вона незабаром
проїде дорогами України.
У вітальному слові до присутніх на
відкритті виставки заступник голови
обласної ради Василь Касян наголосив на необхідності завжди пам’ятати
про подвиг ліквідаторів, тих, хто першими прийняли на себе удар радіації, всіляко дбати про людей, які
постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Наш кор.
Європарламент
ратифікував
угоду про внесення змін до угоди
про спрощення оформлення віз
між ЄС та Україною. «Я рекомендую, щоб ми проголосували
за цю лібералізацію віз, щоб ми
зробили це для українського народу, а не для українського уряду», — наголосив депутат Клод
Море.
nnn
Американські поліцейські змогли
встановити двох підозрюваних
в організації вибухів під час бостонського марафону. Знайти
підозрюваних слідчим допомогли
відео і фотографії, зроблені очевидцями одразу ж після вибухів.
Проте поліцейські не поспішають розголошувати інформацію.
nnn
Н овації
Б лагодійність
— від сонця
та з лісу
хворим на ДЦП
Опалення
та гаряча вода
П
ланується, що з осені цього року опалення та гаряче водопостачання Бирлівської
амбулаторії, що у Драбівському районі,
здійснюватиметься за допомогою електроакумуляційного котла, який діятиме від сонячного колектора. А в дитсадку села Погреби буде
встановлено піролізний котел, паливо для якого постачатиме Золотоніський лісгоп.
Як сказав голова Драбівської райдержадміністрації Володимир Бут, таке переведення систем опалення на енергозберігаючі технології стало можливим завдяки проекту ЄС/
ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на
громаду-ІІ»
Загальна вартість обох реконструкцій становить понад 500 тисяч гривень, з яких 320
тисяч виділено ЄС/ПРООН, а 180 тисяч буде
профінансовано з бюджетів усіх рівнів та за
рахунок територіальних громад.
Наталя Віргуш
О голошення
Черкаська обласна рада оголошує конкурс
на заміщення вакантної посади директора
комунального закладу «Черкаська обласна
філармонія Черкаської обласної ради».
Вимога до кандидатів: громадянин України, вільне володіння українською мовою, вища
освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, стаж роботи на керівній
посаді не менше 5 років.
Для участі у конкурсі подаються документи:
заява про участь у конкурсі;
резюме;
копія паспорта;
копії документів про освіту з додатками;
копія трудової книжки, завірена належним
чином за місцем роботи;
копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру;
дві фотокартки розміром 4х6 см;
перспективний план розвитку комунального закладу «Черкаська обласна філармонія
Черкаської обласної ради».
Додаткову інформацію можна отримати
за телефоном 37-42-64 або в кабінеті №121,
понеділок-четвер, з 9.00 до 18.15, п’ятниця —
з 9.00 до 17.00.
Документи приймаються протягом 30
календарних днів з дня виходу публікації
про оголошення конкурсу.
Антон Яценко продовжує
допомагати дітям,
Двоє хворих на
ДЦП діток із
Уманщини повернулися з міста
Трускавець, де
проходили спеціалізоване лікування. З 1 до 12
квітня дворічний
уманчанин Артем
Сінькевич та семирічний Максим
Хмелюк із села
Городниця Уманського району
перебували в Міжнародній клініці
відновлювального
лікування за методом Казявкіна.
П
утівки допоміг придбати
дітям народний депутат
України Антон Яценко. Нагадаємо, одразу після виборів
народний обранець започаткував соціальний проект допомоги
дітям з діагнозом ДЦП. Особливість проекту — індивідуальний
підхід до лікування кожної дитини. А два місяці тому 11 дітлахів із сіл та міст округу за його
фінансової підтримки пролікувалися в згаданому медичному
закладі, ще п’ятеро — в дитячому санаторії «Хаджибей», що на
Одещині.
Антон Яценко вірить, що діагноз ДЦП — не вирок, і хворі діти
повинні одержати шанс на одужання та повернення до повноцінного життя.
— Ці діти потребують нашої
допомоги, а їхні родини — підтримки. Тож звертаюся до всіх:
долучіться і підтримайте цих дітей! — закликає народний депутат Антон Яценко.
Маленький уманчанин Артемко Сінькевич за життя почав
боротися із перших днів від народження. 21 день хлопчик перебував у реанімації. Пізніше,
після ряду обстежень, лікарі
констатували невтішний діагноз.
Слідчий комітет Росії повідомив про завершення розслідування щодо п’ятьох обвинувачених у кримінальній справі про
вбивство журналістки «Новой
газеты» Анни Політковської.
«Слідством зібрана достатня
доказова база, у зв’язку з чим
кримінальну справу направлено до Генеральної прокуратури
Росії», — сказано в повідомленні
СКР.
Ц итата
Мені здається,
у мене сьогодні є право говорити, що у мене
є та ін’єкція оптимізму, яка потрібна
українській політиці.
Юрій Луценко,
екс-глава МВС (із перших
інтерв’ю після помилування)
Оговтавшись від новини, батьки
взялися за лікування немовляти.
Плавання, масажі, ЛФК стали
нормою в щоденному розпорядку дня хлопчика. Проте батьки
й дня не втрачали надії вилікувати сина.
У трускавецькій клініці Артемко проходить лікування вже
вдруге. За словами мами хлопчика, лікарі кажуть, що є суттєві результати, і дають надію на
одужання.
— Для успішного результату необхідно постійно проходити лікування у спеціалізованих
закладах, а самостійно зібрати
на це кошти не завжди є можливість, — розповіла мати хлопчика Ірина Сінькевич. — Звернулася до Антона Яценка і він не
відмовив. Допоміг цього разу
і пообіцяв оплатити наступний
курс лікування.
Наступна поїздка Артема до
Міжнародної клініки відновлювального лікування заплановано на літо. Мати хлопчика, як і
бабуся з дідусем Максима Хмелюка вірять, що діти подолають
хворобу і житимуть повноцінним
життям.
Наш кор.
Ê óðéîç
Переплутав
телефон із…
праскою
і сам себе обпік
Т
омаш Пачковський, 32-річний поляк, отримав опіки обличчя, переплутавши слухавку телефону із…
розпеченою праскою.
Чоловік так захопився переглядом
боксерського поєдинку по телевізору, що на телефонний дзвінок відреагував неадекватно. Коли задзвонив телефон, пан Томаш випадково замість
слухавки ухопив і приклав до вуха розпечену праску, якою перед тим прасував власний одяг. Рятуючись від болю,
він кинувся до ванної, щоб водою охолодити обпечене місце. Однак по дорозі зашпортався і боляче вдарився об
одвірок і до крові розсік брову. Отримані травми змусили чоловіка, який постраждав через власну неуважність,
довго лікувати опіки й ховати обличчя.

4. 4
Суспільство
19 квітня 2013 року
М едицина
Співпраця
Іван Гретченко:
Світлана Журба:
«Робота волонтерів не була б настільки «Усіх післяінфарктних
успішною без підтримки влади»
везіть до нас»
18 квітня виповнилося 95 років одній із найчисельніших і
найвідоміших громадських організацій світу – Товариству
Червоного Хреста. Її добровольці надають підтримку
найменш захищеним, нужденним громадянам. У цій
благородній справі Черкаська обласна організація ТЧХ
успішно об’єднує зусилля структур виконавчої влади
та органів місцевого самоврядування, громадських
і профспілкових організацій, благодійних фондів та
релігійних конфесій. Про діяльність Товариства в області
ми попросили розповісти депутата обласної ради, голову
обласного осередку Товариства Червоного Хреста
України Івана Івановича Гретченка.
І
ване Івановичу, як керівник
такої потужної громадської
організації, розкажіть, як Товариство здійснює свою роботу на Черкащині?
— Обласне Товариство Червоного Хреста посідає одне з перших місць на Черкащині не лише
за чисельністю, але й за масштабами допомоги соціальним закладам та жителям області. Ми
маємо досить розгалужену систему взаємодії та допомоги нашим громадянам. Щоденно у
містах та районах нашої області червонохресні організації надають допомогу хворим, малозахищеним, самотнім громадянам
похилого віку, дітям-сиротам та
інвалідам. Однак, наша робота не
була б настільки успішною й дієвою без підтримки й участі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Так, підтримуючи ініціативу голови облдержадміністрації Сергія
Тулуба, торік в області створено
громадську раду з питань розвитку та підтримки волонтерського
руху на Черкащині, яку очолили
заступник голови облдержадміністрації Тетяна Прітченко та заступник голови обласної ради
Василь Касян. Рада стала своєрідним координаційним центром
та забезпечує значною підтримкою усі громадські організації.
Місцеві організації Товариства, а їх в області — 24 міськрайонних та 1838 первинних,
тісно співпрацюють з органами виконавчої влади і місцевого
самоврядування та в будь-який
момент готові надати допомогу
населенню у різних надзвичайних ситуаціях. Практично кожен
четвертий житель Черкащини є
членом цього Товариства. Завдяки добровільним пожертвам
громадян, підприємств, установ, організацій, представників
Успішно пройшла на Черкащині й широкомасштабна акція
обласного Товариства під гаслом
«Шануймо ветеранів». На зібрані
кошти в міських та центральних
районних лікарнях під опікою Товариства відкрито 74 палати для
самотніх та малозабезпечених,
ветеранів війни та праці, інвалідів, солдатських вдів.
Крім того, вже більше 15 років Товариство проводить в області благодійну акцію «З радістю до школи» для дітей-сиріт, які
живуть у сім’ях з опікунами і збираються до першого класу.
З метою формування в учнівської молоді світогляду, заснованого на солідарності поколінь,
поваги до літніх людей, почутті відповідальності дітей за долю
престарілих батьків, майже в усіх
школах області діють волонтерські загони, якими керують досвідчені педагоги. Організація
підтримує і розвиває волонтерський рух, активісти якого пропагують серед молоді здоровий
спосіб життя. Щорічно за кошти
Товариства всі школи на суму понад 22 тисячі гривень забезпечуються аптечками першої медичної допомоги.
Гордістю нашого обласного
осередку є патронажна служба. У
її складі 204 медичні та молодші
сестри милосердя, які обслуговують понад 17 тисяч підопічних
— одиноких громадян похилого
віку, ветеранів війни, праці та інвалідів. Для них працюють 48 кімнат медико-соціальної допомоги,
25 банків одягу та пунктів прокату медичного обладнання, яке ветерани отримують у користування безкоштовно.
Свою роботу активісти громадської організації успішно координують з профільними управліннями
облдержадміністрації
— охорони здоров’я та медицини
З метою формування в учнівської молоді
світогляду, заснованого на солідарності поколінь,
поваги до літніх людей, почутті відповідальності
дітей за долю престарілих батьків, майже в усіх
школах області діють волонтерські загони.
бізнесу, підтримці органів місцевого самоврядування реалізується ряд конкретних заходів
щодо вирішення проблем у соціальній сфері.
З метою пропаганди донорського руху на Черкащині ТЧХ разом із працівниками служби крові
залучають до цієї справи молодь,
проводять зустрічі та відзначають
донорів. Спільно з органами місцевого самоврядування активісти
Товариства організували у віддалених селах та хуторах 54 пункти з надання першої невідкладної
допомоги. Там нині працюють волонтери — колишні медичні працівники, педагоги, соціальні працівники, санітарні дружинниці.
Всі пункти забезпечені аптечками, тонометрами, мобільними телефонами.
катастроф; праці та соціального
захисту; освіти і науки; з питань
надзвичайних ситуацій, а також
центром соціальних служб для
сім’ї, дітей та молоді, радою ветеранів, депутатами обласної та
місцевих рад.
— В чому виражається
співпраця вашої організації з
владними органами?
— Обласна влада постійно
сприяє розвитку волонтерського руху на Черкащині. Щороку
на виконання цільових обласних
програм, пов’язаних з діяльністю
Товариства Червоного Хреста, з
міських та районних бюджетів
ми отримуємо близько 300 тисяч
гривень.
Приміром, спільно з головним
управлінням охорони здоров’я та
медицини катастроф ОДА, про-
титуберкульозною службою й мережею відповідних лікувальних
закладів члени Товариства організовують медико-соціальної і
матеріальної допомоги хворим на
туберкульоз. В обласній та більшості міських і районних організацій за рахунок місцевих бюджетів створено посади спеціалістів
з реалізації програми боротьби
з цією підступною хворобою. Волонтери нашого Товариства проводять масштабні акції зі збирання коштів на підтримку хворих на
туберкульоз. Крім того, обласному протитуберкульозному санаторію «Руська Поляна» та дитячому відділенню обласного
протитуберкульозного диспансеру постійно надається матеріальна допомога.
— Іване Івановичу, ви згадали про обласні програми. У реалізації яких бере участь ваше
Товариство?
— Як депутат обласної ради,
цілком підтримую усі соціальні
програми, що діють у нас в області, тож і обласний осередок
повсякчас бере участь у їх реалізації. Серед основних — виконання обласної програми «Будуємо
нову Черкащину», реалізація обласної програми «Турбота». Також Товариство здійснює заходи
щодо забезпечення профілактики
ВІЛ/СНІД, проведення підготовки
населення щодо надання першої
медичної допомоги тощо.
На виконання обласної програми «Репродуктивне здоров’я»
Товариство посприяло відкриттю
дев’яти палат для лікування жінок репродуктивного віку на базі
Уманського пологового будинку. Палати забезпечені білизною,
холодильниками,
телевізорами
та меблями. Крім того, місцеві організації Товариства Червоного Хреста взяли під опіку дитячі відділення Звенигородської,
Кам’янської, Катеринопільської,
Чигиринської,
Монастирищенської, Жашківської та Городищенської центральних районних
лікарень, а також обласної дитячої лікарні.
Торік координаційний центр
волонтерського руху долучився
до програми «Зупинимо туберкульоз в Україні», що відбувається за фінансової підтримки Глобального фонду по боротьбі зі
СНІДом, туберкульозом та малярією. Співпраця дає можливість
здійснювати лікування під безпосереднім контролем патронажних
медичних сестер нашої організації, інших волонтерських організацій Черкащини.
Хочу висловити щиру вдячність усім за інтерес до діяльності
Товариства Червоного Хреста на
Черкащині. Адже ми спільно з органами влади працюємо заради
допомоги та підтримки кожного,
хто опинився у складній життєвій
ситуації. Сподіваюсь, що й надалі спільними зусиллями ми впроваджуватимемо в життя соціальні
ініціативи Президента України та
обласні програми.
Олена Степанова
(Закінчення.
Початок на 1-ій стор.)
В
кардіоцентрі, який
працює в Черкасах з
2004 року, вже лікується в стаціонарі близько 4,5 тисячі хворих на рік,
амбулаторно-поліклінічну
допомогу заклад надає
понад 22-ом тисячам хворих. І кількість пацієнтів
збільшується.
ля інфаркту міокарда. Не
питайте їх, чи є в них кошти для інтервенційних
втручань, не дивіться,
скільки їм років, везіть їх
нам. Хоч у 2011 році був
визначений наказом нашого обласного управління алгоритм дії лікаря,
ми зіткнулися з тим, що
райони неохоче самі везуть нам хворих. Ми пішли на те, що їдемо в ра-
«Змусити людей правильно
харчуватись неможливо. Тому треба
навчитися правильно їх лікувати.»
Головний лікар обласного кардіоцентру
Світлана Журба розповіла про роботу очолюваного нею закладу:
— Якщо у 2004 році
навіть
тромболітична терапія проводилася лише в Черкасах, то
ми почали її впроваджувати у лікувальнопрофілактичних закладах
області, в райцентрах. А
з 2009 року почали здійснювати черезшкірні інтервенційні
коронарні
втручання при гострому коронарному синдромі. Позаторік нам вдалося надати таку допомогу
119-ом хворим, торік —
227-ом. Серед прооперованих були і молоді —
10 осіб до 40-ка років, і
старші: 28 — до 50-ти років, 79 — до 60-ти, 65
— до 70-ти. Були успішно прооперовані і 40 осіб
70-80-ти років та п’ятеро
пацієнтів віком понад
80 років. Серед хворих
— більше жителів міст,
і більше чоловіків (151
проти 76 жінок).
— Але навіть Черкаси ще не везуть нам усіх
«наших» хворих — з інфарктом міокарда, гострим коронарним синдромом, — продовжила
Світлана Журба. — Я б
хотіла сказати колегам
лікарняних закладів міста Черкаси: якщо цей пацієнт буде жити, він до
вас ще повернеться. Не
держіться за чужих хворих, за тих, яким ви не
можете надати повну медичну допомогу. Керівники «швидкої допомоги»,
ми дуже вас просимо:
направляйте до нас усіх
хворих, які потрапляють
до вас у першу добу піс-
йон, забираємо їх. Тільки
Золотоніський самостійно доставив нам трьох
післяінфарктних хворих.
Щодо забезпечення
нашого закладу необхідним для проведення операцій, то нам допомогла державна програма:
з жовтня минулого року
кардіоцентр отримав на
3,5 мільйона гривень витратних матеріалів для
інтервенційних втручань.
Виручає і наша обласна
програма: фінансує на
мільйон гривень на рік.
Звідколи державна програма працює, хворий з
гострим інфарктом міокарда нічого не платить
— ні за стенти, ні за катетери, ні за провідники, — запевнила Світлана Журба.
Перший заступник
начальника
головного управління охорони
здоров’я та медицини
катастроф Олег Найдан повідомив, що надалі буде налагоджено
скеровування хворих напряму в кардіоцентр:
— У зв’язку з реформою системи екстреної
медичної допомоги ми
переформатуємо й надання медичної допомоги хворим з інфарктом чи
нестабільною стенокардією. Для початку — у нас
є плани з Світланою Журбою — напряму доставлятимуть до кардіоцентру
таких пацієнтів міста Золотоноша, Сміла, Чигирин. Це наш невеличкий
обласний пілотний проект. Щоб потім відпрацьовану модель ми змогли перенести на всю
область.
Лариса
СОКОЛОВСЬКА

5. Незабутнє
19 квітня 2013 року
Н
адворі 70-ті роки минулого століття. Вулицями, набережними
Неви і Мойки ходить молодий чоловік. Дивно, проте милуватися навколишньою красою, як і палацами “Північної Пальмири”, йому, з усього видно,
просто ніколи.
— Я намагався в ту свою поїздку
до Ленінграда спробувати хоча б щось
пригадати. Мріяв: щойно зійду з поїзда — і включиться так звана генетична
пам’ять. Але марно — жодної зачіпки,
навіть натяку на можливу підказку…
До своїх 36 років на той час уже новоспечений черкасець Володимир Рипун жив із відчуттям, що його непорушний тил, насамперед тато Альоша
й мама Віра, були, є й будуть завжди із
ним. Щоб їх радувати, намагався вчитися, в усьому бути як вони. На Володине новосілля батьки радо завітали
із Кременчука, куди після війни родина перебралася із Сибіру. Приїхали, як
годиться, із подарунками. Саме під час
застілля й сталося те, що згодом переверне все життя Володимира Олексійовича.
— Й досі я певен: якби не випита
зайва чарчина, тато ніколи б не наважився мені сказати те, що тримав у
таємниці з 1944-го року.
А повідомив він синові (успіхами
якого, не приховував цього, пишався:
аякже, вивчився на інженера, щасливо одружився, за місцем призначення, в Черкасах, щойно квартиру одержав) неочікуване: “Ти — усиновлений.
Я, коли взяв шлюб із твоєю мамою, погодився, щоб ти носив моє прізвище,
але нам обом ти — нерідний, на відміну
від твоїх брата й сестри”.
Мама від тих слів розплакалась, а
син відчув себе розгубленим, безпорадним. Він і сьогодні, коли з того застілля минуло мало не сорок років, переконаний: «Сталося це спонтанно,
просто батько був налаштований продовжити чаркування, а я остудив це
його бажання, не хотів, щоб він напивався. Це вийшло в нього якось несподівано».
Мама тоді ж розповіла Володимиру Олексійовичу, з чого почалося її
знайомство з майбутнім сином: за завданням райкому комсомолу вона із
подружкою, теж сибірячкою, забігли якогось дня у Новосибірський сиротинець. Дівчата напередодні дізналися, що саме туди привезли чергову
партію дітлахів із блокадного Ленінграда. Вірі Симоновій, їй тоді було років із
двадцять, чомусь впав у око білявенький малюк. Запав у душу — очевидно,
бо через кілька днів дівчина знову завітала до дитячого будинку. А там той
самий, блакитноокий хлопчик раптом
із воланням “Мамо!” кинувся до неї. Та
мить усе й вирішила: холостячка-комсомолка Віра почала збирати документи на усиновлення ленінградського сироти.
Пізніше, в 44-му, дівчина зустріне
свою долю — Олексія Рипуна (у Новосибірську він, поранений, після сталінградського пекла проходив у госпіталі курс лікування). Вони одружаться,
Володя стане їхнім першим сином, а
в 46-му у нього з’явиться брат, через
дванадцять років Віра Панасівна народить ще й донечку.
Мама до усіх трьох ставилася однаково, кожному приділяла максимум
уваги й піклування, як згадує сьогодні син. Батько, як і належить, був до
Хлопчик
у матросці
– Володя,
яким він після
дитячого
будинку
потрапив у
родину.
“Я гукнув
“Мама!”
– і це вирішило
мою долю”
Віра Рипун (Симонова)
разом із обома синами,
1952-ий рік.
Черкасець, вивезений
з блокадного
Ленінграда 2-річним
хлопчиком, через
десятки років
знайшов-таки своїх
родичів
хлопчиків вимогливим, насамперед до
старшого.
— У дитинстві я поводився далеко
не ідеально. На той час ми вже жили
у Кременчуці. Зазвичай, не чекаючи
згоди дорослих, розпочинали купальний сезон 1 травня. На свято. Запливали ген як далеко, зрозуміло, неабияк ризикуючи життям. А школа наша
була над самим Дніпром — ото роздолля. І тут мене за прогули виключають зі
школи. Викликали батька з цієї нагоди
до директора, тато повернувся додому,
мовив: «Не хочеш учитися — йди працювати». З хлопцями мого покоління
не прийнято було церемонитися. Сказав — як відрубав. Я й пішов — на комбайновий завод слюсарем-складальником, документи перевів у вечірню
школу. Щойно одержав атестат — поїхав у Харків вступати до Автодорожнього інституту. Через якихось півтора
бала того року студентом так і не став
— повернувся на завод, почав ретельніше готуватися до іспитів і наступного
року мрія моя здійснилася…
отім, завдяки щасливому випадковому знайомству в студентській поліклініці з дівчиною на ім’я
Світлана, в життя Володимира прийде кохання. Із Світланою Леонідівною
вони з того дня назавжди разом, майже півстоліття. Виховали сина, удвох
гідно переживають трагедію, що з ним,
уже дорослим, сталася. А в 76-му їх-
П
ньому Сергійку було лише одинадцять,
коли Володимир Олексійович вирушив у Ленінград на пошуки практично
невідомо чого. Бо пам’ять вперто не
відкривала йому навіть шпаринок, за
які міг би тоді зачепитися. Допомогти могли лише архіви. І він починає до
них звертатися, раз за разом одержуючи відповіді. На жаль, невтішні. Бо,
як з’ясувалося, вивезли тоді його, малюка віком 2,5 року, з черговою групою виснажених блокадою ленінградських дітей, не надто переймаючись
належним оформленням необхідних
документів, бо насамперед прагнули
дорослі відігріти, нагодувати, навіть
всіляко сприяючи тому, щоб якомога
раніше вони забули всі жахіття, які ви-
Мама до всіх трьох
ставилася однаково,
кожному приділяла
максимум уваги й
піклування, як згадує
сьогодні син.
пали на їхню долю. На цьому, практично одному з перших у житті хлопчика фотознімку, Володі чотири роки.
На іншому, зробленому в ті ж дні, уже
Рідні тато й мама Володі –
Ленінград (народження сина,
як і війна, ще попереду).
Фото із сімейного архіву В.О.Рипуна
5
Будинок, в якому жила родина Абольянових.
вся родина разом — усиновлений маленький блокадник разом із мамою й
татом. Через багато-багато років молодий черкаський інженер Володимир
Рипун під час чергової поїздки до міста на Неві (а в намаганні знайти корені свого роду він буде часто там бувати), після одержання обнадійливої
відповіді з Головного управління МВС
Ленінградського міськвиконкому, постане перед Катериною Матвіївною,
сестрою своєї рідної матусі — вона від
несподіванки вигукне:
— Господи, так ти ж викапаний Василь!..
Як — Василь, адже до того вже
дізнався: в евакуацію був вивезений
під ім’ям Дмитра Дмитровича Лобашова, бо зі слів матері (Марії Матвіївни
Абольянової) батьком був записаний
у свідоцтві про народження Лобашов
Дмитро Олександрович. І тут розкрилася ще одна сімейна драма: як розповіла тітонька, насправді батьком
хлопчика був Василь Абольянов, який
із початком війни пішов до ополчення
і загинув. Що сталося в 40-му році між
Марією та Василем Абольяновими (ось
вони удвох сфотографувалися біля дерева), невідомо. Проте у Виборзькому загсі мати несподівано, бо вказано, що з її слів (багато хто в ті роки
взагалі вважав пережитком минулого
реєстрацію шлюбу), записує батьком
того самого Дмитра Олександровича
Лобашова. Після почутого у Володимира Олексійовича сама собою відпала потреба розшукувати когось із Лобашових.
ід Катерини Матвіївни дізнався про свою родину, долучив до
власного сімейного архіву фото
будинку, в якому жив до того, як потрапити в число малюків, яких згодом повезуть у різні куточки країни як блокадників. Перед уже дорослим чоловіком
тоді, в 1983-му році, відкрилася сторінка його власної біографії, за що він врешті-решт навіть вдячний людині, чиє
прізвище носить з 1944-го року, кого
до 1976-го щиро вважав рідним татком. Нехай випадок змусив тоді Олексія
Яковича заговорити, але без того гіркого для обох сторін застілля не було
б у черкасця Володимира Олексійовича Рипуна ні цих дорогоцінних фотознімків, ні пітерської рідні, яка радо прийняла його в свої обійми. Головне, як
слушно кажуть у таких випадках люди
старшого покоління, — аби ніколи не
було на нашій землі війни…
В
Ганна Шквар

6. 6
Родина
Дарувати
емоції,
а не речі
19 квітня 2013 року
Довіра — основа стосунків між людьми, між чоловіком і жінкою, але щоб партнери могли повністю
покластися одне на одного, їм не обов’язково завжди
бути чесними одне з одним на сто відсотків. Мають
бути маленькі таємниці й секрети.
впоратися
зі страхом
перед
публікою
Даруйте те, що
принесе позитивні
емоції, — кажуть
психологи. Тепер навіть з’явився такий
термін: «подарункиемоції». Як, наприклад, політ на повітряній кулі.
Т
ому, хто дарує, важливо пам’ятати, що
це має бути щось
особливо приємне і значуще для того, кому дарують, приносити радість.
Але необхідно враховувати
особливості характеру. Зазвичай
виокремлюють три основні типи людей: ті, хто
сприймає подарунки, і
взагалі все, що їх оточує,
на слух; хто сприймає візуально (важлива яскравість подарунка, краса,
упаковка);
хто розглядає презент з точки зору
практичного застосування.
Наречені, тримайте
язик за зубами!
У
деяких життєвих ситуаціях набагато
краще втаїти істину або трохи її прикрасити. Адже безжальна відвертість
може зруйнувати довіру в парі.
Як стверджують консультанти з сімейних
питань, іноді одному з партнерів набагато краще залишити свою правдорубну думку при собі або відмовчатися. Наприклад, у
тому випадку, коли ваша мила запитує вас,
чи не повнять її нові джинси... Щодо жінок,
то їм варто завжди тактовно ухилятись від
чоловікового питання про якості її колишніх
коханців.
Крім цього, психологи вважають, що
будь-яким людським стосункам шкодять детальні розпитування про подробиці дій співбесідника, настійливі прохання або інтимні
розмови з подругами і друзями, розповіді
про минуле життя до теперішніх стосунків.
Тож психологи стверджують, що ввічливе
мовчання є розумним способом поведінки
з чутливими партнерами, які не можуть витримати правду, яка їх не влаштовує.
Якщо у вас надто ревнивий партнер,
краще не описувати йому нюанси стосунків з представниками протилежної статі, бо
це тільки розпалить його хронічну підозру і
ревнощі.
Особливо обережними треба бути нареченим. Адже молодята ще не встигли вивчити одне одного, з’ясувати чутливі точки своєї другої половинки і можуть ненавмисно
чимось їх образити.
Що ж стосується зв’язків на стороні, то
думки експертів з цього приводу розділилися. Деякі психологи вважають, що в таких
випадках найкраще промовчати. Інші — що
краще все одразу розповісти своїй половинці, адже подружня невірність зазвичай
виникає через невирішену проблему, тож
правда про зраду і щире каяття може все
владнати.
Очима психології
Чи варто повертатися на попереднє місце роботи?
Фахівці порівнюють повернення на попередню роботу з відновленням раніше розірваних романтичних
стосунків та радять пам’ятати, що «крок назад» у
кар’єрі часто означає повернення у минуле.
З
а даними Національної
спілки кадровиків, більшість російських керівників (60 %) не беруть на роботу людей, які колись уже
залишили компанію. В Україні
подібні дослідження поки що
не проводили.
Таку ситуацію спостерігають тільки на пострадянському
кадровому ринку. В іноземних
компаніях ставлення до так
званих
«людей-бумерангів»
протилежне. Роботодавці вже
не дивуються такій поведінці
працівників і не бояться брати їх назад. Наприклад, у деяких американських компаніях
чверть штату становлять «поверненці». А все через те, що
на заході звикли до мобільності ринку й кадрових пошуків працівників.
— Це індивідуальне питання, тому якихось універсальних рецептів його вирішення
не існує. Єдина порада — визначити для себе, які ж саме
чинники спонукають до повернення на попереднє місце
роботи, — стверджує Марина
Дацюк, психолог.
Розвідка боєм
— До працівників, які повертаються на колишнє місце роботи, я ставлюся нор-
Як допомогти
дитині
мально, адже якщо таке
відбувається, значить, людина змінила свою систему
цінностей, — переконаний
Юрій Поліщук, комерційний
директор одного з черкаських ТОВів, бізнес-тренер.
— Я, щоправда, волію «вирощувати» кадри. Сам на колишнє місце роботи також
не повертався: зміни завжди
були пов’язані з професійним ростом.
Якщо людина все ж зважилася повернутись на попереднє місце роботи, то
поводитись вона повинна
розважливо:
— Отримайте максимум
інформації про ситуацію в
компанії та її перспективи
у ваших колишніх колег, які
продовжують працювати, —
радить Юрій Поліщук. — Якщо
фінансові справи фірми йдуть
добре, обдумайте ще раз свої
відносини в колективі.
Фахівці радять подумати й про те, що знадобиться компанії в нових умовах.
Якщо ви працювали менеджером з маркетингу, вигадайте нову тактику наступу,
яка допомогла б компанії підвищити конкурентоздатність.
Поставтеся до процесу відправлення резюме та співбесіди так, ніби ви новачок на
фірмі: оновіть резюме, підго-
туйтеся до інтерв’ю і будьте
готові відповідати на складні
запитання.
— Кожен ваш страх можна перетворити в могутню
зброю і змусити її працювати
«на себе», — коментує психолог Марина Дацюк. — Ви знаєте, які риси вашого характеру не подобалися директору,
тож маєте змогу не демонструвати їх. Крім того, варто пам’ятати, що обговорень
за спиною не уникнути, тому
варто поводитися природно,
застосовувати почуття гумору.
Намалюй свій страх
Якщо питання працевлаштування в певну компанію
є архіважливим, працівник
може скоригувати свою поведінку за допомогою спеціальних тренінгів.
— Коли робітник малює,
то неусвідомлено зображує
свої проблеми: можливі страхи, труднощі спілкування у колективі, невпевненість у конкурентній боротьбі, невміння
вести переговори. На основі малюнків психолог створює
спеціальну індивідуальну програму з витіснення цих проблем, щоб людина почувала
себе комфортно під час співбесіди, — пояснює Марина
Дацюк. — Існує низка методик
і технік для підвищення самооцінки та усвідомлення своєї
неповторності.
За словами експертів,
себе можна не лише «програмувати», а й «перепрограмовувати». Часто людина живе
за сценарієм, написаним за
активної участі близьких людей, передусім батьків. Досвід попередніх поколінь —
річ корисна, але не завжди
актуальна, тож базові стереотипи інколи доводиться ламати.
Зворотний бік медалі
Ретельно готуватися до
співбесіди з колишнім працівником варто й самому керівнику. Директор фірми повинен об’єктивно оцінювати
ситуацію, не дозволяти емоціям превалювати над тверезим розумом і діяти лише в інтересах компанії.
— Усі керівники «за покликанням» наділені холеричним
або сангвінічним типом темпераменту, — коментує Марина Дацюк. — Досвідченій
«акулі бізнесу» не складно
розпізнати «шпигуна». Навіть
якщо людина готова до «викривальних» запитань на зразок: «Чому ви хочете працювати саме в нашій компанії?»,
«Чим наша компанія вас зацікавила?» і говорить неправду, то її міміка та жести розкажуть зовсім інше.
Анна Кучер
Ранок у дитячому садочку
спричинює сльози й істерику, вихід на сцену або читання віршів з табуретки
взагалі неймовірне катування для дитини? Панічний страх перед публічними
виступами — не найнеприємніша з фобій. Допомогти
маляті позбутися цього не
тільки можна, а й необхідно.
Чого дитина боїться?
У подібної фобії є причини. Щоправда, знає їх тільки сам малюк. Поки що ваше першочергове завдання — стати другим
носієм цього знання. Запропонуйте йому відверту розмову, не осуджуйте і не висміюйте, що б ви не почули!
Наступний крок — проаналізуйте свою поведінку. Як ви спілкуєтеся з дитиною вдома? Чи завжди вислуховуєте її? Чи даєте
можливість
самовиразитися?
Навіть порожні (на ваш погляд)
розмови дитини заслуговують
на вашу увагу! І чим частіше ви
відмахуєтеся від малюка, посилаючись на нескінченні справи,
тим вища ймовірність виникнення у нього страху публіки.
Але причина виникнення даної фобії може бути пов’язана
не тільки з внутрісімейними
відносинами? Можливо, хтось
із дітей у дитячому садочку чи
школі дражнить вашого синочка чи донечку, ображає, а ваша
дитина постояти за себе ще не
може? Можливо, дитина і хоче
бути об'єктом уваги публіки,
але не може відключитися від
зовнішніх подразників і отримати від цього задоволення? Коли
причина буде встановлена ​​ ді—
йте. Коригуйте своє ставлення
до дитини і вирішуйте конфліктні ситуації, що виникли поза
домом.
Стаємо сміливіші
Розкажіть дитині, що в дитинстві ви теж змушені були виступати на публіці. Спробуйте описати якомога яскравіше ті свої
відчуття, розкажіть, як ви чекали можливості вийти на сцену і заволодіти увагою глядачів,
як пишалися вами ваші батьки.
А якщо ви в дитинстві так само
боялися публіки — зізнайтеся
дитині в цьому, але обов’язково
завершіть свою розповідь повчальним висновком, наприклад:
коли ви виросли, зрозуміли, що
багато втратили, відмовляючись
від виступів.
Дайте дитині зрозуміти, що
ви пишаєтеся нею. Вважаєте
дуже талановитою, красивою
і гідною уваги. Але не тисніть
на дитину — рішення виступити,
прочитати віршик повинно бути
цілком і повністю її ініціативою.
Ви можете тільки мотивувати
дитину, а не примушувати.